Положення

щодо запобігання насильству

та унеможливлення

жорстокого поводження з дітьми у

Білоцерківській гімназії-початковій школі № 7

імені генерал-полковника Геннадія Воробйова

Білоцерківської міської ради Київської області

Біла Церква- 2025

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1.Дане Положення про запобігання та унеможливлення насильства та жорстокого поводження з дітьми в Білоцерківській гімназії-початковій школі № 7 імені генерал-полковника Геннадія Воробйова Білоцерківської міської ради Київської області (далі – Положення) визначає механізми запобігання, виявлення та реагування на випадки насильства та жорстокого поводження зі здобувачами освіти в закладі.

1.2. Положення розроблено на основі Законів України «Про освіту «Про запобігання та протидію домашньому насильству», «Про охорону дитинства», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)», «Про внесення змін до деяких законів України щодо запобігання насильству та унеможливлення жорстокого поводження з дітьми», Сімейного кодексу України, постанов Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 № 658 «Про затвердження Порядку взаємодії суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статті»; від 01 червня 2020 № 585 «Про забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах», від 28 липня 2021 № 775 «Про внесення змін до Порядку забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі дітей, які постраждали від жорстокого поводження», наказів Міністерства освіти та науки України від 02 жовтня 2018 № 1047 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо виявлення, реагування на випадки домашнього насильства і взаємодії педагогічних працівників із іншими органами та службами»; від 28 грудня 2019 № 1646 «Про деякі питання реагування на випадки булінгу (цькування) та застосування заходів виховного впливу в закладах освіти», від 4 червня 2025 року № 658 Типової програми унеможливлення насильства та жорстокого поводження з дітьми, затверджена постановою Кабінету Міністрів України.

1.3. Положення спрямоване на забезпечення функціонування ефективної системи унеможливлення будь-якого виду насильства та жорстокого поводження з дітьми, створення у закладі освіти середовища, вільного від насильства та жорстокого поводження з дитиною, запровадження системи інформування про випадки (або підозру на випадки) насильства та жорстокого поводження з дітьми у суб’єкті роботи з дітьми та молоддю, а також забезпечення оперативного їх розгляду та реагування на них.

1.4. Дія Положення поширюється на всіх учасників освітнього процесу.

1.5. Усі працівники закладу освіти зобов'язані ознайомитися з цим Положенням та інформацією про захист дітей від усіх форм насильства, зокрема домашнього насильства, експлуатації, булінгу, найгірших форм дитячої праці або інших проявів жорстокого поводження з дитиною, та неухильно дотримуватися його вимог у своїй діяльності.

2. ОСНОВНІ ТЕРМІНИ

      У Положенні  терміни вживаються у значенні, наведеному в Сімейному кодексі України, Законах України «Про охорону дитинства», «Про запобігання та протидію домашньому насильству» та інших чинних нормативно-правових актах.

1.  Посадова особа в закладі освіти – керівник закладу освіти та його заступники, а також інші працівники, на яких покладено виконання організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.

2.2. Безпечне освітнє середовище — сукупність умов у закладі освіти, що унеможливлюють заподіяння учасникам освітнього процесу фізичної, майнової та/або моральної шкоди, зокрема внаслідок недотримання вимог санітарних, протипожежних та/або будівельних норм і правил, законодавства щодо кібербезпеки, захисту персональних даних, безпечності та якості харчових продуктів та/або надання неякісних послуг з харчування, шляхом фізичного та/або психологічного насильства, експлуатації, дискримінації за будь-якою ознакою, приниження честі, гідності, ділової репутації (зокрема шляхом булінгу (цькування), поширення неправдивих відомостей тощо), пропаганди та/або агітації, у тому числі з використанням кіберпростору, а також унеможливлюють вживання на території та в приміщеннях закладу освіти алкогольних напоїв, тютюнових виробів, наркотичних засобів, психотропних речовин.

          2.3. Жорстоке поводження з дитиною - будь-які форми фізичного, психологічного, сексуального або економічного насильства над дитиною, зокрема домашнього насильства, насильства за ознакою статі, булінгу (цькування), мобінгу (цькування), а також будь-які незаконні угоди стосовно дитини, зокрема вербування, переміщення, переховування, передача або одержання дитини, вчинені з метою експлуатації, з використанням обману, шантажу чи уразливого стану дитини;

Булінг (цькування) – діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.

Типовими ознаками булінгу (цькування) є:

• систематичність (повторюваність) діяння;
• наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності);
• дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.

Види булінгу (цькування): 

• фізичне насильство (тілесні ушкодження, які завдають болю, призводять до порушень психічного та фізичного здоров’я, чи навіть смерті; це смикання штовхання, підніжки, зачіпання, бійки, ляпаси, пошкодження та знищення одягу та особистих речей жертви; удари, стусани, побиття; знущання, викручування рук; жбурляння предметів; спроби задушити; а також погляди, жести, образливі рухи тіла та міміки обличчя);
• психологічний булінг (тиск на психіку іншої людини, який проявляється у нанесенні словесних образ, погроз, залякуванні, переслідуванні, принизливих поглядах, жестах, образливих рухах тіла, міміці обличчя, поширенні образливих чуток, ізоляції, ігноруванні, погрозах, неприйнятних жартах, маніпуляції, шантажі тощо); 
• економічний булінг (крадіжки, пошкодження чи знищення одягу та інших особистих речей, вимагання грошей тощо); 
• сексуальний булінг (принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, прізвиська та образи сексуального характеру, зйомки у переодягальнях, поширення образливих чуток, сексуальні погрози, жарти тощо); 
• кібербулінг (приниження за допомогою мобільних телефонів, Інтернету, інших електронних пристроїв – пересилка неоднозначних фото, обзивання по телефону, знімання на відео бійок чи інших принижень і викладання відео в мережу інтернет, цькування через соціальні мережі). 

Дискримінація – це обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі особи за ознакою раси, кольору шкіри, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, політичних, релігійних та інших переконань, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками.

Дискримінація може мати такі прояви: явні і відкриті – через образливі й такі, що принижують гідність людини, висловлювання, коментарі, жарти, прізвиська і обзивання, виключення з ігор та змагань, а також неявні – через упереджене, нерівне ставлення.

Перешкоди у забезпеченні недискримінаційного середовища у закладі освіти:

Соціальні – стереотипи і упередження, відсутність даних або недостатня кількість даних про реальні потреби різних груп людей за статтю, віком, майновим становищем тощо.

Організаційні – розташування, розклад занять, логістика/транспорт, бюрократичні процедури.

Особисті – економічні та фінансові можливості, стан здоров’я, релігійні переконання, національні традиції, велика кількість дітей у родині, кількість вільного часу поза навчанням тощо

2.3. Насильство — це будь-які навмисні дії одної людини по відношенню до іншої, які порушують її конституційні права й свободи і наносять їй моральну шкоду, шкоду її фізичному чи психічному здоров’ю.

     Домашнє насильство – діяння фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають чи проживали однією сім'єю, але не перебувають чи не перебували у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає або проживала особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, а також погрози вчинення таких діянь.

        Насильство за ознакою статі - це дії фізичного, психологічного чи економічного характеру спрямовані проти людини через її належність до певної статі або стереотипи про соціальні ролі чоловіків і жінок, незалежно від сімейних чи близьких стосунків.

Ґендерне насильство може мати форму психологічного, фізичного або сексуального насильства, в його основі лежать ґендерний дисбаланс або ґендерні стереотипи. Будь-які насильницькі та дискримінаційні дії, в тому числі з причини неприйняття ґендерної ідентичності і сексуальної орієнтації людини, є проявами ґендерного насильства.  

       Економічне насильство ̶ форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

      Психологічне насильство ̶ форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров’ю особи.

      Сексуальне насильство ̶ форма домашнього насильства, що включає будь-які діяння сексуального характеру, вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди або стосовно дитини незалежно від її згоди, або в присутності дитини, примушування до акту сексуального характеру з третьою особою, а також інші правопорушення проти статевої свободи чи статевої недоторканості особи, у тому числі вчинені стосовно дитини або в її присутності.

       Фізичне насильство ̶ форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

3. ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ЗАКЛАДУ ОСВІТИ ЩОДО ЗАХИСТУ ДИТИНИ ВІД РІЗНИХ ФОРМ БУЛІНГУ (ЦЬКУВАННЯ), НАСИЛЬСТВА, ДИСКРИМІНАЦІЇ ТА ЖОРСТОКОГО ПОВОДЖЕННЯ

• Запровадження порядку дій, спрямованих на унеможливлення насильства та жорстокого поводження з дітьми;
• Виявлення чинників, які перешкоджають безпеці учасників освітнього процесу, здійснення аналізу ситуації у закладі освіти (фізичного та психологічного середовища);   
• обґрунтування умов організації безпечного освітнього середовища та вимог (критеріїв) до його ефективної організації для кожного учасника освітнього процесу;
• вироблення офіційної позиції закладу освіти щодо жорстокого поводження з дітьми, усіх форм насильства та інформування про неї всіх учасників освітнього процесу;       
• складання доступного алгоритму реагування та протидії булінгу (цькуванню), жорстокому поводженню з дітьми;
• поширення культури нульової толерантності до насильства та жорстокого поводження з дітьми у всіх сферах діяльності;
• формулювання конкретних рекомендацій здобувачам освіти, педагогічним працівникам, адміністрації закладу, батькам щодо організації безпечного середовища у закладі освіти;
• розроблення правил поведінки для здобувачів освіти та інформування про них;  
• визначення обов’язків та відповідальності учасників освітнього процесу щодо створення та дотримання безпечної поведінки в закладі освіти; 
• проведення навчання та інструктажів для всіх працівників закладу освіти;
• забезпечення оперативного інформування уповноваженого підрозділу органу Національної поліції та служби у справах дітей про випадки вчинення насильства та жорстокого поводження з дітьми.

4. ПРОЗОРІСТЬ ТА ІНФОРМАЦІЙНА ВІДКРИТІСТЬ

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про освіту» заклад освіти забезпечує на своєму офіційному вебсайті відкритий доступ до публічної інформації та документів, зокрема:

     -  Положення про запобігання та унеможливлення насильства та жорстокого поводження з дітьми освіти в Білоцерківській гімназії-початковій школі № 7 імені генерал-полковника Геннадія Воробйова Білоцерківської міської ради Київської області;

  -  Правила для учнів;

-   План заходів, спрямованих на запобігання та протидію домашньому насильству,  насильству за ознакою статі;

  - контактну інформацію про уповноважену особу, про служби, до яких можна звернутися постраждалим;

 -  інформацію про проведення виховної роботи та інформаційно-просвітницьких заходів.

• інформування про цілодобові телефони довіри з питань допомоги жертвам жорстокості й насилля у закладі освіти та сім'ї; Національної гарячої лінії з питань запобігання насильству, Національної дитячої «гарячої лінії», працівника ювенальної превенції територіального органу поліції, інспектора сектору служби освітньої безпеки, кнопка повідомлення про булінг. 

• Обов’язкове інформування відповідних органів про випадки або підозри щодо будь-яких форм насильства та експлуатації.

5. ВЗАЄМОДІЯ З УСТАНОВАМИ, ЯКІ ЗДІЙСНЮЮТЬ ЗАХОДИ У СФЕРІ ЗАПОБІГАННЯ ТА ЗАХИСТУ ВІД РІЗНИХ ФОРМ НАСИЛЬСТВА, БУЛІНГУ ТА ЖОРСТОКОГО ПОВОДЖЕННЯ З ДІТЬМИ В ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ

Для  запобігання і  протидії насильству, жорстокому поводженню з дітьми та  булінгу заклад освіти координує свою діяльність зі службою у справах дітей, підрозділами органів Національної поліції України, органами опіки і піклування, громадськими організаціями.

Рівні взаємодії:

• Внутрішньовідомча взаємодія: з вищими органами управління освітою (міськими/обласними), службою освітнього омбудсмена, іншими закладами освіти, звідки і  до яких переходять діти, інклюзивно-ресурсним центром № 2 тощо.
• Міжвідомча взаємодія: з правоохоронними органами (поліція, відділ ювенальної превенції), органами та закладами соціального захисту (служба у справах дітей, центри соціальних служб для  сім’ї, дітей та  молоді), органами та закладами охорони здоров’я (дитячими поліклініками, клініками тощо).
• Територіально-адміністративна взаємодія: з органами місцевого самоврядування.
• Громадська взаємодія: з громадськими організаціями, які працюють в  сфері захисту прав дітей, протидії насильству, підтримують постраждалих, надають психологічну допомогу тощо.

Взаємодія з установами, які здійснюють заходи у сфері запобігання та захисту від різних форм насильства та жорстокого поводження з дітьми в закладі освіти здійснюється через: 

• налагодження співпраці зі службою у справах дітей, центром соціальних служб сім’ї, дітей та молоді, представниками правоохоронних органів, громадських інституцій;
• розроблення спільних планів роботи з проведення превентивних інформаційно-просвітницьких заходів з усіма учасниками освітнього процесу з питань запобігання та протидії насильству, жорстокому поводженню та булінгу (цькування);
• участь представників інших установ у професійному інформуванні усіх учасників освітнього процесу щодо запобіганню насильству, жорстокому поводженню та булінгу (цькування);  
• залучення представників служби у справах дітей, центрів соціальних служб сім’ї, дітей та молоді, представників правоохоронних органів, громадських інституцій до розгляду звернень, заяв щодо всіх видів насильства, жорстокого поводження та булінгу (цькування); 
• забезпечення взаємодії із місцевими центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги при проведенні спільних правопросвітницьких заходів щодо запобігання та протидії булінгу (цькування), жорстокому поводження та домашньому насильству, а також спрямування осіб, що постраждали від булінгу (цькування), жорстокого поводження та домашнього насильства до найближчої точки доступу системи безоплатної правової допомоги з метою отримання правової інформації та консультації, а при необхідності, забезпечення представництва їх інтересів у суді. 

6. ОСНОВНІ ЗАХОДИ ЩОДО УНЕМОЖЛИВЛЕННЯ НАСИЛЬСТВА, БУЛІНГУ ТА ЖОРСТОКОГО ПОВОДЖЕННЯ З ДІТЬМИ У ЗАКЛАДІ ОСВІТИ

З метою унеможливлення насильства та жорстокого поводження з дітьми у закладі освіти розробляються та впроваджуються такі основні заходи:

1) превентивні заходи:

• затвердження керівником закладу освіти цього Положення про запобігання та протидію насильству та жорстокому поводженню з дітьми;
• затвердження керівником закладу освіти Плану заходів, спрямованих на запобігання та протидію жорстокому поводженню з дітьми, домашньому насильству та булінгу (цькуванню) в закладі освіти
• затвердження керівником закладу освіти форми первинного повідомлення про підозру на випадок насильства щодо дитини (Додаток 1) та заповнення цієї форми;
• затвердження керівником закладу освіти форми реєстрації внутрішнього інциденту (журналу безпеки) (Додаток 2) або ведення обліку внутрішніх інцидентів (повідомлень про випадки насильства та жорстокого поводження з дитиною) в інший спосіб за рішенням закладу освіти;
• затвердження керівником закладу освіти форми анкети анонімного опитування для дітей (Додаток 3) та проведення таких опитувань серед вихованців для моніторингу психологічного клімату в колективах;
• інформування адміністрацією закладу освіти дітей, батьків або інших законних представників дитини, працівників закладу освіти з питань унеможливлення насильства та жорстокого поводження з дітьми;
• проведення адміністрацією та психологічною службою закладу освіти оцінювання ризиків насильства та жорстокого поводження з дітьми в діяльності закладу освіти, вжиття заходів, необхідних для їх усунення або мінімізації;
• врахування керівником закладу освіти ризиків насильства та жорстокого поводження з дітьми під час прийому на роботу працівників ліцею;

2) заходи із виявлення та реагування на випадки насильства та жорстокого поводження з дітьми:

• створення адміністрацією закладу освіти доступних та безпечних способів повідомлення про випадки насильства та жорстокого поводження з дитиною;
• забезпечення адміністрацією закладу освіти негайного та оперативного реагування на кожне повідомлення (заяву, скаргу) про випадки насильства або жорстокого поводження з дітьми у закладі освіти (далі — повідомлення);

3) заходи з навчання та підвищення обізнаності унеможливлення насильства та жорстокого поводження з дітьми:

• організація адміністрацією закладу освіти тренінгів, інших навчальних заходів для працівників закладу освіти з питань розпізнавання фізичного, психологічного, економічного та сексуального насильства, опанування методів профілактики булінгу серед дітей, використання методів ненасильницького спілкування та управління конфліктами, надання першої психологічної допомоги дітям, які постраждали від насильства та жорстокого поводження з дітьми;
• доведення адміністрацією закладу освіти до працівників та оприлюднення порядку дій у разі виявлення випадків насильства або підозри щодо їх наявності;
• проведення навчання працівників щодо дотримання правових норм щодо захисту дітей від насильства;
• доведення адміністрацією закладу освіти до працівників та оприлюднення алгоритму взаємодії з уповноваженими підрозділами органів Національної поліції та службою у справах дітей у разі виявлення фактів та ознак насильства або жорстокого поводження з дитиною;
• організація адміністрацією, психологічною службою закладу освіти, класними керівниками інформаційних сесій для дітей (щодо пояснення прав дитини, способів захисту та безпечної поведінки, контактів для звернення, а також  поваги та необхідності дотримування прав інших учасників освітнього процесу);
• залучення адміністрацією, психологічною службою закладу освіти, класними керівниками батьків, інших законних представників дитини до просвітницьких заходів (проведення батьківських зборів, семінарів, розповсюдження інформаційних матеріалів тощо);

4) заходи з моніторингу та оцінки виконання Положення:

• регулярні самоперевірки адміністрацією, психологічною службою закладу освіти (оцінка ефективності заходів, виявлення проблемних аспектів);
• збір інформації адміністрацією, психологічною службою закладу освіти для зворотного зв’язку (анкетування дітей, батьків, персоналу);
• аналіз інцидентів (вивчення випадків насильства для запобігання повторенню);

5) заходи з інформування:

• розміщення на інформаційних стендах у приміщенні закладу освіти, розповсюдження серед працівників, дітей, їх батьків або інших законних представників дитини матеріалів у формі буклетів (листівок) з питань унеможливлення насильства та жорстокого поводження з дітьми;
• надсилання через батьківські, учнівські групи в месенджерах, розміщення на офіційному веб-сайті закладу освіти та його сторінках у соціальних мережах матеріалів з питань унеможливлення насильства та жорстокого поводження з дітьми;
• проведення тематичних семінарів для батьків або інших законних представників дитини;
• розміщення адміністрацією, психологічною службою закладу освіти, класними керівниками у доступних місцях для дітей та батьків, інших законних представників інформаційних матеріалів – плакатів, брошур із контактами служб допомоги, контактних номерів телефонів для анонімного звернення.

Інформування здійснюється шляхом:

• проведення щорічних інформаційних кампаній, тематичних тижнів і конкурсів, приурочених питанням унеможливлення насильства та жорстокого поводження з дітьми;
• інтерактивних тренінгів для дітей із розвитку емоційного інтелекту, толерантності та ненасильницького спілкування;
• проведення ігор та рольових прав, які моделюють реальні ситуації та допомагають дітям дізнатися про способи захисту порушених прав;
• впровадження занять за типом діяльності суб’єкта роботи з дітьми та молоддю з питань безпечної поведінки, прав дитини та медіації;
• співпраці з психологами та соціальними працівниками для проведення групових та індивідуальних занять щодо запобігання насильству;
• організації зустрічей із фахівцями, які можуть поділитися досвідом і порадами щодо запобігання насильству (працівники уповноваженого підрозділу органу Національної поліції, юристи, соціальні працівники);
• використання мультимедійних матеріалів (відеороликів, презентацій, інтерактивних платформ) для інформування дітей у цікавій та доступній формі щодо неприпустимості насильства та жорстокого поводження, ознайомлення з ознаками та формами насильства та жорстокого поводження, порад щодо запобігання насильству в дитячому середовищі, процедури повідомлення про насильство та жорстоке поводження, передбаченої закладом освіти, алгоритму дій у разі виявлення насильства, способів та механізмів отримання допомоги, можливих наслідків для особи, яка вчинила насильство або жорстоке поводження.

Для проведення інформування дітей, батьків або інших законних представників дітей, працівників закладу освіти можуть залучатися експерти, фахівці, зокрема представники органів місцевого самоврядування, структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, служб у справах дітей, уповноважених підрозділів органів Національної поліції, надавачів соціальних послуг, закладів вищої освіти, а також психологи, соціальні педагоги, фахівці в галузі права, представники громадських об’єднань, іноземних неурядових організацій.

7. ПОРЯДОК ДІЙ УСІХ УЧАСНИКІВ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ ДЛЯ ЗАПОБІГАННЯ, ВИЯВЛЕННЯ ТА ПОВІДОМЛЕННЯ, ОБЛІКУ ТА РЕАГУВАННЯ НА ВИПАДКИ НАСИЛЬСТВА, БУЛІНГУ, ЖОРСТОКОГО ПОВОДЖЕННЯ І ДИСКРИМІНАЦІЇ, НАДАННЯ ДОПОМОГИ І ПІДТРИМКИ ВСІМ УЧАСНИКАМ ВИПАДКУ НАСИЛЬСТВА

7.1. Керівник закладу освіти:

• сприяє створенню безпечного освітнього середовища в закладі освіти;

       - затверджує Положення про запобігання та протидію насильству та жорстокому поводженню з дітьми з урахуванням Типової програми, є відповідальним за його реалізацію, забезпечує його оприлюднення, ознайомлення з ним своїх працівників та здійснює контроль за виконанням, в якому обов’язково визначаються суб’єкти виконання Типової програми (адміністрація, волонтери, працівники, інші залучені фахівці, які контактують із дітьми), до кого застосовується Типова програма, вимоги щодо політики найму працівників суб’єкта роботи з дітьми та молоддю, пов’язані із політикою запобігання насильству (перевірка кандидатів на наявність судимостей, рекомендації), вимоги щодо навчання персоналу (обов’язкові навчання з питань захисту прав дитини);

• є відповідальним за реалізацію вищезазначених документів, забезпечує їх оприлюднення, ознайомлення з ними працівників закладу освіти та здійснює контроль за виконанням;

       - визначає відповідальну особу для здійснення заходів щодо унеможливлення насильства та жорстокого поводження з дітьми, яка реєструватиме повідомлення, що надійшло, в журналі обліку (у паперовій та/або електронній формі) та забезпечуватиме його підготовку до розгляду.

     -  забезпечує здійснення заходів із ознайомлення працівників суб’єкта роботи з дітьми та молоддю, інших фахівців, які контактують із дітьми, із Положенням про запобігання та протидію насильству та жорстокому поводженню з дітьми до початку їх роботи з дітьми, але у строк, що не перевищує п’яти робочих днів із дня початку роботи суб’єкта роботи з дітьми та молоддю;

    -  розглядає усні та письмові повідомлення протягом однієї доби з дня надходження, забезпечує функціонування механізму подання повідомлень;

    -  у разі виявлення ознак насильства або жорстокого поводження з дитиною  невідкладно у строк, що не перевищує однієї доби, повідомити про це батькам або іншим законним представникам дитини (крім випадків, коли батьки або інші законні представники дитини є кривдниками дитини), письмово повідомити уповноваженому підрозділу органу Національної поліції та службі у справах дітей, а також вжити заходів відповідно до Порядку забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі дітей, які постраждали від жорстокого поводження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2020 р. № 585 “Про забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах” (Офіційний вісник України, 2020 р., № 57, ст. 1779).

   - Під час працевлаштування осіб, які матимуть безпосередній або опосередкований контакт з дітьми, провести опитування, яке може включати запитання ситуаційного характеру щодо насильства або жорстокого поводження із дитиною, з метою виявлення можливої схильності особи до агресії, насильницької поведінки, жорстокого поводження (відповідно до статті 10 Закону України “Про охорону дитинства” забороняється працювати у контакті з дітьми особам, інформацію про яких внесено до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи.)

    - сприяє проходженню особами, які вчинили насильство або жорстоке поводження з дитиною, стали свідками або постраждали від насильства або жорстокого поводження, відповідної програми для таких осіб;

    - забезпечує проведення навчань, тренінгів, профілактичних заходів для дітей, батьків або інших законних представників дитини, працівників суб’єкта роботи з дітьми та молоддю з питань запобігання насильству та жорстокому поводженню з дітьми;

    - взаємодіє із службами у справах дітей, центрами соціальних служб, закладами освіти, охорони здоров’я та іншими уповноваженими органами для оперативного реагування на випадки насильства та жорстокого поводження з дітьми.

      З метою унеможливлення насильства або жорстокого поводження з дітьми керівник забезпечує:

      виявлення поведінки дітей, працівників, які працюють з дітьми та молоддю, яка потенційно може призводити до насильства та жорстокого поводження.

     Недопустимою вважається поведінка, що може призводити до порушення права дитини на повагу до її особистості, гідне ставлення.

     Індикаторами, які можуть вказувати на потенційні ризики спричинення насильства та жорстокого поводження з дітьми, є використання тону голосу, який може сприйматися як залякування або образа, використання принизливих коментарів стосовно дітей та в присутності дітей, застосування покарань до дитини, а також інші індикатори.  

  Унеможливлення насильства та жорстокого поводження включає регулярне оцінювання ризиків, пов’язаних з насильством та жорстоким поводженням з дітьми, вжиття заходів, необхідних для їх усунення або мінімізації, із забезпеченням подальшого моніторингу та контролю, а також перегляд запроваджених заходів з унеможливлення насильства та жорстокого поводження з дітьми.

      Якщо за результатами розгляду повідомлення:

      виявлено ознаки насильства та жорстокого поводження з дитиною, працівники, які працюють з дітьми та молоддю аналізує причини та умови, які могли сприяти або стати підставою для порушення прав дитини;

      не виявлено ознак насильства та жорстокого поводження з дитиною, інформація, викладена в повідомленні, аналізується на предмет наявності ризиків насильства та жорстокого поводження з дитиною та вживаються заходи до унеможливлення настання таких ризиків.

        Діяльність щодо виявлення та аналізу ризиків провадиться суб’єктом роботи з дітьми та молоддю із залученням сторін, зокрема дітей.

             7.2. Працівники закладу (педагогічні та інші) зобов'язані:

- у разі виявлення ознак насильства або жорстокого поводження з дитиною зобов’язані вжити невідкладних заходів для припинення насильства або жорстокого поводження з дитиною;

    -  надати у разі потреби домедичну допомогу, викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги та звернутися до уповноваженого підрозділу органу Національної поліції;

       - повідомити директору та одному з батьків або іншим законним представникам дитини, яка вчинила насильство або жорстоке поводження, та дитині, яка постраждала від насильства або жорстокого поводження, про виявлення ознак насильства або жорстокого поводження з дитиною;

-  дотримуватись конфіденційності щодо отриманої інформації.

7.3. Заступник директора, відповідальний за профілактику та протидію насильству та булінгу зобов’язаний:

• оперативно реагувати на випадки насильства, жорстокого поводження з дітьми, булінгу;
• організовувати та контролювати освітній процес без дискримінації, пропаганди насильства чи агресії;
• створювати умови для навчання всіх працівників закладу освіти методам профілактики насильства і навичкам його виявлення, запобігання і надання допомоги учасникам конфлікту;
• організовувати розгляд випадків насильства, жорстокого поводження з дітьми та надання допомоги;
• організовувати моніторинг навчання, поведінки і соціалізації учнів з особливими освітніми потребами (за наявності таких дітей) та інших учнів, які через особистісні, сімейні, соціальні та інші чинники мають високий ризик зазнати насильства і дискримінації;
• підтримувати зв’язок з батьками здобувачів освіти, в тому числі через батьківський комітет та класних керівників.

7.4. Учитель/класний керівник зобов’язаний:

• оперативно реагувати на випадки насильства, жорстокого поводження з дітьми, булінгу;
• у щоденній роботі зі здобувачами освіти використовувати методи гуманної педагогіки, засоби і форми навчання і виховання відповідно до вікових, психологічних і фізичних особливостей дітей;
• неухильно дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку, етичних норм у спілкуванні зі здобувачами освіти, батьками, колегами, керівництвом, однаково ставитись до всіх здобувачів освіти, не допускати дискримінаційних дій;
• формувати у здобувачів освіти навички міжособистісного спілкування, вміння домовлятися і вирішувати конфлікти мирним шляхом;
• здійснювати постійний нагляд за колективом учнів для раннього виявлення міжособистісних конфліктів, формування угруповань, ізоляції та цькування замкнених, емоційно нестабільних дітей, учнів, які мають особливі освітні потреби, особливості розвитку і поведінки, для своєчасного надання допомоги і підтримки;
• не залишати без уваги повідомлення про випадки насильства, спиняє агресивну поведінку, своєчасно обговорює з батьками проблеми в поведінці дітей і спільні дії щодо їх подолання.

7.5. Психологічна служба (психолог/соціальний педагог) зобов’язана:

• оперативно реагувати на випадки насильства, жорстокого поводження з дітьми, булінгу;
• у випадку насильства діяти відповідно до Порядку і алгоритмів дій, встановлених у закладі освіти;

• брати участь у розборі випадків насильства, булінгу (цькування), надавати психологічну, соціальну та іншу допомогу учасникам конфліктної ситуації, які вчинили булінг/насильство, стали його свідками або постраждали від булінгу/насильства, дотримуватися конфіденційності і  зберігати у таємниці всі особисті відомості про учасників конфлікту;
• вести облік випадків та оформлення документації, згідно цього Положення;
• реалізувати просвітницький напрям шляхом організації тематичних заходів, бесід, консультацій, корекційних занять з метою формування навичок толерантної та ненасильницької поведінки, спілкування та взаємодії всіх учасників освітнього процесу.

7.6. Допоміжний персонал (медичний працівник, бібліотекарі, працівники їдальні, лаборанти, секретар) зобов’язаний:

• спостерігати за здобувачами освіти у вестибюлі, коридорах закладу освіти і повідомляти класному керівнику, заступникам керівника про випадки насильства, а  також про  поведінку дітей, що  дозволяє запідозрити вчинення ними або щодо них насильницьких дій;
• спостерігати за поведінкою дорослих – педагогів, співробітників, батьків, і в разі вчинення ними насильницьких дій, негайно повідомляти про це керівництву закладу освіти;
• припиняти конфлікти;
• у  випадку загрози життю і  здоров’ю здобувачів освіти, надавати домедичну допомогу, викликати швидку медичну допомогу.

7.7. Технічний персонал зобов’язаний:

• стежити за тим, щоб до будівлі закладу освіти та на його територію не потрапляли сторонні особи;
• не повинні допускати здобувачів освіти у технічні приміщення (підвали, комори, бойлерні) та інші місця (під сходові клітини, тамбури, віддалені ділянки території закладу освіти), де можуть відбутися насильницькі дії;
• виявивши здобувачів освіти у таких місцях, мають з’ясувати, з якою метою вони там, і стежити, щоб вийшли звідти;
• під час прибирання й технічного обслуговування туалетних кімнат, спортивних роздягалень звертають увагу на поведінку здобувачів освіти і, за  підозри на  вчинення насильницьких дій, негайно повідомляють черговому вчителю або адміністратору.

8. ФУНКЦІОНУВАННЯ МЕХАНІЗМУ ПОДАННЯ ПОВІДОМЛЕНЬ

8.1. Заклад освіти інформує дітей та їх батьків або інших законних представників дитини, працівників закладу про їх обов’язок повідомити про випадки насильства та жорстокого поводження з дітьми з наданням інформації про шляхи інформування про такі випадки.

8.2. У разі потреби керівник закладу освіти може визначати відповідальну особу для здійснення заходів щодо унеможливлення насильства та жорстокого поводження з дітьми, яка реєструватиме повідомлення, що надійшло, в журналі обліку (у паперовій та/або електронній формі) та забезпечуватиме його підготовку до розгляду.

8.3. Заклад освіти забезпечує функціонування різних способів отримання повідомлень про можливі випадки насильства:

• телефонний дзвінок, усні та письмові звернення до керівника закладу освіти, відповідальної особи, класних керівників, педагогів, працівників закладу;
• електронні листи на офіційну пошту закладу;
• повідомлення через скриньку довіри (можливо анонімно за бажанням особи, яка залишила повідомлення).

8.4. Усі повідомлення, незалежно від форми подання, реєструються відповідальною особою або директором у Журналі реєстрації внутрішніх інцидентів.

8.5. Керівник закладу освіти розглядає повідомлення протягом однієї доби з дня його надходження.

8.6. У разі виявлення ознак насильства або жорстокого поводження з дитиною керівник закладу освіти невідкладно у строк, що не перевищує однієї доби, повідомляє про це:

• батькам або іншим законним представникам дитини (крім випадків, коли батьки або інші законні представники дитини є кривдниками дитини);
• письмово уповноваженому підрозділу органу Національної поліції;
• письмово службу у справах дітей за місцем проживання/перебування дитини.

8.7. Керівник вживає заходів відповідно до Порядку забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі дітей, які постраждали від жорстокого поводження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2020 р. № 585 «Про забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах».

9. ВИМОГИ ЩОДО ПОЛІТИКИ НАЙМУ ПРАЦІВНИКІВ ЗАКЛАДУ ОСВІТИ, ПОВ’ЯЗАНІ ІЗ ПОЛІТИКОЮ ЗАПОБІГАННЯ НАСИЛЬСТВУ (ПЕРЕВІРКА КАНДИДАТІВ НА НАЯВНІСТЬ СУДИМОСТЕЙ, РЕКОМЕНДАЦІЇ)

9.1. Відповідно до статті 10 Закону України «Про охорону дитинства», до роботи з дітьми в закладі освіти не допускаються особи, інформацію про яких внесено до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи.

9.2. Під час працевлаштування осіб, які матимуть безпосередній або опосередкований контакт з дітьми, керівником закладу освіти має бути проведене опитування, яке може включати запитання ситуаційного характеру щодо насильства або жорстокого поводження із дитиною, з метою виявлення можливої схильності особи до агресії, насильницької поведінки, жорстокого поводження.

10. ПРАВИЛА БЕЗПЕЧНОЇ ВЗАЄМОДІЇ З ДІТЬМИ

10.1. Недопустимою вважається поведінка, що може призводити до порушення права дитини на повагу до її особистості, гідне ставлення. А саме: використання тону голосу, який може сприйматися як залякування або образа, використання принизливих коментарів стосовно дітей та в присутності дітей, застосування покарань до дитини, а також інші індикатори.

10.2. Працівники закладу повинні уникати фізичного контакту з дитиною, якщо він не є необхідним для освітнього процесу (наприклад, у хореографії, спорті).

10.3. Якщо фізичний контакт є необхідним, він має відбуватися коректно, за згодою дитини (якщо дозволяє вік) та, за можливості, у присутності інших осіб або в приміщенні з вільним доступом.

11. ЗАХОДИ З МОНІТОРИНГУ ТА ОЦІНКИ ВИКОНАННЯ ПОЛОЖЕННЯ ТА ТИПОВОЇ ПРОГРАМИ УНЕМОЖЛИВЛЕННЯ НАСИЛЬСТВА, БУЛІНГУ ТА ЖОРСТОКОГО ПОВОДЖЕННЯ З ДІТЬМИ, ОЦІНЮВАННЯ РИЗИКІВ, ПОВ’ЯЗАНИХ З НАСИЛЬСТВОМ ТА ЖОРСТОКИМ ПОВОДЖЕННЯМ З ДІТЬМИ, ВЖИТТЯ ЗАХОДІВ, НЕОБХІДНИХ ДЛЯ ЇХ УСУНЕННЯ АБО МІНІМІЗАЦІЇ, ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОДАЛЬШОГО МОНІТОРИНГУ ТА КОНТРОЛЮ

Моніторинг та оцінки виконання Положення та Програми здійснюється через:

• регулярні самоперевірки (оцінка ефективності заходів, виявлення проблемних аспектів);
• збір інформації для зворотного зв’язку (анкетування дітей, батьків, працівників закладу освіти);
• аналіз інцидентів (вивчення випадків насильства для запобігання повторенню);

Якщо за результатами розгляду повідомлення:

• виявлено ознаки насильства та жорстокого поводження з дитиною, адміністрація закладу освіти аналізує причини та умови, які могли сприяти або стати підставою для порушення прав дитини;
• не виявлено ознак насильства та жорстокого поводження з дитиною, інформація, викладена в повідомленні, аналізується на предмет наявності ризиків насильства та жорстокого поводження з дитиною та вживаються заходи до унеможливлення настання таких ризиків.

Діяльність щодо виявлення та аналізу ризиків проводиться адміністрацією закладу освіти із залученням сторін, зокрема дітей.

12. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ОСІБ, ПРИЧЕТНИХ ДО НАСИЛЬСТВА, БУЛІНГУ, ЖОРСТОКОГО ПОВОДЖЕННЯ

12.1. Особи, які вчинили насильство та/або жорстокість по відношенню до здобувачів освіти притягуються до відповідальності, згідно з чинним законодавством.

12.2. Неповідомлення керівником закладу освіти уповноважених підрозділів органів Національної поліції України про випадки насильства, жорстокості учасника освітнього процесу тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством.

12.3. Про невиконання, неналежне виконання закладом освіти повноважень щодо запобігання насильству та жорстокому поводженню з дітьми може бути повідомлено уповноваженій особі (координатору) в органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування, на яких покладено функції щодо забезпечення рівності прав та можливостей жінок і чоловіків, запобігання та протидії насильству за ознакою статі.

13. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ  

13.1. Це Положення схвалюється педагогічною радою, затверджується наказом керівника закладу освіти і є обов'язковими до виконання усіма учасниками освітнього процесу відповідно Типової програми унеможливлення насильства та жорстокого поводження з дітьми (затверджених Кабінетом міністрів України від 4 червня 2025 р. № 658) та Порядку реагування на випадки насильства та жорстокого поводження з дітьми.

13.2. Заклад освіти залишає за собою право редагувати це Положення у випадку змін у чинному законодавстві України.

13.3. Зміни та доповнення до Положення вносяться за наказом керівника закладу освіти.

13.4. Положення оприлюднюється на офіційному вебсайті сайті закладу освіти.

Додаток 1

ТИПОВА ФОРМА
первинного повідомлення про підозру
на випадок насильства щодо дитини

Білоцерківської гімназії-початкової школи № 7 імені генерал-полковника Геннадія Воробйова Білоцерківської міської ради Київської області

Дата події або виявлення: _____ ____________  20____ р.

1. Інформація про дитину:

прізвище  ________________________________________________________

ім’я  ____________________________________________________________

по батькові (за наявності): _________________________________________

вік дитини: ______________________________________________________

соціальний статус (за потреби):

• дитина з інвалідністю;

• дитина-сирота;

• дитина, позбавлена батьківського піклування;

• інше: _________________________________________________________.

2. Інформація про особу, яка повідомляє:

прізвище  ________________________________________________________

ім’я  ____________________________________________________________

по батькові (за наявності): _________________________________________

найменування посади: ____________________________________________

контактний номер телефону: ______________________________________.

Опис ситуації: ____________________________________________________

            (зазначити максимально докладно, що сталося, коли, де, хто був присутній)

____________________________________________________________________

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________-____________________________________________________

3. Інформація про ознаки насильства/поведінку дитини:

• тілесні ушкодження;

• страх, уникання контакту;

• розповіді про образи/тиск;

• інше: _________________________________________________________.

4. Інформація про вжиті заходи (на момент заповнення):

• поінформовано відповідальну особу закладу;

• поінформовано батьків/інших законних представників;

• поінформовано службу у справах дітей;

• поінформовано уповноважений підрозділ органів Національної  поліції;

• інше: _________________________________________________________.

Додаток 2

ТИПОВА ФОРМА

реєстрації внутрішнього інциденту (журналу безпеки)

_____________________

*Зазначається факт про фізичне/психологічне насильство/булінг/спробу втечі/інше.

**Зазначається, чи поінформовано органи, надано допомогу, припинено контакт тощо.

Додаток 3

ТИПОВА АНКЕТА

анонімного опитування для дітей*

1. Чи почувався (почувалася) ти в безпеці під час перебування у закладі?

 так, завжди;

 інколи;

 ні.

2. Як до тебе ставилися дорослі?

 з повагою;

 байдуже;

 іноді грубо або несправедливо.

3. Чи були випадки, коли хтось із працівників (закладу освіти, культури, охорони здоров’я, соціального захисту, фізичної культури і спорту, оздоровлення та відпочинку, молодіжних центрів, дитячих та молодіжних громадських об’єднань, інших громадських об’єднань, що є суб’єктами молодіжної роботи, які контактують з дітьми), інших залучених фахівців або дітей тебе лякав, ображав або погрожував?

 так;

 ні.

4. Чи знаєш ти, до кого можна звернутися за допомогою?

 так;

 ні.

5. Що б ти хотів (хотіла) покращити для того, щоб було безпечніше?

(відкрите поле)

________________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________.

*Анкета заповнюється дітьми у доступному форматі.

Додаток 4

АЛГОРИТМ ДІЙ ЩОДО ПОПЕРЕДЖЕННЯ, 

УНЕМОЖЛИВЛЕННЯ

Й ПОДОЛАННЯ НАСИЛЬСТВА ТА

ЖОРСТОКОГО ПОВОДЖЕННЯ З ДІТЬМИ

Батькам здобувачів освіти

Фізичний булінг (насильство)

Якщо ви підозрюєте, що вашу дитини піддають фізичному насильству, то:  

1. Почніть випадкову розмову – запитайте, як справи в школі. На основі отриманих відповідей з'ясуйте у дитини, чи вів хтось себе образливо щодо неї. Намагайтеся стримувати емоції.

2. Виясніть ситуацію, що склалася, з учителем, директором, перед тим, як звертатися до вищих органів.

3. Документуйте дати і час інцидентів, пов'язаних зі знущаннями, відповідну реакцію залучених осіб та дії, які були зроблені.

4. Не звертайтесь до батьків булера, щоб розв'язати проблему самостійно. Якщо фізичне насильство над вашою дитиною продовжується й вам потрібна додаткова допомога за межами школи, зверніться до місцевих правоохоронних органів.

5. Намагайтеся налаштувати дитину на позитивний лад, адже потрібно жити, спілкуватися і співпрацювати далі.

Соціальний/психологічний булінг (насильство)

1. Стежте за змінами настрою своєї дитини, її небажанням спілкуватися з однолітками, ходити до школи тощо.

2. Розмовляйте з дитиною, запитуйте, як пройшов її день і т. ін.

3. Виясніть ситуацію з вчителем, директором, перш ніж звертатися до вищих органів.

4. Разом придумуйте основні фрази, які дитина може сказати своєму кривдникові твердим, але не ворожим тоном, наприклад: «Твої слова неприємні», «Дай мені спокій» тощо.

5. Не обговорюйте поведінку вчителя у присутності дітей. Навіть, якщо у Вас з’явилися якісь претензії – звертайтеся напряму.

6. Допомагайте дітям у всьому шукати позитивні моменти, звертайте увагу на хороші якості людей.

7. Найкраще показувати, як правильно діяти в тій чи іншій ситуації – власний приклад.

Кібербулінг

1. Здійснюйте батьківський контроль. Робіть це обережно з огляду на вікові особливості дітей (для молодших – обмежте доступ до сумнівних сайтів, для старших – час від часу переглядайте історію браузеру).

2. Застерігайте від передачі інформації у мережі. Поясніть, що є речі, про які не говорять зі сторонніми: прізвище, номер телефону, адреса, місце та час роботи батьків, відвідування школи та гуртків – мають бути збережені у секреті.

3. Навчіть критично ставитися до інформації в Інтернеті. Не все, що написано в мережі – правда. Якщо є сумніви в достовірності – хай запитує у старших.

4. Розкажіть про правила поведінки в мережі. В Інтернеті вони такі самі, як і в реальності, зокрема, повага до співрозмовників.

5. Станьте прикладом. Оволодійте навичками безпечного користування Інтернетом, використовуйте його за призначенням, і ваші діти робитимуть так само.

6. Повідомте про кібербулінг у заклад освіти та Інтернет-провайдера.  

7. Якщо кібербулінг загострюється і містить погрози та повідомлення  явного сексуального характеру, зв'яжіться з  правоохоронними органами.  

8. Встановіть на гаджетах «батьківський контроль», пароль і т. ін.

9. Слідкуйте за тим, щоб дитина використовувала лише корисну та цікаву інформацію з Інтернету, яка буде необхідна для навчання або загального саморозвитку.

Якщо дитина потерпає від знущань кібербулера, їй буде дуже складно зізнатися у цьому батькам чи ще комусь. На це є декілька причин:

• страх, що дорослі не зрозуміють сенсу проблеми;
• страх бути висміяним через буцімто незначну проблему;
• страх бути покараним чи що постраждає хтось рідний за «донос» на булера, особливо, якщо цькування зайшли далеко і дитина під контролем агресора;
• страх з'ясувати, що «сам винен», і знущання цілком справедливі.

Отже, в основі всіх причин мовчання лежить страх за себе чи близьких. У свою чергу, це є наслідком заниженої самооцінки. Боротьбу з кібербулінгом ускладнює безкарність в онлайн-просторі, коли кожен може видати себе за будь-кого, не відповідаючи за наслідки дій. Батькам та вчителям необхідно виховувати в дитині упевненість в собі, розказувати їй про небезпеку, будувати довірливі відносини, щоб у разі виникнення негативної ситуації хлопчик чи дівчинка одразу ж звертались по допомогу дорослих, або ж не реагували на негатив.

Якщо дитина повідомляє вам про те, що вона або ще хтось піддається булінгу, підтримайте її, похваліть дитину за те, що вона набралася сміливості і розповіла вам про це, зберіть інформацію (при цьому не варто сердитися і звинувачувати саму дитину). Підкресліть різницю між доносом з метою просто неприємно дошкулити комусь і відвертою розмовою з дорослою людиною, яка може допомогти. Завжди вживайте заходів проти булінгу, особливо, якщо насильство приймає важкі форми або постійний характер, зв'яжіться з учителем або директором школи вашої дитини, щоб контролювати ситуацію до тих пір, поки вона не вирішиться.

Здобувачам освіти

Психологічний булінг, фізичний та кібербулінг

(якщо Ви учасник, жертва або свідок)

1. Реакція:

• намагайтеся завжди залишатися спокійними, реагуйте на грубість спокійно, врівноважено;

• толерантно зробіть зауваження порушникові;
• нагадайте про це Положення і відповідальність щодо його дотримання.

2. Ігнорування. Ігноруйте кривдника. Якщо є можливість, намагайтесь уникнути сварки, зробіть вигляд, що вам байдуже і йдіть геть.

3. Гумор. Якщо ситуація не дозволяє вам піти, зберігаючи самовладання, використайте гумор.

4. Стриманість. Стримуйте гнів і злість. Адже це саме те, чого домагається кривдник. Говоріть спокійно і впевнено, покажіть силу духу.

5. Уникнення. Не вступайте в бійку. Кривдник тільки й чекає приводу, щоб застосувати силу. Що агресивніше ви реагуєте, то більше шансів опинитися в загрозливій для вашої безпеки і здоров'я ситуації.

6. Не мовчати! Обговоріть такі загрозливі ситуації з людьми, яким ви довіряєте. Це допоможе вибудувати правильну лінію поведінки і припинити насилля.

Серйозне і відповідальне ставлення до прийнятих правил – запорука безпечного та максимально комфортного співіснування учасників освітнього середовища.

Працівникам закладу освіти

1. Реагування. На будь-які прояви насилля реагувати адекватно. Не бути спостерігачем – намагатися втрутитися аби вирішити конфлікт.

2. Стриманість. Стримуйте гнів і злість. Адже це саме те, чого домагається кривдник. Говоріть спокійно і впевнено.

3. Не мовчати! 

• Обговорюйте загрозливі ситуації з учнями, з колегами, по можливості – з психологом. Це допоможе прийняти правильні рішення, вибудувати правильну лінію поведінки й припинити насилля (якщо Ви учасник, жертва або свідок).
• Повідомити про ситуацію керівництво школи.

4. Випередження. Бути активним, креативним, опрацьовувати нові методи роботи з учнями, налаштовувати дітей на позитивний та доброзичливий лад.

5. Бути прикладом. Розповідати, як діяти правильно можна безліч разів, але насправді показувати правильну модель поведінки потрібно, в першу чергу, на власному прикладі.

6. Директор закладу освіти у разі не вирішення проблеми звертається до компетентних органів (в поліцію, відділ ювенальної превенції, ССД м. Біла Церква).

7. Усі працівники та інші особи, яким стало відомо про випадок насильства або будь-які пов’язані з ним питання в межах своїх службових обов’язків, повинні зберігати конфіденційність, за винятком інформації, яка передається компетентним органам відповідно до порядку реагування.            

Дисциплінарні заходи повинні мати виховний, а не каральний характер. Осуд, зауваження, догана мають бути спрямовані на вчинок учня і його можливі наслідки, а не на особистість порушника правил.  

Жоден випадок насильства або цькування і жодну скаргу не можна залишати без уваги. Учням важливо пояснити, що будь-які насильницькі дії, образливі слова є неприпустимими. Реакція має бути негайною (зупинити бійку, припинити знущання) та більш суворою при повторних випадках агресії.  

Аналізуючи ситуацію, треба з’ясувати, що трапилося, вислухати обидві сторони, підтримати потерпілого й обов'язково поговорити із кривдником, щоб зрозуміти, чому він або вона так вчинили, що можна зробити, щоб таке не повторилося. До такої розмови варто залучити шкільного психолога.  

Здобувачам освіти треба пояснити, що навіть пасивне спостереження за знущаннями і бійкою надихає кривдника продовжувати свої дії. Свідки події повинні захистити жертву насильства і, якщо треба, покликати на допомогу дорослих.  

Потрібно запровадити механізми повідомлення про випадки насильства, щоб діти не боялися цього робити. Ці механізми повинні забезпечувати учням підтримку і конфіденційність, бути тактовними.  

Для успішного попередження та протидії насильству проводити заняття для здобувачів освіти з навчання навичок ефективного спілкування та мирного розв’язання конфліктів.

Додаток 5

ВІДВІДУВАННЯ

Батькам здобувачів освіти

1. Виконувати свої батьківські обов’язки належним чином.

2. Зробити все для того, щоб о 08:45 дитина вже була у закладі освіти і не запізнювалася.

3. Якщо трапилося так, що Ви знаєте, що дитина може запізнитися, то попередьте про це класного керівника.

4. Якщо Ви заздалегідь знаєте, що дитину потрібно залишити вдома або ж щось трапилося непередбачуване, до 08:30 цього ж дня потрібно обов’язково повідомити про це класного керівника (телефонний дзвінок, пояснювальна записка, де вказати причину відсутності дитини).

5. Важливо: у будь-якому випадку відсутності дитини у закладі освіти обов’язково надати класному керівнику медичну довідку чи письмове пояснення батьків або осіб, які їх замінюють, про причину відсутності учня/учениці на навчальних заняттях.  

6. Розуміти важливість освітнього процесу. Якщо дитина систематично пропускає заняття без поважної причини, а заклад освіти не має інформації про те, де вона знаходиться, то, відповідно до постанови Кабінету міністрів № 684, батьків можна притягнути до адміністративної відповідальності.

Здобувачам освіти

1. Приходити до школи щоденно не пізніше 08:45.

2. Якщо виникли непередбачувані обставини, і вам необхідно залишитися вдома, або ж Ви знаєте, що запізнитеся, то нагадати батькам про те, що потрібно до 8:30 повідомити про це класного керівника.

3. Дотримуватись правил етики, культури спілкування з усіма учасниками освітнього процесу.

4. Класному керівнику або відповідальному за облік відвідування учневі/учениці класу своєчасно (до 09:15) зазначати достовірні дані про кількість відсутніх дітей у відповідному журналі.

Класним керівникам 1-11 класів

1. Призначити з числа здобувачів освіти класу відповідального/відповідальну за облік відвідування.

2. У випадку неповідомлення батьками причини відсутності/запізнення дитини, з’ясувати її.

3. Організовувати діяльність класу на засадах партнерства, взаємоповаги та взаємодовіри.

4. Організовувати чергування учнів/учениць в класі. Провести роз’яснювальну роботу з дітьми та батьками щодо обов’язків чергового/чергової у класі.

5. Медичні довідки та письмові пояснення щодо відсутності здобувачів освіти зберігати в особовій справі учня/учениці впродовж навчального року.

Працівникам закладу освіти

1. Толерантно ставитись до усіх учасників освітнього процесу. У разі необхідності – робити зауваження коректно.

2. Пам’ятати: будь-яке насильство, жорстоке поводження, дискримінація, булінг (цькування) у закладі освіти є неприйнятним та карається законом.

3. Здоров’язберігаюча компетентність є пріоритетною для усіх учасників освітнього процесу.

Додаток 6

ПРИНЦИПИ ЗАХИСТУ ОСОБИСТИХ ДАНИХ ДИТИНИ

1. Особисті дані дитини мають бути захищені, згідно з положеннями Закону України «Про захист персональних даних».

2. Працівники закладу, які працюють з особистими даними дітей, повинні зберігати їхню конфіденційність і вживати заходів для їхнього захисту від несанкціонованого доступу.

3. Особисті дані дитини надаються лише тим особам і організаціям, які мають на це право, згідно із законодавством, та відповідні повноваження.

4. Працівник закладу може використовувати інформацію про дитину з освітньою або навчальною метою лише за умови анонімності дитини та неможливості її ідентифікації за допомогою такої інформації.

5. Працівник закладу не має права надавати інформацію про дитину, її батьків чи опікунів представникам засобів масової інформації.

6. У виняткових ситуаціях, якщо це є обґрунтованим, працівник закладу може звернутися до батьків або опікунів дитини за дозволом надати їхні контактні дані представникам засобів масової інформації. Такі дані надаються лише за умови отримання дозволу.

7. Працівники закладу не мають права надавати можливість представникам засобів масової інформації встановлювати контакт з дітьми.

8. Працівники закладу не мають права розмовляти з представниками засобів масової інформації про дітей, їхніх батьків чи опікунів. Це також стосується ситуацій, коли працівник закладу вважає, що його висловлювання не записуються.

9. У виняткових ситуаціях, якщо це є обґрунтованим, працівник закладу може мати розмову з представниками засобів масової інформації про дитину або її батьків (опікунів) за умови згоди на це батьків (опікунів) у письмовій формі.

Додаток 7

ПРИНЦИПИ ЗАХИСТУ ЗОБРАЖЕНЬ

1. Визнаючи право дітей на приватність і захист особистих інтересів, заклад повинен захищати зображення дітей.

2. Працівники закладу не мають права давати дозвіл на фото-, відеозйомку дітей або їх аудіозапис на території закладу без попередньої згоди батьків або опікунів дитини в письмовій формі.

3. Для отримання згоди батьків (опікунів) для фото-, відеозйомки дитини класний керівник має звернутися до них, згідно з процедурою для отримання такого дозволу. Не дозволяється надавати представникам ЗМІ контактні дані батьків (опікунів) дитини без їхньої попередньої згоди.

3. Якщо зображення дитини є лише частиною великого зображення, наприклад, публічного заходу, пейзажу, зборів тощо, дозвіл батьків (опікунів) на фото-, відеозйомку не є необхідним.

4. Оприлюднення працівником закладу зображення дитини в будь-якому вигляді (фото-, відео- або аудіозапису) потребує попередньої згоди батьків або законних опікунів дитини в письмовій формі.

2. Згаданий в п. 1 дозвіл повинен містити дані про те, де буде оприлюднено запис або зображення та в якому контексті його буде використано.

Додаток 8

ПРИНЦИПИ ДОСТУПУ ДІТЕЙ ДО МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ

1. Надаючи дітям доступ до мережі Інтернет, заклад освіти зобов’язаний вжити всіх заходів для захисту їх від матеріалів, які можуть зашкодити їхньому належному розвитку, зокрема, має бути встановлено останню версію спеціального програмного забезпечення для такого захисту.

2. На території закладу освіти дитина може мати доступ до мережі Інтернет у таких випадках:

• під наглядом учителя на заняттях з інформатики;
• під наглядом учителя на інших заняттях, якщо це передбачено навчальною програмою, методикою викладання або з метою виконання навчальних завдань.

3. Коли дитина отримує доступ до мережі Інтернет під наглядом працівника закладу освіти, останній має розповісти дитині про принципи безпечного користування мережею Інтернет. Крім того, працівник закладу відповідає за забезпечення безпеки дітей при використанні мережі Інтернет під час занять.

4. Особа, відповідальна за доступ до мережі Інтернет, повинна забезпечити на території закладу на всіх комп’ютерах з доступом до мережі Інтернет встановлення та регулярне оновлення таких елементів:

• програмне забезпечення для блокування доступу до небажаних ресурсів;
• програмне забезпечення для контролю користування дітьми мережею Інтернет;
• антивірусне програмне забезпечення;
• програмне забезпечення для блокування спаму;
• мережевий захист (брандмауер).

5. Програмне забезпечення, згадане в п. 1, має оновлюватися відповідальною за це особою щонайменше один раз на місяць.

6. Відповідальна особа має щонайменше один раз на місяць перевіряти, чи не має небезпечних матеріалів на комп’ютерах з доступом до мережі Інтернет. Якщо такі матеріали виявлено, вона має визначити, хто використовував комп’ютер, коли було завантажено такі матеріали.

7. Відповідальна особа має повідомити адміністрацію закладу освіти про дитину, яка використовувала комп’ютер для завантаження небезпечних матеріалів.

8. Класний керівник (представник адміністрації закладу освіти) повинен провести розмову з такою дитиною стосовно безпечного використання мережі Інтернет.

9. Якщо під час такої розмови класний керівник (представник адміністрації закладу освіти) дізнається про зловживання стосовно дитини, він має вжити відповідних заходів.

Додаток 9

АЛГОРИТМ ДІЙ УЧАСНИКІВ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ

У  РАЗІ ПІДОЗРИ НА ВИПАДОК НАСИЛЬСТВА,  БУЛІНГУ

ТА ЖОРСТОКОГО ПОВОДЖЕННЯ З ДІТЬМИ

У  разі підозри на  випадок булінгу, керівник закладу освіти повинен забезпечити оперативний розгляд такого випадку та реагування на нього.

Орієнтовний розподіл обов’язків адміністрації і працівників закладу освіти для  надання допомоги, утілення виховних та дисциплінарних заходів щодо  учасників випадку насильства загалом

9.1. Повідомлення про випадок насильства або виявлення випадку насильства.

ОСОБА, ЯКА ЗАЗНАЛА НАСИЛЬСТВА:

• Особисто повідомляє працівнику закладу освіти, якому довіряє, або інформує працівників закладу будь-яким іншим способом.
• Повідомляє батькам або особам, що їх заміняють.

ЗДОБУВАЧІ ОСВІТИ, ЯКІ СТАЛИ СВІДКАМИ АБО ДІЗНАЛИСЯ ПРО ВИПАДОК:

• Особисто (усно, письмово, за допомогою електронної комунікації або в будь-який інший спосіб) повідомляють уповноваженій особі закладу освіти (за наявності такої), працівнику закладу освіти, черговому вчителю, адміністратору або особі, якій довіряють.

БАТЬКИ ПОСТРАЖДАЛОГО(АБО ОСОБИ, ЩО ЇХ ЗАМІНЯЮТЬ)/РОДИЧІ:

• Звертаються (усно, письмово, за допомогою електронних комунікацій) до уповноваженої особи закладу освіти (за наявності такої), класного керівника, відповідального заступника директора, директора закладу освіти.

БАТЬКИ, ЯКІ СТАЛИ СВІДКАМИ АБО ДІЗНАЛИСЯ ПРО ВИПАДОК:

• Повідомляють уповноваженій особі закладу освіти (за наявності такої),  класному керівнику, відповідальному заступнику директора, черговому вчителю, директору закладу освіти.

9.2. Негайне втручання з метою припинення насильства.

БУДЬ-ЯКИЙ ПРАЦІВНИК ЗАКЛАДУ ОСВІТИ, ЯКИЙ СТАВ СВІДКОМ АБО ДІЗНАВСЯ ПРО ВИПАДОК НАСАЛЬСТВА:

• Розбороняє учасників (без застосування фізичної сили, яка може завдати шкоди учасникам конфлікту). За необхідності кличе на допомогу охорону (за наявності такої), інших працівників закладу.
• Інформує класного керівника.
• За потреби надає домедичну допомогу та викликає бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги.
• Інформує керівника закладу освіти або відповідального заступника директора, а за їхньої відсутності – чергового адміністратора та принаймні одного з батьків учасників випадку насильства.

ЗДОБУВАЧІ ОСВІТИ, ЯКІ СТАЛИ СВІДКАМИ АБО ДІЗНАЛИСЯ ПРО ВИПАДОК:

• Негайно повідомляють будь-кому з працівників закладу освіти.

БАТЬКИ, ЯКІ СТАЛИ СВІДКОМ АБО ДІЗНАЛИСЯ ПРО ВИПАДОК:

• Розбороняють учасників (без застосування фізичної сили, яка може завдати шкоди учасникам конфлікту). За необхідності кличуть на допомогу інших працівників закладу освіти.

9.3. Надання першої допомоги особі, яка зазнала насильства.

ПРАЦІВНИК ЗАКЛАДУ ОСВІТИ, УЧНІ, БАТЬКИ, КОТРІ СТАЛИ СВІДКАМИ АБО ДІЗНАЛИСЯ ПРО ВИПАДОК:

• Дорослі надають першу допомогу (за необхідності).
• Викликають медичного працівника закладу освіти або супроводжують потерпілого в медичний кабінет закладу освіти.

У випадку загрози життю і здоров’ю потерпілого

МЕДИЧНИЙ ПРАЦІВНИК, ПРЕДСТАВНИК АДМІНІСТРАЦІЇ ЗАКЛАДУ ОСВІТИ, А ЗА ЇХНЬОЇ ВІДСУТНОСТІ – БУДЬ-ХТО З ПРАЦІВНИКІВ ЗАКЛАДУ ОСВІТИ:

• Викликають швидку медичну допомогу.
• Надають домедичну допомогу.
• Повідомляють батькам потерпілої дитини.

9.4. Реєстрація  і розгляд випадку насильства.

КЛАСНИЙ КЕРІВНИК, ЗА ЙОГО ВІДСУТНОСТІ – ЧЕРГОВИЙ АДМІНІСТРАТОР:

• Розмовляє з потерпілим, кривдником, свідками (за необхідності залучає представників психологічної служби закладу освіти).
• Документує випадок та інформує про нього заступника директора, відповідального за попередження та протидію насильству і директора закладу.
• Повідомляє батькам потерпілого і кривдника, зважаючи на ситуацію, характер і наслідки випадку.

У повідомленні батькам, необхідно враховувати, що це може поставити потерпілого або кривдника в ситуацію загрози застосування насильства щодо нього або нанесення йому іншої шкоди з боку батьків.

КЕРІВНИК ЗАКЛАДУ ОСВІТИ, А ЗА ЙОГО ВІДСУТНОСТІ – ЗАСТУПНИК ДИРЕКТОРА:

• Розглядає повідомлення про насильство, скарги і заяви здобувачів освіти, батьків, працівників закладу освіти в зв’язку з насильством.
• Заповнює форму первинного повідомлення про підозру на випадок насильства щодо дитини згідно з Додатком 1.
• Реєструє інформацію про випадок насильства у формі реєстрації внутрішнього інциденту (журналу безпеки) у письмовому чи електронному вигляді згідно з Додатком 2 або ведення обліку внутрішніх інцидентів (повідомлень про випадки насильства та жорстокого поводження з дитиною) в інший спосіб за рішенням закладу освіти.
• У термін, що не перевищує однієї доби, повідомляє територіальний орган (підрозділ) Національної поліції України, принаймні одного з батьків або інших законних представників малолітньої чи неповнолітньої особи, яка стала учасником насильства.
• За потреби викликає бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги.
• Повідомляє службу у  справах дітей, центр соціальних служб для  сім’ї, дітей та молоді.
• Бере участь у розгляді випадку.

ПРАКТИЧНИЙ ПСИХОЛОГ, СОЦІАЛЬНИЙ ПЕДАГОГ

• Консультують класного керівника, керівника закладу освіти та беруть участь у розгляді випадку.

УПОВНОВАЖЕНИЙ З ПРАВ ДИТИНИ В ЗАКЛАДІ ОСВІТИ (за наявності):

• Розглядає повідомлення про насильство, скарги здобувачів освіти, батьків, працівників закладу освіти у зв’язку з насильством і порушенням прав здобувачів освіти або працівників закладу освіти.
• За потреби ініціює розслідування випадку насильства або порушення прав.
• Здійснює заходи щодо захисту прав здобувачів освіти (постраждалого, кривдника, свідків), за  необхідності залучає для  цього різні організації, правоохоронні органи; інформує про вжиті заходи батьків учнів, класного керівника, директора закладу освіти.

9.5. Надання допомоги, виховні та дисциплінарні заходи, завершення випадку.

Практичний психолог та  соціальний педагог закладу освіти в межах своїх посадових обов’язків здійснюють психологічний і соціально-педагогічний супровід застосування заходів виховного впливу у групі (класі), у якій (якому) стався випадок насильства.

ПРАКТИЧНИЙ ПСИХОЛОГ І СОЦІАЛЬНИЙ ПЕДАГОГ:

• Здійснюють діагностику рівня психологічної безпеки, аналіз її динаміки.
• Розробляють програму реабілітації для  потерпілої дитини, реалізують її із залученням батьків.
• Здійснюють розробку корекційної програми для  кривдника, реалізують її із залученням батьків.
• Надають консультативну допомогу всім учасникам освітнього процесу.
• Консультують батьків, а за наявності показань рекомендують звернутися по психологічну, медичну і соціальну допомогу до інших установ.
• Розробляють та реалізовують профілактичні заходи в закладі освіти.

КЛАСНИЙ КЕРІВНИК:

• Здійснює спостереження за  станом учасників випадку насильства, веде бесіду з ними, їхніми батьками.
• Сприяє проведенню роз’яснювальної та  профілактичної роботи у  класі силами практичного психолога і соціального педагога.

ЗАСТУПНИК ДИРЕКТОРА, ВІДПОВІДАЛЬНИЙ ЗА НАПРЯМ ПРОФІЛАКТИКИ ТА ПРОТИДІЇ НАСИЛЬСТВУ:

• Контролює процес надання допомоги учасникам насильства й застосування виховних і  дисциплінарних заходів, інформує керівника закладу освіти.
• Інформує кривдника і його батьків про вжиті щодо нього дисциплінарні заходи.
• Фіксує здійснені заходи (допомога, виховні та  дисциплінарні) за  кожним випадком насильства в журналі (в письмовому чи електронному вигляді), інформує керівника закладу освіти.
• Готує подання на  працівників закладу освіти, які вчинили насильницькі дії щодо учнів.

КЕРІВНИК ЗАКЛАДУ ОСВІТИ:

• Забезпечує надання соціально-педагогічної і психологічної допомоги всім учасникам випадку насильства.
• Забезпечує реалізацію виховних і дисциплінарних заходів.
• Забезпечує проведення моніторингу виявлення, реєстрації та реагування на всі випадки насильства.

Додаток 10

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ УЧАСНИКІВ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ ЗА ПРОЯВИ жорстокості, НАСИЛЬСТВА, ПРИЧЕТНИХ ДО БУЛІНГУ (ЦЬКУВАННЯ)

Адміністративна відповідальність

Стаття 173 п. 4 «Булінг (цькування) учасника освітнього процесу» Кодексу України про адміністративні правопорушення

Булінг (цькування), тобто діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого, тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин.

Діяння, вчинене групою осіб або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, тягне за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин.

Діяння, вчинене малолітніми або неповнолітніми особами віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років, тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин.

Діяння, вчинене групою осіб або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, вчинене малолітньою або неповнолітньою особою віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років, тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин.

Неповідомлення керівником закладу освіти уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про випадки булінгу (цькування) учасника освітнього процесу тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням до двадцяти процентів заробітку.

Кримінальна відповідальність

З настанням 16 річного віку до кривдника мають застосовуватися санкції Кримінального кодексу України, якщо в його діях є ознаки складу кримінального правопорушення. У випадках особливо жорстокого поводження кривдника з жертвою, кримінальна відповідальність настає з 14 річного віку.

        Про невиконання, неналежне виконання закладом освіти повноважень щодо запобігання насильству та жорстокому поводженню з дітьми може бути повідомлено уповноваженій особі (координатору) в органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування, на яких покладено функції щодо забезпечення рівності прав та можливостей жінок і чоловіків, запобігання та протидії насильству за ознакою статі.