КУЛЬТУРА ДЕМОКРАТІЇ В ДОШКІЛЛІ. ВПРОВАДЖЕННЯ У РОБОТУ З ДІТЬМИ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ СТВОРЕННЯ ПРАВИЛ, ЩО СПРИЯЮТЬ КОМФОРТНОМУ ТА БЕЗПЕЧНОМУ ПЕРЕБУВАННЮ ДІТЕЙ У ГРУПІ ЗДО
Юлія МЕЗЕНЦОВА
вихователь, ДНЗ № 52 «Казковий»
Анотація. У статті розкрито питання створення безпечного соціального середовища, правил спільної взаємодії, ставлення дитини до своїх прав та прав інших; проаналізовано важливість створення в закладі дошкільної освіти правил для сприятливого соціального середовища та характеристика шляхів, методів та засобів, що формують умови спільного безпечного перебування дитини в групі ЗДО.
Ключові слова: особистість,безпека, правила, освітнє середовище, простір.
Сучасний заклад дошкільної освіти базується на демократичних цінностях та повазі до основних прав людини і створює умови для максимальної участі в освітньому процесі усіх дітей, у тому числі й дітей з особливими освітніми потребами. Окрім того, у нормативних документах, які регламентують освітню діяльність, а саме в Базовому компоненті дошкільної освіти в Україні, Законі України «Про освіту», Законі України «Про дошкільну освіту» визначено основні принципи освіти в нашій державі, які передбачають орієнтацію на особистість, формування в неї свідомого, ціннісного ставлення до навколишньої дійсності і самої себе [4, с.5].
Сучасне освітнє середовище являє собою складну організовану систему, у рамках якої вирішуються не лише освітні завдання, а й відбувається соціалізація та психологічний розвиток особистості. У ньому формуються і набувають подальшого розвитку міжособистісні взаємини людини з однолітками, педагогами, батьками, іншими людьми, причетними до освітнього процесу. Середовище має великий вплив на розвиток дитини в усіх сферах – фізичній, когнітивній, соціально – емоційній, розвитку мовлення та ін. Створюючи фізично і психологічно безпечне й стимульоване середовище та забезпечуючи різноманітні ресурси, педагог сприяє розвитку і навчанню дітей через самостійне і групове дослідження, участь, гру та взаємодію з іншими дітьми та дорослими.
Теоретичним підґрунтям вивчення проблеми створення освітнього середовища в ЗДО як засобу особистісного розвитку дитини дошкільного віку є наукові доробки вчених, виконані в межах проблематики щодо: філософсько – соціальної концепції сутності культури особистості (М.Каган, М.Колєсов, Б.Марков); психологічної теорії особистості (Л.Виготський); розвитку особистості у дошкільному віці (Л.Артемова, Д.Ельконін, О.Конононко, модернізації дошкільної освіти (А.Богуш, Н.Гавриш) [4, с.8].
Піклуючись про те, щоб кожна дитина відчувала, що у групі їй раді, педагог тим самим виховує у дітей повагу до кожної окремої особистості; допомагає дитині зрозуміти, що кожна дитина є важливою частиною спільноти дошкільної групи, що у кожної дитини є можливості користування освітнім простором, брати участь у їх створенні і підтримці. Таким чином, педагог сприяє тому, щоб діти діяли у співпраці, брали участь у різних заняттях і завданнях, не боялися ризикувати, висловлювати свої припущення і думки [5, с.17].
З моменту приходу дитини в дошкільний заклад її життя кардинально змінюється – змінюються умови, соціальне оточення. Дитину оточують нові дорослі та діти. Вони спілкуються, між ними встановлюються певні соціальні стосунки та відносини. Заклад дошкільної освіти стає одним з перших соціальних спільнот для маленької дитини і саме тут відбувається засвоєння провідних законів співжиття, формування ставлень до природного та людського оточення, до самого себе та до світу людей. Дитяче середовище як модель суспільства впливає на розвиток дитини, визначає характер виховання та шаблони поведінки в подальшому житті. У дітей під впливом соціальних умов формуються соціальна активність, уміння взаємодіяти з іншими, поважати свої права та права інших, що є ключовими в дитячому розвитку. Дитина має навчитися існувати в новому соціальному просторі.
Отже, яке воно, комфортне соціальне середовище? Це таке середовище, куди дитина йде з бажанням та задоволенням, з відчуттям, що її там чекають та раді; з усвідомленням, що ти - важливий і люди, які там є, важливі для тебе. Сприятливе соціальне середовище завжди активно заохочує дітей розвивати дружбу та доброзичливу комунікацію. Матеріальні цінності та дороговартісні іграшки в садочку не створюють дружбу, не замінять комунікацію. Соціальне середовище створюють насамперед люди. Саме від дорослих залежить безпека та комфорт дитини в соціумі, тому основним завданням педагога є створення таких умов, щоб кожна дитина відчувала себе там комфортно та безпечно.
Однією з відмінностей традиційної і сучасної дошкільної освіти є, зокрема, процес вироблення спільних правил. У традиційній групі дитячого садка ці правила встановлюються вихователем і пояснювалися дітям. У сучасній дошкільній групі правила розробляються за участі дітей. Щоб залучити дітей до цього процесу, педагог збирає дітей у місці проведення ранкових зустрічей та розпочинає дискусію про призначення правил.
Тож розглянемо, які є шляхи і засоби забезпечення та підтримки таких умов.
У групі, як і в соціумі, теж існують певні правила. Вони допомагають нам усім жити разом. Правила дуже важливі в демократичному суспільстві, оскільки допомагають захистити людей та суспільство від небезпеки, хаосу та анархії.
З досвіду впровадження правил у групі можу зробити висновок, що коли діти беруть активну участь у створенні правил для своєї групи, є більша ймовірність, що вони будуть їх дотримуватися. Тоді в дітей формується усвідомленість, що правила – це не заборона, а можливість надати рівні права кожному та кожній. Діти часто придумують багато правил. Наша роль, як педагогів, допомогти їм узагальнити та розробити універсальні правила, які можна застосовувати в багатьох різних ситуаціях. Ключовим у створенні правил для дітей молодшого дошкільного віку є те, щоб їх було небагато та щоб вони були нескладними. Бажано, щоб правила були написані й мали ілюстрації, аби всі діти в групі могли звертатися до них. Вихованці можуть підписати правила (залишити відбитки долоні чи скористатись штампами), щоб показати, що вони брали участь у їх створенні та готові їх виконувати. Таким чином діти залучаються до спільного обговорення та краще запам’ятають свої забов`язання. Так проявляється участь кожної дитини в житті групи чи закладу загалом: я маю слово, мою думку поважають, я на щось впливаю, я важливий у цьому соціумі.
Створюючи правила, краще визначити поведінку, яку ми бажаємо, а не говорити те, чого ми не бажаємо. Наприклад, правило «Ми поважаємо один одного та дружимо з усіма» може бути кращим, ніж правило «Не бийте інших». Погодьтесь, підкреслення бійки як забороненої поведінки навпаки притягує дитину до думки, що можна робити й так. Тож ми можемо залишити для дитини спокусу для штовхання, пощипування, ударів, лайки та образливої поведінки.
Правила не є одноразовою акцією раз і назавжди. Вони можуть змінюватися залежно від ситуації. Наприклад, правило «Не бігати в приміщенні» може змінитися від наявного простору в кімнаті, кількості та характеру дітей і можливостей для гри.Якщо наприкінці дня в групі залишилося небагато дітей, на вулиці злива і їм цілком вистачає вільного простору, то чому б і не побігати. Але обов’язково обговорити та домовитися, що це правило не буде діяти, коли в групі багато дітей. Потрібно також обговорити та домовитися щодо реагування на різні ситуації, що спричиняють порушення правил. Наприклад, якщо дитина бігає у груповій кімнаті та ламає саморобку з конструктора іншої дитини, ми як педагоги можемо обговорити ситуацію з дітьми та домовитися про нове правило. Ми можемо ставити такі запитання:
Щойно діти з’ясують, що біг спричинив проблему, вони будуть готові знайти рішення. Можливо, нам знадобиться направити їх, щоб вони визнали, що біг не повинен бути дозволений в ігровій зоні, де є конструктори. Головне, щоб діти зосередили увагу на проблемі, яку потрібно вирішити, а не на дитині, яка викликала цю проблему. Діти можуть вирішити зробити знак (ілюстрований) для попередження ситуації (або попросити дорослого зробити його), який говорить: «Повільно» або «Бігу – ні, кроком – так».
Правила можуть бути забороненими та дозвільними, проте слід пам'ятати, що на одне правило «не можна» повинно бути приблизно три правила «можна». Заборонні правила раджу використовувати, коли мова йде перш за все про безпеку дітей. Наприклад, «Не можна покидати групову кімнату / ігровий майданчик тощо без дозволу дорослого» або «Не можна чіпати небезпечні незнайомі предмети». Проте погодьтесь, краще сказати дозвільне правило: «Ми можемо попросити в друга погратися іграшкою», ніж заборонне «Не можна забирати іграшки в дітей». Спробуйте перетворити процес прийняття правил у гру. Наприклад, запропонуйте дітям погратися в казку, де різні тварини хочуть жити в одному будинку і їм треба домовитись, щоб жити разом. Для цього необхідно придумати правила, щоб кожна тварина задовольняє свої потреби та врахувала потреби інших. Діти беруть на себе роль однієї з тварин самостійно або за допомогою вихователя (тут можна використати кубик, на гранях якого є зображення героїв казки). Ми говоримо дітям таку важливу умову: ваше правило повинно починатися зі слів «Слід робити», а не «Не можна робити». Наприклад, «Слід прибирати після себе посуд, щоб було чисто в домі», «Слід зберігати тишу, коли всі інші лягли спати», «Слід поважати один одного і домовлятися». Після того, як кожна дитина висловила правило, діти домовляються про те, яких правил вони хочуть дотримуватися в себе групі. Важливо, щоб правила були проілюстровані. Це можна зробити за допомогою малювання, аплікацій, наліпок.
Висновки. Отже, правила допомагають дітям відчувати себе в безпеці й створюють комфортне середовище з повагою один до одного та почуттям поваги до себе. Участь дітей в організації освітнього процесу допомагає формувати в них почуття відповідальності, заохочує брати участь у прийнятті рішень щодо до того, як жити в середовищі групи та формує розуміння, що групова кімната належить саме дітям.
Список використаних джерел