1.1. «Положення про організацію освітнього процесу» в Закладі вищої освіти «Університет Короля Данила» (далі – Положення) визначає систему організаційно-управлінських та навчально-методичних заходів, що реалізуються Закладом вищої освіти «Університет Короля Данила» (далі – УКД, Університет) із метою забезпечення здобуття якісної вищої освіти та задоволення освітніх потреб здобувачів вищої освіти та інших осіб.

1.2. Положення враховує Стандарти та рекомендації щодо забезпечення якості у Європейському просторі вищої освіти (ESG 2015), є базовим нормативним документом, що регламентує діяльність факультету, кафедр, центрів та інших структурних підрозділів, в яких надаються освітні послуги, що здійснюють підготовку здобувачів вищої освіти, їх керівників та інших посадових осіб з організації освітнього процесу. Певні питання організації освітнього процесу регламентуються, уточнюються, деталізуються іншими документами Університету, які разом з цим Положенням складають нормативну базу організації освітнього процесу в УКД.

1.3. Терміни в цьому Положенні вживаються у значеннях, визначених Законами України «Про освіту», «Про вищу освіту».

1.4. Положення діє в частині, що не суперечить чинному законодавству, загальнодержавній та внутрішньоуніверситетський нормативній базі управління якістю діяльності Університету, є складовою останньої і розміщується на сайті Університету у відкритому доступі.

2. Зміст та складові освітнього процесу.

2.1. Освітній процес

2.1.1. Мета організації освітнього процесу

Метою організації освітнього процесу є створення унікального освітнього середовища на засадах взаємної поваги й партнерства між здобувачами, науково-педагогічними працівниками та іншими зацікавленими сторонами, орієнтованого на задоволення потреб у розвитку, саморозвитку та самореалізації здобувачів, сприяння їх майбутнім кар’єрам та конкурентоспроможності на ринку праці для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, які здатні до свідомого суспільного вибору та сприяння сталому розвитку суспільства.

Освітній процес в Університеті базується на принципах, визначених Законами України «Про освіту», «Про вищу освіту», базовим документом Університету «Стратегія розвитку «Університету Короля Данила» до 2028 року», та спрямований на реалізацію парадигми студентоцентрованого навчання на засадах сталого розвитку.

2.1.2. Основні документи з питань організації освітнього процесу

Основними документами з питань організації освітнього процесу є:

освітня програма (опис освітньої програми);
навчальний план освітньої програми;
силабус навчальної дисципліни;
графік освітнього процесу.

Освітня програма (опис освітньої програми) - редакція освітньої програми погоджується з проєктною групою та першим проректором (або уповноваженою ним особою), затверджується рішенням вченої ради Університету та вводиться в дію наказом ректора Університету. Складовою частиною затвердженої освітньої програми є навчальний план.

Силабус обов'язкової навчальної дисципліни та вибіркової навчальної дисципліни з кафедрального каталогу погоджується із завідувачем випускової кафедри та гарантом освітньої програми, затверджується проректором з методичної роботи. Силабус вибіркової навчальної дисципліни із загальноуніверситетського каталогу погоджується науково-методичною радою Університету та затверджується проректором з методичної роботи.

Графік освітнього процесу погоджується з деканом факультету та першим проректором (або уповноваженою ним особою), затверджується рішенням вченої ради Університету та вводиться в дію наказом ректора Університету.

2.2. Мова викладання

Мовою викладання в Університеті є державна мова.

З метою створення умов для інтернаціоналізації освітньої діяльності Університет може ухвалити рішення про викладання однієї, кількох або всіх дисциплін навчального плану, виконання індивідуальних завдань та/або проведення контрольних заходів освітньої програми однією із мов Європейського Союзу, за умови що всі здобувачі освіти, які вивчають відповідні дисципліни, володіють нею. У разі, якщо є письмове звернення від одного чи більше здобувачів, Університет забезпечує переклад державною мовою.

Політика викладання іноземних мов в Університеті орієнтована на вимоги «Загальноєвропейських Рекомендацій з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання», з урахуванням методичних рекомендацій Міністерства освіти і науки України (далі – МОН України).

2.3. Моделі реалізації освітнього процесу

Освітній процес в Університеті може реалізовуватися за традиційною, дистанційною, змішаною, гібридною моделями.

Традиційна модель організації освітнього процесу передбачає проведення занять викладачів зі здобувачами в прямому контакті безпосередньо в аудиторіях.

Дистанційна модель передбачає індивідуалізований процес освітньої діяльності здобувачів вищої освіти, який відбувається в основному за опосередкованої взаємодії віддалених один від одного учасників освітнього процесу в системі дистанційної освіти (далі – СДО) Університету, розміщеної в середовищі «Moodle», та проведення занять у режимі відеоконференцій із застосуванням інших сервісів та платформ (Google Meet, Zoom) згідно з розкладом занять.

Реалізація моделі змішаного навчання передбачає під час проведення контактних занять викладачів зі здобувачами або ж під час самостійної роботи здобувача навчальної взаємодії в СДО Університету та застосування, за потреби, інших технологій, зокрема:

– використання мобільних пристроїв під час навчання безпосередньо в аудиторії, відповідних тестових технологій тощо;

– дистанційних курсів Університету з освітніх компонентів навчального плану, що відповідають вимогам Університету до навчальних матеріалів;

– окремих компонентів, курсів інших ЗВО (зокрема й дистанційних), що реалізуються за програмами академічної мобільності та академічних обмінів;

– окремих компонентів (дисциплін, курсових робіт (проєктів)) освітніх програм, що можуть бути зараховані як результати навчання на засадах неформальної освіти (масові онлайн-курси, тренінги, семінари, майстер-класи тощо), а також інформальної освіти, зокрема за підсумками участі в міжнародних, всеукраїнських студентських конкурсах, олімпіадах, конференціях тощо.

Гібридна модель організації освітнього процесу передбачає чергування традиційного навчання та проведення занять у режимі відеоконференцій із застосуванням сервісів Google Meet та Zoom з одночасним супроводом освітнього процесу в СДО Університету.

Використання технологій дистанційного навчання в освітньому процесі регламентується «Положенням про організацію освітнього процесу, поточного та семестрового контролю, атестації здобувачів вищої освіти із застосуванням дистанційних технологій» та «Положенням про систему дистанційної освіти та електронний навчальний курс» Університету.

2.4. Зміст освіти

Зміст освіти в Університеті визначається стандартами вищої освіти спеціальностей, освітніми (освітньо-професійними, освітньо-науковими) програмами підготовки (далі – ОП), силабусами освітніх компонентів та програмами практик, нормативними актами органів державного управління освітою та Університету, реалізується під час проведення навчальних занять та інших видів навчальної, наукової та позанавчальної діяльності та висвітлюється у підручниках, навчальних посібниках, методичних матеріалах тощо.

Зміст освіти включає:

‒ обов’язкову частину, що не може перевищувати 75 відсотків обсягу (в кредитах ЄКТС) освітньої програми, тобто навчальні дисципліни, кваліфікаційні роботи, практики та інші види навчального навантаження здобувача вищої освіти, спрямовані на досягнення результатів навчання, визначених відповідним стандартом вищої освіти та освітньою (освітньо-професійною, освітньо-науковою) програмою;

‒ вибіркову частину, що має складати не менше 25 відсотків обсягу (в кредитах ЄКТС) освітньої програми й передбачає вільний вибір освітніх компонентів здобувачами вищої освіти з урахуванням їх індивідуальних потреб, спрямований на формування та розвиток як загальних, так і фахових компетентностей.

2.5. Освітні програми

Підготовка фахівців в Університеті здійснюється згідно з переліком спеціальностей, визначених загальнодержавною нормативною базою, відповідно до ліцензій, виданих МОН України, за певними рівнями вищої освіти (перший (бакалаврський), другий (магістерський), третій (освітньо-науковий)) та за освітніми програмами, що передбачають присвоєння професійної кваліфікації з професій, для яких запроваджено додаткове регулювання на певному рівні вищої освіти.

Здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою відповідної ОП, що є підставою для присудження відповідного ступеня.

Освітньо-професійна програма (далі - ОПП) – це система освітніх компонентів спеціальності (спеціалізації) на першому (бакалаврському) чи другому (магістерському) рівні вищої освіти. Обсяг ОПП підготовки бакалаврів становить 240 кредитів ЄКТС. Обсяг обсяг скорочення навчання за ОПП для здобуття ступеня бакалавра на основі здобутого освітньо-кваліфікаційного рівня або освітнього ступеня (ступеня молодшого бакалавра, ступеня фахового молодшого бакалавра, ОКР молодшого спеціаліста, ОКР/ступеня бакалавра, ОКР спеціаліста, ОКР/ступеня магістра) за спеціальностями визначається вченою радою Університету з урахуванням вимог та обмежень, визначених відповідним стандартом вищої освіти.

Обсяг ОПП підготовки магістрів становить 90 кредитів ЄКТС.

Освітньо-наукова програма (далі - ОНП) – система освітніх компонентів спеціальності (спеціалізації) на другому (магістерському) та третьому (освітньо-науковому) рівні вищої освіти. Обсяг ОНП підготовки магістрів становить 120 кредитів ЄКТС. ОНП підготовки докторів філософії містить наукову (дослідницьку) та освітню складові. Обсяг освітньої складової ОНП підготовки докторів філософії визначається стандартами вищої освіти, до їх затвердження визначається освітньо-науковою програмою та становить від 30 до 60 кредитів ЄКТС.

Ресурсне забезпечення реалізації ОП включає кадрове, навчально-методичне, інформаційне та матеріально-технічне забезпечення.

Кадрове забезпечення реалізації ОП включає: проєктну групу ОП, яку, як правило, очолює гарант ОП, науково-педагогічних працівників, які залучені до реалізації ОП та мають відповідну академічну та/або професійну кваліфікацію, яка забезпечує досягнення визначеної мети ОП та програмних результатів навчання. До реалізації ОП можуть також залучатись професіонали-практики, представники наукових установ, експерти, які мають належний досвід у відповідній галузі, представники роботодавців.

Навчально-методичне забезпечення ОП включає:

- стандарт вищої освіти спеціальності, на основі якого розроблена ОП;

- опис ОП та її профіль;

- навчальний план ОП;

- силабуси навчальних дисциплін;

- програми практик;

- вимоги та рекомендації до атестації (атестаційного екзамену, кваліфікаційної роботи (проєкту));

- документацію, що фіксує дані про процедури та процеси внутрішньої системи забезпечення якості.

Інформаційне забезпечення реалізації ОП полягає у формуванні відкритого простору з метою інформаційної підтримки навчання, викладання та проведення досліджень учасниками освітнього процесу. Інформаційне забезпечення реалізації ОП здійснюється шляхом просування якісних інформаційних ресурсів, надання доступу до різноманітних баз даних, електронних ресурсів власної генерації тощо.

Матеріально-технічне забезпечення включає забезпечення навчальними аудиторіями, комп’ютерною технікою, пакетами прикладних програм, обладнанням, у т.ч. мультимедійним, та устаткуванням, які використовуються в освітній діяльності.

Усі ОП мають єдиний порядок розроблення, затвердження, відкриття, оприлюднення, реалізації, моніторингу, постійного перегляду та закриття, визначений «Положенням про розроблення та реалізацію освітніх програм» Університету.

Політика і система забезпечення якості вищої освіти, визначені «Положенням про систему забезпечення якості вищої освіти (систему внутрішнього забезпечення якості)» Університету, формують нормативну основу для процедур внутрішньої системи забезпечення якості ОП. Зовнішнє оцінювання ОП Університету здійснюється Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти, вітчизняними та міжнародними незалежними установами оцінювання та забезпечення якості вищої освіти.

2.6. Навчальні плани

Навчальні плани за роком прийому укладаються на повний цикл підготовки. Навчальні плани складаються окремо для кожного рівня вищої освіти та за кожною формою здобуття освіти на основі відповідної освітньої програми.

Навчальні плани мають враховувати вимогу щодо вибірковості дисциплін, включати лише обов’язкові дисципліни циклів загальної та фахової підготовки та передбачати наявність кредитів для вибіркових дисциплін.

Здобувачі реалізовують своє право вибору навчальних дисциплін, як правило, у період весняного семестру (лютий-травень), який передує навчальному року, в якому передбачене їх вивчення. Окремо для здобувачів, які зараховані на навчання на ОП, навчальний план яких передбачає вибір у поточному навчальному році, вибір здійснюється на початку цього року.

При розробленні навчального плану кредити встановлюються усім складовим навчального плану (дисциплінам, циклам дисциплін, практикам, курсовим та кваліфікаційним роботам (проєктам), атестаційним екзаменам тощо).

Навчальні плани за різними формами здобуття освіти повинні бути ідентичними в частині структурно-логічної схеми підготовки, переліку освітніх компонентів, обсягів навчального навантаження, контрольних заходів та індивідуальних завдань з урахуванням специфіки форми здобуття освіти в частині обсягів аудиторних занять та індивідуальних завдань (курсових робіт (проєктів) тощо). Навчальний план спеціальностей заочної форми навчання є адаптованою до меншого обсягу аудиторних занять версією навчального плану денної форми навчання. Перелік дисциплін, їх кредитний розмір, види навчальних занять і форми контролю повинні збігатися з планом денної форми навчання.

Відсоток скорочення кількості аудиторних занять у навчальному плані заочної форми навчання (порівняно з планом денної форми) за всіма освітніми компонентами навчального плану становить для 1-2 курсу (на базі повної загальної середньої освіти) – 80 %, для 3-4 курсу (1-3 курсу на базі здобутого ОКР/освітнього ступеня) – до 70 %. Відсоток скорочення може бути змінений при формуванні навчального плану, оскільки також повинна враховуватися тривалість сесії (з вихідними та святковими днями) та робочого дня науково-педагогічних працівників, вимоги та обмеження, визначені стандартом вищої освіти зі спеціальності.

Перегляд навчальних планів і їх оновлення (за потреби) здійснюється щорічно за результатами перегляду та модернізації ОП. У разі відсутності необхідності внесення змін в ОП та чинний навчальний план його дія автоматично поширюється на наступний рік прийому здобувачів вищої освіти.

2.7. Індивідуальний навчальний план здобувача

Індивідуальна освітня траєкторія може бути реалізована через індивідуальний навчальний план здобувача. Індивідуальний навчальний план регламентує організацію навчання конкретного здобувача вищої освіти і є обов’язковим для виконання цим здобувачем.

Індивідуальний навчальний план для кожного здобувача вищої освіти розробляється та затверджується на кожен навчальний рік на підставі навчального плану ОП здобувача. Індивідуальний навчальний план формується з урахуванням вимог ОП щодо вивчення її обов’язкових компонентів і за результатами особистого вибору здобувачем вищої освіти освітніх компонентів в обсязі, не меншому за встановлений Законом України «Про вищу освіту». Індивідуальні навчальні плани затверджує декан факультету.

Результати оцінювання (семестровий контроль знань, атестація здобувача освіти тощо) вносяться до індивідуального навчального плану здобувача, який одночасно виконує функцію залікової книжки здобувача, та може вестись у паперовій та/або електронній формі.

2.8. Графік освітнього процесу

З метою оптимізації освітнього процесу Університет на підставі навчальних планів формує на кожен навчальний рік узагальнений графік освітнього процесу для кожної з форм навчання, за якими відбувається підготовка фахівців в Університеті.

Навчальні плани та графіки затверджує ректор Університету.

Терміни та час проведення різних видів навчальної роботи регламентовано в розкладах занять, графіках семестрового контролю та підсумкової атестації (роботи екзаменаційних комісій), захистів курсових робіт (проєктів), проведення практик та захисту звітів.

Розклад занять (у т.ч. семестрового контролю) формує навчально-методичний відділ на кожен семестр, відповідно до графіка освітнього процесу поточного навчального року. Розклад забезпечує виконання навчального плану в повному обсязі щодо навчальних занять.

2.9. Силабус навчальної дисципліни

Організацію освітнього процесу, розробку та оновлення силабуса навчальної дисципліни, якість викладання навчальних дисциплін забезпечує кафедра, за якою вона закріплена, під загальним контролем проректора з методичної роботи. Вибір кафедри для закріплення за нею освітньої компоненти ОП здійснюється на підставі збігу (ідентичності) назви, основного змісту навчальної дисципліни з найменуванням, спрямованістю навчально-наукової діяльності кафедри, відповідністю академічної та/або професійної кваліфікації науково-педагогічних працівників освітній компоненті відповідно до Ліцензійних умов провадження освітньої діяльності.

Силабус навчальної дисципліни – документ, що визначає її обсяг, зміст, цілі, програму вивчення, заплановані результати навчання, види навчальної діяльності та навчальних занять, методи викладання та навчання, методи та критерії оцінювання та ресурсне забезпечення. Силабус навчальної дисципліни складається у паперовій та електронній формах. Силабус навчальної дисципліни також інформує здобувачів вищої освіти та/або абітурієнтів, інших зацікавлених осіб про політику та особливості навчальної дисципліни.

Силабус розробляється для кожної навчальної дисципліни, що входить до обов’язкової частини навчального плану, до початку навчального року викладачем (кількома викладачами) кафедри, якій доручено викладання навчальної дисципліни. Для вибіркових дисциплін навчального плану розробляється анотація навчальної дисципліни та розміщується в каталозі вибіркових дисциплін. Після завершення процедури вибору та визначення переліку обраних здобувачами дисциплін викладачем (кількома викладачами) розробляються силабуси навчальних дисциплін. Відповідальність за забезпечення навчальних дисциплін силабусом несе завідувач кафедри, за якою вони закріплені, загальний контроль здійснює проректор з методичної роботи.

Як правило, силабуси навчальної дисципліни мають щорічно оновлюватися викладачем (кількома викладачами) кафедри, який викладає навчальну дисципліну, з урахуванням результатів моніторингу та періодичного перегляду освітніх програм і, зокрема, отриманих від здобувачів освіти та інших зацікавлених сторін побажань та зауважень. Обов'язковою підставою для оновлення силабусу навчальної дисципліни є зміни в освітній програмі та/або навчальному плані, наприклад - зміна назви освітньої компоненти, обсягу годин, семестру викладання тощо.

Силабус із кожної навчальної дисципліни складається один на всі форми навчання із зазначенням навчального навантаження здобувачів вищої освіти окремо за кожною формою.

Порядок розробки, загальні вимоги до структури, змісту, оформлення, а також процедура затвердження та оновлення силабусу навчальної дисципліни регламентується «Положенням про силабус навчальної дисципліни».

3. Форми навчання

3.1. Форми здобуття освіти

Основними формами здобуття вищої освіти є:

інституційна (очна (денна, вечірня), заочна, дистанційна, мережева);

дуальна.

Стандарти вищої освіти можуть обмежувати перелік допустимих форм здобуття вищої освіти для окремих спеціальностей та освітніх програм.

Форми здобуття вищої освіти можуть поєднуватись.

3.2. Інституційні форми здобуття освіти

Очна (денна) форма здобуття вищої освіти - це спосіб організації навчання здобувачів вищої освіти, що передбачає проведення навчальних занять та практичної підготовки не менше 30 тижнів упродовж навчального року.

Заочна форма здобуття вищої освіти - це спосіб організації навчання здобувачів вищої освіти шляхом поєднання навчальних занять і контрольних заходів під час короткочасних сесій та самостійного оволодіння освітньою програмою в період між ними. Тривалість періоду між навчальними заняттями та контрольними заходами не може бути меншою, ніж один місяць.

Дистанційна форма здобуття освіти - це індивідуалізований процес здобуття освіти, що відбувається в основному за опосередкованої взаємодії віддалених один від одного учасників освітнього процесу в спеціалізованому середовищі, що функціонує на основі сучасних психолого-педагогічних та інформаційно-комунікаційних технологій.

Мережева форма здобуття вищої освіти - це спосіб організації навчання здобувачів вищої освіти, завдяки якому оволодіння освітньою програмою відбувається за участю закладу вищої освіти та інших суб’єктів освітньої діяльності, що взаємодіють між собою на договірних засадах.

Вчена рада Університету визначає порядок використання інших форм здобуття вищої освіти і поєднання форм здобуття вищої освіти, а також встановлює вимоги до поєднання форм здобуття вищої освіти.

3.3. Дуальна форма здобуття освіти

Дуальна форма здобуття вищої освіти - це спосіб здобуття освіти здобувачами денної форми, що передбачає навчання на робочому місці на підприємствах, в установах та організаціях для набуття певної кваліфікації обсягом від 25 відсотків до 60 відсотків загального обсягу освітньої програми на підставі договору. Навчання на робочому місці передбачає виконання посадових обов’язків відповідно до трудового договору.

Дуальна освіта здійснюється на підставі договору між Університетом та роботодавцем (підприємством, установою, організацією тощо), що передбачає: порядок працевлаштування здобувача вищої освіти та оплати його праці; обсяг та очікувані результати навчання здобувача вищої освіти на робочому місці; зобов’язання закладу вищої освіти та роботодавця в частині виконання здобувачем вищої освіти індивідуального навчального плану на робочому місці; порядок оцінювання результатів навчання, здобутих на робочому місці.

Особливості навчання на дуальній формі здобуття вищої освіти визначаються відповідним Положенням Університету.

4. Навчальний час здобувача.

4.1. Навчальний час здобувача

Навчальний час здобувача вищої освіти визначається обсягом кредитів ЄКТС, необхідних для здобуття відповідного ступеня вищої освіти. Обліковими одиницями навчального часу здобувача вищої освіти є кредит ЄКТС, академічна година, навчальний день, тиждень, семестр, курс, рік.

Навчальний рік – 12 місяців – починається, як правило, 1 вересня і для здобувачів складається з навчальних днів, днів проведення практик, семестрового та підсумкового контролю, вихідних, святкових і канікулярних днів.

Тривалість навчального року становить 52 тижні, з яких сумарна тривалість канікул для всіх курсів (крім останнього) становить не менше 8 тижнів (але не більше 14). Тривалість теоретичного навчання, практичної підготовки, семестрового контролю становить до 40 тижнів на рік. До 4 тижнів на рік визначається для атестації (на останньому році навчання), а також може бути використано для перескладання результатів семестрового контролю та повторного вивчення дисциплін тощо.

Тривалість теоретичного навчання впродовж періоду навчання здобувача вищої освіти визначається як різниця його загальної тривалості та тривалості семестрового контролю. Тривалість семестрового контролю (денна форма навчання), як правило, складає до 4 тижнів. Кількість навчальних дисциплін (обов’язкових (з урахуванням практик) та вибіркових) визначається навчальним планом.

У разі, якщо освітня програма та навчальний план передбачає виконання та захист кваліфікаційної роботи, в графіку освітнього процесу виділяють час для її завершення: за освітнім рівнем бакалавра, як правило, до 4 тижнів (6 кредитів) і за освітнім рівнем магістра, як правило, до 6 тижнів (9 кредитів).

Для проведення кожної форми підсумкової атестації (атестаційного екзамену, захисту кваліфікаційної роботи (проєкту)) в графіку освітнього процесу виділяється, як правило, 1 тиждень (1,5 кредити).

Навчальний тиждень – частина навчального часу здобувача тривалістю не більше 45 академічних годин. Навчальний день – складова частина навчального часу здобувача тривалістю не більше 12 академічних годин. Академічна година – це мінімальна облікова одиниця навчального часу, тривалість якої становить, як правило, 40 - 45 хвилин. Максимальне тижневе аудиторне навантаження студентів не повинно перевищувати для бакалавра, магістра та доктора філософії – до 30 годин.

Навчальний семестр – це частина навчального часу здобувача вищої освіти, що завершується семестровим контролем. Тривалість семестру визначається в графіку освітнього процесу.

Навчальний курс – це завершений період навчання здобувача вищої освіти протягом навчального року. Тривалість перебування здобувача вищої освіти на навчальному курсі охоплює час навчальних семестрів, підсумкового контролю та канікул.

4.2. Особливості заочної форми навчання

Для здобувачів заочної (дистанційної) форми навчання тривалість теоретичного навчання, обов’язкової практичної підготовки, семестрового контролю та виконання індивідуальних завдань повинна становити до 44 тижнів на рік (до 40 тижнів в останній рік навчання). Максимальний тижневий бюджет часу здобувача заочної (дистанційної) форми навчання в міжсесійний період становить 27 годин. У період теоретичного навчання здобувачі заочної форми навчання мають такий самий тижневий бюджет часу, як і здобувачі денної форми навчання (45 годин).

Сумарна тривалість теоретичного навчання та семестрового контролю (сесій) для здобувачів вищої освіти заочної форми навчання визначається, виходячи з обсягу додаткових оплачуваних відпусток для осіб, які успішно навчаються без відриву від виробництва в Університеті, що регламентується загальнодержавною нормативною базою, і становить:

– 30 календарних днів на навчальний рік – на першому та другому курсі для здобувачів ступеня бакалавра;

– 40 календарних днів на навчальний рік – на третьому і наступних курсах для здобувачів ступеня бакалавра та на всіх навчальних курсах для здобувачів ступеня магістра або доктора філософії.

Допускається планування більшої кількості кредитів на навчальний рік за рахунок власного часу здобувачів вищої освіти заочної форми навчання у разі наявності їх письмової згоди.

4.3. Особливості планування освітнього процесу

Кредит ЄКТС – одиниця вимірювання обсягу навчального навантаження здобувача вищої освіти, необхідного для досягнення визначених (очікуваних) результатів навчання. Обсяг одного кредиту ЄКТС становить 30 годин. Навантаження одного навчального року за денною формою навчання, як правило, становить 60 кредитів ЄКТС.

Навантаження студента з дисципліни впродовж періоду навчання (семестру) складається з аудиторних годин (лекцій, практичних, семінарських, лабораторних занять), самостійної роботи (в тому числі підготовки до контрольних заходів).

На підготовку та складання екзамену виділяють до одного кредиту на один екзамен. Цей обсяг годин в обов’язковому порядку є частиною тільки самостійної роботи студента. Освітнім компонентам, які плануються в тижнях (практики та кваліфікаційні роботи), встановлюється 1,5 кредиту за кожний тиждень.

Якщо курсову роботу (проєкт) планують як окремий модуль дисципліни, то на неї виділяють не менше, ніж один кредит. Решта кредитів дисципліни перераховують в години, які розподіляються на аудиторні години та самостійну роботу.

Максимальна кількість аудиторних годин на 1 кредит (30 годин) для денної форми навчання повинна становити: для бакалавра – до 20 годин, магістра та доктора філософії – до 10 годин, решта часу відводиться на самостійну роботу. Обсяг аудиторних годин визначається навчальним планом освітньої програми.

Відвідування навчальних занять і проходження передбачених навчальним планом практик є обов’язковим для здобувача освіти.

За мотивованою заявою здобувача освіти, погодженою науково-педагогічним працівником, який читає лекції, декан факультету своїм розпорядженням може надати здобувачу дозвіл на вільне відвідування лекційних занять (як правило, такі дозволи не надаються здобувачам 1-2 курсів першого рівня вищої освіти на базі повної загальної середньої освіти), причому відвідування інших видів навчальних занять (крім консультацій) є обов’язковим для здобувача вищої освіти.

В окремих мотивованих випадках за заявою здобувача освіти (у зв’язку із хворобою, навчанням за програмою академічної мобільності, одночасне навчання в іншому закладі вищої освіти, участю в спортивних змаганнях (тренувальних зборах) відповідного рівня тощо) розпорядженням ректора університету може бути встановлено короткотерміновий індивідуальний графік навчання (до одного місяця).

Академічна година – мінімальна одиниця облікового часу. Тривалість академічної години в Університеті становить, як правило, 40 - 45 хвилин. Дві академічні години утворюють «пару» академічних годин. Тривалість «пари» в Університеті становить 80 хвилин, без перерви між академічними годинами.

5. Форми організації освітнього процесу та види навчальних занять.

5.1. Види навчальних занять

Навчальний процес в Університеті здійснюється за такими формами: навчальні заняття; самостійна робота; практична підготовка; контрольні заходи.

Основні види навчальних занять в Університеті:

лекція;
лабораторне, практичне, семінарське, індивідуальне заняття;
консультація.

Інші форми організації освітнього процесу та види навчальних занять визначаються за рішенням вченої ради Університету.

Визначені цим Положенням навчальні заняття можуть проводитись у віртуальному середовищі Університету (СДО). Дозвіл на таке проведення дається проректором з навчальної роботи за погодженням з першим проректором Університету.

В окремих мотивованих випадках за погодженням з викладачем індивідуально виконані здобувачем завдання практичних та семінарських занять (реферати, аналітичні огляди, презентації, есе, звіти про виконання, завдання практичних занять тощо) можуть надаватися для перевірки та оцінювання в електронній формі, а їх захист здійснюватися за допомогою дистанційних технологій.

5.1.1. Лекція

Лекція – форма проведення навчальних занять, призначених для засвоєння теоретичного матеріалу. Як правило, лекція є елементом курсу лекцій, що повинен охоплювати основний теоретичний матеріал окремої або кількох тем навчальної дисципліни. Лекції проводяться лекторами – професорами й доцентами (старшими викладачами) Університету, а також провідними науковцями, експертами у відповідній галузі, представниками роботодавців та викладачами, запрошеними для читання лекцій, у тому числі закордонних ЗВО-партнерів у межах програм академічної мобільності. Лектор, якому доручено читати курс лекцій, зобов’язаний перед початком відповідного семестру розробити силабус навчальної дисципліни, контрольні завдання для проведення модульного та/або семестрового контролю. Ознайомлення здобувачів з вимогами до дисципліни відбувається на першому занятті.

5.1.2. Практичне заняття

Практичне заняття − форма навчального заняття, на якому викладач організовує детальний розгляд здобувачами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом виконання здобувачами сформульованих завдань.

Практичні заняття проводяться в аудиторіях або в навчальних кабінетах, оснащених необхідними технічними засобами навчання (в т.ч. комп'ютерною технікою).

Перелік тем практичних занять визначається силабусом. Проведення практичного заняття ґрунтується на попередньо підготовленому методичному матеріалі: наборі завдань різної складності для розв'язування їх здобувачами на занятті, тестах для виявлення рівня опановування здобувачами необхідними теоретичними положеннями, розв'язанні кейсів, задач, практичних рішень тощо.

Указані методичні матеріали готуються викладачем, якому доручено проведення практичних занять, за погодженням із лектором навчальної дисципліни.

Практичне заняття включає проведення попереднього контролю знань, умінь і навичок здобувача, постановку загальної проблеми викладачем та її обговорення за участю здобувача, розв'язування завдань з їх обговоренням, розв'язування контрольних завдань, їх перевірку, оцінювання. Для досягнення поставленої мети допускається в ході заняття поділ здобувачів на підгрупи.

Підсумкові оцінки за оцінене практичне заняття вносяться в електронний журнал. Оцінки, отримані здобувачем за практичні заняття враховуються під час виставлення підсумкової оцінки з навчальної дисципліни у порядку, визначеному силабусом.

5.1.3. Семінарське заняття

Семінарське заняття − форма навчального заняття, на якому викладач організовує дискусію навколо попередньо визначених тем, до котрих здобувачі готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань (есе, презентації тощо).

Семінарські заняття проводяться в аудиторіях або в навчальних кабінетах, як правило, з однією академічною групою. Для досягнення поставленої мети допускається в ході заняття поділ здобувачів на підгрупи.

Перелік тем семінарських занять визначається силабусом дисципліни.

На семінарському занятті викладач оцінює відповіді здобувачів, їх виступи та активність у дискусії, уміння формулювати й відстоювати свою позицію тощо. Підсумкові оцінки за оцінене семінарське заняття вносяться в електронний журнал. Отримані здобувачем оцінки за семінарські заняття враховуються під час виставлення підсумкової оцінки з навчальної дисципліни у порядку, визначеному силабусом.

У навчальному плані, силабусі навчальної дисципліни, розкладі занять окремо виділяються семінарські та практичні заняття.

5.1.4. Лабораторне заняття

Лабораторне заняття – вид навчального заняття під керівництвом викладача, під час якого здобувачі освіти проводять експерименти чи дослідження, використовуючи відповідне навчально-методичне забезпечення, устаткування, комп’ютерну техніку з метою практичного підтвердження теоретичних положень відповідної навчальної дисципліни, набувають практичних навичок роботи з лабораторним устаткуванням, обладнанням, комп’ютерною технікою, методикою експериментальних досліджень у конкретній предметній галузі.

Лабораторні заняття проводять у спеціально обладнаних приміщеннях (лабораторіях) з лабораторним обладнанням, пристосованим до навчального процесу (хімічними реактивами, лабораторним посудом, приладами, лабораторними установками, ліцензованим програмним забезпеченням тощо). Допуску здобувачів освіти до лабораторних занять з будь-якої дисципліни передує інструктаж з питань охорони праці та техніки безпеки. Лабораторне заняття охоплює поточний контроль підготовленості до виконання конкретної лабораторної роботи, виконання завдань за темою лабораторної роботи, оформлення індивідуального звіту (протоколу) з виконаної роботи та його захист перед викладачем.

За потреби, лабораторні заняття можуть проводитися в умовах реального професійного середовища (наприклад, на виробництві, в наукових лабораторіях тощо).

Перелік тем лабораторних занять визначає силабус навчальної дисципліни.

Виконання лабораторної роботи та звіт оцінює викладач, який виставляє підсумкову оцінку в електронному журналі. Оцінки, отримані здобувачем вищої освіти за виконання лабораторних робіт, враховують під час виставлення семестрової підсумкової оцінки у порядку, визначеному силабусом.

5.1.5. Індивідуальні завдання

Індивідуальні завдання з дисциплін (графічні, курсові та кваліфікаційні роботи (проєкти), есе, практичні кейси тощо) доводять до відома здобувачів вищої освіти в терміни, передбачені в силабусі навчальної дисципліни, як правило – на початку навчального семестру. Індивідуальні завдання здобувачі вищої освіти виконують самостійно або з консультуванням викладача.

Кількість курсових робіт (проєктів) не повинна перевищувати 1 (однієї) на семестр. У випусковому семестрі курсові роботи (проєкти) можуть плануватися лише за умови відсутності в навчальному плані кваліфікаційної роботи (проєкту).

Теми курсових робіт (проєктів) щорічно актуалізуються, оновлюються і затверджуються кафедрою. Мета, завдання і порядок виконання курсових робіт (проєктів), зміст та обсяг їх окремих частин, характер вихідних даних, а також інші вимоги наводяться в методичних вказівках, які розробляються кафедрами.

Допускається виконання комплексної тематики кількома студентами. Курсові роботи (проєкти) виконують з метою закріплення, поглиблення й узагальнення знань, одержаних здобувачами вищої освіти за час навчання та їх застосування до комплексного вирішення конкретного фахового завдання. Тематика курсових робіт (проєктів) повинна відповідати завданням навчальної дисципліни та тісно пов’язуватися з практичними потребами конкретного фаху і, за можливості, із тематикою кваліфікаційної роботи (проєкту) здобувача освіти. Керують курсовою роботою (проєктом), як правило, найбільш кваліфіковані викладачі, що визначається рішенням кафедри.

Виконану в повному обсязі курсову роботу (проєкт) здобувач вищої освіти подає на відповідну кафедру керівнику згідно з графіком виконання, як правило, не пізніше ніж за п'ять робочих днів щодо встановленої дати захисту цієї роботи (проєкту). Кафедра забезпечує реєстрацію курсових робіт (проєктів), що подаються студентом.

Захист курсових робіт (проєктів) є обов’язковим. Захист курсової роботи (проєкту) проводять, як правило, перед комісією у складі двох викладачів кафедри та керівника курсової роботи (проєкту). Для здобувачів денної форми навчання оцінку виставляють до завершення поточного семестрового контролю (сесії).

Невиконання у встановлені терміни визначених навчальним та/або індивідуальним навчальним планом індивідуальних завдань, суттєве відхилення без поважних причин від графіка, отримання оцінки «незадовільно» є академічною заборгованістю, а відтак - невиконанням індивідуального навчального плану.

Якщо здобувач освіти не з’явився на захист, комісія фіксує факт відсутності у відомості. Про незалежні від здобувача причини (тимчасову непрацездатність у зв’язку з хворобою тощо), які можуть виправдати його відсутність, він зобов’язаний негайно (за можливості - завчасно) повідомити деканат факультету. У разі своєчасного подання відповідної заяви з достовірним підтвердженням зазначених причин відсутності (довідка встановленого зразка тощо) здобувачу продовжують рішенням декана термін виконання або захисту індивідуального завдання.

5.1.6. Консультація

Консультація – форма навчального заняття, у процесі якого здобувач отримує відповіді від викладача на конкретні запитання або пояснення певних теоретичних положень чи аспектів їх практичного застосування, або демонструє засвоєння матеріалу пропущеного заняття (відпрацювання). Консультація може бути індивідуальною або проводитися для групи здобувачів за розкладом залежно від того, чи консультує викладач із питань, пов'язаних із виконанням індивідуальних завдань, чи загальних питань навчальної дисципліни, чи пов'язаних із відпрацюванням пропущеного заняття.

5.1.7. Самостійна робота

Самостійна робота здобувача вищої освіти є основним засобом опановування навчальним матеріалом у час, вільний від обов’язкових навчальних занять. Навчальний час, відведений для самостійної роботи здобувача вищої освіти, регламентує навчальний план.

Зміст самостійної роботи здобувача вищої освіти над конкретною дисципліною визначають силабус навчальної дисципліни, методичні матеріали, завдання та вказівки викладача.

Основні види самостійної роботи здобувача вищої освіти:

− опрацювання навчального матеріалу (за конспектом лекцій, навчально-методичною та науковою літературою), пошук інформації в бібліотеках, мережі Інтернет, використання баз даних інформаційно-пошукових та довідкових систем;

− підготовка до виконання лабораторних, практичних або семінарських занять, опрацювання інструкцій і методичних рекомендацій, оформлення звітів;

− підготовка доповідей, кейсів, звітів, есе;

− виконання індивідуальних (розрахункових та розрахунково-графічних, навчально-дослідних тощо) завдань;

− виконання завдань під час проходження практик;

− самооцінювання знань і умінь із навчальних дисциплін;

− творча робота (у тому числі під час виконання курсових і кваліфікаційних робіт (проєктів), написання статті тощо);

− інші види самостійної роботи, що визначаються особливостями опанування освітньої програми або силабусом навчальної дисципліни.

Самостійну роботу здобувача вищої освіти забезпечує система навчально-методичних засобів, передбачених для вивчення конкретної навчальної дисципліни: підручник, навчальні та методичні посібники, конспекти лекцій викладачів, практикум тощо. Для самостійної роботи здобувача вищої освіти також рекомендують відповідну наукову та фахову монографічну і періодичну літературу.

Матеріал навчальної дисципліни, передбачений силабусом навчальної дисципліни, для засвоєння здобувачем вищої освіти в процесі самостійної роботи, виноситься на підсумковий контроль поряд із навчальним матеріалом, який опрацьовувався під час проведення аудиторних занять.

При плануванні в силабусі обсягу навчального навантаження самостійної роботи здобувача вищої освіти орієнтовними є наступні показники:

− опрацювання матеріалу лекцій – 0,5 год на 2 год лекції;

− підготовка до практичного заняття – 0,5 год на 2 год практичного заняття;

− опрацювання окремих тем робочої програми, що не викладають на лекціях визначається обсягом та складністю матеріалу, винесеного на самостійне опрацювання;

− виконання індивідуальної роботи (курсова робота (проєкт)) – до 30 год;

− підготовка реферату, есе, звіту – до 6 год;

− підготовка до семестрової контрольної роботи – до 6 год;

− підготовка до екзамену (заліку – у випадку його проведення) – до 30 год.

Загальний обсяг навчального навантаження самостійної роботи здобувачів з освітніх компонентів визначається за сукупністю показників, а також з урахуванням наявності, доступності та якості навчально-методичного, матеріально-технічного забезпечення навчального процесу та не повинен перевищувати обсягу, передбаченого навчальним планом та силабусом навчальної дисципліни.

Для визначення реального обсягу навантаження здобувачів можуть використовуватися результати опитування, що дозволяють оцінити, які освітні компоненти вважаються перевантаженими, які недовантаженими. За результатами опитувань, за необхідності, можуть уноситись зміни до обсягу самостійної роботи з урахуванням рівня складності та обсягу освітньої компоненти.

5.1.8. Практична підготовка

Практична підготовка – обов’язковий компонент освітніх програм, спрямований на набуття здобувачем вищої освіти професійних та загальних компетентностей. Організація практичної підготовки здобувача проводиться на засадах, визначених відповідним Положенням Університету.

Практична підготовка включає:

− практико-орієнтовані освітні компоненти, що дозволять здобувачам отримати необхідні практичні навички та фахові компетентності, мікронавички під час проведення навчальних занять із використанням відповідних методів навчання та викладання, зокрема, командні проєктні роботи, тренінги (практикуми), рольові ігри, симуляції, кейси на основі реальних даних тощо;

− організацію та проведення практик як обов'язкової компоненти освітньої програми, що має на меті набуття здобувачем професійних компетентностей та навичок в умовах, максимально наближених до реальних.

Особливою формою навчального заняття, метою якого є набуття знань та практичних навичок здобувачів вищої освіти з метою формування і розвитку відповідних компетентностей є тренінг (практикум).

Практики, залежно від спрямованості та умов проведення, специфічних для конкретного фаху навчальних цілей, поділяються на такі види:

‒ навчальна (тренінг, екскурсійно-оглядова, ознайомча, навчально-виробнича експлуатаційна, навчально-виробнича конструкторська та інші), під час якої здобувач вищої освіти під керівництвом викладача у складі групи або індивідуально виконує навчальні завдання;

‒ виробнича (педагогічна, асистентська, переддипломна, науково-дослідна, технологічна, експлуатаційна, конструкторська та інші), під час якої здобувач вищої освіти повністю або частково виконує функціональні обов’язки працівника відповідного фаху і рівня та вирішує реальні завдання. Структура виробничої практики залежить від змісту практичного навчання й повинна забезпечити виконання основних професійних функцій тих посад, на які може претендувати здобувач після здобуття відповідного освітнього ступеня.

Перелік видів практик, їх зміст та форми, тривалість та терміни визначено в стандарті вищої освіти, освітній програмі та конкретизовано в навчальних планах та графіку освітнього процесу. Здобувачі вищої освіти заочної або дистанційної форми навчання, які працюють відповідно до фаху, звільняються від проходження окремих практик із зарахуванням відповідних кредитів ЄКТС.

Результати навчання, здобуті шляхом неформальної або інформальної освіти, у тому числі у результаті трудової діяльності здобувача під час навчання або до його початку визнаються в установленому порядку як проходження відповідної практики.

Практичну підготовку здобувачів освіти проводять на базах практики (в органах державної влади, в установах та організаціях, на підприємствах, в закладах освіти, науки або культури України та інших країн тощо). Здобувачі вищої освіти можуть самостійно обирати для себе місце проходження практики та пропонувати його відповідним кафедрам для погодження, відповідно до вимог освітньої програми та особистих освітніх потреб.

Після закінчення терміну практики студенти звітують про виконання програми та індивідуального завдання.

Загальна і характерна форма звітності студента за практику - це подання письмового звіту, який оцінює та підписує керівник від бази практики. Письмовий звіт разом з іншими документами, установленими кафедрою (щоденник, характеристика тощо), подають на перевірку керівнику практики від Університету. Оформлюють звіт за встановленими зразком та вимогами.

Звіт із практики здобувач захищає перед комісією. До складу комісії входять керівники практики від Університету і, за можливості, від баз практики, викладачі кафедри, які викладали практикантам відповідні фахові дисципліни. Чисельність комісії становить не більше трьох осіб.

Комісія приймає захист звіту по практиці у здобувачів на базах практики в останні дні її проходження або в Університеті протягом десяти робочих днів після завершення практики чи початку навчального семестру, якому передувало проходження практики. Оцінку за практику вносять у відомість і в індивідуальний навчальний план здобувача за підписами членів комісії.

Здобувачу, який не виконав програму практики без поважних причин (наприклад, у встановлені терміни не представив звітність із практики, отримав оцінку «незадовільно») та який звернувся до Університету протягом 15 робочих днів після завершення практики/отримання оцінки, може бути надано право проходження практики повторно та/або повторного захисту звіту за рекомендацією завідувача кафедри та керівника практики з погодженням декана факультету. Виконання повторного курсу за таких умов є ліквідацією академічної заборгованості.

Невиконання у встановлені терміни програми практики або повторне отримання оцінки «незадовільно» на захисті звіту при комісії є невиконанням індивідуального навчального плану і підставою для відрахування з числа здобувачів вищої освіти.

6. Контрольні заходи.

6.1. Контрольні заходи

Контрольні заходи включають поточний, проміжний та підсумковий контроль. Порядок поточного і підсумкового контролю знань здобувачів Університету здійснюється відповідно до «Положення про систему поточного і підсумкового контролю, оцінювання знань та визначення рейтингу студентів».

6.1.1. Поточний контроль

Поточний контроль є обов’язковим та проводиться впродовж семестру з метою забезпечення зворотного зв’язку між науково-педагогічними працівниками та здобувачами у процесі навчання та для перевірки рівня теоретичної й практичної підготовки здобувачів на кожному етапі вивчення освітнього компонента (навчальної дисципліни, виконання індивідуальних завдань, проходження практики тощо).

Проведення поточного контролю, у тому числі з використанням дистанційних технологій, може здійснюватися з використанням різних типів завдань, таких як:

− тести (автоматизовані тести) для контролю та самоконтролю навчальних досягнень здобувачів;

− усне опитування;

− різнорівневі індивідуальні та групові завдання (звіт, презентація, проєкт, відеозапис тощо) з наданням зворотного зв’язку про результати перевірки навчальних досягнень здобувачів за матеріалом, що вивчається;

− завдання, що потребують розгорнутої, творчої відповіді (наприклад, кейси);

− завдання, форма яких адаптована до виконання в СДО;

− інші, визначені силабусом навчальної дисципліни, методи оцінювання та інструменти.

Результати поточного контролю фіксуються викладачем в електронному журналі. Здобувачі вищої освіти через електронний журнал можуть отримати інформацію про одержані за поточну роботу оцінки/бали.

6.1.2. Підсумковий (семестровий) контроль

Підсумковий контроль здійснюється з метою оцінювання результатів навчання на певному освітньому рівні або на окремих його завершальних етапах та передбачає заходи семестрового контролю, що проводяться в терміни, передбачені графіком освітнього процесу.

Заходи підсумкового контролю з навчальних дисциплін проводяться, як правило, в письмовій формі, зокрема з використанням тестових технологій. Для оцінювання окремих компетентностей заходи підсумкового контролю можуть проводитися в усній формі. Форма проведення підсумкового контролю визначається кафедрою на початку навчального семестру за погодженням з першим проректором Університету, про що здобувачі освіти інформуються на перших заняттях з навчальної дисципліни.

Матеріали для проведення підсумкового контролю, як правило, розробляються лекторами навчальної дисципліни.

В окремих вмотивованих випадках (участь здобувача у програмі академічної мобільності, наявність у здобувача особливих освітніх потреб, карантинні обмеження, безпекова ситуація тощо) за заявою здобувача (здобувачів), яка погоджена завідувачем кафедри та першим проректором, Університет може встановлювати індивідуальні терміни складання заліків та екзаменів або (та) проводити їх із використанням дистанційних технологій.

Підсумкова оцінка з навчальної дисципліни, підсумковою формою контролю за якою передбачено диференційований залік або екзамен, визначається як сума балів за всіма, успішно оціненими, результатами навчання під час семестру та балів, що отримані під час проведення семестрового контролю.

Семестровий контроль проводять у формах семестрового екзамену, диференційованого заліку з конкретної навчальної дисципліни в обсязі навчального матеріалу, визначеного силабусом, і в терміни, встановлені графіком освітнього процесу.

Семестровий екзамен, семестровий диференційований залік – це форма підсумкового контролю, що полягає в оцінці засвоєння здобувачем вищої освіти навчального матеріалу з певної освітньої компоненти (навчальної дисципліни, практики, курсової роботи (проєкту)) з урахуванням результатів поточних оцінок протягом семестру та виконаних індивідуальних завдань (курсових робіт (проєктів) тощо), що проводять як окремий контрольний захід. Невиконання індивідуальних завдань, які в навчальному плані визначені як частина освітньої компоненти, може бути підставою виставлення з дисципліни оцінки «незадовільно». Семестровий екзамен та диференційований залік оцінюють за встановленою Університетом шкалою.

Здобувач освіти допускається до семестрового контролю з конкретної навчальної дисципліни (семестрового екзамену, диференційованого заліку), якщо він виконав усі види робіт, передбачені на семестр навчальним планом та силабусом навчальної дисципліни, підтвердив опанування на мінімальному рівні результатів навчання (отримав ≥35 бали), відпрацював визначені індивідуальним навчальним планом всі лекційні, практичні, семінарські та лабораторні заняття, на яких він був відсутній.

Здобувач освіти не допускається до семестрового контролю з конкретної освітньої компоненти, якщо у встановлені графіком освітнього процесу терміни він не підтвердив опанування на мінімальному рівні результатів навчання (отримав ≤34 бали), оцінювання яких, згідно з силабусом навчальної дисципліни, має відбутися під час семестру та/або не виконав у повному обсязі завдання, визначені індивідуальним навчальним планом лекційних, практичних, семінарських та лабораторних занять, зокрема через відсутність на заняттях. У цьому разі здобувач вважається таким, що може отримати семестрову оцінку з присвоєнням кредитів винятково шляхом повторного вивчення дисципліни з укладенням додаткової угоди або відраховується за невиконання індивідуального навчального плану.

Результати семестрового контролю/кваліфікаційного іспиту, за рішенням екзаменаційної комісії, анулюються при виявленні фактів порушення академічної доброчесності, а саме:

- виявлення протягом часу, відведеного для виконання завдань, у здобувача або на його робочому місці друкованих чи рукописних матеріалів, засобів зв’язку, пристроїв зчитування, обробки, збереження та/або відтворення інформації, а також окремих елементів, які можуть бути складовими відповідних технічних засобів чи пристроїв, інших засобів, предметів, приладів (крім дозволених виробів медичного призначення, про наявність яких здобувач повинен повідомити представників екзаменаційної комісії до початку виконання завдань);

- виконання завдань не на робочому місці (у разі очного складання іспиту);

- спілкування в будь-якій формі з іншим здобувачем (здобувачами) під час виконання завдань;

- списування відповідей на завдання в іншої особи, факт якого встановлено представниками екзаменаційної комісії;

- виконання завдань іншою особою або з її допомогою.

Якщо здобувач освіти, допущений до семестрового контролю, не бере в ньому участі через залежні від нього причини, вважається, що контроль не складено й отримано оцінку «незадовільно». Про незалежні від здобувача причини (тимчасову непрацездатність у зв’язку з хворобою та ін.), які можуть виправдати його відсутність, він зобов’язаний негайно (за можливості - завчасно) повідомити деканат. У разі своєчасного подання відповідної заяви з достовірним підтвердженням відсутності (довідка встановленого зразка тощо), здобувачу за рішенням декана переносять випробування на іншу дату, в межах, визначених графіком освітнього процесу, за необхідності – продовжують термін складання семестрового контролю та переносять випробування на пізніший термін за рішенням ректора або першого проректора.

Результати семестрового контролю відображаються у відомості обліку успішності, яка підписується викладачем, відповідальним за курс (як правило, лектором) та в індивідуальні навчальні плани здобувачів. У відомості та індивідуальному навчальному плані зазначаються бали та семестрова оцінка з дисципліни відповідно до затвердженої шкали оцінювання.

Здобувачів вищої освіти, які не з’явились на екзамени без поважних причин, вважають такими, що отримали оцінку «незадовільно».

Здобувачів вищої освіти, які за підсумками семестрового контролю мають академічну заборгованість, допускають до її ліквідації в порядку та впродовж термінів, визначених графіком освітнього процесу Університету.

Академічна заборгованість виникає у разі, коли під час семестрового контролю з будь-якої освітньої компоненти здобувач освіти отримав менше балів, ніж визначена в Університеті межа незадовільного навчання (оцінку «незадовільно») або не отримав допуску до проходження контролю.

Повторне складання семестрового контролю допускають не більше двох разів із кожного освітнього компонента.

Перескладання здійснюється один раз науково-педагогічному працівнику, як правило, тому, який здійснював підсумковий контроль з освітньої компоненти, другий – комісії у складі не менше трьох науково-педагогічних працівників. У випадку складання (перескладання) семестрового контролю за допомогою тестових технологій присутність науково-педагогічного працівника визначається за необхідністю.

Здобувачу освіти, який не допущений до семестрового контролю з конкретної освітньої компоненти або який не ліквідував академічну заборгованість впродовж визначених Університетом термінів, за рішенням ректора надають можливість повторного курсу з освітньої компоненти з укладенням додаткової угоди (з урахуванням подальшої спроможності виконувати вимоги освітньої програми) або відраховують з Університету за невиконання індивідуального навчального плану.

Здобувачів вищої освіти, які не ліквідували академічну заборгованість впродовж визначених Університетом термінів або не засвоїли повторний курс (не отримали визначеного результату), відраховують з Університету за невиконання індивідуального навчального плану.

6.1.3. Підсумковий контроль (атестація)

Атестацію здобувачів освіти здійснює екзаменаційна комісія після завершення навчання на певному освітньому рівні з метою встановлення фактичної відповідності рівня та обсягу знань, умінь, інших компетентностей вимогам стандартів освіти та освітньої програми. Форми атестації визначає відповідний стандарт освіти, освітня програма та навчальний план.

Кваліфікаційна робота (проєкт) – це індивідуальне завдання науково-дослідного, організаційного, технічного, творчого чи проєктно-конструкторського характеру, яке виконується здобувачем на завершальному етапі фахової підготовки і є однією з форм атестації шляхом виявлення теоретичних і практичних знань, вміння їх застосовувати у процесі розв'язування конкретних наукових, технічних, економічних, соціальних та виробничих завдань.

Тематика кваліфікаційних робіт (проєктів) визначається випусковою кафедрою з урахуванням актуальних наукових та практичних питань у відповідній галузі. Здобувачу надається право обрати тему кваліфікаційної роботи (проєкту), визначену випусковою кафедрою, або запропонувати свою, з обґрунтуванням доцільності її розробки. Тоді перевага надається темам, які продовжують розробку виконаної здобувачем курсової роботи (проєкту) або які безпосередньо пов'язані з місцем майбутньої професійної діяльності випускника.

Порядок виконання кваліфікаційної роботи визначається випусковою кафедрою у відповідних методичних матеріалах (рекомендаціях, вказівках та ін.).

Керівником кваліфікаційних робіт (проєктів) може бути науково-педагогічний працівник університету, який обіймає посаду: завідувача кафедри, професора, доцента, старшого викладача або викладача, асистента зі ступенем магістра чи освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста за відповідною, чи спорідненою до освітньої програми спеціальністю.

Кваліфікаційні роботи (проєкти) після їх захисту випускові кафедри передають до архіву Університету, де вони зберігаються відповідно до вимог чинного законодавства, а електронний варіант розміщується в репозитарії УКД.

Атестацію осіб, які здобувають ступінь бакалавра чи магістра, здійснює екзаменаційна комісія, до складу якої можуть входити представники роботодавців та їх об’єднань.

Екзаменаційну комісію створюють як єдину для всіх форм навчання з кожної спеціальності. За наявності великої кількості випускників створюють комісії за освітніми програмами; може бути також створено декілька комісій для однієї програми.

Університет на підставі рішення екзаменаційної комісії присуджує особі, яка успішно виконала освітню програму на певному рівні вищої освіти, відповідний ступінь вищої освіти та присвоює відповідну освітню та (за наявності професійного стандарту) професійну кваліфікацію.

Здобувачу, який отримав за національною шкалою підсумкові оцінки «відмінно» з не менше, ніж 75 % усіх освітніх компонент індивідуального навчального плану, а з 25 % – оцінки «добре», та за результатами усіх атестацій, передбачених навчальним планом, отримав оцінки «відмінно», видається документ про вищу освіту з відзнакою.

Порядок створення екзаменаційної комісії, її склад та функції, порядок і розклад роботи, форми звітності визначаються «Положенням про порядок створення та організацію роботи екзаменаційної комісії» Університету.

В окремих вмотивованих випадках за заявою здобувача (наявність у здобувача особливих освітніх потреб, карантинні обмеження, безпекова ситуація тощо) екзаменаційна комісія за погодженням з ректором або першим проректором може проводити атестацію із використанням дистанційних технологій.

6.2. Апеляція на результати

У разі незгоди з оцінкою контрольного заходу - семестрового (диференційований залік, екзамен, захист курсової роботи (проєкту, звіту з практики) та/або атестації (атестаційний екзамен, захист кваліфікаційної роботи (проєкту)) - здобувач вищої освіти має право подати апеляцію.

Апеляція подається особисто здобувачем вищої освіти на ім’я декана факультету в день проведення контрольного заходу або оголошення його результатів, але не пізніше наступного робочого дня після оголошення результатів.

У разі надходження апеляції розпорядженням декана факультету за його головуванням створюється комісія для розгляду апеляції. Апеляція розглядається апеляційною комісією, як правило, не пізніше наступного робочого дня після її подання. Висновки апеляційної комісії оформляються відповідним протоколом та доводяться до відома здобувача або його представника.

7. Прийом на навчання, переривання навчання, відрахування, поновлення та переведення здобувачів вищої освіти.

7.1. Прийом до Університету

Прийом та зарахування осіб на навчання до Університету здійснюється згідно з «Правилами прийому до Закладу вищої освіти «Університет Короля Данила», які розробляються відповідно до Умов (Порядку) прийому для здобуття вищої освіти в поточному році, затверджених МОН України. «Правила прийому» затверджуються вченою радою, вносяться до Єдиної державної електронної бази з питань освіти та оприлюднюються на вебсайті Університету.

7.2. Академічна відпустка

Здобувач має право на перерву у навчанні в Університеті у зв’язку з обставинами, які унеможливлюють виконання освітньої програми (за станом здоров’я, призовом на строкову військову службу у разі втрати права на відстрочку від неї, сімейними обставинами тощо). Таким особам надається академічна відпустка в установленому законодавством порядку.

7.3. Відрахування здобувача

Підставами для відрахування здобувача вищої освіти можуть бути:

завершення навчання за відповідною освітньою програмою;
власне бажання;
переведення до іншого закладу освіти;
невиконання індивідуального навчального плану;
порушення умов договору (контракту);
інші випадки, передбачені законодавством.

Здобувач, відрахований з Університету до завершення навчання за відповідною освітньою програмою, має право на поновлення на навчання в Університеті в межах ліцензованого обсягу, як правило - в канікулярний період.

Порядок відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення осіб, які навчаються в закладах вищої освіти, трансферу кредитів, а також порядок надання академічної відпустки визначаються чинною нормативною базою, в тому числі документами, виданими МОН.

8. Трансфер кредитів

8.1. Університет може визнавати еквівалентними та перезараховувати обсяги навчального навантаження (здійснювати трансфер кредитів) та результати навчання здобувача вищої освіти з певних освітніх компонентів (дисципліна або окремі її теми, навчальна або виробнича практика тощо), встановлених під час навчання в іншому ЗВО або в УКД під час навчання за іншими освітніми програмами, або обсяги та результати неформального та інформального навчання.

Правила та порядок трансферу кредитів визначаються «Положенням про порядок перезарахування навчальних дисциплін та визначення академічної різниці» та «Положенням про порядок визнання результатів навчання, здобутих шляхом неформальної та інформальної освіти».

Кількість кредитів ЄКТС та заходи контролю за кожним видом та формою академічної мобільності визначаються договором про виконання програми академічної мобільності та «Положенням про порядок реалізації права на академічну мобільність» Університету.

9. Робочий час науково-педагогічних працівників.

9.1. Робочий час науково-педагогічних працівників Університету становить 36 годин на тиждень (скорочена тривалість робочого часу).

Робочий час науково-педагогічного працівника охоплює час виконання навчальної, методичної, наукової, організаційної роботи та інших трудових обов’язків. Робочий час науково-педагогічного працівника Університету регламентує Закон України «Про вищу освіту» та Кодекс Законів про працю України.

Графік робочого часу науково-педагогічного працівника визначається розкладом аудиторних навчальних занять і консультацій, розкладом або графіком контрольних заходів та іншими видами робіт, передбаченими його індивідуальним планом роботи, згідно з «Положенням про електронний індивідуальний план роботи та облік норм часу педагогічних/науково-педагогічних працівників» Університету. Час виконання робіт, не передбачених розкладом або графіком контрольних заходів, визначається у порядку, встановленому вченою радою Університету, з урахуванням особливостей спеціальності та форм навчання.

Зміни в обов’язковому навчальному навантаженні та в інших видах трудових обов’язків науково-педагогічного працівника вносяться в його індивідуальний план роботи.

Науково-педагогічний працівник зобов’язаний дотримуватися встановленого йому графіка робочого часу.

Залучення науково-педагогічних працівників до роботи, не передбаченої трудовим договором, може здійснюватися лише за їхньою згодою або у випадках, передбачених законодавством.

10. Система внутрішнього забезпечення якості вищої освіти.

10.1. Система внутрішнього забезпечення якості

Нормативну основу функціонування системи забезпечення якості вищої освіти Університету формують Закони України «Про вищу освіту», «Про освіту», інші нормативно-правові акти у сфері вищої освіти, Статут Університету, «Стратегія розвитку Закладу вищої освіти «Університет Короля Данила» до 2028 року», «Положення про систему забезпечення якості вищої освіти (систему внутрішнього забезпечення якості)» Університету.

Метою системи забезпечення якості вищої освіти є ефективне провадження освітньої діяльності відповідно до вимог законодавства, стандартів вищої освіти, критеріїв акредитації освітніх програм, визначених Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти, міжнародних стандартів акредитації освітніх програм, а також реалізація умов для якісної підготовки висококваліфікованих фахівців відповідного рівня та спеціальності, конкурентоспроможних на ринку праці, компетентних, відповідальних, які вільно володіють своєю професією, орієнтуються в суміжних сферах діяльності, здатних до ефективної професійної діяльності на рівні світових стандартів, готових до постійного професійного зростання, соціальної та професійної мобільності.

Відповідаючи сучасним європейським практикам, внутрішня система забезпечення якості УКД базується на принципах публічності (прозорості), академічної доброчесності, конкурентоздатності, гнучкості й адаптивності, а також інтегративності.

10.2. Політика щодо якості

Політика Університету щодо забезпечення якості спрямована на постійне вдосконалення якості вищої освіти та реалізується шляхом здійснення відповідних заходів й широкого спектра внутрішніх процедур на всіх інституційних рівнях Університету, а саме:

– визначення принципів та процедур забезпечення якості вищої освіти в Університеті;

– здійснення моніторингу та періодичного перегляду освітніх програм;

– щорічне оцінювання здобувачів вищої освіти, науково-педагогічних і педагогічних працівників Університету та регулярне оприлюднення результатів таких оцінювань на офіційному вебсайті Університету;

– забезпечення підвищення кваліфікації педагогічних, наукових і науково-педагогічних працівників;

– забезпечення наявності необхідних ресурсів для організації освітнього процесу, у тому числі самостійної роботи здобувачів, за кожною ОП;

– забезпечення наявності інформаційних систем для ефективного управління освітнім процесом;

– забезпечення публічності інформації про ОП, ступені вищої освіти та кваліфікації;

– забезпечення дотримання академічної доброчесності працівниками та здобувачами вищої освіти Університету, у тому числі створення і забезпечення функціонування ефективної системи запобігання та виявлення академічного плагіату.

Розподіл відповідальності, функціональних обов’язків, повноважень та прав між учасниками внутрішньої системи забезпечення якості Університету у контексті здійснення процесів і процедур внутрішнього забезпечення якості визначається «Положенням про систему забезпечення якості вищої освіти (систему внутрішнього забезпечення якості)» Університету та “Положенням про Центр внутрішнього забезпечення якості вищої освіти”.

10.3. Академічна доброчесність

Усі учасники освітнього процесу під час навчання (здійснення своїх посадових обов’язків) повинні дотримуватись академічної доброчесності.

Опис університетської системи сприяння дотриманню принципів академічної доброчесності та етики академічних взаємовідносин, механізмів управління процесом дотримання академічної доброчесності на загальноуніверситетському та локальному рівнях, видів відповідальності за порушення академічної доброчесності, процедури розгляду порушень академічної доброчесності, порядку перевірки навчальних та кваліфікаційних робіт на наявність ознак академічного плагіату, заходів з запобігання порушенням академічної доброчесності тощо визначені «Положенням про академічну доброчесність» та «Положенням про запобігання та виявлення академічного плагіату» Університету.