Психолого-педагогічний семінар на тему:

«Поведінка як зовнішній прояв особистості учня»

Поведінка – це дзеркало,

у якому кожен показує своє обличчя. (В.Гете)

Кожна особистість – геніальна.

Проте, якщо оцінювати рибу

за її вмінням лазити по деревах,

то вона так і проживе все своє життя

                впевненою, що вона незграба.

(Альберт Ейнштейн)

Мета: підвищити рівень поінформованості педагогів про поведінку та її види, можливі причини виникнення стійкої неслухняності дитини, особливості профілактичної та колективної роботи батьків та вчителів над корекцією негативної поведінки здобувачів освіти.

План:

1. Вступне слово.
2. Розкрити поняття «поведінка» та її види.
3. Проаналізувати можливі причини виникнення стійкої неслухняності дитини.
4. Визначити найпоширеніші помилки педагогів при роботі з дітьми з девіантною поведінкою.
5. Створення переліку цілеспрямованих виховних кроків під час роботи з підлітком з девіантною поведінкою.

Вступ.

Вікові особливості темпераменту виявляються у всіх дітей по різному. Навіть діти – представники одного типу темпераменту розрізняються у своїй поведінці та реакціях, але мають між собою більше спільного, ніж діти різних типів. Знання характерних особливостей поведінки дітей залежно від типу їх темпераменту, важливо для педагогів, щоб побудувати індивідуальний підхід до кожної дитини, забезпечити для її розвитку відповідні умови.

Темперaмент дитини — один iз найважливіших орiєнтирів у здійсненні індивідуального підходу в її вихованні. Сутнiстю індивідуaльного підходу у вихованнi виступає вaріативне використання педагогом цілісної системи виховної роботи з урахуванням індивідуальності дитини. Успiшне здійснення індивiдуального підходу у вихованні передбачає багатокомпонентну та водночас єдину систему розробки та реалізації індивідуальних виховних програм. Для дiтей кожного типу темперaменту актуальними є певні виховні завдання. Індивідуaльного пiдходу вимагають діти з різною мірою їх фізичної активності — рухливості. Тaктики врахування типів темпераменту дітей полягають як у створенні сприятливих зовнішніх умов, тaк і в озброєнні дiтей уміннями саморегуляцiї.

В академічному тлумачному словнику поняття  «поведінка» – це

• сукупність чиїх-небудь дій і вчинків;
• спосіб життя;
• певні дії і вчинки взагалі
• уміння поводити себе відповідно до встановлених правил;
• реакція організму на яке-небудь подразнення або вилив чогось.

Класифікація поведінки:

• соціальна і індивідуальна
• внутрішня і зовнішня
• вроджена і набута (в ній творча)
• навмисна і ненавмисна
• усвідомлена і неусвідомлена
• правильна і помилкова

Соціальна поведінка – дії людини серед людей і щодо людей, соціально значущі дії.

У соціальної поведінки безліч різновидів:

• адекватна і неадекватна
• конфліктна і синтонна (співзвучна, гармонійна)
• правильна і помилкова
• девіантна і деліквентна

Для довідки: Девіантна – поведінка, яка відхиляється від прийнятих у суспільстві норм та правил. Деліквентна – різновид девіантної поведінки, сукупність протиправних вчинків та злочинів.

Причини стійкої неслухняності дитини слід шукати в глибині її психіки, хоч на поверхні здається, що вона «просто не слухається», «просто не бажає зрозуміти», а насправді причина інша. І, як правило, вона емоційна, а не раціональна. Більш того, вона не усвідомлюється ні дорослими, ні самою дитиною.

Перша – боротьба за увагу. Якщо дитина не отримує потрібної кількості уваги, яка їй так необхідна для нормального розвитку і емоційного благополуччя, то вона шукає свій спосіб її отримати: неслухняність. Батьки раз у раз відриваються від своїх занять, роблять зауваження... Не можна сказати, що дитині це вже дуже приємно. Але увага все-таки отримана. Краще така, ніж ніяка.

Друга причина – боротьба за самоствердження проти надмірної батьківської влади і опіки. Знаменита вимога «я сам» дворічного малюка зберігається протягом всього дитинства, особливо загострюючись у підлітків. Діти дуже чутливі до утиску цього прагнення. Але їм стає особливо важко, коли батьки спілкуються з ними, в основному, у формі вказівок, зауважень і побоювань. Батьки вважають, що так вони прищеплюють своїм дітям правильні звички, привчаютьїх до порядку, попереджають помилки, взагалі – виховують. Це необхідно, але питанняв тому, як це зробити. Якщо зауваження і поради дуже часті, накази і критика дуже різкі, а побоювання надто перебільшені, то дитина починає бунтувати. Батьки зіштовхуються з упертістю, свавіллям, діями наперекір. Значення такої поведінки для дитини – відстояти право самому вирішувати свої справи, і взагалі, показати, щовона особа. І не важливо, що її рішення часом не дуже вдалі. Навіть помилкові. Зате вони свої, а це – головне!

Третя причина – бажання помститися. Діти часто бувають ображені на батьків. Причини можуть бути дужерізні: батьки більш уважні до молодшої дитини; мати розлучилася з батьком, і в сім’ї з’являється вітчим; дитину відлучили від сім’ї (поклали в лікарню, відправили до бабусі); батьки постійно сваряться. Багато і одиничних причин для образи: різке зауваження, невиконана обіцянка, несправедливее покарання... і знову в глибині душі дитина переживає і навітьстраждає, а на поверхні – все ті ж протести. Неслухняність, неуспішність в школі. Зміст «поганої» поведінки в цьому випадку можна висловити так: «Ви зробили мені погано – нехай і вам також буде погано!...»

Нарешті, четверта причина – втрата віри у власний успіх. Може трапитися, що дитина переживає своє неблагополуччя в якійсь одній галузі життя, а невдачі у неї виникають зовсім в іншій. Наприклад, у хлопчика можуть не складатися відносини в класі, а наслідком буде запущене навчання.  В іншому випадку неуспіх в школі можуть привести до зухвалої поведінки в сім’ї і т.д. Подібний «зсув неблагополуччя» відбувається через низьку самооцінку дитини, накопичивши гіркий досвід невдач і критика на свою адресу, вона взагалі втрачає впевненість у собі, приходить до висновку: «Нічого старатися, все одно нічого не вийде». Це – в душі, а зовнішньою поведінкою дитина показує: «Мені все одно», «І нехай поганий», «І буду поганий!».

Погодьтеся, що прагнення дітей цілком позитивні і закономірні, і виражають природну потребу в теплі та увазі батьків, потребу у визнанні і пошані їхньої особистості, почутті справедливості, бажанні успіху. Взагалі в психології прийнято вважати, що поведінка людини має позитивний намір. Скоюючи вчинок, людина, сама того не усвідомлюючи, прагне до чогось позитивного і потрібного для благополуччя свого психічного стану. Але способи досягнення цього позитивного можуть бути негативними.

Чому ж підлітки такі «безрозсудні»? А тому, що не знають, як це зробити інакше. І тому будь-яке серйозне порушення поведінки підлітка – це сигнал про допомогу. Своєю поведінкою він говорить нам: «Мені погано! Допоможіть мені!».

Практична частина.

Вправа 1. Мозковий штурм (5 хв.).

Запитання для учасників групи «Що таке девіантна поведінка?».

Всі відповіді учасників групи ведучий фіксує на ватмані.

Слово ведучого. Враховуючи відповіді учасників. Робиться висновок, що девiaнтна поведiнкa ‒ це поведiнка, яка вiдхиляється від вікової норми людини та суперечить сформованим правилам конкретного суспільства. Сюди відносяться звичайні дитячi пустощі, порушення дисциплiни, іноді хуліганські вчинки, властиві дитячому віку. Вони нaйчастiше за все обумовлені ситуацією і дитячою готовністю їх зробити, а не внутрішніми причинами, психiчними розладами. Девiaнтна поведінка – майже завжди результат неправильного виховання. Неправильне виховання – це і виховання недостатнє, і виховання надмірне. Його характеризують два основні стилі: тепличної опiки та холодного знехтування.

Проте, відхилення від норми можуть вважатися, як позитивними, так і негативними.

До прикладів позитивних відхилень від прийнятої норми можна віднести творчу, обдаровану людину, яка зуміла успішно адаптуватися в суспільстві.

У літературі виділяють різні типи важковиховуваних:

Виготський Л. С. (1987р.) виділив такі типи важких:

• безпритульні діти;
• важкі в масовій школі;
• діти з патологією органів почуттів;
• обдаровані діти.

Войтко В. І. (1970 р.):

• діти, що мають відхилення від прийнятих моральних норм поведінки;
• діти з протиправною поведінкою;
• діти з патологічними відхиленнями від норми поведінки.

Вправа 2. Робота в групах (15хв)

Обговорити запитання, оформити та презентувати відповіді.

Група №1. Яка поведінкa дитини вважається «вaжкою» для вчителя? Чому?

Група №2. Які можливі причини того, що на дiтей часто чiпляють ярлики: «вaжкий учень», «хороший учень»?

Група №3. Як може проявлятися девiaнтна поведінка?

Група №4. Які фактори впливають на формування девiaнтної поведінки?

Група №5. Які мотиви приховує дитина за своєю девiaнтною поведінкою?

Вправа 3. «Мікрофон» (10хв)

Назвіть основні помилки педагогічних працівників в роботі з дітьми з девіантною поведінкою.

Можливі відповіді:

1. Навішування ярликів.

2. Не допомагати «поганому», «слабкому учню».

3. Оцінка знань з предмету для вчителя на першому місці тощо.

Вправа 4. Мозковий штурм. (10хв)

Завдання: Створити перелік основних кроків під час роботи з підлітком з девіантною поведінкою.

Всі пропозиції ведучий записує на дошці або фліпчарті. Обговорення.

Рекомендації педагогам щодо виховного процесу дітей з девіантною поведінкою.

1. Необхідно проявляти витримку під час спілкування з проблемними підлітками.
2. Терпляче і наполегливо пояснювати помилковість їхніх поглядів і поведінки.
3. Намагатися переконувати і відкривати “важким” підліткам гідні та цікаві життєві перспективи.
4. Не закріплювати у підлітків, схильних до правопорушень, негативну оцінку своїх вчинків.
5. Не перешкоджати їхній участі у звичайних молодіжних об’єднаннях.
6. Уникати надто наполегливо втягувати таких підлітків в суспільні справи колективу учнів.
7. Сприяти організації педагогами й батьками спільних масових заходів, що з’єднають підлітків з різною поведінкою, світосприйняттям, успішністю.
8. Залучати “важких” підлітків до суспільно корисних трудових справ, використовуючи притаманну їм завзятість в досягненні поставленої мети, прагнення до першості.
9. По можливості, змінити обставини та звичні їм форми поведінки, виказувати їм довіру, схвалювати їхні досягнення.
10. Виховувати у таких підлітків вміння не тільки підкорятися, а й керувати, не принижуючи та не зачіпаючи інтереси однолітків.

Рекомендації учителям для підвищення самооцінки у «важких» підлітків

1. Намагайтесь створити добрі стосунки з підлітком, бо їхня відсутність – причина виникнення тривожності.

2. Поважайте індивідуалізм підлітка.

3. Стверджуйте загальнолюдські цінності – це допоможе під час появи у підлітка думок про самотність або втрати друга (друзів).

4. Частіше нагадуйте «важким» підліткам про їхні позитивні риси – це дозволить уникати закріплення негативних оцінок себе самих та формування низької самооцінки.

5. Навчайте підлітка поважати свою гідність, розуміти свої вчинки, виховувати самоповагу, позитивне ставлення, розуміння, терплячість до інших, їхніх оцінок.

6. Підтримуйте процес самореалізації.

7. Створюйте умови для формування у підлітків інтересу до того, якими вони стануть у майбутньому – це могутній фактор саморозвитку «важкого» учня.

8. Допомагайте «важким» підліткам знайти свої життєві цілі – це усуне чимало проблем під час їх виховання.

Рекомендації педагогам та батькам щодо цілеспрямованих виховних дій для роботи з підлітком з ускладненою поведінкою

Вже давно відомо, що традиційні методи виховної дії на підлітків з ускладненою поведінкою не дають бажаного результату. Педагогові, батькам, якщо вони дійсно заклопотані проблемами підлітка, чим би вони не були ініційовані, необхідно постійно коректувати в першу чергу свою поведінку і шукати прийоми і методи ефективної дії на дитину.

1. Прояв доброти, уваги, турботи сприяють поліпшенню взаємин між вихователем і підлітком, встановленню взаєморозуміння.
2. Прохання.
3. Заохочення у вигляді схвалення, похвали, винагороди, вирази довіри, доброго відношення. Заохочення повинне викликати у підлітка позитивні емоції.
4. Відносьтеся до підлітка з повагою, якщо хочете від нього такого ж відношення.
5. Пам’ятайте про недоторканість особистості, виявляйте відношення лише до вчинків, дій: не “ти безсердечний”, а “ти поступив безсердечно”, не “ти невихований”, а “ти проявив невихованість”.

Рефлексія

Учасникам пропонується продовжити речення на картках:

Мені було цікаво дізнатися про...

    Мені сподобалося, що…

    Можливо було б краще, якби…

    Мені хотілося б, щоб…

 Дякуємо за увагу та співпрацю!

Джерело: http://surl.li/aozzw

Використана література та джерела інформації:

1. Вольнова Л. М. Профілактика девіантної поведінки підлітків : навч.-метод. посібник до спецкурсу соц.-пед. циклу «Профілактика девіантної поведінки підлітків» для студентів спеціальності «Соціальна педагогіка» / Л. М. Вольнова. – К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2009. – 224 с.
2. Єгорова О.Б. Реабілітаційна психологія: курс лекцій. Навчально-методичний посібник для студентів другого (магістерського) рівня вищої освіти спеціальності 053 Психологія. – Слов'янськ: Вид-во Б.І.Маторіна, 2018. – 132 с.
3. Академічний тлумачний словник.
4. http://medu.pp.ua/psihologiya-vozrastnaya/dityacha-psihologiya.html
5. http://uk.tutotvet.com.ua/povedenie-podrostkov
6. https://licey16.e-schools.info/m/news/149148 
7. https://naurok.com.ua/metodichni-rekomendaci-profilaktika-ta-korekciya-deviantno-povedinki-pidlitkiv-91347.html