Урок 89                                                                        Інформатика 11(ІКТ)

Чим більше знаєш, тим більше можеш.

Е. Абу

Вибір теми кліпу; розподіл обов’язків членів команди; створення сценарію відеокліпу.

Мета.

Навчальна. Навчання роботі з різними видами медіаресурсів (текстом, звуковою інформацією, статичними зображеннями, ві- деоматеріалами), розкриття і розвиток творчого потенціалу учня шляхом створення сценарію та режисури власного відеокліпу, практична реалізація прийомів та методів створення художнього твору, навчання корпоративному етикету під час розподілу ролей в команді.

Розвиваюча. Розвивати логічне мислення, самостійність, вміння застосовувати набуті знання до практичних завдань.

Виховна. Виховувати наполегливість, естетичність у оформленні, грамотно висловлювати свої думки, вміння працювати у команді.

Завдання проекту

1. Підготувати сценарій відеокліпу, відтворення якого тривати­ме не більше 5 хвилин.
2. Підібрати до відеокліпу звукову доріжку.
3. Записати аудіоефекти.
4. Змонтувати відеокліп за допомогою програми Microsoft Movie Maker.

Зауваження, 

Тематика відеокліпу може співпадати з тематикою попереднього проекту, але це не обов’язкова умова. Кліп повинен містити по­чаткові та кінцеві титри. У початкових титрах потрібно вказати назву кліпу, у кінцевих навести відомості про осіб, що над ним працювали (роль, прізвище, ім’я), перелік використаних матері­алів, дату створення. Власне кліп повинен відповідати структурі художнього твору, тобто мати основні елементи сюжету: зав’язку, розвиток, кульмінацію та розв’язку.

Відібрані аудіоматеріали повинні узгоджуватися з відеорядом. Особливу увагу необхідно приділити синхронізації відео та аудіо. Бажано, щоб використовувалися власноруч створені матеріали. По закінченні роботи необхідно подати файл сценарію у форматі

MIcroHoft Word, файл проекту Movie Maker у форматі MSWMM з нервинними аудіо- та відеоматеріалами, файл кліпу у форматі AVI або WMV та звіт за вказаною формою.

Звіт має включати загальний опис кліпу та перелік використаних ефектів і переходів. Кліп не повинен містити графічних, відео- та аудіоматеріалів, зміст яких суперечить законодавству України, таких, що носять образливий характер та принижують гідність людей.

Тип уроку. Засвоєння нових знань і навичок.

Уміння, необхідні учням: для роботи над проектом учень пови­нен володіти базовими знаннями з тем «Обробка мультимедійних даних» та «Текстовий процесор», вміти користуватися довідковою системою та різними допоміжними матеріалами.

Устаткування та програмні засоби: доступ до мережі Інтернет, програма Microsoft Word, графічний редактор, програма Windows Movie Maker.

Матеріали для роботи з учнями:

• Костюков В.П., Мотурнак Є.В. Інформаційний працівник. Навч.посібник. - К.: Вид.група BHV, 2011.
• Мультимедійне обладнання

План

1. Організація початку уроку
2. Правила ТБ при роботі в кабінеті Інформатики.
3. Мотивація навчальної діяльності.
4. Актуалізація опорних знань.
5. Вивчення нового матеріалу.
6. Застосування знань.
7. Підсумки уроку.
8. Домашнє завдання.

Хід уроку

1. Організація початку уроку.

2. Інструктаж БЖД.

3. Актуалізація опорних знань.

4. Мотивація навчальної діяльності.

Сьогодні відеокліп перетворився на справжній жанр кіномис­тецтва зі своїми правилами, закономірностями, художніми при­йомами і традиціями. І як у будь-якому мистецтві, поряд із ви­творами справжніх майстрів своєї справи з’являється немало зробленого на швидку руку, на потребу ринку, який вимагає «чого-небудь» у короткий термін. Які з кліпів не являють собою цінності, а які увійдуть до фонду світової культури? Чи хотіли б ви, щоб ваша робота стала в один ряд із найкращими зразками відеокліпів, такими як славнозвісна «Bohemian Rapsody» англій­ського гурту Queen?

Втілення найбуденнішого факту життя вимагає від художника величезної розумової роботи, «аналізу всього ладу суспільства», як писав Гліб Успенський. Така робота здійснюється безперервно, з моменту зародження задуму твору і до його остаточної обробки.

У 70-х роках минулого століття, коли з’явилися перші кліпи, про сучасні технології їх створення ніхто не міг навіть мріяти. Сьогод­ні будь-який сучасний персональний комп’ютер може стати мон­тажною відеостудією для створення власних творів. Однак не слід забувати про те, що інструмент — це просто інструмент. Головне, без чого неможливо обійтися, це почуття, думки, емоції, творчий підхід, ідеї, хист та бажання наполегливо працювати. За прикла­дами далеко ходити не доведеться: дерев’яні церкви, збудовані ні допомогою лише сокири; кінофільм «Відьма з Блер», знятий ніобительською відеокамерою, що зібрав в прокаті 248 мільйонів доларів; малювання піском за допомогою лише пальців і долоні.

І (ей список витворів мистецтва ви можете продовжити самі.

Тож, запрошуючи вас до роботи над цим проектом, ми закликає­мо включити уяву, відкинути стереотипи, віддатися польоту фан­тазії та відкрити для всіх бажаючих вікно у свій яскравий світ.

5. Вивчення нового матеріалу.

Планування роботи

Робота над проектом починається з чіткого планування діяльності кожного з членів команди. Завдання і терміни виконання для них визначає режисер.

Розглянемо один із варіантів розподілу завдань проекту серед чотирьох членів команди. Кожному з них надається певна роль: режисер, сценарист, оператор/звукооператор та монтажер.

• Режисер — людина, яка координує роботу над кліпом, при­ймає остаточне рішення щодо кожного з етапів роботи. Він є головним автором режисерського сценарію та координатором командної роботи над проектом.
• Сценарист генерує основну ідею кліпу, формулює тему, пише синопсис, формує сюжет і створює літературний сценарій. Протягом усієї роботи над кліпом він дбає про відповідність створюваного кліпу первинній ідеї, темі та сценарію. До того ж сценарист створює початкові та завершальні титри.
• Оператор/звукооператор шукає або створює первинні аудіо-, відео- та фотоматеріали, формує операторський сценарій на базі літературного та режисерського, у співпраці з монтаже­ром працює над відео- та аудіорядом кліпу з відповідними відеопереходами та відеоефектами. Нарешті, він відповідає за використання музики і шумових ефектів.
• Монтажер виконує монтаж кліпу у відповідності до режи­серського сценарію, з використанням матеріалів, наданих оператором.

Як і в попередньому проекті, потрібно скласти орієнтовний план роботи (табл. 3.1).

Далі слід діяти у відповідності до цього плану.

Створення сценарію відеокліпу

Робота над кліпом починається з написання сценарію. Можливо, ви вже маєте якусь ідею, образи, що їх хотіли б втілити у кліпі. Існує кілька видів сценарію:

• літературний;
• режисерський або монтажний;
• операторський.

Але перш ніж починати писати сценарій до кліпу або фільму, потрібно написати сценарну заявку та синопсис.

Написання сценарної заявки та синопсису

Будь-яка ідея повинна отримати матеріальну форму, в нашому випадку у вигляді сценарної заявки (рис. 3.1). Сценарна заяв­ка — це документ, з якого починається робота над кліпом. Вона покликана чіткіше сформулювати загальну ідею і завдання кліпу.

Розглянемо докладніше кожен із зазначених пунктів.

1. Отже, спочатку вказуються прізвища, імена та по батькові учнів, які працюватимуть над проектом.
2. Потім наводиться робоча назва кліпу, яка в процесі роботи може бути скоригована. Необхідно пам’ятати, що назва кліпу тісно пов’язана з його змістом, основною ідеєю. По можли­вості вона повинна бути оригінальною, здатною зацікавити глядача, такою, що добре запам’ятовується.
3. У цьому розділі міститься стисла інформація щодо теми клі­пу, дається його короткий зміст. Заповнюючи цей пункт, необхідно відповісти на такі запитання:

• Про що буде кліп? Який його сюжет?
• Чому порушена тема для вас цікава?
• А чому ця тема може бути цікавою іншим людям (у вашо­му класі, школі, місті або за його межами)?
• Чому ви вирішили зняти кліп саме на цю тему?
• Яку мету ви перед собою ставите, знімаючи кліп: розва­жити глядача чи попередити його про можливу небезпеку, існуючу проблему, змінити уявлення людини про щось важливе, поділитися цікавими фактами?
• Які висновки ви можете зробити в результаті дослідження проблеми?

Відповіді на ці питання і стануть обґрунтуванням теми кліпу.

4. Уявлення про можливу аудиторію вашого кліпу (вік, про­фесія, рівень освіти, можливі інтереси) дозволить говорити з нею на одній мові і зробить кліп зрозумілішим.
5. Жанр кліпу може бути будь-яким: комедія, драма, бойовик, трилер, публіцистика.
6. Заповнюючи «Графік роботи над кліпом», необхідно вказати загальний період роботи над проектом (до якого терміну він буде завершений), скільки часу займуть підготовчий етап, зйомки, монтаж знятого матеріалу.
7. Необхідно подумати, яке устаткування знадобиться для реалі­зації проекту. Мінімальний стартовий набір може бути таким: комп’ютер зі встановленою програмою Windows Movie Maker та навушники. Можливо, знадобляться штатив, додаткове освітлення, мікрофон, мультимедіа-проектор.

Ще одним документом, який розкриває зміст кліпу більш повно, є синопсис. У ньому має бути відбита основна сюжетна лінія, описані персонажі і ключові події, окремо виділена кульмінація. Текст синопсису повинен чітко характеризувати дію і бути досить образним, щоб читач міг уявити собі того чи іншого персонажа, зрозуміти, яка подія відбувається.

У синопсисі потрібно дати відповіді на такі ключові питання:

• Про що йдеться у кліпі?
• Хто його головні герої?
• Чого домагаються основні персонажі кліпу?
• Чому вони вирішили займатися цією справою?
• Що (або хто) стоїть у героїв на шляху до поставленої мети?

Створення літературного сценарію

Фактично відеокліп являє собою дуже коротке кіно, особливий жанр, що має всі ознаки художнього твору. Тому написання лі­тературного сценарію до фільму або кліпу можна порівняти з на­писанням художнього твору.

Вкладіть у цю справу свою душу, серце, емоції, бажання та мрії. Поставте себе на місце глядача, який повинен вашими очима поба­чити історію, що розповідається, відчути ті самі емоції, які пере­повнюють вас. Лише за цих умов можна розраховувати на успіх. Літературні сценарії будують за певною загальною схемою. Ось приклад такої схеми.

1. Представлення героя і місця дії.

Первинна ситуація, початок історії. Сценарист повинен опи­сати місце дії і навколишню обстановку, показати настрій героїв або психологічний клімат, в якому буде розгортатися історія. Якщо це комедія, почніть з жарту. Якщо бойовик, почніть із захоплюючої сцени (пригадайте фільми про Джейм- са Бонда). Бажано додати візуальну метафору або зоровий образ, який допоможе визначити тему вашої історії.

2. Зав’язка (провокуюча подія).

За допомогою дій та діалогів визначте основну тему, яку ви розкриватимете впродовж усієї історії.

Далі в міру розвитку сценарію ви детально розглядатимете цю тему, спростовуючи або доводячи одну з точок зору. Ближче до кінця кліпу ви повинні по-новому відобразити тему в діях і діалогах. Нехай головний герой розповість, як змінилися його погляди (іноді для цього достатньо однієї фрази або вчинку). Не забудьте показати і те, як змінюється сам герой, чому вчиться, як зростає або деградує.

Сценарист створює драматичну передумову, дає зрозуміти гля­дачеві, про що йтиметься у кліпі. До цього моменту ми повин­ні знати, чим займається головний герой і які наміри має. Опишіть мету героя, його прагнення, турботи і тривоги. Який зовнішній чинник впливає на персонаж, визначаючи нову мету його життя? Як ця дія змінює його мотивацію, зовніш­ню і внутрішню? (Це не правило, але зазвичай зовнішнім чин­ником, що впливає на плани і мотивацію героя, є опонент).

3. Представлення опонента.

Супротивник, або антагоніст, може з’явитися і раніше, ніж розпочнеться зав’язка. Це може бути людина (лиходій або, навпаки, позитивний герой — скажімо, майбутня кохана го­ловного героя) чи сила не людської природи (вулкан, що ви­кидає лаву, цунамі, магічний шторм, натовп). Автор повинен описати натуру опонента, розповісти про його плани і бажан­ня. Як цілі опонента перетинаються з намірами головного героя? Яку проблему створює опонент для героя? Із-за цієї проблеми герой повинен опинитися в скрутному становищі, постати перед певною дилемою.

4. Проблема вибору, що його має здійснити герой.

Перед героєм постає моральна дилема або проблема вибору од­нієї з двох — найчастіше однаково неприйнятних — альтерна­тив. (Нагадаємо, що дилема це, по-перше, судження, яке міс­тить два взаємовиключних положення, що не допускають іс­нування третього, а по-друге, непростий вибір між двома про­тилежними і, як правило, однаково невигідними рішеннями. Нерідко саме у цей час герой починає самостійно будувати плани щодо вирішення проблеми або гуртувати людей, разом із якими він сподівається це зробити.

5. Дії героя в нових обставинах.

Тут глядач повинен побачити реакцію героя, його першу спро­бу вирішення проблеми або дилеми. Відбувається якась важ­лива, екстраординарна подія, яка повертає життя головного персонажа в зовсім інший бік. Герой робить те, про що на початку історії навіть гадки не мав. Він змушений вирушити в далеку дорогу або ж діяти в нових для себе обставинах.

Нагадуйте глядачеві про ключову проблему в кінці всіх осно­вних сюжетних ліній. Кожного разу ставте під сумнів можли­вість отримати позитивну відповідь. Зробіть життя героя ще важчим, додайте перешкод і проблем. Підвищте ставки, тобто ціну перемоги. Наприклад, якщо ви створюєте бойовик, то на початку другого акту на кону має стояти, скажімо, життя героя, в середині акту — життя героя та його дружини і ді­тей, до початку третього акту — життя героя, його дружини і дітей, а також друзів, знайомих і випадкових свідків.

6. Внутрішня зміна героя.

Сценарист має показати первинне зростання, розвиток голов­ного персонажа. Герой з успіхом проходить усі випробування. Ці випробування можуть стосуватися дилеми, натякати, як зміниться головний герой до кінця історії. Іншими словами, герой здійснює вчинок, який приводить до його внутрішнього зростання. Саме здійснює вчинок, вставши перед моральним вибором, а не сидить склавши руки. Герой не може залишатися пасивним. Усі його дії націлені на досягнення поставленої мети.

7. Ключовий момент.

Критична подія, точка безповоротності для головного героя. Він переходить рубіж, після чого вже не зможе повернутися на­зад. Коли постає чергова проблема, герой знову робить вибір і тим самим підтверджує своє прагнення досягти основної мети.

8. Критична ситуація.

Сценарист нагадує глядачеві, про що історія. Герой знову стоїть перед моральним вибором. Здається, ще трохи і він вирішить дилему, історія закінчиться. Проте герой «споти­кається», і всі його мрії, плани та вчинки стають марними. Герой залишається один, гра здається йому програною. Опо­нент повинен торжествувати. Проте незабаром герой отримує шанс діяти по-іншому, починає сповідувати нові цінності й оперувати новими знаннями, тобто змінює підхід до вирі­шення проблеми. (У цьому йому часто допомагає друг або наставник.) У героя знову з’являється надія досягти мети. Не забувайте про основне питання і збільшені ставки. Що повинен зробити головний герой? Чим він готовий пожерт­вувати заради своєї цілі?

9. Кульмінація.

Герой з новою силою, сповідуючи нові моральні цінності та знання, починає вирішувати проблему. Тут сценарист пови­нен показати, як тепер діє герой і що саме може привести його до перемоги (якщо це драма, бойовик чи комедія) або до поразки (якщо це трагедія). Герой може сумніватися, від­чувати хвилювання або страх, але все-таки він продовжує активно діяти на шляху до своєї цілі. Зрозумівши справжню сутність опонента, герой шукає з ним зустрічі. Протистоян­ня двох суперників має вилитися у фінальну битву. Герой, вступивши в сутичку з опонентом, перемагає його завдяки новим знанням, своїм моральним чеснотам і сповідуваним цінностям.

10. Розв’язка.

Герой, витримавши випробування і подолавши перепони, досягає своєї мети. Основні і побічні сюжетні лінії розв’я­зуються, життя повертається у звичне русло. Всі питання та проблеми вирішені. У любовних історіях зі щасливим кін­цем усе закінчується весіллям. Тут можна додати візуальну метафору, показавши, як трансформувався головний герой, а також відобразити в діалозі, як змінився погляд героя на досліджувану проблему (тобто тему).

Тож підведемо підсумки. Під час створення літературного сцена­рію до будь-якого кліпу (фільму), незалежно від його жанру, ви повинні пам’ятати, що сценарій має містити такі частини.

1. Представлення героя і місця, де відбуваються події.
2. Зав’язка (опис провокуючої події).
3. Представлення опонента.
4. Проблема вибору, що його має здійснити герой.
5. Дії героя в нових обставинах.
6. Внутрішня зміна героя.
7. Ключовий момент.
8. Критична ситуація.
9. Кульмінація.
10. Розв’язка.

Сценарії відомих голлівудських кінострічок ви можете прочитати на сайті http://www.kinomania.ru/main2008/scripts/www/index.shtml.

Тут представлені сценарії, написані як російською, так і англій­ською мовами. Зверніть увагу на стиль викладення, зміст, діало­ги, опис місць розвитку подій та інші деталі. Можливо, якийсь із наведених сценаріїв надихне вас на створення власного сценарію. Тепер ви вже готові до викладення своїх сценарних думок на па­пері. Пам’ятайте, що сценарій складається зі сцен. Тож необхідно докладно розписати кожну сцену.

Отже, можна розпочинати роботу над літературним сценарієм. Створюється він у вигляді таблиці (рис. 3.2).

Створення режисерського сценарію

Уявлення про те, як кліп виглядатиме на завершальному етапі, повинне скластися у вас уже на початку його створення. Як гово­рив відомий французький режисер Жан Ренуар, «фільм готовий, залишилося його зняти». При цьому він мав на увазі, що режисер повинен наперед «бачити» кожну сцену і чітко відчувати її місце у майбутньому фільмі (відеокліп, по суті, являє собою фільм у мініатюрі).

Якщо ви точно означили основну думку, яку хочете донести до глядача, якщо добре уявляєте собі композиційну побудову май­бутнього екранного «твору», то вважайте, що півсправи вже зроблено. Тепер саме час перейти до створення режисерського сценарію.

Режисерський сценарій — це сценарій, перероблений режисером для зручності роботи над кліпом. Оскільки тримати в голові або записувати на клаптиках паперу всі необхідні для зйомок кліпу ідеї чи рішення неможливо, створюється цей документ.

У режисерському сценарії один рядок відповідає одному кадру кліпу. Кадру не в розумінні відтворюваної впродовж 1/24-ї се­кунди картинки, а в розумінні одного сеансу роботи камери (від включення до виключення), одного дубля, монтажного фрагмента, цілісної частини запису. Ви повинні описати все, що потрібно мати для створення саме такого кадру. Щоб не плутати це зна­чення слова «кадр» з іншими, ми використовуватимемо термін монтажний кадр.

Дії, що відбуваються в одному місці протягом одного часового проміжку, утворюють сцену. Тобто сцена складається з монтаж­них кадрів (дій) і є логічно завершеним фрагментом кліпу. На­ведемо один з шаблонів для режисерського сценарію (рис. 3.3).

Заповнивши цю таблицю, ви отримаєте режисерський сценарій, маючи який команда може приступати до створення відеокліпу, не відволікаючись на сценарні чи будь-які інші справи, а зосе­редивши спільні зусилля на підборі якісних матеріалів, зйомці, монтажі та кінцевому оформленні кліпу. Однак пам’ятайте, що передбачити все наперед неможливо, і режисерський сценарій є не завершеним документом, а лише базою для подальшого твор­чого пошуку.

Створення операторського сценарію

Можливість зобразити рух відрізняє мистецтво оператора від ін­ших видів мистецтва: живопису, фотографії, скульптури і т. д. Завдання оператора — у переконливій образотворчій формі ви­разити ідею та зміст фільму. У нашому випадку оператор для потреб кліпу підбирає з різних джерел відео- та аудіофрагменти. Прийомами операторського мистецтва вирішується лінійно- просторова композиція відеоряду, його колорит, визначається потрібний ракурс і перспектива. Все це робиться з огляду на рух, що відбувається усередині кадру і створюваний в результаті послідовної зміни точки зйомки, появи нових і «відходу» вже знайомих дійових осіб, зміни місця і часу дії, освітлення тощо.

Перш за все поговоримо про операторський сценарій. Він може бути написаний у вигляді змісту окремих монтажних кадрів, а може бути просто добре продуманим вами планом зйомки. Фільм складається з багатьох окремо відзнятих фрагментів, які в результаті монтажу сполучаються в єдину стрічку. Вам потрібно розпочати з осмислення майбутнього відеоряду. Іншими словами, необхідно чітко уявити розкадровку, тобто те, як чергуватимуться загальні, середні та крупні плани.

• Загальний план дає можливість побачити всі межі сцени, що знімається, всіх дійових осіб, їх переміщення в межах рамки кадру. На загальному плані добре відтворюється рух фігур.
• Середній план начебто наближає об’єкт зйомки до глядача. Він акцентує увагу на дії, на об’єкті зйомки, виділяючи із загального плану все, що потребує виразнішого показу. На се­редньому плані добре відтворюються, зокрема, жести людей.
• Крупний план дає можливість показати обличчя людини, її міміку. Він концентрує увагу глядача на деталях, недоступ­них ні для середнього, ні тим більше для загального плану. На крупному плані виразно видно очі і все обличчя, тобто передаються найтонші душевні переживання.

Загальний план є прив’язкою до місця події. Наприклад, сюжет про відвідини музею бажано розпочати з показу загального вигляду будівлі або ансамблю будівель. Наступним планом може бути се­редній, тобто можна показати вхід у музей, а ось вивіска з назвою буде подана крупним планом. Під час подібного розкадрування не слід забувати, що головне в кадрі — людина, тому, знявши круп­ним план на тлі музею свого партнера (героя) з його коментарями про те, що відбувається, ви матимете чудовий початок фільму. Чергуючи різні за величиною плани, обмежуючи тривалість їх відтворення, не захоплюючись панорамами і рухом камери, мож­на створити достатньо якісне відео.

Крім перелічених планів існує ще і зйомка деталей об’єкту, які за своєю значущістю можуть посперечатися з іншими планами або бути просто способом міжкадрового монтажу. Тобто в місцях переходу від одного монтажного кадру до іншого може вставля­тися крупно знята деталь сцени.

Вирішуючи, яким планом має бути поданий той чи інший мон­тажний кадр, ви повинні уявити собі його «спадкоємність» в пере­ході від одного ступеня наближення до об’єкта зйомки до іншого. Тільки правильно визначене співвідношення монтажних кадрів в залежності від планів (загальний, середній, крупний) може за­безпечити плавність і безперервність показу дії. Мова йде про монтажні переходи від одного кадру до іншого. Зазвичай добре сприймається послідовність різномасштабних кадрів. Наприклад, у разі зйомки діалогу крупні кадри дійових осіб чергуються з се­реднім та загальним планом і не викликають роздратування. При цьому тривалі сцени крупним планом можна розбавити зйомкою деталей і середніми планами — цим ви внесете різноманітність у процес відображення дії та покращите сприйняття всієї сцени. Також дуже важливо визначити довжину кожного окремого мон­тажного кадру, щоб глядач не нудьгував, довго розглядаючи зо­браження об’єкта зйомки.

На додаток до переліченого слід враховувати і можливість вико­ристання різних видів монтажу. У кінематографічній практиці застосовуються три основних його види.

• Послідовний монтаж. Зображує події в тій послідовності, в якій вони відбувалися.
• Паралельний монтаж. Його особливість полягає в тому, що тут окремо взяті кадри однієї події чергуються з кадрами іншої, тобто створюється враження одночасного розвитку кількох дій.
• Асоціативний монтаж. Поєднуються кадри, формально різні за внутрішнім змістом, що надає фрагменту зовсім іншого значення. Прикладом може слугувати послідовний показ то грубої, злої людини, то розлюченого пса (злий як собака).

Проте не слід зловживати поєднанням різних способів відеозйомки та монтажу, різних спецефектів, оскільки чим простіша і зро- зуміліша композиція кадру, чим менше в ній предметів, що відво­лікають увагу глядача, тим краще сприймається робота в цілому. Тепер, враховуючи наведені правила та рекомендації, спробуємо створити операторський сценарій. Він відрізняється від літератур­ного і режисерського більшою конкретикою з точки зору монтажу фільму. Кожну сцену літературного сценарію необхідно розбити на кадри, які її відображатимуть. Сцена може складатися з кіль­кох кадрів різних планів. Це необхідно відобразити в оператор­ському сценарії, який, подібно до літературного, оформлюється у вигляді таблиці (рис. 3.4).

6. Застосування отриманих знань

7.  ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ

8. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Вивчити конспект.
2. Виконати завдання.