ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ВИХОВНОЇ РОБОТИ В УМОВАХ ДИСТАНЦІЙНОГО ТА ЗМІШАНОГО НАВЧАННЯ
Приходченко Валентина Андріївна,
вчитель початкових класів
комунального закладу «Навчально-виховне об’єднання №35
«Загальноосвітня школа I-III ступенів ,позашкільний центр
Кіровоградської міської ради Кіровоградської області»
Анотація. Розпочалося дистанційне навчання – ефективне, комфортне, захопливе та цікаве. Нарешті учні змогли використовувати свої улюблені ґаджети. Вчителі на зв’язку зі своїми учнями через інтернет: Instagram, Facebook, Telegram-канал, Viber. Чітко підбирається матеріал для дистанційного навчання. А як же виховна робота? Адже виховна робота – це той аспект формування учнівської особистості, який просто не можна відкласти на потім. Навіть карантин не може стати перепоною для формування правильних цінностей та всебічного розвитку учнів.
Ключові слова: дистанційне навчання, сучасні інформаційні технології, принципи виховання, форми і методи виховання, патріотизм.
Історична довідка. Дистанційне навчання — сукупність сучасних технологій, що забезпечують доставку інформації в інтерактивному режимі за допомогою використання ІКТ (інформаційно-комунікаційних технологій) від тих, хто навчає, до тих, хто навчається.
Основними принципами дистанційного навчання є інтерактивна взаємодія у процесі роботи, надання учням можливості самостійного освоєння досліджуваного матеріалу, а також консультаційний супровід у процесі дослідницької діяльності. Дистанційне навчання дає змогу навчатися на відстані. Основну роль у здійсненні дистанційного навчання відіграють сучасні інформаційні технології.
У Європі в кінці XVIII століття з появою регулярного і доступного поштового зв'язку виникло «кореспондентське навчання».
Кінець XIX століття характеризується бурхливим технологічним зростанням, наявністю телеграфу і телефону.
Поява радіо і телебачення внесли зміни в дистанційні методи навчання. Це був значний прорив, аудиторія навчання зросла в сотні разів.
Дистанційна освіта в Україні. В Україні датою офіційного початку запровадження дистанційного навчання можна вважати 21 січня 2004 року, коли наказом № 40 Міністерства освіти і науки України було затверджено «Положення про дистанційне навчання», яке поклало початок запровадженню нових технологій у галузі освіти.
Україна, як і ряд інших країн світу, переживає найважчий період – пандемію COVID-19. Більшості з нас зрозуміло, що настав час, коли ми маємо змінити наше звичне життя.
Враховуючи положення Конвенції «Про права дитини», в якій держави світу «заохочують розвиток різних форм середньої освіти, як загальної, так і професійної, забезпечують її доступність для всіх дітей та вживають таких заходів, як введення безплатної освіти і надання у випадку необхідності фінансової допомоги, забезпечують доступність вищої освіти для всіх на підставі здібностей кожного за допомогою всіх необхідних засобів; забезпечують доступність інформації і матеріалів у галузі освіти і професійної підготовки для всіх дітей; вживають заходів для сприяння регулярному відвіданню шкіл і зниженню кількості учнів, які залишили школу» [4], навчальним закладам України доводиться переходити на дистанційне та змішане навчання.
В цей час завдання вчителя – не просто навчити, дати знання з певного предмета, забезпечити виконання навчальної програми, а заспокоїти, порадити, дати життєві орієнтири.
Здобувачі освіти повинні навчитись у цій непростій ситуації проявляти себе, взявши за основу справжні цінності, що роблять людину людиною.
Принципи виховання. Основними принципами виховання духовно-моральних цінностей є:
– гуманістичний принцип, що полягає у визнанні людини найвищою цінністю, розумінні дитини, доброзичливому ставленні до неї, довірі, прийнятті дитини такою, якою вона є, зміні її поведінки через позитив;
– індивідуальний принцип утверджує унікальність і неповторність кожної дитини, визначає її інтереси, потреби у житті;
– альтруїстичний принцип виявляється у безкорисливій любові і турботі про іншу людину;
– принцип неперервності, який характеризує процес виховання як такий, що триває протягом усього життя людини;
– принцип цілісності, за яким консолідуються зусилля усіх суб’єктів виховання в одну систему;
– принцип наступності, що забезпечує передачу із покоління в покоління досвіду, засвоєння гуманістичних цінностей, які є базисом виховання і розвитку дитячої особистості;
– принцип культуровідповідності за яким здійснюється виховання гуманістичних цінностей відповідно до культурних умов суспільства;
– принцип природовідповідності, тобто виховання дітей з урахуванням їх індивідуальних особливостей, темпераменту, якостей, нахилів, здібностей, вікових особливостей, природних умов, соціального оточення, народних традицій тощо;
– принцип педагогічної компетентності, що полягає у доцільному використанні педагогічних форм, методів, доборів змісту, педагогічній тактовності;
– принцип стимулювання визначається вірою у сили і здібності дитини, її здатність досягти високих результатів, заохочення до самоорганізації, самовиховання і самовдосконалення;
– принцип життєвої творчої самодіяльності передбачає становлення особистості учня як творця свого життя, який здатен приймати особисті рішення і нести за них відповідальність, повноцінно жити й активно діяти, постійно самовдосконалюватися, адекватно і гнучко реагувати на соціальні зміни;
– принцип оздоровчої спрямованості визначає здоров’язбережувальні компетентності як основи формування в учнів закладів освіти відповідального ставлення до власного здоров’я. [ 5 с.11-12]
Форми і методи виховання при дистанційному навчанні. Наші учні підсвідомо розуміють, що світ змінюється. Він стане світом людини і для людини, в якому будуватиметься культура життя, світом, в якому людське життя, що його цінність ми вкотре для себе відкрили під час епідемії, буде наріжним каменем демократії, міжнародного права та нових глобальних економічних стосунків. І саме зараз, замість тремтіти перед невидимим ворогом, усім нам, треба об’єднатися у солідарній дії.
«Класним керівникам важливо пам’ятати, що у виховній практиці забезпечення свобододоцільності має інтегрувати в собі два процеси: забезпечення «свободи від чогось», що означає внутрішнє вивільнення від того, що заважає розвиватись, і виховання «свободи, волі для чогось», що означає створення максимально сприятливих умов для творчої самореалізації і розвитку. На заняттях, у позакласній роботі класний керівник має надати можливість, свободу учневі самому звільнитись від поганої звички, але, водночас, учень при цьому отримує свободу набути якоїсь доброї якості характеру, чи життєвої компетентності, чи практичних здатностей. У контексті концептуальних положень Нової української школи про наскрізне виховання, саме інноваційна виховна система підтримки зможе забезпечити холістичний, компетентнісний підхід на культурологічних принципах людиноцентризму. І ми, в такий спосіб, допоможемо кожному учневі осмислити фундаментальні для його особистісного становлення речі :
- імператив самоцінності й цінності іншої людини (утверджуй свою унікальність і неповторність);
- відповідальність за своє життя, а отже, його успіх, добробут і щастя нікому не може бути переданою. Ми самі несемо відповідальність за себе і за свою гідність;
- мораль і духовні цінності не можуть бути відкладеними на завтра. Вони потрібні нам уже сьогодні;
- справжньою запорукою успіху людини у всьому є лише особисте осмислене зусилля. (Це не зробить хтось інший. Це можу зробити лише я через наполегливу працю…);
- безкорислива любов і турбота про іншу людину робить Вас величнішим» [1].
У цьому контексті логічно буде закцентуватись і на технологічній інноваційності, реалізації інноваційних цілей і пріоритетних виховних задач, визначених Законом України «Про повну загальну середню освіту». «Виховний процес є невід’ємною складовою освітнього процесу в закладах освіти, що має спрямовуватися на формування:
- відповідальних громадян, які здатні до усвідомленої діяльності з вектором добротворчості;
- поваги до гідності, прав, свобод, законних інтересів людини і громадянина; нетерпимості до приниження честі та гідності людини, фізичного або психологічного насильства, а також до дискримінації за будь-якими ознаками;
- патріотизму, поваги до державної мови та державних символів України, поваги та дбайливого ставлення до національних, історичних, культурних цінностей, традицій і надбань Українського народу;
- усвідомленої потреби в дотриманні Конституції та законів України, нетерпимості до їх порушення, проявів корупції та хабарництва, усвідомленого обов’язку у разі потреби захищати суверенітет і територіальну цілісність України;
- громадянської культури та культури демократії;
- культури та навичок здорового способу життя, екологічної культури і дбайливого ставлення до довкілля;
- прагнення до взаєморозуміння, миру, злагоди між усіма народами, етнічними, національними, релігійними групами;
- почуттів доброти, милосердя, толерантності, терпимості, шанобливого ставлення до сім’ї» [2].
Класні керівники та вчителі початкової школи чудово знають усі нюанси організації виховної години: нерідко відсутність зацікавленості з боку учнів, недостатню мотивацію та розпорошення їхньої уваги. А формат дистанційного навчання тільки додає нових запитань.
При дистанційній освіті слід зробити акцент на основних аспектах моделювання наскрізного виховного процесу, спрямованого на формування системи цінностей школярів, їх особистісної життєвої позиції як громадянина і патріота своєї держави.
Патріотизм як духовно-моральна цінність завжди виступав пріоритетним завданням функціонування держави, становлення суспільства, розвитку особистості. Його головним призначенням є консолідація суспільства для успішного вирішення широкомасштабних суспільно значущих проблем нації. У зв’язку з цим актуальності набуває проблема виховання у юних громадян патріотизму як почуття належності до країни, українського народу, гордості за державу, відповідальності за її долю.
Оскільки, «в основу системи національно-патріотичного виховання покладено ідею розвитку української державності як консолідуючий чинник та розвитку суспільства й нації вцілому» [3] варто використовувати такі методи і форми роботи, які б об’єднували учнів, хай навіть і на відстані. Такими формами, безперечно, є інтерактивні.
Оригінальні форми і методи національно-патріотичного виховання в умовах карантину:
Висновок. Дистанційне навчання – не перешкода для творчості. Дуже важливо, щоби дні були сповнені змістовними, ціннісними активностями.
Щоб привести в норму зміцнення здоров’я, освітні заклади повинні подбати про формування у кожного усвідомлення необхідності дбати про свій здоровий фізичний і психологічний стан, створити усі належні умови для підтримки і бажання бути здоровим, а також навчити користуватись вміннями і навичками на користь власного здоров’я.
В організації роботи дистанційного навчання слід звернути увагу саме на умови для покращення здоров’я учнів.
Таким чином, виховна робота – це той аспект формування учнівської особистості, який просто не можна відкласти на потім. Навіть карантин не може стати перепоною для проведення різноманітних заходів, які допоможуть учням сформувати правильні цінності та всебічно розвиватися.
Література: