Типи і види уроків

Основною і ведучою формою навчання є урок, як головна ланка всієї класно-кабінетної роботи. Інші форми навчання  застосовуються як правило, у тісному зв'язку з уроком  для більш глибокого і повноцінного  вирішення задач навчання.

Сутність і призначення уроку. Урок являє собою обмежену в часі , організовану систему навчання -- виховної індивідуальної взаємодії вчителя й учнів , у результаті якої відбувається засвоєння дітьми знань, умінь і навичок, розвиток їхніх здібностей  і удосконалення досвіду педагога.

Структура і типи уроку. Урок --  організована діяльність учителя. Структура уроку і його тип утворюються з комбінації основних елементів процесу навчання. Структурна побудова уроку залежить від конкретних навчально-виховних задач , характеру передбачуваної на уроці діяльності й  взаємодії вчителя з  дітьми.

Основні  форми  навчання

Комбінований урок. Найбільш розповсюдженим типом заняття є комбінований урок. У його структурі присутні всі основні елементи навчання. За короткий відрізок часу на такому уроці відбувається повноцінний завершений цикл педагогічної переробки і засвоєння школярами навчального матеріалу.

Комбінований урок  включає  такі елементи:

1. Організаційну і змістовну установку;

2. Перевірку глибини розуміння і міцності знань учнів;

3. Взаємодія педагога і дітей – засвоєння нових знань, умінь, навичок;

4. Закріплення вивченого матеріалу, вправи;

5. Діагностику міцності засвоєння знань;

6. Інструктаж з виконання домашнього завдання;

Якщо комбінований тип уроку на практиці стає єдиною формою навчання ,а його структура, постійно залишається незмінної, у навчальній роботі виникає шаблон і формалізм.

Засвоєння нових знань. Урок може бути побудований  і як заняття по передачі-засвоєнню нових знань, умінь і навичок. Необхідність у ньому виникає тоді, коли вчителю є необхідність вивчити з учнями цілісний, логічно завершений навчальний матеріал чи зробити докладний вступ у нову тему.

Структура такого уроку включає :

1. Організація введення в урок;
2. Передача-засвоєння нових знань (виклад   нової інформації вчителем чи організація  

      самостійної роботи з  літературою і т.д.);

3. Закріплення-діагностика міцності знань шляхом опитування  вчителем або контро-

      льних бесід;

4. Інструктаж з подальшої роботи над темою  і конкретні завдання для самостійної ро

      боти  вдома, у бібліотеці і т.д.

Урок закріплення знань. Завершення вивчення цілої теми вимагає проведення особливого типу уроку, присвяченого цілком закріпленню знань, відпрацьовуванню спеціальними вправами умінь і навичок.

Його структура включає:

1. Введення й організація уроку;
2. Вправи різних видів і ступенів складності по пройденому матеріалу;
3. Демонстрація учнями результатів проробленої роботи ;
4. Коротка заключна частина уроку присвячується підведенню підсумків роботи;

Узагальнення знань, умінь і навичок. Окремі уроки присвячуються узагальнюючому повторенню. Структура цього типу уроку включає:

1. Вступ і організація;
2. Повторення (усне опитування, письмова робота, дискусія, ... )
3. Діагностика й аналіз глибини і міцності знань, рекомендації із самостійної роботи;
4. Висновок  педага і  підведення підсумків.

Нарешті, урок може бути присвячений контрольній роботі. Вивчення нового матеріалу, його повторення, усе це вимагає загальну об'єктивної перевірки стану знань дітей. Вищою формою заключної перевірки знань є іспит. Але й у ході навчального процесу виникає необхідність контрольних, діагностичних перевірок. Для цього і застосовуються контрольні уроки. Структура яких включає:

1.   Вступну пояснювальну частину;

2.   Основну частину, власне самостійну роботу;

3. Заключну, для орієнтування дітей у майбутньому вивченні нового матеріалу.

Можливі й інші типи і комбінації уроків. Особливість уроку як форми навчання полягає в тому, що урок можна перетворювати з одного типу в інший. Наприклад: спарені уроки в лекцію, урок  вивчення художніх текстів у семінарське заняття. Застосування того чи іншого типу уроку обумовлено віковими особливостями дітей. Молодший шкільний вік вимагає мобільності форми, частої зміни видів діяльності, чому більше відповідає комбінована структура уроку. Старший школяр, здатний до тривалого трудового зусилля і систематичної роботи на уроках, присвячених  вправам чи засвоєнню нових знань.

Досвідчені вчителі планують кожен урок так, щоб на ньому обов'язково відбулося повне засвоєння навчального матеріалу всіма учнями.

Шкільна лекція. Урок є основною навчальною формою , з якій взаємозалежні ведучі і допоміжні форми навчання. Серед ведучих – шкільна лекція. Вона являє собою модифікацію уроку передачі-засвоєння нових знань: виклад навчального матеріалу розподіляється на дві навчальні години, чим забезпечується розгляд великої теми в єдності всіх її компонентів. Лекція спонукає школярів до цілісного осмислення фактів у їхньому логічному взаємозв'язку. Вікові особливості, розвиток дітей дозволяють широко використовувати лекцію в старшій ланці школи.

Самостійна домашня робота як форма навчання має на меті закріплення отриманих на уроці знань, умінь, навичок і також  засвоєння доступного матеріалу. Самостійна пізнавальна, трудова діяльність виховує характер і зміцнює знання.

Семінар.  В ряду ведучих форм – шкільний семінар. Він дозволяє включити весь колектив класу в активну самостійну роботу, під керівництвом учителя опрацювання матеріалу. Учні викладають свої точки зору, ставлять питання один одному, беруть участь у дискусіях, відповідають на питання вчителя. На закінчення педагог підводить підсумки обговорення. Деякі семінари присвячуються заслуховуванню й обговоренню одного чи декількох навчальних доповідей, підготовлених учнями. Семінарське заняття сприяє міцному засвоєнню знань, умінь, навичок, тому що вимагає від учнів великої попередньої самостійної роботи.

Іспит.  Ведучою формою навчання є також  іспит, що передбачає систематизацію, закріплення, виявлення стану знань, умінь і навичок учнів. Іспит - форма суспільної перевірки і визнання  успіхів чи невдач у навчальній діяльності.

Допоміжні  форми  навчання

Екскурсія.  До супутніх форм пізнавальної діяльності відноситься екскурсія ( на природу, музей, виставку). Екскурсія об’єднує навчальний процес у школі з  живим життям. Екскурсія не тільки дає поживу для розуму, але і матеріал для різноманітної наступної навчальної роботи.

Бригадна робота.  Допоміжна форма навчання -- бригадно лабораторне заняття. Його використання нерозривне зв'язано з ідеями самостійної робти учнів і їх взаємонавчання. Клас розділяється на невелику кількість (3-4) груп, що одержують завдання для самостійного виконання. Основні елементи бригадної лабораторної роботи:

1. Обговорення вчителем завдання з групою;
2. Самостійний розподіл окремих завдань між учасниками;
3. Консультації вчителя в процесі роботи;
4. Обговорення й оцінка отриманих результатів членами групи;
5. Письмовий чи усний звіт лідера перед вчителем і колективом класу;
6. Контрольна співбесіда вчителя з представниками бригад на вибір;

Бригадно-лабораторне заняття сприяє інтенсивному засвоєнню дітьми умінь і навичок самостійної навчальної праці, сприяє розвитку їхньої творчості й ініціативи в пошуках нової інформації.

Шкільна навчальна конференція.  До допоміжної форми  відноситься і шкільна навчальна конференція. Доповідачі одержують консультації у вчителя по підбору літератури. Конференція проводиться у відведений розкладом час, протягом 1-2 навчальних годин. Обговорюються 3-7 доповідей, що послідовно розкривають тему  і не перевищуючи за часом 5-7 хв. Учні-слухачі задають доповідачам питання, висловлюють критичні судження і доповнення.

Консультація.   До додаткових форм відноситься консультація, яка допомагає перебороти труднощі і перешкоди в освоєнні окремих тем, розділів програми, а інще -- зробити підтримку в поглибленому вивченні предмета.

Групи вирівнювання і репетиторство. До допоміжних форм навчання школярів відносяться групи вирівнювання і репетиторство. Метою цих форм навчання є підтягування учнів до рівня вимог стандартної програми.

Факультативні заняття -- допомагають заповнити, розширити можливості навчального процесу з метою розвитку індивідуальності, обдарування, нахилів і інтересів дітей.