ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ДИСТАНЦІЙНОГО ТА ЗМІШАНОГО НАВЧАННЯ ДЛЯ УЧНІВ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ, СПЕЦІАЛЬНОЇ ТА ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ
Царенко Ніна Олександрівна
Вчитель початкових класів
Комунального закладу « Навчально-виховне об'єднання
«Загальноосвітня школа I-III ступенів №35, позашкільний центр
Кіровоградської міської ради Кіровоградської області»
Анотація
Публікація актуалізує питання організації дистанційного та змішаного навчання для учнів з особливими освітніми потребами, спеціальної та інклюзивної освіти.
Вирішення нових завдань, поставлених перед системою освіти України процесами державотворення, кардинальними змінами в суспільно-політичному житті, вимагає вироблення адекватної організаційної структури системи освіти, яка б забезпечувала перехід до системи освіти на основі сучасних технологій. Вирішення цієї проблеми можливе завдяки впровадженню всесвітньо відомої системи дистанційного навчання.
Робота містить огляд основних рекомендацій батькам, які допомагають своїм особливим дітям навчатися разом, вдома, з допомогою комп’ютерно-інформаційного середовища.
Ключові слова: учні з особливими освітніми потребами, дистанційне та змішане навчання, асистент вчителя, сучасні технології, онлайн-уроки.
Вступ
Сьогоднішній день спонукає нас навчатися та пристосовуватися до тих умов, які диктує нам життя. Нелегко організувати дистанційне навчання з молодшими школярами в умовах карантину, а з малюками, яким необхідна найбільша увага, ще складніше. Слід зазначити, що освітній процес учнів з особливими освітніми потребами потрібно базувати на положеннях дидактики, психології, методики, підборі оригінальних завдань і видів діяльності, моделюванні творчої діяльності учнів з урахуванням створення умов для розвитку мовних, соціальних, громадянських, здоров’язбережувальних та інших компетентностей, визначених навчальними програмами.
Для реалізації поставлених завдань та цілей вчителям та асистентам вчителів інклюзивних класів слід проаналізувати індивідуальну програму розвитку дитини, календарно-тематичне планування, визначити теми для вивчення у дистанційному режимі, розробити тематичні завдання в системі онлайн в межах встановленого навантаження. Організовуючи дистанційне навчання для осіб з особливими освітніми потребами, варто пам’ятати, що форму, обсяг, структуру, зміст завдань вчителі обирають на власний розсуд використовуючи різноманітні методи і прийоми навчання.
В.О. Сухомлинський писав про особливих дітей : «Знедолена природою дитина не повинна знати, що у неї слабкий розум, слабкі сили. Виховання такої дитини має бути у сто разів ніжним, чуйнішим, дбайливішим». Як же сьогодні навчити таку дитину, та ще й дистанційно?
Для того щоб розпочати дистанційне навчання з дітьми з особливими освітніми потребами, треба просто почати: батькам треба прилаштувати дитину до нового розпорядку, вчителям потрібен помічник під час он-лайн-конференції, щоб допомагав вирішити технічні питання, а дітям – час, аби звикнути. Також треба зважати і на технічні можливості дітей та батьків. А ще – створювати для всіх максимально комфортні умови і не наполягати, щоб діти виконували завдання вчасно.
Одним з першочергових питань, що виникає у вчителя при підготовці до дистанційного навчання – спільні заняття проводити з особливими дітьми чи індивідуальні? Якщо це інклюзивний клас, то на занятті мають бути всі діти, включно з дітьми з ООП. Кожній людині потрібна людина, незважаючи на те, чи є в неї особливі освітні потреби. Не треба ізольовувати дітей з ООП і проводити з ними роботу окремо. Діти тягнуться одне до одного, сумують за своїми шкільними друзями, вони хочуть спілкуватись і радіють обличчям, які бачать на екранах своїх моніторів. Треба дотримуватися засад інклюзивного навчання і пам’ятати, що воно передбачає соціалізацію та включення в соціум [2].
Важливим питанням є також налаштування на плідну співпрацю батьків учнів. Найбільше батьків, як і всіх, хвилює, як не заразитися коронавірусом. Адже вони насамперед думають: якщо вони заразяться і потраплять у лікарню, хто буде доглядати за їх дитиною? Також у батьків дітей з ООП є страх і паніка, що діти мають слабкий імунітет і більшу ймовірність заразитись. Усе це треба обговорити педагогу з батьками та дати корисні поради. Найкраще – домовитися із психологом, медичною сестрою, корекційним педагогом і провести роботу з батьками, заспокоїти, пояснити, що всі емоції, які вони мають, передаються дітям. Особливо важко тим дітям, які не говорять, бо всі емоції в них накопичуються. Тож необхідно заспокоїти батьків.
Також вчителю необхідно провести консультацію з батьками щодо налагодження режиму дня. Дисципліна та керування часом в жодному разі не зменшить творчої жаги учня, але допоможе йому з користю провести час. Чергування різних за характером та інтенсивністю навантаження вправ дозволить уникнути нервових перенавантажень. Тому вчитель пропонує створити такий режим дня для дитини, який має схожі елементи з попереднім, коли дитина ходила до школи. Педагог може запропонувати батькам разом з дитиною намалювати, зліпити, приклеїти певні предмети на плакат, розкласти предмети-символи в коробки, аби зобразити цей режим. Плакат із режимом дня має залишатися в кімнаті дитини. Щодня його треба переглядати та працювати з ним. Це – для того, щоб допомогти дитині адаптуватись до незвичної ситуації [1].
Можна внести до режиму дня більшість занять, які дитина виконувала до карантину. Це – для того, щоб вона легше переносила зміни. А от виходи на двір можна замінити – наприклад, щоразу вдягаючи верхній одяг, коли виходите на балкон чи відчиняєте вікно.
Щодня в один і той самий час треба повторювати якийсь вид діяльності. Наприклад, приймання їжі, заняття чи ігри.
У рухливі, настільні, логічні чи тілесні ігри можна грати всією родиною. Це надаватиме дитині спокій, що всі в безпеці та впевненість, що буде завтра.
Наступний крок: організувати робоче місце для дитини, враховуючи її зорові, рухові та слухові можливості. Монітор має бути навпроти очей. Себто на підлозі, якщо дитина лежить на животі; на столі або на підставці, якщо дитина у положенні напівсидячи. Також треба пояснити, що незважаючи на те, що заняття відбуватиметься вдома, дитина чутиме знайомі голоси та бачитиме знайомі обличчя, чому на занятті будуть батьки і навіщо треба працювати разом. Коли відео увімкнеться, треба показати та розповісти, хто на зв’язку.
Одна з умов успішного дистанційного навчання дітей з ООП – залучення батьків до спільної роботи. Перше, що треба зробити вчителю, – зрозуміти, що в дистанційному навчанні батьки є партнерами педагогів. Тому перед тим як починати заняття, треба виділити час на роботу з батьками. Перед кожним навчальним днем у групі в соцмережах, в якій є батьки та вчителі, педагоги пишуть, які матеріали будуть потрібні на занятті: це можуть бути різноманітні картки, фарби, кольоровий папір, пластилін тощо. Або корекційному педагогу перед заняттям варто поспілкуватися з батьками, пояснити, як виконувати вправи з дрібної моторики та як допомогти дитині. Також слід запитати батьків, чи в них є матеріали, які необхідні для розвитку моторики. Якщо немає – треба передати ці матеріали або пояснити, як зробити їх власноруч [1].
Великим помічником для вчителя на час карантину є його педагогічна свобода, можливість регулювати, які теми висвітлювати зараз, а які залишити до очної зустрічі. Адже не всі теми діти можуть засвоїти самостійно. Батьки ж зараз – не лише найрідніша підтримка, але й тимчасові вчителі, які також втомлюються від подвійного навантаження.
Участь батьків дітей з ООП під час відеозанять буває різною:
Про ці види треба розповісти батькам і пояснити, як саме вони мають себе поводити.
Розмовляючи з дітьми з ООП через відеозв’язок, педагоги мають звертатись тільки до дитини. Дитина має розуміти, що це його заняття і що вона має відповідати. Якщо допомога батьків буде надмірною, в якийсь момент дитина може перекласти відповідальність на дорослого, який сидить поруч.
Якщо діти вчать новий матеріал, вчителю треба виводити інформацію на екран, візуалізуючи її картинкою, певним відео, презентацією. Також можна додавати звуковий супровід.
Під час відеозанять треба запитувати дітей, називаючи їхні імена. Не треба запитувати: «А хто мені скаже?». Треба ставити конкретній дитині конкретне запитання, адже через шум діти починають відволікатися.
Наприкінці кожного заняття можна попросити батьків та дітей про зворотний зв’язок. Наприклад, можна зробити тест в Google-формах із запитаннями, що покращити та змінити, що сподобалось, а що ні.
Із он-лайн ресурсів зручною та доступною в реалізації поставленої мети є програма Zoom. Якщо батьки не користувались програмою до цього і не знають, як доєднатись, треба створити або знайти в мережі інструкцію-алгоритм.
На Google платформі вчителі можуть завантажувати всі цікаві навчальні відео з вивченого матеріалу, залишають оголошення для батьків. Наприклад, про те, о котрій відбудеться наступне заняття у Zoom. Але про заняття в Zoom вчителям пропонується домовлятися з батьками заздалегідь – коли більшість зможуть вийти на зв’язок. Ті, хто не можуть бути присутніми на відеоуроці, мають змогу передивитись відеозаписи занять на Google платформі.
Аби допомогти педагогу проводити заняття через відеозв’язок, треба працювати в парі з асистентом вчителя, який модеруватиме процеси. Асистент може робити це зі свого комп’ютера. Наприклад, вмикати та вимикати мікрофони, аби ту людину, яка веде заняття або відповідає на запитання, було чутно, показувати презентації та відео, спостерігати, що роблять малюки. Також модератор може спілкуватися паралельно в чаті з батьками.За потреби, асистенти додатково щось пояснюють дитині. Також розповідають батькам, як пояснити дитині певний навчальний матеріал.
У ситуації, коли в дитини з ООП починається деструктивна поведінка під час відеозаняття, з батьками має комунікувати теж асистент – радити, як заспокоїти дитину, і дізнаватись, який матеріал потрібно додатково пояснити.
Що робити, коли дитина виявляє емоції? Потрібно підлаштовуватись під настрій дітей, аби провести відеозаняття. Якщо в інклюзивній групі, наприклад, є дитина з аутизмом, то гарний настрій – це те, що може допомогти дитині засвоїти інформацію. Інакше – педагоги домовляються з батьками, аби ті повідомили, коли дитина буде готова навчатись. Це – єдиний випадок, коли з дитиною з ООП можуть провести індивідуальне заняття або додатково щось пояснити.
Якщо в дитини починається істерика чи інша деструктивна поведінка під час заняття, то батьки вимикають відео, мікрофон і намагаються заспокоїти дитину. А потім повертаються на заняття.
Треба враховувати, що кожна дитина з ОПП потребує часу для адаптації: хтось адаптується одразу, а хтось ціле заняття може бігати кімнатою з увімкненим відеозв’язком, слухати звуки, шуми, знайомі голоси, але не розуміти, що відбувається навколо. Якщо ж думка про заняття викликає супротив, то заберіть слово «не» з меседжу «карантин – це не канікули». Повернете його, коли разом із дитиною та її батьками вирішите, що час настав.
Педагогам закладу: вихователям, асистентам вихователів, практичним психологам, корекційним педагогам, в період карантину необхідно тримати зв'язок з батьками вихованців, які мають ООП, цілодобово: в телефонному режимі, месенджерах Viber, Telegram, Google drive, Whatsapp. Батьки повинні мати можливість отримати консультацію з різних питань, або просто висловити свої думки, зняти напругу тощо.
Висновки
Використання технологій дистанційного та змішаного інтерактивного навчання сприяє ефективному формуванню ключових та предметних компетенцій під час вивчення дітьми з особливими освітніми потребами української мови та літератури, математики, природознавства робить навчання більш цікавим і змістовним, створює умови для розвитку і самореалізації школярів, потреби вчитися впродовж життя, надає нові можливості для підвищення якості здобуття учнями знань та наближення до стандартів європейської освіти, а також допомагає кожному учню відчути успіх від роботи та її результату.
Список використаних джерел:
https://tsarichanka-gromada.gov.ua/news/1591086849/
https://osvitanova.com.ua/posts/4508-osoblyvosti-dystantsiinoho-navchannia-ditei-z-oop
3.Методичні рекомендації щодо організації освітнього процесу для дітей з ООП під час карантину
https://chernivci-osvita.gov.ua/metodichni-rekomendacii-schodo-organizacii-osvitnogo-procesu-dlya-ditej-z-oop-pid-chas-karantinu-10-41-32-01-04-2020/