ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ВЧИТЕЛЯ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ
Лариса АЛЕКСЄЄНКО
вчитель фізичної культури
комунального закладу
«Преображенська гімназія Кропивницької міської ради»
Анотація. У статті розглянуто сутність інформаційно-цифрової компетентності вчителів фізичної культури. Теоретично обґрунтовано необхідність формування інформаційно-комунікаційної компетентності. Інформаційно-цифрова компетентність передбачає впевнене та водночас критичне застосування особистістю інформаційно-комунікаційних технологій для створення пошуку, обробки, обміну інформацією на роботі, в публічному просторі та приватному спілкуванні; рівень інформаційної та медіаграмотності; навички безпеки в Інтернеті; розуміння етики роботи з інформацією. Доведено, що визначення інформаційно-комунікаційної компетентності є важливим напрямом освітньої політики в нашій державі у контексті соціально-економічних перетворень, технічного прогресу та реформування освіти в Україні, що стоїть на шляху європейської інтеграції.
Ключові слова: компетентність, ключові компетентності, цифрова грамотність, інформаційно-комунікаційна компетентність, реформування освіти, компетентнісний підхід, цифрова культура.
Постановка проблеми; її зв’язок із важливими науковими та практичними завданнями. Сучасне суспільство характеризується прискореним прогресом. Інформаційно-цифрові технології викликають закономірні зміни в житті людства і стосуються всіх сфер діяльності, зокрема й освітньої, яка водночас стає основою й передумовою розвитку суспільства.
Саме тому важливим завданням освіти у ХХІ столітті є формування нових професійних компетентностей педагогів, пов'язаних зі стрімким розвитком цифрового суспільства. У зв’язку з цим до переліку професійно значущих якостей педагога додалася ще одна важлива складова – «Інформаційно-цифрова компетентність».
Сучасному вчителю фізичної культури, для успішної професійної діяльності, необхідно опанувати новітні цифрові технології. Безумовно, володіння сучасними технологіями ІКТ забезпечує високий рівень інформаційної культури, дає можливість застосовувати їх для навчання та роботи, у щоденному житті.
Сприяння формуванню інформаційно-цифрової компетентності всебічно розвиненої людини сьогодні ґрунтується на сучасному законодавстві, зокрема на Законі України «Про Національну програму інформатизації», Законі України «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007–2015 рр.», п. 3: «надання кожній людині можливості для здобуття знань, умінь і навичок з використанням ІКТ під час навчання, виховання та професійної підготовки».
У Концепції Нової Української Школи (2016 р.) вживається термін «інформаційно-цифрова компетентність», який передбачає впевнене, а водночас критичне застосування інформаційно-комунікаційних технологій для створення, пошуку, обробки, обміну інформацією на роботі, в публічному просторі та приватному спілкуванні; інформаційну й медіа-грамотність, основи програмування, алгоритмічне мислення, роботи з базами даних, навички безпеки в Інтернеті та кібер безпеку; розуміння етики роботи з інформацією (авторське право, інтелектуальна власність тощо).
На сучасному етапі в Україні відбуваються процеси розроблення та впровадження нових стандартів, навчальних програм, навчально-методичного забезпечення в галузі ІКТ. Державні програми «Сто відсотків», «Інформатизація освіти» та ін. здійснюються сьогодні в Україні у контексті глобалізаційних, євроінтеграційних процесів, технологій впровадження ІКТ безпосередньо у навчальні процеси. Одним з важливих наукових питань є уможливлення використання ІКТ педагогом згідно з професійними потребами. Інтеграція ІКТ в навчальний процес тісно пов’язана з сучасними педагогічними практиками, формами та методами навчання.
Отже, постановка завдання полягає в теоретичному обґрунтуванні необхідності формування інформаційно-комунікаційної компетентності (далі – ІК-компетентності) вчителів фізичної культури, визначенні її складових.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Інформаційні технології в освіті спричинили низку реформ, які пов’язані з появою освітніх мереж, нових форм та засобів навчання, виникненням та широким поширенням нових педагогічних технологій.
Особливо важливим вбачається вміння учня, вчителя, педагогічного працівника орієнтуватись у полі ІКТ, застосовувати їх згідно з потребами, розвиватись та покращувати якість життя. Головним при цьому вбачається розвиток інформаційно-комунікаційної компетентності (ІК-компетентності). На сучасному етапі в освітньому просторі для опису навичок і компетентності у сфері інформаційно-комунікаційних технологій паралельно використовується низка понять, зокрема "цифрова компетентність", "інформаційно-цифрова компетентність", "інформаційно-комунікаційна компетентність", "медіа-компетентність", "цифрова грамотність", "цифрова культура". Серед них, найбільш уживаним, є поняття "інформаційно-комунікаційна компетентність" як здатність людини застосовувати інформаційно-комунікаційні технології в житті, навчанні та роботі, постійно й автономно розвивати її.
Тлумачення сутності понять "цифрова грамотність", "цифрова компетентність", "цифрова культура", визначення їх структури, особливостей знаходимо в багатьох працях зарубіжних і вітчизняних науковців. У дослідженнях Н. Сороко [7], О. Спіріна [8] науково обґрунтовано питання цифрової грамотності та інформаційно-комунікаційної компетентності людини. Роботи О. Гриценчук, І. Іванюк, С. Литвинової, І. Малицької, Н. Морзе, О. Овчарук О. Кравчини [6] присвячені проблемі оцінювання інформаційно-комунікаційної компетентності.
Питання формування інформаційно-комунікаційних компетентностей майбутніх педагогів у контексті євроінтеграційних процесів створення інформаційного освітнього простору досліджували О. Білоус, І. Малицька, Н. Морзе, Д. Рождественська, А. Яцишин, А. Штиров та ін. Окремі аспекти використання інформаційних технологій у вищих навчальних закладах фізкультурного профілю представлено в дослідженнях зарубіжних (Т. Петров, С. Хазова, M. Nelson, K. Petry та ін.) і вітчизняних (В. Ашанін, С. Єрмаков, В. Кашуба та ін.) науковців. Теоретико-методичні засади інформаційно-комунікативної компетентності як показника сформованості медіа-освітньої культури майбутніх вчителів фізичної культури висвітлено в дослідженнях І. Володька, І. Іванія, П. Петрова, Б. Шияна та ін.
На думку Б. Шияна [9], формування професійної компетенції вчителя фізичної культури полягає в оволодінні ним теорією навчання і виховання, знання предметів медико-біологічного циклу, теорії і методики фізичного виховання
Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих результатів. Національна стратегія розвитку освіти в Україні на період до 2021 року зазначає, що «Розбудова національної системи освіти в сучасних умовах з урахуванням кардинальних змін у всіх сферах суспільного життя, історичних викликів XXI століття вимагає критичного осмислення досягнутого і зосередження зусиль та ресурсів на розв’язанні найбільш гострих проблем, які стримують розвиток, не дають можливості забезпечити нову якість освіти, адекватну нинішній історичній епосі» [5, c. 45–46]. Серед зазначених проблем актуальними є, зокрема, послідовне здійснення інформатизації системи освіти, впровадження в освітній процес інноваційних та інформаційно-комунікаційних технологій. Новий державний стандарт початкової, базової і повної загальної середньої освіти ґрунтується на засадах особистісно-зорієнтованого, компетентнісного і діяльнісного підходів [1; 2]. Як бачимо, інформаційно-цифрова компетентність є складовим компонентом і ключових, і предметних компетенцій, що підтверджує її значення.
Отже, необхідність виховання різних видів компетентностей, зокрема інформаційно-цифрової, під час вивчення навчального матеріалу з усіх предметів складової частини повної загальної середньої школи, у тому числі на уроках фізичної культури, є одним із найважливіших завдань сучасної шкільної освіти. Концепція Нової української школи визначає 10 ключових компетентностей (зміст яких потребує особистої реалізації, розвитку, активної громадянської позиції, соціальної інклюзії та працевлаштування і які здатні забезпечити особисту реалізацію та життєвий успіх упродовж усього життя), до складу яких віднесена й інформаційно-цифрова компетентність, що передбачає впевнене, а водночас критичне застосування інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) для створення, пошуку, обробки, обміну інформацією на роботі, в публічному просторі та приватному спілкуванні. Велике значення має інформаційна й медіаграмотність, основи програмування, алгоритмічне мислення, робота з базами даних, здобуття навичок безпеки в Інтернеті та кібербезпеці, розуміння етики роботи з інформацією (авторське право, інтелектуальна власність тощо) [3; с. 85–90].
Інформаційна компетентність є сукупністю трьох компонентів: – інформаційна компонента (здатність ефективної роботи з інформацією у всіх формах її представлення); – комп’ютерна або комп’ютерно-технологічна компонента (що визначає уміння та навички роботи з сучасними комп’ютерними засобами та програмним забезпеченням); – компонента застосовності (яка визначає здатність застосовувати сучасні засоби інформаційних та комп’ютерних технологій до роботи з інформацією та розв’язання різноманітних задач).
Говорячи про питання, пов’язані з комунікативною компетентністю, потрібно розуміти співвідношення понять «спілкування» і «комунікація». Комунікація (лат.communicatio) – 1) шлях повідомлення; 2) форма зв’язку; 3) акт спілкування. У широкому розумінні комунікація означає зв’язок, взаємодію як певних систем, так і індивідуумів. Спілкува́ння — передача інформації у будь-якій формі від однієї особи до іншої безпосередньо або за допомогою засобів зв'язку будь-якого типу. Оскільки ми розглядаємо спілкування як процес комунікації, то педагогічну комунікацію можна тлумачити як педагогічне спілкування. Звідси комунікативну компетентність учителя можна визначити як компетентність у педагогічному спілкуванні. Педагогічне спілкування – важливіша складова педагогічної діяльності; сутність педагогічного спілкування полягає в тому, що його зміст в основному визначається змістом педагогічної діяльності.
Підсумовуючи зазначене вище, слід відзначити, що провідним напрямком удосконалення комунікативної компетентності вчителів є формування в них знань про основні складові та характеристики педагогічного спілкування.
В сучасності поняття „компетенція” і „компетентність” тлумачаться в різних розуміннях. З метою з’ясування відмінностей між ними звернемось до словника. Компетенція – це коло питань, в яких певна особистість володіє знаннями, досвідом. Компетентність – це володіння знаннями, які дозволяють судити про що-небудь.
Аналізуючи різноманітні засоби спілкування, можна характеризувати комунікативну компетентність як здібність людини взаємодіяти вербально, невербально (жести, міміка тощо) і мовчки. Мова вчителя фізичної культури має певну специфіку, але повинна також відповідати цим якостям. Під час проведення різноманітних форм фізичного виховання вчителю фізкультури необхідно формулювати цілі і завдання, повідомляти учням теоретичні відомості, пояснювати техніку вивчаємих вправ, аналізувати і оцінювати якість їх виконання, підводити підсумки навчального заняття тощо. Якість мовного спілкування з учнями залежить від рівня культури мови вчителя фізичної культури.
Оскільки вчителю необхідно організовувати та супроводжувати навчально-виховний процес, використовуючи новітні технічні засоби, однією з ключових компетентностей вчителя стає інформаційно-комунікаційна.
Зараз виокремлюють такі базові елементи ІК-компетенції сучасного педагога: уміння застосовувати інформаційні технології для реєстрації, накопичення, збереження та, обробки інформації про досліджувані об’єкти, явища, процеси, уміння використовувати інформаційні технології для демонстрації друкованих графічних документів, аудио- і відеоматеріалів на уроці; уміння створювати презентації; уміння систематизувати і обробляти дані за допомогою таблиць, технологічних карт; уміння будувати порівняльні таблиці і виявляти закономірності за допомогою комп'ютера; уміння застосовувати інформаційні технології для моделювання процесів і об’єктів, виконання ескізів; уміння використовувати автоматизований контроль (самоконтроль) результатів навчальної діяльності; уміння використовувати вебресурси для вирішення педагогічних питань, збору інформації, доступу до наукових, педагогічних, методичних даних, участі в конференціях тощо.
Отже, для формування ІК-компетентності вчителю необхідно: мати уявлення про функціонування технічних засобів (комп’ютер, проектор, принтер, електронна дошка тощо) та дидактичні можливості ІКТ; володіти методичними основами підготовки необхідних для роботи матеріалів, використовуючи новітнє програмне забезпечення; використовувати Інтернет і цифрові освітні ресурси для вирішення адміністративних завдань; формувати позитивне ставлення до використання ІКТ. Для підвищення свого фахового рівня ІК-компетентності вчитель може брати участь у семінарах різного рівня з використання ІКТ та професійних конкурсах, форумах, спільнотах; курсах підвищення кваліфікації (очних та дистанційних) тощо.
Вчителі, які володіють високим рівнем компетентності у сфері ІКТ, можуть бути більш активними в реалізації професійно-пошукової та адміністративної діяльності, а рівень ІК-компетентності педагога має принципове значення для його професійної діяльності.
Висновки і перспективи подальших розвідок із напряму. Таким чином, інформаційно-комунікаційну компетентність вчителя фізичної культури ми розуміємо, як його здатність і готовність кваліфіковано використовувати інструментально-програмні засоби та предметно-орієнтовані інформаційні системи, і цифрові технології у професійній діяльності. Встановлено, що формування ІК-компетентності вчителя фізичної культури містить такі уміння: виділяти в навчальному плані ключові поняття і процеси, які бажано вивчати з використанням ІКТ (це стосується не лише формування знань, але також навичок, процедур, цінностей і відносин); співвідносити освітні стандарти з конкретними програмними засобами; допомогти учням здобути уміння та навички використання засобів ІКТ у межах свого навчального предмета; використовувати цифрові та веб-ресурси для навчання; застосовувати засоби ІКТ в якості додаткових дидактичних інструментів у процесі організації індивідуальної та групової роботи учнів як в урочній, так і в позаурочній діяльності; послуговуватися засобами ІКТ для підвищення продуктивності своєї праці та як інструменту набуття методичних і фахових знань.
Перспективи подальших розвідок у даному напрямку спрямовані на вивчення шляхів упровадження інформаційно-комунікативних технологій у практику вчителів фізичної культури як пріоритетного напряму забезпечення сталого розвитку вітчизняної системи освіти.
Список використаної літератури:
1. Державна національна програма «Освіта» («Україна XXI століття») : Постанова Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1993 року № 896. URL: http ://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/896-93-%D0%BF.
2. Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти : Постанова Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1392. URL: http://mon.gov.ua/ua/often-requested/state-standards/.
3. Концепція нової української школи. URL:http://mon.gov.ua/activity/education/zagalna-serednya/ ua-sch-2016/konczepcziya.html.
4. Литвинова С. Г. Інформаційно-комунікаційні компетентності вчителів загальноосвітніх навчальних закладів / С. Г. Литвинова // Комп’ютер у школі і сім’ї. – 2011. – № 5. – С. 6–10.
5. Національна стратегія розвитку освіти в Україні на період до 2021 року : схвалена Указом Президента України від 25 червня 2013 року № 344/2013. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/344/2013
6. Овчарук О. В. Проблеми оцінювання інформаційно-комунікаційної компетентності в системі загальної середньої освіти: загальні підходи / О. В. Овчарук // Інформаційні технології і засоби навчання. — 2014. — №6 (44) [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://journal.iitta.gov.ua/index. php/itlt/article/download/1162/880.
7.Сороко Н. В. Розвиток інформаційно-комунікаційної компетентності вчителів філологічної спеціальності в умовах комп’ютерно орієнтованого середовища : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.10 "Інформаційно-комунікаційні технології в освіті" / Н. В. Сороко. – К., 2012. – 20 c.
8. Спірін О. М. Інформаційно-комунікаційні та інформатичні компетентності як компоненти системи професійно-спеціалізованих компетентностей вчителя інформатики [Електронний ресурс] / О. М. Спірін // Інформаційні технології і засоби навчання. – 2009. – № 5 (13). – Режим доступу : http://eprints.zu.edu.ua/3733/2/09somtio.htm.
9. Шиян Б. М. Підготовка вчителя фізичної культури третього тисячоліття / Б.М. Шиян // Зб. наук. праць [«Концепція розвитку галузі фізичного виховання і спорту в Україні»] – Рівне : Принт Хауз, 2001. – Вип. 2. – С. 371–374.