❗️♻️ Публічне звернення до депутатів щодо змісту сміттєвої реформи

Автори документу – Коаліція #я_за_сміттєву_реформу:

Шановні депутати Верховної Ради! Ми – представники громадських екологічних організацій та експерти, підтримали розгляд нового закону України про відходи 2207-1-д у першому читанні в Верховній Раді, і наголошуємо на важливості не гальмувати його доопрацювання та прийняття.

Кожен день, який ми втрачаємо не приймаючи новий закон – шкодить довкіллю України та здоров’ю людей, адже більше 90% всього сміття в Україні зараз викидається просто неба. Ми не хочемо жити в смітті!

Втім, ми хочемо наголосити – текст проєкту закону в тій версії, яка є базовою зараз, містить положення, які суперечать поняттю реформи та повторюють попередні помилки ЄС. Він не створює умов для переходу з лінійної («виробляй - споживай - викидай») до циркулярної економіки («виробляй без відходів - споживай без відходів - повертай непотріб у виробництво»). Наше дослідження, як це виправити, ми публікуємо в цьому документі, а тут – наші правки в форматі таблиці.

Однією з причин, чому в законопроєкті так недоопрацьовані інструменти ієрархії, називається те, що він є лише «рамковим» і більш детальні речі будуть описані не в ньому. Але це – стратегічна помилка.

В той час як в ЄС діє Директива, яка описує загальні положення та принципи циркулярної економіки, в кожній конкретній країні ЄС, наприклад, Франції діє свій деталізований закон (кодекс) про відходи, який іде в деталі та закладає конкретні інструменти реалізації, а уже за ним – слідують закони про окремим групи відходів.

Без цих деталей – закон буде декларативним. Але наші пропозиції допоможуть це виправити!

Наші три вимоги ❗️

1. Розблокувати європейські інструменти циркулярної економіки –  розширену відповідальність виробника, ринок вторсировини, а також включити ті, які зараз не описані взагалі.
   
2. Прибрати монополію на ринку відходів, а навпаки - чітко прописати координацію між органами місцевого врядування та ОРВВ (та іншими суб’єктами господарювання), щоб забезпечити вільний доступ на ринок  гравцям, в тому числі світовим, та доброчесну конкуренцію

3. Зафіксувати єдиний загальнодержавний орган, який відповідає за реалізацію політики з управління відходами, щоб унеможливити розпорошення повноважень.

Далі ми наводимо конкретні обґрунтування та пропозиції.

Блок I.

Розблокувати європейські інструменти

циркулярної економіки

1.1. Зобов’язати виробників самостійно нести відповідальність за управління відходами від своєї продукції,

а не просто «відкупитися» податком.

Стаття 10, пункт 2 пропонує наступні «альтернативи» для виробника по виконанню розширеної відповідальності:

«створення (приєднання до) організації колективної розширеної відповідальності виробника, створення організації індивідуальної розширеної відповідальності виробника, сплати екологічного податку»

По-перше, згідно з європейською моделлю ієрархії відходів (див. прикріплений малюнок вище), екоподаток є СКЛАДОВОЮ моделі РВВ на рівні захоронення відходів, а ніяк не його альтернативою. ОРВВ платить екоподаток на рівні спалювання та видалення  відходів, але про решту процесів – рециклінг, підготовка до повторного використання, і головне - запобігання утворенню відходів - ОРВВ піклується самостійно.

По-друге, цей пункт містить в собі чіткий ризик корупційної складової: замість того, щоб наділити виробників чіткими правами та обов’язками за створення в Україні інфраструктури зі збирання, рециклінгу продукції та забезпечення її повторного використання, Держава натомість дозволяє виробникам «відкупитись».

І цим ризикує повторити сумнозвісний досвід ДП «Укрекоресурси». Це підприємство з 2005 по 2014 рік збирало з виробників продукції у тарі та пакованні утилізаційний збір, і ці гроші (близько 1 млрд. грн.) були розкрадені. Подібна система альтернатив також має сумний досвід реалізації в сусідній Росії, адже через несправедливу судову і правоохоронну систему – викликає безліч зловживань.

По-третє, наразі закон не встановлює граничних строків введення в дію інших галузевих законів щодо систем РВВ для окремих видів продукції - це ризик того, що принцип РВВ не буде реалізований синхронно із введенням в дію Рамкового (1 січня 2022 року) і тоді весь сенс реформи взагалі зникне, а у сфері виникне ситуація гірша, ніж зараз.

Рішення:

• прибрати «альтернативу» у вигляді екоподатку на захоронення та встановити конкретні строки для введення в дію моделі розширеної відповідальності виробника;
• забезпечити прозорий конкурентний ринок організацій РВВ, щоб незалежно від розміру компанії-виробника – його інтереси не порушувались;
• Держава повинна забезпечити контроль над виконанням обов’язків всіма гравцями ринку (Прим. і це одна з вагомих причин для скорішого прийняття Закону про екологічний контроль).

1.2. ОРВВ мусять створюватись виключно виробниками,

та мати статус неприбутковості

Стаття 10, пункт 3, який був в первинній версії законопроєкту 2207-1, звучала так:

«3. Організації колективної розширеної відповідальності виробників та організації індивідуальної розширеної відповідальності виробників створюються та реєструються як неприбуткові організації, їх управління здійснюється виключно виробниками продукції.»

Але в версії 2207-1д – її прибрали, що створює ризики для відмивання коштів через організації розширеної відповідальності виробників.

Рішення: повернути цю статтю в редакції законопроєкту 2207-1.

1.3. Встановити дієвий інструмент стимулювання виробників

НЕ ухилятись від зобов’язань.

Рішення: За невиконання цільових показників ОРВВ втрачає фінансову гарантію, яка перераховується в екофонд центрального органу виконавчої влади, який реалізує політику з управління відходами та виключається з Єдиної державної електронної системи управління відходами. Для поновлення можливості реалізовувати свої функції ОРВВ повинна забезпечити нову фінансову гарантію та пройти процедуру аудиту.

1.4. Встановити високий екологічний податок

на захоронення та спалювання відходів

Один із найсильніших стимулів, який привів до стрімкого зростання кількості пунктів продажу або благодійності вторинних продуктів (секонд-хенд), а також заводів з рециклінгу відходів, та в цілому, запобігання утворенню відходів в ЄС - це встановлення високого податку на захоронення та спалювання (в Україні це податок на викиди в атмосферне повітря) відходів. Натомість екоподатки в Податковому Кодексі України зараз є мізерними: захоронення тонни ТПВ коштує 5 грн.

При цьому в законі 2207-1-д відсутні жодні положення про зміни до податкового кодексу, які би суттєво підвищили податки на захоронення та викиди в атмосферне повітря, а також відсутні додаткові зміни про впровадження податків на спалювання сміття.

Рішення: разом із законом про відходи внести зміни до Податкового кодексу та суттєво збільшити податок на захоронення, на викиди в атмосферне повітря, а також запровадити новий податок на спалювання і встановити його стимулюючий рівень .

Якщо такі зміни вже неможливо реалізувати технічно – підготувати окремий законопроєкт про внесення правок до Податкового кодексу стосовно змін в блоці екоподатків і розписати поступове збільшення - протягом 10 років.

1.5. Повернути поняття

«володілець відходів» замість «власник відходів»

В оригінальній версії законопроєкту 2207-1д містилось поняття «володільця відходів» (аналог waste holder у Європейській директиві про відходи):

9) володілець відходів — фізична особа, юридична особа та фізична особа-підприємець, яка утворює відходи або ж у володінні якої знаходяться відходи;

Це поняття дозволяє розділити відповідальність за неналежне виконання зобов’язань по запобіганню утворення та управлінню відходами по всім учасникам ланцюжка – виробник, перевізник, завод-переробник, людина, адже кожен із них несе свою частину відповідальності.

Натомість у версії 2207-1-д це поняття прибрали, і ввели більш застаріле – власник відходів. Але хто є власником пластикової пляшки, яку викинули в річку в Карпати (і як наслідок – хто винен?). Компанія виробник? Людина, яка її не донесла до баку для роздільного збору? Кожен із них має нести свою частину відповідальності, і це частина успіху «сміттєвого» законодавства в ЄС. 

Окрім того, в Німеччині діє більш конкретне визначення, яке попереджує плутанину із утворювачем відходів (яка наразі існує навіть серед експертів):

“володілець відходів - фізична особа, юридична особа та фізична особа-підприємець, яка має фізичний контроль над такими відходами;”

- саме факт фізичного контролю реалізується в праві володіння.

Рішення: в блоці визначення, а також в УСІХ інших місцях в тексті законопроєкту, прибрати поняття власника, та повернути – володільця.

1.6. Визначення умов для створення

генералізованої / універсальної ОРВВ

Виробники продукції, відходи від якої неможливо переробити (недопалки, жуйки, одноразові засоби гігієни та ін.) зможуть самостійно або шляхом об’єднання в одну організацію для управління своїми відходами об'єднуватися в організацію розширеної відповідальності виробника.

Це інновація (ми хочемо, щоб Україна стала прикладом для всього світу) - бо наразі в світі тільки починають говорити про таку концепцію. По суті, такий інструмент є синонімом податку на продукцію, відходи від якої можливо тільки спалити із відновленням енергії за пріоритетами ієрархії відходів. Але у зв’язку із тим, що витрачання грошей з податків в Україні - не цільове, то вони не вирішать проблему, а перенесуть відповідальність на споживача.

Ми хочемо, щоб саме виробники такої продукції мали змогу креативно підійти до збирання своїх відходів із відповідними інформаційними компаніями та освітою.

Блок II. Прибрати монополію на ринку

побутових відходів

2.1. Прозорі правила взаємодії ОМС та ОРВВ

щодо управління потоками побутових відходів

Закон повинен забезпечити відсутність конкуренції за побутові відходи між органами місцевого самоврядування та організаціями розширеної відповідальності виробника і, таким чином, попередити субсидіювання сфери не відповідними фінансовими потоками: тариф для жителів повинен покривати тільки ту частину побутових відходів, на які не розповсюджується розширена відповідальність виробника, а видатки ОРВВ - забезпечувати роздільне збирання тільки відходів від своєї продукції. ОМС та ОРВВ повинно робити все можливе, щоб відходи не потрапляли в не відповідні контейнери.

Важливо, що це повністю узгоджується із існуючою умовою чинного Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а саме (пункт 5 статті 25):

«У разі запровадження роздільного збирання побутових відходів при встановленні цін/тарифів на послугу з поводження з побутовими відходами не враховується вартість операцій з поводження з роздільно зібраними (відсортованими) корисними компонентами цих відходів.»

Чому ж Закон є, а роздільного збирання по всій Україні немає? Тому що немає реального інструменту (РВВ) для фінансування контейнерів та заводів з переробки. І просто надати визначення цьому інструменту для реформи - не достатньо! Але замість вирішення проблеми, 2207-1д пропонує прибрати взагалі вище вказану статтю та покласти весь тягар за управління відходами на платників тарифу!

ОМС мають бути зобов’язані надати всі можливості ОРВВ для виконання цільових показників управління відходами від своєї продукції. Цільові показники управління відходами мають виконувати виключно ОРВВ, тому що саме ОРВВ несе відповідальність за їх досягнення - а не ОМС. Якщо ОРВВ вирішать делегувати цю функцію ОМС на договірних засадах, то тільки в такому випадку ОМС матиме відношення до цільових показників.

Інакше виробники ніколи не досягнуть цільових показників зі збирання та відновлення відходів!

Чому «авторизованих» перевізників повинно бути декілька? Тому що, коли споживач комунальних послуг не отримує цю послугу належної якості, він повинен мати швидкий та дієвий інструмент змінити компанію, яка його обслуговує - у даному випадку перевізника.

Рішення: чітко затвердити законодавче право ОРВВ самостійно організовувати управління відходами від своєї продукції, у тому числі право організовувати роздільне збирання та вивезення самостійно обраними компаніями.

Для контролю потрібно закріпити обрання тільки серед перевізників, визначених в Єдиній державній електронній системі управління відходами. 

2.2. Право ОСББ обирати самостійно перевізника відходів

Згідно з Законом України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» ОСББ може обрати виконавця послуг з вивезення побутових відходів і укласти з ним колективний договір для попередження заборгованості за надану послугу.

Щоб органи місцевого самоврядування (наприклад, керівники міста) мали впевненість, що на ринку представлені тільки «білі» перевізники відходів, орган виконавчої влади, який реалізує політику з управління відходами (Агентство з управління відходами) має запровадити так званий Зелений Стандарт перевізника - реєстр перевізників, які відповідають необхідним пунктам (мають власний автопарк, мають офіційні договори з об’єктом оброблення відходів, оснащені системою трекінгу, на автівку нанесений відповідний знак (з QR кодом, який дозволяє споживачу перевірити автівку в реєстрі і знайти збіг щодо зовнішнього вигляду і номера).

Такий реєстр буде публікуватись шляхом втілення Єдиної державної електронної системи управління відходами, що є частиною реформи, і це сприятиме появі  якісної конкуренції між гравцями (досі не отримав тариф на обслуговування міста такий ефективний представник бізнесу - як “Обухівміськвторресурси”, хоча неодноразово робив спроби взяти участь у конкурсі), тому запроваджувати модель оператора передчасно в умовах високих корупційних ризиків в Україні та відсутності судової реформи!!! 

Щоб не було боргів за послугу вивезення відходів, має працювати відповідна служба при департаментах ЖКГ міст, бо порушники (які не уклали договори на послугу вивезення відходів) за законом несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільну чи кримінальну відповідальність і їх потрібно притягувати до такої відповідальності.

Держава має боротися з порушниками, а не перекладати цю турботу на багатоповерхові будинки.

Рішення: чітко затвердити право ОСББ самостійно обирати перевізника побутових відходів, на які не розповсюджується розширена відповідальність виробника, але серед перевізників визначених в Єдиній державній електронній системі управління відходами.

2.3. Ввести поняття брокер та дилер відходів

Відповідно Директиви про відходи визначення «управління відходами» включає серед іншого діяльність брокерів відходів і дилерів відходів. Навіщо?

В розвинутих країнах існують такі підприємства, які прискорюють процеси економіки та пропонують послуги оператора, який якісно і за меншу вартість виконує функції з управління відходами з причин надійних оптових закупівель в довгостроковій перспективі.

Рішення: Додати визначення

брокер відходів - це суб'єкт господарювання, який організовує відновлення або видалення відходів від імені іншого суб'єкта господарювання, у тому числі такі суб'єкти господарювання, які не набувають відходи у фізичне/фактичне володіння

дилер відходів - суб'єкт господарювання, що здійснює придбання та послідуючий продаж відходів, у тому числі дилери, які не набувають відходи у фізичне/фактичне володіння

2.4. Прибрати систему подвійного ліцензування для небезпечних відходів та створити умови для реального контролю

 та простежуваності відходів         

В доопрацьованій версії законопроекту знову з’являється примара чинного закону України «Про відходи»: від підприємств, які займаються відходами, що не є небезпечними, вимагається отримання дозволів, а від підприємств з управління небезпечними відходами - і дозволів, і ліцензій.

Однак, «паперове» регулювання не зумовлює дійсний контроль за матеріально-технічним забезпеченням підприємств, а створює корупційну складову (кейси Злочевського, Лук’янчука http://figurant.com.ua/novosti/korumpovanij-eks-posadovets-sergij-luk-yanchuk-zabrudnyuye-vidhodami-zemli-zaroblyayuchi-miljoni/) тому знайти небезпечні відходи в полях і лісах стало нормою для наших реалій.

Декларативна згадка про електронну систему поводження з відходами в тексті законопроєкту зараз не відповідає на запитання: як саме буде відбуватися контроль за тим, куди насправді потрапляють зібрані відходи.

Єдиний спосіб уникнути псевдо-утилізації – контролювати стейкхолдерів на рівні конкретних  транзакцій прийому-передачі та онлайн GPS-трекінг перевезення відходів, а не паперових декларацій.

Рішення: запровадити повідомний характер (реєстрацію в Єдиній державній електронній системі управління відходами) для суб’єктів господарювання у сфері вивезення сортованих відходів, у тому числі, для брокерів та дилерів;

а для інших суб’єктів господарювання у сфері управління відходами, в тому числі небезпечних, - єдину дозвільну систему із обов’язковою виїзною перевіркою матеріально-технічного оснащення об’єктів оброблення небезпечних відходів. Висновки перевірки із фото- і відеофіксацією повинні бути завантажені в Єдину державну електронну систему з управління відходами.

Блок III. Ввести єдиний державний орган, який відповідає за реалізацію політики з

управління відходами

В поточному тексті законопроєкту повноваження реалізації політики з управління відходами роздроблені між різними органами, що приводить до ситуації яка в Україні є зараз «у семи нянечок - дитина без очей».

Втім, успішні реформи в Україні (наприклад, Прозорро) - це завжди наявність одного органу виконавчої влади, який реалізує політику у тій чи іншій сфері.

Всім відомо, які проблеми із координацією між органами влади є зараз в Україні: відсутність синергії, швидкість прийняття рішення, загальмовування економіки, а значить, і перешкоджання конкурентоспроможності України в світі.

        Єдиний центр прийняття рішень потрібен також для контролю для злагодженої координації між усіма гравцями та попередження зловживань. Наприклад, саме Агентство стимулює партнерство між ОМС та ОРВВ, щоб подолати сміттєву проблему, але збалансовано із врахуванням принципів сталого розвитку, а не мати в кожному районі по заводу та полігону.  

Найбільші ОТГ зможуть залучити інвесторів у будівництво об’єктів з оброблення відходів одразу, а дрібні - з часом долучаться самі - маючи кращу ціну на управління відходами із втіленням пріорітетів ієрархії.

Рішення: зосередити прийняття рішень в сфері на Мінприроди (формує політику) та незалежному Агентстві з циркулярної економіки та управління відходами (реалізує політику).