Глобальні проблеми сучасної цивілізації: науково-методичний аспект.
Екологічне виховання на уроках природничого циклу.
Зміст
1. Вступ…………………………………………………………………. 3
2. Глобальні проблеми сучасної цивілізації: науково-методичний
аспект………………………………………………………………… 3
2.1. Вивчення глобальних проблем сучасності на уроках
природознавства…………………………………………………….. 4
2.2. Основні форми і методи, які використовуються на
уроках ……………………………………………………………….. 6
3. Висновок……………………………………………………………... 9
4. Література……………………………………………………………. 11
4. Додатки………………………………………………………………. 12
Глобальні проблеми сучасності — це проблеми, які є загальносвітовими, такими, що зачіпають інтереси усіх держав і націй, класів, соціальних груп, політичних партій, кожної людини зокрема. Фактично, це сукупність суперечливих процесів, які становлять зміст сучасної кризи світової цивілізації. Ці проблеми створюють загрозу розвиткові і навіть існуванню всіх країн світу і потребують для відвернення цих катастрофічних наслідків спільних зусиль.
Вчені виділяють два основні джерела виникнення глобальних проблем сучасності:
1) поглиблення суперечностей між людиною та природою, які ведуть до виникнення екологічних, продовольчих, енергетичних, природно-сировинних проблем;
2) розширення зони суперечностей між народами, людьми взагалі, що має наслідком виникнення проблем війни та миру, захисту і розвитку духовного середовища, демографічного розвитку, боротьби із злочинністю, міжнародним тероризмом, поширення небезпечних хвороб тощо.
Терміном «глобальні проблеми» (від лат. «глобус» - земля, земна куля) позначаються найважливіші і настійні загальнопланетарні проблеми сучасної епохи, що торкаються людства в цілому. Серед них:
- запобігання світової термоядерної війни;
- подолання зростаючого розриву в рівні економічного і культурного розвитку між розвинутими індустріальними країнами Заходу і країнами, що розвиваються, усунення економічної відсталості, голоду, злиднів і неписьменності;
- забезпечення подальшого економічного розвитку людства необхідними для цього природними ресурсами;
- подолання екологічної кризи;
- припинення «демографічного вибуху» у країнах, що розвиваються, і демографічної кризи в розвинутих країнах через більш раціональне регулювання народжуваності;
- своєчасне передбачення і запобігання негативних наслідків НТР;
- стримування міжнародного тероризму й екстремізму, поширення наркоманії, алкоголізму і СНІДу;
- вирішення поставлених сучасною епохою проблем освіти і соціального забезпечення, культурної спадщини й моральних цінностей та ін.
При цьому головне - не упорядкування списку проблем, а виявлення їх походження, характеру й особливостей і, насамперед - пошук науково обґрунтованих і реалістичних у практичному відношенні шляхів їх вирішення.
Найбільш гостро питання про майбутнє нинішньої цивілізації стало перед тими дослідниками, які вперше в усьому обсязі усвідомили глибину і масштаби насування екологічної кризи. Саме екологічна проблематика показує сучасний рівень самосвідомості суспільства і людини. При цьому екологічні проблеми - не результат окремих помилок і прорахунків, вони кореняться в способі буття сучасної людини. Тому глобальні проблеми відображають не як криза окремих форм його буття, а криза сучасної людини як такої, що варто спеціально підкреслити, бо багато авторів розглядають екологічні та інші глобальні проблеми як суто технологічні або економічні. Я згодна з тим, що "сьогодні стрижнем історичного розвитку стала проблема людини в її різних вимірах: відношення людини і природи, людини і людини, особистості і суспільства. Якщо ця проблема не буде вирішена по суті, то XXI століття просто не відбудеться ".
Глобальні проблеми породжені, перш за все, бурхливим розвитком індустріального виробництва. Інтенсивне зростання проблем у сфері глобальної політики на межі 3 тисячоліття підвело цивілізацію до критичного стану. При цьому на порядку денному стоїть не одна, а кілька досить різноманітних глобальних проблем. Зокрема, можна виділити такі:
1. Глобальні військово-політичні проблеми.
• ризик виникнення світової війни;
• зростання озброєнь;
• існування великої кількості заплутаних політичних вузлів та гарячих точок;
• мілітаризація мислення і накопичення недовіри між державами.
2. Глобальні політико-екологічні проблеми.
• погіршення якості біосфери;
• загроза безповоротних змін у кліматі;
• зростання кількості великих стихійних лих;
• широке розповсюдження небезпечних захворювань.
3. Глобальні політико-економічні проблеми.
• виснаження ресурсів (сировинних та природних);
• голод;
• незбалансованість росту народонаселення;
• економічне відставання країн, що розвиваються.
4. Глобальні соціально-політичні проблеми.
• тероризм;
• наркоманія;
• злочинність;
• захист прав людини.
У цьому навчальному році я вперше почала викладати природознавство у 5 класі і зрозуміла, як важливий кожен урок для формування дитячого світогляду, пізнання ними фізичних тіл і різноманітних явищ, що відбуваються з ними, розширення уявлення про навколишній світ. І головне, кожна дитина повинна зрозуміти – що вона живе в оточенні тіл природи і сама є частиною природи.
Чому так важливо екологічно правильно виховувати сучасну людину? Які слова, приклади, аргументи потрібно приводити на уроках, щоб кожна дитина зрозуміла проблеми сучасності?
Вивчаючи тему «Людина та середовище її життя» я вважаю, що головними поняттями є:
- людина як частина природи, житель планети Земля;
- середовище життя людини;
- явища природи;
- взаємозв’язок компонентів природи, її цілісність і системна організація;
- значення знань про природу для людини.
Тому вчитель повинен розвивати у учнів почуття причетності та відповідальності за збереження природи, розуміння її як ідеалу гармонії й досконалості буття. А використання системного підходу забезпечує пізнання природи як цілісного реального оточення людини, середовища її життя, з яким вона пов’язана обміном речовин, енергією, інформацією.
Розглянемо для прикладу деякі екологічні та економічні проблеми.
Сучасне людство знаходиться перед вибором подальшого шляху розвитку в зв’язку із загостренням екологічної кризи – посилюється забруднення оточуючого середовища – повітря, води, грунту, виснаження невідтворюваних природних ресурсів, порушення стабільності і зменшення різноманітності біосфери, погіршення здоров’я і якості життя. Все це вже за кілька десятиріч може обернутись екологічною катастрофою.
За даними ООН, щороку в атмосферу викидається 1,5 млрд. т двоокису вуглецю, 300 млн. – окису вуглецю, 150 млн. – двоокису сірки, 50 млн. – окису азоту, 1 млн. т свинцю, 700 тис. т фреонів, 100 тис. т токсічних хімікатів. На вселенське звалище перетворився світовий океан. До початку 90-х років у нього скинуто 20 млрд. т сміття – від консервних банок до радіонуклідів та хімікатів. Сьогодні на кожного жителя Землі виробляється по 20 т відходів на рік, які викидаються у біосферу. В силу цього ризик загинути від кислотних опадів в індустріальних країнах удвічі вищий від ризику позбутися життя у автокатастрофах.
З початку століття площі, зайняті рослинністю, скоротилися на третину, внаслідок чого концентрація вуглецю в атмосфері тільки за останні півсторіччя підвищилася на 20%. Кількість озону в Північній півкулі зменшилось за 1975-1990 рр. на 3%, що призвело до появи небезпечних для здоров’я “озонових дірок”. В звязку з викидам окисів вуглецю виникає парниковий ефект. Є припущення, що до 2050 р. середня t поверхні Землі підвищиться на 1,5-4,5C, що призведе до підняття рівня моря на 1,4-2,2 м. Виникає реальна загроза незворотніх кліматичних змін, яка тягне за собою непередбачуване збільшення стихійних лих – землетрусів, паводків, ураганів, циклонів, цунамі, внаслідок яких тільки за 70-80-ті роки загинуло 3 млн. чоловік і 800 млн. залишилось без даху над головою.
Ерозія щорічно руйнує 26 млрд. т родючих грунтів, 6 млн. га сільскогосподарських угідь перетворюються у пустелі. Щорічно знищується 11 млн. га лісів, що призводить не тільки до зменьшення опадів і збільшення площі пустель, але й до загрози зникнення близько 1/3 усіх видів рослинного та тваринного світу. Нині майже дві третини населення Землі позбавлені чистої питної води, щодня 26 тис. чоловік помирають внаслідок вживання поганої води.
Кожен день у світі гине від голоду 40 тис. дітей у віці до 5 років. Більше 50 млн. дітей вимушені працювати здебільшого на шкідливих виробництвах, близько 120 млн. дітей у віці 6-11 років позбавлені можливості відвідувати школу.
Кожен п’ятий мешканець Землі страждає від недоїдання або голоду. В Африці таких 800 млн., з них 200 млн. – діти; населення 20 країн з цієї причини знаходиться під загрозою загибелі. Це при тому, що нинішні ресурси планети та технології їх розробки могли б забезпечити продовольством 7-9 млрд. населення (зараз – 6 млрд.). Але воно дуже нерівномірно розподіляється між багатими та бідними країнами. В цілому близько 10% населення знаходиться на межі голодної смерті, 30% отримують їжу низької якості; 30% недоїдають, 20% харчуються нормально, і 10% – переїдають.
Так, вивчаючи тему «Вплив умов існування на живі організми. Взаємозв’язок природи і людини», я звертаю увагу на тісний взаємозв’язок людини і природи і на наслідки господарчої діяльності людини.
Сучасна людина вміє якнайкраще пристосовуватися до несприятливих умов середовища, зменшуючи їхній негативний вплив на власний організм. Зокрема, кондиціонери, обігрівачі, вентилятори, батареї опалення, одяг відповідно до пори року - це лише невелика частина того, що вона створила і використовує з цією метою повсякчас.
Людина, як і тварини, - жива істота. Але на відміну від них, вона є членом суспільства. Тому крім потреб у їжі, повітрі, воді людина має велику потребу у спілкуванні з іншими людьми. Тільки у такому спілкуванні формується особистість людини.
У давнину люди майже повністю залежали від природи. З часом, вивчивши природу, вони навчилися не лише пристосовуватись до неї, але й активно змінювати її в бажаному для себе напрямі. Вплив господарської та інших видів діяльності людини на природу зростає з року в рік. Доволі часто цей вплив завдає невиправних змін природі. Через активну і не завжди раціональну діяльність людина все частіше стає причетною до зникнення представників живої природи - тварин і рослин. Надмірне промислове будівництво, осушування заболоченої місцевості, вирубування лісів призводить до зникнення рослин і тварин на великих площах. Ти тільки вдумайся! Щоб виріс могутній дуб, потрібні десятки років, а спиляти його можна за декілька хвилин.
Людина, спілкуючись з природою, прагне всебічно пізнати її . Це потрібно, щоб з користю для себе і природи використовувати тіла і речовини, уміти пристосовуватися до явищ, які відбуваються у природі, і зрештою, щоб змінювати природу у бажаному напрямі.
Як бачиш, людина як частина природи тісно пов'язана з нею. Цей зв'язок взаємний. Якщо ж він порушується чи в ньому посилюється одна зі сторін й послаблюється інша, неминуче настають небажані для природи зміни, їх можна помітити відразу, наприклад пожежу в лісі. Але є й такі зміни, вплив яких відчувається через роки. Й на жаль, досить часто тоді, коли вже пізно щось змінити. Так, катастрофічно зменшилась чисельність багатьох представників рослин і тварин на Землі, чимало з них зникло безповоротно.
Чим загрожує така втрата? Тим, що це вже необоротна зміна в природі. Незважаючи на величезні досягнення людини в науці й техніці, ще нікому не вдалося відновити подібну втрату. Тому обов'язком кожної людини є збереження представників рослинного і тваринного світу на Землі. З цією метою було створено Міжнародну спілку охорони природи і природних ресурсів. Окрема комісія цієї спілки започаткувала укладання Червоної книги, до якої занесено рідкісних і зникаючих тварин, рослини і гриби. До Червоних книг України «Рослинний світ» та «Тваринний світ» також занесено рослини і тварин, яким загрожує зникнення на території нашої держави.
Учні повинні оволодіти методами пізнання середовища життя людини і прогнозування його змін — спостереженням, описом, експериментом.
Реалізація змісту навчального курсу потребує проведення різних форм навчальних занять: тому поряд із традиційними уроками мені і учням подобається проводити уроки серед природи, екскурсії та практичні заняття. Для більш досконалого вивчення матеріалу я використовую ігрові, позакласні й позаурочні форми навчальної діяльності учнів.
І головне у навчальному процесі доцільно: передбачати ситуації, що дають можливість школярам самореалізуватися, сприяють розвитку впевненості у собі; створювати умови для виконання школярами різних ролей, самостійного прийняття рішень, здійснення свідомого вибору. Доцільно пропонувати учням виконання завдань як індивідуально, так і фронтально чи в складі малих груп.
Кожен урок, щоб забезпечити наукову достовірність навчального матеріалу, я демонструю різноманітні досліди, проводжу практичні роботи, показую цікаві відеофільми екологічної тематики. Учні із задоволенням виконують експериментальні домашні завдання, які розвивають уяву, сприяють формуванню переконань у можливості пізнання світу. На кожному уроці при вивченні нової теми, її закріпленні або повторенні вивченого матеріалу я використовую презентації, які більш ширше розкривають тему, допомагають учням зрозуміти основні поняття і терміни і завжди проводять аналогії з повсякденним життям.
Cучасні масштаб екологічних змін створюють реальну загрозу для життя
людей. Забруднення атмосферного повітря у багатьох містах України
досягло критичного рівня.
“Гадаємо, - писав В.Сухомлинський, - що школа майбутнього повинна
найповніше використовувати для гармонійного розвитку людини все, що дає
природа і що зможе зробити людина для того, щоб природа служила їй. Уже
через це ми повинні берегти і поновлювати природні багатства, які
маємо”.
Екологічні проблеми, що особливо загострились в останні десятиріччя,
викликають стурбованість і тривогу чесних людей Землі. Рішенням
міжнародного Стокгольмського форуму з 1972 року в календарі з'явився
особливий день. Дата 5 червня закликає людство загалом і кожного зокрема
зробити все, щоб зберегти дивосвіт кольорів на планеті.
Захистити весняну квітку і спів солов’я, степову балку і поліське
болото, молоду вербиченько і могутній віковий дуб, чисте повітря і чисту
воду – все це і буде надійною гарантією збереження самого життя в усій
його красі і гармонії. Без сьогоднішніх наших колективних зусиль надія
на виживання людської цивілізації стає проблематичною.
На жаль, ми поводимось на рідній землі як завойовники і погані
квартиранти, а не як дбайливі господарі. Надто укорінились такі
небезпечні девізи: “Моя хвата скраю”, “Після нас хоч потоп”, “На наш вік
вистачить”, “Після нас хоч траві не рости”. Тож часто і в прямому, і в
переносному розумінні трава після нас не росте. Замість добрих сходів і
соковитого зела щедро проростає бур'ян байдужості, жорстокості,
безкультур’я, неповаги до Землі – матінки, до рідного народу,
Батьківщини.
В екології, як і у вихованні, все пов’язане з усім. Або в юному,
найбільш сприятливому для добра, віці через спілкування з природою ми
посіємо гуманізм, повагу до життя і готовність його захистити, або цю
юну душу заглушить чортополох.
Наперед встановленого майбутнього не існує. Люди нездатні змінити своє минуле, оскільки свобода, якою володіли минулі покоління, вже перетворилася для наступних поколінь у реальну дійсність, в історичну необхідність, із якою не можна не рахуватись. Майбутнє ж - це сфера реальних можливостей, серед яких є більш-менш ймовірні. І суспільний розвиток не застрахований від зигзагів, кроків убік і навіть від назадніх рухів.
Глобальні проблеми — це нехаотичні явища і процеси: вони тісно взаємопов’язані. Для їх вирішення потрібні нові підходи і практичні заходи, які б виходили із цілісності світу, необхідності співробітництва в планетарному масштабі.
Між країнами світового співтовариства існують суперечності, що часто призводять до регіональних і міжрегіональних конфліктів із застосуванням зброї. У ХХІ ст. глобальні проблеми ставлять перед людством завдання, яке має доленосне значення: подолати політичні і воєнно-політичні суперечності і конфлікти заради успішного вирішення глобальних проблем. Треба будь-що зберегти мир на планеті. А це означає, що народи світу мають засвоїти нове політичне мислення.
Нове політичне мислення знаменує усвідомлення важливості і негайного вирішення глобальних проблем, включаючи розробку системи ефективних міжнародних процедур і механізмів, здатних забезпечити збереження і розвиток людської цивілізації в цілому.
Глобальні проблеми неможливо вирішити швидко на рівні окремих країн. Потрібен єдиний міжнародний механізм їх розв’язання і регулювання, визначення міжнародних правових та економічних норм. Великі надії у вирішенні глобальних проблем покладаються на ООН, МВФ, ВТО, регіональні і галузеві організації, котрі мають великий досвід координації міжнародних зусиль, використання ресурсів, регулювання міжнародних економічних зусиль.
Із глобальними проблемами людство може впоратися. Для цього воно вже має в розпорядженні достатні науково-технічні і матеріальні досягнення. Можна навести численні приклади успішних спроб щодо розв’язання, хоча б часткового, ряду глобальних проблем. Так, на міжнародному рівні приділяється велика увага екологічним проблемам. Міжнародна комісія з навколишнього середовища і розвитку розробляє програми покращання якості природного середовища та загального екологічного стану. Ця комісія і ряд інших міжнародних організацій визначають критерії екологічної безпеки, розробляють короткострокові та довгострокові програми. У 2000 р. витрати на природоохоронні заходи зросли приблизно у 6 разів проти рівня витрат 1970 р.
Слід зазначити, що національні програми охорони природного навколишнього середовища будуть ефективними лише тоді, коли відповідатимуть міжнародним вимогам. Зараз організатором і координатором цієї діяльності виступає Організація Об’єднаних Націй та її спеціалізовані організації, насамперед створена в 1972 р. у системі ООН Програма з навколишнього середовища (ЮНЕП). За її ініціативою було розроблено і прийнято Декларацію з розвитку навколишнього середовища (1992 р.) — своєрідну міжнародну екологічну конституцію. Нині ЮНЕП домагається прийняття міжнародної конвенції про збереження глобальної біологічної різноманітності.
Отже в наш час перед людством постала фатальна дилема: або всі країни з часом сприймуть на рівні практичних дій ідею збереження Земної цивілізації і єдиний екологічний світогляд, або ж незалежно від них Земна цивілізація зникне. Необхідні неймовірні зусилля вчених, політиків, народів, націй і держав, які були б спрямовані на те, щоб історія пішла шляхом ноосферного розвитку, який гарантує не тільки виживання всього людства, а й життя, достойне кожної людини.
Людина невід’ємна від природи. Їй ми завдячуємо своїм існуванням,
досконалістю, своєю силою і красою. Але із самою природою відбуваються
нині разючі переміни, метаморфози, що несуть загрозу нашому здоров’ю.
Останнім часом збільшилась кількість повідомлень у пресі, по радіо,
телебаченню про негативний вплив екологічного забруднення навколишнього середовища на організм людини, рослини і тварини. Вирубуються ліси, замулюються озера, убожіє світовий океан, пустелі поглинають родючі землі. У процесі виробництва в ріки, озера, моря щороку потрапляють забруднена вода, шкідливі речовини.
Атмосфера Землі, азоту, оксидом вуглецю насичується, двооксидом сірки. Все це – небезпечні отруйні речовини.
Забруднення повітря, води, землі внаслідок бездумної господарської
діяльності, в гонитві за виконанням планів, отриманням премій,
збагаченням будь-якою ціною несприятливого впливає на умови життя і
здоров'я населення. І найбільш незахищеними виявляються діти. На їхньому
здоров’ї передусім конче негативно позначається дефіцит чистого повітря,
води, продуктів харчування. Як може розвиватися нормально підростаюче
покоління, коли майже 70 процентів новонароджених з першого дня мають
відхилення в здоров’ї?
Ми маємо безрадісні факти щодо зменшення приросту населення на Україні, однією з причин чого є екологічне забруднення навколишнього середовища. Стає системою патологія родів. Нерідко діти народжуються з різними недугами, багато з них стають інвалідами на все життя.
Хворобливі, слабенькі малюки приходять в дитячі заклади. І скільки
доводиться працівникам садків докласти зусиль, щоб разом із батьками
забезпечити нормальний розвиток тієї чи іншої дитини.
Проблем у нас зараз багато, а економічних можливостей – обмаль. Але ж
діти не можуть чекати поки відбудуться кардинальні зміни в підготовці
медичних і педагогічних кадрів. Ми повинні ростити підростаюче покоління
здоровим і загартованим.
Педагоги займаються самоосвітою, поглиблюють знання з психології,
народної педагогіки, фізіології, санітарії, медицини. Але без всебічних
знань у сучасних екологічних умовах майже нікому нам не обійтися. І
шукати відповіді на всі питання, що ставить перед нами життя треба
невідкладно.
Екологічне виховання в дошкільному і шкільному віці, як і збереження здоров'я дітей – справа не лише батьків, вихователів, а й науковців, керівників підприємств. Кожен на своєму місці, в міру своїх можливостей і знань повинен докласти максимум зусиль, аби захистити землю, природу,
допомагати виростити здорове молоде покоління, покоління екологічно вихованих людей.
Література.
1. Барановський В. Екологічна ситуація в Україні // Розбудова держави- 1996-№ 10.
2. Єременко В. Сучасна парадигма економічної науки // Економіка України. — 1994. — № 11.
3. Яковец Ю.В. Глобализация и взаимодействие цивилизаций. 2004
4. Сорокіна Я.С. Актуальні проблеми розвитку сучасної цивілізації. 2009
5. Якимчук Л.М. Глобалізація. Глобальні проблеми сучасності. 2009
6. Раковский С.Н. Проблемы глобального устойчивого развития и ООН / С.Н.Раковский // География в школе. - 2004. - № 5. - С. 5.
7. Крохіна Н.П. екологічне виховання на уроках фізики.//Фізика в школах України №10, 2011
Додатки (елементи презентацій).
