Департамент освіти і науки Дніпропетровської обласної державної адміністрації

Дніпропетровський обласний інститут післядипломної освіти

Кафедра управління загальноосвітніми навчальними закладами

Навчально-методичний відділ виховних технологій

Курсова робота

Статеве виховання учнів.

Підготовка їх до сімейного життя.

Слухача очних курсів

педагога-організатора

 Криворізької гімназії №91

Саксаганського району

м. Кривого Рогу

Верзана Олексія Дмитровича

тел. 097-460-57-38

Керівник роботи:

Шабаєва Людмила Миколаївна

Дніпропетровськ – 2015 рік.

ЗМІСТ

ВСТУП                                                                                                                          3

РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ВАГОМОСТІ СТАТЕВОГО ВИХОВАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ.                                                                         6

§ 1.1. Проблематика вивчення статевого виховання в сучасній школі.           6

§ 1.2. Підготовка до сімейного життя як важлива складова статевого виховання учнів та системи неперервної освіти.                                             14

РОЗДІЛ IІ. ПРАКТИЧНІ ЗАСАДИ СТАТЕВОГО ВИХОВАННЯ ТА ПІДГОТОВКИ ДО СІМЕЙНОГО ЖИТТЯ УЧНІВ.                                               24

§ 2.1. Психологічні особливості уявлень про майбутню сім’ю у старшокласників.                                                                                               24

§ 2.2. Цілеспрямоване практичне формування у старшокласників

адекватних уявлень про майбутню сім’ю.                                                       32

ВИСНОВКИ                                                                                                                36

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ                                                                 38

ВСТУП

Важливість статевого виховання учнівської молоді в сучасній школі зумовлена прискореним статевим розвитком школярів (акселерація), недостатнім рівнем обізнаності неповнолітніх у статевій сфері, статевою розпустою певної частини неповнолітніх, проституцією та злочинністю на статевій основі, поширенням порнографії, що руйнує психіку неповнолітніх. Усе це виявляється в недостатній підготовленості багатьох молодих людей до створення сім'ї, виконання родинних обов'язків, що нерідко спричинює розлучення.

Актуальність дослідження. Сім’я є одним з найважливіших  соціальних інститутів, що вимагає постійного наукового вивчення. Це допомагає, по-перше, мати уявлення про реально існуючий стан внутрішньосімейного життя і його зовнішні зв’язки, по-друге, прогнозувати його розвиток, надавати необхідну допомогу, координувати його взаємодію з іншими соціальними структурами держави.

Високий рівень розлучень, тенденція консенсуального співжиття роблять актуальним  пошук шляхів стабілізації  сім’ї та відповідного підходу до її утворення, формування у молоді уявлень про майбутню сім’ю.  

Особливо велике значення ця робота набуває у період ранньої юності, тому що саме в цьому віці   виникають психологічні передумови для створення сім’ї  (потреба в коханні, сексуальна орієнтація, незалежність від батьків у виборі подружжя і рішення одружитися), та  відповідно  питання і проблеми, які потребують рішення і науково обґрунтованих відповідей, які юнаки і дівчата  мають навчитися знаходити в подальшому самостійно.

 Більшу частину свого життя людина росте і виховується в родині, спостерігає за поведінкою своїх батьків. Яким буде сімейне життя в майбутньому у багатьох випадках залежить, від уявлень, які склалися про сім’ю у дитячі і юнацькі роки до моменту створення своєї власної сім’ї.  Молодих людей неможливо вважати підготовленими до шлюбу, якщо в них не сформовані чіткі уявлення про те, для чого вони одружуються, чого чекають від майбутньої сім’ї, які сімейні відносини  хотіли б побудувати, які обов'язки покладає на них шлюб.

Об’єктом дослідження є уявлення молоді про сімейне життя.

Предметом дослідження є статеве виховання учнів та психологічні особливості формування уявлень про сім’ю в ранньому юнацькому віці.

Метою дослідження є обґрунтування шляхів удосконалення системи підготовки молоді до сімейного життя на основі виявлення змісту та формування адекватних уявлень про сім’ю в учнів.

В основу дослідження була покладена  гіпотеза про те, що особливості уявлень про майбутню сім’ю в ранньому юнацькому віці проявляються на когнітивному, емоційному та поведінковому рівнях, а основним механізмом їх формування є процес статево-рольової  ідентифікації у  батьківській сім’ї, послаблення якого та розширення існуючих уявлень можливе засобами  активного соціально - психологічного навчання, в якому особистість виступає як суб’єкт підготовки до сімейного життя.

Виходячи з  поставленої мети та висунутої гіпотези, визначено такі завдання дослідження:

-  визначити важливість статевого виховання учнів у сучасному світі;

- здійснити теоретичний аналіз проблеми формування уявлень старшокласників про сім’ю, як компоненту їх цілеспрямованої підготовки до сімейного життя;

- вивчити психологічний механізм формування уявлень про майбутню сім’ю в юнацькому віці;

- дослідити зміст і структуру уявлень старшокласників про сімейне життя;

- апробувати  систему  цілеспрямованої  роботи  з  формування адекватних уявлень про майбутнє сімейне життя в учнів старших класів.

Для реалізації завдань дослідження було використано комплекс теоретичних та емпіричних методів: теоретичний аналіз та систематизація наукових даних з проблеми; бесіда, анкетування, тестування, спостереження; психолого-педагогічний експеримент (констатуючий та формуючий); активні методи навчання; методи математичної статистики обробки отриманих даних.

Дослідження проводилось на базі Криворізької гімназії №91 Саксаганського району міста Кривого Рогу,  впродовж 2013 – 2014 рр. Ним було охоплено 176 учнів 10 – 11 класів.

Вірогідність і надійність одержаних висновків забезпечувалися: методологічним обґрунтуванням теоретичних положень, використанням комплексу методів, адекватних меті і завданням дослідження, якісним і кількісним аналізом одержаних даних, застосуванням методів математичної статистики.

РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ВАГОМОСТІ СТАТЕВОГО ВИХОВАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ УЧНІВ ДО СІМЕЙНОГО ЖИТТЯ.

§ 1.1. Проблематика вивчення статевого виховання в сучасній школі.

Питання про статеве виховання вважається одним з самих важких у педагогіці. Довгий час ця тема  взагалі вважалась  ледве не забороненою. Говорити про статевий розвиток, про  культуру стосунків було не те, щоб не прийнято, а навіть непристойно, тим більше в освітніх закладах. Усі питання, зв'язані з статевим вихованням, педагоги намагалися обходити стороною. Зараз ця тема, навпаки, стала модною і найбільше широко обговорюваною.

Статеве виховання - складова загального процесу виховної роботи школи і сім'ї, що забезпечує правильний статевий розвиток дітей і молоді.

Його не можна розглядати як ситуативний процес, упущення в якому можна безболісно компенсувати в майбутньому. Насправді — це системна, копітка, цілеспрямована, надто делікатна робота, яку необхідно починати на ранніх етапах розвитку особистості, вносячи з часом необхідні корективи, збагачуючи її форми і методи. Ефективність статевого виховання залежить від дотримання таких загальних умов:

• початок статевого виховання дітей з дошкільного віку, щоб запобігти формуванню в них викривлених і вульгаризованих уявлень про статеві стосунки між людьми;
• обов'язкове врахування умов сімейного виховання, особистий приклад батьків;
• диференціація змісту, засобів, напрямів виховних впливів на хлопців і дівчат;
• використання реальних прикладів вірного кохання і подружнього життя без зловживання ілюстраціями з творів мистецтва, щоб в учнів не склалося враження, що справжнє кохання, взаємоповага між чоловіком і жінкою, вірність існують тільки в літературі чи в кіно;
• дотримання принципу, за яким готувати учнів до сімейного життя можуть успішно лише компетентні вихователі, чиї життєві принципи не розходяться з декларованими, яким діти довіряють і яких поважають.

Також у статевому вихованні необхідно враховувати вікові особливості школярів. Так, у молодшому шкільному віці відбувається самоусвідомлення дітьми своєї статевої належності, закладаються психологічна та емоційна основи сексуальності - сором'язливість чи розв'язність, різкість чи м'якість, ласкавість чи грубість, доброта чи злість, щедрість чи скупість тощо. Еротична чутливість виявляється через внутрішню рецепцію (зона геніталій). У цьому віці діти активно засвоюють принципи спілкування людей різної статі. Більшість молодших школярів ще шукають розгадку секрету дітонародження, таємниці материнства.

У період статевого дозрівання в підлітка зростає інтерес до протилежної статі, збільшується статевий потяг, стає актуальною інформація сексуального характеру. Велику увагу представники обох статей звертають на вторинні статеві ознаки. їх своєчасна поява і типовий для цього віку стан дає змогу відчути себе повноцінними чоловіками й жінками, проте вони відчувають невпевненість щодо пов'язаних з цим статусом ролей і функцій. З'являється схильність вважати вторинні статеві ознаки перевагами зовнішності саме представників іншої статі.

Статеве дозрівання впливає і на психіку підлітка. У цей період починають формуватися чоловіча і жіноча психологія, статевий потяг породжує відповідні думки, інтерес до протилежної статі, книг, кінофільмів, розмов дорослих на інтимні теми. Статевий потяг і енергія знаходять вихід не обов'язково в статевому акті. Це можуть бути різні види діяльності (туризм, спорт, музика та ін.), що вельми важливо для виховання особистості, оскільки раннє збудження дитячої сексуальності психологічно шкідливе, затримує подальший психосексуальний розвиток.

В юнацькому віці особистість загалом досягає фізичної зрілості, остаточно формується статева система. У юнаків цей період бурхливіший, ніж у дівчат, і характеризується підвищеною статевою збудливістю, різким зростанням еротичних інтересів і фантазій, потягом до осіб протилежної статі й закоханістю. На цю пору припадають завершення первинної соціалізації, громадське становлення особистості, її соціальне самовизначення, активне входження в суспільне життя, формування духовних цінностей.

Знання вихователями проблем, що можуть виникати на різних етапах статевого розвитку, дає змогу краще зрозуміти стан особистості школяра і педагогічно доцільно вибудовувати стосунки з ним, організовувати виховний вплив.

Статеве виховання дітей, за словами Г. Ващенка, має ґрунтуватися на їх моральному вихованні: "...українську молодь треба виховувати в дусі статевої чистоти і стриманості... кожний українець мусить бути моральним у дусі української традиційної моралі, заснованій на засадах християнства. Це потрібне і для особи, і для суспільства... Статева розпуста приводить до розкладу родини, а розклад родини - до розкладу держави ". Важливо зосередити увагу дітей на формуванні моральних "гальм ", які б запобігали відхиленням від норми у статевій поведінці, а також на морально-психологічних питаннях, розв'язання яких сприяло б формуванню правильних взаємин між статями, унеможливлювало статеву розпусту. Передусім необхідно виховувати в учнів повагу до себе, чоловічу та жіночу гідність.

Виходячи з потреби врахування особливостей статі в підготовці молоді до сімейного життя, В. Сухомлинський стверджував, що хлопці повинні отримати "чоловіче виховання" (загартовування, важчі роботи, допомога старшим і дівчатам тощо). Нагадування: "Ти чоловік" сприяє вихованню лицарського ставлення до дівчини. У свою чергу, дівчата мають отримати "жіноче виховання". При цьому строгість дівчини, її вимогливість і нетерпиме ставлення до зла і несправедливості, прагнення бути самобутньою, яскравою, незалежною особистістю є своєрідним засобом виховання в юнаків якостей чоловіка. "Виховання стійких, мужніх, незламних, непримиренних до зла жінок - це, на наш погляд, одне з найважливіших завдань формування людини".

Підліткам слід прищеплювати повагу до представників протилежної статі, особливо до жіночої, щоб юнак бачив у ній дівчинку, подругу, майбутню дружину, матір своїх дітей, а не лише представницю біологічно протилежної статі. Самоповага й повага до протилежної статі є важливим моральним чинником, який регулює взаємини між статями. Досить продуманою і делікатною має бути виховна робота в підлітковому віці, оскільки дівчата швидше дозрівають статево, що змінює їх стосунки з хлопцями. За несприятливих педагогічних умов це може позначитися на їх ставленні до протилежної статі в майбутньому.

Доцільним є і серйозні бесіди (окремо з хлопцями і дівчатами) з питань статевої гігієни, а в старшому віці - з проблем небезпеки венеричних захворювань. Такі бесіди повинні заторкувати "статеву мораль". Приводом до них можуть бути цинічні розмови, підвищений інтерес до чужих сімейних справ, підозріле і не цілком пристойне ставлення до закоханих пар, легковажна дружба, неповага до представників протилежної статі.

Виняткове значення у статевому вихованні має формування у хлопців і дівчат відповідальності за свої дії. Вони мають усвідомити, що статеві зв'язки без справжнього почуття є вульгаризацією статевих бажань, яка позбавляє людину високого і прекрасного почуття. Легковажне статеве життя може спричинити трагедії майбутньої сім'ї.

Особливо актуальною проблемою, яку має враховувати статеве виховання школярів, є стрімке поширення СНІДу. їх необхідно ознайомлювати з ризиком зараження цією хворобою під час статевих стосунків; через взяті у вірусоносія біологічні препарати; від зараженої матері (дитині). Вони мають знати і перебіг хвороби, її симптоми і наслідки.

Паралельно повинна відбуватися загально соціальна, моральна, психологічна, правова, господарсько-економічна й естетична підготовка молоді до сімейного життя.

Загально соціальна підготовка до сімейного життя пов'язана з вихованням правильного розуміння дорослості, відповідальності за свої вчинки, ознайомлення з особливостями сучасної сім'ї, її значенням у житті людини та суспільства. Одночасно відбувається формування у школярів здатності планувати і реалізовувати свій життєвий шлях, самостійно приймати рішення з життєво важливих питань, бережливо ставитися до свого здоров'я, піклуватися про здоров'я інших, вести тверезий спосіб життя, усвідомлення важливості виховання дітей в сім'ї.

Моральна підготовка до сімейного життя передбачає виховання готовності будувати сім'ю і рис сім'янина (доброти, чуйності, ніжності, турботливості, доброзичливості, терплячості, принциповості, вміння слухати й розуміти іншу людину, вірності та обов'язковості); гідності у міжстатевих стосунках, критичного ставлення до неправильних установок стосовно протилежної статі (негативізму, споживацька, байдужості тощо). Не менш важливе ознайомлення дітей з вимогами, яким повинна відповідати кожна стать, правилами подружнього життя, культурою та етикою поведінки в сім'ї та організацією досвіду нестатевої любові.

Психологічна підготовка до сімейного життя покликана сформувати спрямованість на іншу людину, розуміння її зовнішніх виявів і внутрішніх станів, здатність помічати переживання іншої людини, психологічно підтримувати її, виховання таких якостей, як симпатія, емоційна гнучкість, емоційна стабільність, розуміння потреб партнера, поблажливість, адаптивність, здатність поступатися. Цій меті підпорядковано і розвиток психологічної привабливості особистості, її здатності до контактів з іншими людьми, вміння спілкуватись і співпрацювати. Для цього учнів ознайомлюють з психологічними основами дружби і кохання, морально-психологічного клімату в сім'ї, етапами досягнення подружньої сумісності, умовами гармонізації сімейних стосунків. Водночас вони виробляють у собі розуміння психологічних відмінностей чоловіка і жінки, вміння враховувати їх у міжстатевому спілкуванні, готовність долати конфліктні ситуації у міжстатевих стосунках, а також навички саморегуляції, зняття стресів, самоконтролю та самокорекції поведінки.

Правова підготовка до сімейного життя має на меті ознайомлення школярів з основними положеннями сімейного права, порядком укладання шлюбу, його державної реєстрації, правових наслідків незареєстрованих шлюбів. У цьому процесі учні засвоюють права і обов'язки подружжя, особисті правовідносини та майнові відносини між ними, а також правовідносини між батьками і дітьми, осягають суть таких державних актів, як позбавлення материнських, батьківських прав та усиновлення, а також причини, правові основи, соціальні, економічні, психологічні та педагогічні наслідки розлучення, аліментні зобов'язання розлучених. В останні роки їм розкривають особливості шлюбного контракту й адекватного ставлення до цього правового акту. Не варто обходити увагою і положення кримінального права щодо кримінальної відповідальності за ухиляння від лікування венеричних хвороб, незаконного здійснення абортів, зґвалтування, розбещення неповнолітніх та задоволення статевої пристрасті неприродними способами.

Господарсько-економічна підготовка до сімейного життя покликана виробити психологічну установку на необхідність ведення домашнього господарства, домашньої праці, орієнтування на рівномірний розподіл обов'язків щодо ведення домашнього господарства між усіма членами сім'ї, подолання хибних установок про поділ домашньої праці на чоловічу й жіночу. Важливо, щоб учні отримали необхідну інформацію про раціональну організацію домашньої праці, планування сімейного бюджету, виховували в собі ощадливість, економність.

Естетична підготовка до сімейного життя спрямована на формування уявлень про естетичну культуру сім'ї і культуру міжстатевих стосунків, виховання у школярів поваги до сімейних традицій, усвідомлення необхідності примножувати їх, уміння організовувати сімейні свята. Вона розширює уявлення про естетику побуту, прагнення вносити прекрасне у свій побут (інтер'єр, гармонія в усьому), сприяє розвитку смаку (вміння вдягатися, користуватися прикрасами, косметикою, сервірувати стіл тощо), правильного ставлення до моди, дотримання в усьому міри, стимулює інтерес до різних видів мистецтва, вироблення навичок раціональної організації дозвілля та відпочинку.

Особливості статевого виховання у сучасній школі зумовлені такими чинниками:

• прискорений статевий розвиток дітей;
• низький рівень інформованості неповнолітніх про статеве життя;

• статева розпуста певної частини неповнолітніх, дитяча проституція та злочинність на статевому ґрунті;
• негативний вплив на дитячу психіку порнографії, вульгарної інформації.

Усе це спотворює погляди багатьох молодих людей на сім'ю, виконання родинних обов'язків і є однією з причин великої кількості розлучень.

Особливе місце у статевому вихованні повинно зайняти формування у юнаків та дівчат почуття відповідальності за свої дії в статевій сфері. Слід домагатися усвідомлення ними того, що статеві зв'язки без справжнього почуття є вульгаризацією статевих бажань, позбавляють людину змоги пережити високе і прекрасне почуття, зіштовхують її на шлях примітивізації стосунків. Підліток має зрозуміти, що легковажне статеве життя може стати причиною трагедії майбутньої сім'ї, яку особливо болісно переживають діти.

Статеве виховання школярів передбачене і в навчальних програмах з різних предметів. Уже в молодших класах на уроках рідної мови, читання, природознавства діти пізнають, що таке сім'я, права і обов'язки у ній, взаємодопомога, сімейні традиції, материнство і батьківство, статеві відмінності в природі та суспільстві, розподіл обов'язків під час виконання роботи, чоловічі й жіночі професії. Вивчення навчальних предметів у середніх і старших класах дає широкі можливості для поглиблення й розширення цих знань учнів. Так, на уроках української літератури розкривається моральна краса рідного народу, його уявлення про щастя, під яким розуміють не лише кохання та сімейне благополуччя, а й правильний вибір місця в житті, прагнення до кращого майбутнього, поєднання особистого й суспільного. На уроках історії учні знайомляться з розвитком шлюбно-сімейних відносин, історією моногамного шлюбу, з сім'єю як соціальним явищем. На уроках правознавства - зі змістом основних положень законодавства про сім'ю, шлюб, державний захист сім'ї та дитинства.

Особлива роль у статевому вихованні учнів належить урокам біології, на яких вони отримують уявлення про розмноження і розвиток живих організмів; статеве і нестатеве розмноження; органи розмноження (будова чоловічих і жіночих статевих органів); дітородну функцію людини; вплив нікотину, алкоголю і наркотиків на спадковість; спадкові захворювання; ембріональний розвиток, гігієну вагітності; вікову періодизацію розвитку дитини; статеве дозрівання і відхилення у статевому розвитку; ранні статеві контакти та їх шкідливі наслідки; статеву гігієну та ін.

У морально-естетичній підготовці до сімейного життя використовують уроки музики і співів. Уроки фізкультури не лише сприяють формуванню фізичних якостей особистості, а й необхідних у сімейному житті моральних якостей, послаблюють передчасний статевий потяг, переключають гормональну активність статевого дозрівання на іншу діяльність, що поліпшує фізичний і розумовий розвиток школярів.

Важливою у статевому вихованні учнів є позакласна виховна робота. Виховні заходи покликані ознайомити із міжстатевими стосунками і шлюбно-сімейними відносинами (бесіди, лекції, диспути, конференції, вечори запитань і відповідей та ін.), формувати правильну поведінку в між-статевому спілкуванні, виконання властивої статевої ролі в суспільстві (спільну трудову діяльність учнів різної статі, виконання громадських доручень, організація туристичних походів, шкільних свят, спільне дозвілля тощо).

Особливе місце у статевому вихованні належить родині, де дитина щодня знайомиться з різноманітними взірцями і формами поведінки батьків у різних ситуаціях. Найважливішими завданнями сім'ї у статевому вихованні є виховання жіночності та мужності, статева просвіта і сексуальне виховання, формування досвіду нестатевої любові, підготовка до виконання численних подружніх ролей у майбутній власній родині.

У період статевого дозрівання підліткам, на думку А. Макаренка, особливо потрібен душевний контакт з батьками. Неприпустиме "шпигування" за дітьми, підозріле ставлення до дружби дітей різної статі. Це робить їх потайними, замкненими, позбавляє дорослих можливості благотворно впливати на їхню психіку і поведінку.

Ефективність статевого виховання учнів залежить від дотримання таких умов:

- необхідність починати статеве виховання дітей з дошкільного віку, що має запобігти формуванню у них викривлених і вульгаризованих уявлень про статеві стосунки між людьми;

- обов'язкове врахування умов сімейного виховання, особистого прикладу батьків;

- диференціація змісту, засобів, напрямів виховних впливів на хлопців і дівчат;

- використання реальних прикладів вірного кохання і подружнього життя, не зловживаючи ілюстраціями з творів мистецтва, оскільки це може скласти враження, що справжнє кохання, взаємоповага між чоловіком і жінкою, вірність існують тільки в літературі чи кіно;

- дотримання принципу, за яким готувати учнів до сімейного життя успішно можуть лише компетентні вихователі, чиї життєві принципи не розходяться з декларованими, яким діти довіряють і яких поважають.

Якими б системними, цілеспрямованими й результативними щодо цього не були виховні впливи, важливо пробудити в дитині прагнення до самовиховання, опанування культурою шляхетної статевої поведінки у найрізноманітніших життєвих ситуаціях.

§ 1.2. Підготовка до сімейного життя як важлива складова статевого виховання учнів та системи неперервної освіти.

Історичні процеси трансформації сім'ї, що самі по собі протікають болісно і суперечливо, переплітаються з найгострішими проблемами, викликаними системною соціально-економічною кризою в країні.

Низький рівень обізнаності молоді у сфері сексуальної культури, культури стосунків статей в Україні посилюється відсутністю системи статевого виховання і підготовки до сімейного життя учнів.

Інтерес до проблеми виховання сім'янина особливо явно виявився в останні десятиліття XX сторіччя. На особливу увагу заслуговує докторська дисертація «Теорія і практика підготовки учнівської молоді до сімейного життя», виконана В. Кравцом. У дисертації відображені результати багаторічного теоретичного і практичного дослідження автором проблем дошлюбного навчання учнівської молоді, створена цілісна система підготовки учнівської молоді до сімейного життя.

Докорінні якісні зміни, що відбуваються в сучасній сім'ї, породжують багато труднощів і проблем. Слід розмежувати такі поняття, як труднощі і проблеми шлюбу. Труднощі , як правило, вносять певні перешкоди до подружнього життя, ускладнюють його, але не викликають почуття стійкої незадоволеності шлюбом. Проблеми, на відміну від труднощів, викликають глибоке почуття незадоволеності шлюбом, нерідко призводять до дестабілізації і навіть його розпаду.

І. Дорно в книзі «Сучасний шлюб: проблеми і гармонія»  наводить ряд проблем із сильною дестабілізуючою дією, які є типовими і можуть бути найбільш імовірними чинниками ризику руйнування сім'ї. До них слід зарахувати такі:

• нерівність сімейного статусу подружжя;
• перевантаження жінки (роботою на виробництві і вдома);
• дисгармонія інтимних стосунків;
• неадекватність престижності подружжя.

Особливістю сучасного шлюбу є провідне становище жінки в сім'ї. Але ця особливість перетворюється на проблему, як справедливо зазначає І. Дорно, якщо жінка поводиться стосовно чоловіка нетактовно, і він в результаті втрачає авторитет у сім'ї. Щоб питання про лідерство в сім'ї не стало проблемою, необхідно розподілити доцільно між чоловіком і жінкою сфери лідерства. У сім'ї існує різноманітність сфер лідерства (ділове лідерство, емоційне лідерство, культурне лідерство, педагогічне, комунікативне лідерство). Різноманітність сфер лідерства в сім'ї створює достатню можливість для самоствердження кожного з подружжя. Зняти проблему можна шляхом встановлення рівності статусу і високої культури спілкування.

У сучасних умовах найбільшої гостроти набула проблема розподілу домашньої праці між подружжям. Це проблема перевантаження жінки домашніми справами. Зняти проблему можна тільки шляхом рівномірного розподілу обов'язків між всіма членами сім'ї, включаючи і дітей.

Розглядаючи проблему дисгармонії інтимних стосунків подружжя, І. Дорно вказує на основні причини цього явища, що найчастіше зустрічаються: втрата вищих почуттів; втрата здоров'я; майже загальна безграмотність у питаннях психогігієни шлюбу.

Соціологічні дослідження підтверджують, що більшість молодих людей, які вступають до шлюбу, не знайомі з основами психогігієни сімейного життя. Це одна з найважливіших причин виникнення проблем в інтимних стосунках між чоловіком і жінкою. Саме життя вимагає, щоб статеве виховання було поставлене на якісно новий рівень, необхідна серйозна робота в галузі сексуальної освіти і виховання учнів.

Неадекватність престижності подружжя – ще одна серйозна проблема нестабільності шлюбу. І. Дорно указує на той факт, що рівність чоловіка і дружини, що мала місце «на старті», з часом порушується. У подружньому житті є періоди, коли престижність одного з подружжя вища за іншого.

Жінка досягає піку престижності до 24-27 років. Це обумовлено появою дитини і оновленням після пологів гормональної системи: вона вступає в пору розквіту. Чоловік досягає піку своєї престижності трохи пізніше, в 35-40 років, він до цього часу досягає успіхів в професійній діяльності і повний сил і енергії.

Періодична неадекватність престижності – це одна з об'єктивних суперечностей шлюбу, яка не завжди призводить до негативних наслідків.

Посилення уваги до проблеми підготовки шкільної молоді до сімейного життя, комплекс заходів, спрямованих на зміцнення сім'ї, зможуть нейтралізувати цю проблему.

Чим вище рівень задоволеності шлюбом у подружжя, тим менше буде негативна дія періодичної нерівності престижності. Але існує ряд проблем, які обумовлені не проблемами шлюбу, а проблемами виховання , точніше, відсутністю належного статевого  виховання.

Найважливішим чинником сімейного життя є адаптація подружжя до різних сфер діяльності і стосунків. Тут теж багато труднощів і проблем.

С. Голод виділяє сім сфер адаптації: духовну, психологічну, культурну, родинну, сексуальну, інформаційну і побутову. Значення кожної з цих сфер на різних етапах сімейного життя є неоднаковим, але провідною завжди виступає духовна адаптація. Духовна адаптація передбачає високу оцінку подружжям особистих якостей один одного, не менш важливою для духовної адаптації є схожість основних життєвих цінностей, позитивне ставлення до професійних інтересів один одного.

Дуже важливою є психологічна адаптація, що передбачає психологічну сумісність подружжя (врахування вольових, моральних, емоційних, інтелектуальних рис характеру).

Естонські науковці Д. Кутсар і Е. Тійт, вивчаючи умови психологічної сумісності подружжя, дійшли таких висновків:

1. Дві домінуючі або дві підпорядковані особистості не утворюють гарної сімейної пари.

2. Надзвичайно високий ступінь домінування зменшує можливість щасливого шлюбу.

3. Кращою умовою подружньої сумісності стала б така, коли подружжя було б різне за домінантністю [16, с. 66].

Несуперечливе поєднання основних ціннісних орієнтацій і рис вдачі - необхідна умова психологічної сумісності, психологічної адаптації.

Культурна адаптація вимагає від подружжя близькості культурних інтересів. Культурна адаптація буде тим більш успішною, чим більше чоловік і жінка виявлятимуть взаємну зацікавленість захопленням один одного.

Родинна адаптація часто виявляється далеко не найлегшою сферою сімейних проблем. Немало конфліктів і навіть розлучень зобов'язано своїм фактом невмінню налагодити стосунки з родичами. Типовою проблемою є суперечність між пережитками авторитарних традицій і новими демократичними традиціями, що зароджуються, побудованими на рівності статей.

Каменем спотикання може виявитися і побутова адаптація подружжя. Щоденні побутові розбіжності, а то і баталії, заважають побутовій адаптації. Узгодженість уявлень і дій прискорює адаптаційні процеси в цій сфері.

Провідною функцією сучасного шлюбу є комунікативна. Сім'я створюється перш за все для володіння «розкішшю людського спілкування». Низька культура спілкування – серйозна загроза подружній гармонії. Дефекти спілкування здатні зруйнувати цілком благополучні з усіх поглядів шлюби. Тому спілкуванню треба вчитися, спілкуватися треба вміти. Слід зазначити, що спілкування подружжя в сім'ї, підкоряючись загальним закономірностям міжособистісного спілкування, має і свою специфіку, обумовлену перш за все постійним спільним проведенням вільного часу.

Важливою особливістю спілкування подружжя в сім'ї є й те, що воно відбувається значною мірою на побутовому, прозаїчному, буденному фоні.

Особливістю подружнього спілкування є його інтимний характер. Інтимне спілкування – це не тільки сексуальні стосунки, але й більш близьке духовне спілкування. У психології під інтимним розуміють таке спілкування, в якому людина постає перед іншою не просто носієм якоїсь соціальної ролі, а як неповторний індивід, як особистість.

Кажучи про специфіку спілкування подружжя, слід зазначити певну періодичність в емоційних стосунках подружжя. Наукою (біоритмологія) встановлено, що в житті багатьох чоловіків і жінок, навіть найбільш сумісних за всіма параметрами, періодично спостерігатимуться спади емоційних стосунків через незалежні від них причини. Учені вважають, що зльоти і падіння в емоційних стосунках подружжя підпорядковані певним закономірностям. Емоційні стосунки подружжя періодично проходять п'ять стадій, що відрізняються одна від одної величиною емоційного збудження, спрямованістю емоцій, характером їхніх взаємин.

«Перша стадія – період глибокої пристрасної закоханості людини, коли вона повністю перебуває під впливом позитивної настанови («герой»): подружжя неподільно займає всю увагу ...

На другій стадії наступає деяке охолоджування: образ коханого все рідше виникає за його відсутності, проте його поява викликає сильний  наплив позитивних емоцій, любові, ніжності до нього.

На третій стадії відбувається подальше охолодження емоційного ставлення. Тепер уже за його відсутності вона зазнає своєрідний психологічний дискомфорт, відчуває себе погано, усілякі «чорні» думки  лізуть у голову. При одній тільки його появі ніжність, любов не спалахує.

Тепер для цього необхідний стимул: треба, щоб він робив щось приємне,

що доводить його любов ... Це стадія звикання. Якщо на цій стадії не знизити інтенсивність спілкування, починається період, коли присутність подружжя викликає неусвідомлене роздратування ... і створюються передумови сварок ... Але як тільки він – «з очей геть», рівновага відновлюється.

На п'ятій стадії людина повністю знаходиться під впливом негативної настанови, тепер подружжя знову цілий день не виходить з голови, але зараз – це не «герой», а «лиходій» ... спільне життя «втрачає всякий сенс». Цей етап найбільш небезпечний і супроводжується зазвичай відповідними стосунками, коли хочеться бігти не від нього, а до нього, щоб битися з ним та болючіше вколоти його, щоб «всю правду в очі йому» - і про нього, і про його рідних» [20, с. 178 - 180].

Настає своєрідне перенасичення один одним. Це призводить до нудьги, потім роздратування, неприязні і, зрештою, до сварок і конфліктів. Про назрівання конфлікту свідчить ряд ознак. До них належать перш за все зменшення кількості взаємних звернень подружжя один до одного. Спілкування стає все більш коротким, небагатослівним. У їхніх промовах зустрічається більше безапеляційних категоричних думок і інтонацій, які натякають чоловіку або жінці, що вони як рівні співрозмовники не сприймаються. Все менше демонструється бажання і вміння вислухати свого партнера.

Крім того, можна назвати й такі ознаки, як незацікавленість у продовженні спілкування, зростання упереджено-негативного ставлення подружжя один до одного, дріб'язкова прискіпливість ... прагнення ... образити свого партнера ... зневаження думки один одного і почастішання розмов "на підвищених тонах".

Конфліктні стосунки визрівають зазвичай поступово, тривалий час, але виховані люди вчасно помічають їхні перші сигнали і можуть запобігти конфлікту. Якщо конфлікту не вдалося запобігти на самому початку, якщо він вже почався, його необхідно погасити.

Можливі декілька варіантів виходу з конфлікту. Наприклад, відхід від розв’язання шляхом переведення розмови в інше русло, сподіваючись на те, що прохолонувши, партнер одумається і зніме або понизить свої претензії. Згладжування, коли людина, що піддалася «атаці», в даний  момент визнає себе винною, хоча доводи і не приймає, і таким чином заспокоює партнера. Можливий компроміс, коли подружжя не відкладає "на потім" розмову і приступає відразу до спільного пошуку прийнятного рішення. Нарешті, можливе псевдорозв’язання за принципом: «Я інакше не вмію і не збираюся підладжуватися до когось», або варіація – примушування – нав'язування партнерові своєї позиції.

Найкращим варіантом розв’язання конфлікту є компроміс і згладжування. Проте кожна сім'я має виробити власні варіанти розв’язання конфліктів.

Психологи також сформулювали чотири важливі умови успішності міжособистісного спілкування подружжя :

1) відвертість, тобто відсутність «прихованих зон»;

2) підтвердження самооцінок один одного;

3) активний обмін взаємодіями, тобто інтенсивне обговорення почуттів і помислів один одного;

4) відповідність конкретній ситуації.

До чинників, що перешкоджають успішному спілкуванню подружжя, фахівці зарахували:

1) дискваліфікуючі вислови іншого;

2) приховування яких-небудь важливих відомостей;

3) змішання причини і наслідку в ситуації розбіжностей;

4) ригідність (надстійкість) уявлень подружжя з приводу того, що кожен з них має і може говорити або робити;

5) упевненість у тому, що люди в своїй поведінці мають бути абсолютно логічні, і прагнення до цієї логіки ;

6) постійна фіксація на тому, хто має рацію і хто винен в ситуації, що конкретно склалася.

Отже, успішність шлюбу визначається ступенем саморозкриття подружжя в процесі міжособистісного спілкування; наявністю у них якомога більшої кількості загальних очікувань і настанов, що виявляються в процесі спілкування; точністю невербальної (пози, погляди, жести і тому подібне) комунікації; наявністю спільних символів (прізвиська, ритуали, своя мова і тому подібне); високою частотою особистісного спілкування, підтвердженням в ньому схожості в сприйнятті подружніх ролей, позицій, функцій і обов'язків; глибиною взаєморозуміння подружжя і ступенем взаємної емпатії – співчуттям, співпереживанням, співучастю [8, с. 127– 128].

Іншими словами, щоб спілкування було приємним, необхідна культура спілкування, треба кожному з подружжя шанобливо ставитись до точки зору іншого, уміти прощати і поступатися, не накопичувати образи,  уміти розділити горе і подвоїти радість іншого своєю співучастю. Для гармонії подружніх стосунків дуже важливі певні риси характеру, які повинні мати чоловіки і жінки.

Чоловічі риси, що забезпечують успішність шлюбу: 1. Уміння брати на себе відповідальність. 2. Здатність отримувати задоволення, ведучи за собою інших. 3. Упевненість у собі. 4. Піклування про підтримку рівності в спілкуванні. 5. Уміння помічати деталі.

Жіночі риси, що забезпечують успішність шлюбу: 1. Здатність до емоційної підтримки. 2. Здатність отримувати задоволення від допомоги іншим. 3. Спокійне ставлення до порад інших. 4. Відсутність тенденції до суперництва з чоловіком. 5. Відсутність зайвої романтичності [6, с. 78–79].

Сім'я – це вже не тільки особисте щастя або нещастя. Це наш обов’язок перед суспільством, бо сім'я – це первинний його осередок. І якщо людина вільна у виборі об'єкта своєї уваги, у вираженні своїх почуттів, то вона повинна, свідомо пов'язавши свою долю з іншим, так само свідомо підходити до обов’язку сім'янина – чоловіка, батька, жінки, матері.

Відсутність підготовленості до виконання сімейних обов'язків не дає морального права на утворення сім'ї. Не можна брати зобов'язання перед сім'єю, дружиною, дітьми, поки не зможеш ці зобов'язання виконати.

Мораль суспільства регулює стосунки між людьми не тільки при укладенні шлюбу, але і складну систему взаємин між членами сім'ї – чоловіком і дружиною, батьками і дітьми.

Однією з найважливіших вимог, що регулюють стосунки між чоловіком і дружиною, є взаємна любов і повага подружжя. У сім'ї починається новий етап розвитку любові. Саме тут любов піддається практичним випробуванням, тут перевіряється її істинність і міцність. Річ у тому, що сім'ю утворюють люди з різними смаками і звичками, з різними поглядами на тисячі дрібниць і різними уявленнями про обов'язки один одного. Подружжя вперше відкриває в собі багато нового, у тому числі і недоліки, що раніше не помічалися. Тут по-справжньому стає видно, «хто є хто». Тільки на практиці стає зрозумілим: кого ми полюбили, чи варто його (чи її) поважати і чи є за що. І лише справжнє почуття любові може змусити людину подолати недоліки, побороти і заглушити риси, що принижують її, виявити свої кращі якості, сприяти моральному оздоровленню особистості. Взаємність подібних почуттів і прагнень подружжя може бути доказом, що любов витримала випробування в умовах сім'ї.

Оскільки сім'я передбачає стосунки не тільки між подружжям, але і батьками, і дітьми, суспільство ставить тут певні вимоги, на основі яких складаються моральні стосунки.

Турбота про виховання дітей – найважливіший моральний принцип сім'ї. Батьки зобов'язані брати участь у виробленні єдиних вимог сім'ї, дошкільних, шкільних, позашкільних установ до дітей; піклуватися про трудове виховання, фізичний розвиток дітей, про правильний підхід до етично-естетичного і статевого виховання; враховуючи психологічні і вікові особливості дітей, формувати їхні погляди і характер, піклуватися про дійсний, а не помилковий батьківський авторитет; підтримувати загальний здоровий тон в сім'ї; створювати умови для навчання дітей.

У дітях втілено майбутнє Батьківщини, долю її соціального розвитку. Тому батьки несуть відповідальність за виховання дітей, за виховання громадянина.

Повага до батьків і старших – одна з найважливіших моральних вимог. Повага до старших – це пошана до тих цінних якостей, які є результатом їх трудового досвіду, знань, виховання. Стосунки батьків і дітей в сім'ї повинні характеризуватися справжньою любов'ю, дружбою, взаємною підтримкою у великому і малому.

Головною умовою подолання труднощів і проблем сучасної сім'ї є підвищення рівня культури стосунків статей, виховання особистості сім'янина нового типу.

РОЗДІЛ IІ. ПРАКТИЧНІ ЗАСАДИ СТАТЕВОГО ВИХОВАННЯ ТА ПІДГОТОВКИ ДО СІМЕЙНОГО ЖИТТЯ УЧНІВ.

§ 2.1. Психологічні особливості уявлень про майбутню сім’ю у старшокласників.

Як правило, уявлення про той чи інший об'єкт формується в процесі його багаторазового сприймання. Завдяки цьому відбувається поєднання ознак об'єкта, їхня інтеграція і трансформація; випадкові ознаки, що виявляються тільки в деяких одиничних ситуаціях, відсіваються, а фіксуються лише найбільш характерні і тому найбільш інформативні. Ця закономірність стосується і формування уявлень про сім’ю.

Батьки, шлюб яких склався благополучно, дають дітям приклад того, як повинно будуватися спільне життя чоловіка і дружини. Погоджені дії батьків є найважливішою передумовою успішного формування уявлень про сім’ю. На підставі ряду досліджень можна констатувати наявність неусвідомлених тенденцій до повторення у новоствореному шлюбі моделі родини своїх батьків,   до відтворення моделі відносин батьків у власній родині , копіювання досвіду батьківської сім’ї.

У родині людина створює і зберігає прийняті в ній погляди, установки, звичаї, зразки поводження і спілкування. Дитина засвоює свою майбутню подружню роль, ототожнюючи себе з батьком тієї ж статті, тоді як образ батька протилежної  статті є дуже важливим при виборі майбутнього партнера (вибір може відбуватися за різними критеріями -  подібності чи протилежності).

Таким чином, основним механізмом  формування уявлень про сім’ю є процес ідентифікації.

 Ідентифікація є придбання, чи засвоєння цінностей, ідеалів, ролей, моральних якостей значущого іншого (моделі), особливо  батьків, у ній відтворюється залежне поводження у відсутності батьків, процес ідентифікації відбувається стихійно без цілеспрямованого навчання з боку батьків.

З огляду на складність експериментального дослідження уявлень про майбутню сім’ю,  доцільно проаналізувати їх зміст з точки зору  трьохкомпонентності їх структури - когнітивної, емоційної і поведінкової складових (див. Рис. 1).

Компоненти уявлень про сім’ю

Рис. 1. Психологічна структура уявлень про сім’ю та шлюб.

Когнітивний компонент уявлень про сім’ю вивчався  автором роботи за допомогою анкетування серед учнів 10-11 класів Криворізької гімназії №91. Орієнтуючись  на дослідження в галузі сімейних установок, були використані і допрацьовані ряд анкет: “Сімейна” (для виявлення знань про функції сім’ї, організацію сімейного життя,  уявлень про якості ідеального сім’янина, сімейні ролі), “Розподіл обов’язків у сім’ї” (для виявлення уявлень про розподіл господарських і батьківських обов’язків), “Складові щасливого шлюбу” (для виявлення уявлень про сімейне благополуччя), “Функції сім’ї” (для виявлення оцінки функцій сім’ї).

Аналіз відповідей старшокласників щодо оцінки функцій сім’ї показав, що більшість юнаків (55,2%) і дівчат (64,1%) здебільше  згодні з тим, що сім’я дає можливість жити з коханою людиною, мати дітей (44,8%/30,8%), наповнює життя змістом (44,8%/23,1%) і упорядковує інтимні стосунки (37,9%/30,8%). Також юнаки  менш впевнені в тому, що  сім’я допомагає вирішувати матеріальні проблеми (44,8%/28,2%), додає людині впевненості у собі (37,9%/25,6%), сприяє кар'єрі (31%/28,3%).

На характер міжособистісних відносин у сім’ї безпосередньо впливає розподіл домашніх обов'язків, витрати часу членами родини на організацію споживання і побуту, розподіл сімейних доходів і система лідерства в економічних взаєминах. Отримані дані показують, що юнаки і дівчата в розподілі господарсько-економічних відносин  здебільшого зорієнтовані  на рівноправність.

Аналіз даних розподілу лідерства в сім’ї батьків і в майбутній сім’ї виділив  психологічний вимір взаємин "влади - підкорення".  Значна частина юнаків вважають, що лідером в родині повинен бути чоловік, тобто  в батьківській сім’ї  - це батько (55,2%), а у майбутній - це чоловік (69,1%). У дівчат  не настільки однозначний розподіл лідерства, так у батьківській сім’ї лідером у родині вони в більшості випадків називають матір (43,6%), а в майбутньому орієнтуються на традиційний уклад сім’ї, де лідером є чоловік (42,1%).

Дослідження уявлень про якості ідеального сім’янина  показують, що учні мають  розгорнуті уявлення про якості ідеального чоловіка й ідеальної дружини, проте дещо по-різному розуміють ці поняття,  що може привести до формування в молоді неадекватних очікувань щодо майбутнього партнера.

Складовою системи уявлень про шлюб і майбутню сім’ю є уявлення про організацію сімейного життя (тип родини, її матеріально-побутова організація, характер і стиль взаємин, права й обов'язки чоловіка і жінки, спосіб проведення вільного часу і т.д.). За нашими даними, уявлення старшокласників про цю сторону сімейного життя досить обмежені. На питання: "Що ви знаєте про організацію сімейного життя?", 13.7% досліджуваних  відповіли "нічого", деякі дали такі відповіді:  "усе" (6.5%), "мало" (5.6%), "досить" (2.4%). Серед тих учнів, що розкрили свою точку зору, більшість (25%) вказали, що  для організації сімейного життя необхідна любов,  менш значущим аспектом виявилися фінанси (гроші)(18.5%),  розподіл ролей між чоловіком і жінкою назвали 8% досліджуваних. Найчастіше учні вказували на важливість взаєморозуміння (9.7%),  в одиничних випадках зустрічалися  повага,  здатність до компромісу, секс, благополуччя, рівноправність, упевненість (по 1.6%). Недостатні знання старшокласників у сфері організації сімейного життя ми схильні пояснювати тим, що вона в повному її обсязі ще не стала предметом осмислення юнаками і дівчатами.

Вивчення розподілу сімейних ролей між чоловіком і жінкою показало, що чоловік повинен забезпечувати сім’ю (83.8%), піклуватися (31.4%), господарювати (23.3%), виконувати батьківську роль (13.7%), бути главою сім’ї  (8%). Жінка повинна господарювати (84.6%), виконувати роль матері (34.6%), морально підтримувати чоловіка (20.1%). Як бачимо, більшість сімейних ролей чоловіка і жінки в уявленнях юнаків і дівчат співпадають, старшокласники не схильні різко розділяти обов'язки чоловіка і жінки в родині.

Виходячи з отриманих даних, можна стверджувати, що уявлення про цілі шлюбу у старшокласників сформовані недостатньо. Найменше  юнаки (55.2%) і дівчата (61.5%) прагнуть створити морально-психологічний союз; найбільш виражена спрямованість на інтимно-особистісний характер шлюбу.

Основні цінності шлюбу і сім’ї  для старшокласників обумовлюються взаєминами між чоловіком і жінкою.  При цьому найбільш ціннісною якістю шлюбу як для юнаків (86,2%), так і для дівчат (87,2%) є  взаєморозуміння (Таблиця 1).

Таблиця 1.  Усвідомлення юнаками і дівчатами складових щасливого шлюбу

Для вивчення емоційно-оцінного компоненту уявлень про сім’ю в учнів 10-11 класів Криворізької гімназії №91 автор  використав метод незавершених речень, адаптований лабораторією медичної психології Ленінградського науково-дослідного психоневрологічного інституту ім. В.М. Бехтерева (ставлення до сім’ї, батьків, матері, батька, майбутнього сімейного життя, дітей, жінок, чоловіків) і розробив анкету “Взаємовідносини в сім’ї” (рівні ідентифікації батьківської сім’ї з майбутньою, бажання схожості з батьком/матір’ю, оцінка взаємовідносин батьків).

Аналіз даних тестування показав існуючу у старшокласників систему ставлень до сім’ї, до представників своєї і протилежної статі, до майбутнього подружнього життя. Кількісний аналіз отриманих результатів дозволив виділити три типи ставлення: нейтральне, позитивне і негативне.  Більшість юнаків (96,6%) і дівчат (97,4%) відповіли, що до сімейного життя і до вступу в шлюб відносяться позитивно. Частина юнаків (10.3%) висловила негативне ставлення до майбутнього сімейного життя, у той час як у дівчат цієї тенденції не спостерігалося.

Відносно високий показник відповідей старшокласників (48.2%) щодо бажання схожості своєї майбутньої сім’ї з сім’єю батьків показує їхнє неусвідомлене бажання скопіювати модель реально існуючої батьківської сім’ї. Думки дівчат і юнаків носять протилежний характер щодо бажання схожості майбутнього чоловіка на батька тієї ж статі. Так 60.5% юнаків  згодні    з тим, що майбутня дружина повинна бути схожа на маму, а 48% дівчат не згодні з тим, що майбутній чоловік повинний бути схожий на батька.

У багатьох юнаків (54.2%) більш виражене бажання бути схожими на батька. У дівчат тенденція схожості з матір'ю виражена слабкіше (33.4%). Це говорить про те, що юнаки прагнуть копіювати образ батька, і в майбутньому будуть прагнути шукати дружину схожу на їхню матір. У дівчат це прагнення виражене значно менше.

Поведінковий компонент учнів 10-11 класів Криворізької гімназії №91 вивчався автором роботи за допомогою методу семантичного диференціалу  В.Ф. Петренка (ідентифікаційна поведінка) і розробленого  на основі метода У. Томаса - Х. Кілменна опитувальника “Конфліктна поведінка в сімейному житті” (стилі вирішення конфліктних ситуацій). Обробка отриманих даних методом семантичного диференціала проводилася за допомогою факторного аналізу.

На вибірці дівчат було виділено два значущих фактори, що пояснюють відповідно 69% і 28% загальної дисперсії. Розміщення рольових позицій у просторі виділених факторів для вибірки дівчат і хлопців представлено рисунками 2 і 3.

Рис. 2. Семантичний простір (дівчата)

Виходячи з того, що найбільш полярними при рангуванні по цьому фактору виявилися  рольові позиції "батько" і "майбутній чоловік", "майбутня сім’я” , ми  назвали цей фактор по змісту обох полюсів “чоловік у батьківській сім’ї” – “чоловік у майбутній сім’ї” - фактором “чоловік у сім’ї”.

Порівняно з рольовими позиціями, що відносяться до дійсної родини, "я", "батько", "мати", "сім’я", рольові позиції, що  відносяться до майбутньої родини "я як майбутня дружина", "майбутній чоловік", "майбутня дитина", менш диференційовані, знаходяться дуже близько один до одного, мають сильно виражене позитивне забарвлення прикметників - ознак. Цей факт можна пояснити ідеалізацією образів майбутнього, нереалістичним їх сприйманням.

Рольові позиції "майбутній чоловік" і "майбутня сім’я" за першим фактором практично збігаються, а це означає, що у свідомості дівчат образ майбутньої сім’ї  ідентифікується з вибором партнера по шлюбі.

 Другий фактор вибірки дівчат був інтерпретований нами як "батько - дитина". Підставою такої інтерпретації слугував той факт, що найбільш полярними по цьому фактору виявилися рольові позиції "батько" з однієї сторони і "майбутня дитина" - з іншої.  Слід зазначити, що оцінка дівчатами ролі "батько" виявилася вкрай позитивною, що говорить про позитивне  сприйняття батька в родині з позиції дитини. Негативне сприймання образу майбутньої дитини може свідчити про неготовність дівчат  стати матір'ю в найближчий час.

На матеріалі  вибірки юнаків виділено два значущих фактори, що пояснюють відповідно 49 %  і  32 % загальної дисперсії. Розміщення рольових позицій у просторі виділених факторів для вибірки юнаків представлене на рисунку 2.

Найбільш полярними по першому фактору виявилися рольові позиції "майбутня дружина", "майбутній чоловік" з однієї сторони і "сім’я" з іншої. Ми назвали цей фактор за змістом обох полюсів "батьківська сім’я" - "уникнення майбутнього шлюбу".

Рис. 3. Семантичний простір (юнаки)

Одержані дані можна інтерпретувати таким чином, що юнаки, на відміну від дівчат, поки що задоволені відносинами і своїм станом в сім’ї батьків. Образ майбутньої дружини  викликає негативні емоції, що свідчить про неготовність до шлюбу.

Також необхідно відзначити, що образи, пов'язані з майбутнім, більш диференційовані і реалістичні у юнаків. Рольова позиція "майбутня сім’я" знаходиться набагато ближче до рольової позиції "сім’я". Це може означати, що юнаки мають високий ступінь ідентифікації сім’ї батьків з образом майбутньої сім’ї.

Другий фактор юнацької вибірки був інтерпретований як "жінка в сім’ї", оскільки найбільш полярними по цьому фактору виявилися рольові позиції "мати" з однієї сторони і "майбутня дружина" - з іншої. Оцінка юнаками образу матері як дружини в сім’ї є негативною і подібна до оцінки дівчатами образу батька як чоловіка. З цього можна зробити висновок, що в батьківській сім’ї відбувається  негативна ідентифікація з батьками протилежної статі. Рольові позиції "я як майбутній чоловік" і "майбутня дружина" слабко диференційовані і мають позитивне забарвлення,  що пояснюється юнацькою  ідеалізацією  бажаного майбутнього.

Конфлікти  є відображенням  на рівні окремої сім’ї протиріч розвитку сім’ї як соціального інституту, тобто  вони закономірні і неминучі. За даними дослідження, основним способом розв’язання конфліктів у сім’ї для старшокласників, як  для юнаків (31%) так і для дівчат (33.3%), є компроміс, на другому місці -  суперництво (27.6%/20.5%). Причому дівчата здебільшого орієнтовані на компроміс, а юнаки на суперництво як спосіб розв’язання конфліктів.

Узагальнення та інтерпретація отриманих результатів констатуючого експерименту дають підстави зробити висновки про те, що уявлення дівчат та юнаків про майбутню сім’ю є неповними і мають статеві відмінності, а модель батьківської сім’ї є прикладом для наслідування. Виявлення особливостей уявлень про майбутню сім’ю у старшокласників дало можливість визначити теоретичні підходи та конкретну програму цілеспрямованої роботи з  розширення уявлень про майбутню сім’ю у старшокласників.

§ 2.2. Цілеспрямоване практичне формування у старшокласників адекватних уявлень про майбутню сім’ю.

В основу формуючого експерименту було покладено положення про те, що уявлення  індивіда про ситуації формуються до моменту зустрічі з ними, таким чином особлива увага повинна приділятись формуванню системи знань і уявлень особистості,  які в майбутньому проявляться в поведінці людини.

Для формування у старшокласників адекватних уявлень про майбутню сім’ю автором роботи була використана та адаптована програма “Основи сімейного життя”. Вона включає  в себетеоретичну та практичну частини. Завданням теоретичної частини є розширення і збагачення знань молоді про родину і шлюб, особливості життєдіяльності і рольову структуру родини, права і обов’язки членів сім’ї, різноманіття сімейних функцій.

Розробляючи програму практичної роботи зі старшокласниками з розширення їх уявлень про сімейне життя, автором був використаний комплекс психолого-педагогічних методів, які містять у собі ситуаційно-рольові ігри, тренінгові техніки і прийоми, що використовуються в різних психологічних школах.

Тренінгова програма “Основи сімейного життя” складається з двох взаємозв’язаних тематичних блоків - 4 заняття.

Перший блок поєднує 2 заняття, присвячених усвідомленню деяких власних особливостей, визначенню власної ідентичності, формуванню адекватних між особистісних відносин між юнаками і дівчатами, оптимізації міжособистісного   спілкування. Він містить вправи, спрямовані на розвиток психологічних можливостей особистості, її комунікативних здібностей, усвідомлення звичних способів спілкування з іншою статтю, аналіз помилок у міжособистісній взаємодії. Особливе значення в цьому блоці приділяється системі прийомів невербальної комунікації, відпрацьовуванню навичок оптимального спілкування і взаємодії з іншою статтю.

Другий блок (2 заняття) орієнтований на усвідомлення учасниками себе в системі сімейних взаємин, спілкування і діяльності. На цьому етапі основний акцент робиться на відпрацьовування вправ, спрямованих на розвиток широкого кола здібностей, навичок і умінь, необхідних для сімейного життя, вивчення психологічних основ спілкування в родині, закріплення нових поведінкових моделей.

Кожне заняття включало декілька частин: вітання, опитування самопочуття, пропозиція ведучим теми заняття, групова дискусія, “розминальні” вправи, основну частину, підведення підсумків заняття, резюмування ведучого, прощання.

До і після формуючого експерименту в контрольній і експериментальній групах був проведений контрольний зріз за тими ж методиками, що і в констатуючому експерименті.

Результати контрольного зрізу показали, що проведена робота дійсно сприяла значним позитивним змінам у формуванні уявлень старшокласників про майбутню сім’ю. Аналіз динаміки змін, які відбулись у когнітивному компоненті уявлень про майбутню сім’ю, показав, що більше половини учасників експериментальної групи внаслідок формуючого експерименту сформували якісно нові розумові моделі майбутньої сім’ї,  які включають в себе такі підсистеми, як комплекс знань про функції сім’ї, права і обов’язки подружжя, взаємовідносини індивіда з іншими членами родини, господарсько – економічних ролях, усвідомили критерії шлюбного вибору.   До початку експерименту кількість учнів з достатнім рівнем знань про основні функції сім’ї була   8,3%, після його завершення - 41,7%;  задовільний рівень збільшився з 26,7% до   51.6%. Значно зменшилась кількість старшокласників з недостатнім рівнем знань: до -  6,7%; після - 65%. У контрольній групі таких суттєвих змін у когнітивному компоненті не спостерігалось, що представлено у табл.. 2.

Таблиця 2. Результати впливу навчальної  програми  на когнітивний компонент уявлень про сім’ю.

Значущі зміни відбулися в емоційно – оцінному і поведінковому компонентах уявлень про майбутню сім’ю у старшокласників, які ввійшли до складу експериментальної групи.

По завершенню формуючого експерименту  в учасників експериментальної групи в емоційно-оцінному компоненті була зафіксована тенденція послаблення бажання схожості у юнаків з батьком, і у дівчат з матір’ю. У юнаків зменшилися показники високого ідентифікаційного рівня з 54,3% до  41,9%, і збільшились  середнього і низького рівнів з 21,2% до  27,7%, з  24,5% до 30,4%  відповідно. У дівчат також відбулися зміни показників рівнів ідентифікації з матір’ю: високий знизився з  42,6% до 28,9%, а середній і низький  зріс з  23,1% до 30,2%, з  34,3% до  40,9% відповідно.

Позитивні зміни  відбулись і в поведінковому компоненті уявлень про майбутню сім’ю. Про це, в першу чергу, свідчить зміна розподілу засобів вирішення конфліктних ситуацій у сімейному житті в експериментальній групі.

Кількість учасників, які віддали перевагу стилю суперництва, уникання і пристосування в конфліктній ситуації зменшилась з  20% до 1,7%, з 13,3% до 3.3% і з 18,3% до 6,7% відповідно, а тих, що усвідомлюють перевагу стилю співпраці збільшилося  з 15% до 63,3%.

Відбулися зміни і в семантичних просторах старшокласників. Окрім того виявилось, що семантичний простір у дівчат більш рухомий, ніж у юнаків. Уява про майбутню сім’ю у поведінковому компоненті у дівчат і юнаків стала більш узгодженою, про що свідчить той факт, що крайні рольові позиції “сім’я” – “майбутня сім’я” першого фактору у дівчат і другого фактору у юнаків співпадають. На підставі цього можна зробити висновок про ефективний вплив проведеної роботи на поведінковий компонент уявлень старшокласників про майбутню сім’ю.

ВИСНОВКИ

Питання про статеве виховання вважається одним з самих важких у педагогіці. Довгий час ця тема  взагалі вважалась  ледве не забороненою. Говорити про статевий розвиток, про  культуру стосунків було не те, щоб не прийнято, а навіть непристойно, тим більше в освітніх закладах. Усі питання, зв'язані з статевим вихованням, педагоги намагалися обходити стороною. Зараз ця тема, навпаки, стала модною і найбільше широко обговорюваною.

Статеве виховання - складова загального процесу виховної роботи школи і сім'ї, що забезпечує правильний статевий розвиток дітей і молоді.

Його не можна розглядати як ситуативний процес, упущення в якому можна безболісно компенсувати в майбутньому. Насправді — це системна, копітка, цілеспрямована, надто делікатна робота, яку необхідно починати на ранніх етапах розвитку особистості, вносячи з часом необхідні корективи, збагачуючи її форми і методи.

Поліпшення знань молодого покоління про соціально-психологічні процеси, що відбуваються при становленні і розвитку сім’ї,  є однією з форм зміцнення майбутньої родини. Підготовка молодого покоління до створення сім’ї - одне з важливих завдань соціально-економічного розвитку нашої країни, тому що родина відіграє велику роль у зміцненні здоров'я і вихованні підростаючого покоління, забезпеченні економічного і соціального прогресу, у поліпшенні демографічного положення.

Важливою складовою процесу підготовки юнаків і дівчат до майбутнього сімейного життя є формування адекватних уявлень про майбутню сім’ю, як складного, системно організованого і відносно стійкого утворення, спрямованого на оптимальну адаптацію до шлюбу та ефективне функціонування  в майбутньому сімейному житті.

Провідним механізмом формування уявлень про майбутню сім’ю у юнаків та дівчат є процес статево-рольової ідентифікації в родині, який проявляється у бажанні відтворювати модель батьківської сім’ї у своїй майбутній сім’ї, при цьому форми батьківських взаємовідносин стають еталонними, хоча далеко не завжди є такими.

Уявлення старшокласників про сімейне життя характеризується специфічним змістом, структурою і рівнями розвитку. Структура уявлень про сім’ю  включає: когнітивний (система знань про  сімейне життя і себе як майбутнього сім’янина), емоційно – оцінний (ставлення до майбутньої сім’ї, батьків і сімейного життя і їх оцінка) і поведінковий (ідентифікаційна поведінка у сім’ї і моделі поведінки в конфліктних ситуаціях в сім’ї) компоненти.

Розширення уявлень про майбутню сім’ю можливе за умов спеціально організованого активного соціально-психологічного навчання,  спрямованого на послаблення ідентифікації юнаків і дівчат з батьківською родиною, шляхом проведення цілеспрямованої роботи по створенню нових моделей сім’ї,  поглиблення знань і уявлень про майбутню сім’ю в процесі підготовки старшокласників до сімейного життя.

Перспективною формою цілеспрямованої підготовки до сімейного життя є тренінг, у якому поєднуються  техніки різних психологічних шкіл, об'єднаних однією  метою -  формування адекватних уявлень про майбутнє сімейне життя. Поєднання теоретичної і тренінгової  підготовки старшокласників до сімейного життя дозволяє інтенсифікувати процес навчання, закріпити нові знання і поведінкові навички, знайти способи оптимальної взаємодії з однолітками, виробити необхідні в спілкуванні з протилежною статтю вербальні і невербальні комунікативні уміння, послабити ідентифікацію юнаків і дівчат з батьками, розширити знання і уявлення про можливі моделі сім’ї, та варіанти вибору.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алексеенко Т.Ф. Педагогічні проблеми молодої сім’ї. – К., 2009.
2. Бадьони А. Любовь от пробуждения до гармонии / Пер. с венг. / – М.: Прогресс, 2009.
3. Голод С.И. Сексуальность, гендер и семья: социологическая интерпретация // Человек. – 2009. - №4.
4. Голод С.И. Стабильность семьи: Социологические и демографические аспекты. - Л., 2010.
5. Гребенников И.В. Основы семейной жизни. – М.: Просвещение,2011.
6. Добрович А., Ясицкая О. Милые бранятся.... – М., 2009.
7. Дорно И.В. Современный брак: проблемы и гармония. – М., 2009.
8. Ісаєв Р.І., Качан Д.С. Статеве виховання учнів. – Л., 2009.
9. Ковалев С.В. Подготовка старшеклассников к семейной жизни. – М., 2011.
10. Ковалёв С.В. Психология современной семьи. – М.: "Просвещение", 2009.
11. Колесов Д.В. Бесіди про статеве виховання. – М., 2010.
12. Кравець В.П. Психологія сімейного життя (навчальний посібник) У 2-х томах. – Тернопіль, 2012.
13. Кравець В.П. Психолого-педагогічні основи підготовки школярів до сімейного життя (монографія) – Тернопіль, 2013.
14. Кравець В.П. Теорія і практика дошлюбної підготовки молоді.– К.: "Київська правда", 2010.
15. Кравець В.П. Теорія і практика підготовки учнівської молоді до сімейного життя. Докторська дисертація. – Тернопіль, 2009.
16. Леслафт П.О. Сімейне виховання дитини та його значення. М.- Педагогіка, 2011.
17. Мы и наша семья. – Молодая гвардия, 2009. – С. 178 – 180
18. Осокіна М. В. Фізіологія розвитку дитини. – М,. 1973.
19. Руководство по планированию семьи. – К., 2009. – С. 9 – 11
20. Трухин И.А. Будущему семьянину. - К.: Радянська школа, 2010.
21. Хріпкова О.Г. Замітки про статеве виховання. – М., 1970.
22. Чередніченко В.С. На межі відвертості. – Вих.школярів. – 2009- №3 – С.138.
23. Шарган О.М. Говорун Т.В. Батькам про статеве виховання дітей. – До.: Рад.шк., 2011.
24. Шибаєва А.І. Батькам про статеве виховання. – М., 2009.