МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ

Бердянської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. № 1

Бердянської міської ради Запорізької області

МЕТОДИЧНА ПАМ’ЯТКА

Використання

акмеологічних прийомів навчання

на різних етапах уроку

Підготували:

заступник директора з НВР Третьякова М.М.,

психолог Островська О.М.

2016

Орієнтація, мотивація навчальної діяльності.

На етапі мотивації створення ситуації успіху більшою мірою визначається психологічними аспектами.

"Створення позитивного настрою". Побажання гарного настрою та успішної роботи на уроці.

"Внесення мотиву". Показує дитині заради чого, кого здійснюється ця навчальна діяльність, кому й чому вона потрібна.

"Вибір адекватних стимулів". Стимул для роботи повинен бути привабливим для учнів, а при втраті своєї актуальності змінюватись.

"Сповідь". Рекомендується застосовувати в тих випадках, коли є надія, що відверте звертання вчителя до кращих почуттів учнів зустріне розуміння, викличе відповідний відгук.

"Емоційне блокування"— це обмеження розгортання образи, розчарування, утрати віри у власні сили. Треба допомогти учневі пересилити свою невдачу, знайти її причину, переорієнтувати його з песимістичної оцінки подій на оптимістичну.

"Шикуйсь!". Нетривалий експресивний вплив - педагогічне навіювання, зібране в яскравий фокус ("До справи! Розпочинаймо!").

Цілепокладання.

Узгодження цілей уроку з учнями – визначення цілей і очікуваних результатів разом з учнями; доповнення цілей уроку, продовжуючи висловлення тощо.

"Ефект Розенталя" або "Ефект навіювання": „Ти це можеш”, „Тобі це вдається” тощо.

"Зняття страху" - допомогає перебороти невпевненість у власних силах.

"Авансування" – допомагає вчителю висловити тверду переконаність у тому, що його учні обов’язково впораються з поставленим завданням, що, у свою чергу, переконує дитину у власних силах і можливостях. “У тебе обов’язково вийде”, “Я навіть не сумніваюсь у позитивному результаті” тощо.

Цілереалізація.

"Анонсування". Спершу треба обговорити з учнем, що йому потрібно буде зробити, провести мовби репетицію майбутньої події, що створить психологічну установку на можливий успіх, дасть упевненість у власних силах.

"Даю шанс". Спеціально підготовлена педагогом ситуація, за якої дитина отримує можливість неочікувано для самої себе розкрити власні здібності.

"Прихований інструктаж". Допомагає дитині уникнути поразки. Досягається шляхом побажання, наприклад: «Можливо краще почати з ...», «Виконуючи роботу не забудьте про ...».

"Повір у себе ". Учитель створює умови, за яких дитина, виконуючи навчальне завдання, зненацька починає вірити у свої можливості.

"Особисте відкриття". Підготовлена вчителем заздалегідь ситуація, спрямована на вивільнення в дитині внутрішньої енергії, яка проявляється усвідомленням дитиною власних здібностей, у такий спосіб формуючи її творчий потенціал.

"Персональна винятковість". Визначає важливість зусиль дитини в діяльності, що здійснюється або здійснюватиметься, наприклад: «Тільки ти міг би…», «Тільки тобі і можу доручити…».

"Еврика". Прагнення вчителя активізувати учнів нехай на маленьке, але власне відкриття відомих фактів, що спонукає їх мислити, відкривати для себе нове, розкривати красу процесу пізнання. Створюються умови, за яких дитина, виконуючи навчальне завдання, несподівано відкриває в собі невідомі досі здібності. Завдання вчителя – помітити це глибоко особисте відкриття, всіляко підтримати дитину, поставити нову мету й надихнути на її досягнення.

"Невтручання". Максимальне надання самостійності у вирішенні проблем. Краще залишити учнів на деякий час у спокої й дати можливість самим розібратися в собі та ситуації, що склалася.

"Гидке каченя". Важливо вчасно побачити позитивні якості учнів, створити всі можливі умови для тих, кому так необхідно, щоб хтось повірив у них, допоміг удосконалитися.

"Емоційне заохочення". Полягає в тому, щоб уселити в дитину віру в себе, похвалити за будь-що, навіть незначне; усмішкою, поглядом дати зрозуміти учню, що серце вчителя розкрите для нього.

"Сходинки до успіху". Педагог веде вихованця поступово вгору, крок за кроком підіймаючись разом з ним сходинками знань, психологічного самовизначення, знаходження віри в себе та оточуючих.

"Стеж за нами". Використовується для дітей з інтелектуальною занедбаністю, з лінощами думки. Сенс його полягає в тому, щоб дати можливість учню відчути радість визнання в собі інтелектуальних сил.

"Зараження". Заразити” колектив інтелектуальної радістю за тому випадку, якщо успіх окремого школяра стане стимулом для успіху інших, переросте в успіх багатьох, а усвідомлення чого успіху викликає радість всіх.

"Емоційний сплеск". Це спроба дати емоційний заряд упевненості в тяжку для учня хвилину, нагадавши йому про його великі інтелектуальні можливості, звільнити від психологічної затисненості енергію, думку, знання.

"Обмін ролями". Дає учням можливість проявити себе, наприклад, у ролі вчителя, показує дітям, що вони здатні робити набагато більше, ніж від них очікують.

"Допомога друга" або "Швидка допомога". Це вчасна допомога як з боку викладача, так і з боку учнів, що підтримує прагнення дитини стати на ноги, уселяє в неї впевненість у власні сили, у спроможність здолати труднощі.

"Створення ситуації змагань". Завдання педагога — створення й утримання ситуації інтелектуально-творчого змагання під педагогічним контролем.

"Підказка". Робота з підручником, схемою-опорою, додатковою навчальною літературою тощо.

«Почую кожного». Учитель організовує роботу так, щоб кожен учень мав можливість (і відчував необхідність) відповідати.

"Емоційне розвантаження".Організм людини під впливом тривалих напружень зазнає втоми. У цьому випадку йому потрібна розрядка – релаксація. Добре використати з цією метою музику, поезію, слайд-шоу, короткі фізичні психологічні вправи.

"Навмисна помилка". Активізує увагу учнів. Його рекомендується використовувати при перевірці знань.

"Емоційне погладжування". Вселити дитині віру в себе, похвалити за будь-що, навіть незначне; усмішкою, поглядом дати зрозуміти дитині, що серце, душа педагога розкриті й готові піти на емоційний контакт.

Рефлексійно-оцінюючий етап.

"Холодний душ". Учителю не слід поспішати з поліпшенням оцінок, він не тільки не "поливає бальзамом" зачеплене самолюбство, але й трохи "підсипає солі" (за А.С.Макаренком).

"Констатація успіху". Учитель констатує кожен успіх дитини, можливо, і незначний на перший погляд, але таким чином надихає її на нові досягнення.

"Загальна радість". Це емоційний відгук присутніх на успіх члена свого колективу. Важливо, щоб у досягненнях кожного учня присутні бачили результати праці, а сам учень розумів, що його радість – це радість підтримки, стану «свій серед своїх».

"Неочікувана радість". Неочікувана радість — це психологічний стан задоволення від того, що результати діяльності людини виявилися вищими від очікуваних.

"Стабілізація".Створення умов для того, щоб загальна позитивна реакція класу на діяльність учня не стала одноразовою, а, за можливістю, часто повторювалась.

"Висока оцінка деталі". Допомагає емоційно пережити не результат в цілому, а якоїсь її окремої деталі:«Найбільше мені сподобалось у твоїй роботі…», «Найбільше тобі вдалося…».

"Коментар, що дає надію". Оцінка надзвичайно важливий елемент уроку. Усний коментар педагога здатний пом’якшити гіркоту, підбадьорити, дати надію, викликати почуття співпереживання.