Виступила  Богданова С.А

Зміст процесу підготовки вчителя до інноваційної діяльності потребує вивчення етапів процесу, визначення, які з його частин мають внутрішню цілісність, а які – відносну самостійність; аналізу результатів досягнення проміжних цілей, які впливають на мету всього процесу; забезпечення зворотнього зв’язку у визначенні ефективності підготовки вчителя до інноваційної діяльності.

Однак, включення педагога в інноваційний процес часто відбувається спонтанно, без урахування його професійної та особистісної готовності до інноваційної діяльності. До того ж педагогічні інновації, як і будь-які інші нововведення, породжують проблеми, пов'язані з необхідністю поєднання інноваційних програм із державними програмами виховання і навчання, співіснування різних педагогічних концепцій.

На сучасному етапі розвитку українського суспільства головним

аспектом функціонування освіти має стати питання підготовки

вчителя до інноваційної роботи в сучасній школі, котра змінюється не лише за типом, але  й за змістом освіти, формами організації навчально-виховного процесу.

Зміни в змісті й структурі середньої школи мають глибинний характер і

потребують розв’язання проблеми підготовки вчителя-інноватора, який володіє проективним мисленням, перспективними педагогічними технологіями, є суб’єктом особистісного й професійного зростання, уміє досягти нової педагогічної мети.

Основні завдання: 

Технологічний продукт – готовність педагогів до інноваційної діяльності, реалізація на практиці концептуальної ідеї самоменеджменту інновацій педагогами.

Готовність педагога до інноваційної діяльності визначають за такими

показниками

1.Усвідомлення ним потреби впровадження освітніх інновацій у

власній педагогічній практиці.

2. Інформованість про новітні педагогічні технології, знання новаторських методик роботи.

3.Зорієнтованість на створення власних творчих завдань, методик,

налаштованість на експериментальну діяльність.

4. Готовність до подолання труднощів, пов'язаних зі змістом та

організацією інноваційної діяльності.

5. Володіння практичними навичками освоєння педагогічних інновацій.

Уключення педагога в інноваційну діяльність може бути наслідком дії

різноманітних чинників:

Розробка та реалізація моделі підготовки вчителя до інноваційної діяльності в системі неперервної післядипломної освіти на шкільному рівні дозволить удосконалити сам процес підготовки, зробивши його впорядкованим та структурованим, забезпечить підвищення професійної компетентності вчителів, переведення освітньо-виховного процесу в режим постійного розвитку.

Ніяка модель не може бути побудована без урахування сутнісно-змістової та формально-кількісної складових, а саме: виявлення принципів і наукових підходів щодо підготовки вчителя до інноваційної діяльності; визначення основних складових інноваційної діяльності; визначення структурних і функціональних компонентів, виокремлення показників рівнів готовності до означеного виду діяльності.

У своєму розвитку модель підготовки вчителя до інноваційної діяльності проходить такі етапи: конструювання процесу підготовки  фахівців до інноваційної діяльності (визначення структурних компонентів готовності, функцій, змісту, форм, методів їх підготовки до використання інновацій); апробація цієї моделі; моніторинг ефективності створеної моделі; корекційні заходи ( див. схему 1).

Вибудовуючи модель, вирішуємо дві групи завдань: теоретичне

обґрунтування доцільності застосування моделі підготовки вчителя

до інноваційної діяльності та висвітлення результативності,

ефективності моделі підготовки вчителя до нововведень.

 Основними критеріями побудови моделі є: особистісна орієнтація,

тобто зосередженість на особистості вчителя; комунікативна орієнтація –

додержання принципів комунікативності (принцип мовленнєво-мис-лительної активності, функціональності, ситуативності, новизни );

соціокультурна орієнтація – підхід до підготовки кадрів як до процесу набуття особистістю професійного і тим самим соціокультурного досвіду; орієнтація на концептуально вибудовані, конкретно спрямовані, практично зорієнтовані дослідження.

Метою реалізації моделі є формування готовності педагогічних працівників до нововведень у  професійній дільності вчителя завдяки створенню відповідних педагогічних умов. Отже, у результаті побудови моделі підготовки вчителів до інноваційної діяльності отримано таку конструкцію (див. схему 2).


Функції компонентів готовності до інноваційної діяльності

Схема 1. Функції компонентів готовності до інноваційної діяльності

Навчальний етап  формування готовності педагогічних працівників до ІД

Діагностуючо-коректуючий

Аналітико-результативний

Системний, індивідуально-творчий, інноваційний, особистісно зорієнтований, комунікативний, типодіяльнісний підхід

Схема 2.Формування готовності вчителя до ІД


Вирішення будь-якого педагогічного завдання зумовлює вибір теоретико-методологічної стратегії, у якості якої можуть виступати один чи декілька підходів до її дослідження. Вважаємо, що для вирішення проблеми підготовки вчителя до інноваційної діяльності продуктивними є системний, індивідуально-творчий, інноваційний, особистісно зорієнтований, комунікативний та типодіяльнісний підходи. Саме вони слугували теоретико-методологічною основою для виокремлення педагогічних умов формування готовності вчителів  до створення та впровадження інновацій.

Умови формування готовності педагогічних працівників до інноваційної діяльності

Для забезпечення ефективності та результативності процесу формування готовності педагогічних працівників до інноваційної діяльності слід створити відповідні умови, до яких можна віднести:

соціально-
педагогічні
умови:

  • наявність соціального замовлення на підготовку вчителя до роботи із засвоєння нововведень;
  • організація процесу підготовки педагогічних кадрів до творчого пошуку в якості підсистеми навчального процесу в системі післядипломної педагогічної освіти (діяльності обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, районних методичних кабінетів, внутрішньошкільної методичної роботи) і процесу формування готовності до інноваційної діяльності − у якості підсистеми процесу формування професійної готовності вчителя;
  • вдосконалення організаційного, матеріально-технічного і кадрового забезпечення підготовки вчителя до даного виду педагогічної діяльності.

педагогічні
умови:

  • підготовленість педагогічних працівників до засвоєння практичних навичок і умінь;
  • наявність у вчителів позитивної установки на оволодіння такими навичками та вміннями;
  • наявність у педагогічних працівників необхідного рівня теоретичних знань і практичних умінь із даного виду діяльності;
  • наявність програмно-методичного забезпечення процесу формування технологічних умінь педагогів.

Формування готовності вчителя до інноваційної діяльності реалізує закономірності та принципи, які виявляються в контексті системного підходу. Модель підготовки вчителя до інноваційної діяльності реалізує загальнодидактичні принципи, обумовлені закономірностями

інноваційного навчання як складової загальнопедагогічної підготовки

вчителів і принципи, обумовлені закономірностями процесу

становлення  вчителів як суб’єктів інноваційної діяльності (принципи

системного, ідивідуально-творчого, інноваційного, особистісно зорієнтованого, комунікативного та типодіяльнісного підходів) [4].

   Модель структури  підготовки вчителя до інноваційної діяльності складається з трьох компонентів (О.Г. Козлова): 

У даній моделі кожний показник розкривається через систему параметрів − ознак, які описують його ступінь реалізації (див. додаток 2).

Процес формування готовності педагогів до інноваційної діяльності в системі післядипломної педагогічної освіти можна представити як послідовність кількох етапів.


                       Структура готовності до інноваційної діяльності

                               

                                                                     

                                       

                                     

                              Схема3.   Модель структури  підготовки вчителя до ІД