ПРОБЛЕМИ ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ ПЕДАГОГА
В УМОВАХ ЦИФРОВОЇ ОСВІТИ
Вікторія КОБРІН
вчитель математики
комунального закладу "Навчально-виховне об'єднання № 25 "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, природничо-математичний ліцей, центр позашкільного виховання "Ліра"
Кіровоградської міської ради Кіровоградської області"
Анотація. У матеріалах роботи подані міркування про актуальність і проблеми цифровізації освіти. Приведені нормативно-правові документи і їх короткий аналіз. Описані основні завдання, які стоять перед кожним вчителем, та шляхи.
Ключові слова: цифровізація, освітній процес, школа, інформаційно-комунікаційні технології.
Розвиток наукової думки можна поділити на етапи:
Перейшовши на останній етап людство прагне досліджувати, аналізувати, творити. Але необхідні життєві потреби людини ніхто не скасовував. Цифрові технології дозволяють організувати життєвий простір, проводити швидкий аналіз даних і приймати оптимальні рішення. Саме тому цифрова компетентність визнана однією з восьми ключових компетентностей, які необхідно розвивати сучасній людині постійно, навіть після здобуття обов’язкової освіти, для того, щоб гнучко адаптуватися до мінливих умов навколишнього світу [1].
Суспільство невпинно змінюється, розширюючи цифрові горизонти в різних сферах життя. Щоб узгодити дії адміністрацій різних країн, у Євросоюзі була прийнята низка важливих документів Одними з таких вкрай важливих документів є: ініціатива «Цифровий порядок денний для Європи» («Digital agenda for Europe»); європейська стратегія економічного розвитку «Європа 2020: стратегія розумного, сталого і всеосяжного зростання» («Europe 2020: Astrategy for smart, sustainable and inclusive growth»). Спираючись на досвід Євросоюзу, але враховуючи особливості нашої країни, Кабінетом Міністрів України був розроблений проект «Цифровий порядок денний України 2020» («Digital Agenda for Ukraine 2020»), який визначив пріоритетні напрямки розвитку у нашій державі інформаційного суспільства та шляхи інтеграції у світовий процес «цифровізації» [1; 5].
Школа – одна з базових структур суспільства. Завдання освітніх закладів досліджувати і аналізувати потреби та запити суспільства у підготовці випускників шків. Описана модель «цифрового» випускника описується чотирма важливими характеристиками:
Щоб сучасний випускник відповідає вказаним вимогам, система освіти і зміст освіти повинні постійно змінюватись, вдосконалюватись процеси навчання та виховання. Цифровізація освіти стрімко набирає оберти. Вчора ми говорили про навчально-виховний процес як основний інструмент шкільного навчання, а сьогодні ми обговорюємо цифровий освітній процес, складові цифрового освітнього середовища, напрямки цифрової трансформації [2].
З однієї сторони це створює серйозні перешкоди для освітян, змушуючи постійно працювати над оновленням професійних умінь і навичок. Та з іншої сторони, цифрові технології полегшують роботу педагога, урізноманітнюють навчання, дозволяють втілювати найфантастичніші ідеї створюючи комфортне навчальне середовище.
Про цифровізацію освіти та цифрові компетентності вчителів багато говорять, пишуть. Над цифровою трансформацією освіти працюють науковці і адміністратори, але вагомих змін не має. В чому причини?
Перша і основна проблема професійного розвитку педагога у умовах цифрової освіти – це усвідомлення і прийняття ним необхідності змінити свій стиль роботи відповідно до сучасних вимог. Вчителям необхідно донести, що сучасні методи це не розваги для учнів. Сучасні методи дозволяють урізноманітнити, зробити більш яскравим і природним навчальний процес. А в результаті учні досягають кращих результатів і менше потрясінь.
Щоденно у світі з’являються нові професії, застарілі зникають, а для більшості фахівців з’являються нові професійні вимоги. На ринок праці потрібні висококваліфіковані працівники, які можуть швидко удосконалюватись або переорієнтовуватись. Процес оновлення постійно триває і основні вміння дітей повинні закладатись у школі [3]. Саме тому у шкільному курсі з’являються нові предмети, які б дозволили отримувати необхідні знання і навички. Змінюються структура базових навчальних предметів, програми, зміст і форми навчання. Важко представити лікаря, адміністратора, офіціанта без вміння користуватись різноманітними гаджетами. І тому обмежити отримання учнями навиків користування сучасними технологіями тільки на уроках інформатики неможливо. Розумним і правильним рішенням буде організовувати базове навчання у школі з застосуванням новітніх цифрових технологій. Учні з задоволенням виконують тестові, творчі і групові завдання з використанням смартфонів на уроках і вдома.
Вчителі ж не бажають відходити від добре відпрацьованої системи навчання. Чому? Багато вчителів у школах мають вік старше 40 років, а отже в школі вони навчались без комп’ютерів і гаджетів. Основними засобами навчання були дошка, крейда, підручник, зошит і розповідь вчителя. Вони не тільки так отримували знання і досвід своєї майбутньої професії. Зростаючи дитина вчиться жити у суспільстві і основні навички отримані у дитинстві залишаються з нами на все життя. Дітьми ми вчимося у наших батьків, вчителів і оточуючих спілкуванню, піклуванню, взаємодії. Відповідно майбутні вчителі і вихователі переймають базові основи спілкування з дітьми від своїх вчителів. Більшість вчителів перейняли базові навички від своїх викладачів, за роки роботи у школі удосконалили їх. Вони стали професіоналами, надають учням високий рівень знань і вмінь. Але ці знання і вміння однобокі і не можуть допомогти учням стати професіоналами сучасності. Тому ми часто чуємо від учнів і батьків, що знання які пропонують учням у школі не знадобляться їм у житті.
Щоб виправдатись освітяни говорять про недостатність обладнання у школах. Але скільки б не надавали сучасного обладнання у школи, поки вчителі не усвідомлять, що учням потрібно не тільки надавати знання, але вчити їх комунікувати і працювати у цифровому світі, дітям не буде подобатись вчитись, а комп’ютери, інтерактивні дошки і інше обладнання залишиться красивим антуражем класних кімнат [4].
Друга, не менш серйозна проблема – страх вчителя, що все це складно, і неможливо опанувати. Так, якщо людині трохи більше за 40, то навчитись використовувати в роботі різноманітне програмне забезпечення складно. Тому на курсах підвищення кваліфікації або на семінарах потрібно не навалювати всі навчальні середовища, а зупинитись на одному або двох. І не просто розказати, а показати, як їх можна застосовувати, дати вчителям спробувати свої сили, навчити проводити уроки. Тоді вчителі зможуть побороти свій страх і почнуть покроково застосовувати це в своїй роботі, навчаться надавати освітні послуги на сучасному рівні у цифровому середовищі, з застосуванням сучасних методів організації навчальної діяльності.
Ще одна проблема – нестача часу у вчителя. Раніше для підготовки до уроку вчитель повинен був розробити тільки конспект. Це займає певний час. Для оформлення сучасного уроку потрібна презентація, навчальна гра, практичні завдання. Все це вчитель повинен розробити і створити. Деякі матеріали можна знайти на тенетах інтернету, але ці матеріали потрібно адаптувати. І якщо написати конспект і перевірити зошити, щоб підготуватись до одного уроку, можна за 1-2 години. То підготовка до сучасного уроку це не тільки конспект і зошити. Потрібно підготувати презентацію, тести, розробити і підготувати ігрові моменти. Це займе 5-6 годин. Зрозуміло, що вчитель не може якісно підготувати свої уроки. А враховуючи, що програми зараз постійно змінюються, це питання взагалі залишається відкритим. Вчителя потрібно забезпечити методичними матеріалами, розробками уроків. Сьогодні батьки і вчителі вимушені купувати необхідні матеріали, але і це не завжди дозволяє вирішити проблеми.
Проблеми описані у статті потрібно вирішувати. Зміна шкільного освітнього середовища вимагає зміну форм та методів підвищення кваліфікації вчителів. Забезпечення вчителів не тільки методичними рекомендаціями, а реальними методичними матеріалами. Вирішення окреслення кола проблем дозволить вчителю достойно виконувати свою роботу.
Література: