Методичний вісник    

05.2015

Кременчуцький міський

науково-методичний центр

ПСИХОЛОГІЧНА СЛУЖБА ЗНЗ          

Треба бігти чимдуж, щоб тільки залишатися на місці,

 а щоб кудись потрапити, треба бігти як мінімум удвічі швидше

Льюїс Керролл "Аліса в Країні Чудес"

ЧИТАЙТЕ В НОМЕРІ

Зміст………………………………………………………………………………………2

Людмила Зюман. Аннотація…………………………………………………………..3

Марія Мелеховець. Толерантне ставлення один до одного……………………….4

Любов Кухаренко. Сім'я – фортеця моя……………………………………………..9

Ірина Борщенко. Вплив поведінки людини на її здоров'я……………………….14

Юлія Комишан. Зупини жорстокість і насильство-почни з себе………………..20

Оксана Кобеляцька. Як  сьогодні  жінці зберегти власну ефективність…….24

Наталія Тягун. Мій щит безстрашності…………………………………………….29

Діана Ніконова. Безпечний Інтернет………………………………………………..33

Вікторія Левченко. З любов'ю в серці………………………………………………36

Тамара Коваленко. Як діяти вчителю в критичній ситуації……………………38

Ольга Пронякіна. Вербальні засоби спілкування в роботі педагога…………...44

Дмитро Панченко. Готуємось до ЗНО………………………………………………51

Тетяна Островська. Толерантність очима дітей…………………………………..53

Юлія Демян. Емоційне вигорання…………………………………………………..56

Оксана Сакун. Алгоритм роботи учителя з дітьми,які потребують особливої уваги……………………………………………………………………………………..60

Тетяна Вишинська. Спинись і поміркуй…………………………………………...64

Віта Лялюк. Булінг в освітньому середовищі……………………………………..66

Наталія Жадан. Вчимося Спілкуватися……………………………………………69

Юлія Кравченко. Безпека в Інтернеті……………………………………………...73

Тетяна Канатова. Дозволь собі бути щасливим…………………………………..78

Аліна Жолубак. Поведінка в конфліктній ситуації……………………………….81

 «Треба бігти чимдуж, щоб тільки залишатися на місці, а щоб кудись потрапити, треба бігти як мінімум удвічі швидше» вустами Чорної Королеви сказав Льюіс Керролл. Мабуть кожен розуміє ці слова по-своєму, але сенс один: щоб чогось досягти – не можна зупинятися і стояти на місці, потрібно рухатись… і, бажано, вперед.

Не  лише Міністерство освіти та науки в своїх рекомендаціях, а й виклики життя вимагають від працівників психологічної служби постійного удосконалення їх головного «інструменту» - власної особистості.  Протягом навчального року вчитись і вдосконалювати себе мали можливість практичні психологи і соціальні педагоги під час проведення семінарів «Психологічні аспекти створення інноваційного медіапростору в навчальному закладі»,«Шляхи впровадження технологічного підходу до організації профілактичної роботи в навчальному закладі»,«Робота практичного психолога з клієнтами, які пережили психотравмуючі події», «Тілесно-орієнтована терапія», круглого столу «Профілактика суїцидальних тенденцій серед учнів», численних майстер-класів, практикумів, занять  Школи професійної адаптації.

 Та, мабуть, найважливіше для кожного те, що він не побачив, почув, а створив сам. Сьогодні ми пропонуємо до уваги колег розробки «годин психолога», занять з педагогами, які працівники психологічної служби загальноосвітніх закладів міста провели протягом року і побажали поділитися  з нами своїми розробками. Сподіваємось, що кожен, хто захоче, знайде для себе щось цікаве, візьме і зробить  щось нове, потрібне для себе і   людей, для яких ми працюємо.

Адже не можна зупинятися, якщо хочемо кудись потрапити… і, бажано в гарне місце.

                                                                                                                        Людмила Зюман

  Толерантне ставлення один до одного

Заняття з елементами тренінгу

 Марія Мелеховець, практичний психолог Кременчуцької ЗОШ №2

Мета заняття: ознайомити учнів з поняттям «толерантність», «толерантна особистість», «соціальними виявами толерантності», «терпимості»; показати переваги толерантної поведінки у взаєминах з людьми, а також у різних життєвих сферах; розвивати уяву, здатність до самопізнання як елементу толерантності; навчити учнів прийомам, що допомагають розвинути в собі якості толерантної особистості.

Хід  роботи

1.Оголошення  теми та мети заняття.

2. «Моє  ім`я – риса характеру»

3.Визначення очікувань « Коло толерантності»

4. Обговорення в групі  «Правила роботи в групі»

5. Інформаційне повідомлення.

Поняття «толерантності» вперше почали вживати у ХVІІІ ст. у своєму  трактаті «Про віротерпимість»  видатний французький письменник    Вольтер писав : «Безумством є переконання, що всі люди мають однаково думати про певні речі». Розуміння «толерантності» не є однаковим в різних культурах, тому що залежить від історичного досвіду народів. У англійців толерантність розуміють як готовність без протесту сприймати іншу людину, у французів – як свободу іншого, його думок, поведінки, політичних, релігійних поглядів.    У китайців бути толерантним означає великодушно й щиросердечно ставитись до інших. В арабському світі толерантність – це вміння вибачати, терпимість, співчутливість, а в персидському – ще й здатність до примирення.

У наш час толерантність розуміють як повагу і визнання рівності, відмову від домінування та примусу, визнання права інших на власні думки та погляди.

Отже, толерантність, перш за все, має на меті прийняття інших такими як вони є, і взаємодію з ними на основі згоди. Поділ людей на толерантних та інтолерантних є досить умовним. Кожна людина в своєму житті здійснює як толерантні та інтолерантні вчинки. Але здатність поводитися толерантно може стати особистісною рисою, а відтак – забезпечити успіх у спілкуванні. Толерантні люди більше знають про свої недоліки і переваги. Вони критично ставляться до себе і не прагнуть у всіх бідах звинувачувати інших. Вони не перекладають власної відповідальності на інших. Толерантна людина не ділить світ на два кольори – чорний та білий. Вона не акцентує на розбіжностях між своїми і  чужими, а тому готова вислухати і зрозуміти інші точки зору.

Почуття гумору і здатність посміятися над своїми слабкими сторонами – особлива риса толерантної людини. У  того, хто здатний до цього, менша потреба домінувати над іншими.

Отже, толерантна особистість знає і правильно оцінює себе. Її добре ставлення до себе співіснує з позитивним і доброзичливим ставленням до інших.

6. Мозковий штурм   «Асоціативний ряд до слів толерантна людина»

7. Робота в групах  «Толерантна людина»

За допомогою попередньої вправи ми з’ясували, що ж таке толерантність.  Зараз спробуємо визначитись з тим, яка ж вона толерантна людина, якими якостями  наділена, як себе поводить, як ставиться до себе та інших.для цього об’єднаємось у групи «ліві» та «праві». Кожна група маючи 5 хв. має написати портрет толерантної людини.

Давайте познайомимось з усіма портретами і створимо загальний портрет(характеристика  толерантної людини, записуються дані на великий плакат).

8. Вправа  «Герб толерантності»

9. Мозковий штурм  «Які проблеми допоможе вирішити толерантність?”

10. Обговорення в групі  «Мої враження від заняття»

11. Прощання  «Сонечко побажань»

- кожен учасник висловлює свої побажання сусіду поряд, а той наступному учню… поки   «сонечко» не закриється.

Тест «Чи вмію я бути толерантним?»

Інструкція: Відверто і швидко дайте відповіді на запитання. Відповідайте «так» або  «ні».

 Розділ А

  1. Мені подобається ухвалювати рішення і виконувати їх, докладаючи всіх зусиль.
  2. У мене швидка реакція, мені властива проникливість.
  3. Спілкуючись з іншими, я більше говорю, ніж слухаю.
  4. Змагання приносить мені успіх.
  5. Мені часто спадають на думку якісь ідеї, я завжди вигадую щось.
  6. Я намагаюся все робити активно, не хочу залежати від обставин.
  7. Коли я чимось незадоволений, стаю агресивним до навколишніх.
  8. Якщо я помиляюся, то це тому, що занадто імпульсивний.
  9. Якщо я помиляюся, то це тому, що занадто нетерпимий.
  10. У важких ситуаціях усе сприймаю чітко, хоча і нервую.

Розділ Б

  1. Мені подобається тривалий час думати над вирішенням проблеми.
  2. Я часто розмірковую над чимось.
  3. Спілкуючись з іншими, я більше слухаю, ніж говорю.
  4. Моя здатність подобатися людям часто приводить до успіху.
  5. Мене супроводжують стабільність і врівноваженість в усьому.
  6. Я прислухаюся до думки інших і пильно реагую на ситуацію.
  7. Коли мені хтось не подобається, я за ним довго спостерігаю і намагаюся його зрозуміти.
  8. Якщо я помиляюся, то це тому, що занадто терплячий.
  9. Якщо я помиляюся, то це тому, що занадто обережний.
  10. У важкій ситуації я абсолютно спокійний.

Підрахунок балів: Кожну відповідь «так» оцініть у 1 бал. Підсумуйте відповіді окремо по розділам.

Якщо сума балів першого розділу трохи вища, тобі варто частіше прислухатися до чужої думки, а в суперечці намагатися визначити не те, хто має рацію, а в чому ж істина?

Якщо в другому розділі балів більше, ти займаєш правильну позицію у стосунках із людьми, тобто можеш вважати себе неконфліктною, комунікабельною людиною.

Уміння слухати

Багато із нас не вміють слухати и не чують, що їм говорять. Є у тебе таке вміння. Дай відповіді на питання цього тесту.

  1. Чи не чекаєш  ти нетерпляче, поки співрозмовник скінчити говорити і дасть висловитися тобі?
  2.  Чи не поспішаєш ти прийняти рішення до того, як зрозумієш проблему?
  3. Чи не чуєш ти лише  те, що тобі подобається?
  4. Чи не заважають тобі слухати виникаючі по ходу бесіди емоції?
  5. Чи не починаєш ти думати про стороннє, коли говорять інші?
  6. Чи не запам'ятовуєш ти замість основних моментів бесіди що-небудь несуттєве?
  7. Чи не заважає тобі слухати упередження проти співрозмовника або теми бесіди?
  8. Чи припиняєш ти слухати, якщо тобі важко зрозуміти предмет розмови?
  9. Чи займаєш ти негативну позицію, коли слухаєш?
  10. Чи буває, що ти тільки прикидаєшся, що слухаєш?
  11. Чи ставиш ти себе на місце співрозмовника, щоб зрозуміти, що змусило його розповідати це?
  12. Чи враховуєш ти, що ви зі своїм співрозмовником можете обговорювати те саме питання з різних аспектів?
  13. Чи розумієш ти, що для тебе і твого співрозмовника слова можуть мати різний сенс?
  14. Чи намагаєшся ти зрозуміти, чи викликана суперечка розходженням точок зору або ж різною постановкою питання?
  15. Коли ти слухаєш іншого, чи уникаєш ти його  погляду, чи не дивишся ти в кут або по сторонах?
  16. Чи виникає в тебе нездоланне бажання перервати співрозмовника, почати говорити за нього, зробити за нього висновки?

      Якщо на всі питання, крім питань 11-14, ти щиро відповів «ні», ти - гарний слухач.

Якщо ж у тебе були інші відповіді – тобі потрібно вчитися слухати співрозмовника!  Як потрібно слухати? Питання тесту і були переліком порад.

Уміння спілкуватися

  1. Чи любиш ти слухати більше, ніж говорити?
  2. Чи завжди ти можеш знайти тему для розмови навіть з малознайомою людиною?
  3. Чи завжди ти уважно слухаєш співрозмовника?
  4. Чи любиш давати поради?
  5. Якщо тема розмови не цікава тобі, чи покажеш ти це співрозмовникові?
  6. Чи дратуєшся ти, коли тебе не слухають?
  7. Чи є   у тебе  власна думка з будь-якого питання?
  8. Якщо тема розмови тобі мало знайома, чи станеш ти розвивати її?
  9. Чи любиш ти бути в центрі уваги?
  10. Чи є хоча б три предмети, у яких ти добре розбираєшся і маєш міцні знання?
  11.  Чи гарний  ти оратор?

Постав собі по одному балу за відповідь «так» на питання 1, 2, 3, 6, 7, 8, 9, 10, 11.

Підрахуй результати:

1-3 бала

На жаль, спілкуватися з тобою украй важко і неприємно. Чи  ти мовчун, з якого  не витягнеш ані слова, чи ти, навпаки, такий товариський, що оточуючі тебе друзі намагаються уникати с тобою спілкування… Прийми це до уваги!

4-9 балів

Ти, здебільшого, приємний і уважний співрозмовник, хоча іноді буваєш і досить розсіяним. Найчастіше це відбувається тоді, коли ти не в дусі, однак адже в цей час ти і не вимагаєш особливої уваги до своєї персони…

9-11балів

З тобою на рідкість приємно спілкуватися! Друзі просто не можуть без тебе обійтися. Ти  - душа будь-якої   компанії! От тільки постає питання – чи щирий ти  с друзями або просто відіграєш роль?

Список літератури

  1. Виховання духовності і толерантності молоді є основою розвитку сучасної освіти // Освіта України.-2005.-15 квіт.
  2. Декларація принципів толерантності //Освіта України.-2003.-№ 83.-7 лист.
  3. Безпалько О., Савич Ж. Спілкуємось та діємо: Навч. – метод. посіб. – К.: Навч. Книга,2002 – 112с. – Бібліогр.:с.112
  4. Малахів В.Етика: курс лекцій; навч.посібн.- 4-е вид. – К.: Либідь,2002.-384 с.
  5. Титаренко М. Т. Життєвий світ особистості: у межах і за межами буденності.- К.: Либідь, 2003.- 376 с.
  6. Шуляк О. Толерантність за сім днів//Україна молода.-2004.-8 серп.
  7.  http://www.tolerance.org.md/rom/docs/decl_u.htm - Декларація принципів толерантності (прийнята 16 листопада 1995 р.)
  8.  http://fri.net.ua/loadpsb.php?id=454 - проект толерантності "шлях до порозуміння".
  9. http://www.mediareform.com.ua/photoalbum/displayimage.php?album=42&pos=22 - ЗМІ за міжетнічну толерантність та консолідацію суспільства.

Сім'я - фортеця моя

Заняття для учнів 11-х класів

Любов Кухаренко , практичний психолог Кременчуцького ліцею №4

Мета: формування уявлень про свою майбутню родину, відповідну роль батька чи матері, усвідомлення відповідальності в шлюбі.

Обладнання : фрагменти презентації щодо соціального виховання учениці 10-А кл Романченко Влади, матеріали проведених опитувань учнів 11-х кл.,

мелодія Мендельсона.

Запрошені на захід:

 1. Спеціаліст центрального відділу державної реєстрації актів цивільного стану Кременчуцького управління юстиції.

2. Психолог міського пологового будинку.

Хід заняття

Проекція на екрані : Сім’я – це суспільство в мініатюрі, від цілості якого залежить безпечність всієї великої людської спільноти .

Ф.Адлер

Сім’я - це перша школа того, як бути людиною.

Будь людиною.

Іоан Павло II

Одружитися - це означає наполовину зменшити свої права і вдвічі збільшити свої обов’язки.

А.Шопенгауер

Вдалий шлюб - це будівля, яку потрібно щодня реконструювати.

А.Моруа

(Звучить мелодія весільного маршу Мендельсона)

Психолог. Усі ми маємо родину. Добре, якщо в ній є і батько, і матір, які завжди турбуються про нас, допомагають у всьому. В майбутньому ви теж одружитеся, знайшовши свою половинку, створите сім’ю. Ось і сьогодні наша розмова саме про це.

Як ви вважаєте, чому люди одружуються ?

Напередодні нашої зустрічі було проведено опитування:

Люди одружуються :

 тому що кохають один одного;

 тому що інші одружуються;

 тому що так хочуть батьки;

 із-за матеріальних розрахунків.

( Проекція на екран відповідей )

Більшість з вас ( 78 % ) назвали причиною одруження любов.

Отже, як ми бачимо саме кохання чоловіка і жінки є найголовнішим мотивом при вступі до шлюбу. Життя взагалі полягає в любові. Воно починається з любові до матері, продовжується в любові до жінки, дітей, справі, якій присвятив себе, в любові до самого життя. Адже тільки в коханні до жінки народжуються красиві діти, творяться великі справи і не зникає бажання жити. Вартий захоплення великий дар любові.

Учениця читає поезію :

Ні, це не сон.

З тобою віч-на-віч

«Люблю» шептали тихо ми обоє.

Нам зорі усміхалися в ту ніч,

І місяць плив в тумані над рікою.

Як хміль міцний, дурманив аромат

Терпкої м’яти й сон-трави м’якої.

Якось несміло й навіть невпопад

Покірний стан мій гладив ти рукою.

Ти говорив щось лагідно мені,

Я ж цілувала й гладила волосся…

Ні, не приснилось це мені !

Це так було. Мені це не здалося !

Психолог. Вважається, що молоді люди, вступаючи до шлюбу, повинні ретельно, не поспішаючи вивчити свого обранця. При одруженні повинні бути певні бажання, здібності, можливості. Це ті основні якості, які формують сім’ю,утримують її, зберігають її статус.

Запитання до підлітків :

- Як ви розумієте ці якості (бажання, здібності, можливості) ?

( Обговорення )

Психолог. Сімейні стосунки в нашій державі мають свої корені. Пропонуємо вашій увазі розповіді про дошлюбні звичаї українців.

Учень 1. Парубок ( від 18 до 20 років) просив батьків висватати дівчину (15-18 років). Пізно ввечері, щоб менше лихих очей бачило, свати йшли до її дому. Це були поважні люди в селі, і вигляд їх був урочистий. «Ми – люди-мисливці, полюємо куницю. Бачимо на сніговій пороші сліди хороші та прямо до вашого дому», - розпочинали розмову свати, поклавши на столі хліб.

Дівчину на цей час мати висилала з дому. Поверталася вона, приведена нареченим і дружкою, ставала до печі, вдаючи, що порається там, або просто колупає її, щоб заручитися підтримкою домашніх божеств. А коли свати про все домовлялися, на знак своєї згоди перев’язувала їх рушниками, а молодому чіпляла за пояс хустку.

Учень 2. Батьки благословляли наречених хлібом-сіллю, садовили на кожух на покуті й разом зі сватами пили могорич, обов’язково покраявши xліб, який ті приносили, натомість давали свою паляницю. Так закінчувалося сватання.

Через декілька днів відбувалися оглядини. Родичі дівчини провідували родину парубка й за спільною трапезою домовлялися про час заручин. Вони відбувалися в домі молодої, на них запрошували так, як на весілля. За давнім звичаєм на стіл клали хліб на вишитому рушнику. Спочатку на хліб клав праву руку наречений, тоді наречена й найближчі родичі. Староста зв’язував їх рушником, єднаючи на спільне життя. Пізніше парубок і дівчина починали мінятися перснями і готувалися до весілля.

Психолог. У розповіді ваших товаришів ми почули про символи українського народу. Одним із них є рушник. І в нашім сьогоденні він має велике значення. Зберігся звичай ставати молодим на рушник. Більш детально про нього нам розповість Наталія Іванівна Краснощок.

Весільний рушник – елемент українського традиційного весілля. Вважається, що стаючи під час вінчання на вишитий рушник, молоді отримують

Благословення згори. На весільних рушниках вишивають пари таких птахів, як сокіл, павич, індик, півень. Не вишивають зозуль - вдовиний символ, солов’їв - символ неодружених хлопців. Всі розміри весільного рушника, ширина і довжина,повинні ділитися на 7. Вишивкою повинна бути заповнена ¼ кожної половини рушника. Оскільки рушник певним чином символізує дорогу сімейного подружнього життя, його полотно повинно бути цілим і безперервним. В середині такого рушника не має бути мережив або тасьм. Центр рушника повинен бути пустим, без вишивки - Боже місце. Вільна від візерунку частина уособлює зв'язок з космосом.

На рушниках відображають символи. Дуб – святе дерево, що уособлює Перуна, бога сонячної чоловічої енергії, розвитку, життя.

Калина – дерево роду. Червоні ягоди калини стали символом крові та невмирущого роду. Тому весільні рушники, дівочі й парубочі сорочки оздоблені могутніми калиновими гронами.

Виноград - його символіка розкриває радість і красу створення сім’ї.

Сад-виноград – це життєва нива, на якій чоловік є сіячем, а жінка має обов’язок ростити й плекати дерево їхнього роду.

Мак - вважали, що мак має чарівну силу, яка захищає від усякого зла.

Ця ніжна трепетна квітка несе в собі не знищену пам'ять народу. Дівчата, одягаючи віночки з маків, присягали цим зберегти й продовжити свій рід.

Психолог. Готуючись до сьогоднішнього заходу, наші старшокласники зробили малюнки своєї сім’ї і майбутньої. Ви маєте можливість переглянути їх на стенді.

Цікаво те, що більшість наших респондентів з 11-х класів вбачають свою майбутню родину з 2 дітьми, яких вони будуть виховувати . Адже саме родина є основним вихователем дитини. У цьому нас переконає учениця 10-А класу Романченко Владислава, яка досліджувала соціальне виховання підлітків.

Презентація роботи

Психолог. Як бачимо, дійсно батьки мають найбільший вплив на виховання особистості. Ми запитали старшокласників, тобто вас, шановні, а якби ви були батьком чи матір’ю, то ...

( прочитати відповіді)

-  Я б робив усе для щастя своєї родини.

- У майбутньому буду поводитися та, як мій батько – справжній чоловік.

- Якби я був батьком, я б виховував своїх дітей добрими людьми.

- Відносився б до своєї дитини так, як ставляться до мене мої батьки: з повагою, добротою, любов’ю.

- Я б дуже любила свою дитину, але не розбещувала її.

- Я б виховувала її в любові й добрі.

- Я б дарувала їй усю свою душевну теплоту, намагалася б зробити її щасливою.

- Я б дала своїй дитині найкращу освіту, поставила б її на ноги.

- Я була б такою, як моя мама : ніжною, доброю, терплячою.

У нашому суспільстві все більшої ваги набирають цивільні (громадянські) шлюби, тобто фактичні сімейні стосунки між чоловіком і жінкою. Чинне законодавство передбачає поняття фіктивного шлюбу, тобто шлюбу, зареєстрованому в законному порядку, але такого, що не має на меті створення фактичних сімейних відносин.

Сьогодні в багатьох випадках союз проживаючи пар не реєструється зовсім. Люди живуть разом, організовують спільний побут та не несуть зобов’язань один перед одним.

Учень про цивільний шлюб: тривалий час це поняття не мало нічого спільного із фактичними сімейними відносинами, не зареєстрованими необхідним чином. Просто існувало дві форми шлюбу – цивільний та церковний, тобто шлюб, що є законним для держави та шлюб, що є законним для церкви. На підставі Декрету РадНарКому України, виданого 20 лютого 1919 року, законним визнавався лише шлюб, зареєстрований в державних органах а церковний шлюб більше ні до яких юридичних наслідків не призводив. Таким чином, розглядуваному поняттю більше підходить назва «фактичного шлюбу», аніж цивільного, тобто шлюбу, що не визнаний ні церквою ні державою. В тім остання всіма методами підтримує і без того ламкий інститут сім’ї в нашій країні. Сімейним кодексом 2004 року фактичний шлюб, як стверджує велика кількість юристів, був прирівняний до цивільного.

Психолог. Було проведено опитування з приводу думок наших учнів щодо такого шлюбу.

1.Чи повинні пари, які проживають разом, оформляти свої стосунки?

11-Б 11-В

* Так, все має бути, як у людей, за законом 7 8

* Так, якщо це потрібно хоч одному з них 2 1

* Так, у майбутньому вдасться уникнути юридичних труднощів 8 7

* Ні, треба спочатку пожити разом і дізнатися більше один про одного 9 8

* Ні, це тільки формальність 8 4

2. Що змінює штамп у паспорті?

* Нічого 3 3

* підтверджує серйозність стосунків 10 13

*  Я отримую офіційний статус 11 7

* Змушує людину бути більш відповідальною 4 10

Психолог. А що скаже з цього приводу наш гість? (слово надається спеціалісту центрального відділу державної реєстрації актів цивільного стану Кременчуцького управління юстиції)

Психолог. Незалежно від того, в якому шлюбі перебувають пари, в них народжуються діти. Медична статистика свідчить, що небажані діти, незаконні частіше народжуються недоношеними, з низькою вагою, піддаються ранній дитячій смертності. Важливе значення має як фізичне, так і психічне здоров’я батьків, особливо матері.

Сьогодні у нас в гостях психолог міського пологового будинкy. Надаємо їй слово.

Психолог. Можна зробити висновок : Який би вид шлюбу ви не оберете в своєму майбутньому, до нього треба готуватися.

Юнак чи дівчина не підготовлені до шлюбу, якщо :

- у них не сформований ідеал сучасної сім’ї ;

- вони не мають чіткого уявлення про те, навіщо укладають шлюб, чого чекають від родини, які сімейні стосунки хочуть побудувати ;

- не знають, які обов’язки накладає на них шлюб, батьківство ;

- не уявляють, як оптимально поєднувати сімейні і суспільні обов’язки.

Морально-психологічна готовність до шлюбу означає сприйняття цілого комплексу вимог, обов’язків і соціальних стандартів поведінки, якими регульоване сімейне життя.

1. Готовність прийняти на себе нову систему обов’язків стосовно свого шлюбного партнера, майбутніх дітей, відповідальність за їх поведінку.

2. Розуміння прав інших членів сімейного союзу, визнання принципів рівності в людських стосунках.

3. Прагнення до повсякденного спілкування і співробітництва, узгодження взаємодій з представником протилежної статі.

4. Уміння пристосуватися до звичок і рис характеру іншої людини, свого партнера, розуміння його психічних станів.

Надіємося, що ці поради стануть вам у пригоді.

Дякуємо усім присутнім за участь в нашому заході!

Список літератури

1. Ковалев С.В. Психология современной семьи. -М.: Просвещение, 1988.

2. Пінчук А.В. Готовність юнаків та дівчат до подружнього життя//Шкільному психологу. Усе для роботи.-2014.-№1.

3. Родинне виховання: Школа і сім’я – виховуємо разом.-К.:Шк. світ, 2007.

4. Школа батьківства. Спецвипуск//Психолог № 27-28, липень, 2004.

Вплив поведінки людина на її здоров'я

Заняття з елементами тренінгу

Ірина Борщенко, соціальний педагог Кременчуцького ліцею №4

Цільова група – учні підліткового віку.

Мета: сприяти розумінню підлітками основних моделей поведінки, усвідомленню відповідальності за свої вчинки. Розвивати навички впевненої поведінки та вміння протистояти тиску і маніпуляціям.

Хід заняття

  1. Привітання. (5хв)

Педагог-тренер пропонує учасникам по черзі продовжити речення: «Мене звати... У вільний час я люблю займатися...».

  1. Педагог-тренер оголошує правила роботи на занятті (5хв)
  2. Вступ. Очікування (5 хв)

Педагог-тренер зазначає, що сьогодні на занятті йтиметься про різні моделі поведінки людини, про їхні сильні й слабкі сторони, вміння вирішувати складні ситуації, відмовлятися від небажаних пропозицій, про те, як певна поведінка людини впливає на її здоров’я.

Далі педагог-тренер пропонує учасникам визначити свої очікування від заняття і коротко записати їх на маленьких кольорових аркушах. Після цього учасники по колу зачитують свої записи і прикріплюють їх на плакат «Наші очікування» із зображенням гори (стікери прикріплюємо до підніжжя гори).

  1. Інформаційне повідомлення «Види поведінки» (10 хв)

У житті ми поводимося по-різному, використовуємо різні моделі поведінки в залежності від ситуації. Дуже важливо розуміти сильні й слабкі сторони кожної поведінки, враховувати, до чого це може призвести в результаті. Основні види поведінки такі: впевнена, невпевнена і агресивна.

Люди з невпевненою поведінкою: не відстоюють особисті інтереси, думки та переконання; дозволяють постійне домінування бажань та думок інших над власними переконаннями та потребами; розповідають про свої потреби невпевнено, із почуттям провини перед іншими; дозволяють іншим приймати рішення за себе; бояться розчарувати інших, часто вибачаються; почуваються безпорадними, безпомічними; будь-якою ціною уникають конфліктів та неприємностей; не вміють попросити; не вміють твердо сказати «Ні!».

Люди з невпевненою поведінкою часто мовчать або говорять тихо; мають труднощі з поясненням причин своєї поведінки; їхнє мовлення не дуже чітке; вони часто повертаються спиною до інших; використовують фрази: «Я не знаю...», «Якщо ти можеш...», «Якщо це тебе не обтяжить...», «Роби, як ти хочеш...», «Я б хотів, але...».

З агресивною поведінкою люди відстоюють свої думки, переконання, почуття, порушуючи права інших; поводяться зверхньо, принижують інших; люблять себе хвалити; при спілкуванні тиснуть на співрозмовника: «Мені дуже потрібно...», «Тільки ти це зможеш...», «Я хочу, щоб ти...».

Вони вміють просити і після відмови не відходять, а продовжують наполягати на своєму; під час спілкування можуть близько підходити до партнера, торкатися його, штовхатися, вказувати пальцем, зверхньо поплескувати по плечу; настирливо розглядають інших — дивляться «в упор».

Говорять насмішкувато, зухвало, погрожують: «Якщо ти не прийдеш...», «Дивися мені...»; принижують: «Не будь занудою...», «Що, мама не дозволяє?»; часто оцінюють або наказують: «Ти повинен...», «Добре зробив».

З упевненою поведінкою люди поводяться так: виражають свої думки, переконання та почуття прямо та відкрито, поважаючи інших; діють природно, так, як вважають за потрібне; не прагнуть когось підкорювати чи змінювати — приймають людину такою, якою є.

Вони готові обговорювати конфліктні ситуації, співпрацювати, іти на компроміси; відповідають за свої вчинки, не перекладаючи відповідальність на інших; вміють прямо про щось попросити; якщо їм відмовляють, вони можуть бути невдоволені, розчаровані, але розуміють, що інші люди можуть мати особисті бажання.

Люди з упевненою поведінкою допомагають іншим, але за їхнім бажанням і проханням, не нав’язуючи своєї допомоги або своєї точки зору; уважно вислуховують співрозмовника. Спілкуючись, дивляться в очі; часто використовують вислови: «Я вважаю», «Я хочу», «Я не люблю». Вони завжди висловлюють твердження, спрямовані на співпрацю: «Що ти про це думаєш?», «Як ти до цього ставишся?»; вміють спокійно відмовляти і пояснювати причини відмови; намагаються зрозуміти думку іншого: «Якщо я правильно тебе зрозумів...», «Ти маєш на увазі...»; відмовляючи, беруть відповідальність на себе: «Я не хочу», «Я не буду», «Я не потребую».

  1. Вправа «Життєві ситуації та моделі поведінки» (20 хв)

Мета: розвивати в учасників навички усвідомленого вибору поведінки, продемонструвати різні моделі поведінки.

Хід вправи

Педагог-тренер викликає три пари добровольців і дає інструкцію: «Зараз кожна пара отримає опис життєвої ситуації. Вам необхідно обговорити, як у цих ситуаціях буде проявлятися впевнена, невпевнена і агресивна поведінка головних героїв. А потім розіграти ситуацію (одна ситуація для пари)».

На підготовку завдання — 5хв.

Ситуація № 1

Ви дивитеся у кінотеатрі фільм, а позаду вас хтось постійно голосно розмовляє.

Ситуація № 2

Ви з друзями сидите в кафе, за сусіднім столиком починають курити цигарки -вам неприємно дихати димом. У залі висить табличка «У нас не курять!».

Ситуація № З

Однокласник вже третю годину сидить за вашим комп’ютером і грає в різні ігри. Це заважає вам зайнятися своїми справами.

Поки три пари добровольців готуються, педагог-тренер ставить іншим учасникам запитання:

Коли пари підготувалися, педагог-тренер пропонує першій парі розіграти сценку використовуючи певну модель поведінки (визначає тренер), а іншим учасникам — відгадати, який саме тип поведінки було продемонстровано.

Після відповідей групи і коментарів учасників презентації, наступна пара демонструє свій  варіант сценки, а педагог-тренер проводить їхнє обговорення.

Після презентацій усіх трьох пар педагог-тренер проводить загальне обговорення за запитаннями:

До уваги педагога-тренера!

Під час обговорення необхідно зауважити, що агресія - це показник невпевненості в собі. Якщо людина грубить, це означає, що вона не знає відповідей на запитання: «Що робити в цій ситуації?», «Як?» і «Що я можу?» (саме чіткі відповіді на ці питання характеризують впевнену поведінку).

Невпевнена поведінка — це не лише пасивна, але й груба агресивна поведінка. Варіанти невпевненої поведінки (можна записати на дошці): пасивна, агресивна.

Під час обговорення необхідно звернути увагу на висловлювання учасників про невміння відмовляти, чинити супротив небажаним пропозиціям. Цій темі буде присвячено подальшу роботу на занятті.

  1. Рухлива гра «Вогні, що біжать» (15 хв.)

        Учасники стають у колі, один із них говорить своєму сусіду якусь зовсім коротку привітальну фразу, наприклад: «Добрий день», двічі поплескавши  в долоні, а потім сідає. Тепер усі учасники повторюють цей вислів і рух. Наступний учасник повторює цей же рух і добавляє свій,  тепер усі наступні учасники повторюють вже два рухи і т. д.

  1. Вправа «Як чинити опір» (10 хв)

Мета: надати можливість учасникам отримати відчуття від учинення опору, відпрацьовувати навички відмови.

Хід вправи

Педагог-тренер об’єднує учасників у дві рівні підгрупи (якщо в групі непарна кількість учасників — педагог-тренер приєднується).

Завдання: під час виконання вправи одна команда має постійно говорити лише «так», а інша — тільки «ні».

Завдання учасникам — потрібно утворити два кола (зовнішнє і внутрішнє) учасники із зовнішнього кола повинні говорити із людиною з іншого внутрішнього кола лише за допомогою одного слова і спробувати його «перетакати» або «перенікати». Якщо хтось вимовив інше слово, крім дозволеного, він програв.

Після проведення вправи учасники повертаються в коло і педагог-тренер проводить обговорення.

Запитання для обговорення:

Підсумовуючи цю частину вправи, педагог-тренер зазначає, що дуже важливо вміти говорити «ТАК» і «НІ».

  1. Вправа «Мозковий штурм» (10 хв.)

На початку педагог-тренер запитує в учасників:

Усі відповіді учасників педагог-тренер записує на плакаті, і після обговорення надає інформаційне повідомлення:

Існує кілька способів сказати «НІ»:

  1. Рішуче сказати «Ні», нічого не пояснюючи і не аргументуючи.
  2. Відмовитися, використовуючи різні аргументи.
  3. Віджартуватися.
  4. Відійти, приєднатися до інших.
  5. Перевести розмову на іншу тему.
  6. Ігнорувати.

Тепер ми розуміємо, що вміння сказати «Ні» — непросте, але інколи дуже необхідне. Іноді важко вирішити, відмовляти нам чи погоджуватися. Сказати «Так» — може означати зробити гірше собі, а сказати «Ні» зробити гірше іншим. Якщо ми говоримо «Ні», то почуваємося винними і самотніми. Нам буває складно відмовити іншому, особливо, якщо інша людина наполеглива.

Після цього педагог-тренер запитує в учасників: як ви ставитеся до людей, які вміють відмовляти, тобто впевнено сказати «Ні» ?

Здатність сказати «Ні» в складній ситуації робить людей «крутішими» в очах інших людей, тому що вони не піддаються маніпуляціям, уміють виходити з-під тиску.

Проте відмова не означає розриву відносин з людиною. Інколи для того, щоб зберегти стосунки, не відштовхнути іншого, треба проявити співчуття до нього. Інакше кажучи, «ні» треба говорити, враховуючи почуття іншої людини і свої цілі. Наприклад: «Я бачу, що ти дуже засмучений (-на), але я зараз справді не можу цього зробити»

Вправа  «Ввічлива відмова» (15  хв.)

Мета: відпрацювати з учасниками навички «ввічливої відмови».

Хід вправи

Спочатку педагог-тренер зазначає, що в житті трапляються ситуації коли потрібно відмовити «чемно», не ображаючи співрозмовника сухим «НІ». Зараз ми потренуємося не вживати слово «ні», натомість ми шукатимемо інші форми відмови, будемо вчитися «ввічливо відмовляти». Наприклад, в японській мові слова «ні» немає взагалі. Якщо японець не хоче виконувати чиєсь прохання, він говоритиме про що завгодно, але не відмовить прямо. Ось такі японці!

Педагог-тренер об’єднує учасників у пари. Якщо в групі непарна кількість учасників, він також приєднується.

Далі педагог-тренер надає інструкцію: «Зараз хтось із пари (на ваш вибір) повинен просити про щось, а інший — відмовляти. Той, хто відмовляє, не повинен казати «ні» (тобто не давати прямої відмови) й грубити. Вправа триватиме доти, доки він зможе протриматися. Той, хто просить, також має проявити винахідливість у своїх аргументах, пояснюючи, чому потрібно обов’язково виконати його прохання. Потім за сигналом педагога-тренера  учасники міняються ролями: той, хто просив, буде відмовляти, а той, хто відмовляв — просити.

До уваги педагога-тренера!

Якщо учасники не можуть придумати, про що просити, можна підказати варіанти (записати їх на дошці). Наприклад, попросити піти разом погуляти; піти на вечірку, дискотеку; подбати про вашу собаку під час канікул; покурити разом; передати посилку для сумнівної людини; допомоги у вирішенні конфлікту.

Запитання для обговорення:

До уваги педагога-тренера!

У обговоренні необхідно підвести учасників до висновку, що відмовляти потрібно вміти, щоб потім не докоряти собі, що не змогли проявити твердість і сказати «Ні», коли це було необхідно. Це життєво важливо - навчитися встановлювати межі, щоб зберегти своє власне «Я», а в певних ситуаціях і своє здоров’я.

Підсумовуючи, педагог-тренер надає таку інформацію: коли на вас «тиснуть», головне — вчасно це помітити і зрозуміти, що на вас «тиснуть», маніпулюють. Маніпулювати можуть не тільки люди, але й суспільство, реклама, ЗМІ. Усвідомити, що вами намагаються маніпулювати, — це дуже важливе вміння.

Після того як ви усвідомили, що на вас тиснуть:

  1. Підсумки  (10 хв.)

Педагог-тренер пропонує кожному учаснику відповісти на запитання: що найбільше запам’яталося з сьогоднішнього заняття?

 Далі всі учасники по черзі озвучують свої очікування, чи справдилися вони і якщо так переміщають їх на плакат «Наші очікування» із підніжжя на вершину гори.

На завершення педагог-тренер пропонує кожному поділитися з групою своєю позитивною емоцією. Для цього всі стають у коло і закінчують фразу: «Я бажаю всім бути впевненими у собі, тому що…

Список літератури

  1. Васильева О. С. Психология здоровья человека: эталоны, представления, установки : учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений О. С. Васильева, Ф. Р. Филатов. — М. : Издательский центр «Академия», 2001. — 352 с.
  2. Лещук Н. О. Дорослішай на здоров’я : навч.-метод, посіб. / Н. О. Лещук, Ж. В. Савич, О. А. Голоцван. — К., 2012. — 214 с.
  3. Козлов Н. И. Как относиться к себе и людям, или Практическая психология на каждый день. - 4-е изд., перераб. и доп. — М. : АСТ- ПРЕСС КНИГА, 1999. - 336 с.
  4. Плаус С. Психология оценки и принятия решений / С. Клаус ; пер. с англ. — М. : Информационно-издательский дом «Филинъ», 1998.- 368 с.
  5. Столяренко JI. Д. Педагогическая психология. — 2-е изд., перераб. и доп. — Ростов н/Д : Феникс, 2003. — 544 с. — (Серия «Учебники и учебные пособия»).
  6. Фопель К. Сплоченность и толерантность в группе. Психологические игры и упражнения / К. Фопель ; пер. с нем. — М. : Генезис. 2002.-336 с.
  7. Хухлаева О. В. Психология подростка / О. В. Хухлаева. — М. : Academia, 2004. — 158 с.

Зупини жорстокість і насильство – почни з себе

Заняття з учнями 6-9 класів

Юлія Комишан, соціальний педагог   Кременчуцької гімназії №6

Мета: актуалізувати знання учнів стосовно проблеми жорстокості та насильства в молодіжному середовищі, розвивати усвідомленість своїх прав та обов’язків, формувати почуття відповідальності за свої дії і вчинки.

Обладнання та матеріали: мультимедійна техніка, пам’ятка з адресами установ захисту від насильства, відеоролики «Ген жорстокості», «Зупинимо насильство».

Притча про жорстокість

В одному з монастирів Шаоліня майстер навчав своїх учнів. І якось учень поставив запитання майстру: «Учителю, а як дізнатися, наскільки я жорстокий?»

На що учитель відповів: «Щоразу коли ти завдаватимеш удар своєму противнику, уяви себе на його місці і відчуй його біль. І якщо одного разу не відчуєш болю – знай, жорстокість захлинула тебе».

Вступне слово. Як Ви уже здогадалися, сьогодні ми поговоримо з вами на тему: насильства та жорстокості. Насильство широко розповсюджене в нашому буденному житті, будучи давнім, як саме людство. У різних культурах та історичних епохах уявлення про його сутність досить неоднозначні. Із розвитком цивілізації насильницькі прояви не лише не зменшуються, а подекуди набувають навіть катастрофічних розмірів. Тоді як вважається, що терпимість до подібних явищ уповільнює становлення цивілізованого суспільства.

Щодня у ЗМК з’являється все більше кримінальних новин про нестерпну жорстокість, носіями якої є неповнолітні (10-16 річні вбивають, гвалтують, заподіюють тяжку шкоду, вчиняють вандалізм тощо).

Що відбувається із сучасними дітьми, молоддю, з чим це пов’язано?

Запитання до аудиторії: які асоціації у вас викликає слово «Насильство»?

Актуалізація понять у діалогічній взаємодії

(орієнтовний текст)

Насильство – нав’язування волі для визнання влади. Його ознаки:

- усвідомлене, цілеспрямоване, сплановане;

- заподіює шкоду (фізичну, моральну, матеріальну);

- порушує права людини, демонструє перевагу одного над іншим;

- ключовий елемент динаміки – дисбаланс сили

Це не окремий факт, а тривалий процес, за якого встановлюється специфічна форма взаємин між агресором і жертвою.

Агресія ─ це вроджена форма поведінки, яка направлена на самозахист і адаптацію до навколишнього середовища. Вона може бути здоровим засобом самовдосконалення. А може стати деструктивним бажанням заподіяти шкоду або знищити щось у своєму оточенні чи в собі і тим самим усунути джерело болю або стресу. Людина, що має певні психологічні розлади, у разі відповідної деструктивної поведінки може вважатися агресивною, але насильником – ні.

Підліткова агресія – наслідок озлобленості та досить часто заниженої самоповаги в результаті пережитих життєвих невдач, прояв слабкості.

Жорстокість – властивість характеру індивіда, що полягає в байдужості до моральних чи фізичних страждань інших або ж у прагненні до їх спричинення. Вона властива тільки людині, оскільки є свідомою формою поведінки і невід’ємна від понять моральності. Однак на відміну від насильства, проявляється не тільки по відношенню до людини, але й до інших живих істот.

Запитання: Які ви знаєте види насильства? Підсумовуємо відповіді. 

Умовно виділяють фізичне, психологічне, сексуальне та економічне насильство, котре зазвичай важко розмежувати.

Об'єктом його може стати будь-яка особа чи група, незалежно від соціального статусу, рівня життя, місця проживання. 

Насильство також розрізняють: 1) стосовно структур, систем, ідеологій і т.п.; 2) щодо гідності, незалежності, релігійних чи політичний переконань і т.п.; 3) як прояв ксенофобії, расизму, тероризму; 4) у формі торгівлі людьми;  5) за стратегіями кривдника: явне та приховане (непряме); 6) за часом: відбувається зараз, трапилося в минулому; 7) за тривалістю: одноразове, багаторазове, тривале тощо.

Насильство щодо дітей виокремлюють за місцем та оточенням: вдома - з боку родичів; у навчально-виховній установі (з боку педагогів або дітей); на вулиці (з боку дітей або незнайомих дорослих)

Третирування («моббінг», «буллінг») - переслідування дітей однокласниками або старшими учнями.

За своєю сутністю третирування – це специфічна форма агресивної поведінки, при якій сильніший (авторитетний) учень (учні) тривалий час переслідує іншого (слабкого, аутсайдера). Ситуація третирування не обмежується лише ролями «агресора» й «жертви», вона «втягує» інших дітей, роблячи їх активними або пасивними учасниками цих відносин. Гендерні відмінності проявляються.

Кібербулінг – насильство через інтернет (образи, записки, відео сексуального характеру)

Проблема жорстокості й агресії серед школярів у нашому суспільстві стає дедалі актуальнішою. Причинами виникнення цих явищ зазвичай є боротьба за лідерство, заздрість, зіткнення різних цінностей, поглядів, невміння толерантно ставитися до них тощо.

Причини агресії, жорстокості, насильства (запитання до учнів):

1) психологічні (висока агресивність чи віктимність, психічні розлади, негативний досвід дитинства і т.ін.);

2) економічні (безробіття, майнове розшарування суспільства, бідність та низький рівень життя і т.ін.);

3) правові (недосконале законодавство, правова неграмотність населення);

4) соціальні (відсутність загальнонаціональної ідеї, криза інституту сім’ї й релігії, поширення алкоголізації й наркотизації, низький рівень інформаційно-психологічної безпеки, освіти та культури населення) тощо

- Чи може дитина виплескувати те, що в неї в родині?

Характер взаємин у сім’ї; стиль сімейного спілкування; жертви гіперопіки  або гіпоопіки (сплав помсти, самоствердження і самоперевірки).

- ЗМК (комп’ютер та телебачення).

Перегляд фільму «Ген жорстокості».

Обговорення

Агресор - який він, якими є його вчинки? Що відчуває агресор?

Жертва - хто, чому? Що відчуває жертва?

Які наслідки насильства та жорстокості?

До кого можна звернутися в школі, поза школою?

(кл.керівник, психолог, соціальний педагог, вчитель, міліція, соц. служби).

Пам’ятка з адресами установ захисту від насильства,

Як зупинити насильство?

Як зазначають фахівці, різниця між неагресивними та агресивними дітьми не в тому, що останні віддають перевагу силовим методам розв’язання міжособистісного конфлікту, а в тому, що вони позбавлені альтернативи. Адже в їхньому поведінковому репертуарі немає сценаріїв конструктивного вирішення суперечки.

Фахівці наголошують: останнім часом сформувалося розуміння того, що не достатньо лише покарати винних, необхідно проводити комплексну роботу як з жертвою, так і з агресором, і навіть з дітьми-свідками.

Виникає потреба у більш ефективній системі реагування на порушення прав неповнолітніх та у спрямуванні ідеології громадян на вироблення навичок конструктивного розв’язання конфліктів, створення адекватних альтернатив насильству, які полягають у розширенні можливостей для самореалізації і самовдосконалення особистості, для проведення змістовного дозвілля, у створенні умов соціально-правової і економічної захищеності індивіда і його сім’ї.

Перегляд відеоролику «Зупинимо насильство».

Підсумок. Слід пам’ятати, що хоч ми й переймаємо зазвичай поведінку оточуючих, однак лише від нас залежить, чи продовжимо ми коло насильства чи розірвемо його. Зупинити насильство можна лише почавши з себе, замінивши його добрими вчинками. Кожен з нас має сказати "Ні!" насильству. Адже від того, який ціннісний фундамент сучасних дітей буде сформовано, багато в чому залежатиме наше майбутнє.

Список літератури

1. Матеріали сайту Міжнародного жіночого правозахисного центру  “Ла Страда — Україна”. ─  [Електронний ресурс]. ─ Режим доступу:  http://la-strada.org.ua 

2.  Превенція агресивності та насилля в освітньому середовищі : [метод.рекомендації] / [Дроздов О. Ю., Живолуп Л. В., Ніжинська О. В.,Сухенко Я. В.,] ; за ред. Я. В. Сухенко. – Полтава : ПОІППО, 2011. – 80 с.

3. Психолого-педагогічна робота у загальноосвітніх навчальних закладах з профілактики насильства над дітьми: Метод. посіб. / Автори-упоряд.: Вовчок Т.В., Степура Н.П., Даниленко І.С. та ін.; За заг. ред. Т.П. Цюман . – К.: ВПЦ «Експрес»– 2009. – 328

Як в умовах сьогодення жінці зберегти власну ефективність

Групова консультація

Оксана Кобеляцька, практичний психолог  Кременчуцької СШ №7

Мета: формувати вміння самоаналізу й саморозвитку, виробити нові стратегії поведінки, поліпшувати суб'єктивне самопочуття й зміцнювати психічне здоров'я.

Професійна діяльність педагога в усі часи була однією з найбільш емоційно напружених. Бути постійно серед людей, спілкуватися, впливати на дітей, часто опинятися у несподіваних, стресових ситуаціях, швидко реагувати на ці ситуації – зовсім нелегко. Це призводить до виснаження емоційних ресурсів педагога. До професійних стресів сьогодні додався ще й загальний негативний  психологічний фон, який існує в країні. Оскільки переважна більшість педагогів – жінки, сьогодні мова піде саме про них, а точніше, про ті ресурси, які допоможуть  саме жінці ефективно жити і працювати,  зберігаючи власне здoров’я і душевний спокій.

Будь-яка криза, а тим паче ситуація військових дій в країні,  змушує глянути на речі під іншим кутом зору, а саме:

по-перше, виділити головне в своєму житті. Зрозуміти меншовартість  другорядного;

по-друге, «просіяти» коло спілкування.

Для цього пропоную вправу «Кола близькості, відповідальності і впливу», наведену нижче. Це важливо, оскільки саме в складних ситуаціях ми дізнаємося, хто кому і ким доводиться. І розлучаємося з людьми, з якими, як виявилося нам не по дорозі.

«Адже всі відносини можна поділити на наповнюють нас (люди, які вселяють у нас віру в себе) і токсичні (крадуть віру і впевненість у собі). Останні - це люди , які реагують на проблеми ниттям і роздратуванням, вони провокують оточуючих на вирішення власних завдань. При цьому такі люди і нас «знеструмлюють», і самі не зростають. Тому, навчившись говорити їм "ні", ви зробите послугу не тільки собі, але і їм», - говорить дитячий та сімейний психолог С. Ройз.

Наталія Холоденко, практичний психолог та телеексперт, говорить про те, що людина найбільш ефективна в умовах виживання. Вони змушують відкинути все неважливе і почути свій внутрішній голос. В такі періоди  люди  починають розуміти, чого вони хочуть від життя по-справжньому, усвідомлюють своє призначення  в професії, говорять своїм близьким необхідні слова, котрі роками соромились сказати. Криза змушує проаналізувати людину проаналізувати, а якою життєвою стратегією я користуюсь в житті? Особливо показово це працює в жіночому колективі вчителів. Адже постійна відповідальність та напруження на роботі призводять до того, що і у родині жінка не знімає з себе соціальну роль  і продовжує користуватись чоловічою стратегією поведінки, що, безумовно, не приносить користі ні їй (адже вона йде всупереч власній природі), ні стосункам в її сім’ї. Олег Торсунов, кандидат медичних наук, говорить про те, що  жіноча психіка зіткана з любові: жінка народжується щоб любити, піклуватися, спілкуватися з людьми, створювати навколо себе середовище теплоти і щастя.  Але в сучасному світі жінка часто вимушена поєднувати жіночі та чоловічі функції. Бути годувальницею і одночасно берегинею. Надмірне  перебування в соціумі  розпорошує сили жінки, її емоції стають «дерев’яними». Це відбирає її жіночу енергію,  знеструмлюючи її. Психологи, які вивчають гендерні особливості, говорять про те, що чоловічий шлях – через роботу і підсилення, а жіночий – через прийняття та розслаблення. І це одна з принципових відмінностей між нами. Чоловік задоволений, коли він досягає чогось, знаходиться в тонусі. А жінці більш характерний стан розслаблення, плавності, спокою. Якщо її змушують постійно стояти в стійці, то вона швидко виснажується  і перетворюється в жіночий антипод – злу,  роздратовану Бабу-Ягу. А чому?  Тому що жінка в цьому випадку йде проти своєї природи: організм перестає виробляти жіночі гормони. Продуковані яєчниками естрогени – це стероїдні гормони, які мають однакову природу з гормонами наднирників – кортикостероїдами – «гормонами стресу». Коли жінка стає на чоловічий шлях, налаштувавшись виключно на досягненні зовнішніх цілей, вона постійно знаходиться в напруженні. Всі запаси «будівельних матеріалів» для синтезу гормонів віддаються  наднирникам, і яєчникам нічого не залишається. Тому, якщо здоров’я чоловіка нерозривно пов’язане з діяльністю нервової системи, то здоров’я жінки  - з гормональною функцією. Цікаве спостереження: якщо у жінки багато чоловічих вчинків, жорсткого планування, вона категорична , демонстративно впевнена, - у неї, як правило, є порушення в роботі гормональної системи, і з’являться хвороби, які більш характерні для представників сильної статі.

Якої енергії в тобі більше – чоловічої чи жіночої?

Вправа  з книги  Лариси Ренар  «Круг женской силы. Энергии стихий и тайны обольщения»

Сядь зручно, закрий очі. Уяви, що ти йдеш по лісній стежці і наближаєшся до великого гарного будинку. Заходиш до нього. Лунає приємна  музика.  Ти помічаєш мольберт. На ньому – полотно  з  ескізом  твого портрету в повний зріст. Портрет не розфарбований. Поряд – палітра, але  на ній тільки дві фарби: червона і біла. Ти береш  пензль і починаєш розфарбовувати свій образ на полотні. Змішувати фарби не можна. Закінчивши, відійди на пару кроків і оціни портрет. Запам’ятай, якої фарби більше.  Відкрий очі.

Результат: ідеальне співвідношення: 75%  червоної фарби (символізує жіночу енергію) і 25% - білої (чоловіча енергія). Якщо вийшов інший показник, є привід попрацювати над своїми життєвими установками.

Вправа «Намалюй вазу»

Автор вправи Ольга Валяєва

Уяви себе в вигляді … вази.  Добре роздивись  її – якого вона розміру, з якого матеріалу зроблена? Ваза чимось  наповнена, наскільки, або  порожня?  Помилуйся нею.

А тепер проаналізуй свою вазу.

Ширина денця символізує твою здатність накопичувати енергію. Ширина горлечка «відповідає» за здатність віддавати енергію. Матеріал, з якого виготовлена ваза, говорить про твою силу ( залізо, кришталь)  або незахищеність (порцеляна, скло).

Рівень наповненості сосуду – це твій нинішній об’єм енергії. Характер того, чим наповнена ваза, демонструє якість енергії. Ідеально, якщо всередині  чиста вода або молоко.

У когось вузьке денце – в такій вазі нічого не накопичиш. А у когось – велика горлечко – і тоді всі сили віддаються без залишку іншим.

Хтось  навіть при дуже хорошому  денці дуже вузьке горлечко - тоді є проблема з віддачею енергії ( по простому це називається жадібністю).

Право на правду


    Нижче наведений уривок з книги Д. Калинского «Жизнь как исполнение желаний и как из лимона сделать лимонад». На мою думку, коментарі автора щодо розміщення близьких нам людей в системі 5 кіл заслуговує на увагу.

  У самому центрі - ви власною персоною. Впишіть в дужках, скільки часу щодня ви приділяєте самому собі.
      У наступному колі - ваш обранець або обраниця. Скільки часу ви виділите на повноцінне спілкування з найближчою людиною? Сюди не входить поїдання ранкової яєчні і обговорення господарських справ - я ж кажу: повноцінне! Той час, який ви присвячуєте один одному. Запишіть - і святодотримуйтеся!
      Роль цієї людини у вашому особистісному просторі - друга за важливістю після вашої власної, а значить, перед ним ви максимально відкриті, він (вона) має право знати про вас усе. Це не означає, що ви повинні вивертати перед ним душу навиворіт, але зобов'язані чесно відповідати на його запитання. До речі, важливе зауваження: ніколи не задавайте питання, на який не готові почути правдиву відповідь! Вам або збрешуть, відчуваючи, що ви зовсім не хочете знати істину, або скажуть правду, яка принесе  вам багато мук.
        Чим обертається обман між вами і персонажем другого кола? Запевняю вас, нічим хорошим! Якщо ви брешете йому, якщо приховаєте інформацію, на яку він має право, ваша підсвідомість посилає імпульси: я брешу, я щось приховую. І ці імпульси вловить не тільки той, від кого ви затаїли, але і всі навколишні. Вас почнуть в чомусь підозрювати близькі, зіпсуються ділові відносини. Загалом, тут брехати - собі дорожче.
          Третє коло - батьки і діти (не забудьте записати, скільки часу на них вам потрібно щодня). Як будуються ваші стосунки з ними? Теж за принципом максимальної відкритості, але персонажі цього кола не мають доступу до інформації про вашій інтимного життя і про стан ваших фінансів. До речі, тепер ви розумієте, чим обертається для людини ситуації, коли дитина або батьки "вписуються" у друге коло? Виникають недомовленості, незручність через запитань, на які відповідати не можна, і йти від відповіді здається неправильним. Збивається вся структура, і як наслідок - життя перетворюється в хаос!

       У четвертому колі  розмістилися близькі друзі. Ви можете вважати, що у вас їх сотня, але насправді наш особистісний простір не безмежно в четвертому і п'ятому колах "поміщається" не більше семи осіб. Це той максимум, на який вам вистачить часу і сил, так що спробуйте все ж відокремити зерна від лушпиння і "вивести з кола" приятелів і знайомих, а  то по-справжньому близьким друзям нічого не дістанеться. Визначте, скільки часу на тиждень ви здатні виділити на спілкування з ними: на телефонні розмови, на вечірні посиденьки, похід в кафе або в театр. Друзі також мають право на повноту інформації про вас, за винятком інтимної, фінансової сфер відносини з батьками і дітьми.
      У п'ятому колі - ті, кого ми позначили як VIP-персони. Зазвичай спілкування з такими людьми не виходить за рамки ділового плюс світські розмови. І все ж зазначимо: вони мають право поставити будь-яке питання, крім тих, що стосуються вашого особистого життя, фінансів, відносин з родичами і друзями. Природно, і тут потрібно визначити, скільки часу (день, тиждень або місяць) вам необхідно для підтримки цих відносин. Ось, власне, і все.
       Стоп-стоп! Важливе уточнення! Ви можете запитати: невже чоловік або дружина, тим більше коханий або подруга серця мені за визначенням ближче, ніж син або дочка, мати або сестра-близнючка? Та хіба мало як буває: відносини з батьками можуть бути прохолодними, а ось друг дитинства грає в житті величезну роль!
     

 Все вірно, друзі. І наші кола аж ніяк не вказують, кого вам любити більше, а когось менше. Вони лише визначають ступінь відкритості між вами та близькими людьми, той обсяг інформації про вас, на який може з повним правом претендувати "мешканець" кожного з кіл.
        І ще одне необхідне пояснення. Ми сказали, що батьки, діти, брати і сестри не мають права знати подробиці вашого інтимного життя і точний стан фінансів, і навіть найближчі друзі не повинні ставити питання щодо вашого гаманця, ваших стосунків з чоловіком (або дружиною), батьками, дітьми і так далі. Але, може, вам самим хочеться розповісти другу якісь дуже особисті подробиці про себе? Тобто ви готові добровільно розкрити карти. Чи варто так робити? Ні в якому разі! Впускаючи в ці сфери людей, які не мають права на цю інформацію, ви автоматично відкриваєте ворота в свій інтимний світ для всіх. Отже, ваше внутрішнє простір почнуть втручатися і ті, кого ви туди не запрошували! Зрозуміло, нічого хорошого з цього не вийде...

Отож, любіть  в собі жінку, ростіть її,  плекайте. Балуйте  і прикрашайте. Вірте в свою дивовижну силу. І все навкруги почне змінюватись слідом за Вами …

Список літератури

  1. Калинский Д. «Жизнь как исполнение желаний и как из лимона сделать лимонад».-   АСТ, Астрель,  2012 г. - 320с.
  2. Коваль О. В. Новый год с новой надеждой  // Твое здоровье. – 2014.- №12. -  С. 50-53.
  3. Мир спасет женская энергия // Единственная. – 2014.- №8.- С. 37-44.
  4. Москаленко В.Д. Когда любви слишком много: Профилактика любовной зависимости. - М.: Психотерапия, 2006. — 224 с. («Семейная психология»)
  5. Ренар Л. Круг женской силы. Энергии стихий и тайны обольщения. — СПб.: Вектор, 2008. — 320 с.
  6. Холоденко Н. Как сохранить равновесие и позитив в наше непростое  время? // Единственная. – 2014.- №7.- С. 43.
  7. Електроний ресурс, режим доступу: http://alinashine.livejournal.com/34060.html, http://ksunray.livejournal.com/256572.html 
  8. Електронний ресурс, режим доступу:http://lesoul.livejournal.com/17951.html

Мій щит безстрашності

Заняття для підлітків

Наталія Тягун, практичний психолог  Кременчуцької ЗОШ  №9

Мета: ознайомити учнів з основними механізмами трансформації
страху — «запуск безстрашності», саморегуляції в ситуаціях, які викликають тривогу і страх.

Хід заняття

  1. Оголошення теми, мети , їхня мотивація.

Очікування.

На плакаті  зображена  ваза  та  стебла  квітів. Учасники  мають  стікери  у  вигляді квітів. Тренер  пропонує  написати  свої  очікування, зачитати їх,  та  потім приклеїти  до стебла  квітки.

  1. Учні об `єднуються у дві групи.

       Вправа «асоціативний ряд». (І група слово «страх», ІІ – « сміливість»).

  1. Учні дають визначення страху як найдавнішого захисного механізму всіх живих істот у ситуації небезпеки.

Що ж таке страх? Страх – це емоційний стан, що виникає в ситуаціях дійсної чи уявної загрози життю й благополуччю людини. Загроза, що викликає страх, може бути як фізичною, так і психологічною. Страх ґрунтується на інстинкті самозбереження і з’являється під впливом процесів і подій, які становлять небезпеку для людини як біологічної істоти, а також – істоти соціальної (моральне покарання, осуд, ізоляція, глум, ураження почуття гідності, зниження власного статусу в колективі і т. ін.).

Кілька тисяч різновидів страху поділяють на дві групи:

Ми працюватимемо з другою групою страхів.

На нашу долю впливають 3 групи факторів:

1) спадковість;

2) місце народження: батьківщина, країна;

3) наші бажання, воля, впевненість, ставлення до життя.

Запитання до учнів: на яку групу ми можемо впливати, що можемо

змінювати?

Групова дискусія та висновок: через самовдосконалення до успіху (3-тя група факторів).

Оскільки страх супроводжується напруженням в організмі людини, то для боротьби з ним доцільно буде використати вправи на розслаблення. Це комплекс простих вправ для зняття м’язового напруження в різних ділянках тіла. Особливістю вправ є контрастне чергування сильного напруження з наступним повним розслабленням певної м’язевої групи. Вправи проводяться сидячи. Під час виконання вправ дихання має бути спокійним, або, якщо це зручно, вдих має відбуватися під час напруження, а видих – при розслабленні м’язів.

Можливий комплекс для розслаблення

Нижня частина ніг. Ступні ніг щільно стоять на підлозі. Спочатку, не відриваючи пальців, максимально підніми п’яти. Затримай їх у такому положенні й розслаб. Через 5-10 секунд повтори вправу. Після цього виконується вправа для протилежної групи м’язів. Уважно прислухайся до виникнення і поширення відчуття тепла і ваги, що наповнюють ступні ніг і піднімаються вище, до колін.

Стегна і живіт. Витягни ноги прямо перед собою, якомога пряміше, відтягаючи носки. Напруж їх, немовби намагаєшся дістати до протилежної стіни, а потім м’яко розслаб м’язи. Ноги м’яко опустяться на підлогу і разом із цим від колін угору до тулуба почне поширюватися хвиля тепла, приємної ваги. Подумки зупинися на цьому відчутті.

Грудна клітка. Зроби глибокий вдих, ніби вдихаючи все повітря, що тебе оточує. Після невеликої затримки подиху видихни. Зверни увагу на різницю у відчуттях між періодами енергійного напруження на вдиху і розслаблення на видиху. Намагайся відчути тепло всередині тіла, у верхній частині живота, що з’являється одразу після повного видиху.

Руки. Стисни щільно кисті в кулаки. Зроби це настільки сильно, наскільки це буде можливо. Після кількох секунд напруження розслаб їх. Для розслаблення протилежної групи м’язів максимально широко розчепір пальці, затримай їх у такому положенні, скинь напруження. Під час виконання вправ і в паузах між ними прислухайся до виникаючих відчуттів, зафіксуй момент потепління і виникнення приємної важкості в руках.

Плечі і шия. Вправа полягає в знизуванні плечима у вертикальному напрямку. Подумки спробуй дістати до мочок вух кінчиками плечей. Після сильного напруження м’язів розслабся. Сконцентруй увагу на виникаючих відчуттях розм’якшеності, тепла.

Обличчя. Спочатку широко усміхнися. Настільки широко, щоб вийшла «усмішка до вух». Скинувши напруження, після 5-10-секундної перерви стисни губи в суцільну трубочку. М’яко розслабивши м’язи, ти відчуєш, як у нижній частині обличчя по щоках і до вух поширюються легкі хвилі приємного потепління, зникають залишки напруження, нижня щелепа важчає, рот злегка відкривається. Замружся так міцно, начебто в очі потрапило мило.

Розслабивши м’язи, ти відчуєш, як очні западини наповняються тягучим теплом, у якому тонуть неприємні відчуття. В цій вправі треба високо підняти брови при замружених очах, так високо, начебто ти чимось сильно здивований. Знявши напруження, зверни увагу на те, як чоло розгладжується, стає рівним і «чистим». Після невеликого тренування можна відчути прохолодний вітерець.)

4. Запропонувати  скласти «щит безстрашності». 

На  дошці кріплять серцевину щита «сміливість». Психолог читає притчу:

 - Куди ти йдеш? — запитав мандрівник, зустрівшись з Чумою.

         - Йду до Багдаду. Мені потрібно вбити там п'ять тисяч осіб. За кілька днів той самий мандрівник знову зустрів Чуму.

 - Ти сказала, що вб'єш п'ять тисяч, а вбила п'ятдесят! — дорікнув він їй.

 - Ні, — заперечила Чума. — Я вбила тільки п'ять тисяч, а інші вмерли від страху.

Групова дискусія та висновок: відсутність інформації, марні побоювання породжують страх.

На  дошці прикріпити перший пазл до вже готової серцевини «безстрашність».

5. Вправа: прикріпити мішень і запропонувати всім влучити в мішень.

 Не обмежувати, кожний обирає свою стратегію.

Групова дискусія та висновок: щоб подолати страх і досягти успіху, треба уявити результат, якого хочеш досягти, а виконуючи дії, думати про процес виконання, а не про результат.

Кріплять аркуші: «уяви успіх» і «думай про хід дій». Навести приклади ситуацій з життя підлітків.

Прочитати притчу

Групова дискусія та висновок: прийняти свій страх (ще один пазл). Налякати свій страх (пазл). Полюбити свій страх (пазл).

Прочитати притчу:

Один купець плив зі своїм слугою на кораблі. Слуга, що плив по морю вперше, сидячи на палубі корабля, кричав, скаржився і плакав. Його намагалися заспокоїти, але нічого не допомагало. Тоді лікар почав його лікувати й запропонував свої послуги. Купець погодився. І тоді лікар наказав матросам кинути слугу в море. Слуга бовтав руками і ногами, задихаючись, жадібно ловив ротом повітря. Його витягли з води, і він тихо сидів на палубі. Купець був здивований: «Яка мудрість прихована за цим учинком?»

Лікар відповів: «Ціну спокою пізнаєш тільки тоді, коли хоч раз подивишся небезпеці просто в очі».

Групова дискусія та висновки

Ніхто не вчив нас боятися, але ми самі навчилися цього. Отже, так само навчимося не боятися. Страх — ваш винахід. Киньте ж йому виклик! Кріплять ще один пазл «виклик страху».

 Завдання для груп учнів: придумати страшну історію зі смішним кінцем.

Учні презентують свої  історії та роблять висновок: треба страшилку перетворити на смішилку (ще один пазл).

6.  Вправа «Скеля» — учні стали в ряд і по черзі йдуть по уявній вузькій доріжці вздовж скелі (скеля — це шеренга дітей). Скеля має право допомагати або бути нейтральною, але заборонено заважати.

Психолог  спостерігає за учнями і фіксує, хто з них повернувся обличчям до скелі й отримує допомогу, а хто йде спиною або боком.

Групова дискусія та висновки: в ситуаціях страху дуже важливо вірити і отримувати допомогу від оточення, звертатися з проханням, довіряти. Кріплять наступний пазл: «довіра до світу».

7. Створити навколо себе й усередині поле захищеності.

Це поле — стан любові та спокою. Увімкнути заспокійливу музику, запропонувати дітям розслабитися й уявити щит безстрашності й любові.

Рефлексія

Учні  висловлюють  враження  від  роботи .

Список літератури

  1. Демеркова І.  Школа сміливості //Психолог. 2006.  - № 23-24.
  2. Електронний ресурс, режим доступу:http://www.pedagoginfo.ru/2013/08/trening-jemocii-v-nashej-zhizni.html

Безпечний інтернет

Заняття для підлітків

Діана Ніконова, практичний психолог  Кременчуцького ліцею  №11

Мета: надання   інформації про те, як зробити  Інтернет безпечним  для

дитини, виробити правила безпечного користування  мережею.

Необхідні матеріали: набір карток «Креатив-2» автора Ю. Луценко, аркуші альбому для фліп-чарту, маркери.

Хід проведення:

             Психолог наголошує на тому, що на сьогодні загроза порушення прав дитини може йти  від соціальних мереж. І зараз ми з вами поговоримо, як зробити Інтернет безпечним.

І етап

 Інформаційне повідомлення:

           «На сьогодні Інтернет відіграє важливу роль у житті сучасної людини. Глобальна мережа – це необмежений ресурс, який може бути використаний як для навчання, так і для відпочинку та спілкування з друзями. Але, вміщуючи в себе великий інформаційний , навчальний і розважальний потенціал, Інтернет може бути небезпечним та становити певний ризик, особливо для дітей. Тому, враховуючи всі проблеми й небезпеки, із якими може зіткнутися дитина чи підліток в Інтернеті, можна визначити  певні ризики.» 

2 етап

            Дітям надається можливість підійти до столу на якому розкладені картки з набору «Креатив -2»,(автор ідеї Луценко Ю.) та вибрати з них ті, які на їх думку можна було б почати з слів: «Небезпека, пов'язана з Інтернетом може полягати  в….»

3 етап

         Безпосереднє оголошення учнями всіх небезпек ( при цьому ситуації виникали з родинами дітей ,самими дітьми чи їх знайомими).

          При цьому психологу  треба відслідковувати та направляти думку дітей, враховуючи наступні небезпеки:

НЕБЕЗПЕКА №1:

Доступ до сайтів, що не призначені для перегляду дітьми. Часто дитина може знайти матеріали чи сюжети , які зображають насильство, провокуючи тим самим почуття ненависті й люті в дітей; також небезпека надходить із сайтів, чатів, систем миттєвих повідомлень. Часто велика кількість сторінок, які не стосуються до змісту обраної теми, відображаються у вигляді додатково

спливаючого вікна, що нерідко містять, наприклад інформацію непристойного характеру.

НЕБЕЗПЕКА №2:

 Контакти з незнайомими людьми через чати, системи миттєвих повідомлень, електронну пошту. На сьогодні збільшується кількість людей, які використовують подібні методи знайомств не з добрих намірів, а для того, щоб дізнатися в дитини інформацію особистого характеру про неї та її сім’ю. Оскільки реєстрація в Інтернеті проходить анонімно, часто під виглядом 12-тирічної дівчинки може ховатися 40-річний чоловік. Часто такі особи страждають на психічні відхилення, що може спричинити моральну шкоду дитині через Інтернет, а , інколи , у приватній зустрічі, – й фізичну

  НЕБЕЗПЕКА №3:

       Надання інформації особистого (конфіденційного) характеру. Дитину можуть умовити надати інформацію про себе (ім’я, прізвище, адреса, вік,

фотокартка та ін.) та про членів своєї сім’ї.  Навіть якщо подібна інформація

запитується джерелом, що заслуговує на довіру (організація, навчальний

центр), такі дані мають надаватися дитиною лише за згодою батьків, чи інших дорослих».

НЕБЕЗПЕКА №4:

      В Інтернеті дитина чи підліток може зіткнутися з  проблеми технологічного характеру. Незнання дитини може призвести до неусвідомленого завантаження файла чи небезпечного коду, що призведе до потрапляння комп’ютерного вірусу.

НЕБЕЗПЕКА №5:

      Питання, пов’язані з покупками та фінансовими витратами. У мережі Інтернет можна зробити масу онлайн покупок. Тому дивлячись на нашу проблему, бачимо, що дитина може зробити покупку без відома дорослих

4 етап

Робота в групах.

Дітям необхідно  виробити основні правила безпечної роботи в глобальній  мережі Інтернет (роздаються маркери та ватман)

Серед основних правил безпечної роботи в глобальній мережі Інтернет для

дітей та підлітків можуть бути зазначені такі:

– не надавати незнайомим особам свої дані та інформацію про близьких та

родичів по електронній пошті, у чатах, за допомогою систем миттєвого обміну повідомленнями;

– не відправляти повідомлення непристойного змісту, чи ті, які мають інформацію, що може образити іншу людину;

– не відправляти свою фотокартку чи фотокартки родичів;

- не розміщувати чужі фото без дозволу його власника;

– не здійснювати фінансові операції через мережу Інтернет без нагляду дорослих;

– не погоджуватися на зустрічі з незнайомими людьми чи здійснювати це лише в громадських місцях та в присутності батьків чи когось із дорослих;

– повідомляти батьків, старших друзів у разі отримання інформації, що змусить почуватися некомфортно чи має характер залякування.

- відповідальність за безпеку дітей в глобальній мережі головним чином лежить на батьках. Перед тим, як відвідувати певні сайти,слід обмірковувати та усвідомлювати,що відповідальність можуть нести не лише діти,а й батьки.

5 етап

Підведення підсумків заняття.

Список літератури

1. Знай та захищай свої права: робочий зошит /упоряд. : Л. Г. Ковальчук ; за заг. ред. К. Б. Левченко. – К. : [б. в.], 2008

2. Особиста гідність. Безпека життя. Громадянська позиція : метод. посіб. для виховної роботи з учнями з питань протидії торгівлі людьми: 9 клас / наук. кер. та ред. І. Д. Звєрєвої та Ж. В. Петрочко. – К. : ТОВ «Основа», 2012. – 188 с.

3. Соціальна адаптація дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб з їх числа : посіб. до тренінгового курсу з підготовки спец. центрів соц. служб для сім’ї, дітей та молоді : у 3-х ч. – К. : Держсоцслужба, 2008.

4. Робочі матеріали до «Програми підвищення кваліфікації прийомних батьків та батьків-вихователів дитячих будинків сімейного типу». – К. : [б. в.], 2008.

5. «ТВОРИМО РАЗОМ СВІТ, БЕЗПЕЧНИЙ ДЛЯ ДИТИНИ». Інформаційно-методичні матеріали . КИЇВ – 2012.  Програма та зміст тренінгових занять для батьків [Електронний ресурс ]. – Режим доступу: http://childfund.org.ua/

З любов'ю в серці

Заняття для педагогів

Вікторія Левченко, практичний психолог  Кременчуцької ЗОШ   №12

Мета: обмін досвідом, знаннями та напрацюваннями, знаходження та вироблення спільного напряму дій щодо підвищення ефективності своєї роботи з учнями з особливими освітніми потребами.

Знедолена природою дитина    не повинна знати, що вона малоздібна,  що в неї слабкий розум, слабкі сили.                                                             Виховання такої дитини повинно бути

 у сто разів ніжнішим, чуйнішим дбайливішим

В. О. Сухомлинський

             

Вправа по колу: «Навіщо я прийшов працювати до школи» (дати змогу кожному учаснику висловити свою думку).

Мозковий штурм: «Якими рисами повинна бути наділена людина, яка працює з дітьми».

А тепер подивимось, які риси більш розвинені у кожного з вас.

Вправа «Колесо життя»

Мета: визначити фактори, що впливають на здоров’я

Хід вправи: Існує багато визначень «здоров’я». Професор Білл Райан пропонує концепцію здоров’ю, в основу якої покладено світогляд перших поселенців Канади, котрі сприймали життя, як колесо. Тобто все в житті повинно бути в гармонії.

Кожна із спиць утримує наше колесо в рівновазі. Кожна вимагає  нашої уваги.

            Одним з головних наших завдань в роботі з дітьми, а найважливіше, з особливими  освітніми потребами є –не нашкодити, тому інформація, яку ми використовуємо повинна іти від першого джерела.

Вправа «Плітка»        

Мета: показати механізм створення неефективної комунікації

Хід вправи: Шість осіб виходять з аудиторії. Сьомому демонструють картинку. Потім учасники по одному заходять в аудиторію. Їх завдання – уважно вислухати сьомого учасника, який розповість про зміст картинки, та якомога точніше переповісти цей зміст наступному учаснику. Останні два учасника мають зобразити на малюнку інформацію, що почули. Обговорити.

         А тепер ми з вами проведемо іще одну вправу, яка має назву «Защіпки»

Мета: допомогти відчути несправедливість дискримінації і спробувати зрозуміти почуття тих, хто є її жертвою.

Обладнання: защіпки  за кількістю учасників (2-х або 3-х кольорів). Одна защіпка – особлива.

Хід вправи:

1. Прикріпіть защіпки на спини учасників так, щоб вони не бачили, що ви чіпляєте.

2. Прикріпіть особливу защіпку тому з учасників, хто вміє висловлювати свої почуття (але не тому, хто ображається)

3. Запропонуйте їм об’єднатися в групи з однаковими защіпками. При цьому не можна дивитись на свою защіпку і не можна розмовляти. Слід користуватися лише «мовою жестів». Скажіть, що виграє група, яка зробить це швидше за всіх.

4. Обговорення:

А для наступної вправи об’єднаємось у 4 групи: діти, вчителі, батьки, держава.

Ключове питання: «Що ми можемо зробити, як допомогти нашим дітям?»

Мета: навчити шукати шляхи для вирішення певних проблем.

Хід вправи: Кожна група за 5 хвилин записує свої пропозиції щодо вирішення певної проблеми. Пропозиції обговорюються і на ватман із зображенням сонечка ми записуємо ті пропозиції, які об’єднали наші зусилля, які ми можемо запропонувати до реалізації.

Якби ви поїхали далеко і вам сказали, що ви можете послати sms-ку – побажання  вашим учням, щоб ви написали:

Хід вправи: На ватман із зображенням серця наклеїти свої sms – побажання.

Список літератури

  1. Овчарова Р. В. Практическая психология в начальной школе. –   М.: ТЦ «Сфера», 1999.
  2. Пашнею Б. К.Психологическая служба: какой ей быть // Практична психологія та соціальна робота. – 1998 - №5.
  3. Психологія життєвої кризи (Відп. Ред.. Т. М. Титаренко. – К.: Агропромвидав України, 19998
  4. Самоукина Н. В. Игры  в школе и дома :Психотехнические упражнения и коррекционые программы. М. 1995
  5. Школа проти СНіДу. Профілактика ризикованої поведінки: Посібник для вчителя. – К.: Алатон, 2004. – 256 с.

Як діяти вчителю в критичній ситуації

Заняття для педагогів

Тамара Коваленко, практичний психолог  Кременчуцької ЗОШ №17

Мета: навчити педагогів точно описувати «погану поведінку» учнів,визначати мотив вчинку дитини; розробляти і здійснювати екстрений педагогічний вплив, щоб негайно припинити погану поведінк , не знижаючи при цьому самоповаги дитини й у той же час не припиняючи уроку, розробляти і здійснювати систему впливів,які підвищують самоповагу дітей і навчають їх гідному поводженню в різних ситуаціях.

Хід заняття

  1. Очікування. (5хв.)

Мета: визначити очікування від заняття.

Скажіть, як ви почуваєтеся зараз, і пропишіть, які маєте сподівання від нашої зустрічі. Прикріпіть їх на «дереві очікувань».

  1. Вправа «Самопрезентація» . (5 хв.)

Мета: налаштувати учасників на роботу, створити умови ефективної співпраці.

Психолог. Для того, щоб ми змогли з вами ефективно працювати, нам необхідно краще познайомитися. Тому ця вправа називається «самопрезентація». Проведемо її так: на слайді написано слово «море». Воно розташовано вертикально, і кожна літера починає певну фразу. Кожен з вас розкаже про себе за цім алгоритмом.

М – мене звати…

О – очікую від учнів....

Р– радію, коли...

Е – ефективно працюю...

  1. Інформаційне повідомлення «Основні причини порушення дисципліни учнями».(5хв)

Мета: розширити знання вчителів про основні причини порушення дисципліни учнями.

Порушуючи дисципліну, учень усвідомлює, що поводиться неправильно, але може не усвідомлювати, що за цим порушенням стоїть одна з чотирьох цілей:

- залучення уваги;

- влада;

- помста;

- запобігання невдачі.

«Привернути увагу» - деякі учні обирають погану поведінку, щоб одержати особливу увагу вчителя. Вони постійно хочуть бути в центри уваги, не даючи учителеві вести урок, а дітям - розуміти вчителя.

Влада – деякі учні погано поводяться, тому що для них важливо бути головним. Вони намагаються установити свою владу над учителем, над усім класом. Часто вони демонструють своєю поведінкою: «Ти мені нічого не зробиш» і руйнують тим самим встановлений у класі порядок.

Помста – для деяких учнів головною метою їхньої присутності в класі стає помста за реальну або вгадану образу. Мститися вони можуть комусь із учителів, дітей або усьому світові.

Уникнення невдачі – деякі учні так бояться повторити поразку, невдачу, що відають перевагу нічого не робити. їм здається, що вони не задовольняють вимоги учителів, батьків або своїм власним надмірно завищеним вимогам. Вони часто мріють, щоб усі залишили їх у спокої, і залишаються в ізоляції, неприступні і «непробивні» ніякими методичними хитруваннями педагога.

  1. Практичне заняття. Підберіть прийоми екстреного педагогічного впливу для учнів, мета поганої поведінки яких:залучення уваги, влада,помста, уникнення невдачі.(15хв.)

Мета: удосконалювати уміння підбирати прийоми екстреного педагогічного впливу для учнів, мета поганої поведінки яких: залучення уваги, влада, помста, уникнення невдачі.

Об’єднуємося в 4 групи. Кожна група витягує завдання.

1 група – залучення уваги, 2група – влада, 3 група – помста, 4група – уникнення невдачі.

Враховуйте при виборі вік учня. На столах знаходяться листки на яких набрані стратегії і техніки до кожної поганої поведінки.

  1. Інформаційне повідомлення. Стратегія і тактика педагогічного впливу в ситуації конфронтації. (5 хв.)

Мета: поповнити знання вчителів про стратегію і тактику педагогічного впливу в ситуації конфронтації.

Все, про що тут йшлося, стосується особистості самого вчителя - зміни його установок і реакцій для досягнення бажаних партнерських відносин із учнями. Без цього не обійтися, адже ніякі слова і дії, як би ретельно вони не були підготовлені, не приведуть до успіху, якщо вчитель нещирий у своїх установках і почуттях.

Правило 1. Навчиться акцентувати увагу на вчинках (поведінці), а не на особистості учня.

Правило 2. 3айміться своїми негативними емоціями.

Правило 3. Не посилюйте напруження ситуації.

Правило 4. Обговоріть витівку пізніше.

Правило 5. Дозвольте учню «зберегти обличчя»

Правило 6. Демонструйте моделі неагресивної поведінки.

  1. Практична робота. На запропонованих шкалах відзначте, де, на вашу думку, перебуваєте ви. (5хв.

Правило 1.

Акцентуйте увагу на поведінці, а не на особистості учня

Так                                        Ні

Правило 2.

Не демонструйте своїх негативних емоцій

Так                                        Ні

Правило 3.

Не посилюйте напруження ситуації

Так                                        Ні

Правило 4.

Обговоріть провину пізніше

Так                                        Ні

Правило 5.

Дозволяйте учню «зберегти обличчя»

Так                                          Ні

Правило 6.

Демонструйте моделі неагресивної поведінки

Так                                        Ні

  1. Вправа «По той бік дороги» ( 5хв.)

Усі учасники стають посеред кімнати. У центри проходить уявна дорога. Ведучий називає певні твердження. Ті учасники, які погоджуються з ними, мають перейти на правий бік «дороги», а ті, хто ні - на лівий.

Перелік висловлювань:

- перші кроки завжди найважчі;

- у мене в дитинстві було прізвисько;

- у мене є старша сестра;

- якщо ви думаєте про майбутнє, у вас його не буде;

- я люблю морозиво;

- якщо ви хочете досягти успіху, ви маєте самостійно приймати рішення;

- хто просить боязко, напрошується на відмову;

- людина має ставитись терпимо до вад свого друга;

- я люблю детективи;

- життя в суспільстві неможливе без взаємних поступок;

- мене дратують люди, які нав'язують свою думку;

- легко спілкуватися з людьми, які мають високу самооцінку;

- я не люблю відпочивати на морі;

- дія не завжди приносить щастя, але без дії щастя не буває;

- мудрий шукає все у самому собі, дурний - в іншому.

Обговорення

- Чи багато було висловлювань, з якими ви погодились?

- Чи знайшли ви однодумців серед присутніх?

- Чи стали краще розуміти одне одного?

  1. Інформаційне повідомлення. Як робити зауваження. Неконструктивні зауваження і конструктивні зауваження.(10 хв.)

Мета: продовжувати розкривати неефективність неконструктивних зауважень і вчити робити конструктивні зауваження і показати їх ефективність.

  1. Вимагальні зауваження.
  1. Накази. Команди. Вказівки:

- Негайно сядь!

  1. Застереження. Погрози:

- Як що ти будеш продовжувати так поводитися, то швидше вилетиш зі школи.

  1. Нотації. Проповіді:

- Ти б краще вчився, а не за дівчатками підглядав.

  1. Повчання:

- Ти ніколи не зможеш дочитати параграф, якщо будеш постійно дивитися у вікно.

  1. Поради. Розпорядження.

- Дівчатка, обговоріть ваші проблеми на перерві!

  1. Придушувальні зауваження.
  1. Обвинувачення. Осуд. Критика. Протиставлення:

- Як тільки в школі бійка, я завжди знаю – це Павлов.

-  Ну, ти мені й набрид.

  1. Обзивання. Глузування:

- Ви скачете, як череда диких тарганів.

  1.  Інтерпретація:

- У вас що, хлопчики, проблеми з дисципліною?

  1.  Допитування. Випитування. Розслідування:

- Чому це ви сидите не на своїх місцях?

  1. Непрямі зауваження.

Вони містять у собі глузування, сарказм, дражніння, розважальні зауваження.

- Ніколи раніше мені не доводилося працювати із класом мавп!

- Ну що Макар, викликати тебе сьогодні безглуздо, так?

Конструктивні зауваження мають ряд переваг:

- вони сприяють появі в учнів бажання змінити поведінку;

- вони містять мінімальну негативну оцінку учня;

- вони не руйнують відносин «учитель-учень».

Конструктивні зауваження у своїй повній формі містять три частини. Зробити таке зауваження не настільки просто. Цьому слід навчитися.

Насамперед, учні мають зрозуміти, що становить проблему для вчителя. Якщо діти не можуть навіть припустити, чому це вчитель робить зауваження, воно заздалегідь приречене на неефективність. Тому першою частиною такого зауваження є не засуджуючий і необзиваючий його опис педагога:

- Коли ви залишаєте двері в кабінет відчиненими ..

- Коли я бачу папірці, що лежать на підлозі...

Зверніть увагу. Що в цій першій частині зауваження йдеться про те, що є результатом поведінки учня. Саме це турбує педагога.

Конструктивне зауваження не містить звинувачення, оцінки, моралізування, розпорядження. Навіть у посиленій формі - коли конкретизується автор неприйнятної поведінки:

- Коли ти крутишся..

- Коли ти штовхаєш Машу ...

- Коли ти перебиваєш мене..

Як бачимо, учитель не повідомляє про своє сприйняття ситуації в цій частині зауваження.

Перша частина зауваження повинна містити тільки опис фактів і нічого більше.

Ця частина завжди має розпочинатися із «коли», або це «коли» повинне явно матися на увазі. Це необхідна умова.

Друга частина зауваження, яке складається із трьох частин, є, мабуть, найскладнішою для більшості вчителів. У ній описується той конкретний і відчутний ефект, котрий матиме неприйнятна поведінка учня, зазначена в першій частині, для вчителя.

- Коли ви залишаєте двері в кабінет відчиненими (без оціночний опис ситуації), виникає протяг і на мене дуже дме (значущий ефект)...

Що ми маємо на увазі, коли говоримо про значущий і конкретний ефект? Багато спроб вчителів зробити трискладове зауваження закінчуються провалом через те, що вчитель не може сформулювати цей ефект таким чином, щоб і учень вважав його суттєвим. Учень може подумати: «Дійсно, у багатьох шкільних приміщеннях є протяг, ну то й що?» Або він пропонує: «У таку теплу погоду протяг не страшний».

Тільки в тому випадку, коли учень погодиться з тим, що результати його поведінки дійсно створюють проблему для вчителя, він одержує підстави для зміни ^ своєї поведінки.

Педагогам важко формулювати другу частину трискладового зауваження через те, що вони звикли робити зауваження і намагатися змінити поведінку учнів, коли проблема їм не належить, коли поведінка, яку їм хочеться змінити, не перебуває у вчительській проблемній зоні.

Третя частина конструктивного зауваження повідомляє учневі про ті почуття й емоції, які відчуває вчитель у результаті того ефекту, про який повідомлялося у другій частині:

- Коли ви залишаєте двері в кабінет відчиненими (безоцінний опис ситуації), виникає протяг і на мене дуже дме (значущий ефект), і я боюся, що можу застудитися (почуття).

У вищенаведеному зауваженні йдеться про можливий ефект і про те, що цей ефект викличе певні почуття. Така послідовність викладу (поведінка - ефект - почуття) повідомляє учневі, що почуття виникають стосовно можливого ЕФЕКТУ, але не стосовно ПОВЕДІНКИ учня.

Це важлива послідовність, але не слід ставитися до неї як до святині. Можливо й опускання якої-небудь частини трискладового зауваження. Загальне правило тут таке: бажано повідомляти про неприйняту ситуацію і про почуття. Повна форма зауваження є дуже дієвим інструментом педагога, але ним як знаряддям головногокалібру не варто користуватися постійно. Найкраще його застосовувати у найбільш відповідальних випадках.

  1. Практичне завдання. Побудувати трискладове зауваження. Конструктивне зауваження. (7хв.)

Мета: продовжувати учитися робити конструктивні зауваження.

- Коли ти крутишся...

- Коли мене перебивають під час пояснення...

- Коли я бачу папірці, що лежать на підлозі...

- Коли ти штовхаєш Машу...

Обговорення. Як бачимо, застосування у спілкуванні з учнями конструктивних зауважень потребує від учителя певних зусиль, але вони варти того, бо сприяють встановленню взаєморозуміння і тим самим попередження конфліктних ситуацій.

  1. Практичне завдання. Педагогічні ситуації. (15 хв.)

Мета: удосконалювати уміння та навички орієнтуватися в педагогічних ситуаціях та знаходити вихід.

Перед вами – низка педагогічних ситуацій. Ознайомившись зі змістом кожної, потрібно з перелічених варіантів реагування обрати, на вашу думку, найправильніший з педагогічної точки зору. Якщо жоден із варіантів вам не підходить, напишіть, будь-ласка, свій. А потім кожна команда презентує свій вибір.

Ситуація

Ви розпочали урок, усі учні заспокоїлись, настала тиша, але раптом у групі хтось голосно засміявся. Ви вражено дивитесь на учня і запитуєте про причину його сміху. Він, дивлячись вам в очі, заявляє: «Мені завжди смішно дивитися на вас і хочеться сміятись, коли ви починаєте вести заняття».

Як ви відреагуєте на це? Оберіть підходящий варіант із запропонованих:

«Ти ба!»

«А що тебе смішить?»

«Ну то й нехай».

«Ти що, дурник?»

«Люблю веселих людей.»

«Мені приємно, що я радую тебе».

Свій варіант

Ситуація

Учитель дає учню завдання, а той не хоче його виконувати і при цьому заявляє: «Я не хочу цього робити».

Якою має бути реакція вчителя?

  1. «Не хочеш-змусимо!»
  2. «Навіщо ж ти тоді прийшов учитися?».
  3. «Ну, то й гірше для тебе, залишайся неуком. Твоя поведінка схожа на поведінку людини, яка на зло своєму обличчю хотіла відрізати собі носа».
  4. «Ти розумієш, чим це може для тебе скінчитись?»
  5. «Поясні, будь ласка, чому?»
  6. «Давай сядемо і поговоримо, може, твоя правда».

Ситуація

Учень говорить учителю: «Я знову забув принести зошита (виконати завдання тощо).

Як треба відреагувати на це?

  1. «Ну ось, знову»
  2. «Ти не вважаєш це проявом безвідповідальності?»
  3. «Думаю, що тобі потрібно почати ставитися до справи серйозніше».
  4. «Я б хотіла б знати, чому?»
  5. «Ти, мабуть, ніяк не міг організувати це?»
  6. «Як ти вважаєш, чому я щоразу нагадую про це?»

  1. Підведення підсумків. (5 хв.)

- Як ви зараз почуваєтеся?

- Чи справдились ваші очікування?

- Що, можливо, довелося переосмислити, побачити по-новому?

Список літератури

  1. Калошин В.Ф., Гоменюк Д.В. Як ефективно діяти вчителю в критичній ситуації – Х.: Вид.група  «Основа»,2011.-128 с.
  2. Цибульова Л.В. Довідник класного керівника – Х.: Веста:Видавництво  «Ранок»,2008.- 160 с.

Вербальні засоби спілкування в роботі педагога

Заняття для вчителів

Ольга Пронякіна, практичний психолог  Кременчуцької ЗОШ   №16

Мета:1. Познайомити педагогів з ефективними техніками мовного спілкування.

2. Дати інформацію про типи людей в НЛП, запропонувати тактичні прийоми взаємодії з «візуалами», «аудіалами», «кінестетиками».

3. Відпрацювати в практичній частині заняття у педагогів техніки активного слухання

  1. Вправа «Що за вікном»?

Мета:  викликати зацікавленість   учасників до отримання подальшої інформації про «візуалів», «аудіали», «кінестетики».

     Психолог просить учасників тренінгу подивитися у вікно, і однією короткою фразою відповісти, що ж відбувається за вікном, потрібно висловити своє враження одним реченням. Наприклад: «Я відчуваю подих наближає весни» («Я чую подих вітру». «Я бачу високі берези»). Учасники висловлюються по колу.
    Після цього психолог  говорить про те, що у кожного учасника було своє враження, і кожен висловив його в зручній для нього формі. Хтось почав висловлювання зі слів: «Я бачу», хтось сказав «Я чую», а хтось: «Я відчуваю».
Обговорення:
    Всі особливості сприйняття навколишнього світу, люди часто застосовують у повсякденній практиці, це відноситься і до педагогів. Кожному вчителю важливо враховувати канал сприйняття співрозмовника в спілкуванні з ним.

2.Типи людей в нейро-лінгвістичному програмуванні

     У нейролінгвістічному програмуванні виділяють три типи людей з характерними для кожного з них особливостями взаємодії з іншими людьми: «візуали», «аудіали», «кінестетики».

 До «візуалів» відносяться люди, які сприймають більшу частину інформації за допомогою зору.

Люди, які сприймають більшу частину інформації через слуховий аналізатор, відносяться до «аудіали». Ті, чиїм провідним каналом сприйняття інформації є почуття, відчуття, називаються «кінестетиками».

 Деякі автори виділяють ще й четвертий тип - «дискрети». «Дискрет» - це ті, хто сприймає інформацію через логічне осмислення за допомогою цифр, знаків, логічних висновків.

Так, для «візуалів» найчастіше характерна пряма розправлення поза з трохи піднятими головою і плечима, високий і чистий голос, швидка гучна мова. Як, правило, батьки - «візуали» ретельно конспектують сказане вчителем. У разі якщо їм необхідно заповнити анкету або письмово відповісти на питання, педагогу слід врахувати, що інструкція щодо заповнення документа повинна бути надана таким батькам в письмовому вигляді. Також відношення потребують і учні - «візуали».
    Батьки і діти, які відносять до категорії «аудіалів», зустрічаються досить рідко. Зазвичай вони можуть виконувати дану їм усно інструкцію відразу ж і правильно. У бесіді з ними для педагога важливо, щоб батьки самі проговорили свою проблему вголос, що, в свою чергу, може послужити вдалим відправним моментом для її дозволу. Включенню таких батьків в діалог з учителем можуть послужити такі фрази, як «Давайте поговоримо ...», «Вислухайте мене ...».

    Оскільки для «кінестетиків» характерні енергійність, непосидючість, труднощі при необхідності тривалий час утримувати увагу на одному об'єкті, батькам, що належать до даної категорії, важко витримувати тривалі батьківські збори, тривалі монологи.

    Спілкуючись з батьками - «дискрети», педагогу бажано наводити факти, цифри і стежити за логічністю своїх висновків.

    Уміння розпізнавати різні типи людей, в залежності від домінуючого каналу сприйняття, і говорити людьми на їхній мові, використовуючи їх активний словник - важливий фактор успішного спілкування педагога зі всіма учасниками освітнього процесу.

3. Вправа «Ріпка»

Мета: закріпити в пам'яті матеріал, отриманий в ході міні-лекції про особливості «аудиала», «візуала», «кинестетика».

Група ділитися на три підгрупи: кожен учасник отримує роздатковий матеріал під назвою «Активний словник «аудиала»,«візуала», «кинестетика ».

   Кожна підгрупа одержує картку з назвою однієї з провідних систем сприйняття: «аудиал», «візуал», «кінестетік». Потім тренер прости учасників усіх підгруп переказати своїми словами відому казку «Ріпка» від імені представника тієї переважної системи, яка зафіксована на картці. В допомогу учасникам тренінгу пропонується «Активний словник« аудиала »,« візуала »,« кинестетика ».

    На підготовку казки іде близько 5 хвилин, після цього представники кожної підгрупи по черзі читають свої «твори», а інші учасники відгадують, від імені кого написана казка.

Обговорення:
По колу або в довільній формі учасники повідомляють про те, наскільки важко чи легко їм було виконувати дану вправу, чи можуть вони зараз назвати представників різних модальних систем серед своїх учнів, батьків учнів або колег. Чи зможуть вони використати отримані знання у своїй роботі.
 
7. Психічні процеси , які  беруть участь в ході слухання:

 Професор Тім Брігхаус на конференції, присвяченій проблемам освіти в Німеччині 25 жовтня 2000 року, назвав кілька основних професійних якостей, притаманних ефективно працюючим педагогам, серед яких (другим за списком!) Стоїть вміння добре слухати. На жаль, поки не у всіх це добре виходить.
   Одна з проблем, з якою зустрічаються вчителі в своїй роботі, - це проблема надання допомоги батькам у вихованні дітей. З одного боку, в деяких ситуаціях буває дуже важко дати які-небудь поради батькам. З іншого боку, коли педагоги все ж дають рекомендації, багато батьків не сприймають їх належним чином, не завжди реагують на них, не завжди розуміють їх правильно. Безумовно, перед багатьма педагогами постає питання про те, як давати поради батькам, як навчитися надавати їм реальну допомогу.
    Дитячий психотерапевт Катрунов Гельдард і консультуючий психолог Давид Гельдард з Австрії в своїй книзі «Консультування в повсякденному житті» рекомендують всім кому за родом своєї діяльності необхідно допомагати іншим людям, насамперед, навчитися уважно, слухати. Людина, якій ми надаємо допомогу, потребує того, щоб відчути свою значимість і повагу до себе.
4 .Вправа «Віра Коркіна»

Мета: зацікавити слухачів в отриманні подальшої інформації про фільтри слухання.
Для виконання цієї вправи одного учасника тренінгу попросити вийти за двері, де йому прочитають текст «Віра Коркіна». Потім цей учасник ділиться отриманою інформацією з іншими учасниками тренінгу. Після цього кілька людей говорять зі своїх вуст про цю історію.

Текст до вправи «Віра Коркіна»

     10 січня 1996  в дитячому садку № 15, який знаходиться на перехресті вул. Проф. Попова і Партизана Германа, відбулася незвичайна подія: з каналізаційної труби в приміщення старшої групи виліз крокодил.

  Ваня Петров, побачивши крокодила, взяв мольберт і почав малювати з натури. Федя Іванов почав відбирати крокодила, намагаючись засунути його в куртку Маші Селезньової. Тато  Віри Коркіної, який прийшов у цей час за своєю донькою від 6-го шлюбу, з переляку забув взяти її  додому і запізнився на власний шлюборозлучний процес, в результаті чого його майбутня 8 –а  дружина залишилася без чоловіка, без прописки, а 7 - а дружина - без аліментів.

 На крик прибігли співробітники ДНЗ. Хтось встиг подзвонити по телефону 911. Але коли приїхала рятувальна команда, діти сиділи за столом і пили ароматний чай.

Обговорення:
1.Як потрібно було змінити інструкцію, щоб краще запам'ятати цю інформацію?
2.Що заважало слухати уважніше?

3.Які моменти запам'яталися краще і чому?

У всіх людей існують фільтри слухання, які спотворюють зміст почутого.
5.Фільтри слухання.

    Як навчитися не лише ефективно, слухати, а й чути, сприймати максимальний обсяг інформації - питання досить складне. Перш за все, варто розібратися, чому ми втрачаємо і викривлюємо те, що говорить партнер по спілкуванню. Допомогти в цьому може схема «Фільтри слухання», пропонована Маделін Берклі - Ален.
    -  Установки

-  Життєвий досвід

-  Емоційна значущість інформації

-  Розуміння

-  Відволікання в процесі слухання

6. Рефлексивне (активне) слухання

    Для того щоб процес спілкування виявився більш ефективним, педагогу бажано оволодіти деякими техніками слухання. До ефективних технік слухання відносять рефлексивне (активне) слухання, яке включає в себе наступні прийоми: дослівне повторення, перефразування, резюмування.

    Дослівне повторення - відтворення вголос частини сказаного в незмінному вигляді. Це може бути ціла фраза або декілька слів, які дають співрозмовнику зрозуміти, що її уважно слухають.

    Перефразування - повторення основного змісту, сказаного в більш стислій формі або своїми словами. Цей прийом дозволяє перевірити, наскільки правильно ми зрозуміли партнера по спілкуванню.

    Резюмування являє собою підсумовування, виділення основних ідей мовця. Даний прийом дозволяє правильно розставити акценти, визначити головне в мовлення співрозмовника, а при необхідності - підвести бесіду до завершального етапу.
    Всі ці техніки є дієвими в процесі спілкування. Так, дослівне повторення можна використовувати в бесіді з недуже балакучими батьками. Ця техніка буде повертати їх до сказаного і спонукати до того, щоб додати додаткові деталі. Перефразування особливо корисно в тих випадках, коли ми не впевнені в тому, що правильно розуміємо мовця. Резюмування бажано використовувати з багатослівними батьками, що дозволить просуватися в переговорах вперед більш швидкими темпами.
    Таким чином, активне слухання, що припускає уміння чути інформацію і сприймати почуття мовця, сприяє поліпшенню спілкування.

7. Нерефлексивне (пасивне) слухання

    Крім ефективного стилю слухання існує і нейтральний стиль (нерефлексивне), який на певних стадіях бесіди так само може допомогти досягти бажаних результатів.
    Нерефлексивне (пасивне) слухання - це уважне слухання, при якому зворотний зв'язок з промовистою зводиться лише до коротких реплік: «Так, так ...», «Угу ...», «Розумію ...», «Приємно чути ...» і т.д. Етот стиль слухання можна використовувати в тих випадках, коли батько повідомляє нам важливу інформацію і коли переривати його розповідь більш довгими репліками недоцільно.

8. Рекомендації в процесі слухання співрозмовника

    Для того щоб процес слухання був більш дієвим, можна скористатися наступними рекомендаціями:
1. Не перебивати співрозмовника.

2. Не переводити обговорення на іншу тему (якщо для цього немає особливої ​​причини).

3. Не дозволяти собі відволікатися.

4. Не ставити зайвих питань («не допитувати»).

5. Чи не сперечатися з співрозмовником (якщо ви мені згодні, вислухайте і переконайтеся, що зрозуміли вірно, після чого використовуйте аргументи).

6. Не нав'язувати свої поради (давати краще в тактовній формі, наприклад: «Може бути краще спробувати ...», «Мама одного з моїх учнів в подібній ситуації вчинила так ...»).

7. Відображати в поведінці, жестикуляції, виразі обличчя і в словах своє ставлення до почуттів мовця.

9.Вправа «Мудрий слухач»

Мета:відпрацювати техніки активного слухання.

       Вправа виконується по колу. Кожен учасник отримує картку з яким-небудь висловлюванням, яке він голосно читає своєму сусідові зліва. Сусід зліва відповідає йому, використовуючи техніки активного слухання. Якщо хтось з учасників не може відповісти, група допомагає йому.

Обговорення:
Обговорення проводиться у вільній формі. Бажаючі учасники можуть висловлюватися з приводу своїх відчуттів, які вони отримали як в ролі мовця, так і в ролі слухача.

10. Вербальне (або мовне) спілкування

    Завдяки спостереженню за невербальними засобами спілкування нам вдається почерпнути величезний обсяг інформації про партнера. Однак, отримані відомості можуть бути не зовсім достовірними, оскільки, по-перше існує ймовірність, що ми могли не зовсім вірно інтерпретувати надійшли сигнали, по-друге, наш співрозмовник може намагатися приховати істину, навмисно використовуючи свої знання про невербальні сигнали. Саме тому для повноти інформації необхідно аналізувати як невербальні, так і вербальні засоби спілкування.
    Вербальне (або мовне) спілкування-це «процес встановлення і підтримки цілеспрямованого, прямого або опосередкованого, контакту між людьми за допомогою мови» (Куніцина В.Н., 2001).

11. Техніка мовного спілкування «Я - висловлювання»

    У складних, а іноді конфліктних ситуаціях бажано використовувати ефективні техніки мовного спілкування, однією з яких є «Я - висловлювання».
    Томас Гордон пропонує спосіб передачі партнеру повідомлення про наші почуття, заснований на «Я - висловленні», або на «Я - посланні». Воно не містить в собі на відміну від «Ти - послань», негативної оцінки, звинувачення іншої людини.
    «Я - висловлювання» (що складаються з чотирьох ступенів) можуть виявитися надзвичайно ефективними в ситуації в ситуаціях конфлікту. Оскільки конфлікт часто супроводжується взаємними звинуваченнями, використання хоча б однієї з позицій «Я - висловлювання» дозволяє знизити напругу і буде сприяти народженню взаєморозуміння. «Я - висловлювання» являє собою один із прийнятних способів вираження своїх почуттів і прийняття відповідальності на себе за те, що відбувається. Замість того, щоб звинувачувати партнера (що часто відбувається під час конфлікту), що говорить вербалізує (говорить словами) проблему, почуття, що виникли у нього в зв'язку з цим, причину їх появи і, крім того, виражає конкретне прохання партнеру, в якій полягає варіант такого вирішення конфліктної ситуації, яке в подальшому буде сприяти поліпшенню взаємин. Щоб навчитися використовувати «Я - висловлювання» у складних ситуаціях, бажано відпрацювати цей навик в навчальних умовах, що забезпечить автоматичне його включення в напружених обставинах.

    Для навчання цьому навику існує алгоритм «Я - висловлювання»:
1. Об'єктивний опис події (без власної оцінки подіям). Наприклад: «Коли Діма на моє прохання здати зошит відповів: Я забув удома ...» (Порівняйте: «Коли Діма з нахабною усмішкою відмовився виконати мою вимогу здати зошит ...»).

2. Точна вербалізація своїх почуттів, виниклих у мовця в напруженій ситуації. Наприклад, якщо вам необхідно розповісти батькам про конфлікт, що виник у вас з дитиною, постарайтеся не звинувачувати ні батьків, ні учня (адже це може викликати «опір» і небажання вирішувати проблему спільно), а висловити свої почуття: «Я засмутився ...», «Я розсердився ...».

3. Опис причини виникнення почуття. Наприклад: «Адже я напередодні попереджала, що буду збирати зошити ...».

4. Вираз прохання. Наприклад: «Я прошу вас проконтролювати протягом тижня виконання Дімою домашніх завдань і прийти в суботу в школу або подзвонити мені, щоб обговорити наші спільні дії».

    Безумовно, не кожному батькові буде приємно вислуховувати від вас проблему навіть у такій формі, і у нього можуть виникнути неприємні почуття. Однак така форма трансляції батькам негативної інформації про дитину викличе найменший опір і невдоволення вашим повідомленням.

12. Практичне заняття

Мета: Сформулювати « Я -висловлювання»

13.  Притча

Одна людина заблукала у лісі, і хоча вона прямувала по декількох стежках, кожен раз сподіваючись, що вони виведуть її з лісу, всі стежки приводили людину назад в те ж місце, звідки вона починала. Ще залишалося кілька стежок, по яких можна було спробувати піти, і людина, голодна та втомлена, присіла, щоб обміркувати, яку з стежок тепер вибрати. Коли вона розмірковувала над своїм рішенням, то побачила, як до неї йде інший мандрівник. Він крикнув людині : « Ви можете мені допомогти? Я заблукав ».Людина зітхнула з полегшенням: «Я теж заблукала». Коли вони розповіли один одному про те, що з ними трапилося, то їм стало ясно, що вони вже пройшли  багатьма стежками.  Людина та мандрівник  могли допомогти один одному уникнути невірних стежок, якими хтось із них вже пройшов.  Через деякий час вони сміялися над своїми пригодами і, забувши про втому і голод, разом йшли по лісі.

Ведучий: Життя схоже на ліс; іноді ми губимося і не знаємо, що робити, але якщо ми будемо ділитися своїми переживаннями і досвідом, подорож стане не таким вже поганим і ми будемо іноді знаходити кращі стежки, кращі шляхи.

Виконання психотехнічних вправ і оволодіння техніками конструктивного спілкування допоможуть вам ефективніше справлятися з виникаючими конфліктними ситуаціями та вміло керувати своєю поведінкою. Важливо вчасно зрозуміти себе, навчитися контролювати свої емоції в процесі щоденного спілкування з родиною та колегами: адже ми хочемо жити довго і щасливо і успішно працювати. Все в наших руках. Головне – бажання.

                                                             

Список літератури

1.  Байрон А., Люис Р., Пуселик Ф. Магия нейролингвистического программирования без тайн.: СПб, Петербург – XXI век, 1995. - 176 с.

2.  Бендлер Р. Гриндер Д. Рефрейминг: ориентация личности с помощью речевых стратегий. - Воронеж: НПО "Модек", 1995. - 256 с.

3. Берн Эрик. Игры, в которые играют люди. Психология человеческих взаимоотношений. Люди, которые играют в игры. Психология человеческой судьбы. - М: Прамеб, 1992. -384с.

4.  Большаков В. Ю. Психотренинг: социодинамика, игры, упражнения. - СПб.: "Светоч", 1994.-316с.

5.  Добрович А. Б. Общение: наука и искусство. - М.: "Яуза", 1996. - 254 с.

6.  Захаров В.П., Хрящева Н.Ю. Социально-психологический тренинг. Учебное пособие. -Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1989. - 56 с.

7.   Игры - обучение, тренинг, досуг (под ред. В.В. Петрусинского) - М.: "Новая школа", 1994. - 368 с.

8.  Козлов Н.Й. Как относиться к себе и людям или практическая психология на каждьй день. - М.: "Новая школа", 1993. - 328 с.

9.  Козлов Н.И. Лучшие психологические игры и упражнения.- Екатеринбург, АРД ЛТД, 1997.-144с.

10.  Макшанов С.И., Хрящева Н.Ю. Психогимнастика в тренінгу. - Спб., 1993.

11.  Марасанов Г.И. Социально-психологический тренинг. - М.: Изд-во «Совершенство», 1998.-208 с.

12.  Мельник Ю.В., Клім С.В. Енергія тренінгу. – К.: Главник, 2008.-с.144 – (серія «Бібліотечка соціального працівника»). - 143с.

Готуємось до ЗНО

Гра-драматизація для випускників

Дмитро Панченко , практичний психолог  Кременчуцької ЗОШ   №19

Мета:ознайомити випускників із правилами процедури ЗНО, психологічно підготувати їх до ЗНО.

ЕТАП 1. «ЩО? ДЕ? КОЛИ?»

Ведучий вітає учнів в класі. Мотивує їх на гру акцентуючи увагу на тому, що саме процедура ЗНО викликає стрес. Повідомляє, що надалі він буде грати роль старшого інструктора. При всіх одягає бейджик старшого інструктора. Учні отримують попереднє завдання:

ЕТАП 2. «ЛАСКАВО ПРОСИМО»

Усі виходять у коридор разом з «паспортами». В цей час ведучий наклеює на парти наліпки з номерами за кількістю учнів.«Інструктор», роль якого може зіграти класний керівник, запрошує учнів зайти до класу і зайняти місце згідно номеру в «аудиторному списку». Учасники по одному заходять до класу, показують свій паспорт і сідають за парту з відповідним номером. «Паспорт» учні залишають на краю парт.

ЕТАП 3. «СКРИНЬКА БАЖАНЬ»

Ведучий проходить зі скринькою по рядах. Кожен з учасників кладе свій мобільний телефон до скриньки і загадує при цьому бажання.

ЕТАП 4 «ГОТОВНІСТЬ № 1»

Ведучий розкриває конверт із бланками відповідей, наліпками, конвертом. Учасники отримують бланки для відповідей. На звороті бланка гравці записують: «Із правилами гри ознайомлений(а)», — та підписуються своїм ігровим іменем.

ЕТАП 5. «ГОТОВНІСТЬ № 2»

Ведучий наклеює на кожен бланк для відповідей жартівливу наліпку.

ЕТАП6. «Гра». Учні виконують кілька вправ у якості екзаменаційних завдань.

Вправа «Я обираю»

Потрібно написати 5 речень, які стосуються теми заняття (ЗНО) і починаються так: «Я мушу...». Після цього слід подивитися у список і подумати, що потрібно зробити, щоб «Я мушу» перетворилося на «Я хочу». Запишіть речення у зміненому вигляді.

Вправа «Прислів'я»

Завершіть такі прислів'я:

  1. Вовків боятися — ...

(до лісу не ходити).

  1. Курка тому воду сварить, що...

(плавати не вміє).

  1. Чужого не бажай, але свого...

(не втрачай).

  1. Сам не навчишся — ...

(ніхто не навчить).

  1. Під лежачий камінь...

(вода не тече).

  1. Мало хотіти — ...

(треба знати і вміти).

Вправа «Розумники й розумниці»

Розв'яжіть завдання, позначте у бланку кількість правильних відповідей.

  1. Щоб зварити одне яйце, потрібно 3 хвилини. Скільки варитимуться 5 яєць?(З хвилини,)
  2. Скільки пальців на одній руці? А на двох? А на десяти?(5, 10, 50.)
  3. На чому літав на Місяць барон Мюнхгаузен?(На гарматному ядрі.)
  4. Який фрукт допоміг Ньютону зробити відкриття сили тяжіння?(Яблуко.)
  5. Що можна готувати, але не можна з'їсти?(Уроки.)

ЕТАП 7. ЗАВЕРШЕННЯ ГРИ

Ведучий сидить за столом. Учасники по одному підходять до нього, кладуть свої аркуші з позначками і розписуються у «протоколі».

Ведучий вкладає бланки відповідей, використану стрічку наліпок, «аудиторний протокол» з підписами учнів в конверт і заклеює його у всіх на очах.

ЕТАП 9. «ПОВТОРЕННЯ – МАТИ НАВЧАННЯ»

Учні переглядають фільм-пам’ятку про процедуру ЗНО. Обговорення «ключових крапок» процедури ЗНО з учнями.

ЕТАП 10. РЕФЛЕКСІЯ

Учням пропонується відповісти на наступні питання:

                

Список літератури

1. Квітко, В.  Психологічна підготовка до ЗНО / В. Квітко // Психолог. Шкільний світ. – 2010. – № 9. – С. 13-17.

2. «Шкільному психологу. Все для роботи»//науково-методичний журнал, - 2012. -№ 4 (40).

3. Інтернет ресурс, режим доступу: ostrogschool1.ucoz.uazovnishne_nezalezhne

4. Інтернет ресурс, режим доступу: static.klasnaocinka.com.uauploads/editor…zno.ppt

5. Інтернет ресурс, режим доступу: grernosvita.at.uaipa/psikh_suprovid_zno.doc

Толерантність очима дітей

Засідання студії

Тетяна Островська , практичний психолог  Кременчуцької ЗОШ   № 20

Мета: формування толерантного ставлення між учнями в класному колективі та толерантної моделі спілкування.

Хід заходу

1. Вправа «Знайомство»

2. Вправа «Крижинка» (10 хв.)

Вправа вчить бачити різноманітність, цінувати та знаходити їй різноманітне застосування, виробляє навички неполярного мислення. Двополярне або біполярне мислення — примітивне чорно-біле мислення, яке визначається термінами: поганий - добрий, за — проти, нормальне — аномальне, логічне — алогічне. З очевидних причин відсутність упевненості в собі, посилене нашим біполярним мисленням, робить нас неспроможними легко ставитися до відмінностей. Відмінності нас лякають. Насправді вони — щось нейтральне, але ми розцінюємо їх, як загрозу.

Обладнання: роздати присутнім серветки чи аркуші паперу.

Встаньте, будь ласка, та поверніться спиною до середини кола. Слухайте і виконуйте те, що я казатиму, не перепитуйте, а робіть так, як вважаєте за потрібне.

А тепер попрошу вас повернутися до кола обличчям і сісти. Розгорніть свої серветки та покажіть присутнім.

Аналіз вправи

Які думки у вас виникають?

Яка з «сніжинок» найправильніша? Чому?

3. Асоціативний ряд на слово толерантність» (10 хв.)

Мета: закріпити розуміння поняття «толерантність», розширити його зміст.

        Педагог-тренер на фліп-чарті по вертикалі записує слово толерантність і пропонує учасникам назвати характеристики людини, які асоціюються зі змістом поняття «толерантність» і починаються на букву вертикального ряду. Характеристики записуються навпроти літер.                                                        Т-

О-        

Л-

Е -                

Р-

А-        

Н-        

Т-

Н-                

І-

С-

Т-

Ь-        

        

До уваги педагога-тренера!

Важливо слідкувати за тим, щоб учасники називали характеристики саме толерантності. При виникненні труднощів педагог-тренер може підказати і запитати, чи характерна ця риса для толерантної людини.

Приклади: Т - терплячий, тактовний, турботливий, О - Обережний, Л  - люб'язний, лояльний, Е - емпатійний (вміє співчувати іншим), Р - розумний, розважливий, А - адекватний, акуратний (в стосунках з іншими), Н - ненав'язливий, І -інтелігентний, С - стриманий, Ь - символ толерантності -  м'якість.

Запитання для обговорення:

4. Інформаційне повідомлення «Толерантна людина» (5 хв.)

Поняття толерантності вперше зустрічається у XVIII столітті. У своєму «Трактаті про віротерпимість» відомий французький філософ Вольтер писав, що «безумством є переконання, що всі люди мають однаково думати про певні предмети».

Розуміння толерантності не однакове в різних культурах, тому що залежить від історичного досвіду народів. У англійців толерантність розуміється як готовність і здатність без протесту сприймати особистість, у французів як певна свобода іншого, його думок, поведінки, політичних і релігійних поглядів. Для китайців бути толерантним означає дозволяти великодушність стосовно інших. У арабському світі толерантність -  прощення, терпимість, співчуття іншому, а в персидському - ще й готовність до примирення.

Зараз під толерантністю розуміють повагу і визнання рівності, відмову від домінування та насилля, визнання прав інших на свої думки та погляди. Отже, толерантність — це насамперед прийняття інших такими, якими вони є, і взаємодія з іншими на основі згоди.

Толерантні люди добре знають свої недоліки та переваги. Вони критично ставляться до себе і не прагнуть у всіх бідах звинуватити когось, не перекладають відповідальність на інших. Толерантна людина не ділить світ на «чорний» і «білий». Вона не акцентує розбіжності між «своїми» та «чужими», а тому готова вислухати й зрозуміти інші точки зору.

Почуття гумору і здатність посміятися над своїми слабинками - особлива риса толерантної людини. Вона зменшує потребу домінувати й зверхньо ставитися до інших.

Отже, толерантна особистість знає і правильно оцінює себе. її добре ставлення до себе співіснує з позитивним і доброзичливим ставленням до інших.

Толерантність - терпимість до чужих думок, вірувань, переконань.

5. Вправа "Козуб" (15 хв.)

Мета:робота з поняттям "толерантність" за допомогою асоціативного ряду; розвиток фантазії, творчого мислення.

Необхідний час: 10 хвилин.

Матеріали: козуб або пакет з дрібними предметами (наприклад, з іграшками з "кіндер-сюрпризів", значками та ін.). Кількість предметів має перевищувати кількість учасників групи.

Процедура проведення. Ведучий проходить по колу з козубом, в якому знаходяться різні дрібні предмети. Учасники, не заглядаючи в козуб, витягають по одному предмету. Коли всі готові, ведучий пропонує кожному знайти якийсь зв'язок між своїм предметом і поняттям толерантності до інших. Розповідь починає учасник, який першим витяг іграшку. Наприклад: "Мені дістався м'ячик. Він нагадує мені земну кулю. Думаю, що толерантність має бути поширена по всьому світу".

6. Підведення підсумків(5 хв.)

Список літератури

  1. Спілкуємося й діємо: Навч.-метод. Посіб. / Ж.В.Савич, О.В.Безпалько. – К.: Наш час, 2006. – 120 с.
  2. Войцихова Аліса Виховуємо лідерів. – К.: Главник, 2007. – 112 с. – (серія «Бібліотечка соціального працівника»).

Профілактика емоційного вигорання

Заняття для педагогів

Юлія Демян , практичний психолог  Кременчуцької спеціалізованої школи-інтернату №21  

Мета: ознайомити учасників з особливостями прояву професійного вигорання в педагогічних працівників; розвивати навички самоаналізу та надання допомоги у складній ситуації;отримання позитивних емоцій.

Хід заняття

  1. Знайомство.

Мета: сприяти знайомству, за допомогою особистих речей учасників

Хід вправи: Учасники сідають на стільці, розміщені по колу. Тренер пропонує кожному знайти в себе якусь річ (на тілі, в кишені, в сумці тощо). Далі кожен учасник бере до рук якусь особисту річ і від імені неї розповідає про себе. Наприклад: “Я- записна книжка Ольги Іванівни, знаю її вже не один рік, але можу розповісти про неї....”

  1. Очікування “Скринька очікувань”

Мета : з'ясувати, чого від тренінгу очікують учасники.

Хід вправи: На кольорових стікерах учасник прописують свої очікування і складають у скриньку (малюнок скриньки на ватмані).

Основна частина

  1. Правила роботи

Мета: Прийняти правила, за якими буде працювати група

Психолог пропонує учасникам самостійно визначити правила заняття. Кожне з яких обговорюється і приймається всією  групою.

  1. Теоретичне повідомлення

Сучасний стан вітчизняної освітньої системи характеризується активним упровадженням інноваційних технологій у педагогічний процес. В умовах змін, які відбуваються сьогодні, все більш високі вимоги ставляться не тільки до професійних знань, умінь та навичок учителя, але й до рівня його особистісного саморозвитку, його психологічного самопочуття.

За загальним визнанням спеціалістів педагогічна діяльність – це один із видів професійної діяльності, який найбільше деформує особистість людини. Комплекс економічних проблем, що сьогодні склалися (невисока заробітна плата, недостатня технічна забезпеченість тощо), а також соціально-економічних, пов’язаних з падінням престижу педагогічної професії, робить працю вчителя надзвичайно психоемоційно напруженою. Крім того, не секрет, що із збільшенням педагогічного стажу роботи у вчителів знижуються показники як фізичного, так і психічного здоров’я.

Усі ці фактори здійснюють руйнівний вплив на емоційну сферу педагога. У нього зростає кількість афективних розладів, з’являються почуття незадоволеності собою та своїм життям, труднощі у встановленні контактів з учнями, колегами, оточуючими людьми. Ці симптоми негативно відображаються на всій професійній діяльності педагога, погіршуються результати його роботи, знижується рівень задоволеності власною діяльністю. Таким чином відбуваються зміни у мотиваційній сфері педагога і розвивається синдром емоційного вигорання

Симптоми професійного вигорання.

Психофізичні симптоми:

почуття постійної, неминаючої втоми не тільки по вечорах, але і зранку, відразу ж після сну (симптом хронічної втоми);

відчуття емоційного і фізичного виснаження;

зниження сприйнятливості і реактивності на зміни зовнішнього середовища (відсутність реакції цікавості та страху);

загальна астенізація (слабість, зниження активності і енергії, погіршення біохімії крові і гормональних показників);

часті безпричинні головні болі, постійні розлади шлунково-кишкового тракту;

різка втрата чи різке збільшення ваги;

повне чи часткове безсоння (швидке засипання і відсутність сну раннім ранком, починаючи з 4 год, або ж навпаки, нездатність заснути до 2—3 год ночі і «важке» пробудження вранці, коли потрібно вставати па роботу);

постійний загальмований, сонливий стан і бажання спати протягом усього дня;

задишка або порушення дихання при фізичному чи емоційному навантаженні;

помітне зниження зовнішньої і внутрішньої сенсорної чутливості: погіршення зору, слуху, нюху і дотику, втрата внутрішніх, тілесних відчуттів.

Соціально-психологічні симптоми:байдужість, нудьга, пасивність і депресія (знижений емоційний тонус, почуття пригніченості);

підвищена дратівливість на незначні, дрібні події — часті нервові «зриви» (вибухи невмотивованого гніву чи відмова від спілкування, «відхід у себе»);

постійне переживання негативних емоцій, для яких у зовнішній ситуації причин немає (почуття провини, невпевненості, образи, підозри, сорому);

почуття неусвідомленого занепокоєння і підвищеної тривожності (відчуття, що «щось не так. як треба»);

почуття гіпервідповідальності і постійний страх, що щось «не вийде», чи з чимось не вдасться впоратися;

загальна негативна установка на життєві і професійні перспективи (типу «Як не намагайся, все одно нічого не вийде»). 

Поведінкові симптоми:

відчуття, що робота стає все важчою і важчою, а виконувати її — все складніше і складніше;

співробітник помітно змінює свій робочий режим дня (рано приходить на роботу і пізно йде або, навпаки, пізно приходить на роботу і рано йде);

незалежно від об'єктивної необхідності, працівник постійно бере роботу додому, але вдома її не робить;

керівник відмовляється від прийняття рішень, формулюючи різні причини для пояснень собі й іншим;

відчуття, що все марно, зневіра, зниження ентузіазму стосовно роботи, байдужість до результатів;

невиконання важливих, пріоритетних завдань і «застрягання» на дрібних деталях, витрата більшої частини робочого часу на погано усвідомлюване чи неусвідомлюване виконання автоматичних і елементарних дій;

дистанціювання від співробітників і учнів, підвищення неадекватної критичності;

зловживання алкоголем, різке зростання викурених за день цигарок, вживання наркотиків.

6.  Вправа «Баланс реальний та бажаний»

Мета: зосередитись і визначити на що людина витрачає свій час, знайти компроміс між бажаним і реальним балансом.

Педагогам пропонується попрацювати з зображенням кола  (додаток 2 )

у першому колі, орієнтуючись на внутрішні психологічні відчуття секторами відмітити в якому співвідношенні  в теперішній час знаходиться робота (професійне життя) та  особисте життя (робота по дому, відпочинок, розваги, хобі);

у  другому – їх ідеальне співвідношення.

Обговорення:

Чи є різниця?

В чому вона полягає?

Чому так сталося?

До яких наслідків ці розбіжності можуть призвести?

7. Руханка”Знаки зодіаку”

Мета : сприяти розслабленню, за допомогою невербального спілкування

Учасники стають колом ,їм пропонується вишикуватись в лінію відповідно до дати народження, але тільки за допомогою міміки і жестів. Коли учасник вишикувались, тренер просить їх по черзі називати дату свого народження. Він сприяє тому, щоб можливі помилки створили веселу атмосферу.

8. Вправа “Груповий малюнок”

Мета: перевірити наскільки учасник зрозуміли  і отриману інформацію, узагальнити знання про стадії вигорання .

Хід вправи: учасники об'єднуються у 3 групи і їм дається завдання

1) група — намалювати малюнок “Педагог на початку емоційного вигорання”

2) група — педагог у розпалі емоційного вигорання

3) група — педагог у кінці емоційного вигорання

(далі відбувається обговорення у групі)

9. Вправа “Дерево ресурсів”

Мета : знайти особисті ресурси, для профілактики синдрому емоційного вигорання.

Хід вправи: В ситуації, коли людина потрапила в складні життєві обставини, важко впливати на її оточення, тому важливо працювати з особистими внутрішніми ресурсами кожної людини.

Кожному учаснику роздається бланк з зображенням дерева (додаток 3 ) і надається інструкція : подумайте і дайте письмову відповідь на такі завдання  

Корені - напишіть імена 3 близьких вам осіб, які найбільше вас підтримують та допомагають

зелені листки -  3 риси вашого характеру, які допомагають вам справитись зі станом стресу

жовте листя -  3 риси характеру, які заважають вам в стресових ситуаціях

хмарки — 3 види занять (хобі), завдяки яким ви можете розслабитись, почуватись комфортно.

Далі учасник по черзі зачитують, свої ресурси і складають  груповий перелік

Завершальна частина

Заняття я хочу закінчити словами поетеси Л.Костенко:

І все на світі треба пережити

І кожний фініш — це по суті старт...

А треба жити. Якось треба жити.

Це зветься досвід, витримка і гарт

Дякую всім за роботу, давайте поаплодуємо собі за плідну працю.

10.  Підведення підсумків. Візьміть свої аркуші з написаними очікуваннями зі скриньки. Чи  справдились ваші очікування, чим корисним було заняття

Список літератури

  1. Баранова Н.П. Тренінги для вчителів з педагогічної майстерності. – Х.: Вид. група “Основа”, 2011. – 159 с.: іл., табл. -  (Серія “Тренінги в педагогічній практиці”).
  2. Качур О. Профілактика професійного вигорання у закладах освіти // Психолог, №40 (424), жовтень, 2010. – с.3-7.
  3. Професійні захворювання та їхня профілактика / упоряд. А.В.Флобойм. – К.: Шк. Світ, 2011. – 104 с. – (Бібліотека “Шкільного світу”).
  4. Кузьменко Л. Профілактика емоційного вигорання //Психолог,№22(550), листопад, 2014.- с.28-30
  5. Сапун І Психологічне здоров'я в умовах школи: психопрофілактика емоційного вигорання заняття з елементами тренінгу //Психолог ,№6 (510), березень, 2013.- с.6-11

Алгоритм роботи учителя з дітьми, які потребують особливої уваги

Міні-лекція

Оксана Сакун , соціальний педагог Кременчуцької  ЗОШ  №22

Мета: актуалізувати знання  педагогів про певні аспекти роботи з дітьми, які потребують особливої уваги; розглянути покрокові дії учителів при виявленні дитини, яка потребує додаткової уваги; розробити алгоритм оповіщення класними керівниками учасників навчально-виховного процесу про факт правопорушення, скоєного учнями.

Шановні колеги! Ми з Вами маємо пам’ятати, що є взірцем для учнів, діти копіюють певні якості, фрагменти поведінки.

Згідно з пірамідою потреб Маслоу діти, як і всі люди, мають потребу не лише в їжі та безпеці – тобто первинні потреби, але й прагнуть спілкування, поваги до себе, визнання та самореалізації, тощо. На жаль, неповне забезпечення вторинних фізіологічних потреб може призвести до того, що людина починає привертати до себе увагу як може, навіть порушувати загальноприйняті правила та норми.

Так, причинами порушень поведінки дітей можуть бути: боротьба за увагу, за самоствердження та втрата віри у власний успіх. Таким чином, часто виникають непорозуміння між однолітками чи зі старшими, що може переростати у конфлікт.

Причинами конфліктів серед підлітків найчастіше стають:

Часто ускладнює стан дитини і ситуація у сім’ї. На жаль, у родинах наших учнів спостерігаються діаметрально протилежні стосунки: від емоційного відкидання, байдужості до внутрішнього світу дитини до емоційного потурання, коли дитина є центром життя дорослих, виховання йде за типом «кумира сім’ї». Авторитарний контроль, який проявляється у заборонах та маніпулюванні дитиною призводить до заниження самооцінки, невміння приймати самостійні рішення чи взагалі до асоціальної поведінки як протесту проти тотального контролю. При протилежному способі – потураючому невтручанні – дитина вимушена самостійно приймати рішення, безконтрольна. Звичайно, діти з раніше названих сімей потребують особливої уваги, нашої підтримки, ми, педагоги, повинні застосовувати до них виключно демократичний стиль. 

Дуже хочеться, щоб чвари, які вирують на теренах України щонайменше впливали на стосунки у межах «сім'ї – школи - класу», які ґрунтуються на похвалі, взаємоповазі, компромісах, увазі, спілкуванні, самоствердженні, допомозі та взаєморозумінні, і, звичайно, не можливо це без любові.

Кожна дитина потребує уваги та взаємоповаги, як у сім’ї, так і в освітньому закладі, тому не критикуйте дитину серед інших, зробіть їй зауваження індивідуально.

Дитина має право на врахування думки, компромісне вирішення проблемних ситуацій.

Діти, як я вже неодноразово казала, так чи інакше беруть з нас приклад, довіряють нам, тому давайте, не будемо голослівними. Просто підтримуйте кожну дитину, іноді це важко, але у кожній дитині можна знайти гарну рису.

На сучасному етапі розвитку суспільства дітьми, які потребують особливої уваги, згідно з чинним законодавством, є діти, які мають статус сироти чи позбавлені батьківського піклуванні, діти-інваліди, з малозабезпечених сімей, переселенців та діти, які є важковиховуваними чи скоїли правопорушення/злочин.

Виявити дитину, яка потребує особливої уваги Ви можете самостійно, після звернення батьків цієї дитини чи отримавши інформації від учасників НВП, або ззовні, наприклад від КМСН , ССД…. (рис.1).

Відразу після отримання такої інформації слід проінформувати про це адміністрацію та психологічну службу школи. Необхідно підійти до соціального педагога та внести корективи до соціального паспорту класу, подати запит на роботу.

Разом з СП оформити необхідну документацію (залежно від коду життєвої ситуації), та разом ми сплануємо і скоординуємо дії, які, найчастіше, полягають у з'ясуванні обставин (якщо це якесь правопорушення)  при спілкуванні з дитиною, батьками, свідками події.

Проведення профілактичної роботи чи захист прав дитини (залежно від ситуації).

І, звичайно, постійний контроль за дитиною, відстеження динаміки її поведінки.

При вчиненні правопорушення учнем алгоритм дій класного керівника (рис.2) включає обов’язкове повідомлення батьків дитини, яка скоїла правопорушення та дитини, стосовно якої скоєно правопорушення, адже учні є неповнолітніми особами. І, звичайно, термінове інформувати про подію адміністрацію та соціально-психологічну службу школи.

Ми маємо пам’ятати: “Дітей, їх особисту гідність і їх потреби треба так само шанувати, як і старших, і тільки поводячись з ними лагідно, щиро, розумно, як з рівними, входячи в їх спосіб думання, можна виховувати чесних, щирих, правдолюбних і справді вільних людей” (Іван Франко).

Немає важковиховуваних дітей є діти, до яких ще не знайшли підходу…

Рисунок 1 – Покрокові дії педпрацівника при виявленні дитини, яка потребує особливої уваги

Рисунок 2 – Алгоритм дій класного керівника

Використані джерела

1. Постанова Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2013 року № 895 «Про затвердження Порядку взаємодії суб’єктів соціального супроводу сімей (осіб), які перебувають у складних життєвих обставинах»

2. Наказ Міністерства соціальної політики України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров’я України від 19.08.2014 року № 564/863/945/577 «Про затвердження Порядку розгляду звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження з дітьми або загрози його вчинення», який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10.09.2014 за № 1105/25882)

Спинись і поміркуй

Заняття для підлітків

Тетяна Вишинська , практичний психолог  Кременчуцького колегіуму №25  

Мета: вчити розпізнавати ознаки наявності в людини проблеми, приймати рішення, шукати оптимальні шляхи розв’язання складних ситуацій, подолання негативних емоцій.

Обладнання: набір карток «Креатив-1», альбомні аркуші по кількості учасників.

Хід заняття:

  1. Вступне слово. (2 хв.)

      Коли у нас виникла проблема, то мусимо спинитись і поміркувати, аби не приймати рішення надто швидко. В людей може виникати безліч  різних реакцій в складній ситуації і необхідно навчитися розпізнавати наявність проблеми згідно своїх думок чи самопочуття.

  1. Вправа «Мій стан» (10-15 хв.)

Мета: проаналізувати свій емоційний стан, вчитися висловити почуття, які переживаються.

Використовуючи набір карток «Креатив» вибрати сюжет, який найбільш точно відображає стан в даний момент. Коментар учасників свого вибору.

  1. Мозковий штурм «Як визначити, що в мене є проблема?» (5-7 хв. хв.)

Мета: систематизувати ознаки наявності в людини проблеми

Чому погані почуття можуть бути сигналом проблеми? Підвести до усвідомлення того, що оточуючі теж сигналізують нам про проблему.

  1. Інформаційне повідомлення «Приймаємо рішення» (5-7 хв.)

Проблеми є складовою життя, і практика допоможе вам навчитися приймати рішення, замість того, щоб діяти швидко, але навмання, дозволяючи іншим думати за вас.

Складаємо реєстр проблеми:

    Успішне вирішення проблеми залежить від:

  1. Вправа «Реєстр проблем» (5-7 хв.)

Мета: вчитися усвідомлювати наявність чи відсутність проблемної ситуації та шукати шляхи її розв’язання.

За зразком попередньої вправи діти аналізують наявність в себе проблеми  і заповнюють «Реєстр проблем»

  1. Рольова гра «Спинись і поміркуй» (10 хв.)

Обіграти ситуацію з «Реєстру проблем» одного з учасника (за бажанням) або запропоновану ситуацію та знайти оптимальні шляхи її вирішення.

Ситуація: Ваш однокласник каже, що через бійку з вами він загубив ключі від квартири  і  дуже розсердився на вас.

Обговорення:

10.  Підведення підсумків (5-7 хв.)

Вправа «Мій стан»

Мета: проаналізувати свій емоційний стан, вчитися висловити почуття, які переживаються.

Використовуючи набір карток «Креатив» вибрати сюжет, який найбільш точно відображає стан в даний момент. Коментар учасників свого вибору.

Список літератури

  1. Арнольд Гольдштейн, Володимир Хомик. Тренінг умінь спілкування: як допомогти проблемним підліткам / Пер. з англ. В. Хомика. – К.: Либідь, 2003. – 520 с. , с. 321-324.
  2. Калошин В.Ф. Практика управління емоційним станом. Раціонально-емотивна терапія / Володимир Калошин. – К.: Шк. світ, 2012. – 128 с. – (Бібліотека «Шкільного світу»). с. 34.
  3. Корекційно - тренінгова програма «Самовдосконалення» // Практична психологія та соціальна робота. — 2003. — №4, №5.

Булінг в освітньому середовищі

Інформаційне повідомлення

Віта Лялюк , практичний психолог  Кременчуцької ЗОШ №27  

Мета : ознайомити учнів з негативним явищем булінгу, надати інформація про причини виникнення та шляхи розв’язання проблеми.

Останніми роками в освітній практиці набуло поширення явище булінгу – агресивної поведінки, що має за мету завдати шкоду, викликати страх або тривогу, створити негативне середовище у школі для іншої особи. Булінг виникає у ситуації, реального чи уявного дисбалансу сил.

Булінг має свою структуру, яка як правило складається з:

•        переслідувача (булі);

•        жертви;

•        спостерігача.

Агресія буває різних видів, проявляючись у різних формах.

•        Фізична агресія – це поведінка однієї особи щодо іншої, яка спричиняє значний фізичний біль, неважливо залишаються на тілі сліди чи ні.

•        Вербальна агресія – виразом негативних почуттів через форму) і зміст словесних відповідей (обзивання, глузування тощо);

•        Соціальний булінг – виключення інших із групи чи розповсюдження пліток про них;

•        Письмовий булінг – написання записок, листів з неприємною та погрозливою інформацією, яка є болючою та образливою;

•        Кібербулінг – розповсюдження чуток та образливих коментарів з використанням електронної пошти, мобільних телефонів (наприклад, надсилання СМС) і сайтів соціальних мереж;

•        Хеппіслеппінг – побиття однієї чи кількох осіб групою, як правило, однолітків, яке супроводжується зйомкою на відео- чи мобільну камеру з наступним викладенням файлу на сайтах;

•        Тролінг – розміщення в Інтернеті (на форумах, у групах) провокаційних повідомлень з метою створення ситуації вербальної війни (флейму), конфлікти між учасниками, образи, марнослів’я тощо.

Проте булінг є неприпустимим незалежно від того в якій формі він виявляється.

Існує комплекс демографічних, індивідуально-психологічних та соціально-психологічних факторів, які прямо чи опосередковано впливають на появу та особливості проявів агресії. Слід зазначити, що переважна більшість цих факторів корелюється з уже відомими факторами агресивної поведінки (насильство в сім’ї, вплив асоціальних субкультур однолітків, характерологічні особливості тощо).

Одним із основних чинників набуття особистістю підвищеної агресивності вважаються недоліки сімейного виховання, спостереження за моделями агресивної поведінки у реальному житті, на кіно- та телеекранах чи комп’ютерних іграх. Істотна роль у зародженні та формуванні готовності людини до агресії, а також у її реалізації відводиться ситуативним чинникам, таким як вплив кліматичних умов, температури навколишнього середовища, підвищений шум, велике скупчення людей, неприємний запах та тіснота у приміщенні, дискомфорт, зазіхання на особистий простір, вороже соціальне середовище, біль, виникнення стресової ситуації, очікування помсти за власні агресивні дії, вживання алкоголю, сексуальне збудження .

Як особистісні фактори, що зумовлюють рівень агресивності, розглядають підвищені: ворожість та подразливість; тривожність та депресію, емоційну реактивність, негативну афективність, завищену самооцінку, певні особливості мотиваційної сфери, низький рівень розвитку інтелекту, антисоціальну спрямованість особистості, заздрісність, схильність приписувати оточуючим агресивні наміри тощо.

Серед чинників, які перешкоджають прояву агресивності, називають: можливість покарання за агресію, любов, дружні стосунки, а також такі особистісні якості як поміркованість, толерантність, завбачливість, безконфліктність, високий самоконтроль.

Часто люди плутають конфлікт із булінгом, але це є різні речі. Конфлікт виникає, коли між двома чи кількома особами існує незгода, розбіжність думок або різні погляди. Під час конфлікту кожна особа вільно висловлює свої погляди, відсутній дисбаланс сил. Конфлікт має позитивний та негативний варіанти вирішення.

Конфлікт стає булінгом, лише коли він повторюється знову і знову, та прослідковується дисбаланс сил. З часом може з’явитися схема поведінки агресора, за якої він умисно загострює та продовжує конфлікт. Жертва у цьому випадку почуває себе все менше здатною висловити свою думку і більш безсилою. Саме тоді негативний конфлікт може перейти у булінг.

Жертви булінгу

Учні, які є жертвами булінгу, часто страждають від соціального неспокою, самотності, відчуження, фізичних хвороб і низької самооцінки. У них також можуть розвинутися фобії, агресивна поведінка або депресія. Деякі учні пропускають школу, їх успішність падає, або навіть зовсім кидають школу через булінг.

Гендерний аспект булінгу

Схильними до булінгу можуть бути як хлопці, так і дівчата. Проте хлопці частіше вдаються до фізичного булінгу, а дівчата у більшості випадків застосовують непрямі дії (розповсюдження пліток про однокласників, ізолювання останніх шляхом виключення із спільної діяльності або груп). Проте з віком хлопці та дівчата вдаються до словесного і соціального булінгу.

Що ми можемо зробити?

-        Створити «Скриньку довіри», яка допоможе жертві яка боїться розголосу повідомити про інцидент боулінгу в школі;

-        Почати із себе, не залишитись осторонь. У 85 відсотках випадків булінг відбувається у присутності свідків, які часто не бажають вплутуватися, тому що самі бояться стати мішенню або погіршити ситуацію для жертви булінгу. У такому випадку вони можуть повідомити про булінг анонімно.  

-        Пропагувати здорові стосунки, які передбачають взаємодію між людьми на основі взаємної поваги.

-        Організовувати соціальні заходи, позакласні події спрямовані на підвищення обізнаності учнів  щодо питань, пов’язаних з булінгом (наприклад антибулінговий тиждень, конференції із зазначеної проблематики).

Отже, булінг є актуальною проблемою сьогодення, з якою потрібно не тільки боротися, а й попереджати. Кожному треба усвідомити, що світ починається з нього, що від його власних змін може змінитися все навкруги. Не проходьте повз, коли бачите несправедливість! Захищайте слабших! Простягайте руку допомоги тим, хто цього потребує! Не потрібно чекати - потрібно діяти!

Список літератури

  1. Кулик Є. В. Кібербуллінг як педагогічна проблема / Є. В. Кулик,               Н. М. Дайнека // Чернігівський національний педагогічний університет імені                  Т. Г. Шевченка. – Чернігів, 2012. – Вип.80. – С. 139-142.
  2. Найденова Л. А. – Кибер-буллинг: опасное виртуальное «быкование»: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://psyfactor.org/lib/cyber-bullying.htm
  3. Платонова Н. М. Агрессия у детей и подростков: учебное пособие /           Н. М. Платонова. – СПб.: Речь, 2006. – 336 с.
  4. Парфентьев У. Интернет угрозы. Кибер-агрессоры / У. Парфентьев           // Дети в информационном обществе. – 2009. -- № 2. – С. 66- 67.
  5. Хоменко Ганна. Агресивність підлітків. Причини. Профілактика. Корекція / Ганна Хоменко // Психолог. – 2009. – № 35 – С.17-23.

Вчимося спілкуватися

Заняття для підлітків

Наталія Жадан, практичний психолог  Кременчуцької ЗОШ  №28

   Мета: навчати  заняття нормам толерантної взаємодії у групі, суспільстві, сім’ї, формувати уміння безоціночного спілкування, виробляти навички ґендерно чутливої поведінки, розвивати вміння аналізувати отриману інформацію.

                     Хід заняття

1.Врава «Правила роботи групи».  (5 хв.)

Постановка мети і завдань. Оголошення регламенту роботи. Пропозиція правил роботи групи на тренінговому занятті, які обговорюються та записуються на плакаті «Правила групи».

2.Очікування учасників. Вправа «Голуб».  (10 хв.)

Учасники пишуть на стікерах, що вони чекають від заняття, і кріплять їх до малюнка голуба, який є символом добра, взаємопорозуміння.

3.Вправа «Знайомство: мій би… про мене сказав…».  (5 хв.)

Кожен учасник стисло презентує себе, по черзі називаючи себе, своє ім’я та говорить фразу, яка розпочинається зі слів «Мій би… про мене сказав…».

4.Вправа «Ярлики».  (15 хв.)

Мета: дати можливість учасникам відчути переживання, які виникають під          

час спілкування, коли їх змушують діяти відповідно до стереотипів.

    Оснащення: набори розрізаних картинок за  кількістю груп, набори «корон». На кожній «короні» написаний один з поданих виразів:

       

 Хід вправи.

  Тренер об’єднує учасників у групи по 5-7 осіб. Кожному він надіває на голову корону таким чином, щоб той не бачив, що на ній написано (корони виготовляються з двох смужок білого паперу, склеєних по боках). Після цього кожній групі дається завдання протягом 10 хв. скласти цілу картинку з розрізаних шматочків (типу «пазл»), але звертатися під час роботи до учасника своєї групи потрібно так, як написано на його короні.

      Через 10хв. усі учасники по черзі (не знімаючи корон) відповідають на запитання тренера: «Чи сподобалось вам, коли з вами спілкувалися таким чином?».

       

Після того, як усі висловляться, тренер пропонує учасникам зняти корони і вийти із своїх ролей.

 Запитання до обговорення:

 5.Інформаційне повідомлення «Толерантна людина»   (10хв.)

    Толерантність (від лат.-tolerance - стійкість, витривалість) – аналог в українській – терпимість, терпиме ставлення до інших. Поняття  толерантності вперше почали вживати у XVIIIстолітті. У своєму «Трактаті про віротерпимість» видатний французький письменник і філософ Вольтер писав: «Безумством є  переконання, що всі люди мають однаково думати про певні предмети». У наш час толерантність розуміють як (на дошці тренер прикріпляє аркуші з визначеннями):

  1. Співпраця, дух партнерства.
  2. Готовність миритися з чужою думкою.
  3. Повага до людської гідності.
  4. Повага до прав інших.
  5. Прийняття іншого таким, як він є.
  6. Уміння поставити себе на місце іншого.
  7. Повага до права бути іншим.
  8. Визнання рівності інших.
  9. Терпимість до чужих думок.
  10. Почуття гумору.
  11. Відмова від домінування, завдання шкоди і насильства щодо інших людей.

 Тренер запрошує всіх до обговорення визначень толерантності: що група вважає найважливішим, чому?

6.Діагностика толерантності особистості.  (10хв.)

Мета: зміцнити уявлення учасників про толерантну особистість, продіагностувати себе та порівняти уявлення кожного учасника групи з загальними уявленнями групи про толерантну особистість  (текст опитувальника: додаток )

7. Вправа  «Ситуації»  (10хв.)

  Мета: закріпити теоретичний матеріал про толерантну поведінку.

          Хід вправи:

Учасники об’єднуються у 3 підгрупи (бажано після пересадки). Кожна підгрупа отримує одну картку з описом проблемної ситуації. Тренер пропонує обговорити і за допомогою ефективного спілкування розв’язати проблему.

Ситуації:

  1. Твій друг (подруга) попросив у тебе одяг і пошкодив його.
  2. Батьки сварять за пізній прихід додому.
  3. Твій приятель не повертає довгий час музичний диск.

8. Вправа в парах «Тиск»  (5 хв.)

Тренер пропонує кожній парі взяти стільця. Спершу один з пари стає на стілець, кладе руки на плечі іншому і починає тиснути його до землі, за хвилину вони міняються місцями.

Запитання для обговорення:

9. Вправа «Ґендерні стосунки»   (15 хв.)

Мета: розвивати ґендерно чутливу поведінку, вміння долати ґендерні стереотипи.

Тренер надає учасникам інформацію про гендерні стереотипи.

Ґендерні стереотипи – набір загальноприйнятих у суспільстві норм і суджень стосовно поведінки,мотивів і потреб жінок і чоловіків, що базуються на уявленнях про чоловіче и жіноче.

      Учасникам пропонується кожному прописати можливі ризики від існування такого стереотипу для жінок та чоловіків та проговорити за бажанням.

      Потім тренер розділяє клас на 2 умовні половини. Одна з них називається «згоден» , інша «не згоден» і зачитує певні міфи, вирази, пов’язані з інтолерантною поведінкою, учням пропонується в залежності від того, згодні вони чи ні перейти на відповідну половину кімнати.

Приклади міфів:

Обговорення: кожен учасник за бажанням коментує окремий міф, тренер, за необхідністю, коректує відповіді.

10.Рефлексія.

    За допомогою тренера учасники відповідають на запитання:

Додаток

Якості толерантної особистості

  Колонка А

 Колонка Б

1

Терпіння

2

Поблажливість

3

Терпимість до відмінностей

4

Доброзичливість

5

Уміння не засуджувати інших

6

Уміння стати на позицію іншої людини

7

Здатність до співпереживання

8

Альтруїзм

9

Гуманізм

10

Уміння вислухати

Список літератури

1.Безпалько О.В., Савич Ж.В. Спілкуємось та діємо: Навч.-метод. посіб. – К.: Навч.  Книга, 2002.

2.Левченко К.Б., Удалова О.А., Трубавіна І.М. Запобігання торгівлі людьми та експлуатації дітей: Навч.-метод. посіб. – К.: «Юрисконсульт», 2006.

Безпека в Інтернеті

Заняття для підлітків

Юлія Кравченко , практичний психолог  Кременчуцької ЗОШ   № 23

Мета: формувати в учнів поняття про принципи безпечної поведінки в мережі Інтернет.

Хід заходу

Вступне слово.

Сьогодні ми поговоримо про світ з яким ви стикаєтесь кожного дня – про світ Інтернету. Інтернет – це цікавий та захоплюючий світ, який дозволяє вам дізнаватись про щось цікаве, спілкуватись з людьми в різних кінцях світу, грати в цікаві ігри та ділитись з іншими своїми думками та захопленнями. Але як і в будь-якому іншому світі в Інтернеті є свої правила, яких треба суворо дотримуватись, для того, щоб уникнути неприємних та небезпечних ситуацій. Про них ми і поговоримо сьогодні.

Але перш ніж почати, давайте розробимо правила, яких необхідно дотримуватися під час заняття.

Правила:

● Не викрикувати

● Поважати одне одного

● «Правило руки»

● Уважно слухати

● Бути активним

Ну що ж, я думаю ми можемо почати. Так?

Вправа «Нікнейми»

На ватмані зображена сторінка всесвітньої мережі. Учням пропонується придумати собі «нікнейм» та написати його на отриманих стікерах. Після чого кожен з учасників виходить і наклеює свій стікер на малюнок.

В Інтернеті спілкується величезна кількість людей, щоб приєднається до них, необхідно вибрати собі ім'я. У кожного користувача Інтернету є своє ім'я (нік, нікнейм).

Вправа «Калейдоскоп запитань»

Психолог задає питання:

- Чи часто ви користуєтесь Інтернетом?

- Назвіть причини, з яких ви заходити в Інтернет?

- У яких мережах ви зареєстровані?

Вправа «Небезпеки в Інтернеті»

Учасники розподіляються на дві команди. Перша команда називає позитивні сторони Інтернету, а друга - негативні. Команди говорять по черзі.

Ведучий: Так, дійсно, Інтернет має як переваги, так і недоліки, тобто небезпеки. Лише від нас залежить, що ми там почерпнемо. Для того, щоб отримати лише користь від користування Інтернетом, варто знати його небезпеки і шляхи їх попередження.

Небезпеки Інтернету:

  1. Віруси і спам. Комп'ютерний вірус – це невелика програма, що написана програмістом високої кваліфікації, здатна до саморозмноження й виконання різних деструктивних дій, тобто порушення роботи комп'ютера.

Основними джерелами вірусів є:

Спам — масова розсилка кореспонденції рекламного чи іншого характеру людям, які не висловили бажання її одержувати.

Що треба зробити для захисту свого комп’ютера ? Для цього кожна команда виконає тест.

Тест
Позначте правильні відповіді знаком плюс (+), неправильні ( -)

1. Не відкривати небажаних повідомлень (спаму), отриманих по електронній пошті від незнайомих людей. ( )

2. Купити газовий балончик і бризкати в вірусів. ( )

3. Встановити антивірусну програму. ( )

4. Якщо з'явився черв'як, поставити заставкою рибку. ( )

5. Оновлювати операційну систему, щоб підвищити ступінь захисту від вірусів. ( )

6. Не відвідувати не рекомендовані сайти. ( )

Учитель: З ваших відповідей можна вивести такі правила для захисту комп’ютера.

Як захистити комп’ютер?

  1. Небезпека при спілкуванні в Інтернеті.

Спілкуючись в Інтернеті, шукаючи друзів, ми не можемо достовірно знати, хто знаходиться по той бік комп’ютера.

Вправа «Побажання Інкогніто»

Кожному з учасників видається стікер, на якому вони пишуть побажання. Наприклад: бажаю знайти нових друзів/ безпечного Інтернету. Потім побажання приклеюють на стікер з нікнеймом будь-кого з учасників на сторінці мережі. Після цього ведучий знімає стікери  та зачитує, кому що побажали. Також потрібно спитати, чи знають діти від кого прийшло до них побажання. Це важливо! Так і в Інтернеті, ми не знаємо, хто реально надіслав нам повідомлення.

Вправа «Казка про Скріпочку»

На початку гри кожному з учасників видається канцелярська скріпка (бажано, кольорова).

Слова ведучого:

- Пропоную до Вашої уваги казку про дівчинку Скріпочку, таку ж, як і у Вас в руках. Скріпочка дуже товариська і весела.

На день народження батьки подарували їй комп’ютер та підключили до мережі Інтернет, тепер у неї з’явилося більше можливостей для спілкування.

(Учасникам пропонується розігнути скріпочку і зробити з неї посмішку).

- Спілкуючись «в контакті» з друзями, одного разу вона отримала цікаве повідомлення від незнайомого хлопця, який незабаром запропонував їй дружбу. З кожним днем спілкування Скріпочка розуміла, що в них багато спільного, та й за віком хлопець був лише на один рік старше за неї.

На фото, яке вона отримала, він був дивовижно гарним і добрим хлопцем, тому у Скріпочки не виникло сумнівів щодо зустрічі з ним. Але говорите про це батькам дівчинка не стала, адже думала, що повернеться додому раніше, ніж вони прийдуть з роботи.

Скріпочка уявляла, що її новий друг прийде на зустріч з гарними квітами.

(Учасникам пропонується зробити зі скріпочки квітку)

- Коли ж дівчинка прийшла на призначене місце зустрічі, там було темно і безлюдно, проте це її зовсім не турбувало, адже її новий знайомий хотів, щоб їм ніхто не заважав. Пройшов деякий час і, раптом перед Скріпочкою з’явився неохайно вдягнений дорослий чоловік. Як з’ясувалося – це був той, хто видавав себе в Інтернеті за чемного і доброго  хлопця.

Чоловік відібрав сумку і мобільний телефон та почав погрожувати, якщо вона розповість про нього. Дівчинка дуже злякалась, вирвалась з ціпких рук чоловіка та втекла додому. Ця історія дуже вразила Скріпочку. Вона хотіла забути про те, що сталося і повернути все на свої місця. (Учасникам пропонується повернути скріпочку в первину форму)

- У вас вийшло? Ось і у Сріпочки не вийшло.

 Як ви гадаєте, де допустила помилку Скріпочка?

 Що було необхідно зробити інакше?

ПАМ’ЯТАЙТЕ:

Якщо хтось незнайомий запропонує Вам дружбу в Інтернеті, згадайте казку про маленьку Скріпочку та дотримайтесь цих правил:

Комп'ютерні ігри. З недавніх пір це словосполучення міцно увійшло в наше життя. З кожним днем все більше і більше людей (особливо дітей) стають психологічно залежними від комп'ютерних ігор. Кожен день вони підходять до комп'ютера і "одержують дозу" - хто 30 хвилин, хто годину, а хто і більше. Таких людей в народі називають "комп'ютерними фанатами" або "геймерами" (від англійського "game" - гра).

Основною діяльністю цих людей є гра на комп'ютері, коло соціальних контактів у них дуже вузьке, вся інша діяльність спрямована на задоволення потреби в грі на комп'ютері. Це проблеми. -А ви знаєте яку небезпеку приховують в собі тривалі ігри на комп'ютері?  (Псується зір, головний біль, недосипання, залишається мало часу на уроки..)

Так, ви праві, запам’ятайте такі правила:

Як запобігти Інтернет – залежності?

Вправа «Основні правила безпечної поведінки в Інтернеті»

Кожна група отримує по 1 правилу, які розділені на слова. Необхідно правильно розставити слова, сформулювавши правило.

Підведення підсумків

Учасники по черзі називають основні правила користування Інтернетом, починаючи реченням одними із опорних слів:

- пам’ятай про

- піклуйся про

- ніколи не

- думай про

- зверни увагу на

- порадься з

- не забудь

- ні в якому разі не

- зроби

- відповідай за

Я вважаю, що користі від Інтернету більше ніж зла, особливо в сучасному світі, де життя вирує все швидше та швидше. Цілком ймовірно, що у найближчому майбутньому інтернет повністю або майже повністю замінить всі інші засоби зв’язку. Та можливо багатьом людям треба просто замислитись, чи дійсно вони хочуть провести усе життя у віртуальному світі? Чи влаштовує їх таке існування? Але в кінці кінців як та на що втрачати власний час – це вільний вибір кожного. Слід всім пам’ятати, що інтернет – це лише інструмент, яким Ви користуєтесь, щоб отримати відповіді на свої питання. Вчиться користуватись Інтернетом із розумом, а краще – знайдіть себе в реальному житті та станьте в ньому авторитетною та вагомою людиною.

Список літератури

  1. Безпека дітей в Інтернеті: попередження, освіта, взаємодія: матеріали обласної науково-методичної Інтернет-конференціїх / Укладачі: М.С. Чала, А.В. Частаков, О.В.Литвиненко. – Кіровоград, 2014.
  2. Шадара В.А., Ковалевська І.О. Ігрове заняття «Ми – користувачі мережі Інтернет» (Збірка напрацуювань вчителів Запорізької області за темою «Безпечний Інтернет»).
  3. Білик Н.М. Ігрове заняття «Інтернет: за та проти. Правила поведінки в мережі» (Збірка напрацуювань вчителів Запорізької області за темою «Безпечний Інтернет»).
  4. Машиліна А.М. Тренінг «Твоя інформаційна безпека» (Збірка напрацуювань вчителів Запорізької області за темою «Безпечний Інтернет»).

Дозволь собі бути щасливим

Заняття для підлітків

Тетяна Канатова,  практичний психолог  Кременчуцької ЗОШ   № 29

Оце і є бути

щасливим—знайти

самого себе.

Г.Сковорода

Мета: розкрити глибину розуміння поняття щастя кожного з учасників, допомогти учителям глибше засвоїти поняття «щастя» та сприяти розвитку унікального вміння володіти ним.

1. Вправа «Знайомство-самопрезентація «Квіточка»

Мета: познайомити учасників , створити умови для ефективної роботи.

Учасники на різнокольорових квіточках пишуть своє ім’я.

  1. Три речі, які мені подобаються.
  2. Три речі, які мені не подобаються.
  3. Три місця, де я почуваюся комфортно.
  4. Чим я пишаюся. Щоб я хотів зробити.
  5. Людина, якою я захоплююся.

2. Вступне слово психолога.

Мета: ознайомити учасників з темою та метою тренінга.

Психолог. Тема нашої зустрічі — «Дозволь собі бути щасливим». Я хочу провести з вами невеличке соціологічне опитування. Підніміть руку ті, хто хоче бути щасливим.

Що ж, ми всі хочемо бути щасливими. А що таке—щастя? Які його складові? Що впливає на наше відчуття щастя? Як навчитися бути щасливим? Про це ми і поговоримо на сьогоднішньому занятті.

3. Вправа «Скарбничка правил роботи»

Мета: визначити правила для продуктивної роботи під час заняття, створити сприятливий психологічний клімат для активної роботи.

Психолог просить кожного з учасників зайняти зручне місце за круглим столом та озвучити і записати на ватмані паперу правила, за якими вони хотіли б працювати на цьому занятті.

Правило піднятої руки.

«Тут і зараз».

Відвертість.

Висловлювати власну думку.

Конфіденційність.

Доброзичливість.

Активність.

4. Вправа «Очікування»

Мета: виявити сподівання учасників від роботи в групі й одержати зворотній зв'язок.

Учасники пишуть на стікерах круглої форми свої очікування від заняття та прикріплюють їх внизу на карті із зображенням острова щастя.

5. Мозковий штурм «Щастя—це…»

Мета: розкрити глибину поняття щастя кожного з учасників та в процесі обговорення сприяти розвитку унікального вміння володіти ним.

Психолог.

  Щастя—це мить, єдина мить,

  Махне крилом—і пролетить…

  Але в цю мить, коротку мить,

  Було і сонце і блакить.

  Я, поки серцем не зачах,

  Вкарбую їх в своїх очах.

  Бо щастя мить—це для життя,

  А вічність—це для забуття.

Психолог дає завдання кожному з учасників дописати вислів на ватмані «Щастя—це…», заслуховуючи думку кожного.

Обговорення:

-- Чому для нас щастя—це…?

-- Від чого залежить щастя?

-- Якою має бути щаслива людина?

6. Інформаційне повідомлення «Що таке щастя»

На запитання, що таке щастя, пробували відповідати історики, письменники і філософи, залишивши нам перлини своїх геніальних думок. Прагнення до щастя—це прагнення прагнень писав Л.Фейєрбах.

Існують формули щастя.

1         формула—найщасливіша та людина, яка потрібна всім.

2           формула—щастя у праці.

3 формула—щастя коли маєш багато грошей.

4         формула—щастя в коханні.

5 формула—щастя—у подоланні себе, у самовдосконаленні.

6           формула—щастя в дітях.

7 формула—якщо хочеш бути щасливим—будь ним.

Щастя—це відчуття цілковитого задоволення життям, глибокого вдоволення і безмежної радості, яких зазнає хто-небудь.

  Щастя—це вічна дорога земна,

  Щастя—це літо, весна і зима,

  Щастя—це сонце, злива і сніг,

  Щастя—це пісню ділити на всіх.

  Щастя—це віра в добро і любов,

  Щастя—це музика вільних дібров,

  Щастя—це друзі і рідний твій дім.

  Щастя—це світ, подарований всім.

         (А.Матвійчук)

7. Колаж « Формула щастя»

Мета: на основі малюнка, стимулюючи уяву, більше розкрити та закріпити глибину розуміння поняття щастя.

За весняними місяцями (березень, квітень, травень) психолог ділить учасників на три групи та дає завдання: за допомогою вирізок із журналу, висловів відомих людей, малюнку створити колаж «Формула щастя».

Групи захищають свої колажі.

8. Інформаційне повідомлення.

Психолог. Фахівці стверджують, що добрі справи позитивно впливають на наше психофізіологічне здоров’я. З’ясувалося, що стан людини, охопленої доброти, організм сприймає як позитивний стрес і виробляє величезну кількість захисних речовин. Тому по-справжньому добрі люди набагато рідше хворіють. До того ж, у стані «пориву доброти» виробляються гормони, що активізують розумову діяльність і збуджують творчий потенціал.

9. Притча «Цінність щастя»

Один бізнесмен накопичив великий капітал, який складав 3 мільйони євро. Він вирішив, що візьме собі рік відпустки, щоб удосталь відпочити і отримати задоволення від життя, стати щасливим. Але не встиг і прийняти цього рішення, як його відвідав Янгол Смерті. Бізнесмен дуже злякався, вирішив якось умовити Янгола Смерті продати йому трохи щастя.

-Продай мені три тижні життя, і я віддам тобі третину свого капіталу, мільйон євро,-запропонував бізнесмен. Але Янгол Смерті відмовив йому.

-Гаразд, залиш мені два тижні мого життя. Я віддам тобі 2/3 своїх грошей, це два мільйони євро.

Янгол відмовив.

-Гаразд, продай мені тільки один день, щоб я зміг насолодитися красою цієї землі, обійняти дружину, дітей, яких дуже давно не бачив.

Янгол відмовив.

-Я віддам тобі все, що маю, три мільйони євро.

Янгол знову відмовив.

Тоді чоловік запитав, чи може Янгол Смерті дати йому кілька хвилин, щоб він написав прощального листа? Янгол погодився. Чоловік написав: «Будьте щасливими кожну мить свого життя. Не зміг купити навіть години щастя за три мільйони євро. Повірте, що все, що вас зараз оточує, справді має цінність-це і є щастя.»

Обговорення притчі.

10. Вправа «Повернення до очікувань»

Мета: з’ясувати наскільки справдилися сподівання учасників, вияснити з яким настроєм закінчують заняття.

Учасники прикріплюють стікери на скрині щастя, якщо їхні сподівання справдилися і вони почерпнули для себе скарб—щастя.

11. Підбиття підсумків.

Мета: усвідомлення учасниками отриманого на занятті досвіду.

Психолог. Наше заняття завершується. Сьогодні ми шукали відповіді на запитання про щастя, шукали способів володіння ним.

Що корисного ви дізналися?

Які завдання було важко виконувати?

Що б ви хотіли побажати одне одному?

 

Поведінка в конфліктній ситуації

Заняття для підлітків

Аліна Жолубак, практичний психолог Кременчуцької вечірньої(змінної) школи№ 3

Мета: вивчити стилі поведінки в конфліктних ситуаціях та розрізнення їх в поведінці інших людей.

Хід заняття

Вправа 1. «Побудова кола» (7 хв)

Мета: згуртування групи, розвиток навичок невербальної комунікації. Учасники закривають очі і починають хаотично рухатися, гудячи при цьому, як бджоли.

По сигналу всі зупиняються і намагаються стати в коло, не відкриваючи очі та не говорячи, можна лише торкати одне одного руками. Коли всі займають свої місця і зупиняються, ведучий дає сигнал - відкрити очі.

Обговорення: що дає ця гра? Хто винен в тому, що коло не вийшло? Суть - зрозуміти, що справа не в конкретних людях, а в спільній згоді їх дій.

Вправа 2. «Правильне сприйняття своєї й чужої поведінки» (10 хв)

Різні люди навчаються різних способів залагодження конфліктів. Способи, якими користуєтеся ви, можуть бути відмінними від тих, якими користуються ваші друзі та знайомі. Ця вправа допоможе вам поліпшити своє розуміння стратегії залагодження конфліктів.

Хід вправи

1. Кожен отримує по клаптику паперу, на якій пише своє ім'я.

2. Клаптики перемішуються, кожен витягає по клаптику з чужим іменем.

3. На клаптиках потрібно написати, якою стратегією виходу з конфлікту, на вашу думку, користується вказана особа.

4. Клаптики передаються тим учасникам, чиї імена були вказані на них.

5. Ведучий по черзі опитує учасників про результати їх відповідей та оцінку їх іншими членами групи, просить членів групи навести конкретні приклади, того, якими були їх дії під час конфліктів. Члени групи повинні дотримуватися правил конструктивної підтримки.

6. Усією групою обговорюються сильні й слабкі сторони кожної стратегії.

Ведучий. Дізнавшись про свої сильні й слабкі сторони в конфліктній ситуації, ви, звичайно ж, захочете дізнатися, як конструктивно і з найменшими втратами вийти з неї. Давайте спочатку подумаємо: а чи дійсно конфлікти приносять лише шкоду?

Вправа 3. «Перетворення свинцю в золото» (5 хв)

Ведучий. Китайський ієрогліф, що означає кризу, є поєднанням символу «небезпека» та символу «сприятлива можливість». Невід'ємна складова будь-якого конфлікту - потенціал; для конструктивних або деструктивних змін. Конфлікти можуть породжувати, гнів, ворожість, смуток, тривалу злобу й навіть насильство; можуть закінчуватися в залах суду, розлученнями й війнами. Проте конфлікти несуть у собі потенціал численних сподіваних позитивних результатів.

Кожен учасник звертається до наступного зі словами: «Конфлікт - це погано...»  Той, до кого зверталися, відповідає: «Так, це погано, але...» й старається назвати якийсь позитив у конфлікті.

Ведучий підкріплює вправу плакатом «Як конфлікти можуть приносити користь»

Текст плакату:

1. Конфлікти зосереджують увагу на проблемах, які мають бути вирішені.

2. Конфлікти показують, як нам треба змінюватися.

3. Конфлікти розкривають наші прагнення й бажання.

4. Конфлікти з'ясовують, хто ми є і якими є наші цінності.

5. Конфлікти допомагають нам зрозуміти іншу людину і її цінності.

6. Конфлікти оберігають взаємини від роздратувань та образ, посилюють стоянки через впевненість у тому, що обидві сторони можуть залагоджувати свої проблеми.

7. Завдяки конфліктам долається депресія.

8. Конфлікти послаблюють нудьгу, звертають увагу на нові цілі, стимулюють інтерес.

Вправа 4. «Зміна акторів» (7хв)

Учасники згадують не дуже складний конфлікт чи проблему і пишуть на папері одним реченням.  Потім замість приголосних,  що використовувалися в реченні,  вставляють літеру «X», і переписують речення. А потім зачитують отриманий результат по колу, не називаючи своєї проблеми (наприклад: хохеха...).

Обговорення: Що змінилося? Чи вирішився конфлікт?

Вправа 5. «Дружня долоня» (5 хв)

На папері кожен малює свою долоню і підписує. Учасники залишають папір на стільцях, самі встають і, рухаються від листка до листка, пишуть одне одному на намальованих долонях щось гарне (побажання).

Рефлексія. (7 хв)

Список літератури

  1. Грицюк К. Чому виникають конфлікти? // Психолог. - 2007р. №25-27. ст.78-79
  2. Чухілевич О. Конструктивне вирішення конфліктів // Психолог. - 2007р. №25-27. ст.63-67


Редактор  «Методичного вісника» О.М. Никифоренко, директор КМНМЦ

Матеріал підготувала: Зюман Л.В., методист ЦПС КМНМЦ

Комп’ютерний набір: Зюман Л.В.

Контактний телефон: 2-00-89