Оріхівська гімназія №1 «Сузір’я»
Виступ на конференції вчителя-експериментатора ПДЕМ
В.І.Денисенко
2010
«Діти різні. Це заважає навчанню»
Ісаак Фрумін
Останнім часом освіта значно змінюється. Одним з основоположних принципів освітньої моделі є індивідуалізація навчання.
Питання питань: «Як, навчаючи всіх, навчити кожного?». Відповідь на це питання дає диференційований підхід до організації процесу навчання.
Тому варто сьогодні звернути увагу на таку форму диференційованого підходу, яка пропонує урахувати характерні ознаки всіх процесів навчальної діяльності, що визначаються проявами індивідуальних властивостей когнітивної сфери учня.
Саме тому темою мого дослідження є «Технологія навчання математиці учнів з різними типами сприйняття навчального матеріалу».
У загальному значенні тип сприйняття – це індивідуально-своєрідний спосіб вивчення реальності.
Що таке когнітивний стиль? Це „індивідуально-своєрідний спосіб переробки інформації про актуальну ситуацію (способи її сприйняття, аналізу, категорізації, оцінювання та інш.)”.
Отже, усі люди запам’ятовують інформацію по-різному.
Так, ті, хто отримує інформацію через слуховий канал, називаються аудіалами. Вони мають гострий слух і чудову пам’ять. Це прекрасні слухачі, що запам’ятовують подробиці розповіді.
Візуал - це людина, яка сприймає більшість інформації з допомогою зору. Візуал дивиться співрозмовнику в очі. Він упевнений, що його слухають тільки тоді, коли на нього дивляться.
Кінестетик - той, хто сприймає інформацію через інші відчуття (дотик, нюх тощо). Під час спілкування він може не дивитися на співрозмовника, але буде постійно торкатися його рукою.
Є також люди, у яких сприйняття інформації відбувається через логічне осмислення, з допомогою цифр, знаків, логічних доказів, вони називаються дискрети. Проте така категорія людей трапляється найрідше.
Учителі в школі, як правило, орієнтовані на слуховий канал. Більшість інформації подається на слух. Тому дитина-візуал досить погано сприймає шкільну інформацію.
Чому так важливо знати, яким чином учень сприймає інформацію?
Під час уроку вчитель може викладати матеріал, використовуючи всі канали сприйняття: зір, слух та кінестетичний канал. Тоді у кожного з учнів є шанс засвоїти хоча б частину інформації.
Від того, який канал у дитини є головним, залежить засвоєння багатьох важливих навичок. Якщо батькам та вчителям відомо, до якої групи відноситься дитина, їм легше будувати з нею відносини. Багато що стає зрозумілим: чому виникають проблеми з дисципліною, чому ми говоримо “різними мовами”, як саме правильно заохочувати дитину чи робити їй зауваження тощо.
Тепер коротко розглянемо ознаки, за якими ми можемо виявити головний канал сприйняття учня. На що обов’язково потрібно звернути увагу.
- Словник спілкування.
Візуал у своєму мовленні часто використовує слова, пов’язані із зором (дивитися, спостерігати, картина, на перший погляд, прозорий, яскравий, як бачите тощо).
Для аудіала є характерним використання слів, пов’язаних із слуховим сприйняттям (голос, послухайте, обговорювати, мовчазний, тиша, голосний, мелодійний тощо).
Словник кінестетиків в основному включає слова, що описують відчуття чи рух (схопити, м’який, теплий, дотик, пружний, добрий нюх тощо).
- Напрям поглядів.
У візуалів, під час спілкування, погляд в основному спрямований в гору,
у аудіалів - по середній лінії,
у кінестетиків - додолу.
- Особливості уваги.
Кінестетику взагалі важко концентрувати свою увагу, його може відволікти що завгодно;
аудіала легко відволікають звуки;
візуалу шум практично не заважає.
- Особливості запам’ятовування.
Візуал пам’ятає те, що бачив, запам’ятовує малюнки.
Аудіал - те, що обговорював, слухав.
Кінестетик пам’ятає загальне враження. Запам’ятовує рухи.
5. Повсякденні справи.
Наприклад, варто придивитися, хто як записує домашнє завдання. Припустимо, що воно записане на класній дошці.
Візуал: слухняно відкриє щоденник і занотує, а вірніше перепише з дошки те, що задано. Він полюбляє володіти необхідною інформацією, ніж питати в інших. Він легко сприймає її записаною саме на дошці.
Аудіал: якщо схоче записати домашнє завдання, то, швидше за все, перепитає у сусіда по парті, що задано. Прослухавши інформацію, занотує її в щоденник. Вдома може “сидіти на телефоні” і дізнаватися у однокласників, що задано. Або просить зробити це батьків і сказати йому.
Кінестетик: найчастіше довго риється у своїй сумці, витягує звідти підручники, знаходить відповідні сторінки і просто у підручниках обводить номери необхідних вправ.
Багато чого може дати спостереження за поведінкою дітей під час перерви.
Візуал: Якщо більшість учнів покинуло класну кімнату, швидше за все залишиться у приміщенні. Для нього головне - це можливість спокійно зануритися у власні зорові образи. Та йому заважатимуть шумні балачки аудіалів чи рухливі ігри кінестетиків. Він може вийти до коридору, де буде спостерігати за іншими дітьми чи розглядати стенди.
Аудіали використовують перерву, щоб поговорити та погомоніти. Особливо, якщо на попередньому уроці довелося багато писати і мовчати.
Для кінестетика перерва потрібна, щоб розім’ятися, побігати.
Висновок 1. Не варто змушувати всіх дітей на перерві грати у рухливі ігри або слухати тиху музику. Кожна дитина інстинктивно обирає той засіб відновлення сил, що допоможе саме їй.
Висновок 2. Так само індивідуально слід приділяти увагу до кожного з них під час учбового процесу.
• у візуала можна вимагати швидкого вирішення задач;
• від аудіала - чіткого повторення почутого ним матеріалу;
• від кінестетика краще не чекати ні того, ні іншого - він потребує особливого відношення, йому потрібно більше часу на вирішення певного завдання. У даному випадку є доцільним використовувати завдання на картках.
Висновок 3. Під час виконання завдань на уроці чи вдома рекомендується:
• візуалу необхідно дозволити тримати біля себе аркуш паперу, на якому він підчас осмислення та запам’ятовування матеріалу може креслити малювати тощо;
• не треба робити зауваження аудіалу, коли він в процесі запам’ятовування тихенько говорить чи рухає губами - йому так легше запам’ятовувати матеріал та виконувати завдання;
• кінестетика не можна змушувати довго сидіти не рухаючись; обов’язково необхідно надавати йому можливість моторної розрядки (сходити за крейдою, писати на дошці, демонструвати муляж); запам’ятовування матеріалу у нього краще відбувається під час руху.
Висновок 4. Дуже важливим є спілкування з дитиною “її мовою”:
• спілкуючись з візуалом використовуйте слова, що описують колір, розмір, форму, місцеположнення; на дошці підкреслюйте різнокольоровою крейдою різні пункти чи аспекти змісту; використовуйте схеми, таблиці, наочні посібники тощо;
• пояснюючи матеріал аудіалу використовуйте вібрації голосу (інтонації, паузи, висота), відображаючи тілом ритм мовлення (особливо головою);
• для кінестетика є дуже важливим жести, дотики та типова для них повільна швидкість розумових процесів; пам’ятайте, що кінестетик навчається за допомогою м’язової пам’яті; дозволяйте їм програти у різних ролях частини поданої інформації (напр., урок-вистава).
Висновок 5. Навіть зауваження матиме кращій ефект, якщо буде зроблено “його мовою”:
• візуалу краще погрозити пальцем, похитати головою чи зробити “суворі очі”;
• аудіалу - сказати пошепки “ш-ш-ш”;
• кінестетику - покласти руку на плече, поплескати по ньому.
Висновок 6. Щоб співати караоке – музичний слух не потрібен. Потрібні гарний зір і відсутність совісті… Ну і резетка.
Я вважаю за потрібне під час вивчення і первинного засвоєння нового матеріалу використовувати індивідуальні та групові роботи, об’єднуючи учнів за спільними стилями сприйняття.
На уроках закріплення та застосування знань – робота в парах, групові та кооперативні форми роботи у гомогенному й гетерогенному складах.
Контроль і корекцію знань учня краще здійснювати індивідуально на основі його навчальних переваг (за його стилем), що значною мірою вплине на рівень досягнень учня, а значить і на його успішність.
Отже, засоби створення балансу на уроці:
Синтетичний Тип учня - Форма контролю -3 «відкритими» питаннями
Аналітичний Тип учня - Розв'язування задач
Візуальний Тип учня - Письмовий
Аудіальний Тип учня - Усний
Кінестетичний Тип учня - Демонстрація/рольова гра
Імпульсивний Тип учня - 3 фіксованим часом виконання
Рефлексивний Тип учня - 3 необмеженим часом виконання
Що ж потрібно робити вчителю?
Послідовність дій учителя, який прагне успішно навчати клас, враховуючи пізнавальні стилі:
1) визначити стиль навчання кожного учня;
2) скласти карту стилю класу;
3) визначити, які стилі утворюють усереднений стиль класу (домінують);
4) виявити, хто з учнів не відповідає стилю більшості;
5) визначити стиль викладання вчителя і зазначити випадки конфлікту зі стилями навчання учнів;
6) оцінити глибину конфліктів між навчальними стилями учнів, середнім стилем класу, стилем викладання вчителя і орієнтацією навчального матеріалу.
! Учні, які мають конфлікти в одній або двох сферах, становлять групу помірного ризику.
! Учні, стиль яких відрізняється і від середнього стилю класу, і від стилю вчителя, і від стилю авторів посібників, використовуваних у навчанні, перебувають під серйозною загрозою;
8) виявити методи включення учнів групи ризику в навчальний процес шляхом:
- адаптації завдань усередині класу;
- творчого використання можливостей роботи в малих групах, створення можливості вибору завдань;
- індивідуальних домашніх завдань;
- консультування учнів.
Застосування наступного алгоритму сприяє створенню в учнів такого фундаменту знань, умінь і навичок, який дає можливість учням швидко орієнтуватися за нових умов, діяти і опановувати нові знання і навички самостійно;
1) виконання дії в матеріалізованій формі (тобто дії з об'єктами, поданими у вигляді знаків, схем, моделей);
2) виконання дії у голосній мові.( Промовляння вголос)
3) виконання дії в мові «про себе».
4) виконання дії у розумовій формі (оперуючи образами і поняттями, без участі зовнішніх знаків і форм). На цьому етапі дія поступово засвоюється і перетворюється на вміння.
Наприклад:
Для аудиалів: промовляємо правило, підкріплюючи прикладами. Для візуалів: показуємо на зразках-прикладах, виводимо формулу. І т.п.
У процесі виконання завдань залежно від рівня підготовки й індивідуальних особливостей учні дістають потрібні підказки: аудіали – усні вказівки, навідні питання, кінестетики - малюнки, схеми, візуали – формули, короткі записи тощо.
Якщо матеріал учнем не засвоєний, немає сенсу пояснювати його ще раз тим же традиційним чином. Адже зрозуміло, що якийсь чинник заважає розумінню, а отже, його бажано виявити і усунути. Тому необхідний якісно інший підхід, що розкриває зміст вироблюваних маніпуляцій, за допомогою яких дитина повинна отримати вірний результат, добитися якого від учня буває дуже важко, особливо при освоєнні початкових понять.
Тому що Тарілка на столі СТОЇТЬ, а на підлозі – ЛЕЖИТЬ. А Черевик – навпаки. Чи кожен може пояснити дитині - Чому?