Методичні рекомендації
педагогам, батькам з поняття «важкі діти», особливості та причини їх появи; характеристика реакцій підліткового віку
ОСОБЛИВОСТІ «ВАЖКОВИХОВУВАНИХ» ДІТЕЙ
ПРИЧИНИ Й ОСОБЛИВОСТІ РОБОТИ З ПІДЛІТКАМИ
Складно диференціювати проблеми становлення
особистості від «важковиховуваної дитини», адже
це поняття містить багато аспектів.
«Важковиховувані діти» належать до «групи посиленої психологічної уваги», оскільки ця категорія підлітків є непередбачуваною.
Важковиховувана дитина — це дитина, яка потребує особливого ставлення, підвищеної уваги сім'ї, вихователя.
Важковиховуваність — це:
1) несприйнятливість індивіда до засвоєння позитивного соціального досвіду людства;
2) різкі відмінності між суспільними етичними нормами й поведінкою людини;
3) її несприйнятливість до впливу інших людей, до різних виховних методик.
Причини появи важких дітей:
• порушення єдності вимог до дитини та їх послідовності;
• відсутність чіткої організації життя дитини;
• бездоглядність;
• відсутність незалежного статевого виховання;
• неправильне ставлення до дитини: пригноблення особистості, погрози, фізичні покарання, надмірне опікування;
• неблагополуччя сім'ї (конфліктність, асоціальна поведінка батьків).
• неадекватність самооцінки та рівня домагань;
• невміння спілкуватись;
• відсутність сенсу та чіткої мети в житті;
• відсутність інтелектуальних та естетичних інтересів;
• реакція на пережиту важку ситуацію;
• проблеми у сфері мотивації та потреб;
• відсутність дисциплінованості;
• безвідповідальна поведінка.
3) Негативні приклади поведінки:
• дорослих і референтних груп;
• спілкування з правопорушниками й людьми, які мають шкідливі звички.
4) Неблагополучний психологічний клімат:
• в учнівському колективі;
• конфлікти з ровесниками.
5) Вплив засобів масової інформації.
6) Негативний вплив алкоголю й наркотиків.
7) Відхилення в психічному й фізичному розвитку.
8) Особливості взаємодії педагога з дитиною:
• погане знання педагогом дитини, умов проживання в сім'ї;
• недостатня робота з батьками;
Групи важких дітей:
• учні, які потребують медичної допомоги;
- педагогічно занедбані учні (соціально дезадаптовані; учні зі злочинною поведінкою; діти, які прогулюють заняття; «ізольовані Діти»);
- не встигаючі учні (з недоліками мотиваційної сфери та пізнавальної діяльності; з несформованими прийомами навчальної діяльності;
з недоліками розвитку психічних процесів; діти, які неадекватно використовують свої індивідуально-типологічні особливості).
Класифікація важких дітей
Автор класифікації важких дітей | Особливості класифікації |
Л. С. Виготський | Важкі діти в загальноосвітній школі, важковиховувані у вузькому розумінні цього слова (безпритульні, правопорушники, педагогічно занедбані), психопати, розумово відсталі, сліпі, глухонімі, психічно і фізично хворі |
П. Скотт | 1) діти, які не засвоїли жодної системи норм поведінки; 2) діти, які засвоїли антисуспільні норми |
0. Є. Личко | Виділяє категорії важких дітей на основі різних категорій акцентуацій |
В. 1. Абраменко та 0. 1. Селецький | 1) неорганізовані підлітки; 2) майбутні правопорушники (відсталі, розбещені, понурі, емоційно тупі, волоцюги, бешкетники); 3) психічно неповноцінні (органічні, істеричні, збудливі, афективно нестійкі, психопати, гіперсексуальні) |
Д. 1. Фельдштейн | Диференціює важких підлітків, враховуючи характер домінантних негативних потреб і відповідних їм норм поведінки |
• неврахування індивідуальних особливостей дитини;
• негативне стимулювання поведінки дітей;
• недемократичний стиль спілкування педагога;
• недостатнє керівництво міжособистісним спілкуванням та організацією навчально-виховного процесу.
Особливості роботи з важкими підлітками
Основні причини складності віку:
1. Перебудова моторного апарату.
2. Психічні зміни, пов'язані зі статевим дозріванням.
3. Деформований розвиток сексуального інтересу.
4. Дисгармонія соціального й біологічного розвитку.
5. Прагнення завоювати статус дорослого.
6. Недостатня критичність до себе, підвищена — до інших.
7. Рефлекс наслідування, груповий егоїзм, конформність.
8. Швидкий темп змінювання.
9. Накопичення дефектів виховання (порушення емоційної сфери, соціальна незрілість, невпевненість, безвідповідальність).
10. Аморфна мораль.
11. Збудливість, конфліктність, загострене почуття власної гідності.
Характеристика реакцій підліткового віку
1. Реакції емансипації (незалежності)
Потреба у звільненні від контролю, тобто опіки дорослих; протест проти встановлених правил і порядків; прагнення до незалежності, самостійності й самоствердження як особистості.
Надмірно виражена реакція емансипації найчастіше характеризується бродяжництвом, статевою свободою, створенням неформальних асоціальних груп.
2. Реакція групування з однолітками
Група однолітків виробляє в підлітка навички соціальної взаємодії. Тільки тут він може «приміряти різні соціальні ролі» — головного, веденого, командира і підлеглого, учителя і учня.
Важливою формою міжособистісних стосунків підлітків є дружба (вона водночас є і школою саморозкриття, і школою розуміння іншої людини).
3. Реакція захоплення (хобі-реакція)
Захоплення — це виражений стійкий інтерес до чогось, що найчастіше супроводжується такими складними почуттями, як натхненність, захоплення, закоханість тощо. Захоплення значною мірою впливають на формування особистості. Для багатьох підлітків захоплення є засобом досягнення престижного статусу у своєму колективі. Часто у відповідь на складну для підлітка ситуацію, яка травмує психіку, захоплення набувають перебільшеної форми, що поширюється на всі сфери життя, поглинає увесь час. Тоді інтереси дитини стають однобічними. Захоплений чимось одним, він полишає інші справи, перестає навчатися, заводить сумнівні знайомства. Нерідко для задоволення свого захоплення підлітки починають обманювати, займаються шахрайством та дрібним злодійством.
4. Реакції, зумовлені сексуальними потягами
Провідна роль у формуванні цих реакцій належить підвищеному, але водночас недостатньо диференційованому статевому потягу..Для підліткового віку характерні сексуальні фантазії, міркування на тему сексу, захоплення літературою, у якій описують еротичні сцени.
5. Реакції, зумовлені формуванням самосвідомості
Важливим етапом розвитку психіки, що припадає на підлітковий вік, є усвідомлення своєї індивідуальності, становлення стійкого образу власного «Я», тобто формування самосвідомості.
Використані джерела
1. Казанская В.Г. Психология и педагогика. Краткий курс. Санкт-Петербург: Питер, 2008.
2. Кутішенко В.П. Вікова та педагогічна психологія (курс лекцій): навч. посіб. 2-ге вид. Київ: Центр учбової літератури, 2010.
3. Шишковец Т.А. Осложненное поведение подрост-ков. 5-е изд. Москва: 5 за знання, 2006.