ГІС «ПОХОДЖЕННЯ МАТЕМАТИЧНИХ ЗНАКІВ»
Сьогодні ми поговоримо про походження математичних знаків.
Ви тільки подумайте, скільки було розв’язано прикладів за всі роки навчання… Скільки разів, додаючи, віднімаючи, множачи та ділячи, ви бачили перед собою ці знаки: «+», «-», «:», «х». А чи замислювались ви про те, звідки вони прийшли до нас і що означали від самого початку?
Насправді, походження знаків, які використовуються в арифметиці й алгебрі, не завжди можна точно встановити. Існує думка, що знаки «+» і «-» виникли внаслідок торговельної практики. Виноторговець рисками зазначав, скільки мір вина він продав із барила. Доливаючи в барило нові запаси, він перекреслював стільки рисок, скільки мір він поновлював. Подейкують, саме так і виникли знаки додавання та віднімання в ХV столітті. До цього доданки довгий час записували один поруч з іншим без жодних знаків між ними. На початку ХV століття для позначення дії додавання використовували початкову букву латинського слова «plus» -- латинську букву «р»; вона й означала додати. Але незабаром загальне визнання здобув знак «+».
Існує також інша правдоподібна версія, що пояснює появу цього знака. Замість «а плюс b» (латинською «a et b») писали «а і b». Оскільки слово «et», тобто «і», доводилось писати часто, то його скорочували до літери «t», що врешті обернулася на відомий нам знак «+».
Однак не можна сказати, що спеціальні знаки для позначення арифметичних дій вигадали європейські математики. Ще давні єгиптяни позначали додавання спеціальним знаком – малюнком ніг, що крокують.
Назва «доданок» вперше зустрічається в роботах математиків ХІІІ століття, а поняття «сума» отримало сучасне тлумачення лише в ХV столітті.
Для позначення віднімання в Греції у ІІІ столітті до нашої ери використовували перевернуту грецьку літеру Ψ (псі). Італійські математики користувались для цього літерою μ (мю), що є першою в слові «мінус». У ХVІ столітті для позначення дії віднімання почали використовувати відомий нам знак «-».
Для позначення дії множення деякі з європейських математиків ХVІ століття вживали букву «М», що була першою в латинському слові, яке означало збільшення, множення – мультиплікація (до речі, саме від цього слова походить відоме вам слово «мультфільм»).
У ХVІІ столітті деякі математики почали позначати множення косим хрестиком, а решта вживали для цього крапку. В ХVI- наприкінці XVIII століття більшість математиків стали вживати для цього крапку «.», але часом використовували також косий хрестик «х».
Знаки множення стали загальновідомими завдяки авторитету Готфріда Вільгельма Лейбніца, видатного німецького математика.
Довгий час у Європі добуток називали сумою множення.
Назва «множник» згадується в роботах ХІ століття, а «множене» -- у ХІІІ столітті.
Упродовж тисячоліть дію ділення не позначали знаками. Її просто називали й записували словами. Індійські математики стали першими позначати ділення початковою літерою назви цієї дії – «Д». араби ввели для позначення ділення риску. У ХІІ столітті її запозичив у арабів італійський математик Фібоначчі, він також першим скористався терміном «частка». Знак «:» (двокрапка) для позначення ділення стали вживати наприкінці ХVІІ століття.
Рівність у різні часи позначали по-різному: і словами, і символами.
Зручний і зрозумілий зараз знак «=»(дві горизонтальні риски, що розташовані одна під одною) увійшов до загального вжитку тільки у ХVІІІ столітті. А запропонував його в 1557 році англійський автор підручника алгебри Ребер Рікорд. Цей знак також став загальноприйнятим завдяки Г.В.Лейбніцу.
Вікторина
- Збільшіть число 666 у півтора рази, не виконуючи над ним жодних арифметичних дій. (переверніть число, і отримаєте 999, що в півтора рази більше за дане)
- У кімнаті чотири кути. У кожному куті сидить кіт. Навпроти кожного кота – по три коти. На хвості кожного кота – по одному коту. Скільки всього котів у кімнаті? (чотири )
- Я ріс один у цілім світі,
І все це правда – я один.
Та син того, хто на портреті,
Це батька мого син. (Мій батько)
- На дереві сиділи шість качок. Зробивши один постріл, мисливець влучив у двох із них. Скільки качок залишилось на дереві? (жодної, оскільки вони полетіли, злякавшись пострілу).
- Дідуся звати Павло Іванович, його онука – Михайло Миколайович. Як звати батька онука? (Микола Павлович)
- Чому дорівнює добуток усіх чисел? (нулю)
- Син батька професора розмовляє із батьком сина професора, до того ж сам професор участі у розмові не бере. Чи може таке бути? (так, якщо професор -- жінка)
- В одній родині було два брати, у кожного з них було по дві матері. Скільки всього осіб було в родині? (у родині два брати, дві сестри, мати й батько, отже, разом шість осіб)
- Летіла зграя гусей: один гусак попереду й два позаду, один позаду й два попереду, один гусак між двома іншими і три в ряд. Скільки всього було гусаків? (три)
- Поділіть 5 яблук між п’ятьма особами так, щоб кожен отримав по яблуку, а одне залишилось в кошику. (одна особа бере яблуко разом із кошиком)
