РОЗВИТОК МОВЛЕННЄВО-ТВОРЧОЇ ТА ЧИТАЦЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ В СИСТЕМІ СУЧАСНОГО УРОКУ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ
Ольга КОВАЛЕНКО
вчитель початкових класів КЗ «Ліцей «Лідер»
Анотація. В роботі висвітлено питання формування читацької та мовленнєво-творчої компетентності учнів початкової ланки засобами діяльнісного та компетентнісного підходу. Розглянуто низку теоретичних питань початкового курсу мовно-літературної освіти. Запропоновано приклади практичних вправ, які допоможуть учителеві системно підтримувати учнів у їхньому становленні як компетентних читачів та мовознавців.
Ключові слова: Нова українська школа, компетентний читач, компетентність, інтегроване навчання, діяльнісний підхід, критичне мислення, технологія навчання, інтеграція.
Вступ
Уміння критично мислити, здобувати самостійно необхідні знання, поповнювати й удосконалювати свої уміння й навички, ставити мету та досягати її, працювати в команді, спілкуватися в багатокультурному середовищі - ці якості стають визначальними для успішної творчої життєдіяльності особистості сьогодні й у майбутньому.
Основою розбудови Нової української школи є дитиноцентризм, діяльнісний, особистісно зорієнтований та головне - компетентнісний підхід.
Реалізація компетентнісного підходу спричиняється до переорієнтації освітнього результату не на кількість засвоєної інформації, а на загальну здатність і готовність до діяльності, що ґрунтується на знаннях і досвіді, набутих у процесі освіти. Таким чином, виникає потреба в уточненні дефініції «урок».
Урок як основну організаційну форму навчання всебічно вивчали Ю. Бабанський, Л. Занков, С. Іванов, М. Казанський, І. Казанцев, І. Лернер, Д. Лордкіпанідзе, М. Махмутов, В. Онищук, М. Скаткін, В. Сластьонін, В. Сухомлинський тощо). Питаннями модернізації уроку в початковій школі займалися Н. Бібік, М. Богданович, М. Вашуленко, О. Вашуленко, І. Веремійчик, Н. Коваль, Л. Кочина, С. Логачевська, Л. Масол, О. Савченко тощо, однак на сьогодні, вважаю, це питання потребує подальшого дослідження.
Сучасний урок - це цілісна динамічна система колективно-індивідуальної взаємодії вчителя й учнів, у результаті якої відбувається формування й розвиток компетентностей учнів, засвоєння знань, умінь і вироблення навичок, розвиток здібностей, набуття досвіду діяльності, спілкування і відносин, а також удосконалення педагогічної майстерності вчителя [2, С. 6].
Мета початкової освіти - всебічний розвиток дитини, її талантів, здібностей, компетентностей та наскрізних умінь відповідно до вікових та індивідуальних психофізіологічних особливостей і потреб, формування цінностей, розвиток самостійності, творчості та допитливості ─ зумовлює модернізацію сутності сучасного уроку в початковій школі за напрямками :
- активізація емоцій школяра (захоплення і цікавості від пізнання нового й взаємодії з учнями та вчителем: я хочу, відчуваю насолоду, захоплююсь; я досягаю успіху);
- формування суб’єктності школяра (кожна дитина - активний діяч і творець навчання);
- розвиток мислення школяра (думка дитини активізується в процесі різноманітної діяльності);
- формування й розвиток компетентностей школяра (предметних, базових, основних, надпредметних; найперше - уміння й бажання вчитися);
- набуття досвіду діяльності школяра (у різноманітних створених і життєвих проблемних ситуаціях).
Сучасний урок - особистісно зорієнтований: він трансформує зміст освіти з моделі для «всіх» на суб’єктивні надбання кожного учня відповідно до його вікових, індивідуальних психофізіологічних особливостей, потреб, інтересів, досвіду освоєних знань і поведінки; формування особистісних якостей кожного учня, що зумовлюють динаміку розвитку суб’єктів освітнього процесу, їхній рух до самореалізації, саморозвитку, самовдосконалення як визначення особистих перспектив, реального життєвого плану й алгоритму його здійснення.
На сучасному уроці основою має бути навчальнотворча ситуація, тобто ситуація розмірковування - діалог, який веде до відкриття певного правила, закономірності; до раціонального способу розв’язання проблеми, знаходження оригінальної ідеї. Учитель - організатор ситуації розмірковування, яку можна створити по-різному: учитель сам із допомогою учнів веде розмірковування, поставивши проблему, розкриває шляхи її вирішення та розмірковує разом із учнями, демонструючи дітям шлях наукового мислення (постановка тези, добір аргументів та побудова висновків; через постановку проблемних питань привертає увагу дітей до усвідомленого пошуку істини, роблячи учнів співучасниками наукового пошуку); і роль учителя мінімальна, бо учням створюється ситуація самостійного пошуку шляхів вирішення проблеми за допомогою евристичних питань: де?, коли?, як?, звідки?, чому? [1].
Діяльнісний підхід реалізується з використанням однакових способів дій на уроках із різних навчальних дисциплін чи шляхом організації інтегрованої діяльності на інтегрованих уроках або впродовж навчального дня без визначення меж уроків.
Впровадження стратегій розвитку мислення на уроках читання та української мови, як і інших предметів розвиває в учнів впевненість у собі й розуміння цінності власних думок та ідей; формує бажання брати активну участь у навчальному процесі; ставитися з повагою до різноманітних думок; бути готовими висловлювати й заперечувати судження.
Ефективно та дієво впроваджую в практику своєї діяльності такі стратегії критичного мислення як «Мозкова атака», «Асоціативний кущ», «Кубування», «Знаємо - хочемо знати - дізналися», «Мікрофон» тощо.
Використовую такі стратегії критичного читання як «Читання в парах», «Читаємо, щоб дізнатися», «Форум-театр», «Графічний органайзер», «Карта персонажів», «Семантична карта», «Маркування тексту», «Спрямоване читання», «Читання із зупинками», «Читаємо та ставимо запитання» які залучають учнів до діалогу з текстом, направляють на підбиття підсумків, аналізу, побудови гіпотез та оцінки. Таким чином у здобувачів освіти формуються навички критичного мислення як способу опрацювання текстів, що передбачає усвідомлене сприйняття прочитаного й формування власної думки про нього [5, с.49-53].
Рекомендую використовувати на уроках української мови для організації навчальної мовленнєво-творчої діяльності комплекс вправ:
Важливим діяльнісним підходом є ротаційні моделі «Щоденні 5» та «Щоденні 3».
Ротаційні моделі «Щоденні 5» (читання і письмо) і «Щоденні 3» (математика) – це набори щоденних видів діяльності, виконуючи які, діти навчаються бути самостійними під час читання, письма й вивчення математики, а учитель має можливість працювати з учнями індивідуально та у малих групах. Важливо навчити учнів самостійності, тому основні принципи моделей «Щоденні 5» і «Щоденні 3» є такими:
• довіра та повага;
• спільнота;
• вибір;
• відповідальність;
• тимчасове зосередження уваги;
• переходи як паузи для відпочинку;
• 10 кроків до самостійності.
Працюючи самостійно та в групах за ротаційними моделями «Щоденні 5» і «Щоденні 3», учні навчаються робити вибір, працювати самостійно, розвивають витривалість і відповідальність. Учитель має час на індивідуальну роботу з учнями, коли всі інші працюють самостійно, в парах чи групах. Правильно налаштована робота за ротаційними моделями сприяє вихованню відповідальної класної спільноти, коли кожний відповідає за себе і за інших, на відміну від тотального контролю вчителя. Діти мають свободу вибору (обирають книжку для читання, тему для письма, місце в класі, спосіб розв’язання задачі тощо) і навчаються робити правильний вибір [3].
Висновки:
Отже, сучасний урок в початковій школі - це спосіб організації спільної діяльності вчителя та учня для досягнення цілей навчання, побудований на особистісно орієнтованому та компетентнісному підходах. Це урок, під час якого вчитель уміло використовує всі можливості для розвитку особистості учня, її активного розумового росту, глибокого й осмисленого засвоєння знань, для формування її моральних основ.
Сучасний урок в початковій ланці НУШ - це гармонія почуттів, позитивних емоцій, думок та партнерської взаємодії усіх учасників освітнього процесу, це навчання не словом, а в діяльності, у якій кожен учень відчуває успішність і потребу для подальшого саморозвитку [1].
Список використаних джерел