ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО СУПРОВОДУ БАТЬКІВ ТА ВИХОВАНЦІВ ДОШКІЛЬНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ В УМОВАХ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ
Оксана Пироженко
Вихователь
Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №63 «Посмішка»
м. Кропивницький
Анотація
Відповідно до розпорядчих документів Кабінету Міністрів (Постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» та ін.) уся країна живе в режимі карантину. Здавалося б ці події мали нас всіх вибити із колії звичайного буденного життя. Але життя продовжується, лише вносячи певні корективи : діти продовжують спілкуватися у своїх сім’ях, здійснюють навчання у очній або дистанційній формі (в залежності від вимог карантинних зон). На яких нагальних питаннях необхідно зосередити увагу педагогічним працівникам у цей час? Приєднуємось до звернення директора Українського НМЦ практичної психології і соціальної роботи В.Г.Панка, в якому він наголошує на тому, щоб: по-перше, соціально-педагогічні фахівці суворо дотримувались режимів карантину та методик профілактики даного захворювання; берегли своє здоров’я і здоров’я своїх близьких; пропагували здоровий спосіб життя. А також, не забували про своїх учасників освітнього процесу: продовжували спілкуватись з ними за допомогою соціальних мереж, використовували інші дистанційні форми роботи.
Під час встановленого законодавством карантину педагогічні працівники продовжують діяльність, спрямовану на забезпечення реалізації головної мети і завдань дошкільної освіти, реалізуючи її з огляду на специфіку закладу дошкільної освіти, особливості й можливості здобувачів освіти.
Ключові слова: психологічна підтримка батьків та вихованців під час дистанційного навчання; роль вихователя, як психолога для батьків вихованців у період дистанційного навчання; рекомендації педагогічним працівникам, як уникнути «вигорання» під час дистанційного навчання.
Вступ
Роль працівника педагогічної освіти в сучасних умовах організації освітнього процесу, а саме у період карантину в закладах освіти зростає. Ми набуваємо нового досвіду дистанційної реалізації основних завдань освіти в умовах екстремальної ситуації в країні. В умовах карантину практичні психологи та педагоги всіх закладів освіти можуть ефективно працювати дистанційно, а саме:
– інформувати про проведення (онлайн) тематичних психологічних вебінарів, конференцій, навчальних проєктів тощо;
– організовувати проведення (онлайн) групових або індивідуальних консультацій для батьків, педагогів (тематичних або за запитом);
– систематично викладати просвітницьку інформацію для батьків на сайті закладу (запропонуйте теми щодо розвитку й виховання дитини, корисні поради щодо організації домашніх занять з дітьми та змістовного спільного проведення дозвілля та ін.);
– здійснювати систематичну комунікацію з батьками та педагогічним колективом в соцмережах й інших групах;
– рекомендувати доступні для самостійного застосування батьками методики, щодо зниження рівня тривожності дітей, вправи з психогімнастики, кінезіології, рухливі, розвивальні ігри тощо;
– інформувати про літературу та художні фільми (мультфільми) для спільного перегляду батьків і дітей, підготувати запитання для наступного обговорення прочитаного й побаченого;
– рекомендувати батькам, та колегам педагогам книги щодо підвищення рівня їх педагогічної компетенції, які можна читати на інтернет ресурсах безкоштовно.
Виклад основного матеріалу
Щодо дистанційної роботи з батьками вихованців, пропоную внести наступні напрямки роботи:
«Щодо таких обов’язкових напрямів роботи як діагностика, профілактика, корекція, навчальна діяльність. Враховуючи особливі вимоги щодо здійснення діагностичної, корекційної, розвиваючої та окремих форм профілактичної роботи (у т.ч. розвиток соціальних навичок), які потребують безпосереднього контакту батьків та дітей». [4] «Щодо діагностичної роботи, за наявності ресурсів та підготовленості організаторів, з обов’язковою умовою забезпечення етичних принципів діагностики, доцільними є онлайн-опитування, онлайн-анкетування. При цьому, такі опитування рекомендовано організовувати за допомогою Google-форм з метою дотримання принципу конфіденційності та предметності надання допомоги за результатами діагностики. Також, одним із видів діагностичної роботи педагогічних працівників може бути моніторинг відгуків, коментарів, обговорень під розміщеними інформаційно-просвітницькими або профілактичними матеріалами, текстовим форматом групових консультацій». [2]
У період тривалого карантину слід посилити контроль над дітьми і сім’ями, які опинилися у складних життєвих обставинах, перебувають у кризових ситуаціях (постраждали від соціальних, техногенних, природних катастроф, перенесли тяжкі хвороби, стреси, переселення, зазнали насильства тощо. Особливу увагу педагогам необхідно звернути на питаннях захисту прав вихованців від будь-яких видів і форм насильства, оскільки в період карантину, коли вся родина постійно перебуває вдома, кількість випадків насильства може збільшуватися, особливо це стосується дітей із сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах. Тому необхідно продумати яким чином здійснювати дистанційну комунікацію з такими категоріями здобувачів освіти.
«Період карантину можна ефективно використати для власного професійного розвитку, опрацювання сучасної психолого-педагогічної і методичної літератури, підвищення фахової компетентності. Науковими співробітниками і кореспондентами відділу психології Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих імені Івана Зязюна НАПН України підготовлено методичний посібник «Психологічна профілактика і гігієна особистості у протидії пандемії COVID-19». [4]
Сьогодні велика кількість дітей опинилися вдома без належного нагляду дорослих – адже дехто з батьків продовжує працювати на робочих місцях, у зв'язку з відсутністю можливості для віддаленого (дистанційного) виконання посадових обов'язків. Через це збільшується вразливість дітей до соціальних ризиків, зокрема у мережі Інтернет. Особливої психологічної підтримки потребують і дорослі (батьки та самі педагогічні працівники), адже події, що відбуваються у країні через поширення захворювання коронавірусом, можуть спричиняти загострення емоційно-нестабільного стану або зниження рівня стресостійкості. «Дорослий, який відчуває невпевненість або знаходиться у стані паніки, не тільки не зможе допомоги, а ще й буде «токсичним» для дитини, поширюючи «вірус» емоційної нестабільності та вражаючи імунітет на рівні психіки. Саме тому педагогічним працівникам у роботі із учасниками освітнього процесу, в період дистанційного навчання необхідно акцентувати увагу на питаннях:
- зниження рівня тривоги, страхів, паніки;
- підвищення рівня стресостійкості та розвитку навичок емоційної саморегуляції;
- запобігання соціальним ризиками серед дітей, які перебувають вдома без нагляду дорослих.
Організація роботи педагогічних працівників у дистанційному форматі характеризується збільшенням рівня потреби у використанні та вільному володінні онлайн ресурсами, проведенням великої кількості часу за комп’ютером, в режимі телефонного спілкування, іншими організаційними ризиками, спричиненими невизначеністю термінів карантину, зовнішніми та особистісними факторами, зокрема, ризиком ретравматизації у процесі надання консультативної підтримки батькам та їх дітям, що може викликати у педагогів підвищений рівень тривожності, надмірну втомлюваність, емоційну виснаженість. А ефективність та своєчасність надання фахової допомоги учасникам освітнього процесу напряму залежить від стану професійного здоров’я педагогічного працівника». [1] Тому, я раджу дотримуватись правила «власна безпека – перш за все» це є важливою умовою попередження та профілактики професійного вигорання педагогів.
Яких організаційних умов необхідно дотримуватися педагогу в період карантину та суворої самоізоляції, щоб попередити власне професійне, зокрема, емоційне вигорання?
При перших тривожних симптомах, що можуть свідчити про соматичні захворювання, зверніться на консультацію, для початку у телефонному режимі до сімейного лікаря й суворо дотримуйтеся його рекомендацій. У разі виникнення професійних питань, які викликають у вас труднощі, внутрішні або зовнішні конфлікти які спричиняють відчуття тривоги, дискомфорту, тощо, зверніться до колег із професійної спільноти. Також можливим є організація у період карантину інтервізійних зустрічей або груп професійної підтримки онлайн. Своєчасне і якісне отримання професійної допомоги впливає на рівень задоволеності роботою та якість й ефективність фахової діяльності.
Висновки
Створюйте умови для формування та відновлення особистісного ресурсу. Пам’ятайте, що питання збагачення особистісного і професійного ресурсу є важливим не тільки в період відпусток або у вихідні дні, а й кожного дня. Включіть у режим дня ті види життєдіяльності, які дарують вам відчуття комфорту, задоволення, спокою, радості, а також підвищують рівень вашої безпеки, життєвої енергії та активності. Дотримуйтесь правил психологічної безпеки в процесі професійної діяльності. Важливо пам’ятати, що іноді майже немає можливості вплинути на зовнішні обставини та умови, які сприяють стресу й спричиняють/можуть спричинити вигорання. Позитивного ефекту можна досягати, якщо усвідомлювати та коригувати власні індивідуально-психологічні особливості, які можуть впливати на рівень вашої стресостійкості, розвивати необхідні якості та вміння, а також дотримуватися правил психологічної безпеки з метою формування особистісного ресурсу протистояння синдрому вигорання. Дбайте про себе, щоб мати змогу піклуватися про інших. Частіше нагадуйте собі, що карантин – це тимчасово.
Список використаних джерел: