Тема самоосвіти: Використання ігрової технології для формування комунікативних компетенцій молодших школярів на уроках англійської мови.

Автор: вчитель 1 категорії Шушкевич Ганна Павлівна. Гімназія №8

1. Гра як ефективний засіб навчання молодших школярів.

  Проблема взаємозв’язку мовної освіти й мовленнєвого розвитку учнів визначила нові змістовні напрямки навчання мови: комунікативний та лінгвістичний. Виникла необхідність удосконалити методичні прийоми та урізноманітнити форми роботи, надаючи нового спрямування вивченню мови, у процесі якого розвиваються творчі здібності школярів. Серед змістовних напрямків пріоритет надається комунікативному.

   Керуючись принципами особистісно-орієнтованого навчання, необхідно забезпечити емоційний комфорт учнів на уроці, що сприяє успішній реалізації завдань формування комунікативних умінь та мовленнєвої культури молодших школярів. Комунікативно-мовленнєві вміння необхідні для ефективного здійснення мовленнєвої діяльності в умовах міжособистісної взаємодії.

    Основним видом діяльності молодших школярів є гра, тому засвоєння матеріалу в ігровій формі є найбільш природним. У свою чергу, дидактична гра створює сприятливі умови для розвитку комунікативної компетенції. Гра на уроці англійської мови допомагає учням молодших класів подолати несміливість, повірити у себе, у свої сили; вивчати мовну лексику, мовні конструкції; розвивати кмітливість, дає можливість уникнути перевантажень, сприяє підвищенню пізнавальної активності.

   Гра є дуже сильним емоційним подразником, який, з одного боку, знімає психологічні бар’єри, що заважають іншомовному спілкуванню, підвищує ініціативність й активність учнів, а з іншого боку, стимулює позитивні емоції, позитивно впливає на кору головного мозку, сприяє появі, за рахунок задоволення й радості від процесу гри, стійкого інтересу та любові маленьких учнів до іноземної мови, що і є найважливішим завданням початкової ланки навчання. Навчальні ігри за рахунок багаторазового сприйняття й відтворення матеріалу забезпечують як міцне запам’ятовування лексичних одиниць і граматичних структур, так і їх мотивоване перенесення й вживання в нових ігрових ситуаціях.

   Ігрова діяльність в навчальному процесі використовується як:

• самостійна технологія для освоєння поняття, теми і навіть розділу навчального предмета;
• елемент (іноді досить істотний) більш великої технології;
• урок (заняття) або його частина (введення, пояснення, закріплення, вправа, контроль);
• технологія позакласної роботи.

   З усього розмаїття розкриття поняття гри педагогами, психологами різних наукових шкіл можна виділити ряд загальних положень:

1. Гра виступає самостійним видом розвиваючої діяльності дітей різного віку.

2. Гра для дітей є вільною формою діяльності, у якій усвідомлюється, вивчається навколишній світ, відкривається широкий простір для власної творчості, активності самопізнання, самовираження.

 3. Гра – перша сходинка діяльності дитини, споконвічна школа її поведінки, нормативна й рівноправна діяльність молодших школярів, підлітків, юнацтва.

4. Гра є практикою розвитку. Діти грають, тому що розвиваються, і розвиваються тому, що грають.

5. Гра – воля саморозкриття, саморозвитку з опорою на підсвідомість, розум і творчість.

6. Гра – головна сфера спілкування дітей; у них зважуються проблеми міжособистісних відносин, здобувається досвід взаємин людей.

Використання ігор на початковому етапі вивчення іноземної мови є дуже важливим тому, що саме на цьому етапі закладаються основи комунікативної компетенції. Від того, як учень засвоїть матеріал на початковому етапі, залежить успішність оволодіння іноземною мовою на подальших етапах.

2. Класифікація ігор.

У методиці викладання іноземних мов ігри поділяються на дві групи: підготовчі та творчі.

Підготовчі ігри – це граматичні, лексичні, фонетичні й орфографічні ігри, що формують мовленнєві навички учнів.

Творчі ігри - рольові, сюжетно-рольові, ігри-драматизації, рухливі, які  сприяють подальшому розвитку мовленнєвих навичок і вмінь школярів.

Фонетичні ігри використовують для розвитку в учнів слухової уваги та  пам’яті, вміння чути і диференціювати звуки. Вони слугують для корегування вимови на етапі формування мовленнєвих навичок та вмінь.

Орфографічні ігри сприяють засвоєнню правопису вивченої лексики, розвитку мовних і вимовних навичок.

Лексичні та граматичні ігри м’ять на меті закріплення лексичних і граматичних одиниць, одночасно поглиблюючи життєвий досвід школяра, поширюють його знання про оточуюче середовище, природу.

Ігри на уроці іноземної мови можна використовувати як під час вивчення нової теми, так і під час закріплення і перевірки знань учнів.

Початок уроку завжди повинен бути емоційним. Можна розпочати урок веселою піснею, музикою чи «ігровою зав’язкою». В гості до молодших школярів приходять казкові герої, тварини, букви. Це дозволяє створити емоційну атмосферу уроку,а головне це те,що поява казкового персонажу, який говорить іноземною мовою, стає тією мотивацією, без якої неможливий розвиток пізнавальних процесів у навчанні спілкуванню.

Гра з лялькою є однією із різновидів рольових ігор, вона має свої особливості. Г.В. Яцковська у своїй статті «Лялька в рольовій грі» зазначає про такі функції ляльки на уроці:

1. Лялька – маска.

Лялька, особливо лялька – тваринка, має яскраво виражений характер. Упертий віслюк на будь – яке прохання відповідає відмовою, хитра лисиця переадресує наказ чи прохання іншому, а повільний ведмедик перепитає, чим викличе хорове повторення прохання. Ляльку можна поставити у ряд ситуацій, які не завжди доречно запропонувати людині (негативна роль).

2. Лялька – знак ситуації.

Перед класом з’являється незнайома лялька. Вона викликає бажання до діалогу – розпитування.

3. Лялька – партнер.

Завдання: ми – дорослі, а ляльки – наші діти. Поясніть вашим діточкам, як треба дійти до школи, перейти вулицю.

4. Лялька – третя особа, предмет розмови.

Лялька промокла під дощем. Погано себе почуває. Розкажи лікарю, що сталось, попроси поради.

Персонажі можуть бути позитивними та негативними, але вони друзі або знайомі учнів, в них є своя родина, біографія, характер.

Прихід гостя – це можливість послухати та зрозуміти мову (аудіювання), щоб здогадатись, хто сьогодні прийде в клас, яка буде тема уроку.

Наприклад:

Once upon a time there lived an old man and an old woman. They had three sons: two of them were clever and third was not silly, he was lucky.

Once he was sent to bring water from the river. When he put his pail into the water he caught the fish.

-How do you think, what is his name?

Використовуючи ігри на уроках, слід пам’ятати, що:

1. Вибір форми гри повинен бути педагогічно та дидактично обумовлений. Завжди треба знати мету гри.
2. У грі треба задіяти як можна більше учнів.
3. Ігри повинні відповідати віку та мовленнєвим можливостям молодших школярів.
4. Ігри сприяють розвитку всіх видів мовленнєвої діяльності та проводяться іноземною мовою.

Захоплюючись іграми, необхідно мати відчуття міри, інакше вони втомлять учнів і втратять свіжість емоційного впливу.

Звичайно урок іноземної мови в початковій школі - це не лише гра. Довіра та безпосереднє спілкування з учнями, що виникли завдяки ігровій атмосфері, спонукають до розмови, обговорення будь-яких реальних ситуацій.

Фонетичні ігри.  

1. Гра «Здогадайся по голосу, хто прийшов у гості».

Мета: розвивати навички фонемного слуху та діалогічного мовлення.

Хід гри: один учень із закритими очима стоїть біля дошки, а інший голосно вітається:

-Good morning. How are you?

 Учень біля дошки повинен здогадатись, хто з ним вітається і відповісти на привітання,називаючи учня по імені:

-Good morning, Ann! I am fine, thank you.

             2. Гра «Впізнай зайве слово».

Мета: розвивати навички фонемного слуху.

Хід гри: вчитель роздає учням картки для аудіювання. Вони мають такий вигляд:

Якщо вчитель називає однакові слова, школярі піднімають +; якщо слово відрізняється звуком (голосним чи приголосним), вони піднімають картку -.

Sit-sit-seat

Cat-cat-cut

Thin-thin-think

Bird-bird-bed

Bag-bag-back і т.д.

3. Гра «Знайди риму до слів».

Мета: формувати навички ідентифікації звуків та розвивати фонемний аналіз слів.

Хід гри: вчитель вимовляє слово, а діти повинні знайти до нього риму. Необхідно мати набір карток з предметами, які римуються:

Doll- ball                          dog- frog

Snake- cake        clock- sock

Bee- tree        moon- spoon

Mouse- house          snow- know

4. Гра «Присідання».

Мета: контролювати навички фонемного слуху.

Хід гри: учні стають у дві - три лінії. Кожній команді дається 3  картки з написаними словами. Учитель вимовляє слова в хаотичному порядку. Якщо це слово однієї з команд, то ця команда повинна присісти.

5. Гра «Чую – не чую».

Мета: формувати навички фонемного слуху.

Хід гри: учитель вимовляє слова. Учні повинні плеснути в долоні, якщо вони почули певний звук. Якщо в слові немає цього звуку, діти просто сидять із заплющеними очима.

Для ускладнення завдання називаються слова на заданий звук, у яких цей звук знаходиться на початку, у середині або в кінці слова.

Наприклад, учитель вимовляє звук t тричі, а потім слова з цим звуком. «Tiger»- діти плескають в долоні. «Antelope»- діти тупають ногами. «Cat»- діти клацають язичками.

Орфографічні ігри.

1. Гра «Букви розсипалися».

Мета: формувати навички поєднання букв у слові.

Хід гри: учитель пише великими літерами на аркуші паперу слова і не показуючи розрізає на букви, говорячи: «Було у мене слово. Воно розсипалося на букви». Потім показує букви і розсипає їх на столі: «Хто швидше здогадається, яке це було слово?». Виграє той, хто правильно запише його. Переможець придумує своє слово, каже вчителеві або сам пише і розрізає його та показує всім розсипані букви. Дія повторюється.

2. Гра «Чергова буква».

Мета: формувати навички усвідомлення місця букви в слові.

Хід гри: учитель говорить: «Сьогодні у нас чергова буква «А» , вона стоїть на першому місці. Хто скаже (напише) більше слів, у яких ця буква стоїть на першому місці?». Час виконання завдання регламентується (3-5 хвилин).

3. Гра «Із двох – третє».

Мета: формувати словотворчі та орфографічні навички.

Хід гри: підбираються складні іменники, які можна розділити на дві частини, при чому кожна має бути самостійним словом. Частини слів написані на аркушах паперу й озвучуються вчителем.

Кожен повинен відшукати собі партнера, у якого на аркуші написана друга частина слова. Виграє пара, зробить це швидше за інших.

Наприклад: black/board, class/room, snow/man, pencil/case etc.

4. Гра «Картинка».

Мета: перевірити засвоєння орфографії вивченого лексичного матеріалу.

Хід гри: клас поділяється на 2-3 команди. Кожен учасник отримує по картці із зображенням предметів. Представники команд виходять до дошки, розділеної на 2-3 частини, і записують слова – назви предметів, зображених на картинках. Після того, як учень написав слово, він повинен прочитати його і показати свою картинку. Виграє команда, яка швидше і з меншою кількістю помилок запише всі слова.

Лексичні ігри.

1. Гра « Квітка».

Мета: увести та закріпити лексику до теми «Кольори».

Обладнання:  « Квітка» - коло вирізане з картону, маленьке коло приклеєне посередині. Краї не приклеєні, вони слугують карманами для пелюсток.  

Хід гри:  співаємо пісню:

I have white,

I have red,

I have brown,

I have black,

I have grey,

 I have green,

I have blue,

And I have pink.

Поки звучить пісня, учні повинні розкласти пелюстки по порядку.

2. Гра «Знавці».

Мета: активізувати вживання вивчених прикметників, збагатити словниковий запас.

 Хід гри: клас поділяється на команди, які по черзі називають антоніми слів: white- black, big- small, long- short.

3. Гра «Журналіст».

Мета: закріпити та повторити вивчену лексику, вчити діалогічному мовленню.

Хід гри: «журналіст» задає питання: «What is your favourite food?»     Учні відповідають, використовуючи конструкції: «My favourite food is…, I like … .»  

4. Гра «Хто ти?».

Мета: увести та закріпити нову лексику.

Хід гри: вчитель роздає учням іграшки і називає її. Викладач говорить:          

• You are not boys and girls. You are toys. What are you?

Діти по черзі називають себе й показують відповідну тваринку:

• I am a dog.   І т.д.

5. Гра «Лондон – тур».

Мета: узагальнити та систематизувати навички усного мовлення учнів з теми «Лондон».

Обладнання: карта Лондону, кубики, фішки.

Хід гри: учні по черзі кидають кубик і фішками роблять ходи. Поступово кожен дістається до певного визначного місця Лондона. Той учень, чия фішка першою дісталася його, розповідає про це визначне місце. Якщо фішка іншого учня випала на те ж місце, він продовжує розповідь, додаючи щось нове. Якщо учень називає визначне місце неправильно чи не має інформації про нього, то він пропускає хід. Виграє учасник, який першим проходить маршрут.

Граматичні ігри.

1. Гра «Що це?»

Мета: закріпити фразу «It is (a)…» та вивчену лексику теми.

Хід гри: вчитель, показуючи картинку чи предмет, запитує учнів: «What is it?». Наприкінці гри підраховують кількість очок – правильних відповідей кожної дитини. Виграє той, хто нарав найбільшу кількість очок.

2. Гра «У тебе є…?».

Мета: закріпити вживання дієслова «have», коротких відповідей, розвивати навички усного мовлення.    

Хід гри: лічилкою «One, two, three, look at me!» вибирають ведучого. Він виходить з класу або відвертається. Діти передають одне одному іграшку, назву якої закріплюють на цьому уроці (наприклад «frog»). За командою: «One, two, three – stop!» - вони припиняють передавати іграшку. Учень, у якого залишилась жаба, ховає її за спину. Решта школярів ховає за спину порожні руки. За командою: «One, two, three, look at me!» - ведучий повертається і, намагаючись вгадати, у кого іграшка, запитує у дітей: «Do you have a frog?».

Вони відповідають: «Yes, I have!», «No, I have not!».

Після того, як іграшку знайдено, гра продовжується з іншими іграшками та ведучими.  

   3. Методика організації та проведення ігор на уроці.

При використанні ігрового методу навчання завдання вчителя полягає, перш за все, в тому, щоб організувати пізнавальну діяльність учнів, у процесі якої розвивалися б їх здібності.  

Місце гри на уроці і час залежать від ряду факторів: підготовки учнів, конкретних цілей та умов уроку. Якщо гра використовується в якості тренувальної вправи при первинному закріпленні матеріалу, то їй можна відвести 15-20 хвилин уроку. Надалі гра може проводитися  протягом 3-5 хвилин і служити своєрідним повторенням вже пройденого матеріалу, а також розрядкою на уроці.

Гра може бути використана на різних етапах уроку:

• на початку уроку
• під час домашнього завдання
• при пояснені нового матеріалу
• закріплення навчальних досягнень
• повторення вивченого

    Досвід переконує, що використання ігрового методу навчання сприяє розвитку пізнавальної активності учнів у вивченні мови. Гра несе в собі моральний початок, бо робить працю (оволодіння іноземною мовою) радісним, творчим та колективним. Адже мета ігрового методу навчання - сприяти розвитку мовних навичок і вмінь. Можливість проявляти самостійність у вирішенні мовленнєвих завдань, швидка реакція в спілкуванні, максимальна мобілізація мовних навичок.  

   Під час організації гри слід дотримуватися таких  вимог:
   - гра повинна стимулювати мотивацію навчання, викликати в школярів інтерес   і бажання добре        виконати        завдання. 
   -гра повинна        бути        прийнята        всією        групою. 
- гра неодмінно проводиться в доброзичливій, творчій атмосфері, викликає у школярів почуття задоволення, радості.

 - гра організується таким чином, щоб учні могли в активно спілкуватися, максимально ефективно використовувати  мовний  матеріал. 
- учитель неодмінно сам вірить у гру, в її ефективність.

 - використання  наочності.

   В іграх школярі оволодівають такими елементами спілкування, як вміння розпочати бесіду, підтримати її, перервати співбесідника, в потрібний момент погодитися з його думкою або спростувати його, вміння цілеспрямовано слухати співрозмовника, ставити уточнюючі питання і т.д. 
Перш ніж ввести даний прийом роботи в навчальний процес, необхідно провести підготовчу роботу. Не можна забувати про те, що у молодших школярів немає навичок не тільки іншомовного, але й російськомовного спілкування на уроці. Отже, щоб організувати спілкування в рамках гри, необхідно сформувати ці навички в реальних умовах навчального процесу. 
Для цього можна використовувати такі тренувальні вправи, які допоможуть дітям навчитися взаємодіяти один з одним на перших порах: 
Вправи на тренування учнів в умінні реагувати на запропоновані затвердження. Вони покликані розвивати уміння вживати клішовані фрази, еквівалентні російським "Так", "Ні", "Хіба?", "Як цікаво!" і т.д. 

4.Функції дидактичної гри як засобу навчання.

Навчальна функція

Спрямована на формування в учнів системи знань, умінь і навичок на різних етапах навчальної діяльності. Дидактична гра у цьому аспекті слугує засобом оволодіння навчальним предметом (передбачає одержання, накопичення і практичну апробацію знань у процесі її виконання).

Виховна функція

Визначається цілями виховання і спрямована на формування наукового світогляду, пізнавального інтересу, моральних якостей, самостійності у здобуванні знань. Реалізація дидактичною грою цієї функції дає змогу пов’язати навчальну діяльність з реальним життям. А це є важливою умовою ефективності гри як засобу навчання та виховання.

Розвиваюча функція

Дидактична гра сприяє розвитку мислення, формуванню ефективної розумової діяльності, успішному виконанню учнями різних розумових операцій (аналіз, синтез, конкретизація й абстрагування, порівняння й узагальнення) у процесі гри. Розвивальна функція дидактичної гри, насамперед, спрямована на розвиток творчого мислення. Основними розвивальними характеристиками дидактичної гри є:

·   формування в учнів уміння вчитися;

·   оволодіння видами, рівнями (репродуктивним, продуктивним) і етапами (використання у знайомих і незнайомих умовах) засвоєних знань, умінь і навичок;

·   формування умінь виконувати окремі навчальні дії в їх послідовності;

·   розвиток навичок самоконтролю та адекватної самооцінки;

·   формування вмінь планувати окремі навчальні дії і їх послідовність, долати труднощі під час реалізації цих дій;

·   формування в учнів умінь усвідомлювати свої мотиви в навчальній роботі;

·   перехід від стереотипних способів до пошуку нових способів діяльності;

·   знаходження нового нестандартного способу розв’язання завдання;

·   розвиток нових якостей узагальненості, усвідомленості, варіативності;

·   розвиток умінь виконувати різні ролі у груповій роботі та вміння оцінювати з цих позицій власні дії та дії інших.

Контролююча функція

Реалізується з метою визначення якості знань, рівня навченості учнів, їхніх здібностей до самостійного оволодіння предметом, рівня інтелектуального розвитку і сформованості пізнавальних інтересів. Засобами дидактичної гри можна успішно здійснювати всі види контролю (попереднього, поточного, тематичного, підсумкового.

Релаксаційна функція

Дидактична гра реалізує цю функцію через зняття втоми, організацію відпочинку, рухову діяльність тощо. Психіка дитини цього віку вимагає частої зміни видів діяльності на уроці з метою підтримання її уваги, активізації процесів сприймання, запам’ятовування та мислення. Емоційна напруга, викликана надмірним навантаженням від інтенсивного навчання, може бути знята за умови використання на уроках дидактичних ігор, пов’язаних із руховою діяльністю.

Мотиваційна функція

Відомо, що  позитивна мотивація школярів  є запорукою успішної активізації та здійснення процесу навчання.. Серед усіх методів і засобів навчання молодших школярів саме гра найповніше реалізує цю функцію.  У процесі навчально-ігрової діяльності в учня виникає мотив, суть якого в тому, щоб успішно зіграти взяту на себе роль. В умовах навчально-ігрової діяльності засвоєння необхідних знань стає внутрішньою потребою учня, адже він  є її безпосереднім учасником, самостійно шукає шляхи і способи вирішення проблем, а це породжує мотиви навчальної діяльності. У результаті участі школярів у дидактичних іграх у них зростає загальний рівень мотивації до предмета, що вивчається, активізується інтерес, спостерігається розвиток уяви, творчого пошуку, експериментування

Компенсаційна функція

Компенсаційна функція дидактичної гри полягає у здатності певною мірою компенсувати відсутність або брак навчального досвіду у молодшого школяра, а також у прискоренні його адаптації до нових умов життєдіяльності. Адже гра являє собою природну діяльність дитини цього віку та  дозволяє долати труднощі , зменшує міру новизни та раптовості включення у навчальну діяльність, значно наближує навчальний процес до умов володіння іноземною мовою в життєвих ситуаціях.

Оздоровча функція

В основу більшості дидактичних ігор покладені рухи, які активізують функціональний розвиток органів і систем, стимулюють удосконалення функцій різних аналізаторів.

5. Висновки

   Ігри сприяють виконанню важливих методичних завдань: 
- створенню психологічної готовності дітей до мовного спілкування; 
- забезпеченню природної необхідності багаторазового повторення ними мовного матеріалу; 
- тренуванні учнів у виборі потрібного мовного варіанту, що є підготовкою до ситуативної спонтанності мовлення взагалі. 
 

  Практична значемість ігрової технології полягає в тому, що використання ігрових вправ сприяють ефективному оволодінню лексико-граматичними навичками та вільному використанню отриманих знань та вмінь у комунікативних ситуаціях. У процесі роботи було доведено, що все це дає такі результати:

• створює позитивний освітньо-виховний простір уроку англійської мови;
• задовольняє вікову потребу дітей у грі;
• створює оптимальні умови з урахуванням вікових та психологічних особливостей учнів;
• враховує індивідуальні особливості та потреби дітей;
• підвищує мотивацію до навчання та зростання пізнавальної активності;
• розвиває творчі здібності учня;
• сприяє психологічному розвантаженню учнів на уроці;
• створює передумови для мовленнєвого спілкування;
• забезпечує природну необхідність у багаторазовому повторенні мовного матеріалу;
• розвиває логічне мислення та почуття мови;
• тренує учнів у виборі ситуативного мовленнєвого варіанту;
• інтенсифікує навчання;
• звільняє від психологічних комплексів спілкування рівня «учень→вчитель», дає можливість стати учню суб’єктом навчального процесу.

Гра - це діяльність, в якій дитина спочатку емоційно, а потім інтелектуально освоює всю систему людських відносин. Вони комплексно впливають на інтелектуальну, емоційну, вольову, комунікативну та інші сторони підростаючої особистості. 
Цінність гри як виховного засобу укладається я в тому, що, надаючи вплив на колектив граючих дітей, педагог через колектив впливає на кожного з дітей.