ПСИХОЛОГІЧНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ПЕДАГОГА

ЯК НЕОБХІДНА СКЛАДОВА ЗБЕРЕЖЕННЯ МЕНТАЛЬНОГО ЗДОРОВ’Я УЧАСНИКІВ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ

Зоя ЖУРАВЛЬОВА

вчитель початкових класів, КЗ «Ліцей «Вікторія – П» КМР»

 Анотація.  У статті розглянуто сутність психологічної компетентності педагога як ключового чинника збереження ментального здоров’я учасників освітнього процесу. Визначено основні складові психологічної компетентності, такі як емоційна саморегуляція, навички ефективного спілкування, здатність до розв'язання конфліктів та управління стресом. Проаналізовано вплив емоційного стану педагога на створення сприятливого психологічного клімату в навчальному середовищі. Особливу увагу приділено необхідності систематичного розвитку психологічної компетентності педагогів через тренінги, програми підтримки та формування культури психологічної безпеки в освітніх установах. Стаття акцентує важливість ролі педагога у збереженні та зміцненні ментального здоров’я учнів і колег, підкреслюючи значення адміністративної підтримки в реалізації цих завдань.

Ключові слова: психологічна компетентність, педагог, ментальне здоров’я, емоційна саморегуляція, освітній процес, стрес, психологічний клімат, професійне вигорання.

Професійний стандарт вчителя визначає педагогічну діяльність як таку, що пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням. Ця властивість професії педагога набуває особливого значення в період воєнного стану, коли, за свідченнями аналітиків, психологічний стан значно погіршується. Деякі дослідження показали, що вчителі зазнають великого стресу, коли їм доводиться адаптувати навчання під дистанційний формат, а також перевтомлюються від понаднормової роботи через викладання з дому та укриттів. У зв’язку з цим особливої актуальності набуває психологічна компетентність вчителя взагалі та здатність усвідомлювати особисті відчуття й почуття, управляти власними емоційними станами, конструктивно та безпечно взаємодіяти з учасниками освітнього процесу зокрема. Перераховані характеристики тісно пов’язані з психологічним благополуччям вчителя, яке є запорукою його успішної педагогічної діяльності, адже розлади психічного здоров’я, деформація особистості педагога, прояви синдрому емоційного вигорання, відсутність навичок протистояння негативним стресогенним впливам насамперед впливають на його учнів. Закон України «Про освіту» визначає «компетентність» як динамічну комбінацію знань, умінь, навичок, способів мислення, поглядів, цінностей, інших особистих якостей, що визначає здатність особи успішно соціалізуватися, провадити професійну та/або подальшу навчальну діяльність.

Як слушно зазначає В. Полякова, досліджуючи особливості психологічної допомоги вчителям в умовах війни, «з метою збереження здоров’я, важливо з’ясувати наявні у вчителя ресурси, що дозволяють зберігати адаптаційні можливості його організму. Адже успішність подолання вчителем складних життєвих ситуацій безпосередньо залежить від розуміння власних ресурсів, вміння їх виявляти, від різноманітності, характеру і міри використання наявних і доступних ресурсів» [4, с. 60]. Обізнаність вчителів у галузі охорони метального і фізичного здоров’я є запорукою успішності навчання і виховання. Посилення ресурсності вчителів впливає на їхню здатність допомагати учням долати труднощі, покращувати емоційний стан і переживати кризові ситуації з мінімальними втратами. Безумовно, усі учасники освітнього процесу впливають один на одного, але фізичний і психічний стан вчителів і учнів є міцно зв’язаними, на що, зокрема, звертають увагу автори посібника «Коли світ на межі змін: стратегії адаптації. «Психологічна підтримка вчителів та дітей у часи війни» [2].    Нормативна база української освіти приділяє значну увагу збереженню здоров’я. У «Національні стратегії розбудови безпечного і здорового освітнього середовища у новій українській школі» (2020 р.) здоров’язбережувальна складова освіти заявлена як основна [1]. Нова українська школа (НУШ) має виховувати молодь, яка свідомо ставиться до здоров’я, здатна вести і пропагувати здоровий спосіб життя.

Сучасному вчителеві недостатньо володіти лише своїм предметом, необхідно знати особливості його засвоєння учнями, формувати в них потребу в оволодінні метазнаннями (знаннями про знання) та ін. [3, с. 2]

Побудова моделі психологічної компетенції педагога має спиратися на засади, що дозволяють успішно вирішувати професійні задачі. Психологічна компетентність педагога - це наявність основ знань із загальної, вікової, педагогічної, соціальної психології та психофізіології і досвіду набутого під час педагогічної практики, власної професійної діяльності та підвищенні кваліфікації, необхідних для ефективної педагогічної роботи.

Для здійснення навчально-виховного процесу вчитель має володіти глибокими знаннями психіки школяра, розумінням його психічних станів, уміннями добирати для уроків і заходів інформацію, контролювати свою діяльність і поведінку, а також індивідуальними психічними та фізіологічними властивостями, що забезпечують ефективне формування професійної компетентності.

З іншого погляду, психологічна компетентність педагога спирається на те, що психологічна складова педагогічної діяльності охоплює міжособистісне оцінювання, стереотипізацію, класифікацію, порівняння, зіставлення, аналіз, рефлексію [3, с. 188-189].

Психологічна компетентність педагога — це сукупність знань, умінь, навичок і особистісних якостей, що забезпечують здатність педагога розуміти, регулювати власні емоції, ефективно взаємодіяти з учасниками освітнього процесу, підтримувати сприятливий психологічний клімат у навчальному середовищі, а також сприяти збереженню ментального здоров’я учнів і колег.

Ця компетентність включає такі компоненти:

• Емоційна саморегуляція — здатність усвідомлювати й керувати своїми емоціями.
• Комунікативні навички — вміння будувати конструктивний діалог та емпатію.
• Стресостійкість — здатність ефективно долати стресові ситуації.
• Конфліктологічні вміння — вирішення конфліктів у позитивному ключі.
• Рефлексія — аналіз власних дій і взаємодій для постійного самовдосконалення.

Зв’язок психологічної компетентності педагога з ментальним здоров’ям учасників освітнього процесу:

1. Вплив на учнів:

• Психологічно компетентний педагог створює сприятливу атмосферу, яка сприяє емоційному комфорту учнів.
• Підтримка та розуміння з боку вчителя зменшують стрес і тривожність, допомагають запобігти психологічним труднощам.

2. Вплив на колектив:

• Позитивні відносини між педагогами сприяють створенню доброзичливого робочого середовища.
• Ефективна комунікація та вміння уникати або вирішувати конфлікти підвищують моральний стан колективу та знижують ризик вигорання.

3. Збереження власного ментального здоров’я педагога:

• Високий рівень емоційної саморегуляції та стресостійкості допомагає вчителям долати труднощі та уникати професійного вигорання.
• Розвиток рефлексивних навичок сприяє кращому розумінню власного стану та своєчасному вирішенню психологічних проблем.

4. Створення позитивного психологічного клімату:

• Педагог, який володіє психологічною компетентністю, формує безпечне середовище, яке сприяє розвитку емоційної стійкості в учасників освітнього процесу.
• Така атмосфера підтримує розвиток соціальних навичок, зменшує рівень конфліктів та сприяє кращому засвоєнню знань.

5. Попередження негативних наслідків:

• Компетентність педагога дозволяє вчасно виявляти ознаки стресу чи емоційного вигорання у себе та інших, що дає змогу запобігти серйозним психологічним проблемам.

Психологічна компетентність педагога є невіддільною умовою збереження ментального здоров’я всіх учасників освітнього процесу, впливаючи на їхній емоційний комфорт, мотивацію та загальний рівень благополуччя.

Ключові компоненти психологічної компетентності педагога:

1. Емоційна саморегуляція:

• Здатність усвідомлювати, контролювати та регулювати власні емоції.
• Управління емоційними реакціями в складних ситуаціях.

2. Емпатія:

• Уміння розуміти емоції, потреби та переживання інших людей.
• Встановлення довірливих і підтримуючих відносин з учнями та колегами.

3. Комунікативні навички:

• Ефективне використання вербальних і невербальних засобів спілкування.
• Здатність до конструктивного діалогу та вирішення суперечок.

4. Конфліктологічна компетентність:

• Уміння виявляти причини конфліктів і знаходити шляхи їхнього вирішення.
• Забезпечення позитивного результату в конфліктних ситуаціях.

5. Стресостійкість:

• Здатність ефективно діяти у стресових обставинах.
• Використання технік зниження напруження та попередження професійного вигорання.

6. Рефлексія:

• Здатність аналізувати власні дії, рішення та їхній вплив на оточення.
• Постійне вдосконалення професійних та особистісних якостей.

7. Соціальна компетентність:

• Здатність до співпраці в команді.
• Врахування культурних, етичних і вікових особливостей учасників освітнього процесу.

Кожен із цих компонентів сприяє ефективній діяльності педагога та підтриманню ментального здоров’я всіх учасників освітнього процесу.

Роль адміністрації у розвитку психологічної компетентності педагога та збереженні ментального здоров’я учасників освітнього процесу:

1. Формування підтримуючого середовища:

• Створення культури психологічної безпеки, відкритості та взаємоповаги в навчальному закладі.
• Забезпечення регулярної комунікації між адміністрацією, педагогами та учнями для зниження рівня стресу.

2. Організація навчання та підвищення кваліфікації:

• Проведення тренінгів, семінарів та курсів для педагогів із питань емоційного інтелекту, стресостійкості, конфліктології.
• Залучення професійних психологів та коучів для підтримки професійного розвитку.

3. Запровадження програм підтримки:

• Організація роботи психологічної служби в навчальному закладі.
• Розробка програм профілактики професійного вигорання та підтримки емоційного здоров’я педагогів.

4. Моніторинг стану педагогів:

• Проведення регулярних опитувань чи анкетувань для оцінки психологічного клімату серед педагогічного колективу.
• Своєчасне реагування на ознаки професійного вигорання чи конфліктних ситуацій.

5. Гнучкий підхід до роботи педагогів:

• Надання можливостей для адаптації робочого графіка в разі необхідності.
• Забезпечення педагогам часу для самоосвіти, відпочинку та відновлення.

6. Визнання та мотивація:

• Відзначення педагогів за їхній внесок у розвиток психологічного клімату та підтримку учнів.
• Мотивація через створення позитивного робочого середовища та заохочення професійного зростання.

7. Інтеграція психологічної компетентності в стратегії розвитку закладу:

• Включення питань емоційного здоров’я та психологічної грамотності до стратегічного плану навчального закладу.
• Залучення педагогів до процесу розробки ініціатив для покращення освітнього середовища.

Роль адміністрації є ключовою у забезпеченні умов, які дозволяють педагогам розвивати психологічну компетентність і підтримувати ментальне здоров’я всіх учасників освітнього процесу.

Отже, нові виклики сучасного суспільства вимагають від людини володіння широким діапазоном ключових компетентностей. Однією з ключових компетентностей сучасного фахівця є психологічна компетентність. Вона дозволяє людині розуміти себе та інших, ефективно адаптуватися до життя у сучасному соціумі, мати гармонійні стосунки з оточенням, успішно реалізовувати свій особистісний потенціал, відчувати високий рівень психологічного благополуччя та бути задоволеною життям.

Список використаних джерел

1. Верховна Рада України (2020, Трав. 25.Указ        Президента України №195/2020 «Про Національну стратегію розбудови безпечного іздорового освітнього         середовища у новій українській школі». [Електронний ресурс].

2. Нова Українська школа. Концептуальні засади реформування середньої школи. URL: https://mon.gov.ua/storage/app/media/zagalna%20serednya/nova-ukrainskashkolacompressed.pdf

3. Психологічний тлумачний словник найсучасніших термінів. – X.: Прапор, 2009. – С. 188-189.

4. В.Полякова «Особливості психологічної допомоги вчителям в умовах війни», на І Всеукр. наук.‐практ. конф. з міжнар. Участю Психічне здоров’я в умовах війни: шляхи збереження та відновлення. Київ, 2023, с. 58–61.