Рекомендації вчителям

Як налаштувати школярів на навчання після канікул та дистанційки

Школярам, які відвикли від звичних занять в школі протягом дистанційного навчання та тривалих канікул, доволі складно повертатися до традиційного навчального процесу. Іноді повторна мотивація учнів може стати справжнім викликом для педагогів, але дотримуючись порад психологів можна полегшити процес реінтеграції учнів до школи та ефективно провести уроки.

Не повторювати одразу попередній матеріал

Часто найбільшою помилкою вчителів є занурення в програму того, що діти вивчали раніше та повторення матеріалу. Психологи ж радять застосовувати неформальний підхід, тому що учнів насамперед цікавить те, що робили однокласники в той час, коли у них не було змоги бачитися щодня. Тому варто дати дітям час повторно адаптуватися в колективі: поспілкуватися з однолітками та поділитися власними враженнями за період карантину та канікул.

Особиста зацікавленість вчителя

Учням важливо поділитися враженнями не тільки з однокласниками, але й з авторитетними дорослими. Якщо під час дистанційного навчання та канікул більшість часу діти проводили з родиною, то розповісти про події, які відбувалися з ними вчителю – це хороша можливість відновити контакт та підвищити рівень довіри. Педагогам варто проявляти особисту зацікавленість, ставлячи уточнювальні запитання: "Що було цікавого?", "Які емоції ти відчував(-ла)?", "Що тобі найбільше сподобалось?".

Більше ігор, менше оцінок

На початку семестру не можна навантажувати учнів усім й відразу. У програмі уроків варто продумати кілька цікавих ігор, які допоможуть дітям час від часу відволікатися від конкретних завдань. Важливими аспектами є також не надто жорстке оцінювання та менша, ніж зазвичай, вимогливість вчителя. Це забезпечить м’який перехід від безтурботності під час канікул до серйозності в навчальному процесі.

Знання з предмета на практиці

Дітям необхідно нагадати, чому взагалі треба вчити той чи інший предмет, варто вказувати на практичне, побутове застосування знань. Це допоможе школярам більше сконцентруватися й зацікавити навчальним процесом. На уроках фізики, наприклад, можна розповісти, яким чином мерехтять гірлянди, а на уроках біології – чому ялинка з часом висихає.

Короткотермінові цілі та пауза в монолозі вчителя

Дозвольте учням самим визначати короткотермінові цілі. Йдеться не про великі амбіції, а саме про маленькі досягнення: від покращення оцінок з конкретних предметів до прочитання певної книги. Якщо дитина сама обере собі мету, це дозволить їй простіше звикнути до навчального процесу.

Ще однією порадою для покращення концентрації учнів є короткотривала тиша посеред вчительського монологу. Перед тим, як сказати щось важливе, на мить затамуйте подих та зробіть невелику паузу. Це приверне увагу учнів та дозволить їм краще запам’ятати сказане.

5 ефективних способів для покращення пам’яті у дитини

1. Говоріть з дитиною. В кінці кожного дня, можна перед сном запитайте у дитини як пройшов день, малюк має розповісти з усіма подробицями. Такі розповіді допоможуть розвивати пам'ять, а також краще запам’ятовувати хронологію подій та аналізувати день. Щоб допомогти дитині, можна ставити такі запитання: Як звати твою подружку? Якого кольору кофтинку вона була одягнена? Тобто запитання, які допоможуть дитині згадати більш детально.

2. Читайте книги. Важливо читати своїм дітям казки, віршики це допоможе збільшити словниковий запас малюка та розвивати пам'ять. Спробуйте разом вивчити невеликі, коротенькі віршики, а з часом збільшувати їх розмір відповідно до віку дитини. Після того як ви прочитаєте казку обов’язково просіть малюка розповісти про що вона, які герої там були та, що з ними трапилося, нехай дитина висловить своє ставлення.

3. Тренуйте уважність. Вам в пригоді стануть картинки в яких потрібно знайти відмінності. Саме такі вправи допомагають розвивати уважність, пам'ять, уяву.

4. Метод асоціацій. Такий метод допоможе дитині запам’ятовувати речі які не пов’язані між собою, тобто хаотичні факти. Тобто потрібно вибудувати взаємозв’язок між словом яке запам’ятовується та асоціацією, наприклад, цифра нуль схожа на бублик, ви можете запитати з чим асоціюється у дитини це слово або ж разом підібрати асоціацію. Асоціації можуть бути різними смішними, кумедними, зрозумілими лише вам і малюкові чи навпаки всім.

5. Іноземна мова. Це чудове тренування для пам’яті, як і будь яка нова навичка наприклад навчання танцям. Декілька нових іноземних слів в день буде чудовим вкладом в майбутнє дитини та точно стане в пригоді. І обов’язково повторюйте вивчений матеріал, який був напередодні.

РЕЛАКСАЦІЙНІ ВПРАВИ ДЛЯ ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ

Шкільні роки – це найважливіший етап у житті людини, протягом якого найактивніше формується її особистість. Проте деякі діти, особливо такі, що відзначаються надмірною чутливістю нервової системи, зазнають у школі емоційних навантажень. Оцінки, відповіді перед класом, перевірочні роботи – все це стає приводом для переживання, острахів. Одним з методів, спрямованих на зняття нервово-психічного напруження, скутості, зниження тривожності, стабілізацію психоемоційного стану, заспокоєння є застосування релаксаційних технік.                         Більшість представлених вправ можна застосовувати з дітьми, починаючи з самого початку шкільного життя. Найпростіші вправи, такі як «Метелик», «Кулька», «Лимон», «Пташки», «Спляче кошеня», «Сонечко і хмаринка» будуть доцільними і для навчання релаксаційним технікам дошкільників. Головне дати дітям інструкцію відповідно до віку. Наприклад, показати дітям, як у метелика плавно рухаються крила вгору-вниз при виконанні рухової вправи «Метелик», на м’ячику показати, як потрібно «вичавлювати» сік з лимона при виконанні вправи «Лимон» тощо.

1.    Вправа «Ліфт».

             Покладіть долоню на живіт. Уявіть, що живіт – це перший поверх будинку. Трохи вище – шлунок – це другий поверх. Потримайте там долоню. Тепер покладіть її на груди й уявіть, що це третій поверх. Приготуйтеся, ми починаємо «поїздку на ліфті». Вдихніть ротом глибоко і повільно так, щоб повітря дійшло до першого поверху – до живота. Затримайте подих. Видихніть ротом. Вдихніть і «підніміть ліфт» ще на один поверх – до грудей. Затримайте подих. Видихніть ротом. Під час видиху ви відчуваєте, що напруження та хвилювання виходить із тіла, немов із дверей ліфта (декілька разів).

2.    Вправа «Метелик».

             Заплющте очі і слухайте мій голос. Дихайте глибоко і спокійно. Уявіть собі, що ви сидите на галявині у прекрасний літній день. Просто перед собою бачите чудового метелика, який пурхає із квітки на квітку. Простежте за рухами його крил. Рухи легкі та граціозні. Тепер нехай кожен уявить, що він метелик, що в нього гарні великі крила. Відчуйте, як ваші крила повільно і плавно рухаються вгору-вниз. Насолоджуйтеся відчуттям ширяння в повітрі. А тепер гляньте на строкату галявину, над якою летите. Подивіться, скільки на ній яскравих квітів. Знайдіть очима найгарнішу квітку й поступово починайте наближатися до неї. Ви вже відчуваєте її аромат… Повільно і плавно ви сідаєте на м’яку пахучу середину квітки. Вдихніть ще раз її пахощі і… розплющте очі. Розкажіть про свої відчуття.

3.     Вправа «Летючий килим».

             Ми на чарівному килимі-літаку плавно і повільно піднімаємося. Він несе нас по небу, тихенько погойдує, заколисуючи. Вітерець ніжно обдуває втомлені тіла, відпочиваємо… Далеко внизу пропливають будинки, ліси, ріки й озера… Поступово килим-літак починає зниження й приземляється в нашій кімнаті… потягуємося, робимо глибокий вдих і видих, розплющуємо очі.

4.         Вправа «Засмагаємо».

Уявіть собі, що ноги засмагають на сонечку (витягніть ноги вперед, сидячи на стільцях). Підніміть ноги вверх, потримайте їх так. Ноги напружилися. Напружені ноги стали твердими, кам’яними. Опустіть ноги. Вони втомилися, а тепер відпочивають, розслаблюються. Як добре, приємно стало. Вдих – пауза, видих – пауза.

Ми прекрасно засмагаємо! Вище ноги піднімаємо!

Тримаємо … Тримаємо … Напружуємо …

Загораємо! Опускаємо… Ноги не напружені, розслаблені.

5.         Вправа «Кулька».

Уявіть, що ви надуваєте повітряну кулю. Покладіть руку на живіт. Надувайте живіт, ніби це велика повітряна куля. М’язи живота напружуються. Це сильне, неприємне напруження! Зробіть спокійний вдих животом так, щоб рукою відчути невелике напруження м’язів. Плечей не піднімайте. Вдих – пауза, видих – пауза. М’язи живота розслабилися, стали м’якими. Тепер легко вдихніть знову. Повітря легко входить всередину. І видих вільний, ненапружений

От як кульку надуваємо! А рукою перевіряємо (вдих)

Кулька лопнула, видихаємо. Наші м’язи розслаблюємо

Дихається вільно… легко… рівно… глибоко…»

6.         Вправа «Кораблик». 

Уявіть собі, що ви на кораблі. Хитає. Щоб не впасти, розставте ноги ширше й притисніть їх до підлоги. Руки зчепіть за спиною. Хитнуло праворуч – притисніть до підлоги праву ногу (права нога напружена, ліва розслаблена, трохи зігнута в коліні, носком торкається до підлоги). Випряміться! Розслабте ногу. Хитнуло в інший бік – притисніть до підлоги ліву ногу. Випряміться. Вдих – пауза, видих – пауза. Стало палубу качати! Притисніть ноги до палуби! Міцніше одну ногу притискаємо, а другу розслабляємо. Виконайте вправу по черзі для кожної ноги. Далі ще раз повторити позу спокою:

7.    Вправа «Ганчіркова лялька і солдат».

             Станьте і розташуйтеся так, щоб навколо кожного з вас було вільне місце. Повністю випряміться, як солдати. Застигніть у позі «струнко», немов ви скам’яніли, і не рухайтеся. А тепер нахиліться вперед і розставте руки, щоб вони бовталися, як мотузки. Станьте такими ж м’якими й рухливими, як ганчіркова лялька. Злегка зігніть коліна і відчуйте, як ваші кістки стають м’якими, а суглоби – дуже рухливими… Тепер знову покажіть солдата, абсолютно прямого і негнучкого (10 с). Знову станьте ганчірковою лялькою, м’якою, розслабленою й рухливою. А тепер знову станьте солдатом (10 с)… Ганчірковою лялькою… (декілька разів). Тепер потрясіть руками, начебто ви хочете струсити з них крапельки води. Стряхніть крапельки води зі спини… Тепер стряхніть воду з волосся. Тепер – із верхньої частини ніг і ступень.

8.         Вправа «Лимон».

Опустити руки вниз і уявити собі, що в правій руці знаходиться лимон, з якого потрібно вичавити сік. Повільно стискати якомога сильніше праву руку в кулак. Відчути, як напружена права рука. Потім кинути «лимон» і розслабити руку:

Я візьму в долоню лимон.

Відчуваю, що круглий він.

Я його злегка стискаю –

Сік лимонний вичавляю.

Все в порядку, сік готовий.

Я лимон кидаю, руку розслабляю.

Виконати це ж вправу лівою рукою.

9.    Вправа «Сніговик».

             Діти уявляють, що кожен з них снігова баба. Величезна, красива, яку виліпили зі снігу. У неї є голова, тулуб, дві стирчать в сторони руки, і вона стоїть на міцних ніжках. Чудового ранку, світить сонце. Ось воно починає припікати, і сніжна баба починає танути. Далі діти зображають, як тане сніжна баба. Спочатку тане голова, потім одна рука, інша. Потім потроху починає танути і тулуб. Снігова баба перетворюється в калюжку, що розтікається по землі.

10.                       Вправа «Пташки».

             Діти уявляють, що вони маленькі пташки. Літають по запашного літнього лісі, вдихають його аромати і милуються його красою. Ось вони присіли на красиву квітку і вдихнули її легкий аромат, а тепер полетіли до найвищої липи, сіли на її верхівку і відчули солодкий запах квітучого дерева. А ось подув теплий літній вітерець, і пташки разом з його поривом понеслися до дзюркочущого лісового струмочку. Сівши на краю струмочка, вони почистили дзьобом свої пір’їнки, попили чистою, прохолодною водиці, поплескались і знову піднялися вгору. А тепер приземлилися в затишні гніздечка на лісовій галявині.

11.                       Вправа «Спляче кошеня».

             Уявіть собі, що ви веселі кошенята. Кошенята ходять, вигинають спинку, махають хвостиком. Але от кошенята втомилися (пауза), почали позіхати, лягають на килимок і засинають. У кошенят рівномірно піднімаються й опускаються животики, вони спокійно дихають (повторити 2 - 3 рази).

12.                       Вправа «Сонечко і хмарка».

             Уявіть собі, що ви засмагаєте на сонечку. Але ось сонце зайшло за хмаринку, стало холодно –  всі стиснулися в грудочку щоб зігрітися (затримати дихання). Сонечко вийшло з-за хмаринки, стало жарко – всі розслабилися (на видоху). Повторити 2 - 3 рази.

13.                       Вправа «Морозиво».

Станьте прямо, руки витягніть вгору. Напружте всі м’язи тіла і уявіть, що ви змерзли в такому положенні, ніби морозиво. Пробудьте в м’язовій напрузі пару хвилин. Потім уявіть, як ніби на вас світить тепле сонечко, і ви починаєте повільно, поступово танути. Першими розслабляються пальці рук, потім кисті, лікті, плечі, і так далі. Виконуйте вправу до повного розслаблення всього тіла. Якщо так буде зручніше, то можна виконати цю вправу і лежачи. Повторювати вправу можна багаторазово, поки ви відчуєте, що всі м’язи тіла повністю розслабилися.

14.                       Вправа «Гумовий м’ячик».

Сядьте зручніше, і уявіть, що у вашій правій руці знаходиться маленький гумовий м’ячик. Вам потрібно поступово стискати його, збільшуючи тиск. Коли ви відчули, що стиснули м’ячик повністю (намагайтеся напружувати не тільки руки, відчуйте, що все тіло напружене), поступово розтискайте руку і повністю розслабтеся. Побудьте трохи в стані спокою, потім повторіть цю вправу для лівої руки. Після розслаблення – повторіть ще раз для обох рук одночасно. Наприкінці вправи – повний стан спокою і розслаблення, посидьте трохи на стільці з закритими очима.

15.                       Вправа «Пружинки».

Уявіть, що на підошвах ваших ніг – пружини. Починаємо стрибки на місці, ноги поступово напружуються все більше і більше, немов ви дійсно стрибаєте на пружинах. Після максимального напруження – в черговий раз приземляємося і повністю розслаблюємо ноги і все тіло, наче пружинки з вас нарешті зняли. До речі, ця вправа може допомогти і в екстреній ситуації. Якщо ви відчули сильний стрес, то швидке розслаблення здатні дати саме стрибки на місці (20 стрибків) або присідання (теж 20 разів).

16.                       Вправа «Силач».

Уявіть, що Ви піднімаєте штангу. Це дуже важко, Ви відчуваєте напругу в тілі все більше і більше. Підняли штангу – максимально напружуємо тіло, руки вгору. Потім різко «кидаємо» штангу, і повністю розслаблюємо тіло, відпочиваємо.

17.                       Вправа «Хмари».

Лежачи на спині, розслабтеся, дихайте животом. З кожним видихом уявіть, що всі ваші біди і проблеми вилітають з повітрям, і перетворюються на білі, пухнасті хмари. Уявіть, що Ви лежите на зеленій травичці, дивлячись в небо, і спостерігаєте як теплий, літній вітер відносить ці хмари все далі, за горизонт. Тепле сонечко гріє вас, і заповнює утворену всередині порожнечу своїм теплом. Вдихайте це тепло з кожним вдихом. Продовжуйте, поки не відчуєте, що ваша свідомість повністю очистилася від негативних думок.

18.                       Вправа «Ресурсні образи».

Згадайте або придумайте місце, де ви почували б себе в безпеці й вам було б спокійно. Це може бути квітучий луг, берег моря, галявина в лісі, освітлена теплим літнім сонцем. Уявіть собі, що ви перебуваєте саме в цьому місці. Відчуйте пахощі, прислухайтеся до шелесту трави або шепоту хвиль, подивіться навколо, доторкніться до теплої поверхні піску або шорсткого стовбуру сосни. Намагайтесь уявити це як можна чіткіше, у дрібних деталях.                                                                                           Спочатку вправа буде даватися важко, тому нею можна оволодіти вдома, у тиші, перед сном або перед підйомом, якщо є час.

19.                       Вправа «Поплавець в океані».

Сядьте зручно. Дихання спокійне та рівне. Закрийте очі і розслабтеся. Уявіть, що ви маленький поплавець в океані. У вас немає мети, компасу, карти, керма, весел. Ви рухаєтеся туди, куди несе вас вітер і океанські хвилі. Велика хвиля може на якийсь час накрити вас, але ви знову виринаєте на поверхню. Спробуйте відчути ці поштовхи і виринання... Відчуйте рухи хвиль, тепло сонця, краплі дощу, пружність товщі моря під вами, яка підтримує вас. Прислухайтеся до свого тіла, які відчуття виникають у вас, коли ви уявляєте себе маленьким поплавцем у великому океані?

20.                       Релаксація «Море».

Сядьте зручніше, заплющте очі і уявіть собі прогулянку берегом моря. Що ви бачите? Мабуть, сріблясте море, небо з легкими хмаринками, яскраве тепле сонце, жовтий гарячий пісок під ногами, чайок, що кружляють над хвилями…Ви чуєте шум прибою, і вам стає спокійно і затишно…А повітря на морі прохолодне і свіже… вдихнемо його повільно через ніс…а потім повільно видихнемо…і ще глибокий вдих – і видих (кілька разів). А тепер будемо дихати діафрагмою. Вона розташована над шлунком. Покладіть руку на живіт і зробіть повільний вдих (кілька разів). Тепер ви відчуваєте, що в голові – ясні думки, а в тілі – нова енергія та життєрадісність. Зараз відкрийте очі і посміхніться.

Як підготуватися до ЗНО під час карантину:

практичні та психологічні поради випускникам.

В епоху технологічних рішень перехід на дистанційний графік навчання не є проблемою. Але він досі викликає певні складнощі та незручності. Для одинадцятикласників карантин – це можливість, нарешті, приділяти час тому, що їм справді потрібно, – підготовці до ЗНО.

Важливо розуміти, що для успішного проходження зовнішнього незалежного оцінювання, окрім знань, майбутнім абітурієнтам потрібен також психологічний спокій і чіткий алгоритм підготовки до іспитів. Про все це сьогодні і поговоримо.

І почнемо з практичних порад для ефективної підготовки до ЗНО:

1. Визначте графік навчання. Наприклад, визначте, що кожного тижня ви 2-3 рази працюєте над підготовкою до тестів. На кожен предмет бажано виділяти хоча б 1 годину. А краще – 2, тому що саме стільки виділяється на вирішення завдань на ЗНО. Таким чином, ви потренуєтесь виконувати завдання у невеликий проміжок часу.

2. Заведіть зошит із записами. Заведіть для підготовки до ЗНО окремий зошит, в якому ведіть записи з кожної теми. Продумайте структуру, щоб ви орієнтувалися, де записи з кожної теми. Найважливіші факти виділяйте або навіть зробіть для них окремі записи (в кінці зошита, в окремому блокноті).

3. Робіть упор на практичні завдання. Вивчивши якусь тему чи розділ, одразу переходьте до розв’язання тестів чи задач. Якщо ви зможете успішно застосувати отримані знання, то вони запам’ятаються набагато краще.

4. Виділіть час на повторення та пробне тестування. Після вивчення всіх тем, вже ближче до самого ЗНО, присвятіть 2-3 тижні повторенню всього матеріалу. Тема за темою пройдіть повторно теорію та практику.

5. Візьміть завдання з ЗНО минулих років та виконайте його повністю. Це потрібно обов’язково зробити 2-3 рази, щоб звикнути до специфіки тесту.

Однак, готуватися до іспитів варто не тільки вивчаючи та опрацьовуючи тони матеріалів з підручників. Важливо підготувати себе до цього важливого періоду також пихологічно.

Ось кілька психологічних порад, які зможуть вам в цьому допомогти:

1. Не скорочуйте час на сон. Якщо ви будете спати менше, ніж потрібно вашому організму, це приведе до зниження продуктивності інтелектуальної діяльності, і ви не зможете компенсувати ці втрати, навіть доклавши героїчних зусиль

2. Залишайте час на короткий відпочинок. Ви засвоїте більше інформації, якщо під час підготовки будете робити короткі перерви. Їх можна використати для прогулянок, занять спортом, спілкування з товаришами.

3. Якщо є така можливість, об’єднайтесь з однокласниками в групу з 3-4 осіб. Розподіліть між собою питання, які кожен буде готувати. Потім, коли ви зустрінетесь, обміняйтесь інформацією, це ефективніше і цікавіше ніж підготовка на самоті.

4. Налаштовуйте себе на успіх. Коли людина програмує себе на невдачу, посилюється тривога, внаслідок чого погіршується настрій, зникає бажання готуватися до екзамену.

5. Не забувайте, що впевненість у собі приходить з усвідомлення того, що ви добре підготувалися і вмієте роботи все, що вимагається програмою. Зосередитися потрібно не на відчутті тривоги, а на змісті своєї роботи. Це допоможе заспокоїтися і отримати гарний результат.

І ось, настав день Х, а точніше – день ЗНО. Ловіть короткий алгорим дій, щоб він пройшов якомога успішніше:

1. В день іспиту прокиньтесь трохи раніше, ніж звичайно, коротка зарядка, легкий сніданок допоможуть вам бути енергійним і бадьорим. Пам’ятайте, що певний рівень хвилювання є нормальним і може допомогти мобілізувати ваші інтелектуальні ресурси. Якщо хвилювання здається вам надмірним, глибоко вдихніть і уявіть собі, що негативні емоції ви видихаєте разом з повітрям. Ця вправа допоможе заспокоїтися та налаштуватися на робочий стан.

2. Уважно слухайте вказівки організаторів. Уважно слухайте вказівки організаторів про те, як правильно заповнити бланк. Якщо хочете щось спитати, не вигукуйте з місця, а підніміть руку.

3. Почніть з розв’язання легких завдань. Не намагайтеся розв’язувати завдання по порядку. Прочитайте всі завдання та виберіть з них ті, відповіді на які Ви знаєте та відповідайте на них. Відповідаючи на легкі питання, Ви заспокоїтесь і до Вас повернеться впевненість у собі. Вам буде легше зосередитися на складних питаннях.

4. Дуже уважно читайте завдання до кінця. Не намагайтеся зрозуміти, що від Вас вимагають по перших фразах. Ви ризикуєте «додумати» завдання, а значить, невірно його розв’язати. Якщо Вам потрапило питання, відповідь на яке Ви не знаєте, дійте шляхом логічного виключення. Коли Ви виключите варіанти, які точно не підходять, у Вас залишиться менше варіантів, з яких потрібно вибрати вірну відповідь, а це вже простіше. Зверніть увагу на те, що завдання може мати декілька вірних відповідей.

5. Перевіряйте написане. Слідкуйте за помилками та правильністю розставлених знаків.

Дотримуючись цих, на перший погляд, простих правил ви з легкістю впораєтесь з іспитами і станете ще на крок ближче до омріяного студентського життя. Хай щастить!

БАТЬКАМ ПРО ПРАВА ДИТИНИ

Права кожної людини закінчуються там,

де починаються права іншої, і кожна людина

повинна поважати права іншої людини.

Усі люди на Землі мають рівні права та свободи. Ці права закрі­плені Загальною Декларацією прав людини, що прийнята Генераль­ною Асамблеєю ООН в 1948 році.

Кожна дитина має правом

•  на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духов­ного, морального та соціального розвитку;

•  на захист здоров'я та медично-санітарне обслуговування;

•  на захист від поганого поводження, від відсутності турботи з бо­ку батьків або тих, хто забезпечує за нею догляд;

•  на захист від жорстоких, нелюдських або таких, що принижу­ють гідність людини, видів дій чи покарання;

•  на захист від будь-якого покарання;

•  на захист від сексуальних домагань;

•  на проживання з батьками та на підтримку контакту з батьками у разі їх розлучення;

•  на вільне висловлювання поглядів з усіх питань, що стосуються життя;

•  на свободу думки, совісті, віросповідання;

•  на особисте життя, на недоторканність житла, таємницю корес­понденції.

Коли права, дитини порушуються

•  Коли не гарантована її безпека для життя та здоров'я, « Коли її потреби ігноруються,

•  Коли стосовно дитини простежуються випадки насильства або приниження.

• Коли порушується недоторканність дитини.

• Коли дитину ізолюють.

• Коли дитину залякують.

•  Коли вона не має права голосу у прийнятті важливого для сім'ї рішення.

• Коли вона не може вільно висловлювати свої думки й по­чуття.

• Коли її особисті речі не є недоторканними.

•  Коли її використовують у конфліктних ситуаціях із родичами.

• Коли дитина стає свідком приниження гідності інших людей.

 Діти в суспільстві найбільш уразливі. Діти, права яких порушу­ються, часто стають соціально і психологічно дезадаптованими.

Як реагує дитина на порушення її прав?

•  їй стає важко спілкуватися з однолітками і дорослими (вона блазнює, б'ється, замикається в собі тощо).

•  її турбує особиста безпека й любов до неї.

•  Вона часто буває в поганому настрої.

• Може втекти з дому

•  Може вживати наркотики або алкоголь.

•  Може заподіяти собі смерть.

ЩО БАТЬКИ МОЖУТЬ ЗРОБИТИ ДЛЯ СВОЄЇ ДИТИНИ?

•  Пам'ятати, що дитина — це окрема особистість, яка має свої власні почуття, бажання, думки, потреби, які належить поважати.

•  Забезпечити її фізичну безпеку. Упевнитися, що вона знає теле­фони 01, 02, 03, 04, імена та телефони близьких родичів і сусідів.

•  Навчити її казати «Ні», навчити захищатися, вміти поводитися безпечно.

•  Негайно припинити фізичну і словесну агресію щодо неї та ін­ших людей.

•  Знайти час для щирої розмови з дитиною кожного дня. Ділитися з дитиною своїми почуттями й думками.

•  Пам'ятати про її вік та про те, що вона має особистісні особли­вості.

•  Залучати її до обговорення тих сімейних проблем, які можуть бути для неї доступними.

•  Залучати дитину до створення сімейних правил.

Пам’ятайте!

Дитина поважатиме права інших людей, якщо її права будуть поважатися, якщо вона сама буде складати правила поведінки і нести за них відповідальність.

Поради дорослим

Голос дитини

•  Окрім їжі, дайте мені теплосердечність, безпечний спокій і ва­шу любов.

•  Дозвольте втішатися моїми замислами в цьому дивному світі постійних змін.

•  Дайте мені доволі речей, якими я мала б змогу маніпулювати, доторкатися до них, нюхати, слухати, а навіть інколи й ламати.

•  Дозвольте мені в міру моїх сил сідати, соватись, ставати, ходити, лазити і скакати.

•  Не ідентифікуйте ваших почуттів і думок із природними потре­бами мого організму.

•  Не кажіть, що я співаю, бавлюсь чи експериментую «забагато, задовго, зачасто».

•  Не карайте мене, коли я хвилююся через невдачу, сама ж бо невдача є вже карою для мене.

•  Говоріть до мене серцем і вашими руками, бо ваші слова не за­вжди мені зрозумілі.

•  Нехай довкола мене живуть гарні, ніжні й лагідні люди. Нехай царює тут мир — передумова зростання.

•  У вашій хаті відступіть мені на власність один куточок і частину вашої уваги і вашого часу.

•  Дозвольте мені ставити запитання й одержувати чесні відповіді. Також експериментувати, шукати й досліджувати.

•  Навчіть мене розуміти і відчувати красу й тішитися — радіти з усього, хоча б навіть і з найбільшої дурниці.

•  Підтримуйте і заохочуйте мене до праці, навіть тоді, коли я ще роблю сотні помилок.

•  Будьте терплячі до мого безладдя, я ж бо є тільки дитиною і учнем.

•  Надайте і мені частину відповідальності, вивірену до моїх сил і зростання.

•  Навчіть мене брати участь у розвагах, заняттях.

•  Поважайте мої забави і з них робіть висновки, як даватиму собі раду із життям і його труднощами.

•  Коли загадаєте мені зробити це або те, скажіть також як і чому?

•  Зробіть усе, щоб я відчувала свою важливість і потрібність для вас і своє місце в планах нашої родини.

•  Будьте для мене зичливі й людяні, щоб я навчалася відплачувати іншим тим самим.

•  Покажіть, як дотримувати обіцянки.

•  Не трактуйте мене як немовля, коли я хочу рости й бути вели­кою,

•  Нехай я ніколи не боятимуся утратити вашу любов.

•  Не накидайте мені ваших переляків і острахів.

•  Допоможіть мені зрозуміти різницю між функцією і дійсністю.

•  Навчіть мене рівноваги, коли я впаду в гнів, але не лякатися гні­ву, коли він є виправданий і висловлює силу.

•  Допоможіть мені помалу перемагати біль і марні забаганки. І ті­шитися майбутніми радощами.

Шкідливі звички у дітей

Шкідливі звички – нав'язливі ритуалізовані дії, що негативно позначаються на поведінці дитини, її фізичному і психічному розвитку. Говорячи про шкідливі звички у дітей, дорослі в першу чергу мають на увазі куріння і онанізм. Однак ними коло шкідливих звичок не вичерпується. У поведінці деяких дітей зустрічаються нав'язливі дії, які дитина здійснює несвідомо, «за звичкою», і які виробляють досить неприємне зовнішнє враження. Це звичка смикати волосся або мочку вуха, нарочито сутулитися, човгати ногами при ходьбі, соватися на стільці, надмірно жестикулювати, хапати співрозмовника за рукав або за ґудзик, щохвилини відпльовуватися, колупати в носі, вживати слова-паразити («ну», «ось» , «значить», «коротше») і т.п. Всі вони можуть спостерігатися в однієї дитини. Формування подібних звичок відбувається в самому ранньому віці. Причина їх виникнення проста – недостатня увага з боку батьків до поведінки дитини. Адже виховання, зокрема, полягає і в формуванні культурних навичок. Тому мають рацію ті, хто стверджує, що колупається в носі дитина, яка погано вихована. Попередження таких звичок не вимагає особливих психологічних рекомендацій. Рецепт тут один – прищеплення дитині корисних навичок: охайності, акуратності, організованості, дотримання елементарних правил етикету.

Але бувають і звички іншого роду, хоча і схожі на вже названі. Це смоктання пальця, губи, краю одягу або постільної білизни, вертіння, висмикування волосся, гризіння нігтів, розгойдування головою або биття нею об подушку перед сном і т. п. Причини та механізми їх виникнення більш складні. Найчастіше вони спостерігаються у тих дітей, хто з дитинства виховувався жорстко, строго, надмірно вимогливо, або у тих, хто відчував явний дефіцит уваги з боку батьків. Такі діти довго залишалися одні в ліжку, їх рідко брали на руки і не заколисували, якщо вони погано засипали. Рано відлучені від материнських грудей, вони не знайшли задоволення і в пустушці, яку теж незабаром відібрали.

В умовах нестачі ласки і вражень дитина, що надана сама собі, відчуває нудьгу або страх і шукає заспокоєння і відволікання в небагатьох доступних їй діях: маніпулює частинами свого тіла, смокче палець або губу, куйовдить волосся, вухо, ніс і т.п. Спочатку вона вдається до подібних дій тому, що відсутня мати. Коли ж стурбована мати з'являється поруч і прагне відволікти її від нав'язливих занять, вона вже не приваблює її уваги: ​​вона зайнята сама собою. Так відбувається докорінна перебудова всієї життєвої орієнтації малюка. Спочатку він прагне до припливу зовнішніх вражень. Якщо мати поруч, вона задовольняє цю потребу. Якщо ж її немає поруч, то розвиток дитини не просто загальмовується, а як би повертається у внутрішньоутробний період. Дитина сама себе втішає і заспокоює, джерело вражень також шукає в собі.

Одноманітні нав'язливі дії відволікають дитину від процесу пізнання, загрожують затримкою психічного розвитку. Шкідлива звичка стає необхідним ритуалом самозаспокоєння, відволікання від страхів і занепокоєння, компенсацією нестачі спілкування.

Часто шкідлива звичка, що виражається в ритмічних рухах, служить вимушеним заміщенням тих рухів, за якими стоять важливі механізми дозрівання. Наприклад, такий ритмічний акт, як смоктання грудей, – це не просто акт годування. Комплекс харчових, гормональних і психологічних впливів стимулює розвиток головного мозку. Тому «війна» з соскою або смоктанням пальця, наприклад, у дворічного малюка фізіологічно і психологічно не виправдана.

Деякі ритмічні дії сприяють синхронізації біоритмів і складної перебудови мозкових процесів при переході від неспання до сну. Тому заколисування при засипанні зовсім не так шкідливо, як вважають батьки, які побоюються розпестити дитини: іноді більшої шкоди може завдати навмисне незаколисування.

Ніжні дотики материнських рук, поцілунки як би передбачені природою в складних механізмах дозрівання дитини. Самостимуляція у вигляді смоктання пальців, губ і т.п. виникає як еквівалент люблячих рук. Ця самостимуляція може перерости в звичку і розтягнутися на довгі роки, провокуючи, зокрема, таке явище, як онанізм.

Якщо шкідлива звичка сформувалася, батьки повинні боротися з нею, зі звичкою, а не з дитиною. Прямолінійна наполегливість при цьому тільки дратує малюка і провокує конфлікти. Покарання і залякування можуть привести до зникнення зовнішніх симптомів. Однак за подібним «лікуванням» завжди лежить важке потрясіння, так що психологічні наслідки вжитих заходів можуть виявитися важче усуненої звички. Не слід також пов'язувати дитину зобов'язаннями, чесним словом. Воля її ще недостатньо розвинена. Слово вона дасть, але, швидше за все його порушить, що породжує, з одного боку, необов'язковість, з іншого – почуття провини і невпевненості в собі.

Усунення шкідливої звички вимагає часу чи не більшого, ніж те, яке пішло на її становлення. В основі виникнення такої звички лежить недолік уваги до дитини, і для її усунення цей недолік необхідно терпляче заповнювати. Захоплюючи дитину цікавими заняттями, спілкуючись з нею, батьки допомагають їй пережити ті глибинні внутрішні переживання, які породили неприємні дії. Боротьба зі шкідливою звичкою – це завжди боротьба з тривожністю, невпевненістю, песимізмом.

Як подолати синдром емоційного вигорання батькам

1. Почніть більше відпочивати

Під час невеликого відпочинку організм відновить сили, і незабаром ви повернетеся до своїх звичних справ з абсолютно іншим настроєм.

2. Навчіться просити про допомогу

Попросіть близьких допомогти вам з дитиною, зніміть з себе хоча б частину щоденного навантаження. Просіть надати вам будь-яку посильну допомогу: виконати домашні справи, дати гроші в борг.

3. Приймайте недоліки свої та інших людей

Прийміть той факт, що всі люди різні, і ніхто не ідеальний.

4. Відкладіть другорядні справи

Навчіться скидати «баласт»: забудьте другорядні справи, які збиралися переробити, відкладіть їх, подумайте про себе, адже виснажені батьки не зможуть повноцінно справлятися зі своїми батьківськими обов'язками.

5. Висипайтеся

Забезпечте собі стабільний восьми-дев'яти годинний сон. Щоб уникнути виснаження організму, слід висипатися хоча б кілька разів на тиждень. Буде добре, якщо ви навчитеся лягати до опівночі і вставати не пізніше сьомої-восьмої ранку.

6. Шукайте внутрішній ресурс

Використовуйте всі можливі ресурси, які допоможуть вам поліпшити емоційний стан.

7. Позбавляйтеся від почуття провини за власні задоволення

Якщо ви відчуваєте провину за те, що зробили щось для себе. Пам'ятайте, що діти тонко відчувають емоційний стан батьків, і якщо ви відчуваєте себе радісними, щасливими, відпочившими, то такий же душевний підйом будуть випромінювати і ваші діти.

8. Регулярно харчуйтеся і гуляйте на свіжому повітрі

Прогулянки по 40 хвилин на день можуть істотно поліпшити ваш емоційний стан.

Що робити, якщо карантин не під силу?

                                                                                                «На катастрофі цивілізації можна

                  заробити анітрохи  менше,

ніж на створенні її»

Можна коротко пробігтися по всіх пунктах. Але для початку потрібно зрозуміти, що будь-які різкі зміни мають на увазі кризу. А під час кризи слід пристосовуватися і шукати варіанти для виживання.

Отже, як прожити цей період і внутрішньо збагатитися?

Треба зауважити, що паніка породжує хаос. А в період проживання сильних почуттів людина здатна на будь-які помилки. Страх дезорганізує, «садить» серце і погіршує самопочуття. Що можна зробити, щоб уникнути ці прикрості?

1.  Дотримуватися режиму як і раніше. Нічого суттєво не змінилося, навіть якщо ви не працюєте на дому, можна подумати, що ви можете змінити в своїй професії, чому навчитися новому, що вдосконалити. Тому – встали зранку, як зазвичай, і за роботу «в пошуках сенсу»

2.  Не моніторьте соціальні мережі, не шукайте підтвердження своїй тривожності. Більш того, визначте час, коли ви зможете просто відключити телефон і комп'ютер. І замість цього прочитати книгу, поговорити з дитиною або подзвонити друзям.

3.  Приймайте вітаміни. Це важливо! Якісно харчуйтеся. Не забагато, а якісно! Красивий, невеликого розміру посуд, виделка, ніж, корисна їжа, доглянутий зовнішній вигляд, правильна постава. Ви не вдома. Ви в ресторані! Слідкуйте за собою! Не заїдайте тривогу і нудьгу. Якщо ж їсти хочеться часто і вибірково, значить, ви заїдаєте свій психологічний стан. Це емоційний голод.

Що робити в такому випадку?

•  Віджатися 10 разів, включити музику - потанцювати. Порухатися - переключитися. Через деякий час голод пройде.

•  Випити склянку води.

Якщо почуття голоду не минуло, значить, ви зголодніли. Поїжте.

4.  Приділіть увагу тому, на що зазвичай не вистачало часу. Не запускайте зовнішній вигляд. Красивий зручний одяг, чисте волосся, доглянуте обличчя підвищать настрій і самооцінку.

5.  Спілкуйтеся з близькими. Цінуйте час, наданий вам. Його не так багато, як здається.

6.  Вивчіть практичні методики з управління своїм станом. Благо, їх дуже багато в мережі та в інтернеті. Знайдіть те, що вам потрібно саме зараз.

7.  Засвойте дихальні вправи, йогу, або  просто фізичні вправи для себе. Це буде підіймати ваш тонус кожного дня.

8.  Спіть достатньо, не забувайте про приємності. Перегляд вечірнього фільму з близькою людиною, мультфільми з дітьми, казки на ніч дітям, на які раніше не вистачало сил. І чоловік теж нехай послухає. Це заспокоює та зближує.

9.  Дотримуйтесь ритуалів дня. Знайдіть їх або згадайте, зафіксуйте. Це може бути кава рано вранці перед вікном, коли всі ще сплять. Зарядка для тіла та обличчя. Догляд за собою. Будь-який ритуал, що дасть вам сигнал початку дня.

10.  Піднімайте кваліфікацію, вчіться, подумайте, чим можете збагатити свою професію. Що привнести нового або згадати добре забуте старе. Не відкладайте на потім.  Потім не буде. Світ стрімко змінюється, і він вимагає від нас гнучкості.

Важливо!

Можливо, спершу, захочеться зайнятися прибиранням в квартирі, розгрібати завали, мити, драїти, звільняючи простір. Це нормально, якщо і затягнеться на довго. Якщо це знімає тривогу і здається зараз необхідним - робіть. І не женіться за успіхом! Не переймайтеся. Дайте час на проживання адаптації до нових умов життя. Визначте, скільки часу вам для цього необхідно.

Не комплексуйте і не сваріть себе! Не змагайтеся з іншими! Будьте собою. Зараз.

Рекомендації щодо попередження насильства серед  дітей  та учнівської молоді

Види соціальної профілактики насильства

Визначають такі основні види соціальної профілактики насильства у молодіжному середовищі: первинна, вторинна та третинна.

Кожний з видів профілактики має свої особливості.

До первинної соціальної профілактики насильства відноситься формування активного стилю життя, який забезпечує реалізацію прав, задоволення потреб та інтересів особистості. Профілактична робота тут носить інформаційний характер, оскільки спрямована на формування в особистості неприйняття та категоричну відмову від маніпуляції.

Первинна соціальна профілактика насильства серед дітей та учнівської молоді може бути проведена шляхом включення цієї проблеми в плани виховної роботи навчальних закладів як компонент профілактики негативних явищ в учнівському середовищі (проведення тематичних класних годин).

Вторинна соціальна профілактика насильства є груповою. Метою цього виду профілактики є зміна ризикованої малоадаптивної поведінки на адаптивну. У результаті цієї профілактики передбачається зміна ставлення особистості до себе та оточуючих, навчання навичкам поведінки в ситуаціях, які можуть призвести до насильства.

Вторинна соціальна профілактика насильства може проводитися шляхом розроблення та проведення тренінгів для дітей підліткового віку та учнівської молоді з проблем насильства.

Третинна соціальна профілактика спрямована на інтегрування в соціальне середовище осіб, які потерпіли від насильства. Третинна профілактика передбачає виявлення причин та особливостей поведінки молодої особи, які призвели до виникнення проблеми. Тобто, як бачимо, цей вид профілактики проводиться на особистісному рівні. Важливо, щоб цю роботу вів фахівець психологічної служби школи.

Робота психологічної служби навчального закладу з попередження насильства серед дітей та учнівської молоді повинна бути спрямована на

-  проведення заходів з профілактики негативних звичок, жорстокої та протиправної поведінки серед неповнолітніх;

-  здійснення, спільно з центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, соціального інспектування сімей, у яких батьки схильні до недбалого ставлення до дітей;

-  створення на базі навчальних закладів консультативних пунктів для учнів, батьків та вчителів, де можна отримати консультацію психолога, соціального педагога та юриста;

-  проведення групових тренінгів та індивідуальної роботи з молоддю у наданні допомоги для вирішення особистих проблем;

-  наповнення змістом з урахуванням останніх досягнень у педагогіці та психології просвітницької роботи (проведення виховних годин), спрямованої на корекцію та розвиток ціннісних орієнтацій учнів;

-  активніше залучення батьків до профілактичної роботи з дітьми. Через батьків можна доносити до дітей інформацію про загальні способи попередження ситуацій насильства та наявні форми допомоги, яку дитина може отримати на базі школи. Це особливо стосується дітей молодшого віку;

Однією з можливих форм роботи, спрямованої на профілактику насильства у навчальному закладі, може бути шкільна медіація — вирішення конфліктних ситуацій примиренням сторін через знаходження оптимального варіанта подолання проблеми, що задовольняє обидві сторони, за взаємного бажання сторін знайти вихід із ситуації.

Просвітницька робота серед учнів

Одним із найважливіших напрямів профілактичної діяльності, спрямованої на протидію насильству в умовах навчального закладу, є просвітницька робота серед дітей та учнівської молоді.

Просвітницьку роботу проводять, як правило, фахівці психологічної служби навчального закладу (практичні психологи, соціальні педагоги) у взаємодії з адміністрацією та класними керівниками учнівських колективів.

Фахівці визначають такі основні форми просвітницької роботи щодо попередження насильства:

- лекційна робота;

- організація конкурсів, фестивалів, акцій;

- організація клубів з правових знань;

- лекторії (кіно, відео) правових знань;

- організація на базі навчального закладу консультативних пунктів, де всі учасники навчально-виховного процесу можуть отримати консультації практичного психолога, соціального педагога, юриста, де можна провести зустрічі з працівниками правоохоронних органів.

Слід зауважити, робота з роз’яснення та вивчення чинного законодавства, міжнародних актів проводиться з урахуванням вікових, індивідуальних особливостей дітей та учнівської молоді.

Колективні форми й методи навчально-виховної роботи (міні-лекції, бесіди, диспути, усні журнали, кінолекторії та ін.) охоплюють одночасно велику кількість підлітків та молоді, сприяють створенню їхнього позитивного настрою.

Проведення профілактичних заходів щодо насильства серед дітей та учнівської молоді сприяє формуванню правосвідомості та правової поведінки учнів, відповідальності за своє життя, розвиває активність, самостійність, творчість, створює умови для самореалізації особистості учня.

Напрями діяльності з дітьми з проявами агресивної поведінки

На думку фахівців, у роботі з дітьми з проявами агресивної поведінки педагогічну діяльність треба спрямовувати на:

ü корекцію взаємовідносин з оточуючими;

- подолання егоцентризму (характерної риси агресорів);

- розвиток стійкого і виразного інтересу до якого-небудь виду діяльності;

- виховання вольових рис характеру (уміння доводити справу до кінця, досягати поставленої мети, уміння стримувати себе, зокрема в конфліктній ситуації);

- тренування уваги, спокою, терпіння (рекомендовано в таких випадках: конструювання, моделювання, випалювання, різьба по дереву, витинання, вишивання).

Не слід дітям із вираженою агресивністю доручати керівництво однолітками чи молодшими дітьми — це може спровокувати прояви жорстокості. Так званих агресорів треба вчити аналізувати свої почуття і почуття інших людей, також вчити з розумінням ставитися до індивідуальних відмінностей у різних людей, вчити справлятися з міжособистісними проблемами цивілізованим шляхом.

Профілактична робота з педагогічним колективом

Одночасно робота з профілактики насильства повинна проводитися з педагогічними працівниками та батьківською громадськістю.

Для роботи з педагогічним колективом практичним психологам навчального закладу необхідно брати участь у роботі тематичних педагогічних нарад, на яких робити повідомлення про інноваційні технології навчально-виховного процесу, інтегруванняв педагогічну практику останніх досягнень педагогіки та психології з питань навчання та виховання учнів різних вікових категорій, проводити психологічний супровід молодих вчителів, а також роботу з профілактики емоційного вигорання.

Профілактична робота з батьківською громадськістю

Серед форм насильства, які трапляються у навчальних закладах, переважають такі:

-          образи, приниження, використання образливих прізвиськ, бойкот;

-          побиття, копняки, запотиличники, неприємні дотики до тіла;

-          псування майна іншої особи,

-          позбавлення їжі та грошей.

Робота з батьківською громадськістю передбачає використання як просвітницьких форм і методів роботи, так і практичних занять. Розглянемо основні форми роботи з батьками.

1. Батьківські збори — робота з колективом батьків. Це форма організації спільної діяльності батьків, учителів, практичного психолога та соціального педагога, яка передбачає їх спілкування щоб, обговорити актуальні питання навчання і виховання, ухвалення рішень.

2. Консультації — форма роботи з батьками, яка передбачає надання фахівцями психологічної служби допомоги батькам з різних проблем родинного виховання.

3. Педагогічний консиліум — форма спілкування учнів, учителів, фахівців психологічної служби навчального закладу та батьків, метою якої є: цілісне, різнобічне вивчення особистості учня, вироблення єдиної педагогічної позиції; визначення головних напрямів удосконалення виховного процесу зусиллями вчителів, батьків, самого учня; тренінги спілкування, методики оволодіння аутотренінгом.

4. Лекція — послідовний монологічний виклад узагальнених знань. Види лекцій: лекція-інструктаж, лекція-показ, лекція-репортаж, науково-популярна.

5. Семінар — активна форма просвіти батьків. Передбачає попередню самостійну роботу батьків і вчителів з вивчення літератури, підготовка виступів, доповідей, тез, запитань. Практичний психолог заздалегідь оголошує тему семінару; після виступів здійснюється обмін думками.

Механізм взаємодії учасників навчально-виховного процессу у разі виявлення випадку жорстокого поводження дітей

За дотримання законодавства щодо захисту прав неповнолітніх у навчальному закладі відповідальність несе керівник навчального закладу. Тому в кожному навчальному закладі повинно бути проведено оцінювання службових приміщень (роздягальні, душові кабінки, туалетні кімнати) та шкільного подвір’я на предмет небезпеки (Тобто переглянути, у яких з них діти та підлітки можуть бути ізольованими та травмованими.)

З метою профілактики випадків насильства необхідно посилити контроль за чергуванням вчителів на перервах. Адже учні всіх вікових категорій не повинні залишатися без нагляду дорослих.

Варто також розробити внутрішньо-шкільний механізм взаємодії учасників навчально-виховного процесу з виявлення випадків жорстокого поводження з дітьми та реагування на них. Нижче ми пропонуємо алгоритм дій працівників навчального закладу освіти (розроблено С. Буровим — експертом з прав людини) у разі виявлення факту насильства над дитиною.

Алгоритм дій працівника навчального закладу у разі виявлення випадку насильства над дитиною

1. У випадках, коли ви маєте підозри жорстокого поводження з дитиною або є реальна загроза його вчинення (удома, з боку однолітків, інших працівників навчального закладу або інших осіб), ваші дії:

- Повідомити про це в усній чи письмовій формі адміністрацію навчального закладу.

- Самостійно письмово повідомити про це територіальний підрозділ служби у справах дітей за місцем проживання дитини.

- Самостійно повідомити про виявлений факт жорстокого поводження з дитиною кримінальну міліцію у справах дітей або будь-якого працівника органів внутрішніх справ.

2. У випадках, коли до вас звернулася дитина з усною скаргою щодо жорстокого поводження з нею, ваші дії:

- Оформити звернення дитини у письмовій формі та передати його до адміністрації навчального закладу;

- Оформити звернення дитини у письмовій формі та передати його до територіального підрозділу служби у справах дітей;

- Оформити звернення дитини у письмовій формі та передати його до органів внутрішніх справ;

- Повідомити про це в усній чи письмовій формі від свого імені вказані (перераховані) вище органи.

3. У випадках, коли ви стали свідком жорстокого поводження з дитиною, ваші дії:

- Якомога швидше повідомити про цей факт адміністрацію навчального закладу;

- Одночасно повідомити територіальний підрозділ служби у справах дітей та міліцію.

- Дії адміністрації навчального закладу

- у разі отримання повідомлення

- про жорстоке поводження з дитиною

У разі звернення дитини, її батьків (осіб, які їх замінюють) або працівника навчального закладу до представника адміністрації навчального закладу щодо жорстокого поводження з нею адміністратор зобов’язаний, якщо звернення (повідомлення) усне, оформити це повідомлення письмово, зазначивши, від кого та коли (дата, час) воно отримано. Звернення має бути оформлене належним чином, відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян» (має бути зазначено прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання; письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. Необхідно терміново (протягом однієї доби) передати цей документ до територіального підрозділу Служби у справах дітей за місцем проживання дитини.

Служба у справах дітей має належним чином зареєструвати це повідомлення відповідно до вимог законодавства України.

Чого не слід робити

За жодних умов не треба замовчувати виявлені факти жорстокого поводження з дитиною або реальної загрози вчинення насильства над нею. По-перше, нехтування проблемою призводить до погіршення ситуації та може вилитися в набагато гірші наслідки. По-друге, навчальний заклад несе відповідальність за дотримання норм законодавства щодо захисту прав дитини, а тому керівник навчального закладу може притягнути педагогічних працівників у зв’язку з порушенням правових норм навчально-виховного процесу до дисциплінарної відповідальності.

Також не слід намагатися самотужки вирішити проблему. Це може призвести до порушення законодавства та може бути небезпечним. Далі справа є компетенцією установ, організацій і посадових осіб, до яких було передано звернення чи повідомлення.

Законодавством передбачено інформування заявника (особи, яка здійснила повідомлення або звернення), а також у самому зверненні може бути зазначено, що заявник бажає бути поінформованим про подальший перебіг справи, бути присутнім під час розгляду звернення).

Рекомендації щодо організації роботи

з попередження насильства серед неповнолітніх

У навчальному закладі необхідно розробити план дій з профілактики насильства серед неповнолітніх та запровадити систему постійного відслідковування випадків насильства серед дітей та учнівської молоді, виявлення дітей-агресорів.

Фахівці психологічної служби повинні організувати системну роботу з вторинного та третинного видів профілактики з дітьми, що мають схильність до насильства. За необхідності залучати до цієї роботи фахівців Служби у справах дітей та правоохоронних органів.              Важливо не залишати поза увагою батьків таких дітей. Також потрібна робота з класними колективами, яка має плануватися і реалізовуватися згідно із загальною програмою надання соціально— педагогічної та психологічної допомоги дитині-агресору та дітям, які постраждали від його дій.

ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ САМОСТІЙНО ВИКОНУВАТИ ДОМАШНІ ЗАВДАННЯ В СЕРЕДНІЙ ЛАНЦІ

1.      Виконання розпорядку дня. Вам з дитиною треба заздалегідь вирішити, чи робити їм уроки після приходу зі школи або, наприклад, ввечері. Однак, після того, як приблизний час виконання домашніх завдань визначено, потрібно дотримуватися розкладу настільки чітко, наскільки це можливо. Через деякий час домашня робота стане просто природною частиною їх щоденного розкладу.

2.      Розподіл завдань за ступенем складності. Доцільно запропонувати дітям починати виконання завдань з найлегших. Таким чином, у дітей виявляється виконаними більша частина завдань і вправ, що породжує почуття задоволеності.

3.      Батькам не слід сидіти поруч з дитиною весь час, поки вона робить уроки. Бачачи, що батьки готові перебувати поруч, діти свідомо вирішують нічого не робити самостійно.

4.      Спочатку перевірити те, що виконано правильно. Як правило, батьки в першу чергу звертають увагу на помилки своїх дітей. Дорослим варто взяти за правило відзначати, як добре школяр виконав ті завдання, які зроблені без помилок. А щодо завдань, в яких допущено помилку, сказати дитині: «Я думаю, що якщо ти ще раз перевіриш цей приклад, то у тебе може вийти дещо інша відповідь». Це спонукає учня повернутися до завдання без відрази і почуття провини.

5.      Не дозволяти школяреві сидіти за уроками весь вечір безперервно. Це цілком нормально, якщо школяр весь вечір дійсно працює, і завдання насправді потребує стільки часу на виконання. Однак якщо дорослий бачить, що за годину або дві дитина майже не просунулася в його виконанні, то треба припинити марне заняття. У такому випадку доцільно написати вчителю записку, що пояснює те, що сталося, або зустрітися з педагогом.

6.      Допомога при заучуванні інформації з підручника. Часто школярі не знають, на що їм треба звернути увагу в процесі читання навчального тексту. У більшості підручників в кінці кожного параграфа є питання. Батькам варто обговорити їх з дитиною до того, як вона почне читати підручник.

7.      Батькам варто звертати увагу на невербальні сигнали. Відомо, що невербальні способи передачі інформації є не менш значущою частиною спілкування. Тому дуже багато сигналів, особливо негативних, можуть бути передані досить просто, навіть якщо батьки самі про це не підозрюють. Напружені пози, зітхання, підняті брови й інші «мови тіла» – все це є невербальними відповідями на промахи дітей. Якщо вони досить чуйні, то швидко приймуть ці сигнали. Це тільки додасть напруженість у ваші взаємини, пов’язані з домашньою роботою.

ПОРАДИ, ЯКІ МОЖУТЬ НАДАВАТИ БАТЬКИ СВОЇМ ДІТЯМ ПРИ ПІДГОТОВЦІ УСНИХ ТА ПИСЬМОВИХ ДОМАШНІХ ЗАВДАНЬ

При підготовці усних завдань

          Пригадай, що розповідав вчитель на уроці.

          Прочитай текст повністю, у разі необхідності скористайся малюнками, схемами, словниками.

          Читай текст уважно, намагаючись запам’ятати найголовніше.

          Щоб краще запам’ятати такий матеріал, як назви, визначення, дати, запиши їх у чернетці.

          Закрий книгу і спробуй подумки уявити розділи або частини прочитаного тексту, спробуй переказати прочитане.

          Прочитай текст ще раз, звертаючи особливу увагу на ті місця, які погано запам’яталися.

          Розкажи прочитане «про себе» і вголос.

          Якщо інформація погано запам’ятовується, можна написати короткий план прочитанного матеріалу і спробувати переказати зміст, використовуючи його.

При підготовці письмових завдань:

          Уважно прочитай завдання, подумай, які правила необхідно застосувати у вправі; якщо забув, то подивися у підручнику.

          Якщо необхідно, подивися, як виконувалися аналогічні завдання на уроці у класі.

          Виконуючи завдання, пиши, не поспішаючи, але й не занадто повільно.

          Не відволікайся на сторонні справи.

          Якщо не зрозумілий зміст вправи, попроси допомоги у старших.

          Важкі завдання спочатку запиши у чернетку, а після перевірки батьків запиши у зошит.

СЕКСУАЛЬНЕ НАСИЛЬСТВО ОНЛАЙН

АБО ЯК ЗАХИСТИТИ ДИТИНУ В ІНТЕРНЕТІ

Для сучасних дітей та підлітків мережа Інтернет – це не просто віртуальна реальність, а повноцінна частина їхнього життя. Проте саме Інтернет все частіше стає джерелом небезпеки для дітей, наслідки якої не обмежуються втратою грошей чи особистих паролів у соціальних мережах, а й можуть коштувати дитині психічного здоров’я та майбутнього. Ми не можемо зупинити прогрес, але можемо зробити Інтернет безпечнішим для дітей.

Рекомендації для батьків

Звичайна людина не звикла бачити небезпеку в безневинному спілкуванні, але збоченці саме на це й розраховують. Якщо ваша дитина постійно переписується з кимось в мережі, це вже привід для посиленої уваги. Насамперед ви маєте знати про загрози, які існують в Інтернеті. Також необхідно розмовляти з дитиною про ці загрози, адже проінформований – значить озброєний.

Кожних 5 хвилин у мережі з’являється нове фото чи відео сексуального насильства над дитиною. Третина цих матеріалів припадає на селфі, тобто діти та підлітки роблять інтимні фото чи відео самостійно.

Дуже часто діти стають жертвами секстингу (Секстинг – це обмін сексуальними повідомленнями, фото чи відео із використанням засобів зв’язку, тобто надсилання в месенджерах чи соціальних мережах, чатах он-лайн ігор тощо).

Підлітки не вбачають в цьому реальної загрози, а думають лише, що це цікавий та безпечний спосіб пізнати свою сексуальність, отримати компліменти на рахунок своєї зовнішності за допомогою схвальних коментарів чи "лайків". Для школярів це може бути способом виразити свою довіру та симпатію до того, кому вони надсилають свої повідомлення, проте іноді такі дії можуть бути результатом примусу або шантажу (іноді навіть від реальних хлопця чи дівчини).

З моменту, коли підлітки поширюють або надсилають в приватні повідомлення такі фото, вони втрачають над ним контроль, адже видалити зображення може бути технічно складно, а інші користувачі можуть зберігати їх та використовувати на власний розсуд. Внаслідок цього діти можуть зазнавати психологічних травм через відчуття провини, цькування з боку однолітків та засудження з боку громади.

Ще одна загроза, яка чекає на дітей та підлітків в мережі Інтернет - це кібергрумінг (або он-лайн - грумінг – налагодження довірливих відносин з дитиною з метою подальшого сексуального насильства в Інтернеті чи офлайн.

Наразі в Україні не є (не вважається) злочином. Злочинці з усього світу знайомляться у соціальних мережах та он-лайн-іграх з дітьми в Україні та вимагають у них робити сексуальні дії перед камерою. Також це може бути підготовкою до злочину в реальному житті.

Сексторшен – це налагодження довірливих стосунків з дитиною в Інтернеті з метою отримання приватних матеріалів, шантажування та вимагання додаткових інтимних фото або відео матеріалів чи грошей.

Особливість сексуального насильства над дітьми в он-лайні полягає в тому, що матеріали із насиллям залишаються в Інтернеті та транслюються по всьому світу. Кожен новий перегляд подібного відео – це нове ґвалтування дитини. Все подальше життя дитини може супроводжуватися страхом, що ці матеріали побачать і впізнають її.

У країнах з розвинутим законодавством у цій сфері вже є випадки судових рішень, якими визнано факт зґвалтування через Інтернет.

Як захистити дитину вже зараз?

Варто встановити на комп’ютер та смартфон дитини програму Батьківський контроль.  Це технологічне рішення дозволяє:

ü налаштовувати доступ до мережі за віком;

ü блокувати сайти та додатки з неприйнятним контентом;

ü обмежити користування смартфоном та додатками, наприклад, на час занять у школі або вночі;

ü перевіряти розташування дитини та отримувати повідомлення про її місцеперебування;

ü контролювати рівень заряду телефону тощо.

Щоб дізнатися більше як уберегти дітей в мережі Інтернет від шкідливих матеріалів, кібербулінгу, суїцидальних Інтернет ­– спілок та сексуального насильства, також радимо батькам ознайомитися із тематичними матеріалами на порталі «Дія» https://osvita.diia.gov.ua/courses/serial-dlya-batkiv-onlayn-bezpeka-ditey

З підлітками варто переглянути та обговорити відео сюжет рекомендований та адаптований до перегляду інформаційною компанією «Скажи ні сексуальному примушенню дітей та вимаганню в Інтернеті» https://www.youtube.com/watch?v=b-gaa9ZI2JE

Якщо ваша зазнала насилля сексуального характеру в Інтернеті, варто  повідомити у поліцію за телефоном 102 або зателефонувати на Національну гарячу дитячу лінію 116 111. Також необхідно звернутися до кіберполіції https://cyberpolice.gov.ua/contacts/

Пам’ятайте, що Інтернет – це безліч можливостей, але ж разом із тим – це безліч загроз. І лише об’єднавши наші зусилля ми зможемо уберегти дітей від новітніх загроз, які еволюціонують кожного дня.