Міністерство освіти і науки України Київський університет імені Бориса Грінченка

ДИТИНА

Освітня програма для дітей

від до років

Київ – 2016


УДК 373.2(072) ББК 74я73

Д49

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України (лист МОН України No 1/11-16163 від 09.11.2015 р.)

Науковий керівник проекту:

В.О. Огнев’юк, ректор Київського університету імені Бориса Грінченка, доктор філософських наук, професор, академік НАПН України. Авторський колектив:

Г.В. Бєлєнька, О.Л. Богініч, Н.І. Богданець-Білоскаленко, В.М. Вертугіна, К.І. Волинець, Ю.О. Волинець, Л.В. Гаращенко, Н.М. Голота, О.А. Іваненко, І.І. Карабаєва, А.В. Кишинська, О.В. Коваленко, О.Д. Літіченко, О.В. Лобо- да, О.О. Ліннік, О.В. Мартинчук, М.А. Машовець, Н.І. Мельник, О.А. По- ловіна, Ю.Ю. Савченко, Н.Б. Сиротич, Г.В. Смольникова, Г.С. Тарасенко, І.Є. Товкач. Наукове редагування:

Г.В. Бєлєнька, заступник директора з наукової роботи Педагогічного інституту Київського університету імені Бориса Грінченка, доктор педагогічних наук, професор; М.А. Машовець, професор кафедри дошкільної освіти Педагогічного інституту Київського університету імені Бориса Грінченка, кандидат педагогічних наук, доцент. Рецензенти:

С.М. Курінна, завідувач кафедри дошкільної освіти факультету дошкільної освіти та практичної психології Державного вищого навчального закладу «Донбаський державний педагогічний університет», доктор педагогічних наук, доцент; Л.М. Рожкова, методист РНМЦ Деснянського районного у м. Києві управління освіти. Експертизу здійснили:

Н.В. Гавриш, голова комісії з дошкільної педагогіки і психології Науково- методичної ради з питань освіти МОН України, доктор педагогічних наук, професор; Л.В. Гладун, директор Національного музею іграшки. Технічний секретар — І.Ф. Ляшова.

ISBN 978-617-658-016-4 © Г.В. Бєлєнька, О.Л. Богініч, Н.І. Богданець-Білоскаленко

[та ін.], 2016 © Київський університет імені Бориса Грінченка, 2016


ВСТУПНЕ СЛОВО

Дитинство є незабутнім, швидкоплинним, неповторним та найважливішим етапом людського життя. Загальновідомо, що п’ятдесят відсотків здібностей, необхідних для навчання, розвиваються у перші чотири роки життя людини, а ще тридцять — у віці чотирьох-восьми років. Дошкільний вік є фундаментом, на якому постає увесь життєвий шлях людини. Маленька новонароджена людина у сенсі фізичного виживання та емоційного розвитку, на відміну від багатьох інших живих істот, перебуває в абсолютній залежності від піклування дорослих членів суспільства. Воно насамперед відбувається в родині.

Окрім членів сім’ї, найбільш близькими до дитини також можуть стати вихователі дошкільних навчальних закладів. На допомогу вихователям колективом педагогів і науковців Київського університету імені Бориса Грінченка із залученням провідних фахівців України в галузі освіти створена Освітня програма для дітей від двох до семи років «Дитина». Назва Програми акцентує увагу на особистості дитини, пріоритетності її інтересів, бажань і потреб перед амбіціями дорослих. Період від двох до семи років обраний з огляду на те, що, по-перше, зазвичай саме у два роки малюка віддають до дошкільного закладу, який він відвідує до шести-семи років; по-друге, на цьому етапі життя починається активне дослідження і пізнання дитиною оточуючого світу.

Освітня програма розвитку дітей від двох до семи років «Дитина» — це перша програма, керуючись якою дорослі допоможуть дитині сформуватись як особистість. Надалі її життя будуть супроводжувати інші програми — шкільні, спеціальні, вищих навчальних закладів. Програма для розвитку дитини дошкільного віку — особлива. Освітні завдання в ній — цікаві й водночас вимагають від дитини докладання певних зусиль для задоволення пізнавального інтересу. Ефективність їх вирішення залежить від взаємодії малюка з дорослими, від емоційного фону, на якому розгортається процес пізнання.

Програма є освітньою, тобто базується на положенні про те, що освіта веде за собою розвиток. Дошкільна освіта — перша ланка в системі освіти України. На сьогодні доведено її пріоритетність як фундаменту цілісної неперервної освіти. Від якості цього фундаменту, закладеного в перші роки життя, залежить динаміка особистісного зростання дитини, її життєві установки та світосприйняття, отже, і рівень сукупного інтелекту та духовності нації.

Дошкільна освіта як соціальне й культурне явище є невід’ємним супутником еволюційного поступу людства. Науковцями вона розглядається як спеціальна сфера соціального життя, своєрідний соціокультурний феномен, сутнісна характеристика етносу, суспільства, людської цивілізації, способів її самозбереження й розвитку, цілісна єдність навчання, виховання, розвитку й саморозвитку особистості.

Як сфера соціокультурної практики у незалежній українській державі освіта набула національного значення і спрямовується на формування

3


4

нової ідентичності громадян, які готові нести особисту відповідальність за власне і суспільне благополуччя. Тому її пріоритетами визнані:

— посилення самостійності людини та її здатності до самоорганізації,

лідерства; — готовність до комунікації, співпраці; — формування терпимості до думки інших людей, уміння вести діалог,

знаходити змістовні компроміси; — розвиток здібностей до творчої діяльності; — уміння відстоювати свої права. Метою дошкільної освіти є формування основ світогляду цілісної, життєво активної, гуманістично спрямованої особистості — громадянина(ки) демократичного суспільства, який(а) у своїй життєдіяльності буде сповідувати національно-культурні, загальнолюдські та громадянські цінності. Дорослі, які причетні до процесу становлення особистості дитини дошкільного віку, мають розуміти свою відповідальність перед майбуттям. Для цього насамперед необхідно:

— сприймати дитину як вільну особистість, яка постійно розвивається у притаманних їй видах діяльності: ігровій, пізнавальній, практично- творчій; — бути партнером дитини у пізнанні самої себе, світу і себе у світі; — забезпечувати емоційний комфорт, стан благополуччя і залученості

до життя соціуму; — створювати умови для індивідуалізації траєкторії особистісного розвитку, формування цінностей, особистісних якостей та життєвих компетентностей. Нова Освітня програма для дітей від двох до семи років «Дитина», рекомендована Міністерством освіти і науки України, пропонує дорослим — вихователям і батькам дітей дошкільного віку вибудовувати освітній процес на основі врахування індивідуальних можливостей, здібностей і потреб дітей кожного вікового періоду. Її зміст є науково виваженим, однак це не заперечує можливість його варіювання залежно від темпу індивідуального розвитку дитини. Особливістю змісту є його «дешколяризація», інакше кажучи, розвиток дітей, а не цілеспрямована підготовка їх до школи на догоду нетерплячим батькам. Важливішим є розвиток інтересу до пізнання, активності, допитливості дитини, її відкритості до взаємодії і спілкування з оточуючим світом, ініціативності, готовності до експериментування, випробування себе.

Тож зичу вам, шановні дорослі, натхнення та успіхів у складній і захоплюючій справі навчання і виховання дошкільнят. Від вас залежить їхнє, а отже, і наше щастя, майбутнє України.

Віктор Огнев’юк, науковий керівник проекту, ректор Київського університету імені Бориса Грінченка, доктор філософських наук, професор, академік НАПН України


ПРОГРАМА «ДИТИНА»: ПОГЛЯД З ІСТОРІЇ У СЬОГОДЕННЯ

Ініціаторами створення творчої групи для підготовки пер- шого варіанту Програми виховання і навчання дітей від двох до семи років у 1990 р. були доценти Київського міжрегіонального інституту удосконалення вчителів (нині — Київський університет імені Бориса Грінченка) — кандидат педагогічних наук, знаний фахівець з початко- вої освіти в Україні Лідія Петрівна Кочина та кандидат психологічних наук, один з провідних дитячих психологів України Олена Василівна Проскура.

Саме О.В. Проскурою був зібраний та організований перший ко- лектив авторів майбутньої Програми. До роботи над нею були запро- шені фахівці з дошкільної освіти (Е.В. Бєлкіна, Е.С. Вільчковський, Н.В. Кудикіна, Т.Є. Мусіяченко), дитячі психологи (О.Л. Кононко, Ю.О. Приходько, О.Ю. Осадько), методисти з дошкільної освіти (О.М. Кириченко, О.В. Пшеврацька (Коваленко), Т.П. Жук), фахівець- філолог Н.Я. Дзюбишина-Мельник, педагог-практик М.М. Шишківська. На особливу увагу заслуговує ініціатива О.В. Проскури щодо запро- шення до авторського колективу Програми для дошкільних навчаль- них закладів відомих і знаних в Україні та за її межами фахівців з пи- тань початкової освіти (Н.М. Бібік, М.С. Вашуленка, Л.П. Кочиної, Н.С. Коваль, В.П. Тименка, О.Н. Хорошківської). В історії створення програм для дошкільних навчальних закладів в Україні це було зробле- но вперше з метою реалізації у змісті майбутньої Програми та мето- дичних рекомендацій до неї принципу наступності та перспективності між дошкільною та початковою ланками освіти, скорочення «місточка» для дитини між дитячим садком та першим класом школи. Над кожним розділом Програми та методичних рекомендацій до неї спільно працю- вали фахівці з дошкільної і початкової освіти.

Щодо назви майбутньої Програми, то пропозиції були найрізнома- нітніші, але згодом зупинились на назві «Дитина». Як зазначала пер- ший науковий керівник авторського колективу О.В. Проскура, назва

5


6

Програми не є випадковою. Автори поставили собі за мету змістом програмових завдань і стилем викладу спрямувати увагу педагогів на те, що саме дитина, кожна дитина як зростаюча особистість, потребує особливої уваги, теплоти і професійної турботи. І народна педагогі- ка, і наукові дослідження свідчать про те, що дошкільне дитинство, яке становить лише десяту частину життя людини, має надзвичайно важ- ливе значення в її розвитку.

Слід зазначити, що перше видання Програми побачило світ у видав- ництві Київського міжрегіонального інституту удосконалення вчителів у 1991 р. Друге було надруковане у 1992 р. у сумському видавництві «Мрія» загальним накладом 1000 примірників. Цього разу Програма вийшла у комплекті з методичними рекомендаціями. Проте автори по- стійно розмірковували над тим, як удосконалити матеріал. Робота над доопрацюванням Програми тривала.

Оскільки з різних районів Київської та інших областей України до Інституту надходила інформація про недостатню кількість примірни- ків Програми, у 1993 р. МП «Освітянин» було здійснене її третє видан- ня. Програма вийшла у двох частинах (перша містила розділи «Наші ма- лята», «Дослідники-чомусики», а друга — «Наша старша група», «Від гри до навчання») загальним накладом вже по 10 тис. примірників кожна.

У 1993 р. в результаті доопрацювання Програми «Дитина» та мето- дичних рекомендацій до неї з’явився новий розділ «Прилучаємось до музичної скарбниці», який створили фахівці з музичного виховання та хореографії дошкільників Л.Л. Левченко (Шевченко) та А.С. Шевчук. Того ж року Програма «Дитина» та методичні рекомендації до неї поба- чили світ у видавництві «Освіта» накладом 50 тис. примірників.

Пройшло десять років, відбулись зміни у суспільстві, що призвели до змін у дошкільній освіті. Зокрема, у 2001 р. були затверджені Указом Президента Закон України «Про дошкільну освіту» та низка підзакон- них актів, відповідно до яких Програма «Дитина» була доопрацьована та 2003 р. перевидана у видавництві «Богдана» накладом 11 тис. примір- ників, а у 2004 р. у цьому ж видавництві вийшли методичні рекомен- дації до Програми. До наукового керівництва даним виданням, окрім О.В. Проскури та Л.П. Кочиної, долучилась В.У. Кузьменко. Творчий ко- лектив розробників методичних рекомендацій до Програми поповнив- ся такими фахівцями, як: Н.Є. Глухова, А.М. Гончаренко, Н.М. Дятленко, Т.В. Потапова, В.І. Прокопенко та Г.В. Смольникова.

Робота над Програмою не припинялася. Результати сучасних пси- холого-педагогічних досліджень з питань навчання і виховання дітей дошкільного віку та пропозиції фахівців, які працюють безпосеред- ньо з дітьми, знайшли своє відображення у її наступному виданні. На


численні запити практиків дошкільної освіти доопрацьоване та допов- нене творчим колективом на чолі з науковими керівниками проекту В.О. Огнев’юком та К.І. Волинець видання Програми «Дитина» та ме- тодичних рекомендацій до неї було здійснене у видавництві Київського університету імені Бориса Грінченка в 2012 р. До наукового керівни- цтва Програмою, окрім О.В. Проскури, Л.П. Кочиної та В.У. Кузьменко, долучилась Н.В. Кудикіна. Творчий колектив поповнили Г.В. Бєлєнька, О.Л. Богініч, Н.І. Богданець-Білоскаленко, Л.В. Гаращенко, О.В. Лобода, Л.В. Лохвицька, М.А. Машовець, А.В. Пасічник, В.Д. Сапожко, І.Є. Товкач, дитячі психологи — Н.М. Дятленко, І.І. Карабаєва, Ю.Ю. Савченко та Г.В. Смольникова, фахівці з питань початкового на- вчання — К.І. Волинець, В.І. Прокопенко, Г.С. Тарасенко, І.Л. Сіданіч та В.В. Юрженко, фахівець з питань роботи з дітьми з особливими освітні- ми потребами О.В. Мартинчук. До роботи зі створення методичних ре- комендацій до Програми (видання 2012 р.) були запрошені О.Л. Богініч, Н.І. Богданець-Білоскаленко, В.М. Вертугіна, Л.В. Гаращенко, Н.М. Голота, Т.Л. Гурковська, С.О. Довбня, І.І. Карабаєва, Н.М. Кот, О.В. Лобода, Л.В. Лохвицька, О.В. Мартинчук, М.А. Машовець, А.В. Пасічник, Г.С. Тарасенко, І.Є. Товкач.

Час плине... Промайнуло п’ять років, на які Програма «Дитина» отримала гриф МОН України. Якщо замислитись, то для історії п’ять років — це мить між минулим і майбутнім. Насправді за п’ять років підростає дитина до рівня старшого дошкільника, школяр доростає до рівня середньої школи, студент закінчує ВНЗ. За цей ніби короткий ча- совий проміжок відбулись зміни у суспільстві, що привели до змін у до- шкільній освіті. Зазнали змін і доповнень Закон України «Про дошкіль- ну освіту» і низка інших нормативно-правових документів. У 2012 р. авторським колективом під науковим керівництвом А.М. Богуш, про- фесора, доктора педагогічних наук, дійсного члена НАПН України був доопрацьований та перевиданий Державний стандарт дошкільної осві- ти України — Базовий компонент дошкільної освіти (БКДО). Документ було підготовлено з урахуванням основних положень попереднього Базового компонента дошкільної освіти (1998 р.) та досягнень провід- них науковців у галузі дошкільної освіти України.

Відповідно до нових стандартів дошкільної освіти та поступу прак- тики виникла потреба переглянути й осучаснити концептуальні підхо- ди та зміст освітньої програми для дітей дошкільного віку. Над новою Освітньою програмою «Дитина» працював новий склад авторського колективу. Авторами враховані сучасні тенденції розвитку дошкіль- ної освіти. Для зручності педагогів-практиків здійснено переструкту- рування програмових завдань за лініями БКДО.

7


8

Назви розділів Програми відповідають назвам освітніх ліній інва- ріантної складової Державного стандарту дошкільної освіти, а саме: «Особистість дитини», «Мовлення дитини», «Дитина в соціумі», «Гра дитини», «Дитина у природному довкіллі», «Дитина в сенсорно-пізна- вальному просторі», «Дитина у світі культури», — та варіативної скла- дової, зокрема: «Подорожуємо у світ англійської мови», «Комп’ютерна грамота», «Шахи», «Хореографія».

У змісті викладено інформацію оптимального обсягу, що відпові- дає віковим можливостям дітей дошкільного віку, вилучено застарілу на сьогодні інформацію. Програмові завдання у цьому виданні конкре- тизовані, їх обсяг значно скорочений, вони згруповані за віковим прин- ципом, тому у старшій групі окремо представлені навчальні завдання для дітей шостого і сьомого років життя.

У змісті розділів освітньої програми яскраво простежуються за- сади компетентнісного підходу до розвитку особистості, показано, яким чином різні види діяльності дитини дошкільного віку впливають на формування її ключових компетенцій. Освітня програма орієн- тує педагогів і батьків на здійснення інтегрованого підходу до роботи з дітьми.

Підкреслимо, що у Програмі 2015 р. авторський колектив намагався реалізувати принципи співпраці, уваги й поваги до запитів сім’ї, взає- модопомоги, партнерства і професійної відповідальності.

Ідейним лідером і керівником проекту як у 2012, так і у 2015 р. є рек- тор Київського університету імені Бориса Грінченка, доктор філософ- ських наук, професор, академік НАПН України В.О. Огнев’юк. Основу авторського колективу становлять науковці кафедри дошкільної осві- ти Педагогічного інституту Київського університету імені Бориса Грінченка, а також добре відомі в Україні спеціалісти: завідувач кафедри спеціальної психології, корекційної та інклюзивної освіти Інституту людини Київського університету імені Бориса Грінченка, кандидат пе- дагогічних наук, доцент О.В. Мартинчук; доцент Інституту післяди- пломної педагогічної освіти Київського університету імені Бориса Грінченка, кандидат психологічних наук Г.В. Смольникова; завідувач кафедри дошкільної освіти Вінницького державного педагогічного уні- верситету імені Михайла Коцюбинського, професор, доктор педагогіч- них наук Г.С. Тарасенко; проректор-декан факультету підготовки юних абітурієнтів, майстер-класів та спецкурсів Київської дитячої Академії мистецтв, кандидат педагогічних наук, доцент О.А. Іваненко; старший науковий співробітник лабораторії психології дошкільника Інституту психології ім. Г.С. Костюка НАПН України, кандидат психологічних наук І.І. Карабаєва.


Освітня програма для дітей від двох до семи років «Дитина» від- повідає вимогам до сучасних програм, за якими мають право працю- вати дошкільні навчальні заклади державної, комунальної та приват- ної форм власності різних регіонів України. Програма містить у собі завдання комплексного характеру та оптимального рівня складності, який може бути засвоєний дітьми незалежно від місця їхнього прожи- вання. Доступність і чіткість викладу матеріалу робить її зручною для використання вихователями, батьками дітей дошкільного віку або осо- бами, які їх замінюють.

9


10

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Освітня програма «Дитина» побудована за лініями Базового компонента дошкільної освіти — Державного стандарту до- шкільної освіти України (нова редакція). Тому звичні для педагогів розділи частково змінили свої назви та зміст. У Програмі зміст освіт- ньої роботи з дітьми структурований за принципом інваріантності та варіативності.

В інваріантній частині представлено розділ «Особистість дити- ни», в якому вміщено відомості про вікові особливості психічного роз- витку дітей дошкільного віку, а також про зміст роботи із збереження і зміцнення здоров’я та забезпечення повноцінного фізичного розвит- ку дитини.

Розділ «Мова рідна, слово рідне» замінено розділом «Мовлення ди- тини». Його змістове наповнення побудовано з урахуванням особли- востей природи мовленнєвої діяльності дітей, що обслуговує всі інші види дитячої діяльності та пов’язана із їхніми щоденними потреба- ми у спілкуванні та взаємодії з оточуючими. Зміст розділу «Мовлення дитини» для дітей раннього віку подано за рубриками «Розвиток ро- зуміння мовлення» та «Розвиток активного мовлення», що зумовле- но особливостями мовленнєвого розвитку дітей третього року жит- тя. Щодо мовленнєвого розвитку дітей четвертого, п’ятого, шостого та сьомого років життя, то зміст зазначеного розділу оновлено та подано більш компактно і цілісно.

Розподіл освітніх завдань розділу «Мовлення дитини» та рубрики «Навчаємося елементів грамоти» є умовним. Кожен педагог, плануючи роботу з дітьми, має спиратися не лише на вікові, але й на індивідуаль- ні особливості вихованців, що проявляються у темпі засвоєння дітьми знань та оволодінні мовленнєвими вміннями. Реалізація завдань мов- леннєвого розвитку дітей має здійснюватися в процесі їх щоденного спілкування з вихователями, батьками та однолітками, інтегруючись у різні види діяльності.


Розділ «Дитина в соціумі» розкриває зміст роботи з ознайомлення дітей із суспільним довкіллям та трудового виховання (формування навичок самообслуговування та долучення до господарсько-побуто- вої праці). Таким чином, два розділи попереднього видання Програми «Дитина у довкіллі» та «Привчаємось працювати» об’єднано в один, що відповідає лінії БКДО і логіці входження дитини у соціум. Розділ структуровано за напрямами: «Предметний світ» та «Соціальний світ». Відповідно до принципу концентричності знання дітей від першої мо- лодшої до старшої групи поступово розширюються й ускладнюються. У своєму пізнанні дитина рухається від розуміння назв і призначен- ня оточуючих предметів та явищ до розуміння причинно-наслідкових зв’язків у предметному та соціальному світі. Результатом взаємодії ди- тини з предметним та соціальним світом має стати набуття життєвого досвіду, сформоване відповідальне ставлення до життя, що є основою активної громадянської позиції.

Зміст даного розділу тісно пов’язаний з наступним — «Гра дити- ни», оскільки саме у грі дитина відтворює свої враження від пізнан- ня довкілля, осмислює та інтеріоризує отриману інформацію. Розділ «Гра дитини» замінив «Граючись, зростаємо» із попереднього видан- ня і зазнав значних як структурних, так і змістових змін. Насамперед у ньому зменшено кількість освітніх завдань, оскільки автори стоять на позиції, що гра дитини має бути якомога більш вільною від регла- ментації з боку дорослих та слугувати засобом самовираження й роз- витку дитини. Також зміст розділу збагачено сучасною тематикою, вивільнено від інформації методичного характеру та театралізова- них ігор, які представлені у розділі «Дитина у світі культури» (підроз- діл «Театральна мозаїка»). Тематика всіх видів ігор відображає набу- ті дітьми знання з розділів: «Дитина у природному довкіллі», «Дитина в соціумі», «Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі», «Мовлення дитини». Таким чином реалізовано об’єднуючу місію гри, яка виступає центром інтеграції різних видів діяльності дитини.

Розділ «Дитина у природному довкіллі» замінив розділ «Віконечко у природу». В ньому висвітлено зміст роботи з формування у дітей системи знань про об’єкти та явища природи планети Земля, зв’язки і залежності між ними та роль праці у природі, а також наведено за- вдання для надання дітям початкових уявлень про Космос. У сукуп- ності пропонована інформація має стати основою формування пізна- вально-емоційного ставлення та екологічно-доцільної поведінки дітей в природі.

У розділі «Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі» відображе- но зміст роботи з дітьми раннього та дошкільного віку, що спрямова-

11


12

на на збагачення їхнього досвіду різноманітними сенсорними вражен- нями, формування у дітей вмінь орієнтуватися у сенсорних еталонах (колір, величина, форма), їх видах, ознаках, властивостях. Збагачення сенсорного досвіду є базою інтелектуального розвитку дитини, під- ґрунтям для формування логіко-математичних уявлень, розвитку кон- структивних навичок, розширення уявлень про властивості та ознаки предметів, з якими вона стикається безпосередньо у різних видах ді- яльності. Автори розділу наполягають на тому, що завдання сенсор- но-пізнавального розвитку дитини повинні вирішуватися комплексно через виконання всіх розділів і підрозділів Програми «Дитина», а не лише на спеціально організованих заняттях.

У розділі «Дитина у світі культури» комплексно представлено зміст образотворчої, музичної, театралізованої та літературної діяльно сті дітей дошкільного віку. Такий підхід передбачає взаємопов’язаність тем. Наприклад, у підрозділі «Образотворча майстерня» передбаче- но посилання на підрозділ «Музичний калейдоскоп», у якому з метою підготовки дітей старшого дошкільного віку до занять з ознайомлен- ня з художніми картинами різних жанрів подано перелік картин для дітей молодшого та середнього дошкільного віку, рекомендований для візуалізації під час слухання музики. У підрозділі «Театральна мозаї- ка» містяться посилання на твори дитячої літератури, наведені у під- розділі «Літературна скринька», що рекомендовані для використан- ня під час ігор-драматизацій тощо. Крім того, у підрозділі «Театральна мозаїка» зроблено акцент на розвитку творчості та виявленні індиві- дуальності дитини на противагу якості техніки виконання. Основною метою реалізації завдань розділу є отримання дітьми задоволення від процесу та результату діяльності.

Оскільки проблеми організації взаємодії педагогів з батьками та реалізації наступності між дошкільною та початковою освітою ніколи не втрачають актуальності, то зміст розділів «Сім’я і дитячий садок» та «Місточок до школи» суттєво не змінився, лише був переорієнтова- ний на запити сучасних батьків.

У розділі «Діти з особливими освітніми потребами» презентовано новий напрям — «Співпраця з батьками дітей вікової норми», визна- чено етапи співпраці між вихователями ДНЗ і батьками, вказано мету і завдання ДНЗ та принципи організації роботи з дітьми з особливими потребами в групах з інклюзивною формою навчання.

Варіативна частина містить такі розділи: «Подорожуємо у світ ан- глійської мови», «Комп’ютерна грамота», «Шахи» та «Хореографія». Зокрема, зміст розділу «Подорожуємо у світ англійської мови» повніс- тю узгоджено з Базовим компонентом дошкільної освіти (2012 р.).


Навчально-розвивальний матеріал систематизовано за тематичними блоками в логічній послідовності. Розробка тематичних блоків на дру- гий рік вивчення англійської мови передбачає ускладнення. Розширено і конкретизовано зміст навчального матеріалу, зокрема чітко визначе- но фонетичну, лексичну, граматичну та англомовну компетенції дітей. У новій редакції Програми в розділі «Подорожуємо у світ англійської мови» виокремлено тему «Скоро в школу. Алфавіт», що забезпечує елементарну підготовку дитини дошкільного віку до вивчення інозем- ної мови (англійської) у початковій школі, додано теми «Я — украї- нець», «Птахи і рослини», «Свята, відпочинок, розваги», «Транспорт», «Подорож у Космос».

У розділі «Шахи» розкрито зміст роботи з ознайомлення дітей з на- звами шахових фігур, основними поняттями гри, історією шахів, пра- вилами гри і взаємодії з партнером під час гри, поясненням шахової термінології. Враховані завдання, які ускладнюються поступово і реа- лізуються через залучення дітей до різних видів діяльності.

Розділи Програми «Дитина» структуровано за віковим прин- ципом:

— перша молодша група «Крихітки» (третій рік життя); — друга молодша група «Малята» (четвертий рік життя); — середня група «Чомусики» (п’ятий рік життя); — старша група «Фантазери-мрійники» (шостий рік життя); — «Дослідники» (сьомий рік життя). Для полегшення реалізації змісту Програми у практиці дошкільної освіти авторами здійснено посезонний розподіл програмового матері- алу окремих розділів.

Зміст оновленої Програми дає змогу відійти від традиційної си- стеми занять, оскільки уможливлює інтеграцію різних видів діяльно- сті, що зазначено у тематиці розділів. Варто наголосити, що заняття як традиційна форма роботи повинні бути органічно включені в про- цес життєдіяльності дітей дошкільного віку, але не мають розглядати- ся дорослими як єдино можлива дидактична одиниця дошкільної осві- ти. Більшість групових форм роботи за кожним розділом планується у межах від 0,5 до 2 разів на тиждень. Винятком є групові форми ро- боти з фізичного виховання. Вони проводяться щоденно (2 рази у залі, 3 рази на повітрі).

Період дошкільного дитинства є надзвичайно важливим для роз- витку особистості. Авторський колектив переконаний, що, керуючись цим твердженням та за допомогою оновленої Програми «Дитина», батьки і педагоги створять належні умови для зростання здорової, щасливої, самодостатньої, творчої особистості.

13


14

СКЛАД АВТОРСЬКОГО КОЛЕКТИВУ, ЯКИЙ ПРАЦЮВАВ НАД ПРОГРАМОЮ «ДИТИНА»

Науковий керівник проекту — В.О. Огнев’юк. Автори розділів та підрозділів: Вступне слово — В.О. Огнев’юк. Програма «Дитина» погляд з історії у сьогодення — О.В. Коваленко. Пояснювальна записка — Г.В. Бєлєнька, О.А. Половіна. Сім’я і дитячий садок — М.А. Машовець. Особистість дитини:

Вікові особливості психічного розвитку дітей — І.І. Карабаєва,

Ю.Ю. Савчен ко, Г.В. Смольникова. Здоров’я та фізичний розвиток — О.Л. Богініч, Л.В. Гаращенко. Мовлення дитини — А.В. Кишинська, І.Є. Товкач. Дитина в соціумі — М.А. Машовець, О.Д. Літіченко. Гра дитини — О.О. Стаєнна. Дитина у природному довкіллі — Г.В. Бєлєнька, Г.С. Тарасенко. Дитина в сенсорно пізнавальному просторі — Н.М. Голота, О.В. Коваленко,

М.А. Машовець, Г.В. Смольникова. Дитина у світі культури:

Образотворча майстерня — О.А. Половіна. Музичний калейдоскоп — О.А. Іваненко. Театральна мозаїка — О.А. Половіна, Н.Б. Сиротич. Літературна скринька — Н.І. Богданець-Білоскаленко. Діти з особливими освітніми потребами — В.М. Вертугіна, О.В. Мартинчук. Місточок до школи — К.І. Волинець, Ю.О. Волинець, О.О. Ліннік Подорожуємо у світ англійської мови — О.В. Лобода, Н.І. Мельник. Комп’ютерна грамота — А.В. Кишинська. Шахи — Ю.О. Волинець. Хореографія — О.А. Іваненко.

За редакцією Г.В. Бєлєнької, М.А. Машовець. Сподіваємось, що рекомендована Міністерством освіти і науки України Освітня програма «Дитина», як і всі попередні, стане у приго- ді широкому загалу педагогічних працівників дошкільних навчальних закладів, сімейним педагогам (гувернерам), батькам дошкільників, сту- дентам, аспірантам, викладачам та всім, хто опікується освітою дітей дошкільного віку.

Впевнені, що Освітня програма «Дитина» як методичний інстру- ментарій реалізації Базового компонента дошкільної освіти сприятиме продуктивній роботі сучасних дошкільних навчальних закладів, допо- може вам у справі виховання дітей, спонукатиме до творчості.

З повагою Автори


Сім’я і дитячий садок

Сучасна сім’я характеризується низкою особливостей у ре- алізації однієї з основних функцій — вихованні власних дітей, зокрема в період дошкільного дитинства. Якість сімейного виховання залежить від низки об’єктивних та суб’єктивних чинників, серед яких виділяють такі: тип сім’ї (повна, неповна, нуклеарна, багатопоколінна тощо), рі- вень загальної культури батьків, наявність сімейних традицій, розу- міння необхідності наявності виховної моделі та засобів її реалізації, кількість дітей в сім’ї, відкритість батьків до збагачення власного педа- гогічного досвіду та розвитку виховних можливостей, здатність зміню- ватися й «зростати» разом з дитиною. Держава забезпечує педагогічну підтримку та здійснює комплексний супровід сім’ї, в якій виховується дитина дошкільного віку, через систему суспільного дошкільного ви- ховання.

Дошкільний навчальний заклад — відкритий освітній простір, в якому педагогічний колектив взаємодіє із сім’ями вихованців задля забезпечення потреб, інтересів та повноцінного розвитку кожної ди- тини.

Виховна функція сім’ї частково делегується дошкільному навчаль- ному закладу, але при цьому сім’я не самоусувається від питань вихо- вання власної дитини, а виступає замовником власного педагогічного просвітництва та якісної дошкільної освіти своєї дитини задля її успіш- ного розвитку.

Функції взаємодії дошкільного навчального закладу і сім’ї реа- лізуються в таких складових: інформаційній; входженні сім’ї в освіт- ній простір; активній педагогічній позиції сім’ї у взаємодії з фахівця- ми ДНЗ.

Інформаційна складова передбачає усвідомлення дорослими — батьками і фахівцями — дитини, її життя та здоров’я як найвищої цін- ності. Тому дорослі мають бути партнерами у забезпеченні належних умов для її повноцінного розвитку. Для благополуччя дитини батьки повинні познайомитися з педагогічним колективом, особливостями

15


16

роботи та відкритістю обраного ними дошкільного навчального закла- ду, а фахівці у свою чергу мають на умовах конфіденційності володіти достовірною інформацією про стан її розвитку. Відкритість дорослих та координація їхніх дій сприятиме забезпеченню виконання материн- ської функції — охороні та зміцненню здоров’я дитини.

Входження сім’ї в освітній простір передбачає визначення при- йнятного стилю взаємин з дитиною з боку дорослих та між дорослими. Приймаючи дитину, вихователь має бути ознайомлений із змістом, ха- рактером і напрямком її виховання в сім’ї, щоб забезпечити умови під- тримки того позитивного, що вже набуто. Конструктивна комунікація дорослих дасть можливість забезпечити діагностичну та конструктор- сько-організаційну функції взаємодії батьків і вихователів.

Активна педагогічна позиція сім’ї у взаємодії з педагогічним ко- лективом дошкільного навчального закладу, вихователем та помічни- ком вихователя вікової групи, яку відвідує дитина, не тільки сприятиме поліпшенню реалізації функції педагогічного самовдосконалення батьків, а й допоможе дитині відчути себе захищеною й благополуч- ною. Виділені складові педагогічної взаємодії можуть бути по-різному представлені в часі, здійснюватися послідовно або одночасно, але орієнтація вихователя на їх наявність допоможе керувати цим про- цесом.

Взаємодія педагогічного колективу і сім’ї вихованців передбачає ви- рішення певних завдань:

— формування у батьків уявлень про необхідність взаємодії з педа- гогічним колективом;

— моделювання взаємодії педагогів і батьків на засадах індивіду- ального підходу до кожної сім’ї;

— розширення уявлень батьків про власну дитину, її потенційні можливості й перспективи;

— популяризація ефективних педагогічних концепцій сімейного виховання дітей дошкільного віку;

— об’єднання батьків за інтересами, створення сімейних клубів. Модель включення батьків в освітній процес дошкільного навчаль- ного закладу ґрунтується на таких принципах:

— індивідуального підходу до кожної сім’ї; — поєднання педагогічної самоосвіти та педагогічного просвіт- ництва (батьків і вихователів);

— використання традиційних та нових форм взаємодії; — урахування позитивного досвіду сімейного виховання. Принцип індивідуального підходу передбачає проведення моніто- рингу соціального стану сім’ї, рівня педагогічної культури батьків та


стилю сімейного виховання; дослідження потреб, інтересів сімей; ви- вчення, узагальнення та популяризацію позитивного досвіду сімейно- го виховання; вивчення думок та бачення батьками результатів робо- ти дошкільного навчального закладу і якості взаємодії з педагогічним колективом.

Принцип поєднання педагогічної самоосвіти та педагогічного про- світництва (батьків і вихователів). Педагогічна самоосвіта — необхід- на умова підвищення педагогічної культури як педагогів, так і батьків. Педагоги в процесі самоосвіти вивищують професійну компетентність, удосконалюють рівень теоретичних знань, ознайомлюються з іннова- тикою в освіті. Батьки відкривають для себе знання про закономірнос- ті розвитку і становлення особистості дитини, порівнюють свій вихов- ний досвід з науково обґрунтованими методичними рекомендаціями взаємодії з дітьми. Педагогічне просвітництво батьків з боку педагогів допомагає останнім зрозуміти особливості персоніфікованого вихов- ного впливу на власну дитину, усвідомити необхідність побудови мо- делі сімейного виховання, суголосної з метою виховання щасливої ди- тини.

Принцип використання традиційних та нових форм взаємодії сім’ї і дитячого садка полягає у доцільному поєднанні колективних форм підвищення педагогічної культури сім’ї з груповими та індивідуальни- ми, з широким залученням інформаційно-комунікаційних технологій. Широкого поширення набувають інтернет-клуби як форма мережевої взаємодії дошкільного навчального закладу і сім’ї. Тому необхідним атрибутом іміджевої характеристики має стати сайт дошкільного на- вчального закладу, створений та підтримуваний відповідно до чинних вимог. Визнання дошкільного навчального закладу відкритим освіт- нім та соціокультурним простором дає змогу запроваджувати такі нові форми взаємодії, як арт-студії, фан-клуби, літературні кафе з елект- ронною бібліотекою для батьків.

Принцип урахування позитивного досвіду сімейного виховання по- лягає у використанні вихователем надбань сімейного виховання у роз- витку дитини, традицій виховання, національних та релігійних особли- востей і, відштовхуючись від них, проектуванні подальшого зростання педагогічної майстерності батьків.

Упровадження такої моделі взаємодії сім’ї і дитячого садка дасть можливість створити в дошкільному навчальному закладі поліфунк- ціональне предметно-розвивальне середовище, що характеризувати- меться мобільністю, змінюваністю, відкритістю, доступністю з ме- тою надання дітям свободи вибору діяльності, а також включенням батьків у планування освітнього процесу та організацію процесу

17


18

життєдіяльності дітей у групі, створенням творчої команди педаго- гів і батьків, що ефективно працюватиме над реалізацією Програми «Дитина».

Нижче розглянемо пропоновані до використання форми роботи дошкільного навчального закладу з батьками.

День відкритих дверей проводиться один раз на рік спільними зу- силлями всіх учасників освітнього процесу — працівників дошкільно- го навчального закладу, батьків, членів родин вихованців, дітей з ме- тою презентації освітньо-культурних здобутків та розкриття іміджу закладу.

Просвітницька педагогічна наочність. Використовуються різні види наочності — стенди, тематичні виставки, фотоколажі, комп’ютерні презентації на сайті ДНЗ. Це допомагає продемонструвати новинки ме- тодичної літератури, результати наукових досліджень, які безпосеред- ньо використовуються в освітній роботі та значною мірою впливають на досягнення дітей. Батьки знайомляться як з індивідуальними, так і з колективними роботами дітей (малюнками, аплікаціями, ліплення- ми), представленими на своєрідних вернісажах.

Індивідуальне консультування. Основне завдання — аналіз та ко- ригування розвитку батьківських виховних позицій, покращення сти- лю внутрішньосімейної взаємодії, оптимізація спілкування та взаємо- дії з дитиною.

Групове консультування проводиться на основі диференціації, оскільки має спеціалізовану спрямованість. Зазвичай воно складаєть- ся з двох етапів. На першому етапі вихователь знайомить батьків з тим питанням, яке є для виховання їхніх дітей найбільш актуальним. На другому етапі вихователь і батьки обговорюють виховні ситуації з до- свіду та інші проблемні питання, що стосуються порушеної теми.

Дискусії проводяться задля спільного оптимального вирішен- ня того чи іншого гострого питання виховання особистості. В осно- ві дискусії — пошук вирішення конкретних педагогічних ситуацій. Вихователем можуть бути запропоновані теми, які мають надзвичай- но важливе значення для розвитку дитини. Для проведення коректної дискусії аудиторія має розуміти психологічний і педагогічний смисл порушеного питання.

Батьківські конференції. Проводяться, як правило, один раз на рік з метою обміну досвідом виховання дитини в сім’ї. На розгляд батьків- ської конференції виносяться як широкі й актуальні теми психолого- педагогічного характеру, так і конкретні й не менш актуальні питан- ня сімейного виховання. Особливістю таких конференцій є те, що вони проводяться на засадах «рівний — рівному» і дають можливість бать-


кам висловитися, поділитися роздумами, здобутками, сумнівами, що впливає на всіх учасників, надихає на творчий пошук, убезпечує від за- стосування негативної практики зі своєю дитиною. З батьками, які ви- явили бажання виступити на конференції, вихователь заздалегідь про- водить консультування, допомагаючи у підборі методичної літератури, аналізі фактичного матеріалу, складанні плану виступу. Батьківська конференція правомочна прийняти рішення і рекомендувати його до виконання.

Батьківський семінар-практикум зазвичай пропонується для на- буття батьками практичних умінь щодо організації та проведення роз- важально-дозвіллєвих заходів в умовах сім’ї, навичок художньо-твор- чого та предметно-ужиткового характеру, як-от: малювання в різних техніках, сучасні техніки роботи з тканиною та папером, театралізація літературних чи власних творів, прикрашання дитячого одягу чи кулі- нарний дизайн тощо. Семінари-практикуми можуть проводитися як за попередньо визначеною тематикою, так і за потребами батьків. Під час їх організації можна застосувати гендерний підхід.

Лекторій. Метою його запровадження є не тільки науково-методич- не просвітництво батьків засобами поглиблення та систематизації їхніх теоретичних знань щодо розвитку та освіти власних дітей, але й фор- мування у них уявлень про себе як вихователів, вироблення спільних поглядів на особливості вибору виховних впливів на кожного з дітей та розвиток уміння плекання своєї родини як єдиної спільноти. Тематика роботи лекторію випливає з інтересів батьків, вихователів та нагальних питань, які виникають у практиці роботи з групою вихованців.

Отже, головною ідеєю педагогічної взаємодії дорослих в освітньо- му процесі дошкільного навчального закладу є спільне творення щас- ливого світу.

19


ЗМІСТ ОСВІТНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ З ДІТЬМИ ВІД ДВОХ ДО СЕМИ РОКІВ


ПЕРША МОЛОДША ГРУПА «КРИХІТКИ» (ТРЕТІЙ РІК ЖИТТЯ)

ОСОБИСТІСТЬ ДИТИНИ

Вікові особливості психічного розвитку дітей

Провідна потреба — у спілкуванні з дорослими та одноліт- ками, у любові та повазі. Провідна діяльність — предметно-маніпулятивна. Провідна функція — сприймання.

Особливості віку

На третьому році життя у дитини розширюються потре- би, змінюються види і форми діяльності, розвивається вольова сфера, елементи свідомості та самосвідомості, відбуваються зміни у спілку- ванні з дорослими та дітьми (формується потреба спілкування з од- нолітками). Якщо на другому році життя одноліток сприймався як об’єкт навколишньої дійсності, то тепер дитина ставиться до нього як до рівного собі суб’єкта. У цьому віці спостерігаються протиріч- чя між прагненням малюка до самостійності, бажанням брати участь у діяльності дорослих та реальними можливостями. Це протиріччя знаходить вирішення у сюжетній грі, що з’являється на цьому етапі життя дитини.

Загострюється інтерес малят до мови оточуючих людей, особливо коли вона спрямована на них самих. Швидко збільшується словник. Основну частину активного словника складають іменники (до 60 %), дієслова (близько 27 %) та прикметники (10–12 %). Діти вживають ба- гатослівні речення, а в другому півріччі вже користуються складними підрядними реченнями, майбутнім часом дієслів, прикметниками, спо- лучниками, прийменниками. Виникає розуміння мовлення-розпові-

21


22

ді. Більш легко розуміє дитина ті розповіді, які пов’язані з предметами і явищами, що її оточують.

Інтенсивно розвиваються зорова, тактильна і кінестетична чутли- вість дитини, координуються рухи рук та очей. Завдяки цьому вона може всебічно обстежувати предмети, ознайомлюватися із їх влас- тивостями (колір, форма, величина). Також у малят швидко розви- вається фонематичний і музичний слух (розрізнення різних шумів, голосів людей, звуків і тонів музики), більш цілісного характеру на- буває сприймання. Поступова координація рухів очей та рук при об- стеженні предметів дає змогу здійснювати зорові орієнтувальні дії, що стають, власне, актами сприймання. До кінця третього року жит- тя дитина вже орієнтується у найближчому просторі (кімнати, ігрово- го майданчика), розрізняє напрямки «догори», «вниз», «вперед», «на- зад», помічає зміни у розміщенні предметів. Однак обсяг та стійкість уваги дітей ще невеликі. Малята легко відволікаються на кожний но- вий яскравий предмет.

Відбуваються прогресивні зрушення у розвитку пам’яті, яка фік- сує набутий дитиною сенсорний, руховий, емоційний досвід. Образи об’єктів стають дедалі більш диференційованими. До кінця третього року малята впізнають не лише близьких, а й інших людей, різні пред- мети, знайомі пісні, казки, вірші. Їхня образна пам’ять розвинена кра- ще за словесно-логічну, тому діти ліпше запам’ятовують емоційний ма- теріал, що супроводжується наочними та звуковими ілюстраціями. Процеси пам’яті мають мимовільний характер.

З’являються елементи абстрактного та словесно-логічного мис- лення. Виникають перші судження про оточуючих. Власна мова дити- ни починає регулюватись її поведінкою і набуває функції планування своїх досягнень, своєї мети. Розвивається допитливість (Що це? Чому?), формуються перші узагальнення — все це створює передумови для ро- зуміння символів. Дитина вже вміє замінювати в грі одні предмети на інші, бачити у лініях на папері та конструкціях з будівельного матеріа- лу зображення реальних предметів.

Малюк оволодіває наочно-дійовим мисленням у процесі практично- го і мовного спілкування з дорослими. Пізнання навколишнього світу відбувається у процесі предметної діяльності. Дітям потрібно створи- ти розвивальне предметне середовище, яке дасть змогу активно дослі- джувати не лише зовнішні властивості предметів, але й їх внутрішнє улаштування. Розв’язуючи нові для себе завдання (порівняння предме- тів за кількісними ознаками, абстрагування кількості від інших ознак предметів, визначення кольору, форми, величини), дитина поступово навчається узагальнювати предмети, класифікувати їх за більш істот-


ними ознаками. 2–3-річна дитина використовує три основні типи дій: розібрати на частини, сконструювати (скласти з частин ціле), заповни- ти й спустошити порожнину в предметі. У цьому віці дитина може не розуміти різниці між живим і неживим та «розібрати на частини» жи- вого метелика, комаху так само, як вона це робить з пластмасовою ма- шинкою, пірамідкою, мотрійкою. Така поведінка не є проявом жорсто- кості. Різницю між живим і неживим дитина засвоює зі спостережень за ставленням дорослого до різних об’єктів.

Під впливом спілкування з дорослими розвиваються почуття, що проявляються у ставленні дітей до певних осіб (прихильність, співчут- тя, симпатія, антипатія). З’являються почуття, пов’язані з виконанням діяльності (задоволення від досягнутого результату, радість від схва- лення, засмучення від невдачі), а також негативні емоції (ревнощі, об- раза, страх, заздрість). Дитина від двох до трьох років проявляє свої емоції негайно, яскраво й безпосередньо. Малюк ще не здатен довіль- но контролювати ці прояви й не може за власним бажанням «негайно припинити плакати», як від нього іноді вимагають дорослі. До кінця третього року емоційне життя дитини практично незалежне від емо- цій оточуючих людей, але регуляція її почуттів під впливом доросло- го ще зберігається.

Малюк досягає помітних успіхів у формуванні довільності не лише емоцій, але й дій. У процесі розвитку активного мовлення він спроможний визначити мету дій відповідним словом. На відміну від дій малят другого року життя, дії дітей третього року менш імпуль- сивні й більш контрольовані. Виконуючи доручення дорослих, вони привчаються робити те, «що треба», і стримують себе від того, чого «не можна робити».

До трьох років у дітей закладаються передумови переходу до про- дуктивних видів діяльності, зокрема: малювання, ліплення, констру- ювання. Починають формуватися навички різних видів музичної ді- яльності. Діти охоче слухають пісні про знайомі їм образи, емоційно сприймають їх. Підвищується музично-слухова чутливість малят (роз- різнення звуків за тембром, висотою), з’являються мелодійні інтонації співу, елементарна ритмічність у рухах під музику.

На цьому етапі життя діти починають свідомо оцінювати дії дорос- лих, вміють організувати за власною ініціативою спільну з ними ігрову та предметну діяльність. У малят з’являється почуття спільності з до- рослими, яке виявляється у тому, що вони активніше використовують займенник «ми». Це суттєвий крок у психічному розвитку дітей.

Наприкінці третього року життя у малят виникає принципово нова форма дитячих комунікативних дій — емоційно забарвлені ігрові дії, за

23


24

допомогою яких вони не тільки виявляють своє ставлення до одноліт- ка, але й демонструють йому свої вміння. Створюється необхідна осно- ва для формування більш складних форм спільної сюжетно-рольової гри, що буде розвиватися на четвертому році життя.

Вкрай важливим є те, що у дітей третього року життя з’являється свідоме виявлення себе (елементи самосвідомості), свого «Я». Саме в цей період відбувається народження особистості. Маля впізнає себе у дзеркалі, на світлинах, часто вживає займенники «я», «мій», «мені», усвідомлює себе певним чином незалежним від дорослих (його бажан- ня та інтереси можуть не збігатися з намірами оточуючих). Цей пере- лом свідомості виявляється у яскраво вираженому прагненні до само- стійності (Я сам), бажанні бути схожим на дорослих, наслідувати їх. Дитина вимагає шанобливого ставлення до себе, часто негативно реа- гує на надмірну опіку з боку дорослих.

Починається криза трьох років, сконцентрована навколо «Я» малю- ка. Її сутність полягає у психологічному відокремленні «Я» від оточую- чих дорослих, що супроводжується певними специфічними виявами — впертістю, негативізмом, протестом проти їхніх дій. Основні причини цього — невдоволеність взаєминами з дорослими, прагнення віднай- ти власну позицію. Спостерігається підвищена вразливість і чутливість дитини до оцінок власних досягнень з боку дорослого, з’являється гор- дість за ці досягнення. До кінця третього року сфера досягнень дити- ни поєднується із сферою ставлення до себе, що сприяє поступовому вивільненню самооцінки від оцінки дорослих. Основними сферами, в яких діти прагнуть самоствердитися, є предметна діяльність (особли- во продуктивна з конкретним наочним результатом) та спілкування з дорослими й однолітками.

Організація життєдіяльності дітей третього року життя

Обов’язком вихователя, що працює з дітьми третього року життя, є постійне піклування про організацію цікавих ігор, змістовних занять та активної діяльності дітей впродовж дня. Найкращі умови для розвитку сприймання, наочно-дійового і наочно-образного мислення малят забезпечує спеціально організоване сенсорне виховання. Воно включається в усі основні види діяльності та здійснюється на спеціаль- них заняттях.

Визначним принципом освітньої роботи з дітьми цього віку є узгодження індивідуальних і підгрупових форм роботи. Якщо пев-


ні предметні дії чи вид діяльності дитина під керівництвом педагога вчилась виконувати індивідуально, то згодом їх потрібно включати у підгрупові заняття; якщо ж певна гра чи заняття спочатку проводи- лись з підгрупою дітей, повторно їх слід провести з кожною дитиною індивідуально.

Тривалість індивідуальних занять — 5 хв, підгрупових — 10 хв, фіз- культурних занять — 15 хв. Заняття проводяться у формі гри щодня вранці та в другій половині дня у підгрупах (6–8 дітей). Підгрупи фор- муються залежно від віку дітей і стану їхнього фізичного та психічно- го розвитку. Заняття мають бути цікавими, приємними для маленьких вихованців, з практичними діями самих дітей, позитивною оцінкою їх- ніх дій з боку вихователя, загальною доброзичливою атмосферою. Крім того, щодня на прогулянці повинні проводитися рухливі ігри, спосте- реження за довкіллям та природою, дидактичні ігри (індивідуально або у невеликих підгрупах).

Дітей цього віку вдень вкладають спати один раз. Враховуючи те, що діти третього року життя потребують допомо- ги дорослих у побутових діях (одягання, роздягання, приймання їжі, вмивання тощо), ці режимні процеси слід організувати також за під- групами.

Орієнтовний розподіл часу на процеси життєдіяльності дітей третього року життя вдома та у дошкільному навчальному закладі (у робочі дні)

I. Осінньо-зимовий період

Процеси Години доби

Вдома Підйом, ранковий туалет 6.30–7.30

У дитячому садку

Зустріч дітей, огляд, ігри, індивідуальне спілкування, гімнастика

7.00–7.50

Підготовка до сніданку, сніданок 7.50–8.35

Ігри, підготовка до занять, заняття (у підгрупах та інди- відуальні), самостійна діяльність (за власним вибором дітей)

I підгрупа: 8.35–9.15 II підгрупа: 8.50–9.30

Підготовка до прогулянки, прогулянка, індивідуальні заняття, самостійна діяльність (за власним вибором дітей)

9.30–11.30

25


26

Процеси Години доби Повернення з прогулянки 11.30–11.40 Підготовка до обіду, обід 11.40–12.20 Підготовка до сну, сон 12.20–15.00

Поступовий (у міру пробудження дітей) підйом, оздо- ровчі процедури

15.00–15.25

Підготовка до полуденка, полуденок 15.25–15.50

Ігри, самостійна діяльність (за власним вибором дітей), заняття індивідуальні та у підгрупах

I підгрупа: 15.50–16.20 II підгрупа: 16.05–16.35

Підготовка до прогулянки, прогулянка 16.35–18.00 Повернення з прогулянки, роздягання, ігри 18.00–18.10 Підготовка до вечері, вечеря 18.10–18.40

Ігри, бесіди вихователя з батьками, повернення дітей додому

18.40–19.00

Вдома Прогулянка з батьками 19.00–19.50 Спокійні ігри, гігієнічні процедури 19.50–20.20 Укладання в ліжко, вечірня казка, колискова мами, ніч- ний сон

20.20–6.30 (7.30)

II. Весняно-літній період

Процеси Години доби

Вдома

Підйом, ранковий туалет 6.30–7.30

У дитячому садку

Зустріч дітей, огляд, ігри, індивідуальне спілкування, гім- настика

7.00–8.00

Підготовка до сніданку, сніданок 7.50–8.35

Ігри, підготовка до прогулянки, вихід на прогулянку 8.35–9.05

Прогулянка, ігри, індивідуальні заняття, самостійна діяль- ність дітей за власним вибором, спостереження, повітряні та сонячні процедури

9.05–11.05


Процеси Години доби

Повернення з прогулянки, водні процедури 11.05–11.30

Підготовка до обіду, обід 11.30–12.10

Підготовка до сну, сон 12.10–15.00

Поступовий (у міру пробудження дітей) підйом, ігри 15.00–15.20

Підготовка до полуденка, полуденок 15.20–15.45

Ігри, підготовка до прогулянки, вихід на прогулянку 15.45–16.05

Прогулянка, ігри, індивідуальні заняття, самостійна діяль- ність дітей за власним вибором, спостереження

16.05–17.55

Повернення з прогулянки, ігри 17.55–18.10

Підготовка до вечері, вечеря 18.10–18.40

Ігри, бесіди вихователя з батьками, повернення дітей додому 18.40–19.00

Вдома

Прогулянка з батьками 19.00–20.00

Спокійні ігри, гігієнічні процедури 20.00–20.35

Укладання в ліжко, вечірня казка, колискова мами, нічний сон

20.35–6.30 (7.30)

Примітка. Ранковий прийом слід проводити на майданчику за сприятливої погоди у холодний період року, у теплий період року — щоденно.

Орієнтовний розподіл часу на процеси життєдіяльності дітей третього року вдома (у вихідні та святкові дні)

Процеси Години доби

Підйом, ранковий туалет, гімнастика разом із батьками 7.30–8.00–8.30

Ігри, підготовка до сніданку 8.30–9.00

Сніданок 9.00–9.30 Ігри, читання, малювання, інша діяльність 9.30–10.00

Підготовка до прогулянки, прогулянка 10.00–12.00

Повернення з прогулянки, ігри, підготовка до обіду, обід 12.00–13.00

27


28

Процеси Години доби

Сон 13.00–15.00

Підйом, оздоровчі процедури 15.00–15.30

Полуденок 15.30–16.00 Ігри, самостійні заняття 16.00–17.00

Підготовка до прогулянки, прогулянка 17.00–19.00

Повернення з прогулянки, вечеря 19.00–19.30 Спокійні ігри з рідними, гігієнічні процедури 19.30–20.20

Укладання у ліжко, вечірня казка, колискова мами, нічний сон 20.20–6.30 (7.30)

Гранично допустиме навчальне навантаження на дітей протягом тижня

Групові форми роботи

Кількість занять на тиждень

Ознайомлення із соціумом 1

Ознайомлення з природним довкіллям 1 Художньо-продуктивна діяльність (музична, образотворча, театральна тощо)

4

Сенсорний розвиток 2 Логіко-математичний розвиток —

Розвиток мовлення і культура мовленнєвого спілкування 2

Здоров’я та фізичний розвиток* 2

Загальна кількість занять на тиждень 10 Додаткові освітні послуги за вибором батьків —

Максимальна кількість занять на тиждень 10

Максимально допустиме навчальне навантаження на тиж- день на дитину (в астрономічних годинах)**

1,4

* Години, передбачені для фізкультурних занять, не враховуються під час визначен- ня гранично допустимого навчального навантаження на дітей.

** Максимально допустиме навчальне навантаження визначають шляхом множен- ня загальної кількості занять на тиждень, відведених на вивчення освітніх ліній у віко- вій групі, на тривалість заняття залежно від віку вихованців.


Здоров’я та фізичний розвиток

ОСВІТНІ ЗАВДАННЯ

• Спрямовувати роботу на забезпечення охорони та зміц- нення здоров’я дітей.

• Сприяти оволодінню дітьми життєво необхідними руха- ми з метою природної адаптації до умов навколишнього середовища.

• Формувати вміння зберігати стійке положення тіла, орі- єнтацію у просторі.

• Розвивати активність і самостійність дітей у процесі ви- конання фізичних вправ та ігрових дій з предметами.

• Домагатися радісного, емоційно піднесеного настрою у дітей в процесі виконання рухових дій, запобігати пси- хічній і фізичній перевтомі.

ЗМІСТ ПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИ

Збереження та зміцнення здоров’я дітей

Загартовування. У групових приміщеннях потрібно за- безпечувати відповідний санітарним нормам температурний режим та чистоту повітря, систематичним провітрюванням утримувати темпе- ратуру повітря в групі +21, +22 °С. Під час денного сну оптимальна тем- пература в спальні має становити +16, +18 °С. Домагатися, щоб у дітей був чистий, з натуральної тканини полегшений одяг, який складаєть- ся з двох шарів. Створювати умови для прийняття дітьми по вітряних ванн під час переодягання до 2–3 хв, поступово збільшуючи тривалість до 8–10 хв.

У зимовий період забезпечувати перебування дітей на свіжому по- вітрі до 4 год при температурі повітря до –10, –12 °С. Влітку всю ді- яльність дітей намагатись організовувати на повітрі. Перебування дітей під прямим сонячним промінням на прогулянці влітку поступово збільшувати від 4–5 до 20 хв протягом дня.

Локальні та загальні загартовувальні процедури слід вводити по- ступово. Локальні: 1) ходіння босоніж по килиму; 2) сухе та воло- ге обтирання ніг; 3) ходіння по вологій доріжці; 4) тупцювання у ван- ночці з морською водою, на дні якої знаходиться галька діаметром до 1 см; 5) обливання ніг водою, температура якої поступово знижуєть-

29


30

ся від +30 до +18 °C (через кожні 1–2 дні на 1 °С); 6) обливання ніг во- дою контрастної температури (прохолодна вода +22, +20 °С, тепла +34, +36 °С, знову прохолодна).

Загальні: 1) сухе та вологе обтирання тіла махровою рукавичкою; 2) обливання тіла з поступовим зниженням температури води (почат- кова температура води +34, +35 °С, кінцева — +26, +20 °С); знижува- ти температуру води потрібно через кожні 4–5 днів на 1 °С; тривалість обливання збільшувати від 15 до 35 с; температура повітря має бути не нижче +23, +22 °С; 3) обливання тіла водою контрастної темпера- тури; 4) купання у басейні та відкритих водоймах у безвітряну пого- ду при температурі повітря +25 °С і температурі води не нижче +23 °С. Тривалість купання збільшувати поступово від 3 до 6–8 хв.

Загартовування водою у холодну пору року слід проводити після денного сну, влітку — перед обідом після денної прогулянки. Загальні водні процедури починати не раніше ніж через 40 хв після їди. Під час загартування здійснювати індивідуально-диференційований підхід до дітей, враховувати їхній емоційний та фізичний стан.

Фізкультурно-оздоровча робота. Щоденно проводити ранко- ву гімнастику тривалістю 4–5 хв. Привчати дітей виконувати 3–4 за- гальнорозвивальні вправи імітаційного характеру, повторюваність вправ — 4–5 разів, стрибків — 8–10 разів. Створювати сприятливі умо- ви для активної спільної рухової діяльності дітей на заняттях з фізич- ної культури та для ігрових вправ і рухливих ігор під час прогулянок. Залучати дітей до самостійної рухової діяльності, регулювати їхню ак- тивність.

Виховання культурно-гігієнічних навичок. Привчати дітей без примусу самостійно та акуратно, не поспішаючи їсти, пережовувати їжу з закритим ротом, тримати ложку у правій руці, користуватися сер- веткою, дякувати, виходячи з-за столу, тихо підсувати стілець.

Вчити дітей закочувати рукава під час умивання, мити руки та об- личчя, не розбризкуючи воду, правильно користуватися милом, насухо витирати руки та обличчя індивідуальним рушником, користуватися носовичком. Привчати самостійно одягатися та роздягатися, у певній послідовності складати свої речі, знати порядок одягання та роздяган- ня, дотримуватись охайності в одязі.


Фізична культура

Вправи з основних рухів Ходьба. Вчити ходити: зграйкою за вихователем, прямо, у заданому напрямку, в різних напрямках, по колу, тримаючись за руки, в колоні один за одним, між предметами (кубики, прапорці, кеглі), па- рами по колу, тримаючись за руки; приставним кроком вперед, в сто- рони, чергувати ходьбу з бігом. Виконувати імітаційні види ходьби (як курочка, ведмедик, конячка, курча, мишеня, лисичка).

Біг. Вчити бігати зграйкою за вихователем до 10 м, бігти до вихова- теля і від нього, до предметів (іграшка, дерево, прапорець, куб), в різ- них напрямках, не наштовхуючись одне на одного, наздоганяти пред- мети, що котяться, у колоні невеликими групами і всією групою, по доріжці завширшки 35–25 см, з предметами (ляльки, стрічки, прапор- ці); в середньому темпі 15–20 с, у повільному — 30–50 с.

Стрибки. Вчити підстрибувати на місці на обох ногах, пересуваю- чись вперед, дістаючи предмети, що знаходяться на рівні піднятої руки дитини, згодом на 10 см вище. Перестрибувати через лінію, мотузку, палицю, що лежать на підлозі, через дві паралельні лінії, відстань між якими — 15–30 см. Стрибати у довжину з місця якомога далі, відштов- хуючись двома ногами. Зістрибувати з висоти 10–15 см з предметів (куб, лава).

Кочення, кидання, ловіння. Вчити скочувати м’яч, кульку з гірки. Котити м’яч двома руками та однією до вихователя з положення сидя- чи та стоячи, котити м’яч одне одному з відстані 1–1,5 м. Прокочувати м’яч під дугою, по доріжці, по дошці, покладеній на підлогу, збивати предмети (кубики, кеглі). Кидати м’яч вперед двома руками знизу, від грудей, з-за голови, кидати м’яч вихователю та намагатися його впійма- ти, коли кидають тобі. Перекидати маленький м’яч однією рукою (пра- вою і лівою) через мотузку на рівні грудей, голови, згодом вище голови дитини з відстані 1–1,5 м. Кидати предмети (м’ячі, торбинки з піском, каштани, шишки) правою та лівою рукою в горизонтальну ціль (кошик, ящик) з відстані 1–1,5 м, великий м’яч обома руками знизу в горизон- тальну ціль на відстані 1–1,5 м, правою та лівою рукою на дальність, ма- ленький м’яч у вертикальну ціль, що знаходиться на рівні очей дитини з відстані 1–1,5 м.

Повзання, підлізання, лазіння. Вчити повзати на колінах з опорою на кисті рук в різних напрямках: до предмета, що знаходиться на відста- ні 4–5 м, по доріжці між двома паралельними лініями, виконуючи імі- таційні рухи (як жучки, собачки, кішечки) зі звуковимовою. Підлізати

31


32

під мотузку, дугу заввишки 30–40 см, пролізати в обруч та перелізати через лаву, колоду довільним способом. Лазити по похилій дошці, гім- настичній стінці заввишки 1,5 м та спускатися вниз зручним для дити- ни способом.

Рівновага. Вчити ходити по прямій доріжці завширшки 20–30 см і завдовжки 3–4 м, по дошці, покладеній на підлогу, ребристій дошці, мотузці, покладеній прямо, по колу, змійкою, та по похилій дошці за- вширшки 25 см, один кінець якої піднятий на 15–20 см. Переступати через перешкоди: кубики, шнур, палицю, розташовані на висоті 10– 15 см. Підніматись на куб, лаву, стояти на них, зберігаючи рівновагу, сходити з підвищень.

Загальнорозвивальні вправи. Для виконання загальнорозви- вальних вправ слід використовувати різні вихідні положення: стоячи (ступні ніг паралельні, трохи розставлені), сидячи та лежачи на підло- зі. Надавати вправам імітаційного характеру. Використовувати впра- ви з предметами (стрічками, брязкальцями, хустинками, кубиками).

Вправи для рук і плечового пояса. Піднімати руки вперед, вгору, в сторони, опускати вниз, згинати і розгинати руки перед грудьми, роз- водити їх в сторони, відводити назад за спину. Плескати в долоні пе- ред собою, над головою. Розмахувати руками вперед-назад (з положен- ня руки вниз), виконувати махи руками над головою і перед собою. Стискати і розпрямляти пальці рук.

Вправи для ніг. Ходити на місці. Робити кроки вперед, в сторони, назад. Присідати, тримаючись за опору. Згинати і розгинати одну ногу в коліні, стоячи на другій. Підніматися на носки, виставляти ногу впе- ред на п’ятку, ворушити пальцями, згинати і розгинати стопи, ритміч- но присідати і випрямляти ноги.

Вправи для тулуба. Виконувати повороти вправо, вліво. Нахиляти тулуб вперед, в сторони, випрямляти його. Сидячи на підлозі, згина- ти і розгинати ноги. Лежачи на спині, піднімати і опускати ноги та ру- хати одночасно руками і ногами. Із положення стоячи на колінах, сіда- ти на п’ятки і підніматись. У положенні лежачи перевертатись зі спини на бік, на живіт.

Вправи з шикування та перешиковування. Шикуватись у коло під- групами і всією групою за допомогою вихователя, ставати одне за од- ним в колону, шикуватись у пари.

Рухливі ігри та ігрові вправи

Ігри з ходьбою, бігом, на утримання рівноваги: «До ляльок у гості», «Дожени мене», «Дожени м’яч», «Пройди по стежці», «Пройди по місточку», «Через струмок», «Піднімай ноги вище», «Поїзд»,


«Хто тихіше», «Повітряна кулька», «Парами на прогулянку», «Горобчики й автомобілі», «Літаки», «Сонечко і дощик», «Жили у ба- бусі».

Ігри з повзанням і лазінням: «Доповзи до брязкальця», «Проповзи у ворітця», «До ведмедика в гості», «Не зачепи», «Перелізь через ко- лоду», «Будь обережний», «Збери іграшки», «Не заступи за лінію», «Мавпочки», «Кошенята», «Собачки», «Курочка-чубарочка».

Ігри з киданням та ловінням м’яча: «Прокоти м’яч», «Скоти з гірки», «Передай м’яч», «Кинь і дожени м’яч», «Влуч у ворітця», «Збий кеглю», «Цілься точніше», «Спіймай м’яч», «Перекинь через мотузку», «Цілься в коло».

Ігри із стрибками: «Пружинки», «Дістань долоню», «Задзвони у дзві- ночок», «Піймай комара (метелика)», «Мій дзвінкий веселий м’яч», «Зайчик біленький сидить», «Пташки літають», «Зістрибни у воду».

Ігри на орієнтування у просторі: «Де подзвонили?», «Знайди пред- мет (іграшку)», «Дзвіночок».

МОВЛЕННЯ ДИТИНИ

ОСВІТНІ ЗАВДАННЯ

• Розвивати розуміння мовлення дорослих без опори на на- очність.

• Сприяти розвитку активного мовлення: виховувати зву- кову культуру мовлення, збагачувати та активізувати словник дітей новою лесикою, вчити правильному вико- ристанню основних граматичних форм, формувати еле- ментарні навички мовленнєвого спілкування з дорослими та однолітками, стимулювати до розповідного мовлення.

ЗМІСТ ПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИ

Розвиток розуміння мовлення. Вчити дітей слухати і розу- міти мову дорослого, звернену до всіх: нескладні вірші, утішки, пісень- ки, казки, розповіді без показу наочності, — виконувати прості словес- ні доручення дорослого. Вчити розуміти розповіді про події, знайомі з минулого досвіду, без показу наочності, а також про події, яких не було в безпосередньому досвіді дітей.

33


34

Розвиток активного мовлення. Вчити чітко вимовляти деякі голо- сні (а, о, у, е, и, і) та приголосні (п, б, т, д, г, к, м, н) звуки рідної мови; розрізняти та вимовляти звуки: з, с, в, ф, ж, ш, г, ґ. Вправляти у роз- дільній вимові йотованих з попередніми приголосними (м’[йа]ч, п’[йу] та ін.), а також у звуконаслідуванні та доборі римованих рядків. Вчити говорити з різною силою голосу (тихо, голосніше, голосно), використо- вувати звуконаслідувальні слова.

Збагачувати активний словник дітей різними частинами мови: іменниками, дієсловами, прикметниками, прислівниками, лексичне значення яких пов’язане із самообслуговуванням, ігровими діями ді- тей; вчити вживати образні вирази, епітети, порівняння. Вчити нази- вати по імені вихователя, помічника вихователя, дітей групи, вжива- ти слова — назви тварин, рослин, іграшок, предметів побуту, явищ природи, називати якості предметів, знайомі кольори, форми, розмі- ри, дії дорослих і дітей, емоційні стани людини тощо. Вчити виділяти і називати частини цілого (людей, тварин, рослин, предметів тощо), впізнавати і називати предмети і дії, зображені на малюнках (пред- метних та з простим сюжетом); розуміти узагальнюючі слова (іграш- ки, посуд, меблі, одяг, взуття, їжа, тварини, рослини), мовні порів- няння, слова ввічливості, образні вирази (зайчик-побігайчик). Вчити відгадувати прості описові загадки про іграшки, предмети, істот з допомогою дорослого.

Формування граматично правильного мовлення. Вчити узгоджу- вати частини мови в роді, числі, відмінку, іменники з прикметниками, дієсловами, правильно вживати час дієслів, рід, число, відмінок імен- ників. Учити вживати кличну форму іменників (мамо, бабусю, тату, дідусю тощо), узгоджувати іменники зі словами багато, мало, правиль- но вживати слова із змінами наголосу (кіт — кота тощо), іменники з чергуванням голосних або приголосних в основі (рука — руці, нога — нозі тощо), утворювати слова з різними суфіксами: -очк, -ечк, -ичк, -ок, -ик, -очок, -ечок, -ищ, -ущ (зайчик, мамочка, ложечка тощо). Учити бу- дувати речення різні за інтонацією (розповідні, питальні, окличні) та за складністю (прості, складні), прості речення з прийменниками в, на, за, під, над та ін.

Навчання слуханню та розповіданню. Вчити слухати та розуміти запитання дорослого, відповідати на них. Спонукати до постановки за- питань дорослим та одноліткам; вчити робити елементарні самостій- ні висновки та узагальнення на основі розуміння мовлення дорослих та однолітків, користуватися мовленням у спілкуванні з дорослими та дітьми.


Вчити слухати пояснення, невеличку сюжетну розповідь вихова- теля, слідкувати за ходом розповіді, на прохання брати участь у ній (вставляти добре знайомі слова, закінчувати просте речення), розуміти і відповідати на запитання за її змістом, розмовляти фразами з 3–5 слів. Розвивати уміння за допомогою вихователя читати напам’ять утішки, невеликі вірші, переказувати добре знайомі казки. Формувати у дітей вміння узгоджувати слова з рухами під час виконання мовленнєво-рух- ливих вправ (утішки, забавлянки, вправи для пальчиків, українські на- родні рухливі ігри тощо).

ДИТИНА В СОЦІУМІ

ПРЕДМЕТНИЙ СВІТ

ОСВІТНІ ЗАВДАННЯ

• Збагачувати чуттєвий досвід дітей, розширюючи знання про речі навколо.

• Вчити називати предмети побуту, якими користується дитина.

• Вчити впізнавати власні речі та речі членів родини.

• Викликати бажання пізнавати предмет, маніпулювати ним, використовувати у власній діяльності.

• Вчити розрізняти предмети за назвами.

• Ознайомлювати з властивостями речей.

• Розвивати вміння об’єднувати речі за певними ознаками, знаходити схоже.

ЗМІСТ ПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИ

Розширювати знання дітей про дім, предмети побуту, меблі, речі, які знаходяться у квартирі (будинку). Ознайомити з жит- лом, яке люди будують для тварин. Вчити моделювати будинки і меблі в ході ігрової діяльності.

Ознайомити дітей з приміщеннями групи дошкільного за- кладу (кімната для ігор, спальня, вбиральня, роздягальня тощо).

35


36

Роз’яснити їх функціональне призначення, правила поведінки в кожній з кімнат.

Дати елементарні знання про електроприлади, що оточують ди- тину, їх назви, призначення (телефон, телевізор, холодильник, прас- ка тощо). Дати знання про потенційну небезпеку, що може виникну- ти під час користування приладами, які живляться електрострумом. Ознайомити з правилами безпечного поводження з технікою.

Ознайомити з назвами видів транспорту, частинами машин (ко- леса, кабіна, кузов, двері), способами пересування (котиться, летить, плаває). Сформувати уявлення про призначення транспорту: вантаж- ний перевозить важкі речі, пасажирський (легковий автомобіль, ав- тобус, тролейбус) перевозить людей. Пояснити небезпеку забав біля дороги.

СОЦІАЛЬНИЙ СВІТ

ОСВІТНІ ЗАВДАННЯ

• Сприяти розвитку інтересу до соціального світу, бажан- ню спостерігати, пізнавати його, брати участь у спільній діяльності.

• Формувати елементарні поняття про взаємини між людь- ми, виховувати культуру поведінки.

• Формувати доброзичливі стосунки в групі між дітьми.

ЗМІСТ ПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИ

Родина. Формувати уявлення про сім’ю. Вчити впізнава- ти та виокремлювати членів сім’ї як найближчих, найдорожчих людей. Формувати уявлення про членів родини (маму, тата, братиків, сестри- чок, бабусь, дідусів та ін.). Сприяти запам’ятовуванню імен всіх членів родини, власного прізвища. Вчити виявляти почуття любові до членів сім’ї: співпереживати та співчувати рідним, позитивно відгукуватись на пропозицію спільної діяльності з близькими. Виховувати шанобли- ве ставлення до старших. Прищеплювати правила ввічливості: вітати- ся, прощатися, дякувати.

Людина серед людей. Вчити орієнтуватися у віці людей: діти, дорослі, літні люди; статі: чоловіки (хлопчики), жінки (дівчатка). Дати уявлення про близьких та незнайомих людей; ознайомити ді- тей з правилами поведінки з чужими та рідними, близькими людь-


ми. Звертати увагу дітей на інших людей, дітей, їхню поведінку. Формувати розуміння того, що люди навколо виконують певні тру- дові дії, мають професії.

Наш дитячий садок. Формувати уявлення про дитячий садок — будинок, в якому діти перебувають без батьків, граються і вчаться разом з однолітками. Дати знання про те, що дорослі в садочку (ви- хователь, помічник вихователя) дбають про дітей, їм можна довіря- ти та звертатися до них зі своїми потребами, їх потрібно слухатися та разом з іншими дітьми виконувати запропоновані дії. Вчити звер- татися до вихователів, помічника вихователя на ім’я і по батькові, запам’ятовувати імена дітей групи.

Формувати доброзичливе ставлення до інших дітей, стимулювати елементарні моральні прояви у поведінці під час діяльності та спілку- вання з іншими (не брати чужого, ввічливо просити потрібну річ, дя- кувати, поступатися, ділитися). Виховувати негативне ставлення до неправильних форм поведінки, натомість відгукуватись на прохання про допомогу, виявляти співчуття, радіти успіхам інших. Вчити еле- ментарних правил поведінки у громадських місцях (не заважати ін- шим, не галасувати, не кричати, розмовляти спокійно, поводитися стримано).

Привчаємось працювати. Підтримувати природне прагнення до- помагати дорослим. Вчити виконувати епізодичні доручення (подати, принести, потримати). Формувати початкові культурно-гігієнічні на- вички (користування туалетом, вмивання, миття рук, користування рушником, гребінцем, серветкою) та навички із самообслуговування (одягання, роздягання), вчити використовувати набуті навички з допо- могою дорослого та самостійно.

ГРА ДИТИНИ

ОСВІТНІ ЗАВДАННЯ

• Створювати умови для розвитку предметних та символіч- них ігрових дій у дітей третього року життя, формувати вміння використовувати в іграх набутий життєвий досвід та будувати нескладний ігровий сюжет. Вчити дотриму- ватись правил гри, доводити розпочату справу до кінця.

37


38

• Розвивати уміння самостійно займати себе грою, добира- ти іграшки для гри; вчити використовувати у грі іграш- ку (ляльку, зайчика, котика) як партнера, перетворюючи її на персонаж. Формувати дбайливе ставлення до іграшок, вміння складати їх на місця.

• Спонукати до спільних ігор з вихователем та іншими дітьми.

• Викликати за допомогою гри позитивні емоції, бажання імпровізувати та фантазувати.

ЗМІСТ ПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИ

Творчі ігри

Сюжетні ігри. Вчити будувати ігровий сюжет відповідно до набутого досвіду, добирати атрибути до обраної ролі, відображати найпростіші образні дії обраного персонажа (пострибати як горобчик, пройти як лисичка тощо). Вчити відтворювати ігрові дії в нескладних сюжетах за допомогою образних іграшок (прання білизни, керування автобусом, годування ляльки тощо). Спонукати дітей до спільної гри, формувати вміння гратися разом.

Орієнтовна тематика завдань: «Сім’я», «Дитячий садок», «Водії», «У лікаря».

Конструктивно-будівельні ігри. Залучати дітей до конструктив- но-будівельних ігор та спонукати до спорудження нескладних будівель з будівельного матеріалу (кубики, цеглинки, бруски); використовувати споруди в інших видах ігор. Ознайомлювати дітей з елементарними бу- дівельними прийомами (рівно класти кубики, щільно прикладати ку- бики один до одного тощо). Вчити будувати споруди за зразком вихо- вателя та за власним задумом.

Орієнтовна тематика завдань: меблі для лялькової кімнати (стіл, стілець, диван, ліжко, шафа), доріжка для автомобіля, парканчик для коника тощо.

Ігри-драматизації, інсценівки, театралізації (див. розділ «Дитина у світі культури», підрозділ «Театральна мозаїка»).

Ігри за правилами

Дидактичні ігри. Розвивати в іграх сенсорні здібності ді- тей шляхом накопичення чуттєвого досвіду; закріплювати навички дій з предметами відповідно до їх особливостей (кольору, форми, вели-


чини тощо). Розвивати вміння групувати та порівнювати предмети за певними ознаками, складати з частин ціле. За допомогою ігор закріп- лювати та розширювати знання про природне та суспільне довкілля. Вчити дотримуватись правил гри, виконувати поставлене завдання, до- водити розпочату справу до кінця.

Орієнтовна тематика завдань: — сенсорний розвиток: «Чарівна торбинка», «Знайди пару», «Половинки», «Добери за кольором», «Втулки», «Впізнай на дотик», «Велике — маленьке», «Пірамідки», «Кольорові кульки», «Машини і га- ражі» тощо;

— ознайомлення із суспільним довкіллям: «Ведмедик заховався», «Чарівні слова», «Ідемо на гостини», «Що для чого?», «Половинки», «Зустрічаємо гостей», «Одягни ляльку», «Допоможи мамі» тощо;

— ознайомлення з природним довкіллям: «Де чия мама?», «Хто де живе?», «Хто що їсть?», «Овочі і фрукти», «Бабусине подвір’я», «Знайди такий листочок» тощо;

— розвиток мовлення: «Хто як кричить?», «Відгадай, що звучить», «Знайди і назви», «Тихо — голосно», «Повтори» тощо.

Рухливі ігри (див. підрозділ «Здоров’я та фізичний розвиток» розді- лу «Особистість дитини»).

Народні ігри. Залучати дітей до участі в українських народних іграх, спонукати до повторення за вихователем коротеньких ігрових вірши- ків та примовлянок, закличок.

Орієнтовна тематика завдань: «Дзвіночок», «Диби-диби», «Зайці на галявинці», «Їду-їду», «Лисички та зайці», «Котику сіренький», «Сорока-ворона» тощо.

ДИТИНА У ПРИРОДНОМУ ДОВКІЛЛІ

ОСВІТНІ ЗАВДАННЯ

• Розвивати цілісне сприйняття природи у гармонійному поєднанні пізнавальних, етичних, естетичних, практич- них мотивів взаємодії з нею.

• Дати знання про доступні розумінню дітей явища та об’єкти природи, представників рослинного і тваринно- го світу: назву, найбільш характерні особливості, прави- ла взаємодії.

39


40

ЗМІСТ ПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИ

Природа планети Земля

Об’єкти і явища природи. Дати дітям знання про те, що: — ґрунт буває різним за кольором, на дотик; у ньому ростуть рос- лини; він бруднить руки, одяг. Після роботи на землі треба мити руки;

— пісок — сухий, розсипається, висипається з рук і його насипають у пляшечки, пакетики, формочки; политий водою стає вологим, добре формується, важко висипається з пляшечок, не висипається з лійки. На сухому піску не залишаються сліди ніг, рук, малювання паличкою; на вологому їх добре видно;

— глина — волога, м’яка, ліпиться, сплющується; суха глина тверда, розбивається на шматочки;

— вода буває теплою, холодною, чистою, брудною; хлюпає, крапає, ллється, тече; вода необхідна всім живим істотам, використовувати її треба ощадливо;

— дощ у теплу пору року краплями падає з неба, зволожує землю, напуває рослини. Після дощу на землі утворюються калюжі;

— сніг (лід) — холодний; сніг падає з хмар, він білий, добре форму- ється; лід — прозорий, слизький;

— вітер буває теплий, холодний, колише дерева, рухає прапорці, вітрячки, стрічки, листя, папірці тощо;

— сонце яскраво світить, сліпить, дивитися на нього можна лише через кольорове, темне скло; гріє, на сонячному місці тепло, спекотно.

Дати знання про елементарні залежності між станом погоди і по- ведінкою тварин, людей: сонячна тепла погода — птахи весело співа- ють, діти багато граються на свіжому повітрі, літають метелики, комарі, мухи; холодна суха погода — птахів не чути, комахи ховаються; у дощо- ву погоду люди одягають гумові чобітки, плащі, беруть парасольки; ле- жить сніг — птахи шукають їжу, чекають допомоги від людей, кішки та собаки ховаються у теплі помешкання, метелики, жуки, комарі, мухи засинають у схованках, діти катаються на санчатах, граються зі снігом. Рослини. Привчати сприймати рослини як живих істот. Дати знан ня про те, що рослинам для розвитку потрібна вода, ґрунт, сонячне світ- ло, догляд людини.

Вчити помічати і називати рослини найближчого оточення: дере- ва, квіти, трави; їх яскраві стани в різні сезони: ніжну зелень навесні, різнобарв’я квітів влітку, жовте, червоне, помаранчеве листя дерев во- сени, прозорі крони дерев без листя взимку. Розказати, що ялина, сосна та інші хвойні дерева завжди зелені.


Навчити розрізняти і називати окремі дерева (ялина, береза); квіти (мак, айстра), овочі та фрукти за кольором (червоні, жовті, зелені), роз- міром (великі, маленькі), поверхнею (тверді, м’які, гладенькі), смаком (солодкі, кислі, гіркі).

Тварини. Вчити розрізняти і називати свійських та диких тварин (кішка, собака, коза, кінь, корова; півень, курка, качка, гуска; ластів- ка, голуб, горобець, ворона, сорока; вовк, ведмідь, заєць, їжак, лисиця, жабка, мишка).

Формувати елементарні уявлення про характерні зовнішні ознаки тварин, їхні рухи, поведінку в довкіллі та під час спілкування з дітьми (в довкіллі спокійні, їдять, пересуваються, виховують дитинчат; під час спілкування з людьми домашні тварини ластяться, граються, просять їжу, а дикі — лякаються, замовкають, припиняють їсти, захищаються тощо; не можна втручатись в їхнє життя.

Вчити правильно називати основні частини тіла тварин (голова, ту- луб, лапи, хвіст), яскраві ознаки зовнішнього вигляду (роги, гребінець, крила, борода, дзьоб, вуса), рухи (ходить, стрибає, літає, клює, хлепче, пливе), дитинчат свійських тварин, які живуть біля людей (кошеня, ко- зеня, лоша, цуценя, теля та ін.), та відрізняти від дорослої тварини за зовнішнім виглядом, поведінкою.

Дати знання про те, що тварин слід доглядати, приязно до них ста- витися. Формувати елементарні уміння догляду за тваринами: підне- сти, потримати корм (їжу), погодувати рибку, насипати корм у годівни- цю, принести воду тощо.

ДИТИНА В СЕНСОРНО-ПІЗНАВАЛЬНОМУ ПРОСТОРІ

ОСВІТНІ ЗАВДАННЯ

• Збагачувати досвід дітей різноманітними сенсорними враженнями.

• Розвивати відчуття та сприймання (зорові, слухові, так- тильні та ін.).

• Залучати до сенсорних дидактичних ігор, різноманітних дій з предметами та іграшками.

• Вчити групувати предмети за певними сенсорними озна- ками: кольором, величиною, формою; створювати ситуації, які спонукають дитину до виділення цих ознак предметів.

41


42

ЗМІСТ ПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИ

Орієнтування у кольорах. Учити дітей розрізняти кольори: червоний, оранжевий, жовтий, зелений, синій, фіолетовий, білий, чор- ний; називати 4–5 кольорів.

Учити групувати предмети: спочатку ті, що суттєво відрізняються за кольором (червоний — зелений, білий — синій), поступово перехо- дячи до порівняння більш близьких кольорів (червоний — оранжевий, синій — фіолетовий).

Формувати найпростіші прийоми встановлення подібності й від- мінності кольору, спочатку в однорідних предметах, згодом — у різ- норідних. Вчити розуміти слова: колір, подібні/відмінні за кольором. Фіксувати увагу дітей на тому, що колір є ознакою різних предметів і може використовуватися для їх позначення.

Закріплювати знання дітей про сенсорні якості предметів в умовах елементарної продуктивної діяльності з використанням мозаїки (чер- вона мозаїка — ягідки, грибок; жовта — курчатко, сонечко, квітка; зе- лена — ялинка, дерево; біла — курочка, гусочка, будиночок; синя — пра- порець).

Орієнтовна тематика ігрових завдань з мозаїкою: «Курочка з кур- чатами», «Будиночки з прапорцями», «Кульбаби і метелики», «Гуси з гу- сенятами», «Грибочки з ялинками», «Квіти і ягідки».

Орієнтування у формі та величині предметів. Вправляти дітей у розрізненні предметів різних форм: круг, куля, квадрат, кубик, це- глинка. Учити групувати предмети за істотними відмінностями (круг — квадрат, куля — кубик).

Формувати сталий образ величини предметів незалежно від їх по- ложення у просторі. Учити групувати предмети за двома задани- ми сенсорними ознаками — величиною і формою, використовуючи втулки для маленьких і великих кружечків та квадратів. Заохочувати до викори стання у мовленнєвому спілкуванні слів такий і не такий. Вчити розуміти слова: подібні, однакові, відмінні (за величиною чи фор- мою); великий, маленький (за розміром).

Вчити раціональним прийомам зорового обстеження форми пред- метів; співвідносити рухи ока та руки по контуру форми; накладати фігуру на контур іншої подібної фігури, яка є на зразку; порівнювати предмети за величиною, формою кількістю.

Орієнтування у звуках. Вчити дітей прислуховуватись і розрізняти різні за походженням звуки як у природі, так і в побуті. Зробити їх при- вабливими і значущими для малюків. Формувати уявлення про те, що звуки можуть розповісти про щось важливе, як-от: спів пташок, ше-


лест листя, скрипіння снігу під ногами, шум дощу, гра на дитячих му- зичних інструментах тощо.

Орієнтування у просторі. Учити розрізняти розміщення предметів відносно свого тіла: вгорі — там, де голова, внизу — там, де ноги; розумі- ти просторові відношення (на, під, у); напрямок руху (до мене, від мене). Ознайомлення з множиною. Вчити розрізняти кількість предме- тів: багато, мало, один (два, три).

КОНСТРУЮВАННЯ

ОСВІТНІ ЗАВДАННЯ

• Формувати у дітей інтерес до конструювання з будівель- ного матеріалу, ознайомлювати з його найпростішими конструктивними властивостями.

• Формувати уявлення про колір, форму, величину, почат- кові просторові уявлення (довжина, висота, взаєморозта- шування предметів та їх частин).

• Залучати дітей до створення найпростіших конструкцій з кубиків і цеглинок, вчити правильно називати їх, вико- ристовувати конструкції в ігровій діяльності, добираючи іграшки відповідного розміру.

ЗМІСТ ПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИ

Вчити відтворювати прості будівлі спочатку за прикладом вихователя, а потім самостійно, використовуючи деталі різної фор- ми, розміру і кольору. Вчити користуватися будівельним матеріалом: не стукати, не кидати його на підлогу, складати після гри та занять на місце; розташовувати цеглинки по горизонталі, щільно прикладати їх одну до одної; розрізняти просторові ознаки, довжину, ширину: корот- ка — довга, вузька — широка (доріжки).

Вправляти в умінні ставити цеглинки на вузьку коротку та вузьку довгу грані, щільно приставляти цеглинки одну до одної або розташо- вувати на певній відстані (меблі, парканчик, транспорт). Закріплювати конструкторські уміння: накладати, викладати, прикладати; ставити, приставляти, замикати простір, об’єднуючи в будівлі різні форми бу- дівельного матеріалу.

Орієнтовна тематика завдань: «Вежа», «Доріжка», «Ліжечко для ляльки», «Стіл», «Стілець», «Будинок», «Потяг», «Парканчики».

43


44

ДИТИНА У СВІТІ КУЛЬТУРИ

Образотворча майстерня

ОСВІТНІ ЗАВДАННЯ

• Підтримувати у дітей інтерес до образотворчої діяльності.

• Розвивати емоційну чутливість, уміння милуватися, захоп люватися красою барв, форм та їх поєднанням.

• Навчати дітей у різних видах образотворчої діяльності (малювання, ліплення) відображати явища та предмети довкілля.

• Формувати уявлення про властивості образотворчих за- собів.

• Знайомити дітей з основними кольорами спектра (черво- ним, синім, жовтим) та можливостями утворення з них інших.

• Заохочувати до використання у грі як предметів-замінни- ків виробів, виготовлених власними руками.

ЗМІСТ ПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИ

Малювання. Учити правильно користуватися образотвор- чими засобами: кольоровою крейдою, пензликами, м’якими олівця- ми. Пропонувати техніки малювання: долоньками, пальчиками; водою; штампами, крейдою, гуашевими фарбами, олівцями. Навчати дітей еле- ментарних способів створення зображення на папері, використовуючи лінії, плями, крапки, мазки та їх поєднання. Розвивати формоутворю- вальні рухи руки, дрібну мускулатуру пальців рук.

Орієнтовна тематика завдань: «Подорож до країни фарб», «Сонечко», «Парасолька», «Повітряні кульки», «Фруктовий натюр- морт», «Зимовий ліс», «Новорічна ялинка», «Хурделиця», «Букет для мами», «Сонячні зайчики», «Яблуні цвітуть», «Дощ», «Макове поле».

Ліплення. Учити прийомам розкочування, розплющування, вдав- лювання, прищипування, витягування, з’єднання частин. Залучати до створення колективних робіт.

Орієнтовна тематика завдань: «Кольорові намистинки», «Грибок», «Ґудзики», «Цукерка», «Сніжки», «Гірлянда на ялинку», «Колобок», «Яйце-райце», «Блюдечко», «Коржик», «Огірочки», «Бублики».


Музичний калейдоскоп

ОСВІТНІ ЗАВДАННЯ

• Збагачувати досвід дітей музичними враженнями, сприя- ти засвоєнню елементарних понять про музику.

• Вчити слухати музику від початку до кінця, розуміти зміст музичних творів та визначати їх характер (веселий, бадьорий, сумний, спокійний).

• Викликати бажання слухати музичні твори та спів пісень, стимулювати прагнення слухати їх у виконанні педагога.

• Розвивати уміння підспівувати окремі склади, слова та за- кінчення фрази пісні, вчити співати самостійно несклад- ні пісні, що будуються на простій мелодії в діапазоні мі1 — соль1 (ля1); формувати уміння чисто передавати звучання мелодії з пісенними фразами, що повторюються.

• Розвивати емоційність та образність сприйняття музики через рухи, формувати здатність сприймати та відтворю- вати рухи, які показує дорослий (плескати в долоні, ту- пати ногою, робити «пружинку», здійснювати повороти кистей рук); вчити передавати в рухах різні образи (весе- ло стрибати як зайчики, плавно ходити як лисички, легко бігати як мишенята).

• Вчити дітей починати рухи з початком музики та закін- чувати з її закінченням, розвивати уміння ритмічно ру- хатись під музику, крокувати, ходити та бігати (тихо на носках, високо та низько піднімати ноги), формувати на- вички змінювати рухи відповідно до характеру музики або змісту пісні, а також поєднувати рухи та спів (круж- ляння та підспівування на «ля-ля-ля»), одночасно вико- нувати рухи рук та ніг (плескання в долоні та тупання но- гою).

• Формувати музично-естетичний смак.

• Розвивати музичні здібності.

• Створювати умови для інтегрування музичної діяльно- сті з іншими видами художньої творчості (образотворчої, театралізованої тощо).

• Залучати дітей до активної участі у всіх видах музичної діяльності.

45


46

ЗМІСТ ПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИ

Орієнтовний музичний репертуар: інструментальні п’єси яскравого образного характеру та однокуплетні пісні:

— слухання музики: «Колискова», муз. М. Чембержі; «Колискова», муз. М. Любарського; «Колискова казочка», муз. М. Любарського; «Дзвони», муз. М. Любарського; «Годинник», муз. С. Шевченка; «Лисичка», муз. С. Степаненка; «Сердитий ведмідь», муз. В. Губи; «Слон», «Кури та півні» з циклу «Карнавал тварин», муз. К. Сен-Санса; «Ранок», муз. Г. Гриневича, сл. С. Прокоф’євої; «Кіт Васька», муз. Г. Лобачова, сл. Н. Френзель; «Плаче котик», муз. М. Парцхаладзе, сл. П. Синівського; «Лялька танцює», муз. І. Литкова; «Восени», муз. С. Майкапара; «Зима», муз. П. Чайковського; «Зимовий ранок», муз. П. Чайков- ського; «Весною», муз. С. Майкапара; «Пташки» (вступ), муз. Г. Фріда; «Гопак», «Коло», «Козачок», укр. нар. мелодії, обр. М. Різоля;

• наочний матеріал, що може бути використаний при слу- ханні музики: «Золота осінь» І. Шишкіна; «Лютнева ла- зур» І. Грабаря; «Емоційні акварелі» Д. Крузера; «Лисичка» С. Ягодича; «Кіт» Р. Урбинського; «Весняний ранок» О. Борисенка; «Зелений слон» М. Примаченко; — співи:

• співаночки: «Кипи, кипи, кашка», укр. нар. примовка; «Їли, їли кашку», укр. нар. пісня-скоромовка; «Гоп-гоп, гу-ту-ту», укр. нар. забавлянка; «Ту-ру-ру», укр. нар. забавлянка;

• пісні: «Сонечко зійшло», муз. і сл. К. Мамалиги; «Ранок», муз. Г. Гриневича, сл. С. Прокоф’євої; «Осінь», муз. і сл. Ю. Михайленко; «Осінь грає на дуду», муз. В. Костенка, сл. І. Кульської; «Осінь», муз. М. Ведмедері, сл. Т. Опальчук; «Плащ для їжачка», муз. М. Ведмедері, сл. В. Верховеня; «Ведмедик», муз. О. Тілічеєвої, сл. Н. Френкеля; «Ой, хто Миколая любить?», укр. нар. колядка; «Ялинка», муз. Т. Попатенко, сл. Н. Найдьонової; «Шиєм чобо- ти коту», муз. Т. Шутенко, сл. В. Болдиревої; «Ми навчи- лися ходить», муз. Л. Дичко, сл. Є. Макшанцевої; «Мам вітають малюки», муз. Т. Попатенко, сл. Т. Опальчук; «Іди, іди, дощику», укр. нар. пісня; «Дві веселі парасолі», муз. І. Островерхого, сл. М. Пономаренко; «Їде поїзд по мосту», муз. М. Ведмедері, сл. А. Крамінчука; «Сонечко», муз. Т. Попатенко, сл. Н. Найдьонової;


— музично-ритмічна діяльність:

• музичні вправи: «Крокуємо зі мною», укр. нар. пісня «Диби, диби»; «Побігайте, діти», муз. Я. Степового; «Веселий марш», муз. І. Кишки; «Рухатись і відпочивати», муз. Я. Степового; «Збираймося у коло», муз. М. Степа- ненка; «Пташки літають», муз. Г. Фріда; «Веселі ру- ченята», муз. О. Тилічеєвої; «Вправа з хусточками», муз. Я. Степового; «Побігали — потупотіли», муз. Л. Бетхо- вена; «Гоп, гоп», укр. нар. пісня, обр. Я. Степового;

• музичні ігри: «Гопа, гопа, чуки, чуки», муз. Ж. Колодуб, сл. на- родні; «Раз, два, три, чотири», муз. Ж. Колодуб, сл. народ- ні; «Купання ляльки», муз. А. Філіпенка, сл. Є. Макшанцевої; «Гойдалка», муз. А. Філіпенка, сл. Є. Макшанцевої; «Мишенята», муз. М. Жилінського; «Дожени зайчика», муз. О. Тилічеєвої, сл. Ю. Островського; «Де ж це наші руч- ки?», муз. Т. Ломової, сл. І. Плакиди; «Діти і ведмедик», муз. Т. Шутенко, сл. І. Плакиди; «Прогулянка і дощик», муз. М. Раухвергера і М. Міклашевської; «Збираємо гриби», муз. Т. Шутенко;

• танці: «Ой без дуди, без дуди», укр. нар. пісня-танок; «Гуляємо й танцюємо», муз. М. Раухвергера; «Гопачок», укр. нар. мелодія, обр. М. Раухвергера; «Танок з листочками», муз. К. Стеценка, сл. Ю. Островського; «Зимовий танок», муз. М. Старокадомського, сл. О. Висотської; «Новорічна полька», муз. А. Александрова; «Таночок», муз. С. Шевченка; «Танок з ляльками», укр. нар. мелодія, обр. Т. Шутенко; «Веселий танок», укр. нар. мелодія «Гречаники»; «Туп-туп веселенько», укр. нар. мелодія, обр. М. Різоля.

Театральна мозаїка

ОСВІТНІ ЗАВДАННЯ

• Ознайомити дітей з можливостями театралізації літера- турних творів шляхом розігрування їх змісту за ролями з використанням допоміжних засобів: костюмів (чи їх елементів), іграшок, декорацій, спеціального обладнання (ширма, завіса), допоміжних предметів.

• Формувати уміння сприймати театральні постановки у виконанні вихователя, батьків чи професійних акторів,

47


48

емоційно відгукуватися на них (підтримувати позитив- них персонажів та засуджувати негативних, проявляючи свою реакцію на спектакль жестами, вигуками, мімікою; дякувати акторам аплодисментами).

• Формувати у дітей елементарні уміння передавати змісто- ве та емоційне наповнення літературного твору за допо- могою дій та мовлення (вчити наслідувати голоси та рухи тварин, птахів тощо).

• Стимулювати зацікавлення та бажання дитини брати участь у драматизаціях.

ЗМІСТ ПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИ

Ознайомлювати дітей з різними видами театрів та заохочу- вати з допомогою дорослих чи самостійно інсценізувати тексти корот- ких літературних творів засобами настільного театру (театр іграшок із тканини, пластмаси тощо; театр іграшок із природного та покидько- вого матеріалу; театр на олівцях; театр ложок, коробок, кухлів, масок), театру картинок (театр картинок на картонній основі, фотокартинок та двосторонніх картинок), стендового театру (стенд-книжка, книж- ка-забава, театр на липучках, на магнітах, на прищіпках, на фартуху).

Формувати у дітей уміння узгоджувати слова з рухами під час про- мовляння мовленнєво-рухливих вправ (потішки, забавлянки, вправи для пальчиків, українські народні рухливі ігри тощо).

Залучати дітей до пізнання мистецтва ляльководіння, заохочувати до самостійного керівництва елементарними рухами ляльок настільно- го театру (лялька танцює, іде, стрибає, крутиться навколо чогось тощо).

Орієнтовна тематика театральних інсценівок вихователем (із частковим залученням дітей): — настільний театр іграшок: «Котику сіренький» (фольклор), театр коробок; «Курочка Ряба», «Колобок», «Рукавичка» (укр. нар. каз- ки), «Бідний зайчик» (К. Перелісна), театр іграшок; «Коник грив- кою трясе» (А. Камінчук), театр ложок; «Подушка» (К. Перелісна), «Із колючками клубок» (Г. Чубач), театр іграшок із природного ма- теріалу; «Кицю-кицю» (Олександр Олесь), театр кухлів; «Корівка» (М. Познанська), «Злий пес» (А. Черниш), театр масок; «В авто- бусі» (К. Перелісна), «Наше ластів’ятко» (Ю. Будяк), «Колискова» (І. Блажкевич), «Котик» (А. Царук), «Курчатко» (К. Чуковський), «Пес Савка» (Б. Чепурко), «Півник» (І. Нехода), «Кізка» (А. Малишко), види іграшок на вибір вихователя;


— театр картинок: «Здрастуй, хлопчику маленький» (М. По знан- ська), «Дятел» (Т. Коломієць), театр фотокартинок; «Зайчика зля- кались» (П. Воронько), «Невеличка» (В. Бичко), «Прислухайтесь, хто як кричить» (Л. Колос), театр картинок на картонній осно- ві; «Дощик» (Т. Коломієць), стенд-книжка; «Як зігрітись сонечку» (А. Царук), на вибір вихователя; — стендовий театр: «Сорока-ворона» (фольклор), книжка-забава; «По гриби» (Н. Забіла), театр на липучках; «Зайчик» (М. Підгірянка), «Сніжинки» (А. Царук), театр на прищіпках; «Здрастуй, сонечко!» (М. Познанська), «Будиночок, в якому ніхто не спить» (Я. Павлюк), театр на фартуху; «Сонячні клубочки» (П. Король), театр на магні- тах; «Два метелики летіли» (Г. Чубач), стенд-книжка.

Літературна скринька

ОСВІТНІ ЗАВДАННЯ

• Учити уважно слухати і розуміти зміст забавлянок, вір- шиків, народних пісеньок («Сорока-ворона», «Пальчику, пальчику, де ти бував!», «Рано-вранці на дуду», «Дибки, дибки!», «Тосі, тосі, коні в горосі», «Гоп, гоп, горобейки», «Ой без дуди, без дуди», «Ладки, ладоньки, ладусі», «Печу, печу хлібчик», «Кую, кую чобіток», «Качка» тощо).

• Учити дітей розуміти зміст коротеньких народних казок («Дід та баба», «Ріпка», «Колобок»), використовуючи уна- очнення (ілюстрації, фланелеграф, настільний, картонаж- ний чи ляльковий театри).

• Викликати емоційний відгук щодо героїв художніх творів, бажання висловитися.

• Спонукати дітей до повторення слів, фраз, речень, зву- конаслідувальних виразів, виконання дій відповідно до тексту.

• Вчити дітей з допомогою вихователя, а згодом і самостій- но відтворювати кілька народних пісеньок, віршиків, за- бавлянок.

ЗМІСТ ПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИ

Читати дітям віршики-пісеньки, невеличкі вірші україн- ських авторів з доступними для розуміння дітей сюжетами (Г. Бойко,

49


50

П. Воронько, Н. Забіла, Т. Коломієць, Г. Демченко, М. Познанська, Катерина Перелісна, Олександр Олесь та ін.). Ознайомлювати дітей з різножанровими художніми текстами, доступними для їхнього віку (забавлянки, казки, оповідання, невеличкі як народні, так і авторські віршики, інші жанри дитячого фольклору)1.

Учити уважно слухати і розуміти зміст, стежити за розвитком дії в українських народних пісеньках («Два півники», «Ходить гарбуз по городу», «Печу, печу хлібчик», «Дощ іде, дощ іде», «Танцювала риба з ра- ком» та ін.), коротеньких авторських віршиках («Я біжу, біжу по гаю», «Жабенятко», «Курочки» Н. Забіли, «Півник», «Ведмедик» І. Неходи, «Водичка» Г. Демченко, «У нашого хлоп’ятонька», «Киця» Олександра Олеся, «Сонячні зайчики» С. Жупанина, «Козуля» Г. Бойка та ін.), не- великих казочках (укр. нар. казки «Колобок», «Рукавичка», «Дід та баба»; «Козенята і вовк» К. Ушинського та ін.), оповіданнях («Гуси» К. Ушинського та ін.) з наочним супроводом та без нього (на слух). Учити дітей стежити за появою персонажів (укр. нар. казки «Колобок», «Рукавичка»).

Збагачувати словник лексикою з художніх творів. Використовувати твори про зиму («Сніг іде» М. Познанської, «Сніг» Н. Мудрик-Мриц, «Наша ялинка» Н. Забіли, «Сніг», «Ковзани» К. Перелісної). Учити від- чувати радість від приходу весни і пробудження природи (народні вес- нянки), промовляти їх за вихователем, супроводжуючи відповідними рухами.

Поступово вчити відтворювати зміст добре знайомих казок за до- помогою запитань вихователя та унаочнення, розуміти дії героїв ху- дожніх творів, емоційно відгукуватися на їхню поведінку. Учити чита- ти напам’ять короткі віршики, утішки, пісеньки.

Залучати дітей до відтворення (розповідання разом із дорослим, спираючись на наочність та запитання дорослого) 5–6 казок, яке бажа- но супроводжувати показом різних видів театру (настільного, іграш- кового, лялькового тощо), предметів чи картинок. Виховувати інте рес, дбайливе ставлення до книжки, вчити обережно гортати сторінки.

1 Твори художньої літератури за групами і тематикою вміщено у хрестоматії «У барвистому віночку» (У барвистому віночку / упоряд. Н.І. Богданець-Білоскаленко. — Вид. 2-ге. — К. : Грамота, 2015.


ДРУГА МОЛОДША ГРУПА «МАЛЯТА» (ЧЕТВЕРТИЙ РІК ЖИТТЯ)

ОСОБИСТІСТЬ ДИТИНИ

Вікові особливості психічного розвитку дітей

Провідна потреба — в активному пізнанні оточуючого сві- ту, спілкуванні, визнанні, самостійності. Провідна діяльність — ігрова. Відбувається перехід від ма- ніпулятивної гри до рольової. Провідна функція — сприймання.

Особливості віку

Відбувається криза трьох років. Формування «системи Я». Дитина домагається нового статусу, внаслідок чого проявляє впер- тість і негативізм. Розвиток відбувається через спілкування. З дорос- лим спілкування стає позаситуативно-пізнавальним. Розвиток уяви відбувається за рахунок розвитку функції заміщення одного предме- та іншим.

Дитина утримує увагу 7–8 хв. Може виконувати такі розумові операції: аналіз, синтез, порівнян- ня, узагальнення.

При виконанні нової діяльності потребує поетапного пояснення з показом способу дії (роби, як я).

Новоутворення: почуття гідності і сорому; особисте ставлення до оточення.

З виникненням «системи Я» у психіці дитини виникають й інші но- воутворення. Найзначнішим з них є самооцінка і пов’язане з нею праг- нення відповідати вимогам дорослих, бути хорошим. Наявні одночасно існуючі, але протилежно спрямовані тенденції: зробити згідно з влас-

51


52

ним бажанням і відповідно до вимог дорослих. Це спричинює неми- нучий внутрішній конфлікт і тим самим ускладнює життя дитини. Елементи самосвідомості у дитини трьох-чотирьох років проявляють- ся у не завжди вдалому протиставленні себе оточуючим. Тому кінець третього і частково четвертий рік життя називають «кризовим віком», якому властиві спалахи негативізму, впертості, нестійкість настрою. Інша особливість полягає в тому, що дії дітей у грі, малюванні, констру- юванні набувають навмисного характеру, що дає змогу малятам ство- рювати конкретний образ (у малюванні, ліпленні), зводити споруди, виконувати певну роль у грі тощо.

Психологічна картина кризи трьох років

Найбільш очевидним симптомом настання кризи є виник- нення негативізму в поведінці дитини. Проявляється він як негативна реакція дитини на прохання і вимоги до неї конкретної людини. Для негативізму характерно, що вся поведінка дитини йде у розріз із тим, що їй пропонують дорослі. Негативізм змушує дитину діяти навіть всу- переч своєму бажанню. Це реакція не на зміст дії, а на саму пропозицію з боку дорослих. Дитина відмовляється робити що-небудь тільки тому, що її про це попросили. Негативізм завжди звернений до дорослого.

Наступним симптомом кризи є впертість у поведінці. Мотивом впертості є те, що дитина зв’язала себе первісним рішенням: «вона так сказала». По суті, дитина вимагає, щоб оточуючі ставилися до неї як до партнера.

Третій симптом — свавілля у поведінці дитини. Свавілля проявля- ється у прагненні звільнитися від опіки дорослого, в тенденції до само- стійності. Цей момент завжди слід мати на увазі, коли чуємо знамените «Я сам!». Малюк дійсно хоче все зробити сам, і придушити цю тенден- цію — означає приректи його на вічну залежність — спочатку від тата з мамою, потім від однолітків і всіх інших. Заборона самостійних дій може породити у дитини сумнів у власних силах і можливостях.

Четвертий симптом кризи — протест, бунт. Все у поведінці малюка набуває характеру протесту, наче він воює з оточуючими, знаходить- ся у постійному конфлікті з ними, чого раніше не було. Часті сварки з батьками стають звичними. Із цим пов’язаний і наступний симптом.

П’ятий симптом кризи — прагнення до деспотизму. У дитини з’являється бажання проявляти деспотичну владу стосовно інших. «Мама не повинна йти, вона повинна сидіти вдома» — одне з можли- вих висловлювань подібного роду. Дитині «повинні» дати все, що вона вимагає. Малюк вишукує тисячі способів, щоб проявити свою владу,


весь час прагне повернутися до того стану, коли кожне його бажання виконувалося. У сім’ї з кількома дітьми цей симптом може бути замі- щений ревнощами до молодших або старших.

Якщо резюмувати ці симптоми (для характеристики кризи трьох років), то вони постають як бунт, як протест дитини, що вимагає са- мостійності, і свідчать про те, що дитина переросла ті форми опіки, які склалися у ранньому віці. Всі симптоми кризи обертаються навколо центральної осі — «Я» і «навколишні люди». Які ж наслідки впливу цих симптомів на дитину?

Вони зачіпають все те, що для неї дорого та цінно, а отже, призво- дять до сильних і глибоких переживань. Дитина вступає у внутрішні й зовнішні конфлікти. Нерідко можна бачити й невротичні реакції: ену- рез, нічні страхи, неспокійний сон, утруднення в мовленні (заїкання), напади (дитина трясеться, кидається на підлогу, стукає ногами і рука- ми) — все це являє собою загострені риси негативізму, впертості, зне- цінення та протесту.

Що ж призводить до такої кризи? Однією з причин є пригнічення потреби дитини діяти самостійно. Невипадково, що найбільш гостро переживають кризу діти, які живуть у стані гіперопіки з боку дорослих, або ті, хто живе в умовах авторитарного виховання, що супроводжу- ється суворими заходами покарання.

Формуванням такого центрального психологічного новоутворення особистості, як «система Я», в яку входять не лише узагальнені знання про себе, а й ставлення, завершується розвиток цього періоду життя дітей. У три роки (або трохи раніше) найулюбленішою фразою дити- ни стає «Я сам». Дитина намагається стати «як дорослий», але, зрозумі- ло, бути ним не може. Характерною ознакою кризи трьох років і є відо- кремлення себе від дорослого.

Стратегія поведінки дорослих у період кризи трьох років

Надавати розумні можливості для прояву самостійності дитини. Не сварити дитину за неприємні для вас прояви її самостій- ності, намагатися упередити їх, спільно виправити у разі виникнення. Чітко окреслити межі свободи дитини. Не привчати малюка до легких перемог, до самовихваляння, тому що потім будь-яка поразка для ньо- го стане трагедією.

Емоційний розвиток дитини цього віку характеризується проява- ми таких почуттів та емоцій, як любов до близьких, прихильність до вихователя, доброзичливе ставлення до оточуючих, однолітків. Дитина

53


54

здатна до емоційної чуйності — вона може співпереживати, втішати од- нолітка, допомагати йому, соромитися своїх поганих вчинків, хоча ці почуття ще дуже нестійкі. Взаємини, які дитина четвертого року жит- тя встановлює з дорослими та іншими дітьми, вирізняються нестабіль- ністю і залежать від ситуації.

Оскільки в молодшому дошкільному віці поведінка дитини є ми- мовільною, а дії і вчинки — ситуативними, наслідків їх вона не уявляє. Дитині четвертого року життя властиве відчуття безпеки, довірливо- активне ставлення до навколишнього світу. Прагнення дитини бути не- залежною від дорослих та діяти як дорослий може провокувати небез- печні способи поведінки. Діти трьох-чотирьох років засвоюють деякі норми і правила поведінки, пов’язані з певними дозволами і заборона- ми («можна», «треба», «не можна»), можуть побачити невідповідність поведінки іншої дитини нормам і правилам. Однак при цьому вони ви- діляють не порушення самої норми, а порушення вимог дорослого (Ви казали, що не можна битися, а він б’ється). Характерно, що діти цього віку не намагаються вказати самій дитині, що вона чинить не за прави- лами, а звертаються зі скаргою до дорослого.

Порушуючи правила, дитина, якщо їй не вказати на це, не відчу- ває ніякого збентеження. Діти переживають тільки наслідки своїх не- обережних дій (розбив посуд, порвав одяг), і ці переживання пов’язані більшою мірою з очікуванням дій дорослого, які слідуватимуть за по- рушеннями.

У три роки дитина починає засвоювати гендерні ролі і гендерний репертуар: дівчинка-жінка, хлопчик-чоловік. Вона адекватно ідентифі- кує себе з представниками своєї статі, має початкові уявлення про влас- ну гендерну приналежність, аргументує її за низкою ознак (одяг, пере- ваги в іграх, іграшках, зачіска тощо). У цьому віці діти диференціюють інших людей за статтю, віком; розпізнають дітей, дорослих, літніх лю- дей як у реальному житті, так і на ілюстраціях. Починають виявляти ін- терес, увагу, турботу щодо дітей іншої статі.

У трирічної дитини є всі передумови для оволодіння навичками са- мообслуговування — самостійно їсти, вдягатися, роздягатися, вмива- тися, користуватися носовою хусткою, гребінцем, рушником, відправ- ляти свої природні потреби. До кінця четвертого року життя молодший дошкільник оволодіває елементарною культурою поведінки. Подібні навички ґрунтуються на певному рівні розвитку рухової сфери дити- ни, одним з основних компонентів якої є рівень розвитку моторної ко- ординації. У цей період існує висока потреба дитини в русі (її рухова активність складає не менше половини часу неспання). Дитина почи- нає опановувати основні рухи, виявляючи при виконанні фізичних


вправ прагнення до цілепокладання (швидко пробігти, далі стрибну- ти, точно відтворити рух тощо). Вік від трьох до чотирьох років є спри- ятливим періодом для початку цілеспрямованої роботи з формування фізичних якостей (швидкості, сили, координації, гнучкості, витрива- лості).

Накопичується певний запас уявлень про різноманітні власти- вості предметів, явищ навколишньої дійсності та себе самого. У цьо- му віці у дитини мають бути сформовані основні сенсорні еталони. Дошкільник знайомий з основними кольорами (червоним, жовтим, си- нім) та тими, що утворюються при їх змішуванні (зеленим, оранжевим, фіолетовим, чорним, білим). Якщо перед дитиною викласти картки різ- них кольорів, то на прохання дорослого вона вибере три-чотири кольо- ри за назвою і два-три з них самостійно назве. Малюк здатний вірно об- рати форми предметів (коло, овал, квадрат, прямокутник, трикутник) за зразком, але може ще плутати овал і коло, квадрат і прямокутник. Дитині від трьох до чотирьох років відомі слова «більше», «менше», і з двох предметів (паличок, кубиків, м’ячів) вона успішно обирає біль- ший або менший.

Дітям трирічного віку не варто пропонувати на вибір за параметра- ми «найбільший — найменший» більше п’яти предметів. У три роки діти практично освоюють простір своєї кімнати (квартири), групової кімнати в дитячому садку, двору, де гуляють, тощо. На підставі досвіду у них складаються деякі просторові уявлення. Вони знають, що поруч зі столом стоїть стілець, на дивані лежить іграшковий ведмедик, перед будинком росте дерево, за будинком є гараж, під дерево закотився м’яч. Освоєння простору відбувається одночасно з розвитком мови: дитина вчиться користуватися словами, які позначають просторові відносини (прийменники та прислівники).

У цьому віці дитина ще погано орієнтується в часі. Час не можна побачити, помацати, пограти з ним, але діти його відчувають, точні- ше, певним чином реагує організм дитини (в один час хочеться спа- ти, в інший — снідати, гуляти). Діти помічають і відповідність пев- них видів діяльності людей природним змінам частин доби, пір року (Ялинка — це коли зима). Уявлення дитини четвертого року життя про явища навколишньої дійсності зумовлені, з одного боку, психологічни- ми особливостями віку, з іншого — її безпосереднім досвідом.

Малюк знайомий з предметами найближчого оточення, їх призна- ченням (на стільці сидять, з чашки п’ють тощо) та призначенням де- яких суспільно-побутових будівель (у магазині, супермаркеті купують іграшки, їжу, одяг, взуття); має уявлення про знайомі засоби пересу- вання (легкову машину, вантажну машину, тролейбус, літак, велоси-

55


56

пед), про деякі професії (лікаря, шофера, двірника), свята (Новий рік, день свого народження), властивості води, снігу, піску (сніг білий, хо- лодний, вода тепла або холодна, лід слизький, твердий; з вологого піску можна ліпити, робити пасочки, а сухий пісок розсипається); розрізняє і називає стани погоди (холодно, тепло, дме вітер, йде дощ). На четвер- тому році життя малюк розрізняє за формою, забарвленням, смаком деякі фрукти і овочі, знає два-три види птахів, деяких домашніх тва- рин, комах, які найчастіше зустрічаються.

Увага дітей четвертого року життя є мимовільною. Однак її стій- кість проявляється по-різному. Зазвичай малюк може займатися про- тягом 10–15 хв, але цікаве заняття триває досить довго (20–25 хв), і ди- тина не перемикається на щось ще і не відволікається.

Пам’ять дітей безпосередня, мимовільна і має яскраве емоцій- не забарвлення. Діти зберігають і відтворюють тільки ту інформацію, яка залишається в їхній пам’яті без будь-яких внутрішніх зусиль (лег- ко заучуючи вподобані вірші та пісеньки, дитина з п’яти-семи спеці- ально запропонованих їй окремих слів зазвичай запам’ятовує не біль- ше двох-трьох). Позитивно і негативно забарвлені сигнали і явища запам’ятовуються міцно і надовго.

Мислення є наочно-дієвим: малюк вирішує завдання шляхом без- посередньої дії з предметами (складання мотрійки, пірамідки, мисочок, конструювання за зразком). У наочно-дієвих задачах дитина вчиться співвідносити умови з метою, що необхідно для будь-якої розумової ді- яльності.

У три роки уява тільки починає розвиватися, і насамперед це відбу- вається в грі. Малюк діє з предметом і при цьому уявляє на його місці інший: паличка замість ложечки, камінчик замість мила, стілець — ма- шина для подорожей.

У молодшому дошкільному віці яскраво виражене прагнення до діяльності. Дорослий для дитини — носій певної суспільної функції. Бажання дитини виконувати таку ж функцію сприяє розвитку гри. Діти опановують способи ігрової діяльності — ігрові дії з іграшками і пред- метами-замінниками, набувають первинних умінь рольової поведін- ки. Дитина трьох-чотирьох років здатна наслідувати й охоче наслідує дії, які їй показують. Гра дитини першої половини четвертого року жит- тя — це скоріше гра поруч, ніж разом. В іграх, що виникають з ініціа- тиви дітей, відображаються вміння, набуті у спільних з дорослим іграх. Сюжети ігор прості, нерозгорнуті, містять одну-дві ролі. Невміння по- яснити свої дії партнеру по грі, домовитися з ним призводить до кон- фліктів, які діти не в силах вирішити самостійно. Конфлікти найчастіше виникають з приводу іграшок. Поступово (до чотирьох років) дитина


починає узгоджувати свої дії, домовлятися у процесі спільних ігор ви- користовувати мовні форми ввічливого спілкування. У цьому віці дити- на починає частіше і охочіше спілкуватися з однолітками заради участі у загальній грі або продуктивній діяльності. Для трирічної дитини ха- рактерна позиція переваги над товаришами. Вона може у спілкуванні з партнером відкрито висловити негативну оцінку (Ти не вмієш грати- ся). Однак дитині все ще потрібні підтримка та увага дорослого.

Оптимальним у взаєминах з дорослими є індивідуальне спілкуван- ня. Головним засобом спілкування виступає мовлення. Словник мо- лодшого дошкільника складається в основному зі слів, що позначають предмети побуту, іграшки, близьких йому людей. Дитина опановує гра- матичний склад мовлення: погоджує вживання граматичних форм за кількістю, часом, активно експериментує зі словами, створюючи забав- ні неологізми, вміє відповідати на прості запитання, використовуючи форму простого речення, висловлюється у двох-трьох реченнях про емоційно значимі події, починає використовувати в мовленні складні речення. У цьому віці можливі дефекти звуковимови. Дівчатка за ба- гатьма показниками розвитку (артикуляція, словниковий запас, швид- кість мовлення, розуміння прочитаного, запам’ятовування побаченого і почутого) перевершують хлопчиків. Хлопчики більш товариські в грі, віддають перевагу великим компаніям, дівчатка схильні до тихих, спо- кійних ігор, в яких беруть участь дві-три подруги.

У три-чотири роки в ситуації взаємодії з дорослим продовжує фор- муватися інтерес до книги та літературних персонажів. Коло читання дитини поповнюється новими творами, але вже відомі тексти як і рані- ше викликають інтерес. З допомогою дорослих дитина називає героїв, співпереживає добрим персонажам, радіє гарній кінцівці. Із задоволен- ням разом з дорослими розглядає ілюстрації, за допомогою навідних за- питань висловлює судження про персонажів і ситуації. Співвідносить картинку і прочитаний текст. Дитина починає «читати» сама, повторю- ючи за дорослим або договорюючи окремі слова, фрази, запам’ятовує прості рядки, які римуються, в невеликих віршах.

Розвиток трудової діяльності більшою мірою пов’язаний з осво- єнням процесуальної сторони праці (збільшенням кількості освою- ваних трудових процесів, поліпшенням якості їх виконання, освоєн- ням правильної послідовності дій в кожному трудовому процесі). Діти переважно освоюють самообслуговування як вид праці, але здатні за допомогою і під контролем дорослого виконувати окремі процеси гос- подарсько-побутової праці та праці на природі.

Інтерес до продуктивної діяльності нестійкий. Роботи схематичні, деталі відсутні, тож важко здогадатися, що зобразила дитина. У ліплен-

57


58

ні діти можуть створювати зображення шляхом відщипування, відри- вання грудок, скочування їх між долонями й на площині та сплющу- ванні, в аплікації — розташовувати та наклеювати готові зображення знайомих предметів, змінюючи сюжети, складати візерунки з рослин- них і геометричних форм, чергуючи їх за кольором і величиною.

Конструювання носить процесуальний характер. Дитина може кон- струювати за зразком лише елементарні предметні конструкції з двох- трьох частин.

Музично-мистецька діяльність дітей носить безпосередній і син- кретичний характер. Сприймання музичних образів відбувається в синтезі мистецтв при організації практичної діяльності (програти сюжет, розглянути ілюстрацію). Удосконалюється слух: дитина дифе- ренціює звукові властивості предметів, освоює звукові еталони (голо- сно — тихо, високо — низько тощо). Дитина може здійснювати елемен- тарний музичний аналіз (помічає зміни у звучанні звуків за висотою, гучністю, різницю в ритмі), починає проявляти інтерес і вибірковість щодо різних видів музично-художньої діяльності (співу, слухання, му- зично-ритмічних рухів).

Організація життєдіяльності дітей четвертого року життя

Основні завдання організації життєдіяльності дітей цієї вікової групи:

— забезпечити умови комфортної життєдіяльності дитини у про- сторі дошкільного навчального закладу впродовж всього періоду пере- бування в ньому;

— створити в групі та на ділянці предметно-розвивальне середови- ще, яке сприятиме всебічному розвитку дитини;

— забезпечити оптимальні можливості вибору дитиною траєкторії особистісного розвитку;

— здійснювати психолого-педагогічний супровід індивідуального розвитку дитини.

Заняття з дітьми цього віку слід проводити у формі гри, практику- ючи індивідуальні заняття та поділ дітей на підгрупи. Тривалість ін- дивідуальних занять — 5 хв, групових — 15 хв, інтегрованих — 20 хв, фізкультурних — 20–25 хв. Кількість занять — 14 на тиждень (врахо- вуючи 3 заняття з фізкультури). Максимально допустима кількість за- нять у першій половині дня — не більше двох. Заняття, що потребу- ють підвищеної пізнавальної активності, слід проводити переважно в першу половину дня та у дні з високою працездатністю (вівторок, середа). Бажано поєднувати та чергувати їх із заняттями з музично-


го виховання та фізкультури. Тривалість перерв між заняттями — не менше10 хв.

Заняття з розвитку мовлення, ознайомлення з предметами побуту, іграшками та способами їх використання можна проводити індивіду- ально та з невеликими групами дітей протягом дня. Інтегровані занят- тя можуть замінити всі інші, крім занять з фізкультури й музичного виховання. Тобто щодня можна проводити одне інтегроване заняття, закріплюючи набуті дітьми протягом дня знання та вміння з різних ви- дів дитячої діяльності.

За наявності басейну проводити 2 заняття з плавання та 2 заняття з фізкультури. У дні, коли немає занять з фізкультури і плавання, про- водити фізкультурні комплекси під час денної прогулянки. Після ден- ного сну діти можуть відвідувати гуртки. Недопустимо проводити за- няття в гуртках за рахунок часу, відведеного на прогулянку та денний сон.

Важливо поширювати практику різновікового спілкування. Оскільки одновікова група є сьогодні основною організаційною оди- ницею дошкільного навчального закладу, важливо, щоб вона функці- онувала як відкрита система, тобто діти мали можливість більше часу проводити в різновікових підгрупах. Малят необхідно вчити встанов- лювати позитивні стосунки зі старшими дітьми, проявляти інтерес до їхніх дій, емоційну готовність до спілкування, адекватно реагувати на поведінку старших, керуючись морально-етичними нормами, насліду- вати їхні позитивні вчинки.

Орієнтовний розподіл часу на процеси життєдіяльності дітей четвертого року життя вдома та у дошкільному навчальному закладі (у робочі дні)

Процеси Години доби

Вдома

Підйом та дотримання особистої гігієни 6.30–7.30

У дошкільному навчальному закладі

Ранкова зустріч дітей, ігри, самостійна діяльність за вибо- ром дітей, індивідуальне спілкування, гімнастика

7.30–8.30

Підготовка до сніданку, сніданок 8.30–9.00

59


60

Процеси Години доби

Ігри, організація різних видів діяльності дітей за освітніми лінями БКДО, підготовка до занять, заняття

9.00–10.00

Підготовка до прогулянки, прогулянка, індивідуальні за- няття, самостійна діяльність за вибором дітей, повернення з прогулянки

10.00–12.30

Підготовка до обіду, обід 12.30–13.00

Підготовка до сну, денний сон 13.00–15.00

Поступовий підйом, гімнастика після сну, оздоровчі заходи 15.00–15.30

Полуденок. Ігри, самостійна діяльність, індиві- дуальні (спільні) заняття, гурткова робота

15.30–16.30

Підготовка до прогулянки, прогулянка, повернення з про- гулянки

16.30–18.00

Підготовка до вечері, вечеря 18.00–18.45

Ігри, самостійна діяльність за вибором дітей, бесіди вихо- вателя з батьками, повернення дітей додому

18.45–19.00

Вдома

Прогулянка з батьками 19.00–20.00

Спокійні ігри в родинному колі, дотримання особистої гігієни

20.00–20.30

Укладання в ліжко, колискова мами, нічний сон 20.30–6.30

Гранично допустиме навчальне навантаження на дітей протягом тижня

Групові форми роботи

Кількість занять на тиждень

Ознайомлення із соціумом 2

Ознайомлення з природним довкіллям 1

Художньо-продуктивна діяльність (музична, образотвор- ча, театральна тощо)

4


Кількість Групові форми роботи

занять на тиждень

Сенсорний розвиток —

Логіко-математичний розвиток 1 Розвиток мовлення і культура мовленнєвого спілкування 3

Здоров’я та фізичний розвиток 3

Загальна кількість занять на тиждень 11

Додаткові освітні послуги за вибором батьків 3 Максимальна кількість занять на тиждень 14

Максимально допустиме навчальне навантаження на тиждень на дитину (в астрономічних годинах)*

3,5

* Максимально допустиме навчальне навантаження визначають шляхом множення загальної кількості занять на тиждень, відведених на вивчення освітніх ліній у віковій групі, на тривалість заняття залежно від віку вихованців.

Здоров’я та фізичний розвиток

ОСВІТНІ ЗАВДАННЯ

• Спрямовувати роботу на збереження здоров’я дітей, по- кращення показників їхнього фізичного розвитку.

• Сприяти оволодінню дітьми життєво необхідними руха- ми з метою природної адаптації до умов навколишнього середовища, формувати фізичні якості, розвивати дрібну моторику.

• У процесі виконання фізичних вправ виховувати витрим- ку, сміливість, вміння узгоджувати свої дії з діями інших, інтерес і бажання спільно з однолітками виконувати ру- хові дії.

ЗМІСТ ПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИ

Збереження та зміцнення здоров’я дітей

Загартовування. Здійснювати комплекс загартовувальних заходів з використанням природних факторів. Забезпечувати щоден-

61


62

не перебування дітей на повітрі: у холодний період року — до чоти- рьох годин, влітку — якомога більше. Здійснювати локальні водні про- цедури — вологі обтирання, обливання ніг. Поступово переходити до загальних водних процедур — обливання всього тіла. Загартовувальні процедури проводити під контролем лікаря.

Фізкультурно-оздоровча робота. Проводити щоденно ранкову гімнастику (5–6 хв) та гімнастику після денного сну. Організовувати спільні рухливі ігри та вільні фізичні вправи на прогулянці, привча- ти гратися дружно, дотримуватися правил. Тривалість рухливих ігор, фізичних вправ на прогулянках — 40–45 хв, на фізкультурних занят- тях — 6–10 хв. Варто проводити щоденні заняття з фізичної культури тривалістю 20–25 хв, раз на місяць — День здоров’я, двічі на місяць — фізкультурні розваги.

Здоров’язбережувальна діяльність. Проводити щоденно ранко- ву гімнастику з використанням дихальних вправ, хороводних ігор, ігор малої та середньої рухливості; гімнастику після сну з використан- ням дихальних вправ, вправ профілактичного спрямування, загально- розвивальних вправ для напруження та розслаблення м’язів, доріжки здоров’я.

Систематично робити з дітьми дихальні вправи, пальчикову гімнас- тику, практикувати використання танцювальних рухів.

З метою запобігання захворюваності в період сезонних загострень застосовувати щоденне полоскання ротової порожнини, горла, профі- лактичне промивання носової порожнини, носіння «часникового на- миста».

Спільно з медичним персоналом за показаннями лікаря здійснюва- ти оздоровчо-профілактичні заходи: фітотерапію (вітамінний, заспо- кійливий чай, відвари та настої, інгаляції з фітонцидами, лікарськими рослинами, сольові, лужні інгаляції), ароматерапію з використанням аромалампи.

Виховання культурно-гігієнічних навичок. Продовжувати фор- мувати у дітей навички охайності під час їжі. Навчити дітей самостій- но засукувати рукава, мити руки і обличчя, правильно користуватися милом, не мочити одяг, насухо витирати обличчя і руки, вішати руш- ник на місце. Вчити своєчасно користуватися носовичком, туалетом. Виховувати акуратність, уміння помічати та усувати самому чи за до- помогою дорослих неохайність зовнішнього вигляду та одягу.


Фізична культура

Вправи з основних рухів

Ходьба. Ходити на носках, з високим підніманням колін, приставним кроком в сторони, вперед і назад; по одному, невеликими групами, усією групою в одному напрямку; в колоні, по колу, із зупин- кою за сигналом, шеренгою з однієї сторони майданчика (зали) на іншу, навколо майданчика, парами одне за одним, змійкою (між предметами), врозтіч; із виконанням завдань (присіданням, повертанням) за сигна- лом, одне за одним по колу, на гірку та з гірки, по прямій і звивистій до- ріжці, зі зміною напряму і темпу, в колоні парами вздовж стін зали і на- вколо майданчика, в різних напрямах (урозтіч), звивистою доріжкою.

Біг. Бігати по одному, невеликими групами, усією групою в одному напрямі, в колоні, за сигналом вихователя переходити від бігу до ходь- би, зупинятися під час бігу, по колу, тримаючись за руки, за мотузку, у різних напрямах, у чергуванні з ходьбою, із зупинками, з однієї сто- рони майданчика (зали) на іншу (відстань — 10–20 м), одне за одним, врозтіч, зі зміною напряму, оббігаючи предмети, по прямій і звивистій доріжці (ширина — 25–30 см, довжина — 5–6 м), з ловінням і вивер- танням, за сигналом в умовне місце, зі зміною темпу, у швидкому тем- пі (відстань — 10 м), у повільному темпі (50–60 с), пробігати повільно до 160 м.

Стрибки. Стрибати на місці, відштовхуючись обома ногами, в до- вжину з місця (відстань — 40 см); м’яко приземлюватись на передню частину стопи або на носки; стрибати через мотузку, в обруч, покла- дений на підлогу, на обох ногах, просуваючись вперед (відстань — 2,5– 3 м), з невисоких предметів (висота — 15–20 см); приземлюватись на носки з переходом на всю стопу; на одній нозі; перестрибувати че- рез невеликі предмети (5–10 см); 5–6 паралельних ліній (відстань між ними — 25–30 см), із кола в коло; стрибати через дві паралельні лінії (відстань між ними — 45–50 см); у глибину (висота — 15–20 см); на обох ногах, доторкуючись до гілок дерев або кущів; прямим галопом; у точно визначене місце.

Катання, кочення, кидання, ловіння. Котити м’ячі, кульки діаме- тром 20–25 см з положення навпочіпки на відстань 1–1,5 м; одне од- ному з відстані 1,5–2 м у положенні сидячи, ноги нарізно або стоячи. Кидати м’яч вихователю обома руками знизу, ловити м’яч, кинутий ви- хователем (відстань 1,5 м). Прокочувати кульки, м’ячі одне одному (від- стань 1,5–2 м), між предметами, у ворота (ширина 50–60 см, відстань 1–1,5 м). Кидати м’яч обома руками від грудей, із-за голови, об підло- гу і вгору, намагаючись піймати (2–3 рази). Прокочувати м’яч, кульку,

63


64

намагаючись влучити у великий м’яч з відстані 1,5–2 м. Кидати пред- мети в горизонтальну ціль на відстані 1,5–2 м двома руками знизу і від грудей, правою і лівою рукою, у вертикальну ціль (висота центру міше- ні — 1,2 м). Кидати великий м’яч обома руками через мотузку, малень- кий м’яч однією рукою через мотузку. Кидати м’яч правою і лівою ру- ками на дальність (відстань — 2,5–5 м), кидати м’яч у кошик, що стоїть на підлозі на відстані 1,5–2 м. Кидати м’яч обома руками від грудей та знизу. Кидати предмети на дальність з відстані 1,5–2 м правою і лівою руками. Метати у вертикальну ціль зверху правою і лівою руками з від- стані 1–1,5 м.

Повзання, підлізання, пролізання, перелізання, лазіння. Повзати змій- кою між розставленими предметами. Повзати по прямій не менше 6 м. Повзати накарачках (з опорою на кисті та коліна) по дошці, покладеній на підлогу. Підлізати під мотузку, дугу висотою 40–50 см з положення навпочіпки та в упорі, стоячи на колінах, спираючись кистями рук об підлогу. Лазити по драбинці, гімнастичній стінці приставним кроком. Повзати накарачках по похилій дошці, закріпленій на другій перекла- дині гімнастичної стінки. Пролізати в обруч лівим та правим боком, між ніжками стільчика, підлізати у напівприсіді під мотузкою, дугою (висота — 40–50 см), не торкаючись руками підлоги. Повзати накарач- ках між предметами. Лазити по похилій драбині, не пропускаючи ща- блів. Пролізати в обруч головою (грудьми) вперед. Лазити приставним кроком по парканчику, гімнастичній стінці (висота — 1–1,5 м). Повзати по гімнастичній лаві. Перелізати через колоду, яка лежить на землі.

Рівновага. Зупинятися під час ходьби і бігу. Ходити та бігати між двома проведеними на землі (підлозі) лініями, відстань між якими ста- новить 15–20 см, не наступаючи на них. Ходити по дошці завширшки 20 см, покладеній на землю; піднятій на висоту 10–15 см. Ходити по це- глинках, покладених на відстані 15 см одна від одної. Переступати че- рез предмети, покладені на підлогу (землю). Переступати через рей- ки драбини, покладеної на підлогу. Проходити по прямій обмеженій доріжці завширшки 15–20 см і завдовжки 2–2,5 м. Ходити по мотуз- ці (10 м), покладеній прямо і по колу, приставляючи п’ятку однієї ноги до носка другої. Ходити по дошці, піднятій на висоту 20–25 см. Переступати через перешкоди (палиці), покладені на куби (висота — 20–25 см). Кружляти на місці в один бік, після зупинки і відпочинку — в інший. Ходити по дошці, покладеній похило (висота піднятого кін- ця — 30–35 см), по колоді. Ходити з переступанням через предмети (палиці, гілки, шишки, камінці), покладені на відстані 25–40 см один від одного. Ходити по ребристій дошці. Ходити по мотузці (10 м), по- кладеній прямо і по колу. Бігати із зупинками (присідання за сигна-


лом). Ходити по гімнастичній лаві, піднімаючи руки вгору та опуска- ючи, повертаючись в обидва боки, помахуючи хустинками, стрічками. Пробувати робити «ластівку».

Загальнорозвивальні вправи. Загальнорозвивальні вправи викону- ються з різних вихідних положень (стоячи, сидячи, лежачи), з різнома- нітними предметами (кубиком, брязкальцями, прапорцями, м’ячами, торбинками з піском вагою 100 г, хусточками тощо).

Вправи для рук і плечового пояса. Піднімати руки вгору через сто- рони, опускати руки по черзі (спершу одну, потім другу), обидві разом. Перекладати предмет з однієї руки в другу перед собою, за спиною, над головою. Плескати в долоні перед собою і ховати руки за спину. Піднімати руки вперед, у сторони, повертаючи їх долонями вгору, під- німати і опускати кисті, ворушити пальцями. Виконувати обертальні рухи прямими руками вперед та назад.

Вправи для ніг. Ставати навшпиньки. Виставляти ногу на носок вперед, назад, у сторону. Робити два-три напівприсідання поспіль. Присідати, піднімаючи руки вперед, спираючись руками об коліна, об- хоплюючи коліна руками і пригинаючи голову. По черзі піднімати ноги, зігнуті в колінах, плескати в долоні під зігнутою в коліні ногою. Сидячи, захоплювати ступнями ніг м’яч, мішечки з піском. Пересуватися по па- лиці, валику (діаметром 6–8 см) приставними кроками в сторони, спи- раючись серединою ступні.

Вправи для тулуба. Передавати одне одному м’яч над головою (на- зад і вперед). Повертатися праворуч, ліворуч, піднімаючи руки вперед. Сидячи, повернутися і покласти предмет позаду себе, повернутися, взя- ти предмет. В упорі, сидячи, згинати ноги, складати їх калачиком, зги- нати, обхопивши коліна руками, піднімати по черзі ноги вгору і класти їх одну на другу (праву на ліву і навпаки). Сидячи, нахиляти тулуб впе- ред. Стоячи на колінах, нахиляти тулуб вперед та в сторони. Лежачи на спині, піднімати одночасно обидві ноги вгору. Лежачи на спині, рухати ногами, імітуючи їзду на велосипеді. Лежачи на животі, згинати і розги- нати ноги (по одній і разом). Перевертатися зі спини на живіт і навпа- ки. Лежачи на животі, прогинатися і піднімати плечі, розводячи руки в сторони.

Танцювальні вправи. Узгоджено починати та закінчувати рухи під музику. Ритмічно ходити та бігати під музику. Водити хороводи з піснею.

Шикування і перешиковування. Шикуватися в колону, коло, в ше- ренгу невеликими групами і всією групою (з допомогою вихователя, за орієнтиром, самостійно). Знаходити своє місце при шикуванні, повер- татися, переступаючи на місці.

65


66

Рухливі ігри та ігрові вправи Ігри з ходьбою, бігом, на утримання рівноваги: «Біжіть до мене», «Біжіть до прапорця», «Пташка і пташенята», «Пташенята й кіт», «Трамвай», «Миші та кіт», «Не запізнюйся», «Знайди свій колір», «Діти в лісі».

Ігри з повзанням, лазінням, підлізанням: «Квочка і курчата» «Миші в коморі», «Кішка і кошенята», «Бджілки».

Ігри з киданням та ловінням предметів: «Влуч у коло», «Хто далі кине торбинку (м’яч)?», «Прокоти м’яч у ворота», «Підкинь м’яч вище». Ігри зі стрибками: «По рівненькій доріжці», «Спіймай комара», «Жабки», «Горобчики і кіт», «Хто збере більше стрічок», «Дострибни до прапорця».

Ігри на орієнтування у просторі: «Відгадай, хто як кричить», «Знайди свій будинок», «Не наступи».

Ігри на обмеженому просторі (на веранді, під навісом): «Не насту- пи», «Семеро синів», «Витівники», «Ми тупаємо ногами», «Тиша», «Пузир».

Ігри за столом: «Долоньки», «Накинь кільце», «Рибки», «Мишки». Атракціони: «Силачі», «Хто більше збере іграшок», «Допоможи ляльці», «Хто швидше збере горішки», «Доповзи і подзвони», «Автоперегони».

Українські народні рухливі ігри: «Іди, іди, дощику», «Печу, печу хліб- чик», «Дрібу, дрібу, дрібушечки», «Заїнько», «Квочка», «Пригоди киці».

Вправи спортивного характеру

Катання на санчатах. Кататися на санчатах з невисокої гірки. Ігри та ігрові вправи з санчатами: «Проїдь у ворота», «Потяг», «Покатай ляльку», «Проведи санчата по доріжці».

Ходьба на лижах. Надівати та знімати лижі, ставити їх на місце. Ходити на лижах ковзним кроком (без палиць). Ігри та ігрові вправи: «Чарівні кроки», «Слухняні лижі».

Катання на триколісному велосипеді. Сідати на велосипед, сходити з нього. Кататися по прямій доріжці, по колу, робити повороти право- руч і ліворуч. Ігри та ігрові вправи: «По вузенькій доріжці», «Хто про- їде швидше?», «Перевезення іграшок».

Плавання. Вправи на воді: входити самостійно у воду, ходи- ти та бігати по воді, тримаючись за руки. Підстрибувати у воді (як м’ячик), плескати по воді долонями. Присідати, занурюючись у воду, і підстрибувати на обох ногах. Ходити по дну (на мілкому місці). Занурюватись у воду до рівня підборіддя, носа, очей, опускати об-


личчя у воду. Присівши та нахиливши голову, дути на воду, створю- ючи хвильки. Ігри та ігрові вправи у воді: «Лелеки», «Маленькі і великі ніжки», «Доженіть мене», «Сонечко і дощик», «Знайди свій будинок».

Піші переходи (дитячий туризм)

Піші переходи, прогулянки за межі ДНЗ. Долати у звичному для дітей темпі два переходи (по 15–20 хв кожний). Під час прогулянок за межі ДНЗ забезпечувати активне виконання основних рухів, рухли- вих ігор, ігрових вправ у природних умовах.

МОВЛЕННЯ ДИТИНИ

ОСВІТНІ ЗАВДАННЯ

• Виховувати бажання спілкуватися рідною мовою.

• Сприяти збагаченню, якісному засвоєнню та активізації словника.

• Розвивати діалогічне та монологічне мовлення, звукову культуру мовлення.

• Формувати навички культури мовлення: слухати не пере- биваючи, говорити у міру голосно і не поспішаючи, звер- татися до співрозмовника зі словами ввічливості, диви- тися в очі співрозмовникові.

ЗМІСТ ПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИ

У світі звуків. Удосконалювати фонематичний слух, слу- хову увагу, мовленнєве дихання, артикуляційний апарат, фонематич- не сприймання: вчити чути окремі звуки в словах, визначати перший звук у мовленому слові; виокремлювати та інтонувати звук, що най- частіше повторюється у словах з вірша, утішки. Вправляти у правиль- ній та чіткій вимові всіх звуків мови, особливо шиплячих та свистя- чих, приспівуванні голосних. Вчити говорити з різною силою голосу (голосно, стишено, пошепки), виразно, передаючи інтонації запитан- ня, повідомлення, здивування, радості, співчуття, суму.

Слово до слова — зложиться мова. Вчити розуміти значення та смислові відтінки слів, збагачувати словник дітей різними части-

67


68

нами мови, пов’язаними з темами: «Сім’я», «Людина серед людей», «Ввічливі малята», «Дитячий садок», «Транспорт», «Одяг, взуття», «Тварини: свійські та дикі» тощо — у різних життєвих ситуаціях, об- разними виразами, порівняннями. Вводити у словник узагальнюючі слова (родові та видові поняття), слова, що означають якості та влас- тивості предметів (величину, колір), синоніми, антоніми, спільноко- реневі слова. Продовжувати вчити відгадувати описові загадки про іграшки, предмети, істоти. Привчати до вживання «чарівних» слів (слів ввічливого спілкування: дякую, прошу, будь ласка; слів вітан- ня і прощання).

У країні граматики. Під час ігор вчити граматично правильно узго- джувати слова у роді, числі, відмінку; змінювати назви знайомих ігра- шок, предметів, об’єктів, утворювати окремі складні форми слів (вед- медиків, олівців, будинків тощо); вживати кличну форму імен та назв тварин; утворювати однину та множину іменників. Вправляти у вжи- ванні часу дієслів із займенниками ми, ви, вони; різних форм особових займенників я, ти, він, вона, вони (у мене, у нього, до неї, до них); імен- ників та прикметників за допомогою суфіксів пестливості; в утворенні прикметників із суфіксами -еньк-, -есеньк. Учити правильно будувати речення (прості й складні) із сполучниками та без, вживати приймен- ники.

Ми розмовляємо. Розвивати уміння слухати і розуміти мовлення вихователя: будувати відповідь адекватно до поставленого запитан- ня, вчити ставити запитання дорослим та одноліткам на запропонова- ну тему: «Давай познайомимося», «Моя домашня адреса», «Розмова по телефону», «Про іграшки» тощо.

Ми розповідаємо. Розвивати уміння слухати та розуміти розпо- відь дорослих, художній твір. Вчити переказувати зміст добре знайо- мих літературних творів (казок, коротких оповідань) за допомогою навідних запитань дорослого та сумісного переказу, відтворюючи по- слідовність подій, передаючи мову персонажів. Вчити будувати корот- кі (з 2–3 речень) описові та сюжетні розповіді про іграшки, тварин, за дидактичними картинами з допомогою запитань вихователя та спіль- ного мовлення.


ДИТИНА В СОЦІУМІ

ПРЕДМЕТНИЙ СВІТ

ОСВІТНІ ЗАВДАННЯ

• Закріплювати та розширювати знання дітей про предме- ти побуту та домашнього вжитку, їх назви, призначення, правила використання.

• Вчити розуміти, що речі складаються з частин, які мають свої назви (шафа — дверцята, полички, замочок).

• Учити порівнювати і групувати предмети за певними ознаками: кольором, формою, частинами (ніжки у стіль- чика, ніжки у ліжка); розрізняти подібні предмети.

• Учити встановлювати елементарні взаємозв’язки між ознаками предметів, предметами (у гребінця зубчики, як у ви делки).

• Підводити дітей до розуміння видових ознак за якостя- ми (черевички різного кольору, величини) та родових за функціональним призначенням (меблі, одяг, іграшки).

• Виховувати зацікавлення предметним світом, бережливе ставлення до речей.

ЗМІСТ ПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИ

Розширювати знання дітей про домівку. Уточнювати знан- ня про призначення кімнат у будинку (квартирі), предмети побу- ту, техніку, їх властивості, якості. Продовжувати вчити користувати- ся доступними предметами відповідно до їх призначення. Формувати знання про небезпеку користування гострими й ріжучими предмета- ми, про те, які предмети належать до цієї групи та потребують обереж- ного поводження, якими предметами користуються діти, а якими — лише дорослі.

Ознайомлювати дітей з різновидами одягу, взуття. Вчити розумі- ти відмінність між дівчачим та хлоп’ячим вбранням. Знати властивості одягу (теплий, легкий, зручний) та вміти добирати його відповідно до пори року. Формувати естетичний смак, виховувати охайність, праг- нення до чистоти. Ознайомлювати з елементами національного одягу (вінок, сорочка-вишиванка, шаровари).

69


70

Продовжувати ознайомлювати дітей з груповою кімнатою, зверта- ти увагу на окремі елементи, куточки. Виховувати спостережливість. Привчати до того, що кожна річ має своє місце.

Розширювати знання дітей про техніку навколо нас. Навчити ви- окремлювати техніку, яка за допомогою розетки та вилки живить- ся електрострумом. Узагальнити знання дітей про можливість виник- нення небезпеки при неправильному використанні електроприладів. Ознайомлювати дітей з механічною технікою, яка працює за допомо- гою м’язових зусиль (м’ясорубка, кавомолка). Ознайомлювати дітей з інструментами та приладами, які використовують люди різних про- фесій (термометр, ростомір, лопата, кельма). Дати елементарні поняття про техніку, яку використовують на будівництві (екскаватор, кран, бе- тономішалка), комунальний транспорт, який допомагає людям роби- ти місто охайним та зручним для життя (снігозбирач, сміттєвоз, поли- вальна машина). Продовжувати ознайомлювати з будовою транспорту. Уточнити знання дітей про пасажирський та вантажний транспорт. Учити розпізнавати транспорт за призначенням: спеціальний (пожеж- на машина, «швидка допомога» тощо), вантажний, легковий. Вчити ді- тей бути обачними та обережними на вулиці біля дороги.

СОЦІАЛЬНИЙ СВІТ

ОСВІТНІ ЗАВДАННЯ

• Ознайомлювати дітей зі світом людей: взаєминами, пра- вилами поведінки і спілкування.

• Формувати елементарні морально-етичні уявлення, розу- міння позитивного та негативного, поняття про етикет.

• Ознайомлювати дітей з різними видами діяльності людей, зокрема, результатами праці.

• Дати дітям знання про прояви життя соціуму в будні та свята (сучасні традиції, звичаї).

ЗМІСТ ПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИ

Родина. Продовжувати формувати уявлення про сім’ю як про людей, які проживають разом, піклуються один про одного. Дати знання про родинні стосунки (бабуся — це мамина (татова) мама, ді- дусь — татусів (мамин) тато, тітка — татова (мамина) сестра, дядько — брат тата (мами)). Спонукати дітей вживати у розмові імена всіх чле-


нів родини, називати власне ім’я та прізвище. Спонукати до розуміння основних обов’язків членів сім’ї вдома. Вчити дитину виявляти ніжні почуття, повагу до мами та інших членів родини, розуміти значення доброзичливих взаємин у сім’ї. Виховувати повагу до старших, розу- міння необхідності турботи про всіх членів родини. Поступово при- вчати до розуміння потреб (матеріальних, духовних) кожного з членів родини. Продовжувати формувати уявлення про вік людини: дитина має знати, що всі люди колись були дітьми, а діти стануть дорослими.

Наш дитячий садок. Продовжувати формувати уявлення про пра- цівників дошкільного закладу. Виховувати довірливе, позитивне емо- ційне ставлення до вихователя, помічника вихователя, бажання спілку- ватися, вчити звертатися до них на ім’я по батькові. Вчити дітей разом гратися, знаходити спільну мову, висловлювати пропозиції стосовно спільної діяльності, враховувати інтереси інших, домовлятися, посту- патися.

Діти і дорослі. Звертати увагу на людей, спостерігати за їхніми вчин- ками, поведінкою, бути ввічливими але обачними з незнайомцями; до- тримуватися соціально-моральних норм поведінки із знайомими та не- знайомими людьми. Дати дітям знання про те, що дорослі піклуються про всіх маленьких дітей: виготовляють для них іграшки, шиють одяг, будують дошкільні заклади, навчають, лікують за потреби, влаштову- ють для них свята і розваги. Підводити до розуміння того, що добро породжує добро, а добрі справи можуть робити і діти. Сприяти тому, щоб дитина відчувала моральне задоволення від свого вміння зроби- ти приємне для дорослого, не прив’язуючись до дат календаря (день на- родження, 8 Березня, День матері, Новий рік) чи державних свят (День Конституції, День Незалежності тощо).

Ввічливі малята. Ознайомити з правилами поведінки (в дитячому садку, громадських місцях, в гостях тощо), спілкування з однолітками та дорослими, умовами дружніх стосунків з дітьми. Дати уявлення про характерні риси доброти — злості, щедрості — жадібності, ввічливо- сті — грубості; вчити розрізняти і називати ці якості в конкретних вчинках; давати моральну оцінку власним діям та діям інших людей; спонукати до ввічливості, щедрості, доброти в спілкуванні з доросли- ми та однолітками; сприяти формуванню позитивних рис характеру.

Різних професій у світі багато. Ознайомити дітей з професіями людей, що їх оточують. Поглибити знання про роботу вихователя, му- зичного керівника та помічника вихователя. Розширити уявлення ді- тей про основний зміст роботи лікаря, медичної сестри, кухаря, водія, продавця, двірника. Ознайомити дітей з трудовими процесами, які ви- конують дорослі, звернути увагу на їх послідовність та результати ро-

71


72

боти. Виховувати повагу до всіх професій, розуміти цінність кожної професії для інших людей.

Вчити дітей помічати безлад, виховувати бажання дотримуватись порядку. Спонукати дітей допомагати дорослим у виконанні елемен- тарних трудових доручень.

Економічне виховання. Дати елементарні уявлення про робо- ту батьків, її зміст та значення для родини, інших членів суспільства. Формувати розуміння суспільної значимості праці людей та її необ- хідності для нормальної життєдіяльності кожного. Розуміти обмеже- ність купівельних спроможностей батьків, скінченність грошей, необ- хідність помірних витрат та бережливого ставлення до речей.

Вогонь і діти. Дати уявлення про вогонь і небезпеку ігор з ним, по- яснити небезпеку ігор із сірниками, самостійного вмикання газової плити, електроприладів.

Світлофор-моргайко. Сформувати знання про значення зеленого та червоного сигналів світлофора; вивчити правила переходу вулиці: переходити лише на зелений сигнал світлофора. Ознайомити з прави- лами поведінки на вулиці поблизу проїжджої частини.

ГРА ДИТИНИ

ОСВІТНІ ЗАВДАННЯ

• Заохочувати дітей до ігрової діяльності, відображення в іграх оточуючої дійсності.

• Збагачувати ігровий досвід дітей через ознайомлення з природним та суспільним довкіллям.

• Сприяти розвитку ігрових умінь кожної дитини відповід- но до її інтересів та особистісних якостей.

• Спонукати дітей до активної участі в різних видах ігор.

• Формувати елементи ігрової культури: дотримання пра- вил гри, вміння ввічливо просити потрібну річ, позитив- но сприймати партнера по грі, гратися з іншими дітьми.

• За допомогою гри забезпечувати умови для різнобічного розвитку дитини, виховувати ініціативну, творчу особи- стість.


ЗМІСТ ПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИ

Творчі ігри

Сюжетно-рольові ігри. Розширювати ігрову тематику по- бутовими та суспільними сюжетами відповідно до знань та досві- ду дітей. Спонукати дітей до участі у спільних з вихователем іграх, за- охочувати до рольової взаємодії в сюжетах із 2–3 діючими особами та в самостійних іграх з іграшками. Заохочувати дітей до відтворення в грі подій реального життя, сюжетів мультфільмів та казок.

Формувати вміння виконувати обрану роль, добирати атрибути та іграшки до неї, використовувати предмети-замінники; виконува- ти роль послідовно. Привчати виконувати як головні, так і другорядні ролі; узгоджувати власну поведінку з діями інших учасників гри.

Орієнтовна тематика завдань: «Сім’я», «Дитячий садок», «Лікарня», «На будівництві», «Водії», «Магазин», «Пожежники» тощо.

Конструктивно-будівельні ігри. Заохочувати дітей до використан- ня в іграх різноманітного будівельного матеріалу: природного (пісок, камінці, сніг), викидного, різних видів конструкторів тощо; а також до експериментування, прояву фантазії під час будівництва. Залучати ді- тей до зведення спільних будівель, формувати вміння гратися разом. Вчити обігравати зведені конструкції.

Орієнтовна тематика завдань: будиночки для звірів (зайчика, ли- сички, ведмедика), дорога для автомобіля (автобуса, трамвая), пішохід- ний перехід, парканчик, двір, годівничка, будинок для ляльки, іграш- кові меблі, ігровий майданчик (гірка, карусель, гойдалка); з природних матеріалів (пісок, сніг, камінці): доріжка, гірка, місточок.

Ігри-драматизації, інсценівки, театралізації (див. підрозділ «Теа тральна мозаїка» розділу «Дитина у світі культури»).

Ігри за правилами

Дидактичні ігри. Формувати інтерес до ігор з дидактич- ними іграшками. Закріплювати вміння порівнювати та добирати предмети за кольором, формою, величиною; складати з частин ціле. Розширювати та уточнювати активний словник дітей, вправляти їх у правильному вживанні різних частин мови. Закріплювати та розши- рювати знання дітей про довкілля.

Орієнтовна тематика завдань: — ознайомлення із суспільним довкіллям: «Знайди предмет, що на- звали», «Знайди місце», «Що потрібно для страви?», «Чарівний промін-

73


74

чик», «Ідемо в гості», «Що для чого?», «Що з чого зроблено?», «Парні картинки», «Чарівна торбинка», «Накриваємо стіл», «Готуємо обід», «Знайди місце», «Наведи лад» тощо;

— ознайомлення з природним довкіллям: «Живе доміно», «Хто де живе?», «Мами і дитинчата», «Хто що їсть?», «Ботанічне лото», «Впізнай на дотик», «Парні картинки», «З якого дерева листочок?», «Пори року», «Було чи буде?», «Росте , цвіте, зріє», «Барви осені (зими, весни, літа)», «Впізнай за смаком», «Пригости зайчика (білочку)» тощо;

— логіко-математичний розвиток: «Збери намисто» «Відшукай фігуру», «Геометричне доміно», «Геометричне лото», «Хто в якому бу- диночку живе?», «Один — багато», «Подорож кімнатою», «Знайди та- кий самий», «Було чи буде?», «Великі й маленькі», «Де заховався ведме- дик?», «Знайди предмет», «Чарівне намисто» тощо;

— розвиток мовлення: «Магазин іграшок», «Впізнай за описом», «Словниковий букет», «Я почну, а ти продовж», «Відгадай, що звучить», «Знайди і назви», «Тихо — голосно» тощо.

Рухливі ігри (див. підрозділ «Здоров’я та фізичний розвиток» розді- лу «Особистість дитини»).

Народні ігри. Заохочувати дітей до участі в народних іграх, підтри- мувати позитивний емоційний настрій під час ігор. Спонукати дітей до повторення ігрових віршиків, народних лічилок, закличок, форму- вати вміння узгоджувати дії зі словами. Залучати дітей до застосуван- ня елементів традиційних народних ігор у різних видах самостійної ді- яльності.

Орієнтовна тематика завдань: «Гра з хусточками», «Курочка- чубарочка», «Щітка», «Сірий кіт», «Кози», «Глечики», «Горобчики- стрибунці», «Скачу, скачу діда», «Летів горобчик...», «То горошок, то квасолька», «Сорока-ворона на припічку сиділа...», «Козенята і вовк», «Бабуся та котенята», «Віє вітер з-під воріт», «У річку гоп!», «Квочка» тощо.

ДИТИНА У ПРИРОДНОМУ ДОВКІЛЛІ

ОСВІТНІ ЗАВДАННЯ

• Дати дітям знання про різноманітні явища та об’єкти природи: назви, основні особливості зовнішнього вигля- ду, пристосування до умов життя рослин і тварин; вплив явищ природи на життя і розвиток живих істот.


• Виховувати емоційне ставлення до природи: вміння помі- чати її красу і тендітність, милуватися об’єктами та яви- щами, бажання долучатися до праці в природі.

• Вчити елементарним діям з поліпшення природного се- редовища (прибирання ділянки, догляд за рослинами, до- помога тваринам).

ЗМІСТ ПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИ

Природа планети Земля

Осінь. Під час безпосередніх спостережень ознайомлювати з характерними для сезону явищами природи, звертати увагу дітей на характерні зміни доступних для спостереження об’єктів природи.

Сонце. Ознайомити з характерними ознаками сонця восени: яскраве та лагідне на початку осені, наприкінці осені світить не так яскраво і майже не гріє, у деякі дні зовсім не з’являється на небі, тоді навколо похмуро, непривітно. Вчити помічати, що кількість сонячно- го тепла впливає на температуру повітря. Поступово осінні дні стають прохолодніші, а на кінець осені — зовсім холодними.

Вітер. Восени часто дмуть поривчасті вітри. Про таку погоду гово- рять: «Надворі вітряно». Бувають дні без вітру. Тоді говорять: «Погода безвітряна».

Стан неба. Під час спостережень звертати увагу дітей на те, що у перші осінні дні небо блакитне, чисте або з незначною кількістю бі- лих хмарок. Надалі хмар стає більше, а сонце лише краєчком зазирає на землю. Бувають дні, коли все небо вкрите сірими важкими хмарами, які підганяє вітер.

Опади. На початку осені бувають грози, можна побачити блискав- ку. Осінні дощі холодні, бувають затяжними — впродовж кількох днів. Дощові краплі восени дуже дрібні. На кінець осені замість дощу випа- дає мокрий сніг.

Вода. Вода прозора, без запаху, розливається, тече. Водою заповнені колодязі, ставки, озера, річки. Восени вода падає з неба у вигляді дощу, на початку осені лягає на землю туманом, у другій половині — памо- роззю. На кінець осені вода замерзає в калюжах, невеличких ставках. Замерзла вода називається льодом.

Ґрунт. Восени земля темніє від вологи. Мокра земля в’язка, липне до взуття. Якщо осінь не дощова, то земля стає твердою, наприкінці осені замерзає грудочками. Восени люди збирають урожай з полів і го- родів, перекопують землю і залишають її відпочивати до весни.

75


76

Рослини. Звертати увагу дітей на рослини (дерева, трав’янисті рослини), що ростуть на ділянці дошкільного навчального закла- ду, в парку, на вулиці (каштан, дуб, липа, тополя), у саду (яблуня, гру- ша, абрикос), на городі (картопля, морква, цибуля, капуста), у кімнаті. Ознайомити з тим, що кімнатні рослини ростуть лише у приміщеннях, вони при крашають помешкання цілий рік. Кімнатні рослини відрізня- ються між собою, вони бувають з широкими щільними листками (фі- кус, аспі дистра та ін.) та з контрасними (традесканція, драцена, колеус). Основні частини рослин: стовбур, гілки, листя, квітки. Частини рос- лин бувають різними: довгими, короткими, товстими, великими, мали- ми; гладенькими, шорсткими; можуть мати різний колір, розмір, запах. Восени у рослин, що ростуть на дворі, змінюється забарвлення лис- тя, дозрівають плоди, опадає листя. Кімнатні рослини лишаються зеле- ними впродовж року.

Тварини. Дати знання про особливості зовнішньої будови тварин, за якими діти можуть спостерігати, умови їх існування, спосіб живлен- ня та пересування (звірі: кіт, собака, білка, хом’як, морська свинка; пта- хи: сорока, ворона, сіра галка, голуб, горобець, синиця, папуга; комахи: сонечко, муха, мурашка, метелик; акваріумні рибки).

Ознайомити зі змінами в житті тварин восени: зникли комахи, пта- хи відлітають у вирій, наблизились до житла людей синиці, горобці та інші птахи, що залишаються зимувати, тварини змінюють хутро на зи- мове (заєць, ховрашок).

Зима Сонце. Вчити помічати, що взимку сонце світить, але не гріє; по небу «ходить» низько; з-за хмар з’являється рідко, тому надворі холодно. У другу половину зими сонце на небі з’являється частіше. Наприкінці зими бувають відлиги. Сонце піднімається вище на небосхилі, від того дні стають довшими.

Вітер. Зимові вітри холодні, сильні, поривчасті. Стан неба. Взимку небо часто вкривають темні хмари. На кінець зими небо стає ясним і блакитним.

Опади. Взимку з хмар білими сніжинками, пластівцями, крупин- ками падає сніг. У холодну погоду він сухий, скрипить під ногами, в те- плу — м’який, добре ліпиться.

Вода. Взимку вода у водоймах замерзає. На калюжах, поверхнях річок і ставків утворюється лід. Лід гладенький, слизький, прозорий, твердий, холодний. На кінець зими сонце гріє дужче, і лід вдень може танути, розтає на дахах сніг, починається капіж. Уночі, коли підморо- зить, утворюються бурульки. Бурулька прозора, слизька, тверда, розби- вається із дзвоном.


Ґрунт. Узимку земля тверда, мерзла. Рослини. Ознайомити зі змінами, що сталися в житті рослин: дерева на подвір’ї стоять без листя, тільки сосни та ялини зелені, на горобині червоніють кетяги. Дерева і кущі чекають сонячного тепла, щоб знову зазеленіти. Кімнатні рослини зелені, вони потребують догляду.

Продовжити ознайомлення дітей з частинами рослин. Учити роз- пізнавати дерева за кольором стовбура: у берези — білий, у липи — темний. Одні дерева високі, стрункі (береза, тополя), інші — високі, розлогі (липа, дуб, клен).

Пояснити дітям, що в морозні дні гілки дерев легко ламаються, тому не можна стукати по стовбурах лопатками, наїжджати на рослини сан- чатами тощо.

Тварини. Ознайомити дітей зі змінами в житті тварин, що сталися взимку: не видно сонечок, мурашок та інших комах; горобці, синиці, голуби, ворони активні в пошуках їжі, бо для птахів узимку найстраш- ніше — це голод; білочка ласує тим кормом, який запасла ще восени, хутро тварин стало густим і більш пухнастим, а у зайця змінило колір і стало білим.

Продовжувати ознайомлювати дітей із зовнішньою будовою пта- хів, їх звичками, порівнювати птахів за величиною (голуб, горобець). Вчити піклуватися про птахів — готувати для них корм, насипати його у годівниці.

Весна Сонце. Вчити помічати зміни, що відбуваються в природі навесні: сонце світить яскравіше і зігріває повітря, стає тепліше. Від весняного тепла тане сніг, утворюються бурульки, калюжі, струмочки.

Ґрунт. Земля навесні розмерзається, стає вологою, поступово під впливом сонячного тепла підсихає, стає придатною для обробки.

Вітер. Весняний вітер приємний, теплий, ласкавий. Стан неба. Небо навесні блакитного кольору, з’являються білі куп- часті хмаринки.

Опади. Весняні дощі теплі, не тривалі, напувають землю вологою. У другій половині весни бувають грози.

Рослини. Ознайомити зі змінами, що сталися в житті рослин навес- ні: зеленіє трава, з кожним весняним днем збільшуються бруньки на деревах, згодом з’являються листочки, квіти. Наприкінці весни дерева квітнуть. Квітують трав’янисті рослини — кульбабки, тюльпани, пів- ники (іриси). У житті кімнатних рослин теж відбуваються зміни: вони швидко ростуть, потребують черенкування.

Продовжувати вчити дітей розпізнавати рослини за формою, вели- чиною листя, квітами.

77


78

Тварини. Дати знання про весняні зміни в житті тварин: з’явилися комахи (клопи-солдатики, мурашки, мухи, жуки сонечка, метелики); прилетіли шпаки, ластівки; птахи в’ють гнізда; прокинулися жаби; у тварин з’явилися малята.

Продовжувати знайомити із зовнішньою будовою тварин; учити порівнювати їх за величиною, голосом, повадками.

Літо Сонце високо стоїть на небосхилі, яскраво світить, зігріває землю, посилає на землю багато тепла, припікає. Порятунок від спеки можна знайти у затінку. На кінець літа спека спадає, хоч сонце все ще гріє до- статньо тепло.

Вітер. Літні вітри теплі, лагідні. Бувають і сильні, що здіймають до- вкола хмари пилу, але навіть такі вітри не холодні.

Стан неба. Небо ясне, голубе. По ньому пропливають білі купчасті хмари. У дні, коли все небо вкрите темними хмарами, обов’язково вар- то чекати дощу.

Опади. Літні дощі теплі, лагідні; бувають грози з гучними громами, яскравими блискавками, градом; під час грози навкруги темно, непри- вітно, моторошно.

Вода. Продовжувати знайомити дітей з властивостями води, з про- блемами її використання (для чого людям потрібна вода) та економно- го витрачання (чому необхідно закривати кран). Улітку в річці вода те- пла, в ній приємно купатись.

Ґрунт. Продовжувати ознайомлювати з властивостями ґрунту. Влітку земля пухка, крихка, вкрита різними рослинами.

Рослини. Дати дітям знання про зміни, що відбуваються у житті рос- лин улітку: листя зелене; на яблунях багато плодів; дозрівають малина, вишні; починає червоніти горобина; на гілках каштанів замість «сві- чок» з’явились «їжачки»; квітує липа, її духмяним запахом наповнене все довкола; відцвітає кульбаба, її голівка одягнута в білу прозору ша- почку.

Продовжувати ознайомлювати дітей з розмаїттям світу рослин, з умовами, в яких вони ростуть (у лісі, саду, сквері, на алеї, грядці).

Вчити помічати характерні особливості рослин, що ростуть на клумбі, милуватися неповторною красою кожної квітки. Вчити розпіз- навати овочі та фрукти за формою, кольором, смаком. Навчати дітей дослідницьких дій.

Тварини. Ознайомити зі змінами, що сталися в житті тварин з настан- ням літа: з’явилося багато комах; у гніздах птахів — пташенята. Співу птахів вже не чути, вони заклопотані пошуками їжі для своїх малят. Пташенят свійських птахів (курчат, каченят, гусенят) доглядають люди.


У домашніх тварин також з’явилися дитинчата (цуценята, кошеня- та, козенята, поросята, телята). Дорослі тварини піклуються про своїх малят. А люди піклуються і про дорослих, і про маленьких.

Формувати елементарні вміння догляду за домашніми улюбленця- ми: дати води, насипати міру їжі, помити мисочку. Продовжувати озна- йомлювати дітей з умовами життя диких тварин (у лісі, саду, водоймі тощо). Вчити розпізнавати тварин найближчого оточення за характер- ними зовнішніми ознаками і правильно називати їх.

ДИТИНА В СЕНСОРНО-ПІЗНАВАЛЬНОМУ ПРОСТОРІ

ОСВІТНІ ЗАВДАННЯ

• Розширювати та збагачувати досвід дітей у сенсорно-піз- навальній діяльності.

• На основі отриманого досвіду долучати до здійснення ма- тематичних дій та операцій у різних видах діяльності.

• Формувати у дітей інтерес до конструювання. Вчити від- бирати матеріал з урахуванням його конструктивних можливостей, помічати у конструкціях логіко-математич- ні характеристики.

• Ознайомити дітей з конструктивними властивостями па- перу. Розширювати і збагачувати первинні орієнтації ді- тей в кількісних та часово-просторових відношеннях на- вколишньої дійсності.

• Формувати інтерес до навколишнього світу та елементар- ної логіко-математичної діяльності.

• Підтримувати бажання дітей конструювати, сприяти ви- никненню радісних відчуттів від пізнання та створення нового.

ЗМІСТ ПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИ

Сенсорні еталони. Продовжувати знайомити з кольора- ми: червоним, оранжевим, жовтим, зеленим, синім, фіолетовим, білим, чорним; а також розрізняти звуки, смаки та запахи навколишнього світу.

79


80

Ознайомити з двома параметрами величини предметів: довжиною, висотою. Продовжувати ознайомлення з формами предметів.

Продовжувати ознайомлення з частинами доби (день, ніч), порами року.

Вчити дітей порівнювати, групувати та упорядковувати предмети, іграшки за кольором, величиною, довжиною, висотою, формою, кіль- кістю, силою звуку, часом тощо.

Формування уявлень про множину. Вчити порівнювати контраст- ні за кількістю множини. Вправляти у використанні прийомів накла- дання та прикладання елементів однієї множини до іншої, не пропус- каючи жодного зліва направо.

Вправляти в об’єднанні двох груп предметів та визначенні кількос- ті способом перелічування у новоутвореній множині в межах 3. Вчити розуміти запитання «Скільки всього стало?». Вчити виконувати дії, спрямовані на вилучення за будь-якою ознакою частини предметів у межах 3 і визначення кількості способом перелічування предметів, що залишились. Вчити розуміти запитання «Скільки залишилося?».

Продовжувати вчити упорядковувати дві-три множини предметів за ознакою кількості: багато яблук, мало іграшок, одна лялька.

Формування уявлень про число. Вправляти у виділенні в на- вколишньому середовищі кількості предметів (багато і мало, а також один, два, три), сприяти розумінню виразів «багато», «мало», «один». Продовжувати вчити чути та сприймати числівники у мові (лічилоч- ки, побутові ситуації), заохочувати до їх вживання у мовленні в різних ситуаціях. Привчати використовувати зображення цифр (без вимоги їх запам’ятовування). Вправляти в утворенні чисел 2 і 3 способом до- давання одиниці до попереднього числа. Вчити об’єднувати дві групи предметів для визначення кількості способом перелічування предме- тів у новоутвореній множині в межах трьох: один м’яч, два м’ячі, три м’ячі. Всього три м’ячі. Одна лялька, дві ляльки, три ляльки. Всього три ляльки.

Вчити рахувати у межах трьох у прямому порядку: один, два, три. Ознайомлення з величиною предметів. Вчити порівнювати одна- кові та різні за розміром предмети за величиною, довжиною, висотою. Заохочувати до використання у мовленні слів великий, маленький, до- вгий, короткий, високий, низький.

Ознайомлення з формою предметів. Вправляти у розрізненні кулі, кубика, цеглинки, круга, квадрата, використовуючи їх у конструю- ванні. Вчити порівнювати геометричні фігури з предметами, схожи- ми за формою (тарілка кругла, блокнот квадратний, кавун подібний до кулі).


Орієнтування у просторі. Вчити визначати розташування пред- метів відносно себе (вгорі — там, де голова, внизу — там, де ноги). Вчити розуміти просторові відношення (на, під, в, над, за, поруч, ви- соко, низько). Вправляти у визначенні напрямків руху (до мене (дити- ни), від мене (дитини); вперед, назад, вгору, вниз).

Орієнтування у часі. Продовжувати знайомити з частинами доби (ранок, день, вечір, ніч). Вчити розрізняти пори року за характерни- ми ознаками та називати їх. Знайомити з часовими відношеннями (те- пер — пізніше, спочатку — потім, учора — завтра) без вимоги вико- ристання цих слів у мовленні.

КОНСТРУЮВАННЯ

Конструювання з будівельного матеріалу. Продовжувати ознайомлювати дітей з деталями будівельного матеріалу (цеглин- ками, кубиками, призмою, пластинами), вчити правильно їх нази- вати, обстежувати предмети і конструкції. Вчити розрізняти широ- кий і вузький бік цеглинок, ставити їх вертикально і горизонтально, щільно одну до одної, замикати простір. Вчити розрізняти просторо- ві ознаки (короткий — довгий, вузький — широкий) і правильно на- зивати їх.

Розвивати у дітей уявлення про те, що стійкість конструкції визна- чається її розміщенням на площині, а форма деталей зумовлює їх кон- структивні властивості.

Вчити співвідносити розміри будівлі з розмірами іграшок. Ознайомити дітей з двома способами зміни споруди у довжину: 1) за- міна дрібних деталей на більші; 2) прибудова.

Вчити дітей конструювати шляхом розміщення цеглинок в ряд го- ризонтально по кілька та вертикально по одній. Вправляти у вико- ристанні цеглинок на довгій та короткій вузькій площині щільно одна до одної, а потім на рівній відстані одна від одної замикати простір. Вчити конструювати іграшкові меблі з кубиків, цеглинок, пластин, призм.

Орієнтовна тематика завдань: «Доріжки», «Трамвайні колії», «Паркан», «Ворота», «Ліжко», «Стіл», «Стілець», «Диван», «Шафа», «Будиночки», «Транспорт (трамвай, тролейбус, паротяг)».

Конструювання з деталей конструкторів. Ознайомити дітей з де- талями конструкторських наборів (“LEGO”, “LEGO DUPLO”), заохо- чувати до експериментування з ними. Вчити створювати найпростіші конструкції, з’єднуючи кілька деталей.

81


82

Конструювання з паперу. Формувати уміння здійснювати елемен- тарні операції: жмакання, скручування, складання, згинання. Вчити викладати зображення з клаптиків паперу; робити кульки і джгути- ки способом жмакання і скручування; виготовляти нескладні виро- би (будиночки, транспорт) способом складання аркуша паперу навпіл, оформлюючи додатковими деталями.

Орієнтовна тематика завдань: «М’ячики для ляльки», «Тістечка для ляльки», «Вуж», «Сніжки», «Снігова баба», «Будиночок», «Автобус», «Яблуко», «Вишні».

ДИТИНА У СВІТІ КУЛЬТУРИ

Образотворча майстерня

ОСВІТНІ ЗАВДАННЯ

• Продовжувати формувати у дітей зацікавленість обра- зотворчою діяльністю.

• Викликати емоційний відгук на зміст занять з образо- творчого мистецтва.

• Стимулювати ініціативність дітей під час занять об- разотвор чим мистецтвом.

• Формувати уміння використовувати різні техніки малю- вання.

• Розширювати діапазон прийомів ліплення, навчати осно- вам аплікації.

ЗМІСТ ПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИ

Малювання. Вчити дітей передавати у малюнку форму і ко- лір предмета; малювати прямі, похилі й округлі лінії; зафарбовувати зо- браження широкими мазками.

Використовувати нетрадиційні техніки малювання (штампуван- ня, малювання пальчиками, долоньками, по вологому, крихітними по- вітряними кульками). Вчити використовувати білу фарбу для утво- рення відтінків кольору, пензлик — для домальовування окремих елементів зображення (наприклад: гарбуз дитина малює «печаткою»-


картоплинкою, а хвостик домальовує пензлем), палітру, кольорову крейду, воскові олівці. Вчити дітей розташовувати додаткові зобра- ження на аркуші, узгоджуючи їх з основними елементами малюнка, ви- конаними вихователем на індивідуальних аркушах або на папері для колективної роботи. Продовжувати вчити виконувати індивідуальні та колективні роботи.

Орієнтовна тематика завдань: «Сонечко і дощик», «Веселка», «Хо дить гарбуз по городу», «Під пеньочком є грибочки», «Листопад», «Зайчик», «Новорічна ялинка», «Палац снігової королеви», «Під- сніж ники», «Братки», «Гроза», «Салют», «Персики», «Вишеньки- черешеньки».

Аплікація. Формувати у дітей уміння користуватися папером, клей- стером. Формувати уявлення про властивості предметів, які викори- стовуються на заняттях з аплікації. Вчити виготовляти кульки з м’якого паперу (серветок) та наклеювати їх на шаблон.

Вчити дітей орієнтуватися на папері, розрізняти кольори та розпіз- навати геометричні фігури (круг, квадрат, трикутник), використову- вати їх для створення нескладних предметних та сюжетних компози- цій. Вчити викладати готові форми на папері, намащувати заготовки клеєм.

Формувати естетичне сприйняття дійсності, бажання створювати красу своїми руками, прикрашати побут створеними речами, дарувати їх. Розвивати творчі здібності.

Орієнтовна тематика завдань: «Осінній букет», «Чашка», «Смішарики», «Візерунки на вікні», «Снігова баба», «Прикраси на ялинку», «Гілочка мімози», «Котики вербові», «Бузок», «Свинка Пепа», «Метелики», «Курчатко».

Ліплення. Поглиблювати знання дітей про властивості пластич- них матеріалів (солоне тісто, глина). Вчити користуватися підставками, стеками. Продовжувати вправляти дітей у знайомих прийомах ліплен- ня та навчати новим, як-от: скочування, сплющування, примазуван- ня, защипування. Навчати вмінню передавати об’ємну форму в проце- сі ліплення. Вчити з’єднувати різні частини виробу. Формувати вміння створювати елементарне площинне зображення на папері, використо- вуючи прийоми скочування, розкочування, розплющення, розтягуван- ня, розмазування.

Орієнтовна тематика завдань: «Кульки», «Ягідки», «Яблучка», «Колобки», «Пірамідка», «Гусінь», «Равлик», «Квіти», «Частування для ляльки», «Горішки для білочки», «Іграшковий посуд», «Снігова баба», «Варенички», «Бурулька», «Олівці», «Лялька-неваляйка», «Парканчик», «Пташка», «Їжачок», «Качечка з каченятами», «Веселий поїзд».

83


84

Музичний калейдоскоп

ОСВІТНІ ЗАВДАННЯ

• Виховувати емоційну сприйнятливість до творів музич- ного мистецтва.

• Знайомити з основними музичними жанрами (пісня, та- нець, марш), сприяти розвитку музичної пам’яті.

• Формувати уміння розрізняти характер музики (веселий, сумний), впізнавати знайомі пісні та п’єси, сприяти роз- витку емоційного відгуку на музичні твори.

ЗМІСТ ПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИ

Слухання музики. Вчити дітей слухати музичний твір до кінця, розрізняти характер музики та визначати кількість частин у музичному творі (одно- або двочастинна форма); розвивати умін- ня вслуховуватись у музику, визначати зміни у силі звучання мелодії (го лосно — тихо) та розрізняти звуки за висотою в межах октави; роз- вивати більш диференційоване сприйняття музики (контрастне зву- чання регістрів, темпів, динамічних відтінків музики та тембру дитя- чих музичних інструментів). Прищеплювати слухацьку культуру та розширювати музичний досвід дітей. Стимулювати виникнення та формування в уяві дітей зорових образів від музики через показ на- очності (репродукцій картин, ілюстрацій, картинок).

Співи. Вчити дітей правильно передавати характер пісні (весело, спокійно, лагідно), формувати уявлення про цілісність мелодії пісні, сприяти розвитку співацьких навичок (чистоті інтонації, правильному звукоутворенню, диханню, дикції), вчити дітей співати природним го- лосом без напруження та правильно відтворювати мелодію в діапазоні ре1 (мі1) — ля1 (сі1); вчити дітей співати в ансамблі, дотримуючись од- ного темпу й ритму, та промовляти слова артикуляційно чітко.

Музично-ритмічні рухи. Заохочувати дітей до цілісного сприйнят- тя музичного твору, сприяти розвитку навичок емоційно-виразного втілення музично-ігрових образів (зайчики стрибають, пташки літа- ють, ведмедики ідуть тощо). Вчити дітей рухатись відповідно до дво- частинної форми музики та сили її звучання (голосно, тихо), починати та закінчувати рухи разом з музикою, вчити узгоджувати рухи відпо- відно до характеру звучання музики, розвивати уміння ритмічно руха- тись під музику, відповідно до її темпу та динаміки, формувати навич-


ки кружляння в парах та прямого галопу, сприяти розвитку навички якісного виконання танцювальних рухів.

Гра на дитячих музичних інструментах. Формувати у дітей загаль- ні поняття про музичні інструменти &#