УДК 371.3
Формування профільної компетентності вихованців
в позакласній роботі закладів освіти
Самбур Світлана Валентинівна,
вчитель початкових класів
комунального закладу «Навчально-виховне об’єднання № 35 «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, позашкільний центр Кіровоградської міської ради Кіровоградської області»
Анотація. У статті розглядається питання про основні концепції змісту профільної освіти, про формування профільної компетентності учнів в позакласній роботі, а саме учнів початкових класів. Увага приділена позакласній роботі з математики, української мови та природознавства.
Ключові слова: профільна освіта, ключові компетентності, позакласна робота.
Abstract. The article is about the question concerning the basic conceptions of the contents of the profile education, forming of profile competence among pupils in out of school activities, particularly the pupils of junior classes. The attention is given to extra school activities in Maths, Ukrainian and Natural History.
Keywords: profile education, key competences, extra school activities.
«Успіх окрилює навіть дорослого,
а тим більше – дитину»
В.О. Сухомлинський.
Модернізація сучасної освіти спрямована на забезпечення умов щодо включення України в міжнародний освітній простір. Особистісний підхід у формуванні творчої особистості передбачає забезпечення успіху в діяльності для кожного учня. Профільна освіта покликана забезпечити успіх кожної особистості.
Перегляд основних концепцій змісту профільної освіти передбачає розширення тих можливостей, які відкривають перед вихованцями життєві компетентності. Комплекс знань, умінь і навичок є підґрунтям для набуття необхідних життєвих компетентностей. Набуття знань, умінь і навичок трансформується в компетентності і сприяє гармонійній взаємодії з технологічним суспільством. Уже проведене узагальнення процесу формування ключових життєвих компетентностей за трьома блоками: соціальні, мотиваційні, функціональні.
Особистісні ціннісні орієнтації вихованців спираються саме на ключові життєві компетентності. Життєві компетентності, що дають можливість особистості ефективно брати участь у багатьох соціальних сферах і роблять внесок у розвиток суспільства та особистісного успіху. Вони становлять основний набір найзагальніших понять, які включають деталізовані знання, уміння, навички, цінності та відносини.
Реалізуючи ідею профільної особистісно-орієнтованої освіти, вчитель має можливість в позакласній роботі формувати цілий ряд компетенцій, що складають в кінцевому результаті ключові життєві компетентності.
Можна виділити сучасні підходи до формування ключових життєвих компетентностей. Головним при цьому є не предмет, якому навчаємо, а особистість, яку формуємо. Активність і самостійність проявляється в проблемних ситуаціях, що спонукають думати, аналізувати, робити висновки, самостійно вирішувати проблеми. Творчий компонент учня розвивається всебічним аналізом проблеми, пошуком різних шляхів її вирішення, використанням інноваційних форм та методів роботи; розумінням причинно-наслідкових зв’язків. Логічне обґрунтовування своїх дій, використання логічних структур та зв’язків допомагають міцнішому запам’ятовуванню, ніж розрізнені знання. Перспективи навчання, врахування особливостей особистості, її життєвого досвіду, інтересів оптимізує процес формування інформаційно-технологічних компетентностей.
Профільна освіта базується на особистісно-орієнтованих підходах, що передбачають упровадження інноваційних педагогічних технологій та інтерактивних методів навчання (робота в парах, „акваріум”, „вільний мікрофон”, „кейс-метод” та ін.). Ключові життєві компетентності тісно співпрацюють з комунікативною. Комунікативна мовленнєва компетентність є одною з ключових (відповідно до Західноєвропейських рекомендацій з мовної освіти, напрацьованих Радою Європи) і розглядається як така, що складається з певних компонентів: лінгвістичного, соціолінгвістичного та прагматичного. В процесі формування цих компетентностей використовуються такі режими роботи: тренінговий, діалоговий, монологічний, синтезований.
Я вважаю, що рівень сформованості ключових компетентностей залежить від навчального середовища, що включає в себе матеріальну базу та психолого-педагогічний супровід цього процесу. Навчальне середовище повинне задовольняти всі базові потреби професійного пізнання, а зміст, методи і засоби організації цього пізнання повинні бути орієнтовані на розвиток творчих здібностей особистості. Результатом сформованості компетентностей є досвід самостійної пізнавальної діяльності, що набувається спочатку під керівництвом вчителя, а потім самостійно.
В процесі профільного навчання намагаюсь підвести учня до формування самоосвітньої компетентності. Самоосвітня компетентність базується на спеціально організованій педагогом діяльності, що включає формування таких якостей, як самостійність, спостережливість, відповідальність, самоорганізація, креативність. Світосприймання та специфіка проявляється в умінні виявляти різні форми активності та володіння інформаційно-технологічною компетентністю.
При організації навчання, орієнтованого на формування ключових компетентностей завжди маю на увазі, що розвиток навчальних здібностей учня відбувається не тільки через оволодіння нормативною діяльністю, а й через постійне збагачення інтелекту, перетворення суб’єктивного досвіду в джерело власного розвитку. Основним результатом формування ключових життєвих компетентностей повинно стати формування пізнавальних здібностей та вмінь здобувати потрібну інформацію протягом всього власного життя. При формуванні ключових життєвих компетентностей необхідно управляти мотиваційними процесами. Проблема мотивації – одна із складних проблем; на перший план висуваються пізнавальні і соціальні (інтерес, самоповага, самотворення) мотиви. Необхідно враховувати, що ключові компетентності тісно пов’язані з самоосвітніми, як системою здібностей, що забезпечують особистості можливість успішно вирішувати всі життєві завдання, успішно здійснювати життєдіяльність на рівні життєтворчості.
Теоретико-методичні аспекти формування ключових життєвих компетентностей учнів включають інноваційні підходи, методологічні, філософські та психологічні основи сучасної освіти. Науково-методичний супровід – це система професійної педагогічної й управлінської діяльності щодо створення соціально-педагогічних умов для досягнення бажаного результату.
Третє тисячоліття відзначається стрімким зростанням значущості науки і освіти в житті людства та кожної особистості. Наука і освіта повинні вирішувати конкретні життєві проблеми людини, тому вони повинні реформуватися. Перспективним напрямком реформування сфери освіти є впровадження профільного навчання та компетентнісно орієнтованих підходів у розвитку творчої, конкурентоспроможної особистості.
Я формую профільну компетентність вихованців у позакласній роботі з математики, української мови та природознавсва.
Що може змусити молодшого школяра замислитись, почати розмірковувати над тим, чи іншим математичним завданням, питанням з природознавства, чи вправою з української мови, коли ці завдання не є обов’язкові для нього? В будь-якому випадку не примус.
Примус зовні може лише пригнічувати, а не збуджувати розумову діяльність дитини. Не завжди можуть активізувати думку учня і словесні прохання та переконання. Основним джерелом спонукання молодшого школяра до розумової праці на позакласних заняттях може служити інтерес . Тому я шукаю й знаходжу засоби й можливості збудження цікавості дітей до тих математичних, логічних, мовних та інших завдань, які він пропонує в процесі позакласної роботи. Викликаний у дітей інтерес до окремих завдань, до предметів взагалі послужить добрим стимулом для їх участі у випуску математичної газети, створення природничого куточка, активної участі у математичних та мовних вікторинах, екскурсіях і т.д. Відбувається зворотній вплив: участь у цікавих екскурсіях, вікторинах, у випуску газет, в заняттях, на яких пропонуються цікаві вправи, можуть викликати цікавість і до самих предметів.
Щоб викликати цікавість до позакласної роботи я намагаюсь не лише привернути увагу дітей до якихось її елементів, але й викликаю у дітей здивування. У дітей здивування виникає тоді, коли вони бачать, що ситуація, яка склалася, не співпадає з очікуваною. Якщо при цьому здивування пов’язане з виникненням деякого задоволення, то воно й перетворюється на приємне здивування. За непродуманої ситуації може бути й навпаки: виникнути неприємне здивування. Тому важливо на початковій стадії організації позакласної роботи створювати ситуації для приємного здивування. Треба враховувати, що здивування викликає у дітей більш гостру, зосереджену увагу. Здивування повинно межувати з зацікавленням дітей, з прагненням їх побачити щось нове, дізнатися про щось досі невідоме. Здивування у поєднанні з зацікавленням допомагає збуджувати активну розумову діяльність учнів.
Викликати первинну увагу дітей до позакласних занять з математики, мови та природознавства можна різними засобами: особливим, яскравим оформленням класного приміщення, в якому відображено було б дивовижне поєднання знайомого дітям світу казок з таємничим світом математики та української мови, чарівним світом природознавства, незвичайними вступними словами вчителя, який створює ситуацію, у яку включені улюблені дітьми герої сучасних казок і оповідань. Здивування й цікавість викликають у дітей і незвичайно сформульовані питання, задачі, загадки, шаради, ребуси, нескладні логічні вправи.
Підтримуючи викликаний інтерес різноманітними прийомами, я поступово його виховую: спочатку як інтерес до своєї безпосередньої діяльності під час позакласних занять, потім щоб він переростав у інтерес до предметів як науки, в інтерес до процесу самої розумової діяльності, до нових знань в області математики, української мови та природознавства. Цей процес складний, тривалий, і його результати залежать головним чином від педагогічної майстерності учителя. В цьому процесі не існує готових рецептів. Однак є деякі загальні положення, яких слід дотримуватись у процесі виховання інтересу до предметів.
Під час організації позакласної роботи з математики, української мови та природознавства я намагаюсь добиватися максимальної діяльності кожного учня – організаторської, трудової, особливо розумової для виконання різноманітних завдань. Треба, щоб кожен уявляв себе або дійсно був активним учасником тої ситуації, яку організував учитель. (Це стосується і ситуації, яка описана у задачі, у грі, у виготовленні наочних посібників, випуску стінної газети, плакатів, створенні математичного куточка і т.д.)
Матеріал, який пропоную, повинен бути зрозумілим кожному учню, інакше він не викличе цікавості, оскільки буде позбавлений для учнів змісту. Для підтримання цікавості в усьому новому повинні бути певні елементи старого, відомого дітям.
Для полегшення переходу від відомого до невідомого в процесі позакласних занять використовую різноманітні види наочності: повну предметну наочність, неповну предметну наочність, символічну і уявлення по пам’яті, — виходячи з того рівня розвитку у свідомості учня, на якому знаходяться відповідні предметні поняття. Особливо доцільно та вчасно треба використовувати дитячу уяву. Вона в них яскрава, значно сильніша за інтелект. Тому не дивно, що чарівні казки і для молодших школярів ще непомітно вплітаються у дійсність і служать прекрасним засобом не лише розваги, але й виховання та розвитку.
Стійкий інтерес до позакласної роботи з предметів підтримую тим, що ця робота проводиться систематично, а не час від часу. На самих заняттях постійно повинні виникати маленькі та доступні для розуміння дітей питання, загадки, створюватися атмосфера, яка пробуджує активну думку учнів. Намагаюсь завжди виявляти силу цікавості до предметів, що виникає. Вона полягає у тій наполегливості, яку проявляють учні в процесі вирішення математичних задач, виконанні різноманітних завдань з української мови, вирішенні природничих завдань.
У позакласній роботі з молодшими школярами важливе місце займають ігри. Це головним чином дидактичні ігри, тобто ігри, зміст яких сприяє або розвитку окремих розумових операцій, або опануванню обчислювальних прийомів, навичок в швидкості лічби і т.д. Цілеспрямоване включення гри в той чи інший вид позакласної роботи підвищує цікавість дітей до цієї роботи, посилює ефект самого навчання. Створення ігрової ситуації призводить до того, що діти, захоплені грою, непомітно для себе й без особливого напруження набувають певні знання, вміння та навички.
Оскільки в молодшому шкільному віці у дітей ще сильна потреба в грі, то зневажливе відношення до ігрових прийомів у навчально-виховній роботі порушує один з найважливіших принципів педагогіки – врахування вікових особливостей дітей. Гра робить окремі елементи позакласної роботи емоційно насиченими, вносить бадьорий настрій в дитячий колектив, допомагає естетично сприймати ситуацію, пов’язану з предметами: святкове оформлення класу, яскраву оригінальність газети, красу стародавньої казки, яка включає різноманітні вправи з української мови, драматизацію математичного завдання, нарешті стрункість думки під час розв'язання природничої логічної задачі.
Однак, незважаючи на всю важливість і значення гри в процесі позакласної роботи, вона не є самоціллю, а засобом для розвитку інтересу до математики, української мови та природознавства. Предметний бік змісту гри завжди повинен чітко висуватись на передній план. Лише тоді вона буде виконувати свою роль в розвитку дітей і вихованні їх інтересу до математики, української мови та природознавства.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Бібік Н.М. Проблема профільного навчання в педагогічній теорії і практиці. Профільне навчання: Теорія і практика / Бібік Н.М. // Зб. наук. праць за матеріалами методолог. Семінару АПН України. К.: Пед.преса, – 2006. – С. 23-29.
2. Бібік Н. Профільна школа як стратегія рівного доступу до якісної освіти / Бібік Н. // Директор школи. – 2004. – № 37, жовтень. – С. 2-3.
3. Огнев’юк В.О. Профільна школа в категоріях цілей і цінностей освіти. Проф. навчання: Теорія і практика / Огнев’юк В.О. // Зб. наук. праць за матеріалами методолог. Семінару АПН України. – К. : Пед. преса, –2006. – С. 15-22.
4. Переходимо на профільне навчання. Інформаційно-методичні матеріали на допомогу працівникам освіти / Упорядники Мороз Г.П., Николин М.М. – К., 1009.
5. Профільне навчання: теорія і практика / П.І. Замаскіна, В.І. Кизенко Л.А. Липова, В.В. Малишев, та ін.; під ред. Л.А. Липової. – К. : Компас, – 2007.
– С.192.
6. Комар О.Інтерактивні методи як інноваційна діяльність сучасного вчителя початкової школи. //Початкова школа. – 2010. – №7. – С. 47- 49.
7. Коберник Г; Інтерактивне навчання в системі нових освітніх технологій, // Початкова школа. – 2004. – №10. – С. 8-10.
8. Зюзюкіна Н.В.Реалізація інтерактивного підходу за допомогою групових форм роботи. //Початкове навчання та виховання. – 2011. – №29. – С.2-7.
9. Стребна О.В., Соценко А.О. Інтерактивні методи навчання в практиці роботи початкової школи. – Х.: Вид. група «Основа», – 2005. – С.176.
10 Коберник Г; Інтерактивне навчання в системі нових освітніх технологій,//Початкова школа. – 2004. – №10. – С. 8-10.
11. Гончаренко С.У. Методологічні характеристики педагогічних досліджень//Вісник АПН України. –1993. – № 1. – С.11-24
12. Захарова А.М. Розвивальне навчання математики в початковій школі//Педагогіка і психологія. – 2000. – № 1