Як працювати з учнями різних типів темпераменту

(методичні рекомендації)

     

У роботі з холеричними учнями слiд покладатися на позитивний авторитет дорослого, цiлеспрямованiсть педагогiчних впливiв. Потрiбно виявляти зацiкавлене розумiння душевного стану учня. Тактовно й опосередковано запобiгати «зривам»; враховувати мотиви вчинкiв, залучати до активної дiяльностi, пов’язаної з виявом iнiцiативи. Потрiбно уникати рiзких емоцiйних реакцiй, спрямованих безпосередньо на учня. Краще впливати на холерика опосередковано, через колектив. Варто пам’ятати; що зайнятiсть корисною справою може спрямувати холерика на розвиток позитивних якостей особистостi, вiдверне негативнi впливи. Холеричнi учні потребують тактовної допомоги та спiвчуття.

Їхня невтомнiсть, енергiйнiсть, схильнiсть до ризику, упертiсть, пустотливiсть, задеркуватiсть, нетерплячiсть i висока конфлiктнiсть стають причиною «биття посуду», бiйок з однолiтками, травм тощо. Холерика важливо виховувати добрим, спiвчутливим, турботливим, оскiльки цей тип дуже схильний до агресивностi. Холерика потрiбно вчити ввiчливостi, умiння стримувати емоцй, застосовуючи не стiльки пояснення, а й «програвати» з ним можливi ситуацiї (система дiлових iгор).

Вчителi мають iз розумiнням ставитися до «зривiв» у поведiнцi холерикiв, не принижувати їхньої гiдностi, формувати в них адекватне самооцiнювання.

Застосування фiзичних покарань, крику до холерика неефективнi. Вони остаточно розхитують нервову систему дитини, у якої процеси збудження домiнують над процесами гальмування. Вiдтак досягється ефект, протилежний бажаному. Якщо холерик неякiсно виконав роботу, треба не сварити чи карати його, а пояснити, чому так не можна, i вимагати повторного сумлiнного виконання. Якщо такий учень когось образив — без покарань i нотацiй навчити вибачатися, допомогти зробити для цiєї людини щось добре, обговорити, як наступного разу слiд вчинити в аналогiчнiй ситуацiї.

Щоб холерики, швидко закiнчивши роботу, не заважали на уроцi iншим учням, учителевi необхiдно завжди мати для них кiлька цiкавих додаткових завдань, але пропонувати цi завдання можна тільки у разі якісного виконання дитиною основної роботи.

Працюючи з учнями – сангвініками, варто давати вихід їхній енергії, стимулювати розкриття їхнього потенціалу та здібностей у суспільно корисній праці. Потрібно виявляти довіру до сангвініка, підтримувати в його починаннях, закріплювати віру у власні сили в переборенні труднощів. Не варто давати йому доручення, пов’язані з довготривалою роботою. Потрібно враховувати його особисті інтереси, схильності, потреби й труднощі – їх тимчасовий характер. Допомогу сангвініку краще надавати у формі відкритої дружньої підтримки, поради. Доцільно використовувати його лідерські якості в колективі, залучати до організації вечорів, диспутів та інших суспільно корисних заходів.

Сангвініки намагаються займатися тільки легкою, приємною і цікавою діяльністю й уникати складного, неприємного, нецікавого. Тому необхідно виховувати в них стійкий інтерес, терпіння, цілеспрямованість, звичку сумлінно виконувати й доводити до кінця почату справу, з’ясовувати суть кожного питання.

Компромісність, оптимізм, життєрадісність, товариськість сангвініка за неправильного виховання чи неконтрольованості здатні стати джерелом таких негативних рис характеру, як легковажність поверховість непостійність егоїзм.

 

У роботі з флегматиком слід наполегливо використовувати завбачливі настанови на будь-яку діяльність, яку йому потрібно виконати, здійснювати докладний інструктаж (Що? Коли? У якій послідовності?). Доцільно стимулювати вияв щирих почуттів учня. Залучайте його до цікавої діяльності, що розвиває почуття, емоції й змінює віру у власні сили. Довіряйте учню, давайте можливість реалізувати себе у справі, посильній допомозі іншим. Необхідно уникати демонстративних доручень, пов’язаних із високим темпом діяльності, й допомагати йому займатись аутотренінгом та самовихованням.

Шалені ритми сучасності для флегматиків незрозумілі, логічно не обґрунтовані й надзвичайно виснажливі. Саме флегматики найбільше ризикують утратити свою індивідуальність в оточенні дорослих холериків та сангвініків. Дорослі позитивно реагують на вміння флегматиків певний час самостійно займатись якоюсь справою, не турбуючи дорослих, на не конфліктність, поступовість, розсудливість цих дітей.

Неправильний підхід до організації виховання і навчання учнів-флегматиків – це звинувачення його в тупості, некмітливості, постійні покарання за повільність. Наслідки такого ставлення здебільшого трагічні: у дитини виникають неврози, вона починає виконувати доручене швидко та неякісно, несумлінно; формується комплекс неповноцінності через постійні невдачі. Унаслідок індивід не розвиває себе як особистість, не реалізує власні творчі можливості мислення, почуттів та уваги.    Правильний підхід до виховання учня-флегматика передбачає створення сприятливих умов для його фізичного , духовного й інтелектуального виховання.

Флегматики не витримують значних фізичних навантажень, якщо змушені виконувати їх у швидкому темпі.

Флегматикам не притаманні бурхливі вияви почуттів, тому часто їх вважають байдужими, товстошкірими. Насправді почуття цих учнів вирізняються глибиною і постійністю. Флегматики болісно переживають несправедливість, зазіхання на їхні права, розлучення з близькими, бояться та уникають змін, нестабільності.

Вони здатні повністю ігнорувати вимоги неавторитетної для них особи. З огляду на це батькам, вихователям, учителям під час спілкування з флегматиками потрібно зважувати на кожне слово, кожну дію, щоб не втратити авторитету в очах дітей, намагатися створити повну взаємну довіру в стосунках, щоб дитина не замикалася в собі.

Для правильного виховання та розвитку флегматиків необхідно створювати дещо «тепличну атмосферу», у якій має бути повністю відсутня поспішність, нетерплячість.

Щоб дитина виросла ініціативною, дорослі мають вітати кожен вияв її самостійності, не помітно допомагати у складних справах, не дратуватися повільними темпами учня.      Дорослим доводиться докладати спеціальних зусиль, щоб допомогти флегматикові увійти в колектив, виявити себе в ньому як особистість, здобути авторитет, знайти друзів.

Усіх флегматиків, які не встигають працювати в одному темпі з групою бажано посадити за парти в одному ряду. Це зручніше для вчителя і спокійніше для них самих. Сусідство флегматиків і холериків недоцільне тому що холерик надзвичайно стомлює і відволікає дитину, у якої переважають гальмівні процеси.

Флегматики більше, ніж холерики, обмежені у виборі професії. Робота, яка потребує швидких реакцій постійного збудження, для них небажана і може завдавати шкоди здоровю.

Меланхолiку в навчаннi слiд придiляти увагу, турботу й доброту. Головнi особливостi цих учнів: лякливiсть, нерiшучiсть, бачення подiй у темних тонах. Цi особистiснi якостi неможливо лiквiдувати. Покарання, демонстрування дорослими постiйного невдоволення тiльки поглиблюють їх, розладнуючи надзвичайно чутливу нервову систему меланхолiкiв. Правильний виховний пiдхiд полягає в тому, що дорослий виявляє спiвчутгя i повне розумiння почуттiв учня. Тактовно, глибоко й зацiкавлено проникати в її духовний свiт, здiйснювати моральну пiдтримку та змiцнювати вiру у власнi сили, виявляти розумiння її душевного стану. Перiодично потрiбно переключати переживання меланхолiка в русло переживань групи (колективу). Виховувати волю, наполегливiсть i почуття власноi. цiнностi в колективi. Потрiбно через певний промiжок часу органiзовувати для нього ситуацiю успiху. Уважно стежачи за настроєм та iнтересами меланхолiка, потрiбно заохочувати його заняття в гуртках, секцiях тощо, з урахуванням його намiрiв, звичок та труднощiв.

Меланхолiки часто вiдзначаються сором’язливiстю. Батьки та вчителi дитини нiколи, а тим бiльше у цьому випадку, не мають орiєнтуватися на реакцiю оточуючих („ Що скажуть? Що подумають?”), а винятково на психологiчний стан вихованця. Соромлячи i караючи дитину, можна розвинути сором’язливiсть до рiвня психiчного захворювання.

Дiяльнiсть допоможе їй подолати неприємнi вiдчуття. Спiлкування вiдбудеться, але змiщеня акценту допоможе поступово зовсiм нейтралiзувати надмiрну сором’язливість як рису характеру.

Нову iнформацiю меланхолiки здатнi засвоювати швидко чи повiльно — залежно вiд обставин. У спокiйнiй, доброзичливiй атмосферi новi вiдомостi засвоюються ними швидко й надовго. Тому створення сприятливих умов навчання i виховання дитини  - основна проблема в роботi з меланхолiком..

Меланхолiка швидко стомлює будь-яка дiяльнiсть, навiть легка i приємна. Як наслiдок, меланхолiк виконує кожну роботу вдвiчi повiльнiше за сангвiнiка. Меланхолiка потрiбно змалку навчити планувати свою дiяльнiсть, розумно розподiляти час i збалансовувати добову i тижневу тривалiсть працi й вiдпочинку, iнакше можливе нервове й фiзичне виснаження органiзму дитини на грунтi хронiчної перевтоми або, з тієї самої причини, формування вiдрази до працi, апатiя.