Крейчі Вікторія,

вчитель історії Комунального закладу «Острозький обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою» Рівненської обласної ради

РОЛЬ ДИДАКТИЧНОЇ ГРИ «ЩО? ДЕ? КОЛИ?» У ФОРМУВАННІ  КОМПЕТЕНТНОГО УЧНЯ

( на прикладі фрагменту уроку із всесвітньої історії у 10 кл.)

                                                                  Даруй себе дітям!

                                                              Будь терплячим і будь

                                                              готовим до зустрічі з

                                                              ними в дитинстві.

                                                                   Ш. Амонашвілі

     Історія у багатьох учнів  асоціюється з важкозапам’ятовуваними  датами, складною термінологією, галереєю історичних постатей, які чомусь схожі один на одного, безкінечними війнами, революціями, змінами престолів і т.д. Потік матеріалу, деколи написаного нудно і сіро, не дозволяє учням розгледіти по-справжньому цікаву історичну науку. Ви скажете, що все залежить від учителя. Скоріше всього, що не все, але багато, і це точно.

Народна мудрість говорить:

«Можна привести коня на водопій, але не можна примусити

його пити».

     Не перестаю дивуватися народній мудрості (це я про коня і водопій). Дійсно, можна створити усі умови для навчання, але це не означає, що учень буде плідно працювати. От і постає питання: «Як заохотити його до активної роботи, як навчити нового, не змушуючи «пити» насильно, а викликати «спрагу» до знань?»

    У сучасній школі арсенал педагогічного інструментарію настільки великий, що навіть тихі (і не дуже) середнячки можуть всією душею полюбити історію.

     Одним із способів  залучення учнів до активної діяльності є  дидактична гра.  Цінність дидактичної гри полягає в тому, що в цьому методі освітня, розвиваюча й виховна функції діють у тісному взаємозв’язку. Гра, як метод навчання, організовує, виховує, розвиває учнів, розширює їхні пізнавальні можливості, виховує особистість.

«Духовне життя дитини, – писав Сухомлинський, - повноцінне лише тоді, коли вона живе у світі гри, казки, музики, творчості. Без цього вона засушена квітка». 

      Ігри розрізняють залежно від типу, етапу уроку, етапу формування предметних умінь та характеру пізнавальної діяльності учнів.

 Гра «Що? Де? Коли?»  може бути на уроках усіх типів, але  тільки на етапах повторення та аналізу фактів, подій, явищ, засвоєння провідних ідей  і теорій на основі систематизації знань. Характер пізнавальної діяльності такого виду дидактичної гри - репродуктивний, перетворювальний і творчий.

 Організована  мною гра  «Що? Де? Коли?» являє собою три групи завдань.

 Перша група «Що?» містить запитання щодо

 певних історичних подій, явищ, понять.

   Друга група «Коли?» передбачає

формування хронологічних компетентностей. 

      Третя група «Де?» - запитання, які стосуються 

    вмінь учнів орієнтуватися в історичному          

    просторі:

   Кожне запитання містить наочне зображення, що значно ускладнює саме запитання і спонукає учнів до критичного мислення: проаналізувати зображене і пов’язати його з текстом.

Фундаментальна мета сучасної освіти не полягає в тому,

щоб просто подавати інформацію учням, а в тому,

щоб розвивати критичний спосіб мислення.

Д. Дьюї.

Чуттєве наочне сприймання завжди приводить до того,

що коли хтось цим шляхом щось засвоїв, то він знатиме це твердо.

Я. Коменський.

     Наочність почали застосовувати у навчанні з найдавніших часів. Ще у первісному суспільстві діти, спостерігаючи за діяльністю старших, наочним шляхом сприймали і засвоювали потрібні їм для життя відомості. Наочність у навчанні має бути використана як один із засобів боротьби за міцність знань. Значення чуттєвих сприйняттів у закріплення знань досить вагоме.

     Дуже велика роль наочності в розвитку мислення учнів. У запропонованих мною  наочних завданнях учні змушені здійснити такі розумові операції як: аналіз і синтез, узагальнення і систематизація, абстрагування і конкретизація.

     Гра була створена за допомогою технічних засобів навчання у вигляді презентації. Така форма організації значно економить час (не потрібно нічого малювати, копіювати, розміщувати тощо), краще сприймається учнями і сама  наочність досить високої якості.

Для прикладу розглянемо слайд №6 із групи запитань «ЩО?» (Тема уроку: «США в 1918-1939 рр.»)

     Даних ілюстрацій у шкільному підручнику немає, тому  учні, щоб дати відповідь на запитання,  спочатку мають їх пильно роздивитись, проаналізувати, що і розвиває спостережливість.

     На першій ілюстрації зображено одну із центральних вулиць Нью-Йорка, яка переповнена людьми і автомобілями. Навіть у  посереднього учня повинне спрацювати асоціативне мислення - ототожнення високих будинків, світлофора, масового руху транспорту і людей з економічною стабільністю чи процвітанням. Сильніший учень  побачить, що автомобілі -  марки «Форд Т» (він зображений у підручнику на сторінках параграфу «США на початку ХХ ст.».).  Знаючи, що Форд Т – наймасовіший автомобіль 1920 –х рр., може визначити рамки періоду і навіть вказати його назву – «проспериті» (у перекладі з анг. «процвітання»).

   Одна  із назв періоду «проспериті» – «ера надмірності».  Саме деяку надмірність можна спостерігати на другій репродукції фотографії - дівчата у коротких сукнях з глибоким декольте і у досить вільних позах, принаймні для початку ХХ ст.

     Отож, коли наочність критично осмислена, учню потрібно розглянути питання у системі – поєднати зображення між собою і текстом.

Такого роду завдання є творчими. Як тільки-но ми починаємо аналізувати проблему, то одразу будуємо гіпотези, шукаємо альтернативні способи розв'язання, тощо. А все це є складовими творчості. Тому, якщо   відповідь учня не співпадає із підручником, але є нестандартною, креативною та логічною, то вчителю ні в якому разі її не можна заперечувати, навпаки або відмітити творчість учня, або навіть зарахувати як правильну.

       Отож, організація вищезазначеної форми роботи і  є тим інструментарієм, який викликає «спрагу у коня», тобто спонукає до навчання.  Саме у цій грі учень може бути самим собою,  розвиває увагу, спостережливість, змагальність, включає різні види розумової діяльності, творчо працює, тобто не тільки здобуває чи закріплює знання, а стає компетентним.

ЛІТЕРАТУРА.

1. Гриценко А. Роль шкільного вчителя у формуванні компетентності в старшокласників / А. Гриценко // Історія в сучасній школі : науково-методичний журнал. - 2013. - № 12 (148). - С. 34-38

2. Ігри у навчанні історії в школі / Автор-упор. К. О. Баханов. — X. : Вид. група «Основа», 2013. — 96с. — (Б-ка журн. «Історія та правознавство». Вип. 10(118)

3. Ладиченко Т.В.  Всесвітня історія. 10 клас: підручник для учнів загальноосвітніх шкіл / Ладиченко Т.В. - К. : А.С.К., 2003. - 384 с.

4. Полянський П.Б.  Всесвітня історія. 10 клас: підручник для учнів загальноосвітніх шкіл / Полянський П.Б.  — К.: Генеза, 2003. — 288 с

5. Шульга О., Шульга А. Застосування наочних методів навчання із використанням технічних засобів ТЗН на уроках історії. / О.Шульга, А. Шульга  // Історія в школі : науково-методичний журнал. -2013. - № 6. - С. 25-26

ДОДАТОК.  ГРА «ЩО? ДЕ? КОЛИ?»  ТА ВІДПОВІДІ ДО НЕЇ.

                      (Тема «США в 1918-1939 р.р.», 10 кл)