ФОРМУВАННЯ ЦИФРОВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ПЕДАГОГА В СИСТЕМІ НЕПЕРЕРВНОЇ ОСВІТИ
Інна СКРИПНИК
учитель початкових класів
загальноосвітньої школи I-III ступенів № 4
Кіровоградської міської ради Кіровоградської області
Анотація. У статті розглядається інформаційно-цифрова компетентність як одна з ключових компетентностей вчителя сучасної школи та невід’ємна складова освітнього процесу. Описуються онлайн-платформи, якими вчитель може користуватися як для зростання свого фахового рівня, так і для формування якісних ключових та предметних компетентностей учнів.
Ключові слова: компетентність, цифрові компетенції, інформаційне суспільство, медіаграмотність, ІКТ, освітні та цифрові технології, цифрові інструменти.
Постанова проблеми. Цифрові компетентності – це базова річ, без якої неможливо уявити ефективну роботу сучасного педагога. В умовах періодичних локдаунів і карантинів саме цифрові технології дають змогу не зупиняти навчання, а безпечно продовжувати його в дистанційному або змішаному форматі. Тому сьогодні цифрова грамотність для вчителя стає пріоритетом.
Останніми роками в Україні вже зроблено важливі кроки в напрямку впровадження інформаційно-комунікаційних технологій в освітній процес шляхом забезпечення закладів освіти персональними комп'ютерами, підключення до Інтернету, розроблення електронних освітніх ресурсів, що в цілому має спрямованість на формування нового позитивного ставлення педагогів до застосування ІКТ та, як наслідок, підвищення та розвиток їхніх інформаційно-цифрових компетентностей.
Таким чином, завданнями є аналіз ключового поняття досліджуваної освітньої компетентності; розгляд особливостей використання нових інформаційних технологій для формування інформаційно-цифрових компетентностей; дослідження складників розвитку інформаційно-цифрової компетентності.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема формування різноманітних компетентностей фахівців не є новою для української науки. А стрімкий розвиток інформаційно-цифрового суспільства поставив необхідність формування в учителів НУШ інформаційно-цифрової компетентності як однієї з базових.
Відповідно до нормативних документів, «компетентність – динамічна комбінація знань, умінь та практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, які є результатом навчання у вищому навчальному закладі за відповідною освітньою програмою та підставою для присвоєння кваліфікації»; «компетентність – набута в процесі навчання інтегрована здатність, що складається із знань, умінь, досвіду, цінностей і ставлення, що можуть цілісно реалізовуватися на практиці» [2].
В українській освіті поняття «компетентність» прийнято розуміти в значенні, запропонованому європейськими освітніми експертами, тому ми розглядаємо інформаційно-цифрову компетентність як сукупність знань, умінь, цінностей і ставлень, а також стратегій, необхідних для використання інформаційно-комунікаційних технологій та цифрових медіа з метою ефективного, критичного мислення.
Окремими аспектами проблеми формування інформаційно-цифрової компетентності вчителів займаються такі вітчизняні дослідники, як В. Ю. Биков, Ю. О. Жук, Н. В. Морзе, О. В. Співаковський, М. І. Жалдак, М. І. Шут, С. Г. Литвинова та ін. Зокрема, В. Ю. Биков розглядає питання компетентнісного підходу та розвитку цифрової компетентності суб’єктів навчального процесу (інформаційно-комунікаційне середовище); С. Г. Литвинова, Н. В. Морзе – вимоги та комп’ютерно орієнтоване середовище; О. М. Спірін – інформативну та інформаційно-комунікаційну компетентність учителя; Н. В. Сороко й О. В. Білоус – цифрову компетентність вчителів, які викладають предмети гуманітарного напряму; І. В. Іванюк – комп’ютерно орієнтоване середовище розвитку інформаційно-комунікаційної компетентності вчителів та учнів.
Упродовж останніх років в Україні було здійснено значні наукові розвідки та розроблено керівні документи Міністерством освіти і науки України, Національною академією педагогічних наук України, де було висвітлено основні засади компетентнісного підходу. Так, у 2016 р. Міністерство освіти і науки України представило Концепцію Нової української школи, в якій інформаційно-цифрова компетентність була визначена як ключова [3].
Окремо хочеться зазначити на визначенні терміну «інформаційно-цифрова компетентність», який сформульовано В.Биковим: «інформаційно-цифрова компетентність учителя – знання, вміння та навички в галузі ІКТ та здатність їх застосовувати в професійній діяльності» [1, c.10].
Виклад основного матеріалу. Цифрова компетентність включає в себе впевнене, критичне та відповідальне використання та взаємодію з цифровими технологіями для навчання, роботи та участі у суспільстві. Це включає в себе інформаційну грамотність та грамотність даних, комунікацію та співпрацю, створення цифрового контенту (включаючи програмування), безпеку (включаючи цифрове благополуччя та компетентності, пов'язані з кібербезпекою) та розв'язання проблем. Потрібно розуміти, як цифрові технології можуть підтримувати комунікацію, творчість та інноваційність, усвідомлювати їх можливості, обмеження, наслідки та ризики; загальні принципи, механізми та логіку, що лежить в основі цифрових технологій, які розвиваються, а також знати основи функціонування та використання різних пристроїв, програм та мереж.
Педагоги повинні критично підходити до достовірності, надійності та впливу інформації та даних, що є доступними цифровими засобами та усвідомлювати юридичні та етичні принципи, пов’язані з використанням інформаційно-цифрових технологій; вміти використовувати цифрові технології для підтримки активного громадянства та соціальної інтеграції, співпраці з іншими, творчості для досягнення особистих, соціальних чи професійних цілей. Навички включають в себе вміння використовувати, доступитись, фільтрувати, оцінювати, створювати, програмувати та поширювати цифровий контент; вміти керувати та захищати інформацію, вміст, дані та цифрові ідентичності, а також визнавати та ефективно працювати з програмами, пристроями, штучним інтелектом та роботами[2].
Робота з цифровими технологіями та вмістом вимагає рефлексивного та критичного, і водночас допитливого, відкритого та перспективного ставлення до їх розвитку. Вона також вимагає етичного, безпечного та відповідального підходу до використання цих інструментів.
Теперішні учні цифрового покоління вже не хочуть пасивно сидіти і чекати, поки вчитель повільно, логічно і послідовно буде передавати їм свої знання. Новому поколінню дітей та підлітків хочеться інтерактивності та багатозадачності, швидкого отримання інформації, вони люблять наочні картинки, короткі відео . Сучасні діти прагнуть навчатися разом з іншими, обмінюватися досвідом, втілювати спільні проєкти. Вони цінують речі, які можна відразу спробувати на практиці і значно гірше сприймають суху теорію, відірвану від сучасного життя. Застосування інформаційно-комунікаційних технологій дає змогу: зацікавити учнів, зробити урок захопливим, яскравим, емоційно насиченим, формувати в здобувачів освіти здатності сприймати предмети та явища різнобічно, системно, емоційно, вчитися аналізувати, висловлювати власні думки, розвивати практичні навички користування з метою розв'язання життєвих та навчальних завдань.
Тому в своїй практичній діяльності намагаюсь використовувати різноманітні онлайн-платформи.
Використання Plikers на уроці дозволяє контролювати якість засвоєного матеріалу та поліпшити зворотний зв’язок із класом. Учителю він дозволяє проводити мобільні голосування і фронтальні опитування під час навчального заняття з вивченого або поточного матеріалу в тестовій формі. А для дітей цей додаток — розвага, що дозволяє трохи відволіктися від рутинних уроків і в ігровій формі відповісти на питання. Робота з мобільним додатком забирає не більше кількох хвилин.
Не менш яскравий, образний і багатофункціональний ресурс, який використовуємо на уроках, це WordArt. За допомогою хмар слів я візуалізую термінологію з певної теми у більш наочний спосіб. Це сприяє швидкому запам'ятовуванню інформації. Наприклад, на уроках математики за допомогою такої демонстрації можна робити термінологічні чи формалізовані добірки з теми. На заняттях з мови у такий спосіб можна візуалізувати приклади слів за певним правилом, слова-виключення, словникові слова тощо.
Цікавим для дітей є інтернет-сервіс мультимедійних дидактичних вправ Learningаpps, яким я часто користуюся при розробці цікавих завдань на урок. Конструктор Learningapps призначений для розробки, зберігання інтерактивних завдань з різних предметних дисциплін, за допомогою яких учні можуть перевірити і закріпити свої знання в ігровій формі, що сприяє формуванню їх пізнавального інтересу.
В своїй роботі використовую і Jigsawplanet, який допомагає створити онлайн-пазли, адже діти люблять створювати власні пазли або збирати пазли-головоломки, вже створені кимось із користувачів. До того ж цей онлайн сервіс розвиває творчу уяву, просторове мислення і пам’ять.
Особливо корисною є «Ребуси №1» – україномовна онлайн-платформа, за допомогою якої можна створювати власні ребуси чи розгадувати наявні на сайті. Задайте будь-яке слово або фразу, і программа миттєво створить по вашому запиту ребус.
Один із кращих помічників, який допомагає мені в роботі, є Osvita.ua . На цій платформі є математичні завдання з визначення геометричних фігур, кольорів, кількості; вправи на перевірку правопису; малювання; дитячі головоломки: ребуси, пазли, лабіринти, кросворди, що розвивають у дітей логічне мислення, пам’ять, увагу, моторику рук. Користуючись ресурсом, працюю з генераторами практичних завдань, створюючи індивідуальні завдання або вправи для цілого класу
Під час дистанційного навчання для мене незамінними помічниками були електронні освітні платформи, які розробленні з метою забезпечення організації та контролю навчального процесу дистанційно - «Мій клас» та «ClassDojo» Ці платформи є хорошим тренажером як для дітей, так і для вчителів у напрямку застосування інформаційно – комунікаційних технологій у навчанні. Дистанційні уроки проходять у форматі виконання учнями різних типів завдань (тестів, письмових вправ та задач, творчих завдань) та перевірці їх системою автоматично або вчителем із залишенням коментарів та пояснень. Теоретичні навчальні матеріали, завдання та методичні рекомендації для вчителів адаптовані до стандартів та вимог шкільної програми. Кожне завдання супроводжується кроками розв’язання, відтак школярі отримують можливість вчитися на своїх помилках.
Для того, щоб використовувати переліченні платформи, мені як молодому вчителю доводиться навчатися чогось нового, і в цьому є свої плюси.
Необхідність самоосвіти продиктована, з одного боку, самою специфікою вчительської діяльності, її соціальною роллю, з іншого боку – реаліями й тенденціями неперервної освіти, що пов’язано з мінливими умовами педагогічної праці, потребами суспільства, еволюцією науки і практики, вимогами до людини, її здатності швидко й адекватно реагувати на зміну суспільних процесів і ситуацій. Виконання цієї вимоги життєвою необхідністю, адже одним із складників освітнього процесу, який забезпечує його якість, це «… умотивований учитель, який має свободу творчості й розвивається професійно» [4, c.11].
Одна з перших платформ, яка допомогла мені вдосконалювати свої навички та почати розвиватися професійно після закінчення університету, - EdЕra. Опрацьовуючи онлайн-курси, розміщені на цій освітній платформі, я розширила свої знання з питань організації освітнього процесу в НУШ, формування критичного мислення в дітей, організацію роботи з дітьми з особливими освітніми потребами та ін.. Також на EdEra є онлайн-книги з інтегрованими відео та тестами, блог з матеріалами про освітні тенденції, корисні прийоми та техніки навчання.
Допомагає сформувати якісні компетентності вчителя НУШ неприбуткова громадська спілка «Освіторія», яка дає змогу навчатись самостійно. На цьому ресурсі діє школа тренерів «Нової української школи» (НУШ) – це партнерський проект з Міністерством освіти і науки України, що працює за сприяння Міжнародного фонду. Тренінговий центр – хаб Освіторія – проводить тренінги і курси для вчителів.
Допомагають сформувати індивідуальну освітню траєкторію освітній проєкт «Всеосвіта» та сайт «На урок» . На платформах є всі необхідні інструменти для організації дистанційного навчання, безкоштовна онлайн-бібліотека методичних матеріалів, розробки для розвитку й навчання учнів будь-якого віку. На платформах можна підвищувати кваліфікацію за допомогою вебінарів, курсів, семінарів, конференцій, розширюючи знання з STEM-освіти, скрайбінгу, Google Forms та LearningApps. Також ці платформи дозволяють вчителю створювати авторські тести, реєструвати учнів на олімпіади та конкурси, завантажувати безкоштовні методичні матеріали з онлайн-бібліотеки, творчі розробки для учнів будь-якого віку.
Висновки. Зростання ролі ІКТ в освіті та повсякденному житті людини потребує формування цифрової компетентності, яка передбачає впевнене, а водночас критичне застосування інформаційно-комунікаційних технологій для створення, пошуку, обробки, обміну інформацією на роботі, в публічному просторі. Організація нового освітнього середовища потребує широкого використання нових інформаційно-комунікаційних технологій в освітньому процесі та має стати інструментом забезпечення успіху Нової української школи
Як педагог, я весь час навчаюся, адже маю бути на крок попереду учня. Інтернет-технології для молодого педагога відкривають безмежні можливості. У роботі з дітьми (підготовка до занять, урізноманітнення демонстрації наочних матеріалів); для саморозвитку, самоосвіти,
обміну досвідом (онлайн-платформи, вебінари.). Звісно, цим потрібно активно користуватися і, відповідно, бути грамотним у сфері ІКТ.
Нині урок без цифрових технологій - неактуальний, хоча б тому, що діти звикли до сучасного способу подання інформації. Учнів неможливо зацікавити, якщо пропонувати лише підручник і записи крейдою, адже їм цікавіше онлайн. Вони «відсиджують» уроки, щоб нарешті повернутися до гаджетів. Усе, що може робити вчитель без сучасних інструментів, - конкурувати з Google, тобто надавати інформацію, а насправді потрібно рухатися в ногу з часом і бути цікавими для підростаючого покоління.
Вже не достатньо бути на уроці та поза ним актором, режисером, діловодом, диригентом, дипломатом, психологом, новатором і компетентним фахівцем. Модель сучасного вчителя передбачає готовність до застосування нових освітянських ідей, здатність постійно навчатися, бути у постійному творчому пошуку. Ці якості не видаються додатком до диплома про педагогічну освіту, а формуються у щоденній учительській праці.
Список використаної літератури