Червонопільська загальноосвітня школа І - ІІІ ступенів

Бердянської районної ради Запорізької області

Районна виставка

«Освіта Бердянщини – 2016»

Реалізація компетентнісного підходу у процесі викладання математики

Із досвіду роботи

вчителя математики та інформатики

Червонопільської загальноосвітньої школи

 І-ІІІ ступенів

Бердянської районної ради

Запорізької області

Отрішко Тетяни Валеріївни,

спеціаліста першої категорії

2016

Інформаційний лист

Відомості про автора досвіду

П.І.Б.:  Отрішко Тетяна Валеріївна

Рік народження: 1977 рік

Освіта: вища

Кваліфікаційна категорія і рік присвоєння: перша, 2013

Адреса: вул. Леніна, 118

с. Червоне Поле,

Бердянський р-н,

Запорізька обл.

Контактний телефон: 0668145013

Анотація

Отрішко Т.В.

Реалізація компетентнісного підходу у процесі викладання математики

Червоне Поле, 2016

Характерною рисою сучасної освіти є пошук типу навчання, який би відповідав тенденціям розвитку суспільства і забезпечував їх повноцінну реалізацію. На відміну від традиційного типу навчання, який називають підтримуючим, новий тип називають інноваційним. Існує багато методологічних підходів до проектування і організації навчання, які спрямовані на формування нового типу навчання: особистісно-орієнтований, розвивальний, діяльнісний, дослідницький тощо. Кожен із них свого часу набув особливої популярності в окремій країні чи в групі країн. Сьогодні у вітчизняній, і не тільки у вітчизняній освіті, таку роль відіграє компетентнісний підхід. Саме з його впровадженням пов’язують надії на формування сучасного типу навчання. Чи виправдане це сподівання, покаже час.

У даній роботі запропоновано огляд поглядів на компетентнісний підхід і його застосування у навчанні математики. Обґрунтовано необхідність набуття математичних компетентностей учнями загальноосвітніх шкіл.

Тому, зважаючи на вищесказане, вважаю за необхідне працювати над проблемою реалізації компетентнісного підходу у процесі викладання математики.

Впровадження досвіду спрямоване на забезпечення створення умов для розвитку творчої особистості дитини, створення атмосфери співробітництва, взаємодії вчителя та учня, досягнення певного стандарту освіти, позитивну мотивацію учнів до пізнавальної діяльності, виховання потреби у самопізнанні, самореалізації та самовдосконаленні.

Зміст

І. Вступ

  1. Актуальність досвіду.  ………………………………………….………............4
  2. Перспективність досвіду. ……………………………………….………...........4
  3. Провідна педагогічна ідея досвіду. ……………………………….……...........4
  4. Практична значущість досвіду. …………………………………..…….............4
  5. Наукова теоретична база досвіду………………………………………….........4

ІІ. Основна аналітична частина. Реалізація компетентнісного підходу у процесі викладання математики ………….…………………………….. ….5-13    

ІІІ. Висновки та рекомендації. …………………………………………………….....14

ІV. Бібліографія. ………………………………………………………….…………15

V. Додатки

   

І.ВСТУП

Актуальність проблеми зумовлена сучасними тенденціями у світі, необхідністю сформувати в школярів культуру життєдіяльності, яка дасть їм можливість успішно будувати своє повсякденне життя, адже життєві компетентності учня – це запорука його успішного входження в систему соціальних, економічних, політичних та культурних відносин.

Перспективність досвіду полягає у створенні ефективного процесу виховання самодостатньої, з потужним духовним потенціалом людини, здатної самостійно здійснювати життєвий вибір. Автор вважає, що змістовим та організаційним наповненням системи формування ключових компетентностей учнів повинні бути такі методи та технології навчання, які в центр ставлять самостійну діяльність учня, розвивають критичне мислення та творчі здібності.

Провідна педагогічна ідея досвіду.  Життєві компетентності – це знання, вміння, життєвий досвід особистості, її життєтворчі здатності, необхідні для розв’язання життєвих завдань і продуктивного здійснення життя як індивідуального життєвого проекту. Ідея досвіду спрямована на пошук шляхів «навчати навчатися»; розвиток ключових компетентностей для досягнення успіху; формування творчої особистості; адаптація дитини до умов сучасного життя; підвищення позитивної мотивації учнів до навчання.

Практична значущість. Важливо нині є не тільки вміння оперувати власними знаннями, а й бути готовим змінюватись й пристосовуватись до нових потреб ринку праці, оперувати й управляти інформацією, активно діяти, швидко приймати рішення, навчатись упродовж життя. Проектуючи творчо своє життя, особистість оволодіває не лише знаннями , а й компетентністю.

Наукову теоретичну базу досвіду становлять публікації відомих науковців – практиків : І. Єрмакова, О. Пєхоти, (ідеї проектної технології), Савченко О., Паращенко Л. І. Павленко О. І. (впровадження компетентнісного підходу), О. Пометун, Л. Пироженко (ідея інтерактивного навчання), О. Савченко, С. Подмазіна, А. Фасолі (ідеї особистісно- орієнтованого навчання ).

ІІ. Основна аналітична частина. Реалізація компетентнісного підходу у процесі викладання математики

Хочеш зробити світ кращим  -  почни зі своїх уроків.

Одним із напрямків удосконалення системи освіти України є її інтеграція в європейський простір. Тому все частіше дослідники звертаються до європейського освітнього досвіду та рекомендацій Ради Європи, які визначають основним підходом до результатів навчання – компетентнісний. Використання компетентнісного підходу до організації навчання і формування вимог до його результатів збільшує можливості навчально-виховного процесу.

Початок XXI століття – час запровадження нової якості життя. Сучасні суспільно-економічні відносини змушують людину виявляти активну життєтворчість, мобільність та самостійність.

Сьогодні йдеться про формування людини, здатної приймати відповідальні рішення, критично мислити, творчо вирішувати проблеми, самореалізуватися, а отже, про формування компетентної особистості.

Компетентність – специфічна здатність, яка дає змогу активно розв’язувати проблеми, що виникають у реальних ситуаціях життя. Вона формується в процесі навчання і виховання не лише в школі, а й під впливом сім’ї, друзів, культури. Тому реалізація компетентнісного підходу залежить від освітньо-культурної ситуації, у якій живе і розвивається школяр.

Питання формування компетентностей висвітлено в Концепції загальної середньої освіти, Концепції математичної освіти, Державному стандарті базової і повної  загальної середньої освіти, нових програмах.

У Критеріях оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти  основними видами компетентностей, яких потребує життя, є (додаток 1):

Ці життєві компетентності визнані Радою Європи.

Сучасна школа повинна намагатися якомога більше готувати випускника школи до сучасного життя та діяльності. Учні повинні набути таких умінь:

- організовувати власне навчання;

- презентувати власну думку й уважно ставитися до поглядів інших людей;

- досконало володіти рідною мовою;

- уміти виступати публічно;

- розв’язувати проблеми творчо;

- уміти передбачати труднощі й шукати шляхи їх розв’язання;

- адаптуватись до життєвих ситуацій, які постійно змінюються;

- віднаходити інформацію з різних джерел;

- мислити критично і творчо;

- бути комунікабельним у різних соціальних групах.

Формування компетентностей учнів зумовлене не тільки реалізацією відповідного оновленого змісту освіти, але й адекватних методів та технологій навчання. Сьогодення загальної середньої освіти спрямоване на переорієнтацію процесу навчання на розвиток особистості учня, на навчання його самостійно оволодівати новими знаннями, на формування функціональних, мотиваційних та соціальних компетентностей.

Визначення рівня навчальних досягнень учнів є особливо важливим з огляду на те, що навчальна діяльність у кінцевому підсумку повинна не просто дати людині суму знань, умінь та навичок, а сформувати її компетентність як загальну здатність, що базується на знаннях, досвіді, цінностях, здібностях, набутих завдяки навчанню. 

Поняття компетентності не зводиться тільки до знань і навичок, а належить до сфери складних умінь і якостей особистості. Компетентнісний підхід до вивчення математики передбачає вміння на основі знань вирішувати проблеми, які виникають у різних життєвих ситуаціях.

     Продуктивне  навчання забезпечує засвоєння знань та умінь,  володіючи

якими випускник  знаходить підґрунтя для свого подальшого життя. Продуктом школи є людина, особистість, тому підлягають реалізації такі задачі:

   - створення умов для розвитку та самореалізації учнів;

   - задоволення запитів та потреб підлітків;

   - засвоєння продуктивних знань, умінь;

   - розвиток потреби поповнювати знання протягом усього життя;

   - виховання для життя в цивілізованому громадянському суспільстві.

Для розв'язання цих задач вчитель має керуватися такими правилами, незалежно від стажу роботи, категорії, технології, яку він використовує: 

  формуєте.

   пов'язаною з вивченням предмета.

  розбіжностей між фактами, що спостерігаються, та наявним знанням.

   навчально-пізнавальної діяльності, навчайте їх вчитися.

 необхідністю.

Щоденний обов'язок вчителя – зацікавити предметом, показати необхідність його вивчення для практичного використання в житті. Готуючи невеликі бесіди, проблемні запитання, добірку задач з практичним змістом, цікаві історичні довідки - таким чином, зацікавлюючи учнів темою, що вивчається, можна сформувати в них потребу в нових знаннях. Вважаю, що не завжди мотивація навчальної діяльності повинна складати окремий етап уроку. Цю роботу по можливості потрібно проводити впродовж всього уроку. Показую учням прикладну спрямованість даної теми та важливість цих знань. Так, наприклад, вивчаючи тему «Площа прямокутника» (5-й клас) даю завдання додому: «Підрахуйте, будь-ласка, скільки необхідно купити фарби для вікон, дверей та підлоги, щоб здійснити ремонт вашої кімнати з відомою витратою фарби на 1кв.м?»

        При якісному засвоєнні учнями навчального матеріалу важливу роль відіграє проблемне навчання. Продумана вчителем організація пошукової діяльності учнів

забезпечує оволодіння міцними знаннями на основі активізації їх розумової діяльності. На мою думку знання, які здобуваються шляхом роздумів та міркувань, значно міцніші, ніж ті, що подані в готовому вигляді.

Стійкою і тривалою є лише та зацікавленість, яка створюється проблемною ситуацією, яка отримана в процесі дослідження. Наприклад, вивчення властивостей прямокутного трикутника (залежність між висотою, проведеною з вершини прямого кута на гіпотенузу і проекціями катетів на гіпотенузу; залежність між катетом, гіпотенузою і проекцією цього катета на гіпотенузу) можна розпочати з повідомлення такого факту: балка, поперечний переріз якої прямокутник, має найбільше навантаження тоді, коли його перпендикуляри, опущені з протилежних вершин на одну й ту саму діагональ, ділять її на три рівні частини.

Після цього пропоную учням таку задачу: з колоди, діаметр якої 8 дм, треба вирізати балку найбільшої міцності. Визначити розміри балки.

Аналізуючи задачу та будуючи її математичну модель, зроблено висновок: треба в першу чергу знайти катети АВ і ВС прямокутного трикутника ABC, якщо відомо гіпотенуза АС = 8дм, і проекції катетів AM = 3 дм, МС = 7дм. А це для нас стандартна класична задача.

 Формуванню соціальних, комунікативних, інформаційних компетенцій чи не найбільше сприяють дидактичні ігри та нетрадиційні уроки. В своїй практиці  використовую такі ігри: «Хто швидше?», «День і ніч» «Ромашка», «Математичне доміно», поетичні хвилинки на уроках математики  тощо.

У процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватись, розвивається увага, прагнення до знань. Захопившись грою, учні не помічають, що навчаються, пізнають і запам'ятовують нове, орієнтуються в незвичних ситуаціях, набираються досвіду. У них формується почуття відповідальності за успіхи у навчанні всього колективу і свої особисті досягнення. Так реалізуються всі необхідні компетентності. Отже, дидактичні ігри на уроках математики найчастіше рекомендую використовувати як певний елемент уроку –  у вигляді ігрової ситуації, окремої конкретної гри, задачі цікавого змісту. В своїй практиці проводжу

нестандартні уроки, які не лише містять елементи гри, а й є дидактичною грою за змістом і пов'язані певним сюжетом та ідеєю. Це урок-гра, урок-змагання, урок-КВК, уроки-конкурси, вікторини, мандрівки, ділові та рольові ігри.

На мою думку, навчання стане творчим процесом тоді, коли воно сплановане як пошукова діяльність самих учнів. З цією метою використовую інтерактивні методи навчання, які максимально стимулюють пізнавальну самостійність, творчу активність та ініціативу школяра. Саме таким чином формуються та розвиваються соціальні компетентності.

     Так, наприклад, на уроці алгебри у 7 класі під час розгляду теми «Властивості степеня з натуральним показником» пропоную застосування інтерактивної технології «Ажурна пилка» протягом 30 хв уроку. Метою використання такої технології є формування наступності та взаємозв’язку між вивченим на попередньому та наступному уроках самостійно учнями.

Напередодні роздаю кожному учневі картку певного кольору з номером на ній (від 1 до 3), сформувавши при цьому 3 групи по 3 учні в кожній. Групи отримали певні завдання: «червоні» – сформулювати, довести та пояснити на прикладах властивість степеня з натуральним показником: «множення степенів з однаковою основою»; «сині» – сформулювати, довести та пояснити на прикладах властивість степеня з натуральним показником: «піднесення степеня до степеня»; «жовті» – сформулювати, довести та пояснити на прикладах властивість степеня з натуральним показником: «піднесення до степеня добутку».

Вправа будується за такими етапами:

1. Учням пропонується об'єднатися в групи відповідно до кольору картки, яку вони отримали («домашні групи»). У «домашніх групах» учні обмінюються інформацією, проводять взаємоопитування, розв'язують завдання підготовлені вдома, заданого зразка;

2. Потім учні об'єднуються в групи відповідно до своїх номерів («експертні» групи). У кожній з цих груп опиняються учні з кожної «домашньої» групи, і в цій же групі кожен учень доводить своє завдання, з відповідними записами у зошитах.

По завершенні цієї роботи підводяться підсумки,  із зазначеними питаннями:

  1. Про які властивості степеня з натуральним показником  ви довідались?
  2. Сформулюйте властивості степеня з натуральним показником .

Аналогічно цю інтерактивну технологію можна використати на уроці геометрії в 7 класі під час введення понять бісектриси, медіани та висоти трикутника.

Практика доводить, що застосовувати інтерактивну технологію «Ажурна пилка» варто для  учнів середньої ланки (5-7 класи).

         При поясненні нового матеріалу продуктивними є деякі активні методи навчання, зокрема, метод евристичних питань. При такому поясненні учні значно активніші, і вчитель дістає швидку зворотну інформацію, яка дає можливість одразу уточнити незрозуміле для учнів. Так, наприклад, у геометрії 9 клас при вивченні теми «Ламана. Многокутник», чи з алгебри 8 клас «Неповні та повні квадратні рівняння»  застосовую технологію «Мозковий штурм». Наприклад, коли записано в одній колонці завдання, а в іншій – кілька відповідей, серед яких тільки одна правильна .

       Ефективність уроку і навчально-виховного процесу в цілому тісно пов'язані з формуванням в учнів інформаційних компетентностей та компетентностей саморозвитку та самоосвіти. Першочерговим завданням вчителя є: навчити своїх учнів самостійно мислити, аналізувати, співставляти й узагальнювати, робити правильні висновки, розвивати уважність, наполегливість, організованість, обов'язково враховувати індивідуальні особливості учнів. Важливо також навчити дитину не переказувати вивчене, а осмислено сприймати програмовий матеріал, застосовувати вивчене при розв'язуванні задач, користуватися довідковим матеріалом. Формування цих компетентностей в учнів розпочинаю з 5 класу. Спочатку навчаю їх складати план і тези прочитаного, виділяти головне, знаходити

відповіді на поставлені запитання, користуватися таблицями, опорними схемами тощо. Звісно, що вміння і навички потім поглиблюються в старших класах.

Учні не тільки вміють добувати інформацію з підручників та посібників, а й користуються послугами Інтернету, що дуже важливо в наш час. Зокрема, на моєму блозі  http://matematikaua.blogspot.com/  створено розділ «Інтерактивні вправи», де учні мають змогу в режимі on-line перевірити рівень своїх знань з математики. Учні 7 класу на сайті www.ranok.ua, зареєструвавшись, мають можливість виконувати тренувальні контрольні роботи, а я можу відслідковувати їх результати з метою подальшої корекції їх помилок уже безпосередньо в класі.

      Особливу увагу звертаю на самостійну роботу учнів, організовуючи як навчальні, так і контролюючі діагностичні самостійні роботи навчального характеру. Всі самостійні роботи підбираю так, щоб завдання були диференційовані, враховуючи індивідуальні особливості учнів. Наприклад, у 8 класі при вивченні теми «Квадратні рівняння» тим учням, які засвоюють матеріал важче, даю картку-підказку, де показано приклади розв'язання таких рівнянь. Одним із найефективніших засобів формування творчої особистості є творчі самостійні роботи, в яких учні отримують принципово нові знання, закріплюють навички самостійного пошуку знань. Проблемні і творчі завдання отримують учні, які швидше справились з самостійною роботою. Наприклад, при проведенні самостійної роботи з теми «Співвідношення між сторонами і кутами в прямокутному трикутнику» учні, які раніше справились із завданням, отримують задачу: Знайдіть радіус вписаного у рівносторонній трикутник кола і радіус кола, описаного навколо нього, якщо сторона трикутника дорівнює а.

До активної участі у навчально-виховному процесі спонукає система організації контролю знань, який тісно пов'язаний з оцінкою, що фіксує відповідність чи невідповідність критеріям. Контроль за засвоєнням навчального матеріалу розпочинається з перевірки домашнього завдання, яку я проводжу різними способами: самоперевірка та взаємоперевірка за зразком, перевірка різними

методами, математичний диктант, спринт-робота тощо. В процесі контролю знань використовую також такі форми, як тестування, теоретична розминка, тематична робота. Для цього завдання готую диференційовані, як за рівнем складності, так і з врахуванням індивідуальних особливостей учнів.

К. Ушинський зазначав, що основне завдання педагога не змушувати, а заохочувати школяра до навчання. Тому, використовуючи різні форми заохочення: схвалення, похвала, авансування особистості; нагорода, присвоєння титулів «Розумник», «Винахідник», емоційне, несловесне спілкування з дітьми (погляд, жест, міміка тощо)  вдало підтримують успіх учнів.

Формуванню життєвих компетентностей сприяє не лише навчання, а й позакласна робота з математики. Вона поглиблює і розширює знання учнів, отримані на уроках, підвищує зацікавленість предметом, привчає їх до самостійної творчої роботи, розвиває ініціативу, виховує почуття відповідальності за доручену справу. Стало традицією у Червонопільській  школі проводити тижні математики, конкурси, олімпіади, випуск математичних газет, складання кросвордів, казок, написання рефератів, участь в інтерактивних конкурсах «КЕНГУРУ», «Мультитест».

       Я навчаю дітей математики не тільки для того, щоб вони отримали певну суму знань, а й навчилися думати, знаходити компроміси, виділяти головне, критично ставитись до будь-яких аргументів, висувати гіпотези і перевіряти їх на практиці.

     

ІІІ. Висновки та рекомендації

Таким чином, компетентнісний підхід не заперечуючи значення знань як таких, змінює погляд на їхню сутність, знання розглядаються не як самоціль, а як засіб розвитку та виховання особистості учня, виховуючи лише ті знання, що мають для учнів суб’єктивну цінність. Тому акцент у цілепокладанні під час компетентнісного навчання зміщується з того, чого хоче досягти вчитель, на те, що потрібно учневі. Крім того, вчитель має пам’ятати, що він готує не математиків-професіоналів, а насамперед всебічно розвинену особистість, і цю роботу він виконує не один, а в тісному єднанні з вчителями усіх шкільних предметів.

Головне завдання вчителя – розвиток здібностей і навичок учнів, підвищення престижу знань, формування математичних компетентностей, вміле використання випускниками набутих у процесі навчання вмінь і практичних навичок у повсякденному житті. Вчитель повинен знайти шлях до особистості учнів через звернення до їх життєвого досвіду, через підбір задач практичного змісту, через використання історичного матеріалу, що викликає інтерес учнів до предмета, формує у них певні компетентності.

Впровадження досвіду може бути використане для забезпечення створення умов для розвитку творчої особистості дитини, створення атмосфери співробітництва взаємодії вчителя та учня, досягнення певного стандарту освіти.

ІV. Бібліографія

  1. Журнал «Математика в школі» № 10, 11, 12, 2011 р. Яків Бродський та інші «Компетентнісний підхід у навчанні математики», Олександр Глобін «Компетентнісний підхід у навчанні та стандарт шкільної математичної освіти».
  2. Журнал «Освітянин» №1, 2008 р. Калугіна О.Р. «Шляхи формування предметної компетенції на уроках математики»
  3. «Компетентнісний підхід у сучасній освіті. Світовий досвід та українські перспективи» під. ред.. О.В.Овчарук. 2004 р.
  4. Журнал «Математика в школі» - 2005 р. № 5. Раков С.А. «Формування математичних компетентностей випускника школи, як місія математичної освіти».
  5. Компетентнісний підхід до навчання учнів на уроках математики . Методичний посібник для вчителів. Харків 2009 р.

ДОДАТКИ

Додаток 1 «Способи формування ключових компетентностей»