Додаток
до листа Департаменту науки
і освіти Харківської обласної
державної адміністрації
від 22.09.2014 № 04-07/3683
Методичні рекомендації щодо проведення уроків «Захист інформаційного суверенітету України та інформаційна безпека дітей та молоді»
Національна експертна комісія України з питань захисту суспільної моралі зазначає, що на стан інтелектуально-духовного розвитку нації і морального здоров’я громадян значною мірою впливає зміст сучасного інформаційного простору. За сучасних умов інформаційна продукція справляє все більший вплив на стан громадської думки в Україні, стає одним із найважливіших факторів забезпечення національної безпеки.
Останні події в Україні загострили потребу негайного вжиття заходів щодо захисту інформаційного простору країни, недопущення навали інформаційної продукції, яка пропагує національну та релігійну ворожнечу, расизм, українофобію, антисемітизм та інші види ксенофобії, насильство с усіх його проявах, приниження й образи особистості або нації за національною ознакою, посягання на конституційний лад, державні інститути та територіальну цілісність України, деформації світоглядних основ життя дітей та молоді.
Нині кожний громадянин України має володіти високим рівнем культури у сфері інформаційної безпеки країни, суспільства, особистості, розуміти механізми інформаційного (інформаційно-психологічного) впливу та захисту від нього. Її формування тісно пов’язане із навчанням та вихованням.
Актуальність даної проблеми обумовила необхідність проведення у загальноосвітніх навчальних закладах тематичних уроків щодо захисту інформаційного суверенітету України та інформаційної безпеки дітей і молоді.
Враховуючи той факт, що соціальними об’єктами інформаційної боротьби є як окрема особистість, певні соціальні групи, так і суспільство загалом, ціла країна, доцільним є проведення уроків, різноманітних виховних заходів з питань захисту інформаційного суверенітету України та інформаційної безпеки дітей і молоді.
Готуючись до уроку, вчитель має враховувати, що вирішення проблеми захисту інформаційного суверенітету України та інформаційної безпеки дітей і молоді потребує системного підходу, постійної уваги з боку педагогічних працівників, батьків та громадськості.
При цьому основи інформаційної безпеки особистості мають закладатися на початкових стадіях її формування, у молодшому шкільному віці, та доповнюватися протягом усього періоду навчання у загальноосвітньому навчальному закладі. Процес виховання повинен ґрунтуватися на традиціях і принципах, що не суперечать діючим нормам і правилам суспільної поведінки, культурним ідеалам. Дитина має розуміти та приймати норми й традиції свого народу і своєї країни. Долучаючись до досягнень світової культури, вона повинна віддавати пріоритет вітчизняним зразкам, які також входять до складу світової культури. Важливим елементом в системі виховання є патріотизм, який сприяє формуванню стійкої в соціальному, психологічному й інформаційному аспекті особистості, а також визначає особливості інформаційного сприйняття.
Зважаючи на вікові та індивідуальні особливості, наявний досвід учнів, сформованість у них знань, умінь та навичок щодо інформаційної безпеки, учитель має добирати зміст уроку, відповідні йому прийоми та методи, форми діяльності.
Інформаційна безпека – це стан захищеності суспільства, держави, особистості, стан захищеності інформаційних ресурсів, які забезпечують прогресивний розвиток життєво важливих сфер суспільства.
Складові інформаційного середовища України – інформаційні ресурси та інформаційна інфраструктура – сьогодні значною мірою визначають рівень і темпи соціально-економічного, науково-технічного і культурного розвитку країни.
Головна інформаційна загроза національній безпеці – це загроза впливу іншої сторони на інформаційну інфраструктуру країни, інформаційні ресурси, на суспільство, свідомість, підсвідомість особистості, з метою нав’язати державі бажану (для іншої сторони) систему цінностей, поглядів, інтересів і рішень у життєво важливих сферах суспільної й державної діяльності, керувати їхньою поведінкою і розвитком у бажаному для іншої сторони напрямку.
Власне, це є загрозою суверенітету України в життєво важливих сферах суспільної й державної діяльності, що реалізовується на інформаційному рівні.
Соціальними об’єктами інформаційної боротьби є індивід (особистість), соціальні групи, суспільство та країни. Об’єктами інформаційної боротьби є свідомість і підсвідомість індивіда, колективна свідомість, а також інформаційні ресурси та інші складові інформаційного середовища (телекомунікаційні мережі, радіо- та телестудії тощо).
Наслідками інформаційних впливів такого виду можуть бути цілий ряд інформаційно-психологічних небезпек:
Учитель має донести до учнів, що засоби масової інформації є важливим елементом системи забезпечення інформаційної безпеки України. ЗМІ інформують громадськість про події в Україні та світі, в т.ч. про діяльність органів державної влади; впливають на формування громадської думки; створюють своєрідні зворотні зв’язки між владою та громадськістю.
Сьогодні засоби масової інформації мають великі можливості маніпулювати масовою свідомістю. Тож сучасній людині важливо вміти розрізняти маніпуляції, усвідомлювати їхні наслідки, щоб ефективно протистояти їм.
Для формування в учнів методів ефективного протистояння маніпуляціям учитель має враховувати, що критичне мислення не означає негативності суджень або необґрунтованості критики. Це зважений і вдумливий розгляд різних, а часом і протилежних підходів і розумінь проблеми з метою прийняття обґрунтованих рішень та формулювання оцінок. Термін «критичне» в такому контексті найбільш адекватний слову «аналітичне».
Орієнтація на критичне мислення передбачає несприйняття будь-якої думки або оцінки «на віру», а намагання сформувати власну думку чи судження про явище чи подію. Критичне мислення завжди діалогічне, тобто передбачає дискусії, у процесі обговорення висуваються критерії мислення, ідентифікуються й обговорюються життєві контексти.
Найбільш ефективними прийомами та способами формування критичного мислення, які вчитель може використовувати під час проведення уроку, є такі:
Під час проведення уроків та позакласної роботи учителям-предметникам, класним керівникам слід звернути особливу увагу на використання матеріалів Конституції України щодо прав і обов’язків особистості стосовно питань державотворення, суверенітету, законності.
Так, навчальною програмою предмета «Правознавство» (практичний курс) у 9 класі передбачено вивчення теми «Що таке Конституція. Як Конституція врегульовує життя громадян України» в розділі 1 «Правила і закони у суспільстві та твоєму житті». Під час уроку особливу увагу слід звернути на статті № 1-3, 5, 6, 8, 9, 11, 12, 15, 17, 18 Конституції України.
У ст. 17. Конституції України зазначено: «Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього українського народу».
Специфіка забезпечення національної інформаційної безпеки знайшла відображення в законах України «Про основи національної безпеки України», «Про концепцію національної програми інформатизації», «Про національну програму інформатизації», а також у Стратегії національної безпеки України, яка затверджена указом Президента. У Законі «Про основи національної безпеки України» вперше дано офіційну оцінку значущості й системної сутності інформаційної безпеки як невід’ємної складової національної безпеки України.
У законі України «Про основи національної безпеки України» окремою сферою визначена інформаційна. Цим же законом визначені такі основні напрями державної політики з питань національної безпеки України в інформаційній сфері:
Інформаційна безпека є однією із суттєвих складових частин національної безпеки країни. Її забезпечення в значній мірі сприяє досягненню успіху при вирішенні завдань у політичній, військовій, соціальній, економічній та інших сферах державної діяльності, суттєво впливає на розв’язання внутрішньополітичних, зовнішньополітичних та військових конфліктів.
Учитель має підкреслити, що будучи суб’єктами інформаційної безпеки, громадяни України на виборах, референдумах, через інші форми безпосередньої демократії, а також через органи державної влади та місцевого самоврядування висловлюють і реалізують своє бачення національних інтересів України в інформаційній сфері, засобів їх захисту; привертають увагу суспільних і державних інститутів до небезпечних явиш і процесів в інформаційній сфері; захищають власні права та інтереси в інформаційній сфері всіма законними способами та засобами.
Доцільно розглянути з учнями види інформаційних прав і свобод людини та їх зв’язок з іншими правами та свободами людини. Так, право на інформацію пов’язане з правом на свободу світогляду і віросповідання, що включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність (ст. 35). Реалізація права на освіту (ст. 53) неможлива без вільного інформаційного обміну між людьми. Процес навчання означає, перш за все, пошук і отримання необхідної інформації.
Навчальною програмою предмета «Основи здоров’я» у 7 та 8 класах передбачено вивчення теми «Інформаційна безпека» у розділі «Соціальне здоров’я». На уроках основ здоров’я формуються такі поняття: інформація, інформаційна зброя, інформаційний простір, інформаційна безпека; розглядаються питання впливу інформаційної зброї на здоров’я людини. Щоб сформувати в учнів уміння протистояти впливу інформаційної зброї, слід розглянути принципи її дії та негативні наслідки.
Ураховуючи практичне спрямування предмету, на уроках основ здоров’я слід відпрацьовувати відповідні методи захисту, наприклад, такі:
Учитель може запропонувати підліткам поміркувати над такими питаннями: за якими ознаками слід вибирати інформацію, щоб вона не зашкодила здоров’ю? Які ризики для життя людини можуть представляти інформаційні технології? Як зменшити негативний вплив на здоров’я ЗМІ, Інтернету, реклами?
Доцільним є використання методів аналізу ситуацій, рольових ігор, тренінгових вправ, створення антиреклами, розробка міні-проектів, дослідницьких проектів щодо інформаційних впливів.
Інтернет-технології стали природною частиною життя дітей та сучасної молоді. Невміння працювати з комп’ютером і орієнтуватися в Інтернет-просторі в сучасному суспільстві можна порівняти з невмінням писати й читати. Комп’ютер є не тільки розвагою, але й засобом спілкування, самовираження та розвитку. Існує велика кількість спеціальних сайтів, адресованих дітям різного віку.
Самостійне пізнання інформаційного світу дозволяє розширити коло інтересів дитини і сприяє її додатковій освіті, спонукає до кмітливості, привчає до самостійного розв’язання задач, формує навички спілкування з людьми. Але у цьому є й негативний бік: відсутність життєвого досвіду, як правило, підвищує ризик зіткнутися з онлайн-загрозами.
Такі психологічні особливості, як недостатня розвиненість саморегулятивних механізмів, слабкий вольовий і емоційний контроль, імпульсивність поведінки, роблять дітей найбільш вразливими для інформаційних загроз. Діти не можуть реально оцінювати рівень достовірності й безпеки інформації, що містить Інтернет-простір.
Питання безпеки дітей та молоді у мережі Інтернет розглядається на уроках інформатики під час вивчення таких тем: «Пошук даних в Інтернеті» (3 клас), «Електронне листування» (4 клас), «Комп’ютерні мережі» (6 клас), «Основи Інтернету. Всесвітня павутина й пошук в Інтернеті» (9 клас), «Служби Інтернету» (10 клас).
Однак слід пам’ятати, що ставлення дитини до комп’ютера та Інтернету формують дорослі на власному прикладі. Тому увага батьків до Інтерент-безпеки дітей є дуже важливою.
Під час проведення освітньої роботи серед батьків педагоги мають розглянути питання онлайн-безпеки підростаючого покоління поза школою. Саме в родині закладаються основи поведінки дитини в реальному світі, і віртуальний простір – не виключення. Батькам слід приділяти серйозну увагу вихованню дітей і підвищенню їхньої обізнаності про загрози інформаційного середовища.
Необхідно пам’ятати, що комп’ютер для дітей є інструментом навчання і розвитку, а не тільки розваг та ігор. Незважаючи на широкі можливості віртуального спілкування, воно не може виключати і замінювати реальних стосунків між людьми.
Дорослі мають допомогти дитині знайти альтернативні інтереси та обов’язки, наприклад:
Не зайве нагадати педагогам і батькам учнів, що культура читання є необхідною передумовою розвитку інформаційної культури особистості й суспільства загалом: її не можна сформувати у суспільстві, яке не читає. Варто пам’ятати про глибинні духовні зміни, що їх здатне спричиняти читання. Комунікативна сутність читання, утвердження за його посередництвом загальновизнаних культурних норм сприяють взаєморозумінню між людьми, толерантності, пом’якшенню й гуманізації внутрішнього життя у суспільстві, контактам між народами.
Для попередження, усунення й нейтралізації різноманітних інформаційних загроз для дітей та молоді необхідно зосередити зусилля педагогів, вихователів, батьків на розвитку в учнів таких особистісних якостей, як інформаційна стійкість, інформаційна культура та системність.
Інформаційна стійкість – це здатність людини протистояти деструктивному інформаційному впливу на свою свідомість і психіку.
Інформаційна культура особистості повинна надати їй чітке уявлення щодо того, споживання якої інформації є бажаним, а якої – ні. Однією з основних функцій інформаційної культури є формування інформаційно-стійкої особистості шляхом усвідомлення нею існуючих загроз від інформації.
Системний підхід дозволяє найбільш адекватним чином інтерпретувати та класифікувати інформацію, що надходить, виявляти явні й приховані фактори, причинно-наслідкові зв’язки, внутрішню логіку подій.
У педагогічному арсеналі багато форм, прийомів і методів роботи, які можуть бути ефективними під час проведення даних уроків. Це – інформаційні повідомлення, бесіди, круглі столи, інформ-дайджести, усні журнали, брейн-ринги, конкурси, читацькі конференції, колективні творчі справи, тематичні вечори, тижні права, класні години тощо. Виходячи з необхідності формування в учнів не тільки знань, а й навичок і переконань, доцільними будуть диспути, дискусії, етичні бесіди.
Для попередження маніпулятивного впливу на особистість з боку ЗМІ, суспільних і релігійних об’єднань педагогам-вихователям, класним керівникам слід звернути особливу увагу на підвищення власної інформаційної стійкості та формування відповідних якостей у дітей та учнівської молоді.
Список літератури
Покроєва Л.Д., 731-21-31