Бердянська загальноосвітня школа І-ІІІ ст. № 1

Бердянської міської ради Запорізької області

Педагогічна рада

методика «Шести капелюхів мислення»

 за Едвардом де Боно

«Модернізація    сучасного компетентнісного   уроку»

Підготувала

заступник директора з НВР                                           .                                                                     Третьякова М.М.                                                                                                     .                                                                               .                                                                         

2011 р.

ПЛАН

І. Вступна частина.

  Актуальність теми. Мотивація діяльності (заст. директора з НВР Третьякова М.М.).

ІІ. «Модернізація сучасного компетентнісного уроку»

    (метод «Шести капелюхів мислення» за Едвардом де Боно).

Питання, що розглядаються:

1. Проектні технології навчання (доповідач Гетало С.В.).
2. Тестові технології навчання (доповідач Чередніченко С.М.).
3. Інтерактивні методи: необхідність чи данина моді? (доповідач Курбіцька А.О.).
4. Інформаційно-комп’ютерні технології навчання (доповідач Бондаренко Ю.Ю.).
5. Нестандартні форми проведення уроків (доповідач Рак І.В.).
6. Етап перевірки домашнього завдання. Чи потрібен він на сучасному уроці? (доповідач Хрущова Л.Ф.).

ІІІ. Підведення підсумків.

IV. Оголошення результатів діяльності вчителів у 2010-2011 н.р. Нагородження переможців (директор Волкова Н.А.).

МЕТА:

Сприяти:

• активізації знань педагогів з теоретичних і практичних основ питання;
• поширенню кращого педагогічного досвіду з проблеми;
• розвитку творчої діяльності вчителів;
• формуванню вмінь і навичок, що сприяють модернізації компетентнісно орієнтованого уроку;
• визначенню нових цілей педагогічної діяльності з метою підвищення професійного рівня;
• формуванню комунікативної, соціальної, професійної компетентності вчителів;
• розвитку дружнього, творчого, працездатного колективу.

ЗАВДАННЯ:

• актуалізація знань з проблеми;
• пошук ефективних шляхів, що сприяють модернізації компетентнісного уроку;
• визначення основних напрямів роботи з реалізації проблеми.

МОТИВАЦІЯ:

• особистісний і професійний розвиток педагогів;
• пізнавальний інтерес: задовольнити допитливий розум, учитися заради набуття знань, які потрібні колективу;
• неформальні стосунки: задовольнити потребу в спілкуванні й товаристві, придбати нових друзів, однодумців.

(методика «Шість Капелюхів Мислення» за Едвардом де Боно)

«Учитель живе доти, доки вчиться, тільки-но він перестає вчитися, в ньому помирає вчитель»                    

К.Ушинський

І. Вступне слово.

   Актуалізація, мотивація діяльності.

На сучасному етапі роботи над проблемною темою «Забезпечення компетентнісної спрямованості навчально-виховного процесу», а саме над її IV (практичним) етапом, головною була практична діяльність педагогічного колективу з проблеми, тобто впровадження й апробація визначених шляхів її реалізації: відпрацювання Моделі компетентного випускника школи, модернізація навчально-виховного процесу з метою формування й розвитку надпредметних (ключових) і предметних компетентностей учнів, розвиток професійної компетентності вчителів.

Звісно, забезпечення формування учнівських компетентностей відбувається і в навчальній, і у виховній діяльності. Але, безперечно, урочна діяльність є головною й посідає найзначніше місце в цьому процесі.

З уроку починається навчально-виховний процес, уроком він і закінчується. Усе інше в школі відіграє хоча й важливу, але допоміжну роль, доповнюючи й розвиваючи все те, що закладається на уроці. Кожний новий урок – це сходинка в знаннях і розвитку учня, новий внесок у формування його розумової й моральної культури, у розвиток ключових і предметних компетентностей. Тому саме на уроці ми повинні формувати компетентну особистість, забезпечувати розвиток її  компетентностей.

У минулому навчальному році ми з вами розробили Модель компетентнісно орієнтованого уроку відповідно до кожного його типу, яку впроваджуємо й апробуємо на шкільному рівні. Але відомо, що урок – це творчість учителя, і якою б не була структура, тема навчального заняття, його цілі,  - технології, методи й форми навчальної діяльності може й повинен обирати власне вчитель, який організовує та керує освітнім процесом. Але цей методичний інструментарій (технології, методи, прийоми й форми) повинен забезпечувати реалізацію найголовнішої мети – формування компетентної особистості, готової до життєздійснення.

Сьогодні педагогічні колективи сучасних освітніх закладів працюють над виконанням завдань формування інтелекту нації, шукають і апробують шляхи, що забезпечують розвиток життєздатно, життєтворчої особистості. У зв’язку з цим, поряд із традиційними технологіями навчання, відбувається розробка й апробація новітніх методик і технологій. Провідна місія в цьому належить звичайному пересічному вчителеві, тобто нам з вами, і полягає вона в поліпшенні якості навчання, виховання, розвитку компетентностей учнів, підготовки їх до суспільно-корисної праці, самостійного життя в постійно мінливих політичних і соціально-економічних умовах.

Істотно поліпшити якість навчання, виховання й розвитку учнів можливо лише за умови цілеспрямованого, систематичного, послідовного удосконалення компетентнісно орієнтованого уроку. Підвищенню ефективності сучасного уроку сприяють: модернізація інноваційних напрямків технологічного навчання, ідеї позитивного педагогічного досвіду, нетипових засобів навчання.

З метою вдосконалення сучасного уроку компетентнісного спрямування у 2010-2011 н.р. у школі було організовано й забезпечено роботу Салону педагогічних ідей «Модернізація сучасного компетентнісно орієнтованого уроку» (керівник Попова Н.А.). До складу  творчої групи увійшли представники кожного шкільного методичного об’єднання вчителів. Протягом року педагоги працювали над проблемою вдосконалення уроку, над пошуком і впровадженням ефективних технологій, методик, форм навчання, що сприяють і забезпечують формування й розвиток учнівських компетентностей.

Результати своєї роботи члени творчої групи узагальнили в методичних рекомендаціях, порадах тощо, які представлені на нашій виставці педагогічних наробок, і продемонстрували, узявши участь у конкурсі «Кращий компетентісний урок - 2011».  Уроки оцінювало компетентне журі, до складу якого увійшли: адміністрація школи, голова профспілки й переможці минулорічного конкурсу. Підсумки будуть підведені вже сьогодні.

Модернізації навчального процесу присвячено і наше засідання педагогічної ради, яке ми проведемо за методикою Едварда де Боно «Шість Капелюхів Мислення» і спробуємо визначити ефективні шляхи, що сприятимуть модернізації сучасного уроку й формуванню компетентного випускника школи.

Повідомлення мети, завдань, плану  педагогічної ради.

Від кожної діяльності ми завжди чогось очікуємо. І зараз ми визначимо свої очікування від заходу.

Метод «Вершина очікувань»

(учасники пишуть свої очікування, розташовують їх у підніжжі гори).

Метод «Шість Капелюхів Мислення» (за Едвардом де Боно).

Інноваційний метод Шести Капелюхів Мислення сприяє розвитку вміння працювати з інформацією, уміння думати, творчо мислити, послідовно виконувати розумові операції (порівняння, узагальнення, класифікація), володіти різними способами обробки інформації, робити вибір, розуміти інших людей та співпрацювати з ними.

Методику використовують з метою структурування групової роботи та заощадження часу. Вона дозволяє створювати нові ідеї.

Білий капелюх (аналітик). Символізує нейтральну інформацію. Білий колір неупереджений  та об’єктивний, як чистий аркуш паперу. Треба викладати лише фактичну інформацію.

Червоний капелюх (людина з емоційним сприйняттям). Червоний капелюх пов’язаний із почуттями, інтуіцією та емоціями. Той, хто має Червоний капелюх, може відкрито передати свої почуття й інтуіцію. Це формування свого ставлення до проблеми, причому обґрунтовувати емоції не потрібно.

       Чорний капелюх (песиміст). Мислення «в Чорному капелюсі» призначене для того, щоб виставляти все в негативному світлі, побачити недоліки, відшукати слабкі місця, «нанести на мапу» якнайбільше зон ризику. Своє бачення обґрунтовує.

        Жовтий капелюх (оптиміст). Жовтий колір свідчить про сонце й оптимізм. Мета мислення під Жовтим капелюхом – довести здійснення ідей. Людина в жовтому капелюсі бачить вигоди й переваги, шукає позитивні перспективи, позитивні сторони проблеми, своє бачення обґрунтовує.

Отже, Жовтий капелюх – це простеження позитивних сторін явища, переваг та досягнень.

Зелений капелюх (креативщик). Зелений колір асоціюється з рослинами, ростом, енергією, життям. Зелений капелюх символізує творчий початок і нові ідеї. Якщо ми проаналізували переваги й недоліки, то можемо подумати про нові можливі підходи. Мета Зеленого капелюха – розширити діапазон можливих варіантів, вносити пропозиції, обговорювати нові ідеї та альтернативи, докладаючи творчих зусиль. Зелений капелюх – капелюх творчого пошуку.

Синій капелюх (координатор). Із синім кольором асоціюється небо, море, вода. Синій капелюх символізує знання; це – контроль, підбиття підсумків. Люди в синіх капелюхах приймають ефективне рішення, упорядковують і підсумовують досягнене.

Заслуховування відповідей слід починати з Білих Капелюхів, тому що це – праця з першоджерелами. Потім дається 2 хвилини на обговорення, після того заслуховуються доповіді Червоних, Чорних, Жовтих, Зелених Капелюхів. Кожна група доповнює іншу, дискутує, знаходить компроміс. Завершити роботу слід підбиттям підсумків. Цим займуться Сині Капелюхи.

Правила роботи в групі:

1. Стислість.
2. Толерантність.
3. Конструктивність.
4. Активність.
5. Щирість.
6. Доброзичливість.
7. Один говорить – усі слухають!

Білий капелюх 

  Проектні технології навчання

 (учитель української мови та літератури Гетало С.В.).

Слово «проект» у перекладі з латинської мови означає «кинутий уперед». Це цільовий акт діяльності, в основі якої - інтереси учня. Фактично, проект - це будь- який задум, що має мету, термін та конкретні кроки реалізації.

Проект може здійснювати вчитель у процесі власної професійної діяльності, а може й учень - як індивідуально так і під керівництвом учителя.

Метод проектів – спосіб, що дозволяє ефективно спланувати дослідження, конструкторську розробку, управління і т.д. для того, щоб досягти результату оптимальним способом. Інноваційний метод проектів передбачає використання педагогом сукупності дослідницьких, пошукових, творчих за своєю суттю методів, прийомів, засобів. Створений у 20-х роках XX століття в США (Джон Дьюї розробив ідеї активізації доцільної діяльності учня в співвідношенні з його особистим інтересом саме в цих знаннях як засадах навчання), популярний у школах різних країн світу (Великої Британії, Бельгії, Італії, Ізраїлю, Фінляндії, Нідерландів), метод проектів на сучасному етапі розвитку педагогічної галузі починає набувати більшої популярності, модифікуватися, пристосовуватися до сучасних умов функціонування школи, узгоджуватися з новими завданнями освіти.

Метод проектів

• метод планування доцільної діяльності у зв’язку з розв’занням якогось навчально-шкільного завдання в реальних життєвих обставинах (В.Кільпарик);
• система навчання, за якої учні здобувають знання в процесі планування й виконання практичних завдань – проектів, які поступово ускладнюються;
• узагальнена модель визначення способу досягнення поставленої мети, алгоритму пізнавальної діяльності (Є. Полат);
• творча діяльність, проблемна за формою представлення матеріалу, практична за формою його застосування, інтелектуально насичена за змістом, яка відбувається в умовах постійного конкурсу думок (І.Зимня)
• це шлях, пізнання в дії.

А О. Пехота пропонує таку класифікацію проектів:

• Дослідницькі
• Інформаційні
• Творчі
• Практико-орієнтовані
• Ігрові

I. За формою представлення результатів:

• театралізована вистава;

• класне свято;

• конференція;

• телепроект;

• відеопроект;

• творчий звіт;

• ярмарок;

• фестиваль;

• екскурсія тощо.

ІІ. За кількістю учасників:

• індивідуальні;

• парні;

• групові.

ІII. За провідною діяльністю:

• дослідницько-пошукові;

• ознайомлювально-інформаційні;

• ігрові (рольові);

• творчі;

• прикладні.

На практиці -  змішані типи проектів.

Результати роботи в групах

Тестові технології навчання 

(учитель біології Чередніченко С.М.). 

        На сучасному етапі розвитку освіти, на нашу думку, найголовнішим є забезпечення належного рівня якості знань. Пошуки шляхів забезпечення якості освіти неможливо здійснювати без контрольних вимірів знань. А для цього потрібно, щоб вимоги цих вимірів були однаковими. Існує багато методів вимірювання навчальних досягнень учнів. Серед них найбільш поширеними в практиці роботи є спостереження й опитування (усне і письмове). Безумовно, вони мають і матимуть велике значення в управлінні навчальним процесом. Однак можливості цих традиційних методів діагностування в забезпеченні необхідної якості вимірювання та оцінювання навчальних досягнень учнів дуже обмежені.

      Одним з високоефективних сучасних засобів якісних вимірювань навчальних досягнень учнів є тест.

        Тестами навчальних досягнень називають системи спеціальних завдань для виявлення ступеня засвоєння певних видів навчальної діяльності в сукупності з деякою системою вимірювання та інтерпретування результатів вимірювання.

Таким чином тест – це засіб якісного вимірювання.

Форми тестових завдань

• Завдання відкритої форми з вільно конструйованою відповіддю.
• Завдання закритої форми із запропонованими відповідями.

      У стандартизованих тестах навчальних досягнень учнів найчастіше використовують завдання закритої форми, в яких передбачається вибір правильної відповіді з чотирьох-п’яти наведених. Серед запропонованих відповідей правильною переважно є одна, а в інших (їх називають дистракторами) моделюються типові помилки, яких припускаються учні при виконанні відповідних завдань.

• Тестові завдання на встановлення відповідності:

У двох частинах пропонуються переліки 3-4 тверджень з лівої частини і 4-5 з правої між якими треба встановити зв’язок.

• Завдання на встановлення послідовності:

Сутність завдань полягає в перекомбінуванні наведених даних або елементів.

• Тести з використанням малюнків і схем:

Тестові завдання доцільно використовувати під час:

• тематичного контролю знань;
• на етапі вхідної діагностики (первинне вимірювання залишкових знань);
• вихідної діагностики (для підбиття підсумків роботи );
• поточного оцінювання, як проміжний контроль знань учнів;
• етапу актуалізації та закріплення знань на уроці.

Результати роботи в групах

Інтерактивні методи: необхідність чи данина моді?

(учитель історії Курбіцька А.О.)

        Слово « інтерактив» прийшло до нас з англійської від слова « взаємний»,

« діяти», таким чином, інтерактивний – здатний до взаємодії, діалогу. Інтерактивне навчання – це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету – створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.

       Суть інтерактивного навчання в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання

( колективне, групове, навчання у співпраці), де учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб’єктами навчання, розуміють, що вони роблять, рефлектують з приводу того, що вони знають, вміють і здійснюють. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблеми на основі аналізу обставин та відповідної ситуації. Воно ефективно сприяє формуванню навичок і вмінь, виробленню цінностей, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії, дає змогу педагогу стати справжнім лідером дитячого колективу.

         Інтерактивна взаємодія виключає як домінування одного учасника навчального процесу над іншими, так і однієї думки над іншою. Під час інтерактивного навчання учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, приймати продумані рішення.

        Розвиток науки й техніки дав учителям нові форми комунікації, нові типи вирішення абстрактних і конкретних завдань, перетворюючи вчителя з авторитарного транслятора готових ідей у натхненника інтелектуального та творчого потенціалу учня. Практика підтверджує, що майбутнє за системою навчання, що вкладалася б у схему УЧЕНЬ – ТЕХНОЛОГІЯ – УЧИТЕЛЬ, за якої викладач перетворюється на педагога – методолога, технолога, а учень стає активним учасником процесу навчання.

Статистичні дані свідчать про те, що старший школяр може, читаючи очима, запам’ятати 10% інформації, слухаючи – 26%. Розглядаючи – 30%, слухаючи і розглядаючи – 50%, обговорюючи – 70%, особистий досвід – 80%, спільна діяльність з обговоренням – 90%, навчання інших – 95%.

       Фахівці розподіляють інтерактивні технології на чотири групи залежно від мети уроку та форм організації навчальної діяльності учнів:

• Інтерактивні технології кооперативного навчання.
• Інтерактивні технології колективно-групового навчання.
• Технології ситуативного моделювання.
• Технології опрацювання дискусійних питань.

       Наприклад, парна й групова робота організовується як на уроках засвоєння, так і на уроках застосування знань, умінь та навичок. Це може відбуватися одразу ж після викладу вчителем нового матеріалу, на початку нового уроку замість опитування, на спеціальному уроці, присвяченому застосуванню знань, умінь та навичок, або бути частиною повторювально-узагальнюючого уроку.( Обговорити короткий текст історичного джерела, узяти інтерв’ю та визначити ставлення партнера до заданого читання, зробити критичний аналіз, протестувати та оцінити один одного.( Робота в парах, ротаційні (змінювані) трійки, карусель, робота в малих групах, « діалог»,

« синтез думок», «спільний проект», «пошук інформації», « коло ідей», « акваріум»).

До технології колективно-групового навчання поміщаємо інтерактивні технології, що передбачають одночасну спільну ( фронтальну) роботу всього класу. 

Результати роботи в групах

Інформаційно-комп’ютерні технології навчання

(учитель англійської мови Бондаренко Ю.Ю.) 

        Сучасна шкільна освіта, як один з компонентів соціальної системи, орієнтована на розвиток особистості учня в процесі активної пізнавальної діяльності. Головним завданням освіти стає не стільки оволодіння сумою знань, скільки розвиток творчого, самостійного мислення школярів, формування вмінь і навичок самостійного пошуку, аналізу й оцінки інформації. Для вирішення такого завдання недостатньо тільки підручника, традиційної діяльності вчителя, пов’язаної з керуванням процесом навчання.

       Необхідний доступ до значно ширших і різноманітних джерел інформації. Окрім того, потребам сучасного процесу навчання відповідає така організація діяльності школярів, що формуватиме власний досвід пізнання, вироблятиме життєво важливі компетентності й спонукатиме до активного самостійного набуття нових знань на основі раніше засвоєних. Цього досягти, на нашу думку, допоможуть інформаційно – комп’ютерні технології навчання.

       У педагогічній практиці інформаційними технологіями навчання називають усі технології, які дозволяють використовувати спеціальні технічні інформаційні засоби. Комп’ютерні технології навчання – це процеси підготовки та передачі пізнавальної інформації, засобом здійснення яких є комп’ютер.

      Основною метою впровадження нових інформаційних технологій навчання є підготовка учнів до повноцінної життєдіяльності в умовах інформаційного суспільства.

     Відповідно до мети виділяються такі педагогічні завдання нових інформаційних технологій навчання:

• інтенсифікація всіх рівнів навчально – виховного процесу, підвищення його ефективності та якості;
• побудова відкритої системи освіти, що забезпечує кожній дитині власний шлях самоосвіти;
• системна інтеграція предметних галузей освіти;
• розвиток творчого потенціалу учня, його здібностей до комунікативних дій;
• розвиток умінь експериментально – дослідницької та пізнавальної діяльності;
• формування інформаційної культури учнів.

  Комп’ютер може використовуватися на всіх етапах навчання і виконує при цьому різні функції: вчителя, інструменту пізнання, об’єкту навчання , ігрового середовища.

Засоби нових інформаційних технологій навчання підрозділяються на апаратні, програмно – методичні та навчально – методичні.

 Педагогічні програмні засоби, які застосовуються в школі діляться на такі види:

• навчальні;
• контролюючі;
• додаткові;
• багатофункціональні.

  Отже, на нашу думку, інформаційно – комп’ютерні технології навчання є одним із ефективних засобів формування й розвитку ключових і предметних компетентностей учнів, важливим чинником забезпечення належного рівня знань з будь – якого предмету, а також засобом самостійного пізнання.

Результати роботи в групах

Нестандартні форми проведення уроків

(учитель музики Рак І.В.).

       Сучасна школа,сучасні діти,сучасний урок. Які вони? Здається, що можна відповісти на це запитання гаслом: «Пошук. Знахідки. Дослідження. Упровадження.»

 Нестандартний урок – це імпровізоване навчальне заняття з нетрадиційною структурою. Але вийти за межі шаблону в побудові будь – чого можливо лише за умов осмислення принципів його будови. Таким чином, створення нестандартних форм уроків є виявом учительської творчості. Але недарма кажуть, що вдало імпровізує той, хто добре підготувався.

        Існує безліч нестандартних форм проведення уроків, які впроваджено в практику сучасної школи. Найбільш характерними для школи є :

• інтегровані уроки;
• бінарні уроки;
• віршовані уроки;
• уроки – дискусії ( діалог, диспут, «круглий стіл», телеміст, конференція тощо);
• уроки – дослідження («Що?Де?Коли?», пошук тощо);
• уроки – змагання (вікторини, брейн – ринг, КВК, конкурси, турніри тощо);
• уроки – подорожі;
• сюжетні уроки, замальовки (вечорниці, казки, вистави, ігри);

        Такі уроки максимально стимулюють творчу діяльність учителя та учнів,створюючи сприятливі умови для співпраці, що є надзвичайно важливим у роботі з школярами.

Результати роботи в групах

Етап перевірки домашнього завдання. Чи потрібний він на сучасному уроці? (учитель математики Хрущова Л.Ф.) 

       Самостійна робота вдома – це самостійна навчально-пізнавальна діяльність  учнів без прямого  керівництва й допомоги вчителя. Мова йде про домашні завдання – усні та письмові. Їх мета – закріплення знань, набутих на уроці; узагальнення й систематизація знань і умінь; оформлення засвоєного матеріалу (укладання таблиць, схем тощо); самостійне засвоєння певних питань програми; застосування набутих знань під час розв’язування задач, виконання вправ; виконання творчих робіт; ліквідація прогалин у знаннях.

       Існують різні види домашньої роботи: робота з текстом підручника ; виконання вправ, розв’язування завдань; виконання письмових і графічних робіт (переказ, твір, креслення, малюнки, заповнення контурних карт  та ін.); самостійна практична робота, яка вимагає певних спостережень (за рослинами, тваринами, вивчення рельєфу місцевості, явищ природи тощо); читання й опрацювання певних наукових статей, науково-популярних журналів тощо; проведення дослідів; заучування напам'ять та ін.

       Вимоги до організації домашніх завдань:  систематично перевіряти виконання завдань; проводити інструктаж щодо виконання домашнього завдання; здійснювати індивідуалізацію й диференціацію домашніх завдань; стимулювати позитивні мотиви діяльності; ураховувати посильність  завдання; практикувати творчі роботи: спостереження, читання додаткової літератури, підготовка доповідей, повідомлень.

Результати роботи в групах

ІІІ. Рефлексія. Підведення підсумків.

Таким чином, підводячи підсумки вищезазначеного, можемо наголосити, що вдосконаленню сучасного компетентнісного уроку сприяє використання різних технологій, методів, форм навчання, ті які ми сьогодні з вами обговорювали й про які не згадували. І тільки отимальне їх поєднання відповідно до цілей і завдань уроку може забезпечувати формування й розвиток предметних і надпредметних учнівських компетентностей.

Отже, з метою модернізації навчально-виховного процесу, забезпечення формування й розвитку компетентного учня під час організації й проведення сучасного уроку слід:

• упроваджувати, крім традиційних, інноваційні технології навчання (інтерактивні, тестові, проектні, інформаційно-комп’ютерні тощо);
• забезпечувати оптимальне поєднання різних технологій навчання на уроці відповідно до його мети, типу й структури;
• ширше впроваджувати в навчальну практику нестандартні форми уроку;
• під час перевірки домашнього завдання використовувати форми й методи, що підвищують мотивацію учнів до його виконання, до самостійної навчальної діяльності;
• обов’язково застосовувати рефлексію на уроці;
• продовжити роботу над удосконаленням сучасного компетентнісно орієнтованого уроку.

РІШЕННЯ ПЕДРАДИ:

1. Упроваджувати, крім традиційних, інноваційні технології навчання (інтерактивні, тестові, проектні, інформаційно-комп’ютерні тощо).
2. Забезпечувати оптимальне поєднання різних технологій навчання на уроці відповідно до його мети, типу й структури.
3. Ширше впроваджувати в навчальну практику нестандартні форми уроку.
4. Під час перевірки домашнього завдання використовувати форми й методи, що підвищують мотивацію учнів до його виконання, до самостійної навчальної діяльності.
5. Обов’язково застосовувати рефлексію на уроці.
6. Продовжити роботу над удосконаленням сучасного компетентнісно орієнтованого уроку.

ІV. «Вершина очікувань»

Тепер звернімося до нашої «Вершини очікувань». Розташуйте, будь ласка, свої очікування на горі. Якщо не здійснилися – внизу, якщо частково  - всередині, якщо здійснилися повністю – на вершині.

          Отже, можна зробити висновок, що наші очікування від заходу здійснилися, майже всі члени колективу відзначили високу результативність педради, робота колективу була результативною й корисною, а теми, які обговорювалися, актуальними.

                                                                             Учитися важко, а учить ще важче,

                                                                           Але не мусиш зупинятись ти,

                                                                           Як дітям віддаси усе найкраще,

                                                                           То й сам сягнеш нової висоти.

                                                                                                                М. Сингаївський