ПСИХОЛОГІЧНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ПЕДАГОГІВ ЗАКЛАДУ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ ЯК НЕОБХІДНА СКЛАДОВА ЗБЕРЕЖЕННЯ МЕНТАЛЬНОГО ЗДОРОВ’Я УЧАСНИКІВ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ

Ольга РЯБОКОНЬ

вчитель-логопед, КЗ «ЗДО № 30 «Посмішка» КМР»

Анотація. У статті розкрито роль психологічної компетентності педагогів закладів дошкільної освіти у збереженні ментального здоров’я дітей, батьків та педагогів. Здійснено аналіз основних складових психологічної компетентності, визначено першочергові завдання щодо її розвитку. Надано практичні рекомендації для покращення психологічної компетентності. Психологічна компетентність педагога ЗДО, як інтегративна характеристика включає вміння розуміти психоемоційні потреби дітей, здійснювати ефективну комунікацію, вчасно ідентифікувати ознаки стресу та надавати необхідну підтримку. Метою статті є визначення ролі психологічної компетентності педагогів у збереженні ментального здоров’я учасників освітнього процесу, а також надання рекомендацій для її вдосконалення.

Ключові слова: психологічна компетентність, ментальне здоров’я, вихователь, емоційний інтелект, заклад дошкільної освіти, емоційне благополуччя.

Заклади дошкільної освіти (ЗДО) є першою інституційною сходинкою в житті дитини, де формується її соціальний, емоційний та когнітивний досвід. У сучасному світі, що супроводжується швидкими змінами, стресом і невизначеністю, ментальне здоров’я дітей, педагогів та батьків стає критично важливим. У цьому контексті психологічна компетентність вихователя стає визначальним фактором збереження ментального здоров’я.

Педагог дошкільного закладу виконує не лише освітню, а й важливу психологічну функцію. Його компетентність визначає якість середовища, в якому діти розвиваються, та сприяє збереженню емоційного благополуччя учасників освітнього процесу [1, с. 45]. Проте сучасні дослідження свідчать про недостатній рівень підготовки педагогів у сфері психологічної компетентності [3, с. 78]. Це ставить перед освітою нові виклики, пов’язані з підвищенням професійного рівня педагогів.

Ментальне здоров’я охоплює емоційний, психологічний та соціальний добробут, який впливає на здатність дитини вчитися, будувати стосунки та долати труднощі. Тому важливо, щоб педагог повинен володіти відповідними знаннями, вміннями та навичками, які дозволять йому забезпечувати комфортне й підтримуюче середовище.

Останніми роками вітчизняні дослідники активно вивчають проблему психологічної компетентності педагогів. Наприклад, Гусак Н.А. наголошує на необхідності розвитку емоційного інтелекту вихователів як ключової складової професійної діяльності [4, с. 29]. Дослідження Крамаренко О.І. акцентують увагу на важливості оволодіння педагогами техніками саморегуляції [5, с. 15]. Проте питання системного підходу до формування психологічної компетентності залишається відкритим.

Метою статті є визначення ролі психологічної компетентності педагогів у збереженні ментального здоров’я учасників освітнього процесу, а також надання рекомендацій для її вдосконалення.

Поняття психологічної компетентності педагога

Психологічна компетентність педагога ЗДО – це інтегративна характеристика, яка включає вміння розуміти психоемоційні потреби дітей, здійснювати ефективну комунікацію, вчасно ідентифікувати ознаки стресу та надавати необхідну підтримку. Ця компетентність складається з кількох компонентів:

• Емоційний інтелект: здатність розпізнавати та регулювати свої емоції, а також розуміти почуття інших [6, с. 43].
• Комунікативні навички: уміння будувати довірливі стосунки з дітьми, батьками та колегами.
• Знання вікової психології: розуміння потреб і особливостей розвитку дітей дошкільного віку [8, с. 89].
• Навички стрес-менеджменту: здатність педагога підтримувати психо емоційну рівновагу навіть у складних ситуаціях.

Роль педагога у збереженні ментального здоров’я

Психологічна компетентність вихователя, або інших педагогічних працівників ЗДО, сприяє створенню середовища, яке підтримує емоційне благополуччя дитини та батьків. Це досягається завдяки таким аспектам:

1. Створення емоційно безпечного середовища

Емоційно безпечне середовище є важливою умовою для розвитку дитини. Це означає, що дитина відчуває себе захищеною, прийнятою та вільною у вираженні своїх почуттів. Педагог може створити таке середовище через:

• використання позитивного підкріплення;
• уникнення критики, яка руйнує самооцінку;
• впровадження ритуалів стабільності, таких як щоденні привітання чи прощання.

2. Підтримка психоемоційного розвитку дітей

Ефективність освітнього процесу залежить від психологічного благополуччя його учасників. Дитина почувається захищеною та комфортною, коли педагог демонструє чуйність, підтримку та професійність [7, с. 62]. Наприклад, використання методик позитивного підкріплення сприяє підвищенню самооцінки дитини.

Дошкільний вік є критичним для формування емоційної стійкості. Вихователь сприяє цьому, використовуючи:

• ігрові методи, що розвивають емпатію та навички взаємодії;
• вправи на релаксацію (наприклад, дихальні техніки);
• казкотерапію для зниження тривожності.

3. Підтримка батьків у питаннях ментального здоров’я дітей

Батьки є важливими партнерами у формуванні ментального здоров’я дитини. Педагог допомагає батькам:

• розуміти емоційні потреби дитини;
• навчатися методів зниження стресу вдома;
• брати участь у групових тренінгах чи індивідуальних консультаціях.

Виклики, пов’язані з підтримкою ментального здоров’я

1. Емоційне вигорання педагогів

Високий рівень емоційного навантаження може призводити до вигорання, зниження мотивації та порушення ментального здоров’я педагога. Для запобігання цьому важливо навчатися технік управління стресом і створювати умови для професійного розвитку.

2. Високі очікування батьків

Іноді батьки очікують від педагога надмірної уваги до їхньої дитини, що може викликати у педагога стрес. Важливо вміти чітко й емпатійно пояснювати батькам обмеження і можливості закладу.

3. Соціальні та технологічні виклики

Сучасні діти часто перебувають під впливом цифрових технологій, що впливає на їхню увагу та емоційний стан. Педагог має розуміти ці фактори й адаптувати освітній процес.

Рекомендації щодо розвитку психологічної компетентності

Для вдосконалення психологічної компетентності педагогам пропонується:

• Участь у тренінгах: програми з розвитку емоційного інтелекту, комунікації та стрес-менеджменту [4, с. 34].
• Створення психологічно комфортного середовища:

• Розробка ігрових методик для розвитку емоційної стійкості дітей.
• Забезпечення умов для довірливого спілкування між учасниками освітнього процесу.

• Самоаналіз: ведення емоційного щоденника для рефлексії власних реакцій на стресові ситуації [2, с. 51].

Практичні інструменти для педагогів:

1. Релаксаційні техніки: короткі вправи на зняття емоційної напруги, прості дихальні вправи або вправи на увагу, які можна виконувати разом із дітьми.
2. «Емоційний щоденник» для дітей: діти малюють чи записують свої емоції, а педагог допомагає їх обговорити.
3. Групові ігри на довіру: вправи, що розвивають у дітей співпрацю та взаємоповагу.
4. Казкотерапія: використання казок для розкриття та вирішення дитячих переживань.
5. Зворотний зв’язок із батьками: регулярне інформування про психологічний стан і досягнення дитини.

Психологічна компетентність педагогів закладів дошкільної освіти є невід’ємною складовою збереження ментального здоров’я дітей, батьків та самих педагогів. Вдосконалення цієї компетентності потребує системного підходу, який включає професійний розвиток, впровадження інноваційних методик та турботу про емоційне благополуччя педагогів. Подальші дослідження можуть зосередитися на розробці інтегрованих програм для розвитку компетентності вихователів.

Список використаної літератури

1. Гусак, Н. А. "Психологія в освіті: основи професійної діяльності педагога". – Київ: Освіта, 2017.
2. Зубченко, Л. М. "Методи саморегуляції у професійній діяльності педагогів". – Львів: Освітній тренд, 2020.
3. Крамаренко, О. І. "Емоційний інтелект у професійній діяльності вихователя". – Харків: Освітній стандарт, 2018.
4. Сел’є, Г. "Стрес без дистресу". – Львів: Світ, 1995.
5. Франкл, В. "Людина у пошуках справжнього сенсу". – Київ: Книги XXI, 2018.
6. Шпільрейн, А. Г. "Психологія взаємодії: сучасні підходи". – Одеса: Видавничий дім "Наука", 2021.
7. Юнг, К. Г. "Психологічні аспекти виховання". – Київ: Центр гуманітарних студій, 2015.
8. Якиманська, І. М. "Особистісно-орієнтоване навчання в освітньому процесі". – Київ: Шкільний світ, 2010.