РЕАЛІЗАЦІЯ ПРИНЦИПІВ ПЕДАГОГІКИ ПАРТНЕРСТВА В РОБОТІ З БАТЬКАМИ ЯК ПРІОРИТЕТНЕ ЗАВДАННЯ ВЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ
Світлана ВОЛКОВА
учитель початкових класів
комунального закладу «Ліцей «Муніципальний колегіум»
Кропивницької міської ради»
Анотація. У статті здійснено теоретичний аналіз витоків педагогіки партнерства з позиції відповідального батьківства; обґрунтовано співпрацю з батьками як важливу складову у роботі вчителя початкових класів; виокремлено деякі форми роботи з батьками.
Ключові слова: педагогіка партнерства, партнер, співпраця, взаємодія, гуманний підхід, батьки, учні, суб’єкт-суб’єктні відносини, інноваційні форми взаємодії.
Сьогодні на вершину освітньої реформи виводиться початкова освіта, бо саме вона дала початок Новій українській школі, педагоги якої долучилися до освоєння двох основних новацій – компетентнісної парадигми освіти й педагогіки партнерства. Новий зміст освіти орієнтує вчителів, батьків на особистісний розвиток учнів, на поважне ставлення до них. Проблема співпраці сім'ї і школи у вихованні дітей досить складна і багатоаспектна. Насамперед це стосується структури взаємодії, розподілу обов'язків, ролей, завдань і функцій між усіма учасниками освітнього процесу, вироблення спільних дій [3; 5].
Актуальність зазначеної проблеми очевидна, оскільки школа має ініціювати новий зміст та форми використання педагогіки партнерства, глибше залучати родини до побудови освітньої траєкторії дитини. Метою статті є обґрунтування необхідності застосування педагогіки партнерства в роботі з батьками.
Виклад основного матеріалу. Педагогіка партнерства – один з компонентів формули Нової української школи, що включає систему методів і прийомів виховання та навчання на засадах гуманізму й творчого підходу до розвитку особистості. Проблему упровадження педагогіки партнерства в систему роботи української школи вивчали О. Барабаш, О. Бондаренко, А. Бугайчук, О. Савченко та ін. На їхню думку, педагогіка партнерства – це чітко визначена система взаємовідносин, яка організовується на простих, але надзвичайно важливих принципах [4].
Витоки педагогіки партнерства знаходимо в працях видатних педагогів В. Сухомлинського та Ш. Амонашвілі. Аналізуючи «формулу» школи Василя Сухомлинського, маємо відзначити підвищення ролі сім’ї – родини у вихованні дітей. Причому не лише в аспекті проблематики відповідального батьківства, а й з точки зору необхідності усвідомлення на рівні переконань такої істини: сучасний заклад освіти неспроможний якісно розв’язати всю сукупність питань, пов'язаних зі становленням насамперед духовності вихованців, адже творча взаємодія вчителя, учня та батьків, на думку В. Сухомлинського, має триматися на засадах поваги, партнерства, спільності інтересів і цінностей. Чималою мірою цьому сприяло створення Батьківської школи, у якій навчання проходило протягом усіх років перебування дитини в закладі освіти. Освітній процес був побудований таким чином, щоб «педагогіка стала наукою для всіх – і для вчителів, і для батьків» [8].
При висвітленні основних аспектів педагогіки партнерства насамперед виникає потреба розкрити значення окремих понять, що допоможе осмислити суть заявленої проблеми. Партнер – це той, хто бере участь у спільній справі з ким-небудь. Партнерство – добровільна співпраця двох або більше осіб, найвища форма співпраці [6].
До основних принципів партнерської взаємодії належать добровільність, довготривалість і взаємна відповідальність. Учні, батьки та вчителі, об’єднані спільними цілями та прагненнями, є добровільними й зацікавленими спільниками, рівноправними учасниками освітнього процесу, відповідальними за результат [5].
Особливе значення для встановлення ефективної взаємодії з батьками має період навчання учнів у початкових класах, коли батьки залюбки відвідують заклад освіти, цікавляться навчанням і поведінкою дитини. Найбільш прийнятними формами в побудові співпраці з батьками є батьківський всеобуч, родинні свята, спортивні та культурно-масові заходи [6].
На думку Ш. Амонашвілі, діалог і багатостороння комунікація між учнями, учителями та батьками повинна замінити односторонню авторитарну комунікацію «вчитель-учень». Батьків треба залучати до навчання. Тато-поліцейський може проводити навчання з безпеки на дорозі, мама-художниця може вчити малювати портрети. Батьки з власного досвіду розумітимуть, що не так просто організувати дітей, адже більшість учнів початкової школи виявляє схильність до гіперактивної поведінки, окрім того, рівень родинного виховання теж є різним.
Також батьки відповідно до своєї професії можуть проводити майстер-класи як для учнів, так і для інших батьків та вчителів: про цінності, здорове харчування, гігієну зубів тощо. Їхня щоденна робота може бути корисною і школі. Співпраця буде позначатися й на дітях: вони будуть пишатися своїми батьками, намагатися брати з них приклад і якнайкраще виявляти себе у школі [1].
Водночас визнається потреба в упровадженні в практику роботи з батьками елементів освітніх технологій, що дасть можливість розкрити нові грані співпраці, збагатити батьків психолого-педагогічними знаннями, розвинути навички продуктивного спілкування. Це проведення тренінгів, практикумів, круглих столів, дебатів, квестів, рольових ігор, зборів «тет-а-тет», зборів-чаювань тощо.
Значного поширення в сучасній практиці шкіл набули інноваційні форми взаємодії вчителя початкових класів і батьків, а саме:
1. Вебінари, онлайн-тренінги. Вчитель має порушувати теми, які стосуються взаємин у сім’ї, привертати увагу батьків до важливості правильного підходу до дитини, надавати педагогічні поради, організовувати опитування, щоб краще зрозуміти настрої батьків та їх готовність до співпраці за умов відсутності безпосереднього особистісного контакту з учителем.
2. Групи батьків з учителями в різноманітних месенджерах. Вони дозволяють оперативно надавати батькам важливу актуальну інформацію щодо шкільного життя їхніх дітей, обговорювати її, проводити опитування тощо.
3. Кабінет батьків, е-журнал, таблиця успішності та е-щоденник в інформаційно-комунікаційній автоматизованій системі «Єдина школа», яка рекомендована Міністерством освіти і науки України. Електронний щоденник для батьків – модуль, розроблений з метою залучення батьків до освітнього процесу шляхом перегляду розкладу уроків їх дітей; доступу до отриманих ними оцінок, контролю відвідування школи та виконання домашнього завдання; аналізу навчальних досягнень дітей на основі статистики успішності, можливості бути в курсі актуальних новин та подій, які відбуваються у школі, а також мати інтерактивний зв’язок як з класним керівником, так і з усіма вчителями [2].
Висновки
Упровадження принципів педагогіки партнерства вимагає створення умов для конструктивної співпраці всіх суб’єктів освітнього процесу (батьків, учителів, учнів). В основу такої співпраці покладені спільні цілі, прагнення та переконання. Це партнерство засноване на повазі, довірі, рівності, відповідальності, добровільності всіх його учасників.
Практика педагогічного партнерства дає можливість сформувати конкурентоспроможну особистість, здатну вибудовувати нові продуктивні відносини з оточенням, проявляти ініціативу, нести відповідальність за прийняті рішення.
У взаємовідносинах між учителем початкової школи й батьками має бути взаєморозуміння, тому що він є сполучною ланкою між школою та сім'єю, і правильно побудовані відносини між цими двома суб'єктами освітнього процесу є гарантією успішного освітнього процесу здобувача освіти у майбутньому.
Список використаних джерел