Проект

Вноситься народними депутатами України

                                                                                               Заблоцьким М.Б.

                                                                                                Сольським М.Т.

                                                                                                Нагаєвським А.С.

                                                                                               Литвиненком С.А.  

                                                                                                Грищенко Т.М.

                                                                                                Халімоном П.В.

                                                                                                 Нікітіною М.В.

                                                                                                 Буніним С.В.  

                                                                                                 Салійчуком О.В.

             Шуляк О.О.

З А К О Н   У К Р А Ї Н И

Про внесення змін до Земельного кодексу України та інших законодавчих актів щодо удосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин

________________________________________________________

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:

І.        Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1. У Земельному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2002, № 3-4, ст.27):

1) пункт «ґ» частини першої статті 6 виключити;

2) у статті 8:

у частині першій:

в абзаці першому слова «на території області» виключити;

пункт «а» частини першої після слова «громад» доповнити словами «сіл, селищ, міст області»;

3) у статті 9:

у частині першій:

в абзаці першому слова «на їх території» виключити;

у пункті «г» слова «із земель комунальної власності» замінити словами "комунальної власності із постійного користування»;

пункт «ґ» після слова «ділянок» доповнити словами «приватної власності»;

пункт «д» після слова «ділянками» доповнити словами «комунальної власності»;

пункти «и» та «і» виключити;

доповнити частиною такого змісту:

"До повноважень виконавчих органів Київської і Севастопольської міських рад належать:

а) надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону;

б) здійснення державного контролю за використанням і охороною земель у межах та порядку, встановлених законом;

в) здійснення інших повноважень у галузі земельних відносин відповідно до закону»;

4) у частині першій статті 10:

в абзаці першому слова «на території району» виключити;

у пункті «а» слова "відповідних територіальних громад" замінити словами "територіальних громад сіл, селищ, міст району»;

пункти «в» та «е» виключити;

5) у статті 12:

у частині першій:

в абзаці першому слова «на території сіл, селищ, міст» виключити;

у пункті «а» після слів «розпорядження землями» доповнити словами "комунальної власності";

у пункті «г» слова «із земель комунальної власності» замінити словами "комунальної власності із постійного користування»;

у пункті «ґ» після слова «ділянок» доповнити словами "приватної власності";

пункти «е» та «є» виключити;

у частині другій:

в абзаці першому слова «на території сіл, селищ, міст» виключити;

доповнити новим пунктом такого змісту:

"3) ведення Державного земельного кадастру у межах та порядку, встановлених законом;

6) статтю 14-2 викласти в такій редакції:

«Стаття 14-2. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів

До повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, належить здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства щодо:

а) додержання екологічних нормативів та вимог з питань охорони земель;

б) здійснення заходів, спрямованих на запобігання забрудненню земель хімічними і радіоактивними речовинами, відходами, стічними водами;

в) додержання встановленого законодавством України режиму використання та охорони територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, а також територій, що підлягають особливій охороні;

г) збереження водно-болотних угідь;

ґ) здійснення інших повноважень, визначених законами України»

7) пункти "г", "ґ" та "ж" частини першої статті 15 викласти в такій редакції:

"г) забезпечення здійснення землеустрою, моніторингу земель і державного контролю за використанням та охороною земель;

ґ) забезпечення ведення та адміністрування Державного земельного кадастру, охорони земель;

ж) здійснення інших повноважень, визначених законами України";

8) у статті 15-1:

в назві статті слова "що реалізує державну політику у сфері земельних відносин" замінити словами «що реалізує державну політику у сфері кадастрової діяльності та геопросторових даних»

у частині першій

в абзаці першому слова " що реалізує державну політику у сфері земельних відносин" замінити словами «що реалізує державну політику у сфері кадастрової діяльності та геопросторових даних»

пункт «а» виключити;

пункт «б» викласти в такій редакції:

«б) участь у розробленні та виконанні державних, галузевих, регіональних та місцевих програм з питань регулювання земельних відносин, раціонального використання земель, їх відтворення та охорони, у територіальному плануванні»;

пункти "в", "е" та "є-1" виключити;

у пункті "ж" слова "та покладених на нього актами Президента України" виключити;

9) статтю 15-2 виключити;

10) у статті 20:

частину третю викласти в такій редакції:

"3. Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок.

Зміна цільового призначення земельних ділянок, що не належать до державної чи комунальної власності, здійснюється сільською, селищною, міською радою.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (крім земельних ділянок державної або комунальної власності), цільове призначення якої змінюється, розробляється на замовлення власника земельної ділянки без надання дозволу Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування на його розроблення.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється в порядку, встановленому законом.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зміну її цільового призначення.

Відмова Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у зміні цільового призначення земельної ділянки або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.»;

частину шосту виключити;

11) частини третю та п’яту статті 22 виключити;

12) у частині десятій статті 25 слова «за погодженням його місця розташування з особами, зазначеними в частині першій цієї статті» виключити;

13) у частині першій статті 33 слово «України» виключити;

14) частину першу статті 36 доповнити абзацом такого змісту:

"Розмір земельної ділянки, що надається громадянину в оренду для городництва, не може перевищувати 0,6 гектара";

15) доповнити статтею 46-1 такого змісту:

«Стаття 46-1. Обмеження у використанні земель територій та об’єктів природно-заповідного фонду

На використання земель в межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду встановлюються обмеження в обсязі, передбаченому Законом України «Про природно-заповідний фонд України».

Особливий режим охорони, відтворення і використання земель територій та об’єктів природно-заповідного фонду поширюється на усі розташовані в межах цих територій та об’єктів земельні ділянки незалежно від їх цільового призначення.»;

16) доповнити статтею 54-1 такого змісту:

«Стаття 54-1. Обмеження у використанні земель, на яких розташовані пам'ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), зони охоронні таких пам’яток, історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби

На використання земель, на яких розташовані пам'ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), зони охоронні таких пам’яток, історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби, встановлюються обмеження в обсязі, передбаченому Законами України «Про охорону культурної спадщини», «Про охорону археологічної спадщини».

Режим використання земель, на яких розташовані пам'ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), зони охоронні таких пам’яток, історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби, поширюється на усі розташовані в межах цих територій та об’єктів земельні ділянки незалежно від їх цільового призначення.»;

17)  частину шосту статті 79-1 доповнити новим абзацом такого змісту:

«Поділ, об’єднання земельної ділянки, що перебуває у заставі, здійснюється за згодою заставодержателя. Поділ, об’єднання земельної ділянки, що перебуває у користуванні, здійснюється за згодою землекористувачів. Згода на поділ земельної ділянки, об'єднання її з іншою земельною ділянкою посвідчується нотаріально.»;

18) у частині другій статті 81 слова «в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.» виключити;

19) статтю 82 викласти в такій редакції:

«Стаття 82. Право власності на землю юридичних осіб

1. Юридичні особи можуть набувати у власність земельні ділянки за цивільно-правовими договорами та на інших підставах, передбачених законом.»;

20) у статті 83:

у частині першій слова «сіл, селищ, міст» виключити;

частину другу доповнити пунктом такого змісту:

«в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, які передані або перейшли до комунальної власності із земель державної власності відповідно до закону.»;

21) у частині другій статті 93 слова «України», «іноземним юридичним особам» виключити;

22) статтю 106 викласти в такій редакції:

«Стаття 106. Обов'язки щодо визначення спільних меж.

1. Спосіб закріплення спільних меж між земельними ділянками визначається за згодою власників цих земельних ділянок. Витрати на встановлення суміжних меж несуть власники земельних ділянок у рівних частинах, якщо інше не встановлено угодою між ними.

2. Межовими знаками можуть бути природні та штучні споруди і рубежі (річки, струмки, канали, лісосмуги, рослинні смуги, дерева, стежки, рівчаки, канали, стіни, паркани, огорожі, шляхові споруди, бетонні або металеві стовпи, плити, моноліти, камені, буї, інші споруди і рубежі), що збігаються із межею земельної ділянки або спеціально встановлюються на ній. Межові знаки на водних об’єктах не встановлюються.

3. Власник земельної ділянки, землекористувач має право вимагати від власника суміжної земельної ділянки сприяння у встановленні спільних меж, а також встановлення або відновлення межових знаків у випадках, якщо вони відсутні, зникли, перемістились або стали невиразними. За відсутності згоди встановлення спільних меж здійснюється за рішенням суду.

4. У разі, якщо межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, рослинними смугами, шляхами, стежками, рівчаками, каналами, стінами, шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами і рубежами тощо), а також раніше встановленими межами сформованих земельних ділянок, межові знаки можуть не встановлюватися.

5. Місцезнаходження межових знаків, у разі їх визначення або встановлення, зазначається у матеріалах польових геодезичних робіт та на кадастрових планах земельних ділянок.

6. Власники земельних ділянок та землекористувачі зобов'язані дотримуватися меж земельних ділянок.»;

23) у статті 118:

частину першу та другу, сьому та дев’яту викласти в такій редакції:

«1. Громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

До заяви додається технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка замовляється громадянином без надання дозволу на її розроблення.»

«2. У випадку, визначеному в частині першій цієї статті, відповідний орган виконавчої влади або місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) приймає рішення про її затвердження та передачу земельної ділянки у власність.»

«7. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов’язані протягом десяти робочих днів з дня прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відобразити на картографічній основі Державного земельного кадастру орієнтовне місце розташування земельної ділянки, а також відповідне рішення. Інформація про орієнтовне місце розташування земельної ділянки, що відображена на картографічній основі Державного земельного кадастру, а також відповідне рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо її відведення оприлюднюються на безоплатній основі на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кадастрової діяльності та геопросторових даних.»

«9. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.»;

частину восьму виключити;

24) статтю 119 викласти в такій редакції:

«Стаття 119. Набуття права на земельну ділянку за давністю користування (набувальна давність)

1. Громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Набуття громадянами права на земельну ділянку за давністю користування здійснюється в порядку безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами згідно із статтею 118 цього Кодексу у межах норм, визначених статтею 121 цього Кодексу.»;

25) у статті 122:

абзац перший частини третьої викласти в такій редакції:

"3. Районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність для:»;

частину четверту виключити;

у частині п'ятій:

слова "частинами третьою, четвертою і восьмою" замінити словами "частиною третьою, восьмою";

слова "та за межами населених пунктів" виключити;

у частині шостій слова "частинами четвертою і восьмою" замінити словами "частиною восьмою";

у частині восьмій слова «у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та» виключити;

26) у статті 123:

у частині третій:

абзац другий виключити;

абзац третій викласти в такій редакції:

«У разі надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов’язані протягом десяти робочих днів з дня прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відобразити на картографічній основі Державного земельного кадастру орієнтовне місце розташування земельної ділянки, а також дату та номер відповідного рішення із зазначенням цілей для яких формується земельна ділянка. Інформація про орієнтовне місце розташування земельної ділянки, що відображена на картографічній основі Державного земельного кадастру, а також відповідне рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо її відведення оприлюднюються на безоплатній основі на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кадастрової діяльності та геопросторових даних.»;

частини четверту - дев’яту виключити;

27) у частині сьомій статті 128 слова «є підставою для видачі державного акта на право власності на земельну ділянку та її державної реєстрації.» замінити словами «разом з договором купівлі-продажу є підставою для державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.»;

28) у статті 129:

в абзацах першому та другому частини першої та у частині другій слова «та іноземним юридичним особам» виключити;

у частині четвертій після слова «України» доповнити словами «який розглядає клопотання та направляє його зі своїм висновком до Верховної Ради України.»;

частини п’яту та шосту виключити;

29) у статті 130:

назву статті 130 викласти в такій редакції: «Стаття 130.Набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення»;

частину другу викласти в такій редакції:

«2. Орендар, який відповідно до закону може мати у власності орендовану земельну ділянку, якщо інше не передбачено законом, має переважне право на придбання її у власність у разі продажу цієї земельної ділянки, за умови, що він сплачує ціну, за якою вона продається, а в разі продажу на аукціоні - якщо його пропозиція є рівною з пропозицією, яка є найбільшою із запропонованих учасниками аукціону.»;

доповнити новими частинами такого змісту:

«3. Земельні ділянки приватної власності сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельні ділянки, виділені в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, можуть бути відчужені лише за договорами купівлі-продажу, дарування, міни, внесення до складеного капіталу чи шляхом звернення стягнення на них.

Земельні ділянки, визначені у абзаці першому цієї частини та які перебувають в оренді:

можуть бути відчужені за договором дарування лише на користь дружини (чоловіка), батьків, дітей, баби, діда, прабаби, прадіда, внуків, правнуків, тітки (дядька);

без згоди орендаря бути обміняні лише на земельні ділянки, розташовані у тому ж масиві земель сільськогосподарського призначення;

не можуть бути внесені без згоди орендаря внесені до статутного капіталу.

4. Банки та інші фінансові установи, які набули право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення в порядку звернення стягнення, мають здійснити їх відчуження на земельних торгах протягом року.»;

30) у частині першій статті 131 слово «України» виключити;

31) частину третю статті 132 виключити;

32) абзац другий частини другої статті 135 викласти в такій редакції:

«Організатор земельних торгів з продажу земельної ділянки зобов’язаний письмово повідомити про проведення таких торгів суб’єкта переважного права на її купівлю не пізніше, ніж за 30 календарних днів до проведення таких торгів.»;

33) у статті 136:

доповнити новою частиною такого змісту:

«2-1. Площа земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної або комунальної власності, яка виставляється для продажу на земельні торги, не може перевищувати 20 га.»;

у пункті «а» частини четвертої слово «погодження» виключити;

у пункті «ґ» після слів «на неї» доповнити словами «та крім випадків, коли відповідно до закону ціна продажу земельних ділянок державної і комунальної власності визначається з використанням нормативної грошової оцінки земельних ділянок;

пункт «д» викласти в такій редакції:

«д) встановлення стартової ціни продажу земельної ділянки, яка щодо земель державної та комунальної власності сільськогосподарського призначення дорівнює нормативній грошовій оцінці, а щодо інших земель сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності - не може бути нижчою за експертну грошову оцінку земельної ділянки;»;

34) у статті 137:

у частині третій слова «що реалізує державну політику у сфері земельних відносин» словами «що реалізує державну політику у сфері кадастрової діяльності та геопросторових даних»;

частину четверту доповнити новим пунктом такого змісту:

«і-1) особа, яка має переважне право на купівлю земельної ділянки (у разі проведення аукціону з продажу такої земельної ділянки);»;

в абзаці чотирнадцятому частини четвертої слова «що забезпечує реалізацію державної політики у сфері земельних відносин» замінити словами «що забезпечує реалізацію державної політики у сфері кадастрової діяльності та геопросторових даних»;

у пункті «б» частини сьомої слова «для іноземних юридичних осіб» замінити словами «для юридичних осіб, створених за законодавством іншим, ніж законодавство України»;

абзац дев’ятий частини дев’ятнадцятої викласти в такій редакції:

«У разі, якщо учасник, який має переважне право на купівлю земельної ділянки, вирішив скористатися таким переважним правом, він повідомляє про це ліцитатора відразу після закінчення торгів. В такому випадку права і обов’язки переможця переходять до нього.»;

35) у частині першій статі 139 слова «що реалізує державну політику у сфері земельних відносин» замінити словами «що реалізує державну політику у сфері кадастрової діяльності та геопросторових даних»

36) у пункті «б» частини перший 143 слова «центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі;» замінити словами органів, що здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель, додержанням законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів відповідно до повноважень, встановлених законом;»;

37) статтю 144 викласти в такій редакції:

«Стаття 144. Порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства

1. У разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор з контролю за використанням та охороною земель чи державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища (у разі виявлення порушення екологічних вимог щодо охорони земель) складає протокол про адміністративне правопорушення і накладає на особу, яка допустила правопорушення, адміністративне стягнення та видає цій особі вказівку (припис) про його усунення у 30-денний строк.

У разі якщо особа, яка допустила правопорушення, не виконала протягом зазначеного строку вказівки (припису) державного інспектора щодо припинення правопорушення, державний інспектор з контролю за використанням та охороною земель чи державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища накладає відповідно до закону на таку особу адміністративне стягнення та повторно видає вказівку (припис) про припинення правопорушення та усунення його наслідків у 30-денний строк.

2. У разі неусунення порушення земельного законодавства у 30-денний строк орган державного контролю за використанням та охороною земель або орган державного контролю за охороною довкілля звертаються до суду з позовом про:

розірвання договору оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки або договору про встановлення земельного сервітуту;

припинення права постійного користування земельною ділянкою.»;

38) статтю 145 викласти в такій редакції:

«Стаття 145. Припинення права власності на земельну ділянку особи, якій земельна ділянка не може належати на праві власності, а також у випадку порушення вимог щодо граничної площі земель сільськогосподарського призначення, які можуть перебувати у власності однієї особи.

1. Якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може перебувати в її власності, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права.

2. У випадках, коли земельна ділянка цією особою протягом встановленого строку не відчужена, така ділянка підлягає примусовому відчуженню за рішенням суду. Позов про примусове відчуження земельної ділянки подається до суду органом, який здійснює державний контроль за використанням та охороною земель.

3. У разі порушення вимог частин першої – третьої частини другої статті 130 цього Кодексу щодо граничної площі земель сільськогосподарського призначення, що можуть перебувати у власності громадянина, юридичної особи, створеної за законодавством України з урахуванням пов’язаних осіб або юридичних осіб, створених за законодавством України, що мають спільного кінцевого бенефіціарного власника (контролера), земельні ділянки, площа яких перевищує зазначені граничні розміри, примусово відчужуються за рішенням суду на земельних торгах. Позов про примусове відчуження земельної ділянки подається до суду Антимонопольним комітетом України.

4. Земельна ділянка щодо якої судом прийнято рішення про її примусове відчуження продається на земельних торгах. Кошти отримані від її продажу сплачуються попередньому власнику земельної ділянки за вирахуванням витрат, пов’язаних з проведенням земельних торгів.»;

39) частини четверту та п’яту статті 148-1 викласти а такій редакції:

«4. Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту чи застави із зазначенням нового власника земельної ділянки не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.

5. Вимоги цієї статті поширюються на випадки переходу повноважень з розпорядження земельними ділянками державної власності від одного органу до іншого, а також при переході права власності на земельні ділянки від держави до територіальної громади і навпаки та при переході права власності на земельні ділянки від однієї територіальної громади до іншої.»;

40) статтю 149 викласти в такій редакції:

«Стаття 149. Порядок вилучення земельних ділянок з постійного користування

1. Земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, що здійснюють розпорядження цими ділянками відповідно до статті 122 цього Кодексу.

2. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів, а у разі незгоди землекористувачів - в судовому порядку.»;

41) статтю 150 виключити;

42) статтю 151 виключити;

43) у статі 158:

у частині першій слова «та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.» виключити;

частини третю та п’яту викласти в такій редакції:

«3. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах території територіальних громад щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, обмежень у використанні земель та земельних сервітутів, додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.»

«5. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування спір вирішується судом.»;

Частину четверту виключити;

44) у статті 159:

Назву статті викласти в такій редакції «Стаття 159. Порядок розгляду земельних спорів органами місцевого самоврядування»

у частині першій слова «центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, та» виключити;

у частині четвертій слова «або центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин» виключити.

45)у статті 161:

назву статті викласти в такій редакції: «Стаття 161. Виконання рішення органів місцевого самоврядування щодо земельних спорів»

у частині першій слова «центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин,»;

у частині четвертій слова «вищестоящим органом або»;

46) частину другу статі 168 викласти в такій редакції:

«2. Власники земельних ділянок та землекористувачі мають право здійснювати зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок виключно на підставі розробленого у встановленому законом порядку робочого проекту землеустрою. Переміщення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) в межах однієї й тієї самої земельної ділянки, що призначена для ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва та будівництва індивідуальних гаражів здійснюється без розробки робочого проекту землеустрою.»;

47) частину четверту статті 173 виключити;

48) пункт «и» частини першої статі 184 виключити;

49) статтю 186 викласти в такій редакції:

«Стаття 186. Погодження і затвердження документації із землеустрою

1. Схема землеустрою і техніко-економічне обґрунтування використання та охорони земель району затверджуються районною радою.

Схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель села, селища, міста затверджуються відповідною сільською, селищною або міською радою.

Схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель зони відчуження та зони безумовного (обов’язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері управління зоною відчуження та зоною безумовного (обов’язкового) відселення.

2. Проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць погоджуються сільськими, селищними, міськими, районними радами, районними державними адміністраціями, за рахунок території яких планується здійснити розширення таких меж. У разі розширення меж адміністративно-територіальної одиниці за рахунок території, що не входить до складу відповідного району, або якщо районна рада не утворена, проект погоджується Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією.

У разі встановлення меж міст проект також погоджується Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласною радою.

Рішення Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування про встановлення (зміну) меж адміністративно-територіальної одиниці одночасно є рішенням про затвердження проектів землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальної одиниці.

Проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж районів у містах погоджуються з відповідною районною у місті радою, районною у місті державною адміністрацією (у разі їх утворення).

2-1. Проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж територій територіальних громад погоджуються сільськими, селищними, міськими радами суміжних територіальних громад і затверджуються сільською, селищною, міською радою, що представляє інтереси територіальної громади, межі території якої встановлюються (змінюються).

У разі відмови сільської, селищної, міської ради у погодженні проекту спір вирішується у судовому порядку

3. Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів погоджуються з власниками, користувачами земельних ділянок, які включаються до території природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів без їх вилучення, крім випадків, коли обмеження безпосередньо встановлені законом або прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів затверджуються їх замовниками.

4. Проекти землеустрою щодо приватизації земель державних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій погоджуються рішенням загальних зборів працівників цих підприємств, установ та організацій (іншими суб’єктами, визначеними законодавством) і затверджуються районними державними адміністраціями.

Проекти землеустрою щодо приватизації земель комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій погоджуються рішенням загальних зборів працівників цих підприємств, установ та організацій (іншими суб’єктами, визначеними законодавством) і затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами.

5. Проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) погоджуються відповідною сільською, селищною, міською радою та затверджуються на зборах більшістю власників земельних часток (паїв) у межах земель, що перебувають у власності (користуванні) такого сільськогосподарського підприємства, що оформляється відповідним протоколом.

6. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтями 20 та 122 цього Кодексу.

7. Проекти землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб затверджуються:

у разі якщо проект передбачає впорядкування для містобудівних потреб території, розташованої в межах населених пунктів, - відповідними сільськими, селищними, міськими радами;

у разі якщо проект передбачає впорядкування для містобудівних потреб території, розташованої за межами населених пунктів, - районною державною адміністрацією, а у разі якщо районна державна адміністрація не утворена - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією.

8. Проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, затверджуються замовниками таких проектів.

9. Проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами.

10. Робочі проекти землеустрою затверджуються замовниками таких проектів.

11. Технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту, погоджується землевласником та землекористувачем і затверджується особою, яка набуває право суборенди або сервітуту.

12. Технічна документація із землеустрою щодо поділу та об’єднання земельних ділянок затверджується власником (розпорядником) земельних ділянок, а щодо земельних ділянок державної або комунальної власності - органом виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, уповноваженими розпоряджатися земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Поділ, об’єднання земельної ділянки, що перебуває у заставі, здійснюється за згодою заставодержателя.

Поділ, об’єднання земельної ділянки, що перебуває у користуванні, здійснюється за згодою землекористувачів.

13. Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель затверджується власником (розпорядником) земельних ділянок, а щодо земельних ділянок державної або комунальної власності – органом виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, уповноваженими розпоряджатися земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

14. Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) затверджується власником (розпорядником) земельних ділянок, а щодо земельних ділянок державної або комунальної власності - органом виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, уповноваженими розпоряджатися земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

15. Оригінал затвердженої документації із землеустрою подається розробником до Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель.

16. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, інші суб’єкти, визначені цією статтею, зобов’язані протягом десяти робочих днів з дня одержання документації із землеустрою безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про її погодження або про відмову в такому погодженні з обов’язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Строк дії цих висновків є необмеженим.

17. Підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

18. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, іншим суб’єктам, визначеним цією статтею, при погодженні та затвердженні документації із землеустрою забороняється вимагати:

додаткові матеріали та документи, не включені до складу документації із землеустрою, встановленого Законом України "Про землеустрій";

надання погодження документації із землеустрою будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, погодження яких не передбачено цією статтею;

проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.

Кожен орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, інший суб’єкт, визначений цією статтею, розглядає та погоджує документацію із землеустрою самостійно та незалежно від погодження документації із землеустрою іншими органами.

19. Висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб’єкта, визначений цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації землеустрою із описом змісту недоліку та посиланням на відповідні статті, пункти законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію. Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробником не було усунено недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також у разі, якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення). Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє права розробника документації із землеустрою усунути недоліки документації та подати її на погодження або затвердження.»;

50) статтю 186-1 виключити;

51) статтю 188 викласти в такій редакції:

«Стаття 188. Державний контроль за використанням та охороною земель, додержанням природоохоронного законодавства в частині виконання екологічних вимог щодо охорони земель

1. Державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності, збереженням родючості ґрунтів, дотриманням вимог законодавства України у сфері землеустрою здійснюють Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад у межах повноважень, визначених законом. Виконавчі органи сільських, селищних та міських рад набувають установлених законом повноважень із здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у разі прийняття відповідною радою рішення про здійснення такого контролю.

2. Державний контроль за додержанням природоохоронного законодавства в частині виконання екологічних вимог щодо охорони земель здійснюється центральним орган виконавчої влади, що реалізує державну політику зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, в межах повноважень, визначених законом.

3. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, додержанням природоохоронного законодавства в частині виконання екологічних вимог щодо охорони земель встановлюється законами України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", "Про охорону земель".»;

52) статтю 189 виключити;

53)статтю 190 викласти в такій редакції:

«Стаття 190. Громадський контроль за використанням та охороною земель, додержанням природоохоронного законодавства в частині виконання екологічних вимог щодо охорони земель

1. Громадський контроль за використанням та охороною земель здійснюється громадськими інспекторами з контролю за використанням та охороною земель, призначеними сільськими, селищними і міськими радами, які діють на підставі положення, затвердженого відповідною радою.

2. Громадський контроль за додержанням природоохоронного законодавства в частині виконання екологічних вимог щодо охорони земель здійснюється громадськими інспекторами з охорони довкілля, які призначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, і діють на підставі положення, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.»

54) у частині першій статті 211:

пункти «и» та «і» викласти в такій редакції:

«и) порушення умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту;

і) відхилення від затверджених в установленому порядку проектів землеустрою;»;

пункт «к»;

55) у розділі Х "Перехідні положення":

доповнити новими пунктами такого змісту:

«6-1. Громадяни, яким належить право постійного користування, право довічного успадкованого володіння земельними ділянками державної та комунальної власності, призначеними для ведення селянського (фермерського) господарства, а також орендарі земельних ділянок, які набули право оренди землі шляхом переоформлення права постійного користування щодо зазначених земельних ділянок, мають право на викуп таких земельних ділянок у власність з розстрочкою платежу до 5 років за ціною, яка дорівнює нормативній грошовій оцінці таких земельних ділянок, без проведення земельних торгів.»;

«22. З дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Земельного кодексу України та інших законодавчих актів щодо зміни системи управління у сфері земельних відносин» землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель та земельних ділянок:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями (у тому числі земель та земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій), Національною академією наук України, національними галузевими академіями наук;

б) оборони;

в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об'єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;

г) зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

ґ) під будівлями, спорудами, іншими об'єктами нерухомого майна державної власності;

д) під об'єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем, що перебувають у державній власності.

Земельні ділянки, які передаються до комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність із дня набрання чинності зазначеним Законом України.

Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки. Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.

Із дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Земельного кодексу України та інших законодавчих актів щодо зміни системи управління у сфері земельних відносин» і до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, які передаються до комунальної власності територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Надані до набрання чинності зазначеним Законом України рішеннями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади дозволи на розроблення документації із землеустрою щодо земельних ділянок державної власності, які відповідно до зазначеного Закону переходять у комунальну власність, є чинними. Рішення про затвердження такої документації, яка на день набрання чинності зазначеним Законом України не була затверджена, приймають сільські, селищні, міські ради.

Рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади про викуп для суспільних потреб земельних ділянок приватної власності, прийняті до набрання чинності цим Законом, є чинними, а заходи щодо відчуження таких земельних ділянок здійснюються органами, визначеними статтями 8 і 9 Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності".

2. У Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до № 51, ст. 1122):

1) статті 52, 53, 53-3 і 53-5 викласти в такій редакції:

«Стаття 52. Псування і забруднення сільськогосподарських та інших земель

Псування сільськогосподарських та інших земель, забруднення їх хімічними і радіоактивними речовинами, нафтою та нафтопродуктами, неочищеними стічними водами, виробничими та іншими відходами –

тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян – суб’єктів підприємницької діяльності – від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Невжиття заходів боротьби з бур’янами –

тягне за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 53. Порушення правил використання земель, недотримання природоохоронного режиму чи інших екологічних вимог щодо охорони земель

Використання земель не за цільовим призначенням, розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об’єктів, що негативно впливають на стан земель, неправильна експлуатація, знищення або пошкодження протиерозійних гідротехнічних споруд, захисних лісонасаджень, порушення встановлених обмежень у використанні земельних ділянок –

тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від десяти до двадцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від двадцяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Недотримання природоохоронного режиму чи інших екологічних вимог щодо охорони земель –

тягне за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 53-3. Зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок з порушенням умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту

Зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок з порушенням умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту, визначених у документації землеустрою, або за відсутності такої документації –

тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 53-5. Порушення строків розгляду заяв (клопотань) щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, погодження (відмови у погодженні) документації із землеустрою та надання земельних ділянок

Порушення посадовою особою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування встановлених законом строків розгляду заяв (клопотань) щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, погодження (відмови у погодженні) документації із землеустрою та надання земельних ділянок –

тягне за собою накладення штрафу від тридцяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене посадовою особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке саме порушення, –

тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.»;

2) частину другу статті 55 виключити;

3) статтю 188-5 викласти в такій редакції:

Стаття 188-5. Невиконання законних розпоряджень чи приписів посадових осіб органів, які здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель, державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів, радіаційної безпеки або охорону природних ресурсів

Невиконання законних розпоряджень чи приписів, інших законних вимог посадових осіб органів, які здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель, державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів, радіаційної безпеки або охорону природних ресурсів, ненадання їм необхідної інформації або надання неправдивої інформації, вчинення інших перешкод для виконання покладених на них обов’язків –

тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від дев’яти до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від п’ятнадцяти до сорока п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.»;

4) у статті 219:

у частині першій після слова «передбачені» доповнити словами та цифрами «частиною другою статті 52, частиною першою статті 53, статтями 53-1, 53-3, 53-4, 54 - 56,», після слів та цифр «статтями 183,» доповнити цифрами «188-5,»;

доповнити частиною другою такого змісту:

«Від імені виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною другою статті 52, частиною першою статті 53, статтями 53-1, 53-3, 53-4, 54 – 56, 188-5, та накладати адміністративні стягнення мають право посадові особи виконавчих комітетів, уповноважені здійснювати державний контроль за використанням та охороною земель – державні інспектори з контролю за використанням та охороною земель сільських, селищних, міських рад»;

частини другу та третю вважати відповідно частинами третьою та четвертою;

5) доповнити статтею 219-1 такого змісту:

«Стаття 219-1. Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, обласні державні адміністрації

Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, обласні державні адміністрації розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною другою статті 52, частиною першою статті 53, статтями 53-1 – 53-6, 54 – 56, 188-5.

Від імені Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, обласних державних адміністрацій розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною другою статті 52, частиною першою статті 53, статтями 53-1 – 53-6, 54 – 56, 188-5, та накладати адміністративні стягнення мають право посадові особи Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, обласних державних адміністрацій, уповноважені здійснювати державний контроль за використанням та охороною земель - державні інспектори з контролю за використанням та охороною земель відповідних територій»;

6) у частині першій статті 242-1 після слів та цифр «передбачені статтями 47 - 50,» доповнити словами та цифрами «частиною першою статті 52, частиною другою статті 53, статтями»;

7) частину першу статті 244 викласти в такій редакції:

«Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, розглядає справи про адміністративні правопорушення, пов’язані з порушенням порядку та умов ведення насінництва та розсадництва, правил технічної експлуатації самохідних сільськогосподарських машин і правил техніки безпеки під час їх експлуатації (статті 104-1, 108, 188-27)»;

8) у статті 255:

частину першу доповнити пунктами 15 та 16 такого змісту:

«15) державні інспектори з контролю за використанням та охороною земель виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад (частина друга статті 52, частина перша статті 53, статті 53-1, 53-3, 53-4, 54-56, 188-5);

16) державні інспектори з контролю за використанням та охороною земель інспекційних органів Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, обласних державних адміністрацій (частина друга статті 52, частина перша статті 53, статті 53-1 – 53-6, 54 – 56, 188-5)»;

пункти 7 та 7-1 частини другої викласти в такій редакції:

7) громадський інспектор з охорони довкілля (статті 48, частина перша статті 52, частина друга статті 53, 63 – 70, 73, 76 – 77-1, 78, 82, частини перша і третя статті 85, стаття 89 (щодо диких тварин), статті 91-4, 153);

7-1) громадський інспектор з контролю за використанням та охороною земель (частина друга статті 52, частина перша статті 53, статті 53-1, 54);

9) частину першу статті 288 доповнити пунктом 4 такого змісту:

«4) постанову державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель виконавчого органу сільської, селищної, міської ради (крім Київської та Севастопольської міських рад) про накладення адміністративного стягнення – до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідної обласної державної адміністрації, або у районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, а постанову державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, обласної державної адміністрації - у районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом».

3. Частину восьму статті 87 Водного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 1995, № 24, ст.189) викласти у такій редакції:

«Контроль за створенням водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також за додержанням режиму використання їх територій здійснюється органами, що здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель відповідно до закону.»;

4. У Лісовому кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 1994, № 17, ст.99):

1) у статті 16:

частину першу викласти у такій редакції:

«Право приватної власності на ліси громадян та юридичних осіб України виникає з дня державної реєстрації права власності на земельну ділянку»;

частину третю виключити;

2) частину четверту статті 17 виключити;

3) Розділ VIII «Прикінцеві положення» викласти у такій редакції:

«5. До здійснення державної реєстрації права постійного користування державних лісогосподарських підприємств на земельні ділянки лісогосподарського призначення, що до набрання чинності цим Кодексом передані їм на такому праві, це право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування».

5. У статті 21 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991, № 16, ст.198):

у частині третій слова «центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі» замінити словами «центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища»;

у частині четвертій слова «центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, санітарного та епідемічного благополуччя населення» замінити словами «центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах санітарного та епідемічного благополуччя населення, нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища».

6. У Законі України «Про охорону навколишнього природного середовища» (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., № 41, ст. 546 із наступними змінами):

1) у частині першій статті 20-2:

абзац третій пункту «а» виключити;

пункт «л» викласти в такій редакції:

«л) збереження водно-болотних угідь»;

доповнити новими пунктами такого змісту:

«м) додержання встановленого законодавством України режиму використання та охорони територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, а також територій, що підлягають особливій охороні;

н) здійснення заходів із запобігання забрудненню земель хімічними і радіоактивними речовинами, відходами, стічними водами;

о) додержання екологічних нормативів та інших вимог з питань охорони земель;

п) здійснення інших повноважень, визначених законом»;

2) статтю 35 доповнити новою частиною такого змісту:

«Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, додержанням природоохоронного законодавства в частині виконання екологічних вимог щодо охорони земель встановлюється законами України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», «Про охорону земель»;

3) у частині другій статті 49 слова «та земельні ділянки» виключити;

4) у тексті Закону слова «вирішення інших питань» в усіх відмінках замінити словами «здійснення інших повноважень» у відповідному відмінку.

7. У Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» (Відомості Верховної Ради України, 1997, № 24, ст.170):

1) частину першу статті 1 доповнити абзацом такого змісту:

«територія територіальної громади – територія, у межах якої територіальна громада села, селища, міста реалізує свої повноваження щодо вирішення питань місцевого значення відповідно до Конституції і законів України»;

2) частину першу статті 26 викласти у такій редакції:

«34-1) прийняття рішень щодо здійснення виконавчим органом сільської, селищної, міської ради державного контролю за використанням та охороною земель»;

3) у пункті «б» частини першої статті 33:

пункти «1», «10» викласти у такій редакції:

«1) здійснення контролю за додержанням природоохоронного законодавства, використанням і охороною природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів»;

«10) здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у межах та порядку, встановлених законом.»;

8. У Законі України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність» (Відомості Верховної Ради України, 1999, N 5-6, ст.46 ):

1) у статті 5:

абзац третій частини першої викласти у такій редакції:

«центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у галузі топографо-геодезичної і картографічної діяльності;»;

абзац третій частини другої викласти у такій редакції:

«юридичні та фізичні особи, які володіють необхідним технічним та технологічним забезпеченням та у складі яких за основним місцем роботи є особа, що має вищу освіту у галузі геодезії та/або землеустрою.»;

2) статті 5-1, 5-2  виключити;

3) частину першу статті 6 викласти у такій редакції:

«Державне управління в сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності здійснює Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у галузі топографо-геодезичної і картографічної діяльності, Міністерство оборони України, інші органи виконавчої влади.»;

4) у статтях 8, 19, 20, 22, 25 слова «центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у галузі топографо-геодезичної і картографічної діяльності» у всіх відмінках замінити словами «центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кадастрової діяльності та геопросторових даних» у відповідному відмінку;

5) у статті 12:

слова «центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у галузі топографо-геодезичної і картографічної діяльності» «центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у галузі топографо-геодезичної і картографічної діяльності» у всіх відмінках замінити словами «центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кадастрової діяльності та геопросторових даних» у відповідному відмінку;

абзац четвертий частини другої виключити, у зв’язку з чим абзац п’ятий вважати абзацом четвертим;

5) у абзаці другому частини першої статті 13 слова «центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у галузі топографо-геодезичної і картографічної діяльності» замінити словами «центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин»;

6) частину другу статті 16 викласти у такій редакції:

«Нормативно-технічна документація затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин.»;

7) у частині другій статті 17 слова «центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у галузі топографо-геодезичної і картографічної діяльності» замінити словами «центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин»;

8) частину другу статті 18 викласти у такій редакції:

«Державний облік топографо-геодезичних і картографічних робіт здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кадастрової діяльності та геопросторових даних, у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.»;

9) статтю 24 викласти у такій редакції:

«Стаття 24. Гарантії захисту прав замовників топографо-геодезичних і картографічних робіт та третіх осіб

Відповідальність виконавців топографо-геодезичних і картографічних робіт перед замовниками цих робіт та третіми особами за наслідки необережності, недогляду і професійних помилок, допущених під час виконання топографо-геодезичних і картографічних робіт, підлягає обов’язковому страхуванню згідно Закону України «Про страхування».

Страховим випадком є пред'явлення виконавцю топографо-геодезичних і картографічних робіт замовником цих робіт або третіми особами обґрунтованих претензій по відшкодуванню шкоди заподіяної внаслідок виконання топографо-геодезичних і картографічних робіт.

Страхова сума встановлюється за згодою сторін, але не може бути меншою, ніж тисяча мінімальних розмірів заробітної плати.

Максимальний розмір страхового тарифу з розрахунку на один рік страхування становить:

0,3 відсотка страхової суми, якщо договором обов’язкового страхування не передбачається встановлення франшизи;

0,1 відсотка страхової суми, якщо договором обов’язкового страхування передбачається встановлення франшизи.

Розмір франшизи (частини збитків, що не відшкодовується страховиком) визначається за згодою сторін у договорі обов’язкового страхування, але не може перевищувати 5 відсотків розміру страхової суми.

У разі настання страхового випадку страховик здійснює виплату страхового відшкодування в розмірі заподіяної третій особі майнової шкоди, визначеному судовим рішенням, що набрало законної сили, або письмовою вимогою (претензією) третьої особи, визнаною страхувальником та погодженою страховиком. Сума всіх страхових відшкодувань за договором обов’язкового страхування не може перевищувати зазначену в ньому страхову суму.

Страхове відшкодування здійснюється страховиком відповідно до договору обов’язкового страхування на підставі судового рішення, що набрало законної сили, або визнаної страхувальником та погодженої страховиком письмової вимоги (претензії) третьої особи.»;

9. Пункт 3 частини першої статті Закону України «Про місцеві державні адміністрації» (Відомості Верховної Ради України, 1999, № 20-21, ст.190) доповнити словами «в порядку та обсягах встановлених законом;»;

10. У статті 14 Закону України «Про меліорацію земель» (Відомості Верховної Ради України, 2000, N 11, ст.90):

абзац перший –другий частини другої викласти у такій редакції:

«До повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кадастрової діяльності та геопросторових даних, з питань меліорації земель, належить:

погодження проектів державних цільових, міждержавних та місцевих програм меліорації земель;»;

частину третю виключити;

частину четверту вважати частиною третьою і у абзаці сьомому виключити слова «та покладених на нього Президентом України»;

11. У Законі України «Про землеустрій» (Відомості Верховної Ради України, 2003, № 36, ст.282):

1) у статті 1:

у абзаці четвертому слова «авторського нагляду за виконанням проектів виключити;

абзац дев’ятий викласти у такій редакції:

«межа території територіальної громади - умовна замкнена лінія на поверхні землі (у тому числі на водному просторі), що відокремлює територію однієї територіальної громади від території іншої територіальної громади;»;

2) частину першу статті 6 доповнити пунктом «е» такого змісту:

«е) відкритості та доступності документації із землеустрою, публічності її погодження та затвердження»;

3) у статті 8  слова «центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі» замінити словами «центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері  кадастрової діяльності та геопросторових даних».

4) пункт «ґ» частини першої статті 11 виключити;

5) пункт «г» частини першої статті 12 викласти у такій редакції:

«г) організація та здійснення державного нагляду (контролю) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, у тому числі за проведенням землеустрою, виконанням заходів, передбачених проектами землеустрою, зокрема за дотриманням власниками та користувачами земельних ділянок вимог, визначених у проектах землеустрою»;

6) пункт «г» частини першої статті 13 викласти у такій редакції:

«г) організація та здійснення державного нагляду (контролю) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, у тому числі за проведенням землеустрою, виконанням заходів, передбачених проектами землеустрою, зокрема за дотриманням власниками та користувачами земельних ділянок вимог, визначених у проектах землеустрою;»;

7) у статті 14:

у назві і частині першій слова «центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин» у всіх відмінках замінити словами «центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кадастрової діяльності та геопросторових даних» у відповідному відмінку;

у частині першій:

пункт «в» доповнити словами «та земельних ділянок усіх форм власності»;

пункт «е» виключити;

8) статтю 14-1 виключити;

9) у частині першій статті 15 пункт «б» виключити;

10) у частині першій статті 16:

пункт «б» викласти у такій редакції:

«б) організація здійснення землеустрою, проведення інвентаризації земель та земельних ділянок усіх форм власності;»;

пункти «в», «г» виключити;

11) у частині першій статті 17 пункт «б» виключити;

12) пункт «а» частини першої статті 19 викласти у такій редакції:

«а) організація і здійснення землеустрою, проведення інвентаризації земель та земельних ділянок усіх форм власності;»;

13) у статті 25:

частину першу викласти у такій редакції:

«Документація із землеустрою розробляється у електронній та паперовій формах у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Затверджена документація із землеустрою є публічною та загальнодоступною.»;

частину другу доповнити пунктом «б-1» такого змісту:

«б-1) проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж територій територіальних громад;»;

частину четверту викласти у такій редакції:

«Відповідність документації із землеустрою положенням нормативно-технічних документів, норм і правил у сфері землеустрою засвідчується кваліфікованим електронним цифровим підписом сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою, згідно із законодавством про використання електронного цифрового підпису.»;

14) у статті 26:

абзац перший – третій частини другої викласти у такій редакції:

«Розробниками документації із землеустрою є:

юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи сертифікований інженер-землевпорядник;

фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками»;

у частині четвертій слова «до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин» замінити словами «до органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру»;

доповнити частиною п’ятою такого змісту:

«Розробником документації із землеустрою не може бути адміністратор Держаного земельного кадастру.»;

15) у статті 28:

а) у частині першій:

пункт «б» доповнити словами «отримувати необхідні документи для проведення землеустрою, які знаходяться у замовника або і у третіх осіб»

пункт «в» викласти у такій редакції:

«в) безперешкодного доступу до об’єктів землеустрою»;

пункт «ґ» виключити;

пункт «г» викласти у такій редакції:

«г) виконувати роботи із складання документації із землеустрою у строк, передбачений договором»;

доповнити пунктом «ґ» такого змісту:

«ґ) страхувати свою професійну відповідальність перед замовниками документації із землеустрою та третіми особами».

б) доповнити частинами четвертою – п’ятою такого змісту:

«Виконавці робіт із землеустрою не можуть складати документацію із землеустрою у разі, якщо:

об’єктом землеустрою є земельні ділянки, що належать виконавцю робіт із землеустрою або особам, які працюють у його складі;

особи, які працюють у складі виконавця робіт із землеустрою мають родинні зв'язки із замовником робіт із землеустрою або юридичній особі, керівництво якої має родинні зв'язки із замовником;

об’єктом землеустрою є земельні ділянки, що належать засновникам або учасникам виконавця робіт із землеустрою;

замовником робіт із землеустрою є засновник або учасник виконавця робіт із землеустрою.

Документація із землеустрою, складена з порушенням вимог цієї статті, не може бути затверджена.»

16) частину третю статті 29 замінити частинами третьою – четвертою такого змісту:

«У текстовій частині документації із землеустрою зазначаються:

підстава проведення землеустрою;

основні відомості про об’єкт (об’єкти) землеустрою;

використані розробником нормативно-правові акти з питань здійснення землеустрою;

використані розробником норми і правила у сфері землеустрою;

використану розробником документи Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель;

використані розробником відомості Державного земельного кадастру, а також Державного реєстру земель у разі внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки, формовані до 2013 року;

використані розробником відомості Державного картографо-геодезичного фонду;

використану розробником затверджену містобудівну документацію, а також викопіювання із такої документації;

опис процедури виконання топографо-геодезичних робіт (у разі виконання топографо-геодезичних робіт);

опис та обґрунтування проектного рішення;

відомості про проведені ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень земель при здійсненні землеустрою (у разі проведення відповідних обстежень);

відомості про наявні в межах об’єкту землеустрою об’єкти нерухомого майна та речові права на них (у разі формування земельних ділянок);

відомості про виконавця робіт із землеустрою,  його технічне та технологічне забезпечення;

умови щодо зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок (у разі, якщо реалізація проектного рішення передбачає порушення ґрунтового покриву земельних ділянок);

інформація про визначені законом вимоги щодо погодження і затвердження документації із землеустрою;

інформація щодо дотримання вимог закону стосовно погодження поділу, об’єднання земельних ділянок;

заява виконавця робіт із землеустрою щодо дотримання ним обмежень, встановлених статтею 28 цього Закону.

У графічній частині документації із землеустрою відображаються існуючі (за наявності) та проектні межі об’єктів землеустрою, відомості про які підлягають внесенню до Державного земельного кадастру відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр».»;

17) статтю 32 викласти у такій редакції:

«Стаття 32. Державний фонд документації із землеустрою та оцінки земель

Державний фонд документації із землеустрою та оцінки земель формується на основі збору, обробки, обліку матеріалів, отриманих в результаті здійснення землеустрою та оцінки земель.

Державний фонд документації із землеустрою та оцінки земель ведеться в електронній формі.

Ведення та адміністрування Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кадастрової діяльності та геопросторових даних.

Держателем Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кадастрової діяльності та геопросторових даних.

Документація із землеустрою та оцінки земель Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель є державною власністю і не може передаватись у приватну власність.

Положення про Державний фонд документації із землеустрою та оцінки земель, а також порядок надходження, обліку та зберігання матеріалів у ньому затверджує Кабінет Міністрів України.»;

18) статтю 33 викласти у такій редакції:

«Стаття 33. Порядок користування Державним фондом документації із землеустрою та оцінки земель

Документи Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель належать до публічної інформації.

Відомості Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель, які містять інформацію, що є державною таємницею, надаються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про державну таємницю».

Доступ до документів Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель надається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин усім зацікавленим юридичним та фізичним особам у порядку, визначеному Законом України «Про доступ до публічної інформації».

Перелік документів, що зберігаються у Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель, а також документація із землеустрою та оцінки земель у електронному вигляді, оприлюднюються на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Технологічні та програмні засоби, необхідні для оприлюднення відомостей та документів Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель, повинні забезпечувати юридичним та фізичним особам можливість анонімного перегляду, копіювання та роздрукування інформації, яка відповідно до цієї статті надається безоплатно, на основі поширених веб-оглядачів та редакторів, без необхідності застосування спеціально створених для цього технологічних та програмних засобів, цілодобово, без обмежень.

У разі, якщо відомості та документи Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель, що містять персональні дані фізичних осіб (реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта громадянина України, місце проживання, дату народження фізичної особи), вони оприлюднюються та надаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин виключно після знеособлення персональних даних.»;

19) у статті 35:

а) частину першу після слів «ведення державного земельного кадастру» доповнити словами «, виявлення та виправлення помилок у відомостях Державного земельного кадастру»;

б) у частині четвертій:

абзац другий пункту «а» доповнити словами «або рішення сільської, селищної, міської ради, на території якої знаходиться масив»;

пункт «б» доповнити абзацом такого змісту:

«виправлення помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру щодо меж  земельних ділянок та інших відомостей про них»;

в) доповнити частиною такого змісту:

«Інвентаризація масиву земель сільськогосподарського призначення, не менше, ніж 75 % земель якого належить одній або декільком особам на правах власності або користування, може проводитись за відсутності рішення органів, зазначених у пункті «а» частини четвертої цієї статті.»;

20) пункти «в», «ї» частини п’ятої статті 45 виключити;

21) у статті 46:

частину третю викласти у такій редакції:

«Проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць включає:

а) пояснювальну записку;

б) завдання на виконання робіт;

в) план існуючою (за їх наявності) та проектної межі адміністративно-територіальної одиниці;

г) площа земель в існуючих (за їх наявності) та проектних межах адміністративно-територіальної одиниці;

ґ) опис меж адміністративно-територіальних одиниць;

д) матеріали погодження проекту;

е) каталог координат поворотних точок меж адміністративно-територіальних одиниць.»

частину одинадцяту виключити;

частину дванадцяту вважати частиною одинадцятою;

частину тринадцяту вважати частиною дванадцятою  і після слова «перелік» доповнити словами «зареєстрованих у Державному земельному кадастрі»;

22) доповнити статтею 46-1 такого змісту:

«Стаття 46-1. Проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж територій територіальних громад

Проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж територій територіальних громад розробляються з метою:

встановлення (зміни) межі території територіальної громади або певної її частини;

з’ясування дійсної межі території територіальної громади;

вирішення спору між декількома органами місцевого самоврядування щодо меж територій територіальних громад.

При розробленні проектів землеустрою щодо встановлення (зміни) меж територій територіальних громад не допускається:

встановлення межі території територіальної громади, яка змінюватиме межі адміністративно-територіальних одиниць;

знаходження сформованої земельної ділянки в межах декількох територіальних громад (крім земель лісогосподарського призначення, водного фонду).

Проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж територій територіальних громад включають:

а) пояснювальну записку;

б) завдання на виконання робіт;

в) рішення про розроблення проекту;

г) викопіювання зі схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальної одиниці (утворення) (за наявності);

ґ) викопіювання із проектів формування територій сільських (селищних) рад (за наявності);

д) опис меж території територіальної громади;

е) креслення меж території територіальної громади, складене у відповідному масштабі, у разі відновлення межі на кресленні меж додатково відображається частина відновленої межі;

є) матеріали погодження проекту;

ж) матеріали винесення меж території територіальної громади в натуру (на місцевість) з каталогом координат поворотних точок.

Межі території територіальної громади можуть проходити по суходолу і по водному простору.

Проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж територій територіальних громад розробляються за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради.

Проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж територій територіальних громад складаються у паперовій та електронній (цифровій) формах.

Відомості про межі території територіальної громади вносяться до Державного земельного кадастру.

Відомості про межі території територіальної громади зазначаються у витязі з Державного земельного кадастру, який безоплатно видається відповідній сільській, селищній, міській раді.»;

23) у частині п’ятій статті 47 пункти «г», «д», «ї» виключити;

24) у статті 49:

а) у частині другій:

пункти «в», «ж» виключити;

у пункті «ґ» слово «матеріали» замінити словом «розрахунок»;

б) пункт «е» викласти у такій редакції:

«е) матеріали розрахунку нормативної грошової оцінки і розміру земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах;»;

в) частину третю виключити;

25) у статті 49-1:

у частині п’ятій пункти «в», «ґ», «є» виключити;

частину шосту виключити;

26) Стаття 50. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі формування нових земельних ділянок (крім випадків формування земельних ділянок шляхом їх поділу, об’єднання) та у разі зміни цільового призначення земельних ділянок.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають:

пояснювальну записку;

матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки);

відомості про об’єкти нерухомого майна, які розташовані на земельній ділянці, та права на них відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (за наявності);

розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом);

перелік обмежень у використанні земельних ділянок;

кадастровий план земельної ділянки».

27) у статті 51:

у частині третій пункти «в», «д», «з», «и» виключити;

пункт «ґ» викласти у такій редакції:

«ґ) відомості про об’єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках, якщо права власності на такі об’єкти зареєстровані»;

у частині четвертій:

пункт «г» викласти у такій редакції:

«г) відомості про встановлені межові знаки»;

у пункті «ґ» слова «акт перенесення в натуру» замінити словами «відомості про»;

28) у статті 52:

частини третю – четверту виключити;

частину п’яту вважати частиною третьою і пункти «д», «є» виключити;

29) у статті 58 слова «проведення державної експертизи і» виключити;

30) у статті 53:

у абзаці другому слова «або можуть розроблятись окремою їх частиною» виключити;

пункти «в», «г», «и», «к» частини шостої виключити;

пункт «д» частини шостої викласти у редакції:

«д) переліки земельних ділянок (земель), речові права на які зареєстровано, та земельних ділянок (земель), що використовуються без реєстрації речових права на них;»;

слова «акт приймання-передачі межових знаків на зберігання» замінити словами «відомості про встановлені межові знаки», слова «акт перенесення в натуру» замінити словами «відомості про перенесення в натуру»;

31) у статті 54:

пункти «в» та «з» виключити;

абзаци другий-третій викласти у редакції:

«Робочі проекти землеустрою складаються з метою реалізації заходів з рекультивації порушених земель, зняття та перенесення родючого шару ґрунту, консервації деградованих та малопродуктивних угідь, поліпшення сільськогосподарських і лісогосподарських угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, заболочення, вторинного засолення, висушення, зсувів, ущільнення, закислення, забруднення промисловими та іншими відходами, радіоактивними та хімічними речовинами.

Робочі проекти землеустрою розробляються на підставі рішення власника земельної ділянки (земель), землекористувача.»;

пункт «и» доповнити словами «(за потреби)»;

32) у статті 55:

абзац другий викласти у редакції «Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до відомостей Державного земельного кадастру та документів Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель, матеріалів топографо-геодезичних робіт»;

абзаци третій – четвертий, шостий – сьомий виключити;

абзаци восьмий – дев’ятий викласти у редакції:

«Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється за рішенням власника земельної ділянки.

У разі розташування на земельній ділянці (землях) державної чи комунальної власності житлового будинку, право власності на який зареєстровано, технічна документація може розроблятися за рішенням власника житлового будинку без рішення власника земельної ділянки.»;

пункти «в» - «є», «з», «ї» виключити;

пункт «й» викласти у редакції «й) відомості про встановлені межові знаки.»;

33) у статті 56:

доповнити абзацом другим такого змісту:

«Технічна документація із землеустрою щодо поділу та об’єднання земельних ділянок складається за рішенням власників земельних ділянок за згоди заставодержателів, користувачів земельних ділянок.»;

пункт «г» викласти у редакції «ґ) відомості про встановлені межові знаки по межі поділу;»;

пункти «е» - «є» виключити;

34) у статті 57:

доповнити абзацом другим такого змісту:

«Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель складається за рішенням власників земельних ділянок або місцевих рад відповідних територіальних громад.»;

пункти «а», «в», «г», «д», «ж» абзацу другого виключити;

слова «акт перенесення в натуру» замінити словами «відомості про перенесення в натуру»;

пункт «г» абзацу третього викласти у редакції:

«г) відомості про об’єкти нерухомого майна, які розташовані на земельній ділянці, та права на них відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (за наявності).»;

пункти «ґ» і «д» абзацу третього виключити;

доповнити новим абзацом:

«У разі виправлення помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру щодо меж земельних ділянок та/або інших відомостей про них, технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель також включає кадастрові плани відповідних земельних ділянок із зазначенням виправлених відомостей про них.»;

35) у статті 58 слова «проведення державної експертизи»

36) статтю 60 викласти у такій редакції:

«Державний контроль за проведенням землеустрою, виконанням запроектованих заходів із землеустрою і дотриманням вимог, встановлених цим Законом, законами України та іншими нормативно-правовими актами при розробці документації із землеустрою, здійснюється органами, які здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель відповідно до повноважень, визначених законом.»;

37) статтю 61-1 викласти у редакції:

«Стаття 61-1. Гарантії захисту прав замовників документації із землеустрою та третіх осіб

Відповідальність виконавців робіт із землеустрою перед замовниками документації із землеустрою та третіми особами за наслідки необережності, недогляду і професійних помилок, допущених при складання документації із землеустрою, підлягає обов’язковому страхуванню згідно Закону України «Про страхування».

Страховим випадком є пред'явлення виконавцю робіт із землеустрою замовником документації із землеустрою або третіми особами обґрунтованих претензій по відшкодуванню шкоди заподіяної внаслідок складання документації із землеустрою.

Страхова сума встановлюється за згодою сторін, але не може бути меншою, ніж тисяча мінімальних розмірів заробітної плати.

Максимальний розмір страхового тарифу з розрахунку на один рік страхування становить:

0,3 відсотка страхової суми, якщо договором обов’язкового страхування не передбачається встановлення франшизи;

0,1 відсотка страхової суми, якщо договором обов’язкового страхування передбачається встановлення франшизи.

Розмір франшизи (частини збитків, що не відшкодовується страховиком) визначається за згодою сторін у договорі обов’язкового страхування, але не може перевищувати 5 відсотків розміру страхової суми.

У разі настання страхового випадку страховик здійснює виплату страхового відшкодування в розмірі заподіяної третій особі майнової шкоди, визначеному судовим рішенням, що набрало законної сили, або письмовою вимогою (претензією) третьої особи, визнаною страхувальником та погодженою страховиком. Сума всіх страхових відшкодувань за договором обов’язкового страхування не може перевищувати зазначену в ньому страхову суму.

Страхове відшкодування здійснюється страховиком відповідно до договору обов’язкового страхування на підставі судового рішення, що набрало законної сили, або визнаної страхувальником та погодженої страховиком письмової вимоги (претензії) третьої особи.»;

38) частину п’яту статті 63 викласти у такій редакції:

«Порядок визнання статусу саморегулівної організації у сфері землеустрою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин, встановлюється Кабінетом Міністрів України.»;

39) у статті 66:

у тексті статті слова "що реалізує державну політику у сфері земельних відносин" у всіх відмінках замінити словами "що реалізує державну політику у сфері кадастрової діяльності та геопросторових даних " у відповідному відмінку;

друге та третє речення частини восьмої викласти в такій редакції: "До складу Кваліфікаційної комісії включаються п'ять висококваліфікованих сертифікованих інженерів-землевпорядників та/або сертифікованих інженерів-геодезистів, які делегуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кадастрової діяльності та геопросторових даних, п'ять висококваліфікованих сертифікованих інженерів-землевпорядників та/або сертифікованих інженерів-геодезистів, які делегуються вищими навчальними закладами, що мають у своїй структурі факультети землевпорядного або геодезичного профілю та здійснюють підготовку фахівців у галузі знань геодезії та землеустрою, а також по два сертифіковані інженери-землевпорядники від кожної саморегулівної організації у сфері землеустрою. Орган, що делегував члена Кваліфікаційної комісії має право відкликати або замінити його. Зміни до складу Кваліфікаційної комісії вносяться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин, протягом місяця з дня отримання подання про делегування, відкликання або заміну члена Кваліфікаційної комісії.";

40) у статті 67 пункт «д» та частини третю та четверту виключити;

41) у статті 68:

у частинах другій та третій слова "що реалізує державну політику у сфері земельних відносин" замінити словами "що реалізує державну політику у сфері кадастрової діяльності та геопросторових даних";

абзац другий частини другої викласти в такій редакції:

"встановлення Кваліфікаційною комісією факту недотримання сертифікованим інженером-землевпорядником нормативно-правових актів у сфері землеустрою та Державного земельного кадастру під час виконання робіт із землеустрою, що призвело до порушення прав та/або законних інтересів замовників документації із землеустрою, власників землі (земельних ділянок) або землекористувачів, на підставі заяви таких осіб, поданої до Кваліфікаційної комісії";

у частинах шостій та сьомій слова "що реалізує державну політику у сфері земельних відносин" замінити словами "що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин".

42) у статтях 63, 66-1, 68, пункті 1-1 Розділу ІХ «Прикінцеві положення» слова «центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин» у всіх відмінках замінити словами «центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кадастрової діяльності та геопросторових даних» у відповідному відмінку;

43) доповнити Розділ ІХ «Прикінцеві положення» пунктами такого змісту:

«1-2. До затвердження проектів землеустрою щодо встановлення меж територій територіальних громад такі межі визначаються відповідно до затверджених проектів формування територій сільських, селищних, міських рад, а за відсутності таких проектів – відповідно до меж територій суміжних територіальних громад, а за їх відсутності – відповідно до даних Державного земельного кадастру.

1-3. Вимоги частин п’ятої, шостої статті 28 цього Закону не поширюються на випадки виконання робіт із землеустрою, передбачені договорами, укладеними до набрання чинності зазначеними пунктами.».

12. У Законі України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (Відомості Верховної Ради України, 2003, № 38, ст.314):

у частині п’ятій статті 7 і частині п’ятій статті 9 слова «в районному відділі земельних ресурсів» замінити словами «у Фонді документації із землеустрою»;

статтю 8 виключити;

13. У Законі України «Про охорону земель» (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 39, ст. 349 із наступними змінами):

1) частину другу статті 5 викласти в такій редакції:

«Спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади в галузі охорони земель є:

центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної аграрної політики;

центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кадастрової діяльності та геопросторових даних;

центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища та екологічної безпеки;

центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів»;

2) абзац шостий частини першої статті 7 виключити;

3) абзаци четвертий – шостий частини першої статті 9 замінити двома абзацами такого змісту:

«прийняття рішення про здійснення виконавчим органом міської ради повноважень щодо державного контролю за використанням та охороною земель, організація здійснення такого контролю;

здійснення контролю за використанням коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, пов'язаних з вилученням (викупом) земельних ділянок».

У зв’язку з цим абзаци сьомий, восьмий вважати відповідно абзацами шостим, сьомим;

4) абзац четвертий частини першої статті 10 виключити;

5) абзаци третій, четвертий частини першої статті 12 замінити абзацом такого змісту:

«організація і здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у разі прийняття радами рішень про реалізацію цих повноважень виконавчими органами сільських, селищних, міських рад».

У зв’язку з цим абзаци п’ятий, шостий вважати відповідно абзацами четвертим, п’ятим;

6) у частині першій статті 14:

в абзаці п’ятому слова «і державного контролю за використанням та охороною земель» виключити;

після абзацу п’ятого доповнити новим абзацом такого змісту:

«здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у межах повноважень, визначених законом».

У зв’язку з цим абзац шостий вважати абзацом сьомим;

7) у частині першій статті 15:

абзац четвертий доповнити словами «а також за використанням коштів державного бюджету, спрямованих на рекультивацію земель, створення нових чи реконструкцію існуючих меліоративних систем, захисних лісонасаджень, протиерозійних гідротехнічних споруд та інших об’єктів, з метою підвищення родючості ґрунтів та забезпечення охорони земель»;

абзац п’ятий викласти в такій редакції:

«здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у межах повноважень, визначених законом»;

абзац сьомий викласти в такій редакції:

«координація здійснення землеустрою»;

8) доповнити новими статтями 15-1 та 15-2 такого змісту:

«Стаття 15-1. Повноваження центрального органу виконавчої влади,

                       що забезпечує формування державної політики у сфері

                       земельних відносин, у галузі охорони земель

До повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин, у галузі охорони земель належать:

участь у розробленні та реалізації загальнодержавних і регіональних програм охорони земель;

участь у здійсненні природно-сільськогосподарського, еколого-економічного, протиерозійного та інших видів районування (зонування) земель;

участь у розробленні проектів нормативно-правових актів, державних стандартів, норм і правил з питань охорони земель;

участь у вдосконаленні порядку ведення обліку і підготовки звітності з питань охорони земель;

координація здійснення землеустрою;

вирішення інших питань у галузі охорони земель відповідно до закону.

Стаття 15-2. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що

                      забезпечує формування та реалізацію державної аграрної

                      політики, у галузі охорони земель

До повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної аграрної політики, у галузі охорони земель належать:

участь у розробленні та реалізації загальнодержавних і регіональних програм охорони земель;

участь у здійсненні природно-сільськогосподарського, еколого-економічного, протиерозійного та інших видів районування (зонування) земель;

участь у розробленні проектів нормативно-правових актів, державних стандартів, норм і правил з питань охорони земель;

участь у вдосконаленні порядку ведення обліку і підготовки звітності з питань охорони земель;

вирішення інших питань у галузі охорони земель відповідно до закону";

9) статті 16 – 17-1 викласти в такій редакції:

"Стаття 16. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що

                    реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної,

                    картографічної діяльності, землеустрою та кадастру,

                    у галузі охорони земель

До повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної, картографічної діяльності, землеустрою та кадастру, у галузі охорони земель належать:

реалізація державної політики у сфері землеустрою та охорони земель;

участь у розробленні та реалізації загальнодержавних і регіональних програм охорони земель;

здійснення моніторингу та охорони земель;

забезпечення здійснення природно-сільськогосподарського, еколого-економічного, протиерозійного та інших видів районування (зонування) земель;

здійснення заходів щодо вдосконалення порядку ведення обліку і підготовки звітності з питань охорони земель;

вирішення інших питань у галузі охорони земель відповідно до закону.

Стаття 17. Повноваження центрального органу виконавчої влади,

                   що забезпечує формування і реалізує державну політику

                   у сфері охорони навколишнього природного середовища

                   та екологічної безпеки, у галузі охорони земель

До повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища та екологічної безпеки, у галузі охорони земель належать:

участь у розробленні та реалізації загальнодержавних і регіональних програм використання та охорони земель;

участь у розробленні проектів нормативно-правових актів, державних стандартів, норм і правил щодо встановлення екологічних вимог з питань охорони земель;

участь у здійсненні природно-сільськогосподарського, еколого-економічного, протиерозійного та інших видів районування (зонування) земель;

забезпечення підготовки та здійснення організаційних, економічних, екологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання та охорону земель, їх захист від шкідливого антропогенного впливу, дотримання режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, інших територій та об'єктів екомережі;

участь у розробленні та здійсненні заходів щодо економічного стимулювання використання та охорони земель;

здійснення міжнародного співробітництва з питань охорони земель;

вирішення інших питань у галузі охорони земель відповідно до закону.

Стаття 17-1. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що

                      реалізує державну політику зі здійснення державного

                      нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього

                      природного середовища, раціонального використання,

                      відтворення і охорони природних ресурсів, у галузі

                      охорони земель

До повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у галузі охорони земель належить здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства щодо:

додержання екологічних нормативів та вимог з питань охорони земель;

здійснення заходів, спрямованих на запобігання забрудненню земель хімічними і радіоактивними речовинами, відходами, стічними водами;

додержання встановленого законодавством України режиму використання та охорони територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, а також територій, що підлягають особливій охороні;

збереження водно-болотних угідь;

здійснення інших повноважень, визначених законом»;

10) статтю 18-1 виключити;

11) статтю 19 викласти в такій редакції:

«Стаття 19. Державний контроль за використанням та охороною

                    земель, додержанням природоохоронного законодавства в

                    частині виконання екологічних вимог щодо охорони земель

Державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності, збереженням родючості ґрунтів, дотриманням вимог законодавства України у сфері землеустрою здійснюють Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад у межах повноважень, визначених законом. Виконавчі органи сільських, селищних та міських рад набувають установлених законом повноважень зі здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у разі прийняття відповідною радою рішення про здійснення такого контролю.

Державний контроль за додержанням природоохоронного законодавства в частині виконання екологічних вимог щодо охорони земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у межах повноважень, визначених законом.

Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, додержанням природоохоронного законодавства в частині виконання екологічних вимог щодо охорони земель встановлюється законами України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", "Про охорону земель»;

12) статтю 20 виключити;

13) статтю 21 викласти в такій редакції:

«Стаття 21. Громадський контроль за використанням та охороною

                    земель, додержанням природоохоронного законодавства

                    в частині виконання екологічних вимог щодо охорони

                    земель

Громадський контроль за використанням та охороною земель здійснюється громадськими інспекторами з контролю за використанням та охороною земель, які призначаються сільськими, селищними та міськими радами територіальних громад і діють на підставі положення, затвердженого відповідною радою.

Громадський контроль за додержанням природоохоронного законодавства в частині виконання екологічних вимог щодо охорони земель здійснюється громадськими інспекторами з охорони довкілля, які призначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, та діють на підставі положення, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища»;

14) частину четверту статті 27 викласти у такій редакції:

 «До заяви чи клопотання додається висновок центрального органу виконавчої влади, що  здійснює державний контроль за використанням та охороною земель, про покращення   екологічного  стану  земель  і  підвищення  родючості ґрунтів згідно з даними агрохімічних обстежень ґрунтів земельної ділянки»;

15)  у частині четвертій статті 34 слова «агрохімічної паспортизації земель» замінити словами «агрохімічних обстежень ґрунтів»;

16) частини четверту та п’яту статті 37 викласти у такій редакції:

«З метою  здійснення  контролю  за динамікою родючості ґрунтів систематично  проводяться агрохімічні обстеження ґрунтів, за допомогою яких здійснюється порівняння початкового та поточного рівня забезпечення поживними речовинами ґрунтів і рівні їх забруднення.

Дані агрохімічних обстежень ґрунтів використовуються  в процесі регулювання земельних відносин при:

проведенні грошової оцінки земель;

визначенні розмірів плати за землю;

здійсненні контролю за станом родючості ґрунтів.

17) частину першу статті 39 викласти в такій редакції:

«Використання з метою удобрення ґрунтів осадів стічних вод, що накопичуються на водоочисних спорудах, здійснюється за погодженням територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, та за дозволом, який видається інспекційними підрозділами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій»;

18) абзаци четвертий та п’ятий частини сьомої статті 55 виключити.

14. У Законі України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 39, ст. 350 із наступними змінами):

1) у статті 2:

абзац четвертий після слова «земель» доповнити словами «охорони родючості ґрунтів, землеустрою»;

в абзаці п’ятому слова «охорони та використання земель» замінити словами «земельних відносин», а слова «погіршенню стану рослинного і тваринного світу, водних та інших природних ресурсів» виключити;

2) статті 5 і 6 викласти в такій редакції:

«Стаття 5. Органи, які здійснюють державний контроль за

                  використанням та охороною земель, збереженням родючості

                  ґрунтів, дотриманням вимог законодавства України

                  у сфері землеустрою

Державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності, збереженням родючості ґрунтів, дотриманням вимог законодавства України у сфері землеустрою здійснюють Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад у межах повноважень, визначених законом. Виконавчі органи сільських, селищних та міських рад набувають установлених законом повноважень із здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у разі прийняття відповідною радою рішення про здійснення такого контролю.

Державний контроль за додержанням природоохоронного законодавства в частині виконання екологічних вимог щодо охорони земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, в межах повноважень, визначених законом.

Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, додержанням природоохоронного законодавства в частині виконання екологічних вимог щодо охорони земель встановлюється законами України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», «Про охорону земель».

Стаття 6. Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим,

                обласних, Київської та Севастопольської міських державних

                адміністрацій

До повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій (до набуття цих повноважень відповідними територіальними громадами) належать:

а) організація та здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, збереженням родючості ґрунтів, дотриманням вимог законодавства України у сфері землеустрою у частині:

додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю;

виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням;

ведення державного обліку і реєстрації земель, достовірності інформації про земельні ділянки та їх використання;

розміщення, проектування, будівництва та введення в дію об’єктів, що негативно впливають або можуть вплинути на стан земель;

виконання комплексу необхідних заходів із захисту земель від ерозії, селів, підтоплення, заболочування, вторинного засолення, переосушення, ущільнення, псування, забруднення, засмічення відходами, заростання бур'янами, чагарниками;

дотримання строків своєчасного повернення тимчасово зайнятих земельних ділянок та обов’язкового виконання заходів щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням;

виконання умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту під час проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, пов’язаних з порушенням ґрунтового покриву, своєчасного проведення рекультивації порушених земель в обсягах, передбачених проектом рекультивації земель;

дотримання правил, установленого режиму експлуатації протиерозійних, гідротехнічних споруд, збереження захисних насаджень і межових знаків;

додержання встановленого законодавством порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва;

додержання строків розгляду заяв чи клопотань щодо набуття і реалізації прав на землю;

б) подання до районних державних адміністрацій (районних міських адміністрацій), сільських, селищних, міських рад клопотань щодо:

приведення у відповідність із законодавством прийнятих ними рішень з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель;

обмеження або зупинення освоєння земельних ділянок у разі розробки корисних копалин, у тому числі торфу, проведення геологорозвідувальних, пошукових та інших робіт з порушенням вимог земельного законодавства України;

припинення будівництва та експлуатації об’єктів у разі порушення вимог земельного законодавства України до повного усунення виявлених порушень і ліквідації їх наслідків;

припинення права користування земельною ділянкою відповідно до закону;

в) одержання в установленому законодавством порядку від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, власників і користувачів земельних ділянок, у тому числі орендарів, документів, матеріалів та іншої інформації, необхідної для виконання покладених на нього завдань;

г) здійснення контролю за виконання умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту під час проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, пов’язаних із порушенням ґрунтового покриву, своєчасного проведення рекультивації порушених земель в обсязі, визначеному проектом землеустрою, яким передбачено реалізацію заходів з рекультивації порушених земель;

ґ) видачі дозволів на використання з метою удобрення ґрунтів осадів стічних вод, що накопичуються на водоочисних спорудах, за погодженням територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення;

д) участі у розробленні нормативно-правових актів з питань державного контролю за використанням та охороною земель;

е) вжиття відповідно до закону заходів щодо повернення самовільно зайнятих земельних ділянок їх власникам або користувачам;

є) дотримання строків погодження документації із землеустрою;

ж) встановлення та використання водоохоронних зон і прибережних захисних смуг;

з) здійснення контролю за використанням коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, пов’язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок, а також за використанням коштів відповідного місцевого бюджету, спрямованих на рекультивацію земель, створення нових чи реконструкцію існуючих меліоративних систем, захисних лісонасаджень, протиерозійних гідротехнічних споруд та інших об’єктів, з метою підвищення родючості ґрунтів та забезпечення охорони земель;

и) проведення землеустрою, виконання заходів, передбачених проектами землеустрою, зокрема за дотриманням власниками та користувачами земельних ділянок вимог, визначених у проектах землеустрою;

і) державний нагляд (контроль) за станом додержання органами місцевого самоврядування та їх посадовими особами, районними державними адміністраціями Конституції та законів України, інших актів законодавства з питань земельних відносин;

ї) звернення до суду з позовом про відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився, а також про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) з порушенням вимог земельного законодавства;

й) організації та проведення моніторингу земель, а також ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення;

к) здійснення інших повноважень відповідно до закону.

4) доповнити статтею 6-1 такого змісту:

«Стаття 6-1. Повноваження виконавчих органів сільських, селищних

                     та міських рад із здійснення державного контролю

                     за використанням та охороною земель, збереженням

                     родючості ґрунтів, дотриманням вимог законодавства

                     України у сфері землеустрою

До повноважень виконавчих органів сільських, селищних та міських рад належить здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, збереженням родючості ґрунтів, дотриманням вимог законодавства України у сфері землеустрою, а саме за:

додержанням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю;

виконанням власниками і користувачами земель комплексу необхідних заходів із захисту земель від ерозії, селів, підтоплення, заболочування, вторинного засолення, переосушення, ущільнення, псування, забруднення, засмічення відходами, заростання бур’янами, чагарниками;

виконанням умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту під час проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, пов’язаних із порушенням ґрунтового покриву, своєчасного проведення рекультивації порушених земель в обсязі, визначеному проектом землеустрою, яким передбачено реалізацію заходів з рекультивації порушених земель;

дотримання режиму експлуатації протиерозійних, гідротехнічних споруд, а також вимог законодавства щодо збереження захисних насаджень і межових знаків;

додержанням встановленого законодавством порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва;

здійсненням контролю за використанням коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, пов’язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок, а також за використанням коштів відповідного місцевого бюджету, спрямованих на рекультивацію земель, створення нових чи реконструкцію існуючих меліоративних систем, захисних лісонасаджень, протиерозійних гідротехнічних споруд та інших об’єктів, з метою підвищення родючості ґрунтів та забезпечення охорони земель;

додержанням строків розгляду заяв чи клопотань про набуття і реалізацію прав на землю;

проведенням землеустрою, виконанням заходів, передбачених проектами землеустрою, зокрема за дотриманням власниками та користувачами земельних ділянок вимог, визначених у проектах землеустрою;

дотриманням строків погодження документації із землеустрою;

встановленням та використанням відповідно до вимог чинного законодавства водоохоронних зон і прибережних захисних смуг.

Виконавчі органи сільських, селищних та міських рад:

вносять до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування клопотання щодо:

приведення у відповідність із законодавством прийнятих ними рішень з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель;

обмеження або зупинення освоєння земельних ділянок у разі розробки корисних копалин, у тому числі торфу, проведення геологорозвідувальних, пошукових та інших робіт з порушенням вимог земельного законодавства України;

припинення будівництва та експлуатації об’єктів у разі порушення вимог земельного законодавства України до повного усунення виявлених порушень і ліквідації їх наслідків;

припинення права користування земельною ділянкою відповідно до закону;

звертаються до суду з позовом про відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився, а також про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) з порушенням вимог земельного законодавства;

беруть участь у проведенні моніторингу земель, а також ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення;

беруть участь у розробленні нормативно-правових актів з питань державного контролю за використанням та охороною земель;

вживають відповідно до закону заходів щодо повернення самовільно зайнятих земельних ділянок їх власникам або користувачам;

здійснюють інші повноваження відповідно до закону.

Виконавчі органи сільських, селищних та міських рад набувають установлених законом повноважень із здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у разі прийняття відповідною радою рішення про здійснення такого контролю і реалізують функцію державного контролю за використанням та охороною земель через державних інспекторів з державного контролю за використанням та охороною земель відповідних рад, кваліфікаційні вимоги до яких визначені у статті 10 цього Закону.

Сільські, селищні та міські ради після прийняття ними рішення про здійснення державного контролю за використанням та охороною земель зобов’язані:

протягом місяця забезпечити призначення державних інспекторів з контролю за використанням та охороною земель відповідних сільських, селищних, міських рад;

після призначення державних інспекторів з контролю за використанням та охороною земель відповідної території сільські, селищні, міські ради зобов’язані протягом 10 календарних днів письмово поінформувати про це Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідну обласну державну адміністрацію.

Виконавчі органи сільських, селищних та міських рад починають виконувати повноваження щодо здійснення державного контролю за використанням та охороною земель через 30 календарних днів після інформування відповідних місцевих державних адміністрацій.

У разі якщо сільські, селищні, міські ради не прийняли рішення про здійснення державного контролю за використанням та охороною земель та не забезпечили призначення державних інспекторів відповідних територій, повноваження рад у цій сфері виконують відповідні інспекційні органи Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, до прийняття радами в установленому цим законом порядку рішень про виконання радами повноважень щодо здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.»;

5) статтю 7 викласти в такій редакції:

«Стаття 7. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що

                  забезпечує реалізацію державної політики із здійснення

                  державного нагляду (контролю) у сфері охорони

                  навколишнього природного середовища, раціонального

                  використання, відтворення і охорони природних ресурсів

До повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, належить здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства щодо:

додержання екологічних нормативів і вимог з питань охорони земель;

здійснення заходів, спрямованих на запобігання забрудненню земель хімічними і радіоактивними речовинами, відходами, стічними водами;

додержання встановленого законодавством України режиму використання та охорони територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, а також територій, що підлягають особливій охороні;

збереження водно-болотних угідь;

здійснення інших повноважень, визначених законом.»;

6) у статті 9:

назву статті викласти в такій редакції:

«Стаття 9. Організація і здійснення державного контролю

                  за використанням та охороною земель, збереженням

                  родючості ґрунтів, дотриманням вимог законодавства

                  у сфері землеустрою, додержанням природоохоронного

                  законодавства в частині виконання екологічних вимог

                  щодо охорони земель»;

абзац перший частини четвертої викласти в такій редакції:

«Державний контроль за використанням та охороною земель, збереженням родючості ґрунтів, дотриманням вимог законодавства у сфері землеустрою, додержанням природоохоронного законодавства в частині виконання екологічних вимог щодо охорони земель здійснюється шляхом:»;

7) статтю 10 викласти в такій редакції:

«Стаття 10. Повноваження державних інспекторів з контролю

                    за використанням та охороною земель

Державні інспектори з контролю за використанням та охороною земель Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, виконавчих органів сільських, селищних та міських рад мають право:

безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель, мати доступ до документів і матеріалів, необхідних для проведення перевірки;

одержувати в установленому законодавством порядку від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, власників і користувачів земельних ділянок документи, матеріали та іншу інформацію, необхідну для виконання покладених завдань;

надавати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель, а також про зобов'язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків;

складати акти перевірок, протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення та накладати адміністративні стягнення, а також подавати в установленому законодавством порядку до відповідних органів матеріали перевірок для притягнення винних осіб до відповідальності;

у разі неможливості встановлення особи правопорушника земельного законодавства на місці вчинення правопорушення доставляти його до поліції чи до приміщення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради для встановлення особи порушника та складення протоколу про адміністративне правопорушення;

викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для одержання від них усних або письмових пояснень з питань, пов'язаних з порушенням земельного законодавства України;

передавати до органів прокуратури, органів досудового розслідування акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення;

проводити у випадках, встановлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням земельного законодавства України;

звертатися за дорученням відповідного органу до суду з позовом про відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився, а також про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) з порушенням вимог земельного законодавства.

Державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства про охорону земель можуть мати й інші повноваження відповідно до закону.

Державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а також виконавчих органів сільських, селищних та міських рад може бути громадянин України, який має вищу освіту та не менш як один рік стажу землевпорядної, юридичної роботи або роботи в органах, що здійснюють державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності.».

15. У Законі України «Про оренду землі»  (Відомості Верховної Ради України, 1998, № 46-47, ст.280):

1) пункт «в» частини другої статті 5 викласти у такій редакції:

«в) громадяни і юридичні особи, іноземці та особи без громадянства,  міжнародні об’єднання та організації, а також іноземні держави.»;

2) частину п’яту статті 8 викласти у такій редакції:

«Право суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.»;

3) у частині чотирнадцятій абзац п’ятий виключити. У зв’язку з цим абзаци шостий - дев’ятий вважати абзацами п’ятим – восьмим;

4) у статті 9:

частину першу доповнити реченням другим такого змісту:

«Реалізація права переважного права на придбання земельної ділянки у власність у разі продажу цієї земельної ділянки на аукціоні здійснюється в порядку, визначеному Земельним кодексом України.»;

частину другу викласти у такій редакції:

«Орендодавець зобов’язаний повідомити в письмовій формі цінним листом з описом вкладень та повідомленням про вручення орендаря про намір продати земельну ділянку третій особі із зазначенням її ціни та інших умов, на яких вона продається. Строк для відповіді особи, яка має переважне право, на повідомлення власника ділянки про намір відчужити земельну ділянку встановлюється у самому повідомленні, але не може бути коротшим, ніж 14 днів.»;

доповнити новою частиною четвертою такого змісту:

«У разі продажу земельної ділянки з порушенням переважного права купівлі орендар може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця. Одночасно позивач зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець.»;

у зв’язку з цим частини четверту – п’яту вважати частинами п’ятою – шостою;

5) у статті 25:

абзац другий частини другої викласти у такій редакції:

«приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, але не раніше державної реєстрації відповідного права оренди;»;

у абзаці п’ятому слово «договору» замінити словом «права»;

6) у частині другій статті 27 слова «юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами» замінити словами «юридичними особами, іноземцями, особами без громадянства»;

7) пункт 1-1 Розділу VIII «Прикінцеві положення» викласти у такій редакції:

«1-1. Частини чотирнадцята - шістнадцята статті 8-2 цього Закону втрачають чинність через два роки після втрати чинності пунктами 14, 15 Розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України».

16. У Законі України «Про оцінку земель» (Відомості Верховної Ради України, 2004, N 15, ст.229):

1) у тексті Закону слова «центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин» у всіх відмінках замінити словами «центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кадастрової діяльності та геопросторових даних» у відповідному відмінку;

2) абзац сьомий статті 1 виключити;

3) у статті 5 абзац четвертий та сьомий виключити, у абзаці шостому слово «економічної» замінити словами «нормативної грошової»;

4) статтю 6 викласти у редакції:

«Стаття 6. Суб'єкти оціночної діяльності у сфері оцінки земель

Суб'єктами оціночної діяльності у сфері оцінки земель є:

органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які здійснюють управління у сфері оцінки земель, а також юридичні та фізичні особи, заінтересовані у проведенні оцінки земельних ділянок;

юридичні особи - суб'єкти господарювання незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, що мають у своєму складі оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок (у частині виконання робіт із експертної грошової оцінки земельних ділянок);

фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які отримали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача з експертної грошової оцінки земельних ділянок (у частині виконання робіт із експертної грошової оцінки земельних ділянок);

фізичні та юридичні особи – розробники документації із землеустрою згідно Закону України «Про землеустрій» (у частині виконання робіт із бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок).»;

5) у абзаці четвертому статті 7 слова «економічної оцінки земель» виключити;

6) у абзаці другому статті 15 слова «економічної оцінки земель» виключити;

7) статтю 17 виключити;

8) у абзаці другому та четвертому статті 20 слова «економічної оцінки земель виключити», абзац четвертий доповнити словами «та оцінки земель», у абзаці п’ятому слова «здійснюється в порядку, встановленому законодавством України» замінити словами «та оцінки земель здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про землеустрій»;

9) статтю 20 доповнити абзацом шостим такого змісту:

«Технічна документація з бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок, а також звіти про експертну грошову оцінку земельних ділянок державної та комунальної власності, а також у разі експертної грошової оцінки земельних ділянок для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов’язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства, є публічною інформацією.»;

10) статтю 21 виключити;

11) у статті 23:

частину третю викласти у такій редакції:

«Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.»;

у абзаці другому та третьому слова «економічної оцінки земель» виключити;

12) статтю 25 доповнити абзацами п’ятим та шостим такого змісту:

«Моніторинг ринку земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кадастрової діяльності та геопросторових даних, на підставі відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень про ціну (вартість) земельних ділянок, ціну (вартість) інших речових прав на земельні ділянки, розміру плати за користування чужими земельними ділянками. Результати моніторингу ринку земель публікуються не рідше ніж один раз на три місяці. Моніторинг ринку земель здійснюється у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Дані та результати моніторингу ринку земель є публічною інформацією підлягають опублікуванню на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кадастрової діяльності та геопросторових даних».

17. У Законі України «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» (Відомості Верховної Ради України, 2010, № 1, ст.2):

1) у частині третій статті 5 слова «державній експертизі землевпорядної документації у випадках та» виключити;

2) у частині другій статті 7:

в абзаці першому слова «матеріалів погодження місця розташування таких об'єктів» виключити;

абзац другий виключити;

абзац третій вважати абзацом другим;

3) у абзаці другому частини другої статті 8 після слів «місце розташування об'єкта доповнити словами «в межах міста обласного значення»;

4) у частині першій статті 10 слова «і які погодили місце розташування таких об'єктів у випадках та в порядку, визначених статтею 151 Земельного кодексу України» виключити;

18. Частину четверту статті 36 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів» (Відомості Верховної Ради України, 2011, № 1, ст.1) викласти у такій редакції:

«Державний контроль за дотриманням правового режиму спеціальних зон здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в нафтогазовому комплексі, а за використанням та охороною земель – органами, що здійснюють такий контроль відповідно до закону.»;

19. Абзац другий частини другої статті 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (Відомості Верховної Ради України, 2011, № 34, ст.343) викласти у такій редакції:

«Затвердження детального плану території за межами населених пунктів та внесення змін до нього здійснюються на підставі рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.»;

20. У Законі України «Про Державний земельний кадастр» (Відомості Верховної Ради України, 2012, № 8, ст.61):

1) у тексті Закону слова «центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин» у всіх відмінках замінити словами «центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кадастрової діяльності та геопросторових даних» у відповідному відмінку;

2) у абзаці сьомому частини першої статті 1 після слів «заява про» доповнити словами «внесення або»;

3) статтю 5 доповнити частиною шостою такого змісту:

«6. Програмне забезпечення Державного земельного кадастру повинно забезпечувати розподільне зберігання відомостей Державного земельного кадастру, документів, які створюються під час ведення Державного земельного кадастру, з метою підтвердження їх походження, цілісності та достовірності.

Дані можуть зберігатися у:

адміністратора Державного земельного кадастру;

центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кадастрової діяльності та геопросторових даних;

центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інформатизації, електронного урядування, формування і використання національних електронних інформаційних ресурсів, розвитку інформаційного суспільства;

державному унітарному підприємстві, яке віднесене до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інформатизації, електронного урядування, формування і використання національних електронних інформаційних ресурсів, розвитку інформаційного суспільства;

інших державних органах та державних підприємствах, установах, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України в Порядку ведення Державного земельного кадастру.»;

4) статтю 6 викласти у такій редакції:

«Стаття 6. Система органів Державного земельного кадастру

1. Ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кадастрової діяльності та геоінформаційних даних.

2. Держателем Державного земельного кадастру є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кадастрової діяльності та геоінформаційних даних.

3. Адміністратором Державного земельного кадастру є державне підприємство, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кадастрової діяльності та геоінформаційних даних, і виключним видом діяльності якого є здійснення заходів із створення та супроводження програмного забезпечення Державного земельного кадастру. Адміністратор Державного земельного кадастру відповідає за технічне і технологічне забезпечення, збереження та захист відомостей, що містяться у Державному земельному кадастрі.»;

5) абзац третій частини другої статті 7 виключити;

6) у статті 9:

у частині четвертій:

абзац третій викласти у такій редакції:

«перевіряє відповідність поданих документів вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою та містобудівної документації;;»;

доповнити абзацом десятим такого змісту:

«передає документацію із землеустрою та оцінки земель, на підставі яких ним внесено відомості до Державного земельного кадастру, до Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель»;

частину восьму виключити;

7) частину першу статті 10 доповнити абзацом такого змісту:

«землі в межах територій територіальних громад»;

8) доповнити статтею 13-1 такого змісту:

«Стаття 13-1. Склад відомостей Державного земельного кадастру про межі територій територіальних громад

1. До Державного земельного кадастру включаються такі відомості про межі територій територіальних громад:

а) найменування територіальної громади;

б) опис меж території територіальної громади;

в) площа земель у межах території територіальної громади;

г) найменування суміжних територіальних громад;

ґ) інформація про матеріали, на підставі яких встановлені (змінені) межі території територіальної громади.»;

9) у статті 21:

частину третю виключити;

у абзаці третьому частини четвертої після слів «території населених пунктів» доповнити словами «, робочих проектів землеустрою»;

частину восьму доповнити абзацом другим такого змісту:

«Відомості про межі територій територіальних громад вносяться до Державного земельного кадастру на підставі проектів землеустрою щодо встановлення (зміни) меж територій територіальних громад.»;

частину тринадцяту викласти у такій редакції:

«13. Документація із землеустрою і технічна документація з оцінки земель подається державному кадастровому реєстратору разом з електронним документом, що містить результати робіт із землеустрою та оцінки земель.»;

частину шістнадцяту викласти у такій редакції:

«16. Заява про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, змін до таких відомостей, документація із землеустрою, документація з оцінки земель, а також інші документи, які відповідно до цього Закону є підставою для внесення відомостей про Державний земельний кадастр, подаються до органів, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру, у електронній формі засобами телекомунікаційного зв’язку. Визначення Державного кадастрового реєстратора, який уповноважується на розгляд таких документів та внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надання мотивованої відмови у їх внесенні, здійснюється в день подання заяви за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру за принципом випадковості.»;

частину шістнадцяту вважати частиною сімнадцятою і викласти у такій редакції:

«17. Подання документації із землеустрою Державному кадастровому реєстратору, для внесення відомостей до Державного земельного кадастру здійснюється розробником такої документації, якщо інше не встановлено договором на виконання робіт із землеустрою.»;

10) частину першу статті 22 доповнити абзацом такого змісту:

«Документація із землеустрою, технічна документація з оцінки земель в електронній формі має бути засвідчена електронним цифровим підписом сертифікованого інженера-землевпорядника.»;

11) у статті 24:

частину другу викласти у такій редакції:

«2. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кадастрової діяльності та геопросторових даних.»;

частину третю доповнити абзацами такого змісту:

«власника земельної частки (паю) або його спадкоємця (у разі формування земельної ділянки в порядку виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв);

особи, яка визначена у частині першій статті 118 Земельного кодексу України, у тому числі власника будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що надається (передається) із земель державної чи комунальної власності, або його спадкоємця.»;

частину четверту викласти у такій редакції:

«4. Для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються:

заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин;

документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.

Заява з доданими документами надсилається заявником засобами телекомунікаційного зв’язку.»;

частину шосту доповнити абзацом такого змісту:

«Програмне забезпечення Державного земельного кадастру має забезпечувати можливість сертифікованим інженерам-землевпорядникам здійснювати безоплатну автоматизовану перевірку знаходження в межах земельної ділянки, що передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини, до подання заяви про державну реєстрації такої земельної ділянки. За наслідками перевірки сертифікованому інженеру-землевпоряднику надсилається електронний протокол перевірки із зазначенням земельної ділянки, в межах якої повністю або частково розташована земельна ділянка, яку передбачається зареєструвати.»;

12) у статті 26:

у частині п’ятій після слів «Державний кадастровий реєстратор» доповнити словами «обраний за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру за принципом випадковості»;

абзац другий частини шостої виключити;

13) у статті 28:

частину четверту викласти у такій редакції:

«4. Державна реєстрація обмеження у використанні земель або мотивована відмова у такій реєстрації здійснюється Державним кадастровим реєстратором протягом чотирнадцяти робочих днів з дати реєстрації заяви.»;

абзац третій частини п’ятої виключити;

14) у статті 29 абзац другий частини четвертої виключити;

15) статтю 30 доповнити частиною третьою такого змісту:

«3. Програмне забезпечення Державного земельного кадастру має забезпечувати інформаційну взаємодію між Державним земельним кадастром, Державним реєстром речових прав на нерухоме майно, Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, Державним реєстром актів цивільного стану громадян з метою одержання інформації про сукупну площу земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власності однієї особи та пов’язаних осіб і розташованих в межах однієї області, Автономної Республіки Крим та в межах України.»;

16) у статті 32:

абзац другий частини першої після слів «Державного земельного кадастру» доповнити словами «, у електронній формі»;

у частині четвертій слова «економічну оцінку земель» виключити;

17) частину першу статті 34 доповнити абзацами такого змісту:

«відомості про перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності та меж земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);

відомості про встановлені межові знаки (у разі формування земельної ділянки).»;

18) пункт «д» частини першої статті 38 викласти у такій редакції:

«д) за виправлення технічної помилки у відомостях Державного земельного кадастру не з вини органу, що здійснює його ведення, - 0,01 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.»;

19) у Розділі VII «Прикінцеві та перехідні положення»:

абзац другий пункту 2 після слів «їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності)» доповнити словами «або їх спадкоємців чи особи,»;

доповнити пунктом 12 такого змісту:

«3) забезпечити проведення протягом 2020 - 2021 років пілотного проекту щодо внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки  сертифікованими інженерами-землевпорядниками та за наслідками його проведення подати до Верховної Ради України проекту закону щодо надання сертифікованим-інженерам-землевпорядникам статусу державних кадастрових реєстраторів.

Встановити, що :

протягом строку проведення пілотного проекту сертифіковані інженери-землевпорядники в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України, мають права та несуть обов’язки, передбаченим цим Законом для Державних кадастрових реєстраторів;

рішення сертифікованих інженерів-землевпорядників про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, які не відповідають цьому Закону та порушують права та охоронювані законом інтереси фізичних та юридичних осіб, держави чи територіальних громад, можуть бути скасовані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кадастрової діяльності та геоінформаційних даних або судом, з власної ініціативи або за скаргами фізичних чи юридичних осіб. Рішення сертифікованих інженерів-землевпорядників про державну реєстрацію земельних ділянок, щодо яких зареєстровані речові права, а також про внесення до Державного земельного кадастру змін до таких відомостей, скасовуються у судовому порядку.

Порядок проведення пілотного проекту із визначенням вимог щодо проведення моніторингу здійснення сертифікованими інженерами-землевпорядниками повноважень Державних кадастрових реєстраторів та порядок оскарження їх рішень щодо внесення відомостей до Державного земельного кадастру, затверджується Кабінетом Міністрів України.»;

21. У Розділі II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо  розмежування земель державної та комунальної власності» (Відомості Верховної Ради, 2013, № 36, ст.472):

у пункті «г» після слів «цього розділу» доповнити словами «, а також землі, які відповідно до закону віднесені до комунальної власності.»;

пункт 6 викласти у такій редакції:

«6. У разі якщо відомості про земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, не внесені до Державного реєстру земель, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для державної реєстрації таких земельних ділянок, а також її затвердження здійснюються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність або користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України.»;

22. Статтю 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (Відомості Верховної Ради України, 2007, № 29, ст.389) доповнити частиною такого змісту:

«Дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного контролю за використанням та охороною земель.»;

23. У Законі України Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (Відомості Верховної Ради України, 2016, № 1, ст.9):

1) У частині третій статті 13:

абзац другий доповнити словами «та його ціну (вартість);

абзац четвертий доповнити словами «а також ціну (вартість) таких речових прав чи розмір плати за користування чужим нерухомим майном»;

доповнити абзацом шостим такого змісту:

«Відомості про ціну (вартість) нерухомого майна, ціну (вартість) речових прав чи розмір плати за користування чужим нерухомим майном вносяться до Державного реєстру прав виключно під час державної реєстрації набуття прав на підставі документів, поданих для такої реєстрації. У разі відсутності у документах, поданих для державної реєстрації прав, відповідних відомостей про ціну (вартість) такі відомості не вносяться до Державного реєстру прав, а додаткові документи для їх отримання не вимагаються».

2) Статтю 33 доповнити частиною третьою такого змісту:

«3. Програмне забезпечення Державного реєстру прав має забезпечувати інформаційну взаємодію між Державним реєстром речових прав на нерухоме майно, Державним земельним кадастром, Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, Державним реєстром актів цивільного стану громадян з метою одержання інформації про сукупну площу земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власності однієї особи та пов’язаних осіб і розташованих в межах однієї області, Автономної Республіки Крим та в межах України.»;

24. Статтю 7 Закону України «Про страхування» (Відомості Верховної Ради України, 1996, № 18, ст. 78) доповнити пунктами 36-37 такого змісту:

«36) страхування відповідальності розробників документації із землеустрою;

37) страхування відповідальності виконавців топографо-геодезичних та картографічних робіт загальнодержавного призначення;».

25. У статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (Відомості Верховної Ради України, 2003, № 31-32, ст.263):

частину третю доповнити пунктом 12-1 такого змісту:

«12-1) інформаційну взаємодію між Державним земельним кадастром, Державним реєстром речових прав на нерухоме майно, Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, Державним реєстром актів цивільного стану громадян з метою одержання інформації про сукупну площу земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власності однієї особи та пов’язаних осіб і розташованих в межах однієї області, Автономної Республіки Крим та в межах України»;

доповнити частиною шостою такого змісту:

«6. Термін «пов'язані особи» вживається в цьому Законі у значенні, наведеному у  Податковому кодексі України.»;

26. Статтю 11 Закону України Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» (Відомості Верховної Ради України), 2003, № 31-32, ст.263) доповнити частиною восьмою такого змісту:

«8. Програмне забезпечення Державного реєстру актів цивільного стану громадян повинно забезпечувати інформаційну взаємодію між цим реєстром та Державним земельним кадастром, Державним реєстром речових прав на нерухоме майно, Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань з метою одержання інформації про сукупну площу земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власності однієї особи та пов’язаних осіб і розташованих в межах однієї області, Автономної Республіки Крим та в межах України. Термін «пов'язані особи» вживається в цьому Законі у значенні, наведеному у  Податковому кодексі України.»

27. Частину першу статті 10 Закону України “Про державні нагороди України” (Відомості Верховної Ради України, 2000, N 21, ст.162 ) доповнити після абзацу вісімнадцятого новим абзацом такого змісту:

“Заслужений землевпорядник України;”.

У зв'язку з цим абзаци дев’ятнадцятий – сорок четвертий вважати відповідно абзацами двадцятим – сорок п’ятим.

28. Статтю 55 Закону України «Про нотаріат» доповнити частиною одинадцятою такого змісту:

«При посвідченні угоди про відчуження земельної ділянки, яка перебуває в оренді та відчужується не на користь орендаря, перевіряється дотримання передбачених законом та договором оренди землі вимог щодо повідомлення власником земельної ділянки орендаря про намір її відчужити.».

ІІ. «Прикінцеві положення»

1. Цей Закон набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування, крім підпункту 55 пункту 1 Розділу І, підпунктів 2, 3 Розділу ІІ, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

2. Визнати таким, що втратили чинність, Закони України:

«Про державну експертизу землевпорядної документації» (Відомості Верховної Ради України, 2004, N 38, ст.471);

«Про захист конституційних прав громадян на землю» (Відомості Верховної Ради України, 2005, № 10, ст.194).

3. Кабінету Міністрів України:

1) у місячний строк із дня опублікування цього Закону:

а) вжити заходів щодо утворення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кадастрової діяльності та геопросторових даних;

б) визначити міністерство, уповноважене здійснювати повноваження щодо:

формування державної політики у сфері земельних відносин;

координації діяльності центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кадастрової діяльності та геопросторових даних.

в) забезпечити:

технічну можливість здійснення перевірки сертифікованим інженерам-землевпорядникам за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру автоматизованої перевірки  знаходження в межах земельної ділянки, що передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини, до подання заяви про державну реєстрації такої земельної ділянки;

технічну та організаційну можливість відображення на картографічній основі Державного земельного кадастру органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, які надають земельні ділянки у власність або користування, відомостей про орієнтовне місце розташування земельної ділянки, що формується, та рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо її відведення.

г) привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

ґ) вжити заходів щодо затвердження нового складу Кваліфікаційної комісії, діяльність якої передбачена Законом України "Про землеустрій", з урахуванням змін, передбачених цим Законом;

д) вжити заходів щодо приватизації державних підприємств, що входять до сфери управління центрального Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, крім державного підприємства, що здійснює адміністрування Державного земельного кадастру;

е) забезпечити перегляд і приведення відповідними центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом;

ж) забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону;

2) забезпечити фінансування заходів, передбачених цим Законом, при формуванні видатків Державного бюджету України на відповідний рік.

Голова Верховної Ради

                 України