КІБЕРБЕЗПЕКА ЯК БАЗОВА ПОТРЕБА
ОСОБИСТОСТІ ДИТИНИ
Валентина ЧЕРНОУС
практичний психолог
КЗ «Фортечна гімназія Кропивницької міської ради»
Анотація. У статті розглянуто особливості забезпечення базової потреби здобувачів освіти у захисті в інтернет-просторі через залучення його до вироблення правил кібербезпеки та формування навичок інфогігієни. Наголошено на важливості консолідованого підходу педагогів та батьків до формування навичок безпечної поведінки в інтернеті.
Ключові слова: здобувачі освіти, інтернет, інфогігієна, кібербезпека, освітній процес,розвиток.
Сучасний світ настільки стрімко розвивається, що володіння цифровими технологіями визначає ступінь орієнтації особистості у суспільних змінах. Здобувачі освіти є впевненими користувачами сучасних ґаджетів та інших видів інформаційних пристроїв. В умовах пандемії та дистанційного навчання в цифровому середовищі найпершими орієнтувались підлітки та юнацтво. Вони першими освоїли різноманітні платформи, завдяки котрим можна було долучатись до освітнього процесу в режимі онлайн. Розвиток науки і техніки не тільки допомагає в організації цікавого та ефективного освітнього процесу, а й потребує вироблення правил спілкування й безпечної поведінки в інтернет-просторі.
За даними міжнародного дослідницького проєкту ESPAD, у 2019 році лише 6,7% опитаних підлітків в Україні не користувались соціальними мережам. Майже 45% підлітків проводять у соціальних мережах до 3 годин на день, а ще приблизно 50% – 4 та більше годин [5]. Найцікавішим виявився той факт, що школярі знають, або знайомі із санітарно-гігієнічними нормами часу щодо перебування в інтернеті, але впевнено їх ігнорують. На нашу думку, здобувачам освіти будь-якого віку варто наголошувати як і на санітарно-гігієнічних нормах, так і на особливостях якісного забезпечення потреби людини у безпеці. За вченням відомого психолога А. Маслоу [6], людина здатна розвиватися і бути корисною суспільству тільки у тому випадку, коли кожна з базових потреб є задоволеною. Однією з них є базова потреба у безпеці, захисті від посягань на твоє майно, фізичне та психологічне здоров’я. Як ми зазначали, умови дистанційного навчання змусили переважну більшість учасників освітнього процесу долучитись до навчання онлайн, а відтак питання кібербезпеки є невід’ємною базовою потребою школярів.
Аналізуючи вітчизняні дослідження щодо безпеки в інтернеті таких науковців як О. Удалова, О. Швед, О. Черних можемо визначити, що останніми роками інтернет став соціалізуючим фактором для українських підлітків. Батькам та педагогам варто сприйняти цей фактор і намагатись навчати правильному користуванню ним. Як зазначає О. Швед [1], дорослі повинні створити навколо підлітка таку атмосферу дружби та довіри, щоб у нього не виникало бажань поринути у віртуальний світ, який здатний замінити живе спілкування. На думку багатьох авторів-дослідників теми безпечного користування інтернетом, його варто перетворити на помічника у розвитку здібностей та нахилів дитини, а не йти шляхом суворих заборон чи безконтрольного користування.
О. Черних запропонувала [8] авторську класифікацію загроз, котрі можуть чекати в інтернет-мережі. Ця класифікація ґрунтується на сферах благополуччя дитини та описує види небезпек, котрі можуть нашкодити. Дослідниця визначила наступні загрози, які мають безпосередній вплив на фізичне благополуччя дитини, психологічне благополуччя, соціальне благополуччя та матеріальне благополуччя дитини. Розглянувши кожну сферу та безпосередню загрозу, яку може нести інтернет, можемо сказати, що кожна із цих сфер є логічно пов’язаною між собою. Несучи загрозу якійсь із них, порушується загальне відчуття безпеки дитини. Цілком справедливим є комплексне формування безпечної поведінки дитини у просторах інтернету та формування її інформаційно-цифрової компетентності.
Україна є підписантом багатьох міжнародних договорів та угод, котрі визначають пріоритетними питання захисту дітей та ґрунтуються на Конвенції ООН про права дітей. Темі безпеки дітей в інтернеті було присвячено певну частину щорічної доповіді Спеціального представника Генерального секретаря ООН з питань насилля щодо дітей. Зокрема під час виступу зазначалось, що віртуальна загроза є цілком реальною фізичною. Спеціальна представниця Марта Сантос Паїс [10] закликала світову спільноту переглянути стандарти забезпечення прав у бік ретельного дотримання прав дитини. Вчені багатьох країн світу проводили дослідження стилів та характеру спілкування дітей у соціальних мережах, за допомогою різноманітних інтернет-каналів та месенджерів. Британські вчені С. Лівінгстон та Л. Хеддон [8], досліджуючи тривалий час тему безпеки в інтернеті, дійшли згоди в тому, що інтернет породжує великі можливості, які є нерозривно пов’язаними з ризиками. Досить часто наводяться приклади, коли зустріч з віртуальним знайомим для 95% дорослих є неможливою, то переважна більшість дітей погоджуються зустрітись. Проте перелік загроз, які може нести неврегульоване користування інтернетом є невичерпним. Як можливості породжують способи та шляхи їх задоволення, так само паралельно їм з’являються і нові загрози.
Українська держава вкотре зазначила свою готовність захищати дітей та дорослих внаслідок порушення їхньої безпеки в інтернеті через створення спеціального підрозділу Національної поліції України – Департаменту кіберполіції. Найвагомішими для нас завданнями кіберполіції є реалізація державної політики у сфері кіберзлочинності, інформування населення про нові види кіберзлочинів та формування системи захисту від них.
Досить успішною в усьому світі є практика залучення здобувачів освіти до вироблення правил користування мережею інтернет, поведінки під час онлайн-уроків, правил спілкування у соціальних мережах та месенджерах. На початку лютого традиційно в Україні також відзначають День безпечного інтернету. З особистого досвіду зазначу, що проведення круглих столів, годин спілкування, практикумів із учнями початкової, середньої та старшої школи на тему правил поведінки в інтернеті є надзвичайно корисним та цікавим.
У перші роки проведення Дня безпечного інтернету практика формування та розвитку навичок безпечної поведінки у інтернет-просторі здебільшого стосувалась уникнення та проявів адекватної реакції на невідповідний контент. Наприклад, як реагувати на прояви нецензурної лексики під час листування, як убезпечити свій браузер від небажаної реклами, як знайти необхідну для навчання інформацію – це найактуальніші з багатьох обговорюваних питань під час заходів з учнями. Л. Найдьонова доводить [3], що кібербулінг є частим супутником звичайного шкільного булінгу, тому до його профілактики варто ставитись більше ретельно. Тепер ми маємо на меті ще й формувати культуру споживацької поведінки. Адже, встановлення налаштувань у браузері створює ефект прихованої небезпеки. На думку А. Пазюка та О. Черних [8], технічне уникнення таргетованої реклами, сайтів з порнографічним матеріалом не вирішує проблему безпеки дітей в інтернеті, а ще й нівелює практики критичного мислення та створення дорослими сприятливих ситуацій для обговорення складних тем. Якщо ми звернемо увагу на звички купувати онлайн, бо такий вид придбання товарів і послуг є економічно вигідним, то маємо зауважити, що діти є також активними покупцями віртуальних товарів. У дитячому та підлітковому середовищі є досить поширеною практика привітання друзів віртуальними листівками, подарунками, якимись ефемерними бонусами. Вони іноді змагаються у тому, хто краще привітає чи надішле більше листівок. Усі ці заходи дозволяють власникам віртуальних продуктів заробляти цілком реальні гроші, бо багато дітей у віці від 10 до 17 років уже мають свої фінансові картки і цілком самостійно можуть здійснювати певні покупки онлайн. Така відсутність критичного мислення, вміння аналізувати доступну інформацію призводять загрози матеріальному благополуччю дитини.
Багато батьків не знають справжніх можливостей інтернету та тих потенційних загроз, котрі він несе. Вони не завжди мають доступ до контенту, котрий переглядає та формує їхня дитина. Іноді навіть просте налаштування браузера не допоможе дитині навчитися ефективно та критично користуватись інтернетом. Пластична психіка дитини вразлива та дуже легко піддається впливам ззовні. Діти, побачивши яскраву картинку чи прочитавши цікаву інформацію, котрою користується більшість із їхніх однолітків, позитивно реагують на пропозицію переходу на сторінки сайтів, у соцмережах і т.п. Характер дописів може бути різноманітний. Адже під кожного користувача всесвітньої мережі підбирається інформація, котра повинна йому сподобатись. Підбір відбувається на основі пошукових запитів, перегляду сторінок реклами і т.п. Завдання педагогів та батьків підійти консолідовано до питань навчання користуванню інтернетом та дотримання чітких правил. Досить часто діти не вміють проєктувати правила реального життя на правила поведінки в інтернеті.
Одним із прав людини в інтернеті є отримання допомоги та підтримки у випадку, коли став жертвою кіберзлочину. Для цього напрацьовано багато алгоритмів, створено «гарячі лінії» про повідомлення та отримання психологічної підтримки онлайн.
Проблемам безпеки в інтернеті присвячено багато досліджень та статей. Формуючи комп’ютерно-інформаційну компетентність педагоги та батьки повинні паралельно формувати та розвивати навички інформаційної гігієни. Відома дослідниця впливу інтернету на свідомість людини О. Мороз запропонувала низку правил щодо безпечної поведінки в інформаційному полі. Їх можна використовувати і в роботі з дітьми, обговорювати під час уроків інформатики, громадянської освіти, української мови, основ правознавства та ін. Кожне з цих правил може бути темою окремої години спілкування із здобувачами освіти. Цінним для нас у її доробку є теза про те, що діти повинні вчитись на прикладі дорослих, якими є батьки та педагоги. О. Мороз підтверджує тезу багатьох дослідників про те, що «забороняти дітям користуватися ґаджетами все одно, що забороняють користуватися електрикою» [7]. Дітей треба вчити інформаційній гігієні відповідно їхнім віковим особливостям: до початку підліткового віку моніторити весь контент, котрий вони «споживають» чи продукують, а уже від 12 років навчати елементарним навичкам безпечного існування у інформаційному просторі [7].
Висновки. Навчання дітей основам поведінки в інтернет-мережі повинно відбуватися консолідовано педагогами та батьками. Можливості навчання та розвитку особистості дитини завдяки цифровізації освіти є необмеженими, проте вони породжують і небезпеки, які загрожують благополуччю дитини. Педагоги повинні активно залучати здобувачів освіти до напрацювання та впровадження в закладі правил безпечного користування в інтернеті. Важливим є культивування принципів академічної доброчесності, які поширюватимуться і на принципи використання інформаційного простору у закладі освіти. Створення навколо дитини простору доброзичливості, взаємопідтримки спонукає до розвитку в неї високого рівня емпатії. Здобувач освіти повинен відчувати підтримку у будь-якій ситуації, тоді задоволення базової потреби людини в безпеці буде реалізованим повністю. Ми розуміємо, що інформаційні небезпеки є цілком реальними загрозами для повноцінного гармонійного розвитку здобувача освіти. Відповідно, що безпечне освітнє середовище включає в себе й навички цифрової грамотності та інфогігієни.
Список використаної літератури