БАТЬКАМ ПРО ПРАВА ДИТИНИ

Права кожної людини закінчуються там,

де починаються права іншої, і кожна людина

повинна поважати права іншої людини.

Усі люди на Землі мають рівні права та свободи. Ці права закріплені Загальною Декларацією прав людини, що прийнята Генеральною Асамблеєю ООН в 1948 році.

Кожна дитина має правом

•  на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку;

•  на захист здоров'я та медично-санітарне обслуговування;

•  на захист від поганого поводження, від відсутності турботи з боку батьків або тих, хто забезпечує за нею догляд;

•  на захист від жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність людини, видів дій чи покарання;

•  на захист від будь-якого покарання;

•  на захист від сексуальних домагань;

•  на проживання з батьками та на підтримку контакту з батьками у разі їх розлучення;

•  на вільне висловлювання поглядів з усіх питань, що стосуються життя;

•  на свободу думки, совісті, віросповідання;

•  на особисте життя, на недоторканність житла, таємницю кореспонденції.

Коли права, дитини порушуються

•  Коли не гарантована її безпека для життя та здоров'я, « Коли її потреби ігноруються,

•  Коли стосовно дитини простежуються випадки насильства або приниження.

• Коли порушується недоторканність дитини.

• Коли дитину ізолюють.

• Коли дитину залякують.

•  Коли вона не має права голосу у прийнятті важливого для сім'ї рішення.

• Коли вона не може вільно висловлювати свої думки й почуття.

• Коли її особисті речі не є недоторканними.

•  Коли її використовують у конфліктних ситуаціях із родичами.

• Коли дитина стає свідком приниження гідності інших людей.

 Діти в суспільстві найбільш уразливі. Діти, права яких порушуються, часто стають соціально і психологічно дезадаптованими.

Як реагує дитина на порушення її прав?

•  їй стає важко спілкуватися з однолітками і дорослими (вона блазнює, б'ється, замикається в собі тощо).

•  її турбує особиста безпека й любов до неї.

•  Вона часто буває в поганому настрої.

• Може втекти з дому

•  Може вживати наркотики або алкоголь.

•  Може заподіяти собі смерть.

ЩО БАТЬКИ МОЖУТЬ ЗРОБИТИ ДЛЯ СВОЄЇ ДИТИНИ?

•  Пам'ятати, що дитина — це окрема особистість, яка має свої власні почуття, бажання, думки, потреби, які належить поважати.

•  Забезпечити її фізичну безпеку. Упевнитися, що вона знає телефони 01, 02, 03, 04, імена та телефони близьких родичів і сусідів.

•  Навчити її казати «Ні», навчити захищатися, вміти поводитися безпечно.

•  Негайно припинити фізичну і словесну агресію щодо неї та інших людей.

•  Знайти час для щирої розмови з дитиною кожного дня. Ділитися з дитиною своїми почуттями й думками.

•  Пам'ятати про її вік та про те, що вона має особистісні особливості.

•  Залучати її до обговорення тих сімейних проблем, які можуть бути для неї доступними.

•  Залучати дитину до створення сімейних правил.

Пам’ятайте!

Дитина поважатиме права інших людей, якщо її права будуть поважатися, якщо вона сама буде складати правила поведінки і нести за них відповідальність.

Поради дорослим

Голос дитини

•  Окрім їжі, дайте мені теплосердечність, безпечний спокій і вашу любов.

•  Дозвольте втішатися моїми замислами в цьому дивному світі постійних змін.

•  Дайте мені доволі речей, якими я мала б змогу маніпулювати, доторкатися до них, нюхати, слухати, а навіть інколи й ламати.

•  Дозвольте мені в міру моїх сил сідати, соватись, ставати, ходити, лазити і скакати.

•  Не ідентифікуйте ваших почуттів і думок із природними потребами мого організму.

•  Не кажіть, що я співаю, бавлюсь чи експериментую «забагато, задовго, зачасто».

•  Не карайте мене, коли я хвилююся через невдачу, сама ж бо невдача є вже карою для мене.

•  Говоріть до мене серцем і вашими руками, бо ваші слова не завжди мені зрозумілі.

•  Нехай довкола мене живуть гарні, ніжні й лагідні люди. Нехай царює тут мир — передумова зростання.

•  У вашій хаті відступіть мені на власність один куточок і частину вашої уваги і вашого часу.

•  Дозвольте мені ставити запитання й одержувати чесні відповіді. Також експериментувати, шукати й досліджувати.

•  Навчіть мене розуміти і відчувати красу й тішитися — радіти з усього, хоча б навіть і з найбільшої дурниці.

•  Підтримуйте і заохочуйте мене до праці, навіть тоді, коли я ще роблю сотні помилок.

•  Будьте терплячі до мого безладдя, я ж бо є тільки дитиною і учнем.

•  Надайте і мені частину відповідальності, вивірену до моїх сил і зростання.

•  Навчіть мене брати участь у розвагах, заняттях.

•  Поважайте мої забави і з них робіть висновки, як даватиму собі раду із життям і його труднощами.

•  Коли загадаєте мені зробити це або те, скажіть також як і чому?

•  Зробіть усе, щоб я відчувала свою важливість і потрібність для вас і своє місце в планах нашої родини.

•  Будьте для мене зичливі й людяні, щоб я навчалася відплачувати іншим тим самим.

•  Покажіть, як дотримувати обіцянки.

•  Не трактуйте мене як немовля, коли я хочу рости й бути великою,

•  Нехай я ніколи не боятимуся утратити вашу любов.

•  Не накидайте мені ваших переляків і острахів.

•  Допоможіть мені зрозуміти різницю між функцією і дійсністю.

•  Навчіть мене рівноваги, коли я впаду в гнів, але не лякатися гніву, коли він є виправданий і висловлює силу.

•  Допоможіть мені помалу перемагати біль і марні забаганки. І тішитися майбутніми радощами.

5 ефективних способів для покращення пам’яті у дитини

 1. Говоріть з дитиною. В кінці кожного дня, можна перед сном запитайте у дитини як пройшов день, малюк має розповісти з усіма подробицями. Такі розповіді допоможуть розвивати пам'ять, а також краще запам’ятовувати хронологію подій та аналізувати день. Щоб допомогти дитині, можна ставити такі запитання: Як звати твою подружку? Якого кольору кофтинку вона була одягнена? Тобто запитання, які допоможуть дитині згадати більш детально.

 2. Читайте книги. Важливо читати своїм дітям казки, віршики це допоможе збільшити словниковий запас малюка та розвивати пам'ять. Спробуйте разом вивчити невеликі, коротенькі віршики, а з часом збільшувати їх розмір відповідно до віку дитини. Після того як ви прочитаєте казку обов’язково просіть малюка розповісти про що вона, які герої там були та, що з ними трапилося, нехай дитина висловить своє ставлення.

 3. Тренуйте уважність. Вам в пригоді стануть картинки в яких потрібно знайти відмінності. Саме такі вправи допомагають розвивати уважність, пам'ять, уяву.

 4. Метод асоціацій. Такий метод допоможе дитині запам’ятовувати речі які не пов’язані між собою, тобто хаотичні факти. Тобто потрібно вибудувати взаємозв’язок між словом яке запам’ятовується та асоціацією, наприклад, цифра нуль схожа на бублик, ви можете запитати з чим асоціюється у дитини це слово або ж разом підібрати асоціацію. Асоціації можуть бути різними смішними, кумедними, зрозумілими лише вам і малюкові чи навпаки всім.

 5. Іноземна мова. Це чудове тренування для пам’яті, як і будь яка нова навичка наприклад навчання танцям. Декілька нових іноземних слів в день буде чудовим вкладом в майбутнє дитини та точно стане в пригоді. І обов’язково повторюйте вивчений матеріал, який був напередодні.

ЯКЩО У ВАС АГРЕСИВНА ДИТИНА

Агресивна поведінка дітей – це своєрідний сигнал SОS, крик про допомогу, про увагу до свого внутрішнього світу, в якому накопичилося надто багато руйнівних емоцій, з якими дитина самостійно впоратися не може.

Причини агресивної поведінки дитини:

• Постійні конфлікти в сім’ї, сварки і скандали між матір’ю і батьком;
• Нерозуміння і байдужість з боку батьків;
• Агресивна поведінка членів сім’ї по відношенню один до одного;
• Занадто високі вимоги, які пред’являють мама і тато по відношенню до свого чада;
• Немотивовані вимоги та заборони  до дітей з боку дорослих;
• Занижена самооцінка дитини;
• Надмірно висока ступінь збудливості, пов’язана з неправильною роботою нервової системи.

Конфліктна поведінка дитини – це сигнал, що і з вами, шановні батьки, щось не так. Тому будьте готові змінити свою поведінку.

Ознаки агресивності:

• впертість, прагнення все заперечувати, відмовлятись.
• забіякуватість, дратівливість;
• напади гніву, вибухи злості;
• намагання образити, принизити;
• егоцентризм, невміння розуміти інтереси іншого;
• самовпевненість, завищена самооцінка.

Знання правил, установлених у доброзичливій формі з боку батьків, робить життя дитини більш усвідомленим, організованим, а також створює відчуття безпеки й внутрішнього комфорту.

Що робити з агресивною  дитиною:

• Замисліться над причинами такої поведінки.
• Якщо причина агресивності – дефіцит батьківської уваги, то Ви самі знаєте, що потрібно робити.
• Не карайте малюка фізично, не кричіть, не звинувачуйте дитину у вчиненому. Це не допоможе.
• Спробуйте заспокоїти дитину, відвернути її увагу.
• Поговоріть з дитиною, розкажіть, чого Ви від неї очікуєте.

ПРАВИЛА ДЛЯ БАТЬКІВ

1. Встановіть межі дозволеності.
2. Чіткі рамки допустимої поведінки дитини повинні базуватися на фундаменті сердечної близькості.
3. Встановлені межі повинні відповідати віку й не повинні вступати в протиріччя з потребами дитини.
4. Встановлюйте межі, які дають можливість маленьких перемог.
5. Всі правила, вимоги, обмеження й заборони повинні бути погоджені між батьками й тими, хто бере участь у вихованні дитини.
6. «Наслідки (санкції) повинні випливати безпосередньо з поганої поведінки»

ЯКЩО У ВАС ГІПЕРАКТИВНА ДИТИНА

Ваш малюк постійно бігає, втрачає інтерес до занять на третій хвилині, вам не вдається привернути його увагу? Якщо Вам знайомі такі симптоми, отже, у Вас є шанс назвати свою дитину гіперактивною.

Ознаки гіперактивності:

• високий рівень активності;
• нездатність зосереджувати увагу на досить довгий час;
• надто імпульсивна поведінка.

Причини гіперактивності

Незначні порушення в центральній нервовій системі у таких дітей призводять до того, що вони не можуть зосередитися на якійсь одній задачі і швидко перемикаються з одного виду діяльності на інший.

Причиною  цих порушень вважаються мікротравми під час пологів або кисневе голодування плоду.  Цей розлад також називають                       «синдромом дефіциту уваги з гіперактивністю» (СДУГ).

Особливості гіперактивних дітей

• Допитливість гіперактивним дітям не властива, вони абсолютно не ставлять запитань «навіщо», «чому». Навіть якщо і задають, то відповідь вислухати забувають.
• Незважаючи на постійний рух, в якому дитина перебуває, у нього є деякі порушення координації: незграбний,  постійно упускає предмети, часто падає, ламає іграшки.
• Характерними рисами в поведінці є неуважність, негативізм, непосидючість, неуважність, часті зміни в настрої, упертість, запальність і агресивність.
• Гіперактивна дитина не розуміє завдання, насилу засвоює будь-які нові навички.
• Дитина не вміє розслаблятися протягом дня, заспокоюється лише під час сну. Найчастіше вдень ​​така дитина не спить, нічний же сон у нього вельми неспокійний.

Як відрізнити просто рухливу й жваву дитину від гіперактивної?

На відміну від своїх однолітків гіперрухлива дитина за будь-яких умов (вдома, у гостях, на вулиці або в дитячому садочку) буде поводитися однаково (вона скрізь буде бігати, стрибати й скакати).

У відповідь на нескінченні зауваження й прохання батьків зупинитися, дитина, швидше за все, продовжить бігати й крутитися.

А головне, гіперактивній дитині навіть десять хвилин складно займатися однією справою.

Що робити з гіперактивною дитиною

• Змиріться з недоліками своєї дитини.
• Прийміть  той факт, що ваша дитина дуже активна та енергійна і, можливо, буде такою завжди.
• Давайте дитині можливість витрачати надлишкову енергію - щодня гуляти на свіжому повітрі, займайтеся спортом.
• Встановіть розпорядок дня і стежте, щоб дитина йому слідувала, щоб привчити її до дисципліни.
• Оберігайте дитину від перевтоми – вона посилює гіперактивність.
• Підтримуйте тверду дисципліну.
• Виробляйте в дитині посидючість і зміцнюйте спокійну поведінку.
• Хваліть кожен раз, коли заслужив, підкреслюйте його успіхи.
• Уникайте слів "ні" і "не можна", говоріть стримано, спокійно, м'яко.
• Заохочуйте всі види діяльності, що вимагають концентрації уваги. Навчання  повинно бути розраховане на короткий відрізок часу, часто змінюватися за змістом і формою.
• Не  поспішайте сварити і карати свого малюка: він не винний у тому, що відбувається. А до Ваших окриків і зауважень він рано або пізно звикне і перестане звертати на них увагу.
• Виявляйте терпіння, розуміння, повагу до особистості дитини, завжди вислуховуйте свою дитину.
• Намагайтеся поводитися спокійно, м’яко, без різких емоцій (як негативних так і позитивних).
• Навчиться керувати увагою дитини, переводити її зі стану активності в стан спокою.

Рекомендації  для  батьків щодо здійснення профілактики  суїцидальної поведінки в учнів

1. ВИСЛУХОВУЙТЕ – «Я чую тебе». Не намагайтесь утішити загальними словами типу «Ну, все не так погано», «Тобі стане краще», «Не варто це робити». Дайте можливість висловитись. Ставте питання й уважно слухайте.

2. ОБГОВОРЮЙТЕ – відкрите обговорення планів і проблем знімає тривожність. Не бійтесь говорити про це – більшість людей відчувають незручність, кажучи про самогубство, й це виявляється в запереченні або уникненні цієї теми. Бесіди не можуть спровокувати самогубства тоді як уникнення цієї теми збільшує тривожність, підозрілість.

3. БУДЬТЕ УВАЖНІ до непрямих показників при передбачуваному самогубству. Кожну жартівливу згадку або загрозу слід сприймати серйозно. Підлітки часто заперечують, що говорили серйозно, намагаються висміювати дорослого за його зайву тривожність, можуть зображати гнів. Скажіть, що ви сприймаєте їх серйозно.

4. СТАВТЕ ЗАПИТАННЯ – «Таке враження, що ти насправді говориш…»,«Більшість людей замислювались про самогубство…», «Ти коли – небудь думав (думала), як це зробити?» Якщо ви отримуєте відповідь, тоді переходьте до конкретних запитань.

5. ПІДКРЕСЛЮЙТЕ ТИМЧАСОВИЙ ХАРАКТЕР ПРОБЛЕМ – визнайте, що його (її) відчуття дуже сильні, проблеми складні. Дізнайтесь, чим ви можете допомогти, оскільки вам він (вона) уже довіряє. Дізнайтесь, хто ще міг би допомогти цій ситуації.

ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ САМОСТІЙНО ВИКОНУВАТИ ДОМАШНІ ЗАВДАННЯ В СЕРЕДНІЙ ЛАНЦІ

1. Виконання розпорядку дня. Вам з дитиною треба заздалегідь вирішити, чи робити їм уроки після приходу зі школи або, наприклад, ввечері. Однак, після того, як приблизний час виконання домашніх завдань визначено, потрібно дотримуватися розкладу настільки чітко, наскільки це можливо. Через деякий час домашня робота стане просто природною частиною їх щоденного розкладу.
2. Розподіл завдань за ступенем складності. Доцільно запропонувати дітям починати виконання завдань з найлегших. Таким чином, у дітей виявляється виконаними більша частина завдань і вправ, що породжує почуття задоволеності.
3. Батькам не слід сидіти поруч з дитиною весь час, поки вона робить уроки. Бачачи, що батьки готові перебувати поруч, діти свідомо вирішують нічого не робити самостійно.
4. Спочатку перевірити те, що виконано правильно. Як правило, батьки в першу чергу звертають увагу на помилки своїх дітей. Дорослим варто взяти за правило відзначати, як добре школяр виконав ті завдання, які зроблені без помилок. А щодо завдань, в яких допущено помилку, сказати дитині: «Я думаю, що якщо ти ще раз перевіриш цей приклад, то у тебе може вийти дещо інша відповідь». Це спонукає учня повернутися до завдання без відрази і почуття провини.
5. Не дозволяти школяреві сидіти за уроками весь вечір безперервно. Це цілком нормально, якщо школяр весь вечір дійсно працює, і завдання насправді потребує стільки часу на виконання. Однак якщо дорослий бачить, що за годину або дві дитина майже не просунулася в його виконанні, то треба припинити марне заняття. У такому випадку доцільно написати вчителю записку, що пояснює те, що сталося, або зустрітися з педагогом.
6. Допомога при заучуванні інформації з підручника. Часто школярі не знають, на що їм треба звернути увагу в процесі читання навчального тексту. У більшості підручників в кінці кожного параграфа є питання. Батькам варто обговорити їх з дитиною до того, як вона почне читати підручник.
7. Батькам варто звертати увагу на невербальні сигнали. Відомо, що невербальні способи передачі інформації є не менш значущою частиною спілкування. Тому дуже багато сигналів, особливо негативних, можуть бути передані досить просто, навіть якщо батьки самі про це не підозрюють. Напружені пози, зітхання, підняті брови й інші «мови тіла» – все це є невербальними відповідями на промахи дітей. Якщо вони досить чуйні, то швидко приймуть ці сигнали. Це тільки додасть напруженість у ваші взаємини, пов’язані з домашньою роботою.

ПОРАДИ, ЯКІ МОЖУТЬ НАДАВАТИ БАТЬКИ СВОЇМ ДІТЯМ ПРИ ПІДГОТОВЦІ УСНИХ ТА ПИСЬМОВИХ ДОМАШНІХ ЗАВДАНЬ

При підготовці усних завдань

• Пригадай, що розповідав вчитель на уроці.
• Прочитай текст повністю, у разі необхідності скористайся малюнками, схемами, словниками.
• Читай текст уважно, намагаючись запам’ятати найголовніше.
• Щоб краще запам’ятати такий матеріал, як назви, визначення, дати, запиши їх у чернетці.
• Закрий книгу і спробуй подумки уявити розділи або частини прочитаного тексту, спробуй переказати прочитане.
• Прочитай текст ще раз, звертаючи особливу увагу на ті місця, які погано запам’яталися.
• Розкажи прочитане «про себе» і вголос.
• Якщо інформація погано запам’ятовується, можна написати короткий план прочитанного матеріалу і спробувати переказати зміст, використовуючи його.

При підготовці письмових завдань:

• Уважно прочитай завдання, подумай, які правила необхідно застосувати у вправі; якщо забув, то подивися у підручнику.
• Якщо необхідно, подивися, як виконувалися аналогічні завдання на уроці у класі.
• Виконуючи завдання, пиши, не поспішаючи, але й не занадто повільно.
• Не відволікайся на сторонні справи.
• Якщо не зрозумілий зміст вправи, попроси допомоги у старших.
• Важкі завдання спочатку запиши у чернетку, а після перевірки батьків запиши у зошит.

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ,

ЯК ПЕРЕЖИТИ ДНІ ВИМУШЕНОГО КАРАНТИНУ З РОДИНОЮ

Беззаперечно, коронавірус кардинально змінив та змінює життя не лише нашої країни. Сучасній людині досить складно перебувати в ізоляції, і це стосується не лише обмеження пересування, соціальних контактів, роботи, відпочинку, хобі. Проте, основним випробуванням є перебування 24 години на добу усіх членів сім’ї разом. Дійсно, карантин може стати серйозною загрозою для деяких внутрішньосімейних стосунків або принаймні для нервової системи батьків. Сьогодні батьки мають, як ніколи, багато вільного часу для спілкування з власними дітьми, якого так вкрай катастрофічно не вистачало у звичайному вирі життя. Багато батьків здивовано помічають, що їхні діти виросли й стали «незнайомими». Стають більш помітними для батьків риси характеру, емоції, уподобання, інтереси дитини, які могли бути поза увагою, враховуючи щоденну зайнятість батьків і завантаженість дитини школою, гуртками, домашніми завданнями, спілкуванням з друзями.  Під час карантину загострюються всі ті сімейні непорозуміння та труднощі, від яких раніше  можна було втекти на роботу або хоча б розчинитися у соціумі. Зараз тікати нікуди, оскільки всі перебувають у чотирьох стінах. Але це найкращий час для того, щоб вирішити всі проблеми, які виникають у стосунках з дітьми.

• Дітям не потрібен «контроль», вони природно хочуть бути хорошими та слухняними для своїх батьків. Якщо поведінка дітей виходить з-під контролю, це означає одне – ви десь недопрацювали. Десь втрачений батьківський авторитет, десь порушена ієрархія або дитина не відчуває турботи чи безумовної любові.
• Контроль потрібен хіба що за режимом. Необхідно прописати план дня для дитини. І у дні повинно бути не лише навчання! Окрім навчання, потрібно виділити час для фізичної активності, вільної гри, спланованих прийомів їжі, для релаксу і для нудьги. Особливо, коли дитина нудьгує Нудьгу я б поставила на перше місце, бо саме у ній народжуються класні ігри, які допомагають дітям адаптуватися до нової реальності.
• Діти можуть зайняти себе самі, якщо не заважати їхньому природному розвитку. Вони вигадують власні ігри, досліджують світ і взаємодіють з батьками. Саме мультики та комп‘ютерні ігри заважають дітям гратися самостійно. Мультики - це готове рішення. Не працює фантазія, дитина не розвивається. Тим більше, що при передозуванні комп’ютерними іграми мозок дитини гальмує і її розвиток страждає.
• Брак прогулянок компенсувати найважче. Але такі умови диктує реальність. Для найменьших можна відгородити частину кімнати (або використовувати балкон) для «прогулянок». Спробуйте пограти у таку гру: перевзуватися, переодягатися і виходити на балкон. Тримати певні іграшки лише на «території прогулянок». Це буде певна зміна обстановки. Зі стпршими дітьми можна виходити на короткі прогулянки в безлюдні місця.

Чого точно не варто робити батькам:

• різко починати виховувати, або «перевиховувати» своїх дітей. Адже це лише забере багато сил, здоров'я і часу та зіпсує відносини сім’ї в умовах ізоляції;
• примушувати дітей «використовувати час з користю, не байдикувати», тобто робити те, що здається за потрібне вам. Варто пам’ятати, що завдяки бездіяльності великі ідеї, поховані в несвідомому, отримують шанс проникнути у свідомість;
• не слід переглядати безкінечно фільми про віруси, хвороби, апокаліпсис, які лише підійматимуть рівень тривоги й страху. Краще подивіться сімейну комедію або пізнавальне відео з дітьми.
• не варто обговорювати в присутності дітей останні новини та невтішні сценарії розвитку подій, деталізуючи подробиці.

«Золоті правила» для батьків:

• Слід пам’ятати, що ізоляція - це стрес як для дорослих, так і для дітей. Боятись - це нормально! Страх - емоція, яка дозволяє уберегти людину від життєнебезпечних вчинків. Емоція страху - у парі з інтересом: Надавши дитині інформацію про коронавірус, відповідно до її віку, ви зменшите її страх!
• Підліткам варто допомогти розібратися в інформації, з якою вони стикаються, навчити визначати факти та фейки.
• Розділити права та обов'язки кожного члена сім'ї на час карантину, незалежно від віку;
• По можливості організувати звичне для дитини й для себе спілкування, розваги та гуртки в онлайн режимі;
• Сімейна ранкова зарядка допоможе зняти стрес і зменшити паніку;
• дотримуватись інформаційної дієти — достатньо раз в день подивитися новини для того, щоб бути в курсі дійсно важливих подій.

Батькам у взаємостосунках між собою потрібно бути більш толерантними одне до одного, намагатися все обговорювати. Якщо партнер вже не витримує напруження, - потрібно дати можливість побути на самоті. Але це має бути взаємно, час для себе потрібно давати обом партнерам. В ситуаціях конфліктів між собою, батькам слід уникати ігнорування, приниження особистості партнера, егоцентризму і використовувати активне слухання, підкреслення значущості партнера. Будьте здоровими! Дотримуйтесь гігієни рук і розуму!

Як подолати синдром емоційного вигорання батькам

1. Почніть більше відпочивати

Під час невеликого відпочинку організм відновить сили, і незабаром ви повернетеся до своїх звичних справ з абсолютно іншим настроєм.

 2. Навчіться просити про допомогу

Попросіть близьких допомогти вам з дитиною, зніміть з себе хоча б частину щоденного навантаження. Просіть надати вам будь-яку посильну допомогу: виконати домашні справи, дати гроші в борг.

3. Приймайте недоліки свої та інших людей

Прийміть той факт, що всі люди різні, і ніхто не ідеальний.

4. Відкладіть другорядні справи

Навчіться скидати «баласт»: забудьте другорядні справи, які збиралися переробити, відкладіть їх, подумайте про себе, адже виснажені батьки не зможуть повноцінно справлятися зі своїми батьківськими обов'язками.

 5. Висипайтеся

Забезпечте собі стабільний восьми-дев'яти годинний сон. Щоб уникнути виснаження організму, слід висипатися хоча б кілька разів на тиждень. Буде добре, якщо ви навчитеся лягати до опівночі і вставати не пізніше сьомої-восьмої ранку.

6. Шукайте внутрішній ресурс

Використовуйте всі можливі ресурси, які допоможуть вам поліпшити емоційний стан.

7. Позбавляйтеся від почуття провини за власні задоволення

Якщо ви відчуваєте провину за те, що зробили щось для себе. Пам'ятайте, що діти тонко відчувають емоційний стан батьків, і якщо ви відчуваєте себе радісними, щасливими, відпочившими, то такий же душевний підйом будуть випромінювати і ваші діти.

8. Регулярно харчуйтеся і гуляйте на свіжому повітрі

Прогулянки по 40 хвилин на день можуть істотно поліпшити ваш емоційний стан.