БЕЗПЕЧНИЙ ІНТЕРНЕТ ДЛЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ТА ПІДЛІТКА. ОСНОВИ КІБЕРБЕЗПЕКИ
Вікторія ТЕЛИЧЕНКО
заступник директора з навчально-виховної роботи
комунального закладу «Навчально-виховне об’єднання № 32
«Спеціалізована загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів,
позашкільний центр «Школа мистецтв»
Кіровоградської міської ради Кіровоградської області»
Анотація. У статті досліджуються позитивні і негативні наслідки Інтернету; як формувати обізнаність дітей про загрози в інформаційному просторі та навчити їх правил безпечного користування мережею Інтернет. Як створити безпечне освітнє середовище щоб формувати компетентності інформаційної грамотності вчителів, батьків, керівників шкіл задля захисту прав та інтересів учнів під час освітнього процесу.
Ключові слова: інформаційно-цифрова компетентність, цифрова грамотність, кібербезпека, кібербулінг, кібергрумінг, фішинг, шерентинг, секстинг.
Актуальність проблеми. Розвиток суспільства, науки і техніки ставить систему освіти перед необхідністю використовувати нові засоби навчання. До таких засобів навчання відносяться комп’ютери і комп'ютерні інформаційні технології, які в останні 10-15 років активно входять в наше життя. Вдосконалення інформаційних технологій створює умови для ефективного розвитку сучасного суспільства. Комунікаційні засоби стали невід’ємною складовою життя людей у всіх сферах діяльності. В інтернеті сьогодні легко отримати інформацію. Там і доступ до особистих фото, і місце навчання, адреса школи, наприклад. А з розвитком мережі Інтернет зростає і протиправний контент, частішають випадки агресивної поведінки одних користувачів на інших. Тому важливим завданням для дорослих (якщо вони вже дозволяють дітям користуватися пристроями) – розповідати, як в інтернеті залишатися в безпеці, які існують небезпеки та як їх попереджати.
Метою статті є дієві поради для учителів, батьків, які допоможуть дітям краще зорієнтуватися і зрозуміти, які ризики приховує Інтернет та як вберегтися від можливих загроз у всесвітній мережі.
Виклад основного матеріалу. На сучасному етапі розвитку системи освіти в Україні пріоритетним завданням є підвищення її якості, що виступає основою формування соціально зрілої творчої особистості. Цьому сприяє організація освітнього процесу, яка здійснюється на основі компетентнісного підходу.
У Концепції Нова українська школа виокремлено десять ключових компетенцій: спілкування державною (з рідною у разі відмінності) мовами, спілкування іноземними мовами, математична компетентність, основні компетентності у природничих науках і технологіях, інформаційно-цифрова компетентність, уміння вчитися впродовж життя, ініціативність і підприємливість, соціальна та громадська компетентність, обізнаність та самовираження у сфері культури, екологічна грамотність і здорове життя.
Також чітко зазначається, що інформаційна-цифрова компетентність – це впевнене, та водночас критичне застосування інформаційно-комунікаційних технологій для створення, пошуку, обробки, обміну інформацією на роботі, в публічному просторі та приватному спілкуванні; інформаційна й медіа-грамотність, основи програмування, алгоритмічне мислення, роботи з базами даних, навички безпеки в Інтернеті та кібербезпеці; розуміння етики роботи з інформацією (авторське право, інтелектуальна власність тощо) [1].
Доступ до інформаційного простору здобувачів освіти початкової школи може бути різноманітним. Отримання інформації головним чином відбувається за за допомогою: смартфона, планшета, SMART-TV з виходом у мережу. При цьому, дитина може мати одночасно доступ до кількох гаджетів.
Найпоширенішими формами діяльності молодшого школяра в мережі Інтернет: перегляд роликів Youtube; гра у комп’ютерні ігри; пошук та зберігання зображень, музики, фільмів; перебування на інших сайтах через пошукові системи (пошук за запитом); використання соціальних мереж для спілкування та перегляду розважального контенту.
Серед основних потреб, що можуть реалізувати діти в Інтернет-просторі, є:
Дослідники виділяють у діяльності дітей в Інтернет-мережі чотири компоненти:
комунікаційний – використання дітьми Інтернет-мережі для спілкування, для якого характерні анонімність, невидимість, створення «віртуального Я», емоційна невимушеність, обмежене сенсорне переживання, складність у прояві емоцій, використання особливих скорочень та сленгу [2];
пізнавальний – пошук та засвоєння інформації;
ціннісний – переглядаючи Веб-сторінки, спілкуючись з віртуальними друзями, дитина засвоює певну інформацію, на підставі якої формуються її життєві цінності;
поведінковий – засвоєння певних моделей поведінки, які прийнятні для віртуального світу, та з часом перенесяться в реальне життя.
Реалізація цих компонентів у діяльності в Інтернеті має свої позитивні та негативні моменти для розвитку дітей молодшого шкільного віку.
Позитивний вплив полягає у потенційній можливості дитини отримати освітній і життєвий досвід, розширити світогляд. До позитивних наслідків відносять також: розвиток творчого мислення, комунікаційних навичок, формування ділової мотивації, розвиток логічного, оперативного мислення, уміння прогнозувати, розвиток художнього смаку та навичок, формування активної життєвої позиції, емоційне вираження, можливість самореалізації.
Негативні аспекти мають наслідки в цілому для формування особистості дитини та в успішності її навчання в школі та готовності до життя у реальному світі: дитина втрачає інтерес до самостійного мислення, читання, ручної праці, стає пасивним споживачем інформації.
Також значною педагогічною проблемою є формування у сучасних молодших школярів «кліпового» мислення – особливість сприймати світ через короткі яскраві образи, навколишня дійсність сприймається як послідовність ніяк не пов’язаних між собою явищ, а не як однорідна структуру, яка має на увазі під собою взаємозв'язок всіх складових Також існує думка, що такий тип мислення сучасних школярів відображає реакцію на швидку зміну життя суспільства, що безупинно продукує нові запити. Внаслідок цього, психічній діяльності молодих школярів притаманна висока швидкість сприймання образів, асоціативність, візуальність, емоційність.
Але з іншого боку такий спосіб сприйняття навколишнього світу призводить до поверхневого сприйняття та спрощення в засвоєнні інформації, наслідками чого є відсутність навички до аналізу інформації та засвоєння знань. Проте, слід зазначити, що саме вчитель є ключовою фігурою, яка може об’єднати інформаційні уривки єдиним контекстом та в рамках грамотно побудованого обговорення дозволить здобувачам освіти відчути інформаційну цілісність [3].
Інтернет-простір є для молодшого школяра не лише платформою для навчання і пізнання світу, а здебільшого, представляє собою рекреаційний осередок, доступ до якого і його використання диктують певні правила. Потрібно розуміти, що через відсутність достатнього досвіду діти ще не можуть реально оцінювати рівень достовірності й безпеки інформації, яка знаходиться в Інтернет-просторі. У віртуальному світі знімаються заборони та обмеження морально-етичного й соціального характеру (насилля, руйнування, правові норми), що діють у реальності.
У лютому 2017 року указом Президента України була затверджена Доктрина інформаційної безпеки України, яка визначає національні інтереси України в інформаційній сфері, загрози їх реалізації, напрями і пріоритети державної політики в інформаційній сфері. Під інформаційною безпекою розуміють комплекс заходів, спрямованих на забезпечення захищеності даних від несанкціонованого доступу, використання, оприлюднення, внесення змін чи знищення.
Закон України «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України» дає таке визначення: Закон України «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України» дає таке визначення: «кібернетична безпека (кібербезпека) – це стан захищеності життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства та держави в кіберпросторі; кібернетичний простір (кіберпростір) – це середовище, яке виникає в результаті функціонування на основі єдиних принципів і за загальними правилами інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем» [4].
Основні ризики небезпек у віртуальному просторі:
кібербулінг – цькування із застосуванням цифрових технологій;
секстинг – надсилання інтимних фото чи відео з використанням сучасних засобів зв’язку;
кібергрумінг – процес комунікації із дитиною в інтернеті, під час якого злочинці налагоджують довірливі стосунки з дитиною задля сексуального насильства над нею у реальному житті чи онлайн;
фішинг – вид шахрайства, метою якого є виманювання у користувачів мережі персональних даних;
шерентинг – явище, коли батьки викладають у соцмережі фотографії своїх дітей і публічно розповідають про ситуації з їхнього життя тощо.
Комунікація у віртуальному просторі має свої особливості.
Безконтрольне та безвідповідальне їх використання містить ризики для здоров’я, розвитку для благополуччям дітей, зокрема:
контактні ризики (сексуальні експлуатації та зловживання, («грумінг», розбещення), онлайн-вербування дітей для здійснення злочинів;
ризики контенту (принизливе та стереотипне зображення та надмірна сексуалізація жінок і дітей; зображення та популяризація насильства та нанесення собі ушкоджень, зокрема самогубств;
ризики поведінки (залякування, переслідування та інші форми утисків, розповсюдження без отримання згоди сексуальних зображень, шантаж, висловлювання ненависті, хакерство, азартні ігри, незаконне завантаження або інші порушення прав інтелектуальної власності, комерційна експлуатація);
ризики для здоров'я: надмірне використання призводить до позбавлення сну та фізичної шкода.
Всі перераховані вище ризики не є вичерпними, постійно оновлюються та здатні негативно вплинути на фізичне, емоційне та психологічне благополуччя дитини.
Так одним із розваг серед підлітків в соціальних мережах стали Інтернет-челенджі та «групи смерті».
Найбільш небезпечними останнім часом стали челенджі: «Вогняний челендж», «Падіння в стрибку», «Проломити - череп-челендж», «отруєння капсулами для прання», «контрольована задуха», «вибух розетки», «вистрибни з автомобіля», «я без свідомості» та інші. Вірусний характер поширення цих челенджів дозволяє ім швидко розповсюджуватись та продовжувати існувати,незважаючи на смертельну небезпеку. Попередження потрапляння дітей в небезпечні ситуації та вчасне виявлення таких випадків сприяє позитивному спілкуванню між родиною та закладом освіти. [5].
Батькам під час комунікації з дитиною варто, зокрема:
Серіал для батьків: https://www.youtube.com/watch?v=mbn8Cjw3O_o
У разі виявлення, що дитина стала жертвою будь-яких проявів насильства, експлуатації, вербування або маніпуляцій у цифровому просторі, варто одразу звертатися до Національної поліції України та надіслати повідомлення про правопорушення до департаменту кіберполіції Національної поліції України (цілодобово). Для проведення виховної роботи серед учнів молодших класів педагоги можуть використати в своїй роботі «Казка про безпечний Інтернет»
https://www.youtube.com/watch?v=NOKZHMiJJ98
та з навчальні мультфільми:
https://www.youtube.com/watch?v=2GQdfpdfvZA
https://www.youtube.com/watch?v=KuCuc6jcKUc
Конспекти уроків для 1-2 класів «Моя суперсила. Безпека в Інтернеті» .
Автори уроку:Аліна Касілова, Поліна Кликова, Анастасія Дьякова
https://stop-sexting.in.ua/wp-content/uploads/2021/02/urok-1-2-klas.pdf
Що робити вчителям/адміністрації школи у разі виявлення учня/учениці, який потрапив в ситуацію онлайн ризику?
1. Дитина, яка зіштовхнулась з онлайн-ризиком, потребує підтримки, без осуду чи критики.
2. Не надавайте ситуації зайвого розголосу в школі – не робіть із цього скандал чи публічне обговорення, оскільки це ще більше травмує дитину.
3. Вирішення ситуації потребує включеності як адміністрації школи, так і батьків дитини.
4. Для збереження доказів дитина, яка є постраждалою, має зробити скрін переписки, де видно, кому і коли були надіслані матеріали.
5. Прибрати фото чи відео матеріали з мережі доволі непросто і важливо зупинити поширення такого контенту через видалення зображень:
- у чатах та діалогах, де дитина поширила матеріали;
- у хмаросховищах, на пристроях, у діалогах та групах тих, хто їх зберіг собі
(наприклад, учні класу);
- у соціальних мережах через звернення до адміністрації ресурсу.
Якщо це не допомогло вирішити ситуацію, варто звернутись до правоохоронних органів.
6. Для отримання учнями рекомендацій, як поступати у схожих ситуаціях,
використовувати чатбот проєкту на сайті https://stop-sexting.in.ua/chatbot/
або https://t.me/StopSextingBot у Телеграмі.
7. У разі виявлення ситуації кібербулінгу чи інших онлайн-ризиків, яка трапилась з кимось з учнів, для надання допомоги дитині перегляньте «Рекомендації щодо онлайн безпеки для педагогічних працівників» [6].
Основні правила власної кібербезпеки для дитини: https://www.youtube.com/watch?v=fVpKLGayZAQ «Як поводитись в Інтернеті» https://www.youtube.com/watch?v=UYjQR1m6xyw.
Використовуючи ці рекомендації, ми маємо нагоду максимально захистити дитину від негативного впливу всесвітньої мережі Інтернет.
Висновок. Треба пам’ятати, що Інтернет, це не тільки осередок розпусти та жорстокості, але й найбагатша в світі бібліотека знань, розваг, спілкування та інших корисних речей. Ви повинні навчити дитину правильно користуватися цим невичерпним джерелом інформації.
Література та інтернет-ресурси: