УДК 811.161.2’271.1’367

                                                                               Оксана МЕЛЬНИЧУК

                                                                              канд. філол. наук, доцент,

                        Івано-Франківський національний

медичний університет

УКРАЇНСЬКИЙ МОВЛЕННЄВИЙ ЕТИКЕТ ЯК СКЛАДНИК ФОРМУВАННЯ МІЖКУЛЬТУРНОЇ МУЛЬТИМОДАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ

У лінгводидактиці формування міжкультурної мультимодальної компетенції важливо опанувати систему національного мовленнєвого етикету.

Український мовленнєвий етикет – це система спеціально призначених формул ввічливості, яка склалася у процесі історичного розвитку народу, відображає особливості мовної свідомості українців, основні риси ментальності, зокрема, такі, як: доброзичливість, толерантність, романтичність, щирість, прихильність, люб’язність, миролюбивість.

Під умовною назвою «етикетні висловлення», що виконують функцію етикету, заховані різні за структурою та семантикою мовні одиниці (конструкції), які по-різному трактуються мовознавцями.

Враховуючи аспекти вивчення етикетних конструкцій у сучасному мовознавстві, доцільно окреслити такі основні напрями їх дослідження: 1) формально-граматичний, зосереджений на зовнішньо-синтаксичних та внутрішньо-синтаксичних виявах; 2) семантико-функціональний, предметом якого є семантична типологія конструкцій мовленнєвого етикету (привітання, подяки, вибачення, прощання та ін.); 3) комунікативно-функціональний з елементами прагматики (врахування комунікативної ситуації та учасників спілкування); 4) лінгвостилістичний, що висвітлює особливості функціонування конструкцій мовленнєвого етикету в різних стилях (офіційно-діловому, художньому, епістолярному, розмовному); 5) когнітивний, пов’язаний з особливостями мовної свідомості, пізнавально-мисленнєвої діяльності носіїв, представників певного етносу; 6) психолінгвістичний, який відображає роль етикетних конструкцій у самовираженні мовців на ментальному рівні; 7) соціолінгвістичний, який досліджує впливи соціальних чинників на формування конструкцій мовленнєвого етикету та певні зміни у системі формул ввічливості відповідно до конкретних історичних періодів; 8) культурологічний, який визначає участь конструкцій мовленнєвого етикету у створенні загальнонаціональної мовної картини світу, відображає етнокультурні та етнолінгвальні параметри, співвідношення універсальних категорій загальномовних та локальних особливостей.

У комплексному дослідженні конструкцій мовленнєвого етикету важливий кожен з названих аспектів, який відображає один з часткових виявів загальної лінгвістичної проблеми. Вони взаємодоповнюють один одного, визначають перспективу подальших наукових узагальнень лінгвістичного статусу етикетних висловлень.

Конструкції мовленнєвого етикету становлять систему різноманітних синтаксичних побудов, які мають різну структуру, семантику та інтонацію, функціонують як окремі етикетні висловлення, побудовані за зразком іменних та дієслівних речень, мають відповідну предикативність, модальність та інтонацію, або входять до складу більш складних синтаксичних побудов – складносурядних, складнопідрядних, складних безсполучникових речень чи ускладнених (з різними типами зв’язку), а також дискурсивних висловлень та діалогічних єдностей.

 Етикетне висловлення – це одиниця мовлення, побудована за законами даної мови, що є комунікативною реалізацією відповідного граматичного речення спонукально-побажального типу, яка виконує функцію мовленнєвого етикету (привітання, подяки, вибачення і т. ін.). Етикетні висловлення мають формально-граматичні та семантико-функціональні параметри дієслівних та іменних речень. До формально-граматичних ознак належать предикативність, модальність та інтонація.

Одним із основних способів вираження предикативності та модальності етикетних висловлень є інтонація, яка забезпечує реалізацію комунікативної функції етикетних висловлень. За допомогою інтонації мовець виражає своє ставлення до повідомлюваного та до співрозмовника, адресуючи йому етикетне висловлення певного типу (привітання, звертання, подяки, вибачення, компліменти, похвала, присяги, благословення, побажання, прощання).

Одним із важливих аспектів дослідження конструкцій мовленнєвого етикету є питання про їх модальність, яку мовознавці трактують як формально-граматичну, логіко-граматичну, семантико-синтаксичну чи комунікативно-граматичну категорію.

Модальність як універсальна категорія відображає не тільки зміст речення (висловлення), але й вміщує широкий спектр людських емоцій та почуттів, пов’язаних з авторською інтерпретацією дійсності, комплекс суб’єктивно-об’єктивних значень.

Модальністю етикетних висловлень вважаємо окремий різновид модальності волевиявлення, який можна назвати модальністю ввічливості.

Під об’єктивною модальністю етикетних висловлень розуміємо синтаксичний індикатив перформативів та ірреальну модальність форм наказового способу, яка реалізується в часовій невизначеності, передаючи синтаксичні відношення бажаності, можливості, повинності та необхідності дії.

Оскільки конструкції мовленнєвого етикету – це стереотипні одиниці спілкування в рекомендованих суспільним етикетом ситуаціях, то для визначення модального плану етикетних висловлень доцільно враховувати ознаки комунікативної ситуації (привітання, вибачення, подяки, віншування, побажання, благословення та ін.). Відповідно, модальність ввічливого ставлення, маючи загальну спонукально-побажальну семантику, має різноманітні вияви.

Суб’єктивна модальність передається інтонацією, засобами суб’єктивної оцінки звертань, частками, вигуками, які забезпечують стилістичні відтінки, тональність, колорит, офіційність / неофіційність ситуації спілкування, щирість / нещирість взаємостосунків тощо.

Модальність ввічливого спілкування є комунікативно-прагматичним виявом спонукальної модальності, а саме, спонукально-побажальною модальністю з врахуванням прагматичних значень привітання, подяки, вибачення, люб’язності, побажання, поздоровлення, віншування, запрошення, прощання, прихильності відповідно до різновидів комунікативних ситуацій ввічливого спілкування і займає чільне місце в лінгводидактиці формування міжкультурної мультимодальної компетенції.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Кісь Р. Мова, думка і культурна діяльність (від Олександра Потебні до гіпотези мовного релятивізму). Львів: Літопис, 2002. 304 с.

2. Мельничук О. М. Український мовленнєвий етикет: монографія. Івано-Франківськ, 2011. 140 с.

3.Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: напрями та проблеми: підручник. Полтава: Довкілля-К, 2008. 712 с.