Стенятинська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

Виховний захід

Свято казки

Для початкових класів

(6-10 років)

Підготувала

Томашівська  Оксана Євгенівна

Вчитель початкових класів

Тема. Свято казки

Мета. Перевірити і поглибити знання учнів про казки. Формувати вміння відповідати на запитання ведучого за змістом казки, правильно називати назву казки, героїв. Виховувати любов до казки, книги , почуття доброти, справедливості, дружби.

Звучить музика

Вед.1  Краïна дитинства, краïна чудова, дарує завжди все найкраще й казкове і кожного разу у ній віднайдеш, лиш те про що мрієш, і де чим живеш. Дитинство-це казка щасливих дітей, це сонце , що сяє яскраво, це музика ніжних дитячих сердець, що над краєм звучить величаво

Вірш

Мені наснились білі роси, птахи співучі в небесах,

Зеленоï трави покоси,  волошки сині у житах

Там за хмарами за білими, за піснями лебединними

Там моє дитинство росяне зорепадом промайне .

Зорі в небі  усміхаються, мріï всі моï збуваються,

Свято казки починається, зачаровує мене.

Співає батькова криниця, і вишня мамина цвіте,

 І знов мені щоночі сниться моє дитинство золоте.

Пісня «Казкові сни»

Вже давно я не граюсь ляльками,

Не кладу біля себе ночами

Та героїв казок всіх одначе,

В снах нічних дуже часто я бачу.

Приспів. Там співа синьоока Мальвіна

               Та кумедний хлопчак Буратіно,

                Чи царевич із Вовком Залізним

                 Рятувать свою Жабу – Царівну.

Тепер бачу я сни як на горе.

 Бо казок прочитала я море

Та й самій мушу правду сказати

Те ж хотілось принцесою стати.

Приспів.

День минає буденно і просто

Ніч ворожку чекаю я в гості

З Попелюшкою й Барбі у казці

Свій шукатиму ключик до щастя.

Приспів

Вед. 2. Дитинство - весело простелений шлях, в чудове щасливе майбутнє, планета в дитячих тепленьких руках і мамине слово напутнє.

Пісня «Запроси до казки»

Полюбляю вечорами я не просто засинать,

Я прошу своєї мами мені казку почитать

Закриваю чи я очі, прислухаюся до слів,

Скоро прийде фея ночі  та моїх солодких снів.

   Приспів. Мамо, ти мене до казки запроси,

                    Мамо, скільки у тобі краси

                     Мамо ,поведи у світ дитячих мрій

                      І своєю ласкою зігрій.

Казку розпочне матуся і усмішка на лиці

Я із ніжністю дивлюся її очі-промінці

І заграють струни серця і так солодко мені,

Бо ти мудрості озерце, ти найкраща у житті

Приспів.

Приспів (проговорюючи )

Приспів.

Вед.1  Чи знайдеться на світі людина, яка хоч раз не мандрувала чарівною краïною казки. Багато хто рушав до неï  ,  дивовижноï,  таємничоï,  доброï, мудроï  і справедлиаоï ще крихітним малям, міцно вхопивши за руку свою бабусю чи дідуся, татка чи маму.

Вед 2  Казка-це чарівна краïна. Казка –це давній і мудрий порадник. Казка-це золота скарбниця, з якоï ми черпаємо діаманти та самоцвіти.

Танець «Троє поросят»

Вед. 1 А чи знаєте ви, друзі, звідки прийшла казка ?

В ній живе народна мудрість, матусина ласка.

В ній звірята і пташата розуму навчають.

В ній завжди добро і дружба зло перемагають.

Вед.2 Ще колись, давно-давно,люди не читали,

А казки із вуст в уста переповідали,

Бо народ наш український-мудрий і завзятий,

Бо з життя прийшли казки, і ïх так багато !

Вед .1 Ще з колиски все життя живе казка з нами,

Вона розуму навчає , мудрості з роками

В ній живуть чарівне слово, пісеньки, прислів'я,

В ній живе вкраїнська мова і природа дивна.

Вірш »Рукавичка

Вчора  Галочка-сестричка казку прочитала,

Як у лісі рукавичка звірам домом стала.

Я покинув рукавичку за городом, там. де ліс.

Та ні зайчик,ні лисичка й вовчик в неї не заліз.

Мабуть , дуже замала  в мене рукавичка

Взяв у мами зі стола, з ліжка у сестрички.

Рукавичок, мабуть, з п'ять, в ліс відніс -

Хай звірі сплять.

Я не знаю, як було , що у лісі сталось,

А мені не повезло-від усіх дісталось.

Учні 1 класу.

1.Існує книг багато на землі,

Вони цікаві, мудрі,гарні.

Та кожний з нас, дорослий чи малий,

Всяк казочку читати полюбляє.

2.Казка  –це світ чарівний та незвичний.

Казка - це диво , сповнене краси.

Поринуть в казку, це ж бо так цікаво,

Це справді свято. Радість для душі.

3.У казці звірі мову мають,

Дерева розмовляють, мов живі.

Добро і правда завжди зло долають,

Тому і люблять казку  діти всі.

3.Мудра казко, казко - чарівнице,

Ти даруєш ласку, вчиш ростить пшеницю.

Поведи нас за собою

.В світ прекрасний і чудовий.

4.Казку в гості кличуть люди -

Так ведеться споконвік.

День, який почнеться з чуда,

Пам'ятаєм цілий рік !

5.В краïну казок підемо я і ти,

У казці всім цікаво побувати

Там вірних друзів зможемо знайти,

І з ними хочемо потанцювати

Танець «Білосніжка та семеро гномів»

Вед 1 Живуть в казці Колобок і Кізонька-мати

Ще й Солом'яний бичок і Ліньки-мишенята,

І Пан-Коцький, Сірий Вовк, Лисичка-хитрунка,

Чапля,мудрий Журавель, ведмежатко Умка.

Вед. 2 Вже багато ми казок друзі прочитали,

Про любов, красу і дружбу ми з казок дізнались,

Бо виховують казки добро,повагу, ласку

І дорослі і малі люблять гарну казку

Пісня «Казочка»

Десь у темному старому диво –лісі,

На високому ,зеленому горісі

Добра казочка живе в гущавині

І мережива сплітає чарівні

Вірно служать  їй у лісі всі звірятка

Стережуть і доглядають \\ хатку

І розносять ці мережива по світу,

 щоб вони розповідали казку дітям.

Приспів. Казочку про вовка та лисичку

                І про дивну казку рукавичку

                І Котигорошка, що дивну силу мав

                І про Горбоконика, що до зірок літав

                І про пташку Золоте перо,

                Казку, де перемага – світло і добро.

Я хотіла диво – ліс той відшукати,

Синю ластівку просила показати

Ту стежину, що до казочки веде

І горіх, де вона плетиво пряде

А моя матуся тихо усміхнулась

Кольорову мені книжку простягнула

І промовила: «Відкрий її будь ласка,

Ти знайдеш свою стежину в добру казку»

Приспів.

Вед. 1 Сьогодні ми казку сюди запросили,

 Щоб бачити казочку , слухать гуртом.

А казка в завіï  десь там заблудила,

 Давайте ï погукаєм разом !

-Казко, казко ,приходь до нас!

Казка. Вітаю вас, дорослі і малі,

Від всіх казок низенький вам уклін.

Я –казка мудра. Хочу вам сказати,

Що кожен з вас мене повинен знати.

Бо, кажуть, казка вчить на світі жити

Та правду й волю завжди боронити.

-Дякую, що запросили мене в гості на свято, Я прийшла до вас не сама,а із своїми друзями казковими героями Ми підготували для вас виставу .Щоб потрапити на неï, ви повинні доказати, що любите і знаєте казки.

-Я читатиму уривкм з казок, а ви будете відгадувати назву казки  .Готові ?

Вікторина «З якоï казки ?»

1. Цей дім ніхто не будував, жити в ньому мали лише 5 братів, але в скрутну хвилину вмістилося майже все лісове царство. (Рукавичка )

2  Мандрував дорогами все своє життя, співав пісень, вважав себе невловимим та врешті пісня його обірвалась  на пів слові.  (Колобок )

3. Коли годинник б'є 12, то багатство перетворюється на бідність і можна загубити те, що  потім принесе щастя. Хто і що загубив.  ( Білосніжка –черевичок )
4. Зріст  приблизно 2см 54 мм , ліжко - горіхова шкарлупа, покривало-трояндова пелюстка. Хто це ? (Дюймовочка )
5. Красень чоловік, у повному розквіті сил. Високо літає , але низько ніколи не падає. Полюбляє варення, одночасно він ненька, друг, привид та джентльмен. (Карлсон)
6. Не бик, а реагує на червоні чоботи. Не вірменське радіо, але любить обдурити. Не жінка, але примусила всіх, щоб повтікали з хати. Улюблене дерево-клен. (Коза- дереза )

-Молодці, бачу знаєте казки !

-Дружіть зі мною, казку поважайте.

Шануйте книгу , ще більше читайте

Бо, книги - це віконце в світ , малята.

Читати будете – і будете все знати.

Виходить Червона шапочка.

Червона шапочка

Я прийшла до вас на свято, щоби казку привітати.

Разом я хочу із вами  веселитись і співати.

Я для вас приготувала  вікторину « Чарівний кошик»

• У моєму кошику знаходяться речі з казки. Я буду по черзі діставати якусь річ, а ви говоритимете, в якій казці вони зустрічаються ( яйце,  ключ, тарілка, солома, пір'я.черевичок, рукавиця.)
• -Молодці, казки знаєте. А тепер всідайтесь зручненько і слухайте гарненько

Вед. 2  Прийшла, нарешті, довгождана мить

Героï казки нас усіх вітають,

Чарівна  музика тихесенько заучить

І казка перед нами оживає.

Вистава «Пан Коцький»

Дійові особи: дід, баба, пан Коцький, вовк, ведмідь, лисичка, кабан, їжак.

На дворі, на лавочці біля хати сидить дід та баба, а біля її ніг лежить кіт.

Автор.

Жили собі дід та баба тай горя не знали,

Мали мале господарство, ще й кота тримали.

Але котик постарів, спав вже багатенько,

Не ловив мишей він зовсім, бо став ледаченький.

Баба дідові отак весь час говорила

І плакала, і кричала, а часом просила.

Баба.

Ой, дідусю, голубчику, змилуйся над нами,

Заведи кота ти в ліс, тай зостав з вовками.

Хай вони його з'їдять, отаке ледащо,

Бо не буду годувати я його нізащо.

Дід.

Добре, баба, заведу, та там і покину,

Йди-но, Мурчику , сюди, ти вража дитино.

Автор.

Взяв котика у мішок до лісу подався,

Там оставив під пеньком, тай чемно попрощався.

Дід.

Живи, Мурчику, тут гарно, їж траву, малину,

Не хотів ловить мишей, а спав цілу днину.

Автор.

Залишив кота під дубом,

Кіт сидить, сумує,

Коли дивиться лисички весело мандрують.

Лисички. (співають)

Ми лисички, ми сестрички,

По лісу гуляємо,

Ми гусяток пасемо.

Зайців піджидаємо.

1. Лисичка.

Боже, милий, що за диво, вперше таке бачу!

Скажи мені, як ти звешся, молодий козаче?

2. Лисичка.

Що тут робиш, поробляєш куди шлях ти держиш?

Кіт.

Я - Пан Коцький цар звірів, по лісу мандрую

Дуже добре бачу, а ще краще чую.

Можу всіх я вас поїсти, коли розізлюся.

1. Лисичка.

Ой, ти, котику коточку, не сварись, не сердься,

Бо для тебе у нас є курятина з перцем.

2. Лисичка.

Іди до нас поспішай, жити у хатину.

Будемо тебе глядіти, як малу дитину.

Автор.

Й стали вони разом жити, кота годувати,

Вкладати в ліжко спати ще й пісні співати.

1. Лисичка.

Лягай, котику, поспи, а ми поспіваємо,

Можемо казку розповісти, якщо побажаєш.

Вкладають в ліжко, співають колискову.

Автор.

Кіт заснув, лисички встали, тихо вийшли з хати

Й сіли собі на пеньочку рушник вишивати.

Вже пройшло чимало часу, кіт поспав, прокинувся

Став з собою розмовляти, в слух думки казати.

Саме ось оцю розмову підслухав зайчисько,

Який нишком пробігав біля хати близько.

Кіт.

Ох, і добре я живу в цих лисиць гарненьких,

Вони мене так милують, як дитя маленьке,

Можу спати, погуляти, книжку почитати.

А ще можу я, як схочу, як буде охота,

Половити усіх звірів та кинуть в болото.

Автор.

Як почув оце все зайчик, то дуже злякався,

Побіг звідти він мерщій, під кущем сховався.

Там просидів він довгенько, подумав гарненько

Поборов в собі він страх, до друзів подався

Щоб усе це розказати, чого він злякався.

На лісовій галявині сплять вовк, кабан, ведмідь, білка, їжак. Розглядують лісові квіти.

Ведмідь.

Зайчику, що з тобою сталось, що з тобой вкоїлось

Чого так перелякався, чи чого наснилось?

Кабан.

Зайчику, поглянь на мене, який ти смішненький,

І чого ти так злякався, дурнику маленький?

Білка.

Іди, зайчику, сюди, розкажи скоренько,

Хто тебе так налякав, ти ж моє серденько?

Вовк.

Чого зайчику тремтиш, як ота осика,

Кажи нам усе мерщій, щоб не було лиха.

Їжак.

Ой, зі сміху я помру, дивлячись на тебе

І з якого таки дива так тремтіти треба?

Зайчик.

А мені вже не до сміху, всі мовчить, ні звуку,

Бо я бачив у лисичок отаку звірюку (показує)

Він казав, що за годину нас усіх половить,

Всіх посадить у мішок ще й в болоті втопить.

Ведмідь.

Що ж тепер нам всім робити, що нам предпреняти.

Як же братці, нам тепер в лісі проживати?

Вовк.

Я, вважаю, всім нам треби подарунки нести,

Щоб оцей страшний звірюка не чіпав нашої честі.

Їжак.

А я йото не боюся, я клубком звернуся,

В носа голками вип’юся, буде тозі знати,

Як маленького мене безсоромно чіпати.

Білка.

Ну страшний, ну здоровенний,

Ну і що із того,

Треба, друзі, нам насамперед глянути на нього!

Підеш, зайчику, ти знаєш де його шукати,

Запроси його у гості до моєї хати.

Вовк.

Вірно, вірно білка каже, глянемо гарненько,

А тоді вже поговоримо з звіром тим чемненько.

Заєць.

На біду я народився у лиху годину,

Піду зараз до лисички, може там і згину!

Автор.

Пішов зайчик до лисичок, щоб з гості позвати,

І побачив їх хороших, усіх біля хаті.

За столом вони сиділи й чайок попивали,

Булку з маслом куштували, тихо розмовляли.

Заєць.

Добрий день, руді лисички, гарні та миленькі,

Запрошує вас білочка в гості всіх чемненько,

Прихватіть разом з собою гостя ви страшного.

Всі ми дуже хочемо глянути на нього.

Лисичка.

Ми у гості всі прийдемо, та ви поховайтесь,

Бо розірве вас на шмаття, тоді начувайтесь.

Зайчик біжить знов до звірів в ліс.

Зайчик.

В гості всі вони прийдуть, лисички сказали,

Але всім нам поховатись вони приказали,

Бо порве він всіх на шмаття, ледь кого зачує

Буде тоді нам всім лихо, от такий він дурень!

Автор.

Як почули оте звірі, зразу поховались,

Хто в кущі, хто за пеньок – всі порозбігались!

Ідуть кіт з лисичками, несуть всім подарунки та співають.

Всі.

А ми в гості йдемо бочку меду несемо,

Ще горішки лісові, та ці квіти лугові.

Моркву та капусту всім на закуску.

Кіт.

А де ж звірі всі пропали? Ніхто не стрічає?

1 Лисичка.

Всі звірі у лісі зараз поховались,

Бо дуже тебе вони налякались.

Кіт.

А чого мене боятись, я ж не буду тут кусатись?

Що я можу їм зробити? Можу лиш мишей ловити,

Можу випити сметану, коли з глечика дістану,

Можу вкрасти м’ясо, сало, та за це перепадало!

Виходять всі звірі.

Вовк.

Де ти, зайчику, скажи, бачив диво – велетня?

Кабан.

Та хіба йому під силу з’їсти нас таку ораву?

Чи втопити у болоті, чи іще чого зробити?

Білка.

В страху очі ох, великі!

Кіт.

Хочу з вами в лісі жити, з усіма вами дружити,

Буду ліс охороняти, мишей сюди не пускати.

Щоб по лісу не гуляли, та коріння не псували.

Звірі.

Добре, добре ми вітаємо тебе в нашім лісі,

Живи собі у лисичок у добрі і втісі!

Приєднуйся ти до нас святкувати в добрий час!

(Всі беруться за руки танцюють та співають.)

Вед. 1   Якби не казка. Хто б і знав,

що скільки є чудес на світі

І хто б завісу відкривав у світ,

В якому грають діти

Вед 2  Казка-це чарівний світ,Мудрості криниця,

Хай живе мільйони літ і не замулиться.

Хай навчає люд завжди ,як по правді жити,

Щиру дружбу берегти, рідний край любити

Казкв  Ось і настав мені час повертатися в своє королівство,а ввечері , коли будете лягати спати ми знову зустрінемось. До зустрічі !

 Вірш  Ïï  величність казка прощається з дітьми

Краïна  дитинства ,- краïна казкова,

І часто дорослих вона вабить знову.

І часто дорослі літають у мріях

Вернутись в дитинство живе в них надія

Із казкою,любі, не розлучайтесь

В далеке дитинство щиро повертайтесь,

Вам казка чарівна підкаже пораду

В ній знайдете завжди потіху й відраду

Всі учасники виходять на сцену і співають

Пісня» Дивна країна»

1. Десь за горами, за лісами дивна країна ця ,

Там звірі з  добрими очима, там,де завжди весна,

Там,де сонечко сіяє, горя і зла нема,

Там, де живе  собі жар-птиця,щастя дає вона.

Приспів  (2р.):

Дивна країна ця , дивна країна ця,

Хто нам розкаже,хто підкаже, де вона,де вона

2. І хоч вона мені лиш сниться, вірю, що час прийде

Принц на чарівній колісниці щастя мені принесе

Йде за вікном дощ осінній, дома сиджу одна

Вірю у тебе як спасіння-казка ця чарівна

Приспів (2р.)

1 куплет повторюється  Приспів