«За покликом серця...»
Усний журнал для старшокласників
«Потрібно вчити людину мистецтва
жити і співпрацювати зі своїм життям.
Якщо це реалізується, життя для людини
стає мистецтвом, красою, добром,
задоволенням»
(Ж.Гофруа.)
(Звучить пісня про Україну)
Читець 1. Народе мій! Пишаюсь я тобою:
Моя душа – частинка твого «я».
Красою правди у святім двобою
Понад Майданом сонця лик сія...
Ведучий 1. Дорогі друзі! Ми вітаємо всіх у нашій залі! Сьогодні ми зібрались тут, щоб поговорити про наше минуле, майбутнє і сьогодення. Давайте оплесками привітаємо наших гостей.
Ведучий 2. Разом з вами ми спробуємо помислити над тим, що значить «бути патріотом», любити свою державу, відчуваємо себе нацією... Але ж нація – це насамперед дух, розуміння свого призначення, своєї ролі в історії. Нація – це гордість і шанування себе, своєї мови, своїх традицій. Наш народ пройшов через в’язниці, ГУЛАГ, Сибір, ішов довго і вперто дорогою історії, щоб здобути це право – називатись нацією! На цьому шляху загинули кращі сини і дочки України. Найтяжчим гріхом українців була любов до своєї землі!..
Сьогодні ми перегорнемо сторінки історії – сторінки нашого усного журналу «За покликом серця...».
Сторінка І. «Тут юнь прекрасна і свята встелила
землю в мить єдину...»
Ведучий 1. Наша молодь завжди сміливо крокувала назустріч найстрашнішим подіям історії... Триста юнаків під Крутами... Безліч героїв, які полягли у часи Великої Вітчизняної, три з половиною тисячі українських воїнів, що не повернулися з Афганістану... А це ж були молоді люди, трохи старші за нас із вами...
Ведучий 2. А що ж трапилося тоді під Крутами? Хто були ті юні завзятці? Якої вічної нагороди сподівались юнаки, вирушаючи у бій? Чи вірили вони у свою перемогу? Чи сподівалися на свої сили? Чи то були знавці-козаки, призвичаєні до пороху, навчені військової справи? Ні-ні... То були гімназисти, молоді студенти... Вони не визнавали ні права війни, ні права смертної кари. Їх душам були огидні насильство, убивство, ворожнеча.
Читець 2. Гула, стогнала і ревла земля,
Сивіли в горі мати і кохана.
В огні була Вкраїнонька моя –
Була війна жорстока. Вітчизняна.
Живі і мертві, мертві і живі
Герої наші – воїни-солдати.
Ми знаємо: у тій страшній війні
Змогли, змогли ви ворога здолати.
Ведучий 1. Оборона Києва. Радянська армія під час форсування Дніпра понесла великі втрати. Командування спішно організувало нову хвилю мобілізації. Молоді юнаки 16 – 17-ти років стають на захист рідної землі. «Сірими піджаками» називали їх історики, письменники, публіцисти. Цим юнакам не видали ні обмундирування, ні зброї... Але вони воювали... Воювали і вірили в перемогу...
Читець 3. Ніхто не забутий, на попіл ніхто не згорів,
Солдатські портрети на вишитих крилах пливуть.
І доки пам’ять священна живе в серцях,
Допоки й сини, що спіткнулись об кулі, живуть.
Ведучий 2. Дуже хочеться, щоб пісні, вірші, розповіді, що пролунають сьогодні, зачепили ваші душі і серця. Ми повинні пам’ятати про тих, хто не дожив до цього дня, хто з честю виконав свій солдатський обов’язок.
Читець 4. Як довго ця війна тривала.
Ні, не забути нам її!
І постріл в спину з-за дувала,
І в горах сутички-бої.
Ведучий 1. Така вона, моя Україна. Її історію зіткано зі світла і темряви, із радості і жалоби... Це країна трагедій і краси, країна, де найбільше люблять волю і найменше знали її, країна довгої героїчної боротьби за свободу. Шлях України позначений високими степовими могилами, руїнами та прекрасними піснями...
( Звучить українська пісня).
Сторінка ІІ. «Живе лиш той, хто не живе для себе,
хто для других виборює життя»
Читець 1. Спогади докучливі, як нежить,
Що тій славі принесуть нове7
Тільки тим історія належить,
Хто сьогодні бореться й живе.
Ведучий 1. Ми сьогодні згадуємо тих синів України, чия поява на теренах історії ХХ століття була найважливішою подією.
Ведучий 2. Ліна Костенко, Іван Драч, Василь Стус, Василь Симоненко, Алла Горська, В’ячеслав Чорновіл, Євген Сверстюк, Іван Світличний, Микола Руденко, Валентин Мороз...
Ведучий 1. Це покоління молодих людей 60-х не повинно було думати про хліб, про виживання. По закінченню університетів вони мали добрі перспективи для особистої кар’єри – Чорновіл був редактором комсомольської республіканської газети. Дзюба – один із найцікавіших критиків у спілці письменників України. Стус навчався в аспірантурі Київського інституту літератури.
Ведучий 2. талановиті молоді люди, перед якими відкривалося майбутнє і можливість легко влитися в комуністичний істеблішмент... Але вони зробили інший вибір, керуючись моральними настановами.
Ведучий 1. За влучним висловом Валентина Мороза, шестидесятники були художниками, які хотіли малювати, але не тільки портрети Леніна; поетами, які мали бажання писати вірші, але не лише про Сталіна; ученими, які прагнули вести дослідження, а не займатись тим, що їм наказували зверху. Вони були тілами у пошуках душ!!!
Читець 2. Я загину тут в чужій землі
Без слова втіхи і подяки.
Але, о Боже, дай мені
Лягти посмертно в тій землі,
Яку любив понад усе –
Над маму ту, що вічно жде,
Над квітку красно-золоту
Дівчини любої в вінку.
Читець 3. Пошли мені спочить в землі,
Яку в думках я обіймав
Так щиро, палко і завзято,
Що мусить той святий запал
Покликать Духа Батьківщини
Забрати сина з чужини
Під ясні зорі України.
Пошли мені лежатьв труні
Під синім небом України,
Де червоніє кущ калини,
Де плещуться Деснянські хвилі,
Де я на божий світ прийшов,
Побачив соняшник в саду
І пісню заспівав сумну.
Ведучий 2. такий заповіт залишили кучинські в’язні Олекса Тихий, Василь Стус, Юрій Литвинов, чиї могили губилися в холодному, заболоченому лісі на чужині. 19 листопада 1989 року Софіївський майдан зустрічав побратимів з чужини. Люди заповнили площу. Стояли, понуро опустивши голови.
Ведучий 1. Боже, Василю, Олексо, Юрку, встаньте, подивіться: весь Київ вас проводить! Тут уся Україна! О ненько рідна, ти оживаєш в цих серцях. Усе так просто: були – відійшли – залишилися.
Життя продовжується... Сьогодні знову весна. Можливо, це час нашої зрілості, наших роздумів, наших спогадів.
Сторінка ІІІ. «Моя Україна – вільна держава
і з нею пов’язую долю свою»
Ведучий 1. Патріотизм не може існувати сам по собі. Це почуття, цей стан душі обов’язково має глибоке підгрунтя. Це і давні традиції наших пращурів, й історична спадщина, і звичайно ж, література. Саме їй належить важлива місія у вихованні справжніх патріотів своєї Батьківщини.
( Можна використати гумористичну п’єсу «на перші гулі»)
Ведучий 2. давайте будемо гордитися тим, що ми – українці! Хоча патріотизм кожен розуміє по-своєму, кожен визначає йому певне місце у житті, мені здається, що після сьогоднішньої зустрічі ми зможемо оцінити своє ставлення до патріотизму і знайти в майбутньому країни гідне місце!
Читець 4. Україно, в паростках надій
Із широкою, як степ, душею,
В думі, волі молодій –
Переймаюсь долею твоєю.
Труд найтяжчий задля тебе – мій.
Шлях найкращий – у струнких руїнах.
Мрій не маю без вишневих мрій.
Весь мій світ – ти, ненько Україно!
(Звучить фінальна пісня про Україну)