КОМПЕТЕНТНІСТНО-ОРІЄНТОВАНИЙ ПІДХІД ДО МОДЕЛЮВАННЯ, ПРОЄКТУВАННЯ ТА КОНСТРУЮВАННЯ СУЧАСНОГО УРОКУ НУШ
Алла ПЛАТОН
вчитель початкових класів КЗ «Ліцей «Європейська освіта» КМР»
Анотація. Сьогодні дуже важливе розуміння вчителями як їх предмет, тема, матеріал готує учнів до життя та виховує їх. А дітям важливо розуміти для чого їм здобуття тих чи інших знань, де їх можна застосувати у житті? Педагоги всіх рівнів позбуваються моделі: «відчитати урок». Адже сучасний світ вимагає прогнозування навчальних і загальних компетентностей, які формуються на уроці, вимагає створення позитивно емоційного настрою та психологічно комфортних умов уроку. Тепер, щоб бути ефективним, слід сконструювати свій урок так, щоб будь-якою темою формувати компетентності, застосовувати цікаві методи, прийоми та форми навчання. Тільки практичне втілення ідей НУШ на кожному уроці дасть можливість сформувати найліпші умови навчання, виховання та розвитку учнів.
Ключові слова: компетентність, моделювання, проєктування, конструювання, прогнозування, емоційний настрій, психологічно комфортні умови сучасного уроку.
Урок – дзеркало загальної педагогічної культури вчителя,
мірило його інтелектуального багатства,
показник його світогляду, ерудиції.
До хорошого уроку вчитель готується все життя.
В. Сухомлинський
Сучасна освіта вимагає нових підходів до організації навчального процесу, які б відповідали викликам сьогодення та забезпечували формування ключових компетентностей у здобувачів освіти. У контексті реформи Нової української школи (НУШ) особливого значення набуває компетентнісно-орієнтований підхід, що передбачає інтеграцію знань, умінь, цінностей та досвіду в практичній діяльності учнів. Моделювання, проектування та конструювання уроків за таким підходом спрямоване на створення умов для активної участі кожного учня в освітньому процесі, розвиток його критичного мислення, творчості та здатності приймати відповідальні рішення [1, с. 1]. Це забезпечує не лише засвоєння навчального матеріалу, а й формування в учнів здатності застосовувати знання у реальних життєвих ситуаціях.
Проблема компетентнісно-орієнтованого підходу до навчання досліджується багатьма сучасними та класичними педагогами. Її основи зазначені у працях таких видатних науковців, як:
Ці дослідники стали фундаментом для розвитку компетентнісного підходу, який сьогодні є невід’ємною складовою реформування освіти в Україні [2, с. 7]. Підготувати та провести такий урок нелегко. Потрібно відповідально ставитися до своїх обов’язків, але найбільше – вийти на сучасний рівень педагогічного мислення. Реалізація прагнення провести завтрашній урок краще за сьогоднішній розпочинається з його підготовки. Учитель має володіти добре розвиненими навичками моделювання, проєктування, конструювання уроку.
Моделювання - це створення умовної моделі уроку, чітке визначення місця уроку і в змістовному, і в методичному аспектах у межах навчального курсу, розділу, теми, формування загальної мети вивчення матеріалу, обрання педагогічних методів, прийомів, технологій, використання яких забезпечить досягнення поставленої мети у найраціональніший спосіб.
Проєктування – це створення структури педагогічного процесу, визначення виховних і розвивальних завдань, прогнозування результатів, опрацювання змістовної частини матеріалу, прогнозування навчальних і загальних компетентностей, які формуються на уроці.
Конструювання – це створення конструктору уроку, чітке формування мети, завдань, типу, форми проведення уроку, конкретизація методів, прийомів, запис дій вчителя та передбачення дій учнів, раціональний розподіл часу, виокремлення структурних елементів навчальної діяльності.
Педагог має чітко сформулювати мету уроку, завдання, тип, форми проведення уроку, тому що це його зорієнтує, як і що треба робити, яка ціль поставлена в цій темі – саме це надає вчителю впевненості. Ніхто не відміняє того, що буде багато імпровізації і вона повинна мати місце на кожному уроці. Тому що ніколи вчитель не може абсолютно все передбачити, спрогнозувати. Бо це - живі діти, живе спілкування. Щось може піти не так, як запланував учитель. Кожен педагог хоче, звичайно, максимально наблизитися до проведення ідеального уроку, але завчасно будьте готовими до того, що може бути так, а може бути і по-іншому, щоб потім не розчаровуватись своїми передбаченнями.
Для чого ми це робимо? Для того, щоб бути максимально впевненими у результативності. Для того, щоб у наш урок можна було інтегрувати багато цікавого. Ми починаємо обирати такі методи, такі прийоми та технології, які б нам хотілося використати саме на цьому уроці. Але тут ми починаємо щось відсівати, тому що у нас є таймінг уроку. Необхідно відбирати серед маси методів, прийомів і технологій ті декілька «родзинок», які потрібні саме на цей урок. Методи, які максимально сформують ті компетентності, які б учитель хотів сформувати на конкретному уроці.
Далі вчитель має записати свої дії та спрогнозувати передбачення дій учнів. Від цього запису в учителя може відразу народитися ще багато ідей, про що у нього можуть запитати учні. Добре, що при цьому є час більше підготуватися, є час створити більш цікавіше проблемну ситуацію, щоб педагог був сам задоволеним від свого уроку. Тому, краще записувати, замальовувати, робити графік своїх дій та передбачати дії учнів.
Треба зазначити також, що в силу багатьох причин, може не бути спалаху того інтересу у дітей, на який розраховує вчитель, і що тоді робити? Треба налаштувати себе психологічно в тому, що діти можуть прийти з поганим настроєм, втомлені, роздратовані попереднім уроком, або щось трапилось в родині тощо. І у дітей не було того спалаху інтересу, не було запитань, дискусій і, звичайно, буде легше, якщо ми це передбачимо, ніж втратимо час уроку, щоб перелаштуватися і повести урок вже в іншому контексті.
Учителеві слід передбачати найрізноманітніші фідбеки, адже вони є важливим інструментом для моніторингу ефективності навчання та забезпечення зворотного зв’язку з учнями. Фідбек допомагає не лише оцінити рівень засвоєння матеріалу, а й стимулює рефлексію, коригує навчальний процес та мотивує учнів до подальшого розвитку. Ефективний фідбек може бути як вербальним (усні коментарі, обговорення), так і невербальним (жести, міміка, сигнальні картки). Крім того, сучасні підходи до навчання передбачають використання цифрових інструментів для забезпечення оперативного фідбеку – онлайн-опитування, інтерактивні платформи та тестувальні програми.
Важливо, щоб фідбек був конструктивним, конкретним і позитивно спрямованим. Учитель має врахувати індивідуальні особливості учнів, створюючи комфортну атмосферу для діалогу. Наприклад, заохочувальні коментарі, які мотивують до вдосконалення, знижуючи страх перед помилками. Різноманітність підходів до фідбеку – це ключ до розвитку самостійності учнів, формування їхньої критичної та креативної компетентності, а також до покращення якості навчального процесу загалом.
На етапі конструювання уроку ще дуже важливо виокремлювати структурні елементи навчальної діяльності. Вчителю треба бути менеджером діяльності дітей, керувати цим процесом, який відбувається на уроці відповідно до формування компетентностей НУШ. Які уміння включають ці компетентності: читати з розумінням; висловлювати власну думку усно й письмово; критично і системно мислити; творити; проявляти ініціативу; логічно обґрунтовувати позицію; конструктивно керувати емоціями; оцінювати ризики; приймати рішення; розв’язувати проблеми.
Компетентнісне навчання – це динамічне поєднання знань, умінь та цінностей. Лише в комплексі це дає результат. Знання в цьому випадку не самоціль, а радше засіб формування умінь. Формування компетентностей – це ні в якому разі не проти знань, це якраз поєднання знань, навичок, цінностей. Коли є цінності разом зі знаннями - тоді це компетентність, коли діти розуміють для чого вони це вивчають та де це застосувати в реальному житті [3, с. 61].
При підготовці до уроку, треба враховувати також професійні компетентності, якими має володіти кожен педагог: мовно – комунікативну, предметно-методичну, інформаційно – цифрову, психологічну, емоційно-етичну, педагогічне партнерство, інклюзивну, здоров’язбережувальну, проектувальну, прогностичну, організаційну, оцінювально-аналітичну, інноваційну, здатність до навчання впродовж життя, рефлексивну [5, с. 99].
Таким чином, професійні компетентності педагога є основою для ефективного планування та проведення уроків, що відповідають вимогам Нової української школи. Практичне втілення професійних компетентностей педагога найбільш яскраво проявляється у підході до моделювання, проєктування та конструювання сучасного уроку.
Для досягнення освітніх результатів, кожен урок у НУШ розподіляється на ключові етапи, які враховують вікові та індивідуальні особливості учнів, сучасні методики навчання та можливості інтеграції міжпредметних зв’язків:
Оскільки це етапи, то вони йдуть почергово один за одним. На кожному з етапів уроку треба визначити:
Етап вступного повторення. Мета: визначити рівень попередньої підготовленості учнів з теми; актуалізувати знання, потрібні для вивчення нового матеріалу; актуалізувати мислення. Формувати групи компетентностей: уміння вчитися, інформаційну, соціально-трудову. Методи: фронтальна бесіда, усне опитування, робота зі схемами й малюнками, прогнозування, робота з текстом підручника, самоперевірка за зразком… Прийоми: «Назви відповідь», «Пошук загального». «Незакінчене речення», «Інтрига», «Фантастичний додаток», «Відстрочена відгадка», складання й розв’язання кросвордів, «Альтернатива», «Світлофор», «Мозковий штурм», «Асоціація», «Зайве слово», «Шифрування»… Форми навчання: індивідуальні, парні, групові, фронтальні… Засоби: диктанти, тести, медіазасоби, навчальні посібники, підручники, таблиці, моделі…. Якщо вчитель кожного уроку будемо правильно планувати етап вступного повторення, тоді кожен урок буде дійсно круто і методично спрограмований, змодельований.
Етап вивчення нового матеріалу. Мета: допомогти учням засвоїти факти й основні ідеї, забезпечити якість вивчення нового матеріалу; формувати вміння виокремлювати головне, актуалізувати, конспектувати, порівнювати, зіставляти; забезпечити диференційований підхід; встановити зв’язки між уже опанованими та новими знаннями. Формувати групи компетентностей: соціально-трудову, загально – культурну… Методи: спостереження, дискусія, створення проблемної ситуації та інше. Прийоми: «Знаємо-бажаємо дізнатися – дізнались», «Моделі, що ожили», «Світлофор настрою», «Снігова грудка», «Два – чотири – всі разом» «Зворотній зв’язок», релаксаційні вправи, рефлексія. Форми навчання: парна, індивідуальна, колективна. Засоби: медіазасоби, завдання для моніторингу рівня знань , навчальні посібники. Тут треба допомогти засвоювати саме матеріал, який ми викладаємо і забезпечити якість вивчення цього матеріалу.
Практичний етап. При формуванні компетентностей потрібна динаміка, практика, дія. На цьому етапі необхідно вчити дітей, де вони зможуть застосувати ці знання, які вміння і навички вони зможуть сформувати за допомогою цих знань. Саме на практичному етапі дуже багато компетентностей можна сформувати [6, с. 1].
Етап спостереження і діагностування. Мета: організувати і підтримувати безперервний зворотній зв’язок; спостерігати за процесом опанування та застосування знань, умінь, навичок; здійснювати моніторинг навчальних досягнень учнів, формувати на кожного учня «досьє успішності». Формувати групи компетентностей: уміння вчитися, інформаційну, соціально – трудову. Методи: фронтальна бесіда. усне опитування, робота зі схемами, малюнками, прогнозування, робота з текстом. Прийоми: «Павучки», «Місткий кошик», «Зворотній зв’язок», релаксаційні вправи. Форма навчання: індивідуальна, парна, групова. Засоби: підручники, таблиці, моделі. На цьому етапі вчитель разом з учнями узагальнює і систематизує знання, вміння, навички. Як діти бачать цю тему у світі, у своєму житті, що вони звідси винесли.
Етап узагальнення і систематизації знань. Мета: допомогти учням узагальнити та систематизувати засвоєний матеріал; закріпити отримані знання; сформувати вміння порівнювати, класифікувати, аналізувати, узагальнювати інформацію; підготувати до використання знань у нових ситуаціях; формувати навички самоконтролю, рефлексії, творчого підходу до розв’язання завдань. Забезпечити умови для актуалізації міжпредметних зв’язків, сприяти розвитку критичного мислення, виховувати самостійність і впевненість у власних знаннях. Формувати групи компетентностей: навчально-пізнавальну, соціальну, загально-культурну, інформаційно-комунікаційну. Методи: обговорення, розв’язання проблемних завдань, інтерактивні вправи, гра, практичні роботи. Прийоми: «Ментальна карта», «Кубування», «Асоціативний кущ», «Діаграма Венна», «Коло ідей», «Щоденник подвійних нотаток», «Творча лабораторія», рефлексивні вправи. На цьому етапі учні мають не лише відтворити вивчений матеріал, але й продемонструвати розуміння його значення, зв’язок із практичним життям, і навички його застосування.
Етап домашньої роботи. Мета: сприяти закріпленню, поглибленню та застосуванню знань, умінь і навичок, отриманих на уроці; розвивати самостійність, відповідальність та навички організації власної діяльності; формувати вміння працювати з додатковими джерелами інформації; стимулювати творче мислення, інтерес до навчання та саморозвитку; забезпечити диференційований підхід до виконання завдань з урахуванням індивідуальних можливостей учнів. Прийоми: «Драбинка складності» (вибір рівня складності завдання); «Творче завдання»; «Мої дослідження»; «Склади і розкажи»; «Карта знань»; «Квест-завдання»; «Щоденник вражень». Форми домашньої роботи: індивідуальна; парна (за домовленістю або при роботі над спільним проєктом); групова (для творчих завдань, проєктів або досліджень). Учитель має подбати, щоб завдання були зрозумілими, посильними й цікавими, з можливістю вибору для диференційованого підходу. Особливу увагу слід приділяти завданням, які розвивають творче мислення, аналітичні здібності та здатність самостійно шукати інформацію [5, с. 99].
Етап психологічного супроводу. Мета: забезпечити емоційний комфорт та позитивну атмосферу в навчальному процесі; зняти напругу, тривожність, запобігти перевтомі. Прийоми: «Світлофор настрою», «Техніка дихання: вдих-видих», «Квітка емоцій», «Я у світі», «Дерево подяки», «Коло підтримки», релаксаційні вправи («Море спокою», «Політ птаха»). Засоби: візуальні матеріали (картки емоцій, кольорові маркери, малюнки), аудіозаписи для релаксації (спокійна музика, природні звуки), настільні ігри для командної взаємодії, вправи та завдання для розвитку емоційного інтелекту, інтерактивні дошки та медіа засоби. Психологічна підтримка допомагає не лише уникнути конфліктів та стресів, а й мотивує до навчання, сприяє формуванню позитивного ставлення до себе, до однокласників та до шкільного середовища в цілому.
Таким чином, компетентнісно-орієнтований урок є ефективним засобом для реалізації концепції Нової української школи, сприяє активізації навчальної діяльності учнів, підвищенню їхньої мотивації та розкриттю творчого потенціалу. Впровадження такого підходу в навчальний процес – це шлях до якісної освіти, яка готує дітей до викликів сучасного світу та формує їх як відповідальних, самостійних і конкурентоспроможних громадян.
Список використаних джерел