«ДОШКІЛЬНА ЗРІЛІСТЬ» – УСПІШНИЙ КРОК ДО НАВЧАННЯ В ШКОЛІ
Олена ОСИПЕНКО
Вихователь-методист
Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 28 «Зірочка»
Анотація. В роботі розглянуто сутність поняття «дошкільна зрілість»; її важливість у контексті наступності дошкільної та початкової освіти; принципи організації освітнього процесу та простору закладу дошкільної освіти для її формування.
Ключові слова: дошкільники, діти дошкільного віку, дошкільна зрілість, базові якості особистості, розвивальне середовище закладу дошкільної освіти.
Постановка проблеми. Часто у суспільстві побутує твердження про те, що успішність особистості у зрілому віці залежить від початкових знань та навичок, отриманих під час перших років навчання у школі. Стверджуючи це, забувають про дошкільну освіту, яка є важливим етапом в становленні особистості, оскільки є першою освітньою ланкою у житті дитини.
Від успішності переходу з дошкільної до початкової освіти, залежить подальша успішність у навчанні та житті людини в цілому. На цей перехід та сприйняття нової ситуації розвитку безпосередньо впливає дошкільна зрілість дитини.
Аналіз досліджень і публікацій. Поняття дошкільної зрілості у своїх працях висвітлювали Богуш А., Гавриш Н., Токарєва Л. та ін. Психологічний супровід дошкільної зрілості вивчали Бєлєнька Г., Піроженко Т., Ладивір С. та ін. Важливість організації предметно-розвивального середовища окреслювали Демкова В., Леонтьєва І.,. Ковшар О. та ін. Проте проблема дошкільної зрілості та важливість її формування вивчена недостатньо.
Постановка завдання. Метою дослідження є: висвітлення сутності поняття «дошкільна зрілість» та основні шляхи її формування в освітньому просторі закладу дошкільної освіти.
Виклад матеріалу. Часто, в контексті наступності дошкільної та початкової освіти, дослідники співвідносять поняття «дошкільна зрілість» із поняттям готовності до навчання у школі, або й зовсім ототожнюється з терміном «інтелектуальна готовність» та враховують у його вимірюванні показники навчальних умінь та навичок, засвоєних знань, тощо. Такий підхід є не зовсім правильним, як зазначають багато вчених. Тому слід розрізняти ці два різні поняття.
Зокрема Піроженко Т. і Ладивір С. стверджують, що дошкільна зрілість – феномен, що визначається сформованістю усіх психічних процесів (емоційних, когнітивних та вольових процесів) та характеризують новий етап розвитку психічних процесів – довільність [7].
З цим визначенням погоджується Гавриш Н. та доповнює, що така зрілість передбачає високий рівень сформованості якостей, які належать до категорії базових, а саме: міжособистісна злагода, партнерство, самостійність, чуйність, шанобливість, допитливість, спостережливість, креативність, розсудливість. Рівень їхнього розвитку визначає рівень психічної активності дитини та створює можливості для подальшого її розвитку.
Науковиця влучно підкреслює: «Дошкільна зрілість – це не лише володіння знаннями, а володіння вміннями доцільно використовувати ці знання», а також доцільно діяти у суперечливих ситуаціях з урахуванням власних можливостей та інших її учасників [4, 30].
Дослідниця Токарєва Л. під «дошкільною зрілістю» розуміє такий психічний стан дошкільника, за якого розвиток якісних новоутворень перебуває на оптимальному рівні, для них дошкільний вік є сенситивним періодом [8, 233].
Дефініція поняття «дошкільна зрілість» відображена в Базовому компоненті дошкільної освіти (далі - БКДО), де зазначено, що саме дошкільний вік є основою розвитку базових компетентностей і навичок, емоційних, інтелектуальних та вольових якостей та процесів, досягнення психофізіологічної, фізичної та психологічної зрілості. Все зазначене дає можливість опанувати нову соціальну роль – учня, переходу до систематичного навчання у школі та сприяє формуванню навчальної діяльності. Саме зрілість всіх цих якостей та процесів забезпечує успішність розвитку навчальних навичок у подальшому житті дошкільника [1, 36].
Дослідниця Богуш А. визначила компоненти і показники дошкільної зрілості. Вона виокремлює три її компоненти з показниками:
1. Особистіcно-зорієнтований компонент включає: усвідомлення образу «Я» та його місця в системі взаємовідносин; сформованість базових якостей особистості (самосвідомості, самооцінки, само ставлення, самовпевненості, самостійності, ініціативності, креативності, відповідальності та свободі вибору).
2. Емоційно-ціннісний компонент включає у себе: емоційну усталеність дитини, позитивно-мотиваційну спрямованість на здобуття нових знань, умінь та навичок; позитивні взаємовідносини у новому колективі; готовність до набуття нової соціальної позиції.
3. Операційно-діяльнісний компонент включає: сформованість необхідних знань, умінь і навичок; довільність психічних процесів і поведінки; наявність передумов навчальної діяльності (сформованість компетенцій відповідно Державного стандарту - БКДО) [3, 162-163].
На думку Піроженко Т. і Ладивір С. дошкільна зрілість, як якісний розвиток всіх психічних новоутворень, передбачає можливості дошкільника виявити особистісну активність у всіх притаманних йому видах діяльності – грі, пізнавальній, художньо-образній і на репродуктивному, і на творчому рівні [7].
Дослідниця Бєлєнька Г. стверджує, посилаючись на БКДО, що для досягнення дошкільної зрілості, у дитини повинні бути сформовані такі базові якості особистості: довільність, самостійність, відповідальність, креативність, ініціативність, свобода і безпечність поведінки, самосвідомість, само ставлення, самооцінка. Алгоритм формування базових якостей дослідниця вбачає у таких пунктах:
Гавриш Н. наголошує, що педагог повинен організовувати діяльність дошкільників, дотримуючись таких принципів організації освітньої роботи, спрямованої на забезпечення дошкільної зрілості:
1. Принцип емоційного задоволення (гармонійна атмосфера у групі, що сприяє створенню позитивної мотивації до пізнання).
2. Принцип проблемності (застосування педагогом проблемно-пізнавальних ситуацій).
3. Принцип розуміння пізнавального матеріалу і опори на минулий досвід дошкільника (включення нової інформації у наявний досвід, для створення «одного цілого»).
4. Принцип забезпечення цілісності діяльнісного, емоційного та інтелектуального (задіяння у роботі не тільки інтелектуальної, а й емоційної та сенсорної складової).
5. Принцип пріоритетності у збагаченні життєвого досвіду дошкільника (включає особистий досвід, досвід організованих форм навчання, досвід самостійної діяльності).
6. Принцип інтеграції (використання різних форм роботи).
7. Принцип співпраці та єдності впливів ЗДО та сім’ї з питань виховання базових якостей.
8. Принцип індивідуального підходу до формування базових якостей [4, 32-33].
Багато дослідників вбачають одну з важливих умов формування у дитини дошкільної зрілості у створенні універсального розвивального життєвого простору, в якому передбачена реалізація різних видів діяльності дошкільників та їх змістове наповнення [5, 70].
Також Демкова В. і Леонтьєва І. додають, що раціонально організоване предметно-розвивальне середовище групи є не тільки місцем для ігрової діяльності дошкільників, але також сприяє засвоєнню ними нових знань, розвитку навичок і формуванню компетенцій, розвитку психічних процесів, пізнавального інтересу та активності дошкільників [5, 70].
З цим погоджується і Ковшар О., стверджуючи, що освітньо-розвивальне середовище закладу дошкільної освіти є важливою умовою ефективної підготовки дитини до майбутнього самостійного життя та набуття нею дошкільної зрілості. Для цього освітнє середовище в закладі має бути організоване таким чином, щоб спонукати дошкільника до здійснення активних дій відповідно до власних можливостей, формувати у дитини певний рівень освіченості.
Ознаками такого середовища є:
партнерська взаємодія з метою психологічного захисту та становлення особистості;
знання, уміння, навички – не мета, а засіб розвитку особистості;
організація активної діяльності, метою якої є формування дошкільної зрілості;
безперервність взаємодії; наступність дошкільної та початкової освіти;
відкритість та педагогічна підтримка; забезпечує потреби та інтереси дитини дошкільного віку [6, 96].
Висновки і перспективи подальших досліджень. Таким чином, особлива організація освітнього процесу, підхід до раціонального створення освітньо-розвивального середовища закладу дошкільної освіти та дотримання принципів організації освітнього простору створюють сприятливі умови для формування у дитини дошкільної зрілості і, як наслідок, забезпечує успішний перехід від дошкільної до початкової освіти.
Перспективу подальших досліджень вбачаємо у вивченні та практичній перевірці умов успішного формування дошкільної зрілості, налагодженні співпраці закладу дошкільної освіти та сім’ї.
Список використаних джерел