16.08.2017                                             Реліз №7                                            Стор. з всього 52стор.

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

ДО ПРОЕКТУ

«ЗАКОНУ ПРО ПЕЧЕРИ ТА СПЕЛЕОЛОГІЧНУ ДІЯЛЬНІСТЬ»

Цей Закон визначає правові основи організації ініціативної спелеологічної  діяльності та подальший розвиток громадського спелеологічного руху в Україні з пошуку, дослідження та вивчення всіх типів печерних та карстових об'єктів громадськими  спелеологічними організаціями,  відкриття ними нових печер, встановлення правового статусу печер та їх охорони.

Даним законом визнається та закріплюється провідна та специфічна роль недержавних громадських спелеологічних організацій в справі пошуку, відкриття, дослідження та охорони печер як геологічних пам’яток України та регламентуються основні засади такої спелеологічної діяльності.

Закон унормовує та кодифікує правові, організаційні, соціальні та економічні основи базових аспектів спелеологічної  діяльності з дослідження печер громадськими  спелеоклубами та фізичними особами - спелеологами  в інтересах нинішнього та майбутніх поколінь.

Актуальність Закону визначається нагальною потребою узаконювання та нормування суспільного самодіяльного руху спелеологів і його взаємодії з державою й органами місцевого самоврядування. Даний закон дозволить суттєво підсилити захист і збереження печер як унікальних геологічних пам'ятників, буде сприяти відкриттю нових печер та створенню на їх базі геологічних парків як основи туристичного розвитку регіонів, а також забезпечить подальший розвиток спелеологічного руху відповідно до реалій сучасних суспільних і економічних відносин.

Положення даного Закону враховують та визнають особливості таких геологічних об’єктів як печери, унікальну специфіку спелеологічної діяльності громадських організацій - спелеоклубів по дослідженню та збереженню печер, а також роль і місце суб’єктів спелеологічної діяльності як основного виробника і генератора  нових фактографічних даних про печерні і карстові об’єкти України.

Цілі Закону становлять:

Закон відображує й закріплює роль громадських  спелеологічних організацій (спелеоклубів) та ініціативної діяльності спелеологів-аматорів по розвідуванню, проходженні, дослідженні, первинному документуванні та обліку і  охороні печер. Закон визначає функції, повноваження й обов'язки всіх  сторін та учасників спелеологічної діяльності.

Завдання «Закону про печери та спелеологічну діяльність» є регулювання суспільних відносин щодо діяльності громадських спелеологічних організації в справі дослідження печерних об’єктів і подальшого використання та управління цими унікальними природними геологічними комплексами.

Закон спрямований на вирішення наступних задач:

  1. нормалізація та узаконення базових аспектів спелеологічної діяльності з пошуку, дослідження та вивчення всіх типів печерних та карстових об'єктів громадськими організаціями, приватними особами-спелеологами та науковими установами;
  2. забезпечення представлення інтересів спелеоклубів і спелеологів у державних органах на законодавчій основі;
  3. визнання та закріплення ініціативної діяльності та ролі громадських спелеологічних об'єднань - спелеоклубів і індивідуальних спелеологів-аматорів по розвідуванню, перше-проходженню, дослідженню, використанню, обліку та первинній документації печер, визначення їх ролі, місця та прав;
  4. узагальнення досвіду та кодифікація всього спектра відносин спелеологічної діяльності, максимальне врахування функції та інтересів основних сторін цих відносин;
  5. визначення функцій, повноважень та обов'язків всіх сторін спелеологічної діяльності, а також джерел та механізмів фінансування цих функцій.
  6. нормативно-правове регулювання основ використання печер;
  7. формалізація процедур обліку відкритих печер і механізму  кадастрового обліку печер;
  8. розвиток практики екологічно безпечного та ефективного керування печерними ресурсами;
  9. сприяння спелеологічній та екологічній просвіті широких верст  громадськості;
  10. підтримки національного та міжнародного співробітництва в справі захисту природнього стану печер і карстових форм рельєфу;
  11. визначення і нормування специфічної поняттєвої та термінологічної бази спелеологічної діяльності.

Представлений Закон розроблено в контексті вимог реалізації державної програми формування національної екологічної мережі та відповідно до  стратегії збереження геологічного та ландшафтного різноманіття України. Закон забезпечує організацію ефективного використання печер як об’єктів природно-заповідного фонду України та презентації  карстових природних комплексів та об‛єктів населенню України.

Закон взаємопов'язаний із законами України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про природно-заповідний фонд України", "Кодексом України про надра", "Земельним кодексом", "Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки”, "Про  туризм", "Про аварійно-рятувальні служби".

Даний Закон  враховує світовий досвід нормативно-правового регулювання питань охорони, вивчення й використання печер, а саме: рекомендації "Етичного кодексу" Міжнародного союзу спелеологів (UIS), Міжнародного Союзу Охорони Природи (ІUCN/WCPA), документа ЮНЕСКО «Керівні принципи охорони печер і карсту» (Guidelines for cave and karst protection, IUCN, Gland, Switzerland and Cambridge, 1996), Конвенції Європейської Екомережі (European Ecological Network), прийнятої Радою Європи, рекомендацій Всеєвропейської стратегії збереження біологічного і ландшафтного різноманіття (1995р.), а також  міжнародні договори України та інші нормативно-правові акти, прийняті відповідно до них.

«Закон про печери та спелеологічну діяльність» спрямований на розвиток та  оптимізацію національної стратегії природокористування на унікальних карстових територіях України, формування раціональних методів і правил використання печерних ресурсів України, а також нормування нормативно-правової та понятійно-термінологічної бази такого специфічного виду діяльності як спелеологія.

Даний закон формалізує й регламентує дуже багато тих умовностей і правил взаємин спелеологів між собою та з держорганами, що малися на увазі неявно або за замовчуванням. Це дозволить виключити дуже багато непорозумінь і конфліктів, оскільки усні правила кожний розуміє по-різному, а ті, які маються на увазі за замовчуванням, - взагалі діаметрально протилежно. Здійснена в Законі регламентація забезпечує:

- встановлення серед спелеологів єдиних    правил поведінки, що однаково ними розуміються;

- формування єдиної бази взаєморозуміння та взаємодії спелеологів з державними та місцевими органами;

- зведення в одному законі  всього, що розпорошено по різних законах і численних нормативних актах;

- узаконення напрацьованого досвіду і усталеної  практики, що вже склалася в спелеології, та введення ініціативної спелеологічної діяльності у законодавче поле.

Цей закон спрямований на захист інтересів спелеологів, результатів їх праці, гарантії пріоритету першовідкривачів і перших дослідників печер, в першу чергу тих, хто прийшов у спелеологію всерйоз і надовго.

Даний закон покликаний звести воєдино численні закони й норми, пов'язані із законодавчим оформлення прав спелеологів на свої печери, та дати дороговказ тим спелеоклубам, які прагнуть узаконити свої права на печеру.  

Тільки прийняття спеціалізованого "Закону про печери та спелеологічну діяльність" захистить результати праці багатьох поколінь і сотень спелеологів від їхнього присвоєння й подальшого їх неминучого бізнесового руйнування далекими від спелеології фірмами.

Тільки посилання на ДЕРЖАВНИЙ ЗАКОН зможе зіграти свою вирішальну роль у захисту печер та оптимального розв'язку відповідних питань із державними та місцевими органами різного рівня.

Координатор проекту:

Вєніков Дмитро Петрович, 

член Ради старійшин спелеоклубу «Циклоп»

venikd@ukr.net

ЗАКОН ПРО ПЕЧЕРИ ТА СПЕЛЕОЛОГІЧНУ ДІЯЛЬНІСТЬ

(ПРОЕКТ)

Зміст:

РОЗДІЛ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ТА ВИЗНАЧЕННЯ.

Стаття 1. Цілі закону.

Стаття 2. Основні задачі та завдання Закону.

Стаття 3. Законодавче регулювання питань у галузі печерних об'єктів.

Стаття 4. Взаємозв’язок закону з законодавством України та світу.

Стаття 5. Терміни та визначення.

РОЗДІЛ II. СПЕЦИФІКА ПЕЧЕР І СПЕЛЕОЛОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.

Стаття 6. Унікальність об'єктів печер.

Стаття 7. Специфічність спелеологічної діяльності.

Стаття 8. Роль спелеологічних організацій в справі дослідження печер.

Стаття 9. Врахування специфіки печерних об'єктів і спелеологічної діяльності.

РОЗДІЛ III.  ПРАВОВИЙ СТАТУС ПЕЧЕР.

Стаття 10. Режим охорони і використання печерних об’єктів.

Стаття 11. Основні категорії правового статусу печери.

Стаття 12. Набуття печерними об’єктами правового статусу.

Стаття 13. Забезпечення спеціальних умов охорони та використання печер.

Стаття 14. Базова (первинна) охоронна територія печери.

Стаття 15. Загальна охоронна зона печери.  

Стаття 16. Відання та розпорядження територіями охоронних зон. 

РОЗДІЛ IV. ПРАВОВИЙ СТАТУС СПЕЛЕОЛОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

             ТА РОЗПОРЯДЖЕННЯ ПЕЧЕРАМИ.

Стаття 17. Власність на печерні об'єкти та розпорядження ними.

Стаття 18. Куратор печери.

Стаття 19. Категорії статусу куратор печери.

Стаття 20. Функції, права і обов’язки куратора печери.

Стаття 21. Встановлення обмежень доступу в печери.

РОЗДІЛ V. ПРИЗНАЧЕННЯ ТА НАБУТТЯ ПРАВОВСТАНОВЛЮЮЧИХ ДОКУМЕНТІВ НА ПЕЧЕРИ.

Стаття 22. Оформлення статусу куратора печери.

Стаття 23. Порядок оформлення дозвільних документів на печерні об'єкти.

Стаття 24. Особливості набуття Спецдозволу та Акту гірничого відводу

суб’єктами спелеологічної діяльності.

Стаття 25. Переоформлення правовстановлюючих документів на печери.

РОЗДІЛ VI. ВСТАНОВЛЕННЯ ПРІОРИТЕТУ ВІДКРИТТЯ ПЕЧЕРИ.

Стаття 26. Набуття офіційного пріоритету у відкритті печерних об’єктів.

Стаття 27. Обставини відкриття нових печерних об’єктів.

Стаття 28. Встановлення та захист пріоритету суб’єктів спелеологічної

діяльності.

Стаття 29. Оформлення спелеологічного пріоритету.

Стаття 30. Вирішення спірних питань з пріоритетності.

Стаття 31. Умови відвідування та досліджень печерних об’єктів.

Стаття 32. Порядок надання імені печері та її окремим об’єктам.

Стаття 33. Порядок використання (розпорядження) картографічних матеріалів.

Стаття 34. Авторське право на картографічні матеріали печери.

РОЗДІЛ VII. РЕКОМЕНДАЦІЇ З ТОПОНІМІКИ ПЕЧЕР.

Стаття 35. Одержання печерами словесного найменування.

Стаття 36. Основні рекомендації щодо найменування карстових порожнин.

РОЗДІЛ VIII. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДОСТУПУ

ДО ПЕЧЕРНИХ ОБ'ЄКТІВ.

Стаття 37. Забезпечення безперешкодного доступу до печерних об'єктів. 

Стаття 38. Умови, маршрут та порядок доступу  до печер.

Стаття 39.  Узгодження та оформлення умов та порядок доступу до печер.

Стаття 40. Вимоги до власників земельних ділянок, на яких розташовані

карстові об'єкти.

Стаття 41. Загальні вимоги до спелеологів при проходженні до  печер через

приватні земельні ділянки.

Стаття 42. Умови проходження до  печер для суб'єктів,  які не є кураторами

печери.

Стаття 43. Питання трансграничного розташування печер.

                

РОЗДІЛ IX. ЗАХИСТ ТА ЗБЕРЕЖЕННЯ ПЕЧЕРНИХ РЕСУРСІВ.

Стаття 44. Загальні засади охорони печерних ресурсів.

Стаття 45. Базовий постулат організації захисту печерних ресурсів.

Стаття 46. Застосування апріорного охоронного підходу до печерних ресурсів. 

Стаття 47. Питання залучення спелеологів в якості  громадських інспекторів.

Стаття 48. Заборона винесення зразків печерних ресурсів.

Стаття 49. Заборонені дії щодо печер.

РОЗДІЛ X. ОСНОВНІ ЗАСАДИ СПЕЛЕОЛОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.

Стаття 50. Основні напрямки спелеологічної діяльності.

Стаття 51. Дослідження печер.

Стаття 52. Загальні правила організації підземних базових таборів (ПБТ).

Стаття 53. Відвідування печер.

Стаття 54. Умови відвідування печер.

Стаття 55. Засади туристично-екскурсійної спелеологічної  діяльності.

Стаття 56. Порядок облаштування екскурсійних маршрутів в печерах.

РОЗДІЛ XI. ОРГАНІЗАЦІЯ РЯТУВАЛЬНИХ РОБІТ У ПЕЧЕРАХ.

Стаття 57. Загальний порядок дій у випадку надзвичайної ситуації в печері.

Стаття 58. Розподіл прав та обов’язків при проведенні рятувальних робіт.

Стаття 59. Функції штабу рятувальних робіт в печерах.

Стаття 60. Фінансування рятувальних робіт.

Стаття 61. Страхування життя учасників спелеологічної діяльності.

РОЗДІЛ XII. ІНФОРМАЦІЙНА ПОЛІТИКА ТА ОБЛІК ПЕЧЕРНИХ ОБ’ЄКТІВ.

Стаття 62. Облік печерних та карстових об’єктів.

Стаття 63. Адміністрування та формування кадастру печер України.

Стаття 64. Умови та обмеження доступу до інформації про печери.

РОЗДІЛ XIII. ПОДАТКОВА ПОЛІТИКА ТА ФІНАНСУВАННЯ

                СПЕЛЕОЛОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.

Стаття 65. Фінансування спелеологічної діяльності.

Стаття 66. Отримання прибутку від спелеологічної діяльності.

Стаття 67. Сплата зборів і податків.

РОЗДІЛ 14. ОСНОВИ ВЗАЄМОДІЇ З ОРГАНАМИ ДЕРЖАВНОЇ

ТА МІСЦЕВОЇ ВЛАДИ.

Стаття 68. Загальні принципи організації взаємодії.

Стаття 69. Основні напрямки взаємодії  спелеологічних організацій

з місцевою владою.

Стаття 70. Повноваження місцевих органів влади щодо здійснення

спелеологічної  діяльності.

Стаття 71. Врахуванням пріоритету спелеологічних організацій в рішеннях  

органів місцевого самоврядування і влади.

Стаття 72. Умови передачі печерного об'єкта комерційній структурі.

Додаток 1. Паспорт печери (зразок).

ЗАКОН ПРО ПЕЧЕРИ ТА СПЕЛЕОЛОГІЧНУ ДІЯЛЬНІСТЬ

(ПРОЕКТ)

Цей Закон визначає правові основи організації ініціативної спелеологічної  діяльності та подальший розвиток громадського спелеологічного руху в Україні з пошуку, дослідження та вивчення всіх типів печерних та карстових об'єктів громадськими  спелеологічними організаціями,  відкриття нових печер, встановлення правового статусу печер та їх охорони.

Закон забезпечує організацію ефективного використання печер як об’єктів природно-заповідного фонду України та презентації  карстових природних комплексів та об‛єктів населенню України.

Закон про печери та спелеологічну діяльність спрямований на розвиток та  оптимізацію національної стратегії природокористування на унікальних карстових територіях України, формування раціональних методів і правил використання печерних ресурсів України, а також нормування нормативно-правової та понятійно-термінологічної бази такого специфічного виду діяльності як спелеологія.

РОЗДІЛ I.

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ТА ВИЗНАЧЕННЯ

Даний закон унормовує та кодифікує правові, організаційні, соціальні та економічні основи базових аспектів спелеологічної  діяльності з пошуку, дослідження та вивчення всіх типів печерних та карстових об'єктів громадськими  спелеологічними організаціями (спелеоклубами) і індивідуальними особами - спелеологами  в інтересах нинішнього та майбутніх поколінь.

Стаття 1. Цілі Закону.

Цілями даного закону є:

Стаття 2. Основні завдання  та задачі Закону.

  1. Даний Закон розроблено в контексті вимог подальшої реалізації загальнодержавної програми формування національної екологічної мережі на 2000-2015 роки, а також відповідно до  стратегії збереження геологічного та ландшафтного різноманіття України.
  2. Завданням «Закону про печери та спелеологічну діяльність в України» є регулювання суспільних відносин щодо діяльності громадських спелеологічних організації в справі пошуку, відкриття, дослідження печерних об’єктів та подальшої охорони, управління і використання цих унікальних природних геологічних комплексів.
  3. Закон відображує й закріплює роль громадських  спелеологічних організацій (спелеоклубів) та ініціативної діяльності спелеологів-аматорів по розвідуванню, проходженні, дослідженні, первинному документуванні та обліку і  охороні печер.

Закон визначає функції, повноваження й обов'язки всіх  сторін та учасників спелеологічної діяльності.

  1. Даний закон спрямований на вирішення наступних задач:
  1. нормалізація та узаконення базових аспектів спелеологічної діяльності з пошуку, дослідження та вивчення всіх типів печерних та карстових об'єктів громадськими організаціями, приватними особами-спелеологами та науковими установами;
  2. облік і визначення  ролі, місця та прав національних громадських спелеологічних організацій;
  3. узагальнення досвіду та кодифікація всього спектра відносин в галузі пошуку, дослідження, охорони та використання печер, максимальне врахування реальних функції та інтересів основних сторін цих відносин;
  4. нормативно-правове регулювання основ використання печер;
  5. відображення та закріплення ініціативної діяльності та ролі громадських спелеологічних об'єднань - спелеоклубів і індивідуальних спелеологів-аматорів по розвідуванню, перше-проходженню, дослідженню, використанню, обліку та первинній документації печер;
  6. визначення функцій, повноважень та обов'язків всіх сторін спелеологічної діяльності, а також джерел та механізмів фінансування цих функцій.
  7. формалізація процедур обліку відкритих печер, визначення структури, змісту і механізму  кадастрового обліку печер;
  8. забезпечення обов'язковості інформування про відкриття нових печер місцевих органів влади та  органів екологічної інспекції;
  9. забезпечення представлення інтересів спелеоклубів і спелеологів у державних органах на законодавчій основі;
  10. розвиток практики екологічно безпечного та ефективного керування печерними ресурсами;
  11. зміцнення міждисциплінарного співробітництва в карстових дослідницьких програмах;
  12. сприяння спелеологічній та екологічній просвіті широких верст  громадськості;
  13. підтримки національного та міжнародного співробітництва в справі захисту природнього стану печер і карстових форм рельєфу;
  14. визначення і нормування специфічної поняттєвої та термінологічної бази спелеологічної діяльності;
  15. кодифікації всього спектра відносин в області розвідування, дослідження, охорони і використання печер, максимального врахування реальних функцій та інтересів всіх основних сторін цих відносин.

Стаття 3. Законодавче регулювання питань у галузі печерних об'єктів.

  1. Базове законодавче регулювання основного комплексу питань у галузі охорони та захисту карстових об'єктів, що не зазначені в даному законі, визначається та регулюється законами України (ЗУ) "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про природно-заповідний фонд України", а також іншими спеціальними законами та нормативними актами. Даний Закон додатково конкретизує (Розд.IX, Розд.X) тільки ті особливості збереження та захисту від руйнування унікальних ресурсів печер  які притаманні саме спелеологічній діяльності.
  2. Всі аспекти використання печер як ділянки надр, що не визначені даним законом, регулюються "Кодексом України про надра".
  3. Встановити, що печерні об'єкти, які мають наукове, освітнє, культурне, естетичне, рекреаційне та  інше значення, визнаються особливо охоронними геологічними об'єктами, використання та розпорядження якими здійснюється у порядку та на умовах, що встановлюються даним Законом.

Стаття 4. Взаємозв’язок закону з законодавством України та світу.

1. Цей закон взаємопов'язаний із законами України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про природно-заповідний фонд України", "Кодексом України про надра", "Земельним кодексом", "Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки”, "Про  туризм", "Про аварійно-рятувальні служби".

2. Даний закон  враховує світовий досвід нормативно-правового регулювання питань охорони, вивчення й використання печер, а саме: рекомендації "Етичного кодексу" Міжнародного союзу спелеологів (UIS), Міжнародного Союзу Охорони Природи (ІUCN/WCPA), документа ЮНЕСКО «Керівні принципи охорони печер і карсту» (Guidelines for cave and karst protection, IUCN, Gland, Switzerland and Cambridge, 1996), Конвенції Європейської Екомережі (European Ecological Network), прийнятої Радою Європи, рекомендацій Всеєвропейської стратегії збереження біологічного і ландшафтного різноманіття (1995р.), а також  інші нормативно-правові акти, прийняті відповідно до них, і міжнародні договори України.

Стаття 5. Терміни та визначення.

Використовувані в цьому Законі наступні терміни та визначення мають вказані значення, якщо контекст не вимагає іншого:

  1. Вертикальна печера  це печера основний хід якої має вертикальне або близьке до вертикального положення в просторі, з переважно вертикальною загальною структурою, що має конусоподібну, циліндричну, щілиноподібну  або складну форму,  яка доступна для людини та має сумарну глибину не менш 20м від верхнього краю вхідного отвору;
  2. Використання спелеоресурсів - система суспільних заходів, спрямованих на вивчення, раціональне використання й охорону підземних порожнин.
  3. Глибина печери - найбільша відстань по вертикалі від краю вхідного колодязя печери до досягнутої самої нижчої по глибині дослідженої точки печери або різниця висот між верхньою і нижньою точкою карстової порожнини, різниця відміток  входу й нижньої точки порожнини.  
  4. Горизонтальна печера - печера, основний хід якої має горизонтальне або близьке до горизонтального положення в просторі, похила або складна (лабіринт) порожнина, у якої довжина  більше, ніж два інших виміри (ширина, висота), доступна для проходження людини та яка має загальну довжину ходів не менш 5м, що зафіксовано картографічною зйомкою печери;
  5. Громадське об'єднання – добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних та інших інтересів (Ст.1 Закону України "Про громадські об'єднання");
  6. Громадська організація - це громадське об'єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи;
  7. Довжина печери - сумарна довжина всіх досліджених  ходів, залів і галерей, а також вертикальних колодязів та похилих меандрів печери  (сума глибин усіх уступів, колодязів, шахт і довжин поділяючих їхніх горизонтальних і похилих ходів), величина що відповідає реальному шляху який проходить під землею дослідник;
  8. Екскурсійна печера означає будь-яку печеру з поліпшеними або спеціально обладнаними пішохідними стежками, зі штучним освітленням, що використовується для її загального або часткового представлення широкій громадськості та одержання від цього прибутку;
  9. Кадастр печер  це систематизований реєстр відомостей про  відомі печери та карстові об’єкти з детальним геоморфологічним описом, картами та координатами місця розташування. 
  10. Карст - геологічна формація, яка формується в процесі розчинення чи вилуговування гірських порід поверхневими чи підземними водами і формування специфічного (поверхневого та підземного) рельєфу.
  11. Карстова лійка - закриті провали, замкнута топографічна депресія або западина, зазвичай лійкоподібної форми від декількох до десятків метрів в діаметрі, яка може бути закрита шляхом формування мулу і яка, зазвичай, має злив, або дренаж в підземні порожнини, через який може відбуватися просочування поверхневих вод у підземні канали або печеру (надалі в тексті Закону – печера або печерний об’єкт).
  12. Карстовий об’єкт це порожнина в надрах, що має довжину або глибину більше, ніж два інших виміри, і доступна для людини. Карстовий об’єкт може бути  горизонтальна (лабіринт), вертикальна, похила або каскадна (надалі в тексті Закону – печера або печерний об’єкт) .
  13. Карстова провінція - це індивідуальна територіальна одиниця районування карсту,  район, виділений за наявністю карсту певного типу. Карстову провінцію утворює сукупність ландшафтних комплексів різного таксономічного рангу, не завжди пов'язаних між собою територіально, але схожих в морфолого-генетичному та ландшафтному відношенні завдяки загальним умовам перекриття карсту породами. 
  14. Карстові прояви - постійні компоненти геологічного середовища, в яких відбувається формування карсту. 
  15. Карстові форми рельєфу - це поняття об'єднує нерівності земної поверхні та підземні утворення які формуються шляхом розчинення низки гірських порід підземними, атмосферними, талими, морськими водами.
  16. Карта печери або топографічний план - проекція ходів печери на горизонтальну площину.
  17. Картографування печер - це технологічні процеси збору, обробки, створення і представлення інформації  о просторових особливостях і розташуванні ходів печери, їх  контурах, реперних точках (пікетах) стикування ходів зафіксованих на підставі використання різних типів топографічної зйомки, з подальшим створенням на цій основі карт підземних порожнин, включаючи  створення цифрових і електронних карт.
  18. Колодязь (печерний) - вертикальна порожнина, що доступна для людини, яка має конусоподібну, циліндричну, щілиноподібну  або складну форму при глибині не менше 20 м.
  19. Меандр – вузька звивиста горизонтальна або похила ділянка печери.
  20. Найменування печери - це індивідуальне, власне ім’я, що історично склалося або привласнено даному конкретному печерному об’єкту яке документально підтверджене в джерелах як офіційна назва  печери та яке відрізняється від назв інших печер і дозволяє виокремити та однозначно визначити даний печерний об’єкт серед інших.
  21. Обладнаний вхід у печеру - будь-яке штучне будівельне спорудження яке включає двері, грати, загорожу, замок, спеціальний пристрій або їх комбінацію, що розташоване на вході у печеру таким чином, щоб перешкодити вільному, неконтрольованому  чи несанкціонованому доступу до неї.
  22. Першого відкриття печери – первинне виявлення існування  раніше невідомої  печери в результаті процесу пошуку печер, першого проникнення в неї та наступного первинного її дослідження та опису.
  23. Першовідкривачі  печер  - особи, які відкрили раніше невідому печеру,  або виявили нову частину в вже відомій печері.
  24. Первинне проходження печери - це первинне проникнення в невідому печеру чи в її новий, раніше невідомий район, відкритий у відомій печері, з здійсненням першого проходження невідомої частини печери до її певної точки. 
  25. Печера – це порожнина в верхній частині земної кори (печерна порожнина), сполучена з поверхнею одним або декількома вхідними отворами, що утворена в легко розчинній породі в результаті діяльності підземних вод. Печера означає будь-які природні підземні порожнини, у тому числі, але не обмежуючись, печери, гроти, природні ями та заглиблення, карстові порожнини, системи взаємозалежних проходів, які проходять під поверхнею землі або усередині скелі або її виступу (крім будь-яких шахт, тунелів, акведуків або інших штучних прокопів) та які є доступні для проникнення людини або такі, що можуть бути розширені для забезпечення проходу в результаті спелео-інженерних робіт (надалі в тексті Закону – печера або печерний об’єкт) .
  26. Печерна система - печери в даній карстовій області, які пов'язані одна з одною гідрологічно або ходами, безперервно або переривчасто, та мають один або декілька входів чи отворів (надалі в тексті Закону – печера або печерний об’єкт).
  27. Печерний ресурс включає будь-який матеріал або речовину, що є природними в печерах: мінерали, кристали і сталактити, відкладення, інші печерні утворення, тваринне та рослинне життя, палеонтологічні та культурні артефакти.
  28. Печерні утворення - це природні мінеральні утворення або нагромадження, що утворюються в печері, у тому числі: сталагміти, сталактити, сталагнати, колони, гелектити, гіпсові квіти, гіпсові голки, драпірування, натічні утворення, печерні перли, кальцієві греблі, конкреції, формування із глини або бруду.
  29. Підземний базовий табір (ПБТ) – це місце в печері, яке спеціально обладнане для забезпечення багато-добового безперервного перебування спелеологів під землею під час її дослідження.
  30. Понор - отвір в гірській породі, що поглинає постійний або тимчасовий водотік, а також карстова воронка з таким отвором, місце відходу наземного джерела води, струмка, ріки або сезонного водотоку під землю, як правило - під вертикальне скельне утворення (надалі в тексті Закону – печера або печерний об’єкт) .
  31. Публічне повідомлення (оповіщення) - повідомлення в будь-яких засобах масової інформації (ЗМІ) і мас-медіа, включаючи інтернет, видання та сайти, у тому числі - сайти спелеоклубів або спеціалізовані спелеологічні форуми, кадастри, публікації, доповіді, повідомлення по радіо та телебаченню, а також в інших засобах масової комунікації, що дозволяють зафіксувати та надалі підтвердити факт надання та зміст такого повідомлення.
  32. Рукотворна підземна порожнина – це порожнина, яка була утворена людиною для будь яких цілей.
  33. Сифон – коліно подібний вигин у вертикальній площині підземного ходу або каналу карстової річки, затоплений водою до стелі, а також трубоподібні канали між пустотами заводненої печери, де дзеркало карстових вод змикається зі склепінням, або при спаді їх рівня з'являється повітряний просвіт. Відкритий сифон – це заводнений хід печери в якому між стелею та водою є незначний по висоті та сталий  повітряний прошарок що вимагає часткового занурення людини у воду для його подолання.
  34. Спелеоклуб - це добровільне об’єднання людей на базі спільного інтересу до печер і спелеології, яке офіційно зареєстровано як юридична особа у формі громадської організації та проводить регулярну  діяльність у галузі пошуку, дослідження та проходження печер.
  35. Спелеолог -  будь-яка людина, що цікавиться печерами та приймає регулярну участь у колективному або індивідуальному відвідуванні, пошуку, відкритті або дослідженні печер.
  36. Спелеологічна експедиція (спелеоекспедиція) - це спеціально організований спелеологами захід, спрямований на пошук, дослідження, в тому числі наукове, печер та карстових проявів, а також захист та збереження екологічного стану існуючих печер.
  37. Спелеологія (1) - громадський рух, що об'єднує фізичних осіб – спелеологів, які на ініціативній основі займаються пошуком, відкриттям, дослідженням і картографуванням печер та які проводять спелеологічні науково-дослідні та учбово-спортивні заходи в печерах.
  38. Спелеологія (2) - від грецького "печера" та "навчання" наука, яка займається всебічним дослідженням природних підземних просторів та утворень: печер, гротів, рік та озер, наука про походження, геологічні і гідрогеологічні умови розвитку та походження печер, їх морфологію, відкладення та корисні копалини, умови проживання організмів, історію освоєння і практичного використання.
  39. Спелеосекція - угруповання спелеологів у складі іншої громадської організації та яке не має статусу самостійної юридичної особи;
  40. Спелеотуризм - спортивно-туристичний напрямок, пов'язаний із відвідуванням або проходженням печер винятково зі спортивними, пізнавальними або екскурсійними цілями без їх спеціального вивчення або дослідження.
  41. Спелеотурист  - це людина, яка одноразово або нерегулярно відвідує печери виключно з пізнавальною або спортивною метою, без їх дослідження або пошуку.
  42. Суб’єкт спелеологічної діяльності – це спелеоклуб, спелеосекція, окремий індивідуальний спелеолог, наукова установа, природний парк або заповідник, які регулярно займаються пошуком, відкриттям, дослідженням і картографуванням печер, проводять спелеологічні науково-дослідні та навчально-спортивні заходи в печерах.
  43. Тваринний світ печер – хребетні або безхребетні тварини, ссавці, птахи, риби, амфібії, рептилії, ракоподібні та молюски, або будь-які інші живі істоти, що проживають в цій печері та є її ендеміками. 
  44. Топографічний розріз або розріз-розгортка плану печери - проекція ходів печери на вертикальну площину (без врахування азимута відрізків).

РОЗДІЛ ІІ.

СПЕЦИФІКА ПЕЧЕР І СПЕЛЕОЛОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.

Положення даного Закону враховують та визнають особливості таких геологічних об’єктів як печери, унікальну специфіку спелеологічної діяльності громадських організацій - спелеоклубів по дослідженню та збереженню печер, а також роль і місце суб’єктів спелеологічної діяльності як основного виробника і генератора  нових фактографічних даних про печерні і карстові об’єкти України.

Стаття 6. Унікальність об'єктів печер. 

1. Карстові печери утворюють особливе природне середовище зі специфічними властивостями всіх її компонентів - внутрішнього рельєфу, підземних вод, покладів і вторинних утворень, фауни й флори, обмеженість об’єму і простору, повної темряви, мікроклімату, високої вологості і сталістю низької температури.

Взаємозв’язок всього комплексу цих характеристик та їх концентрація в одному середовищі обумовлює унікальність як самих печер, так і унікальну специфіку спелеологічної діяльності з їх вивчення.

2. Унікальна особливість та специфіка печер, як природних об'єктів, характеризується наступними істотними факторами:

  1. печери є особливим типом інтегральних природних ресурсів, що володіють підвищеною науковою та культурною цінністю та потребують особливих підходів до їх використання та охорони;
  2. діюча практика надання окремим печерам статусу пам'яток природи в рамках існуючої категорії геологічних пам'яток не враховує принципову відмінність печер як специфічного виду підземних ландшафтів - геосистем від інших поверхневих геологічних об'єктів;
  3. розосередженість печер на великій території, часто - важкодоступної, суттєво ускладнює, а почасти – виключає, здійснення їх пошуку, дослідження та охорони силами державних організацій і службовців;
  4. печерам притаманні повна темрява, низька температура, висока вологість, замкнений та обмежений простір, обмеженість видимості, складність орієнтації, важкий для пересування рельєф, відсутність світлових, аудіо та інформаційних подразників, а також численні фактори стресового психоемоційного впливу;
  5. виявлення нових печерних об’єктів та їх дослідження відбувається виключно внаслідок ініціативної діяльності громадських спелеологічних організацій та самодіяльності індивідуальних спелеологів. 

Стаття 7. Специфічність спелеологічної діяльності.

Специфіка спелеологічної діяльності з відкриття та дослідження печер обумовлена наступною системою взаємопов’язаних та постійно присутніх факторів:

  1. тривалим перебуванням людини під землею в умовах низької температури, високої вологості, замкненого простору та обмеженого по складу колективу людей, повної ізоляції від звичних і необхідних людині подразників - світлових, аудіо, інформаційних, наявності інших факторів психоемоційного впливу,
  2. дуже складним для пересування рельєфом, що потребує спеціальної комплексної спелео-альпіністської підготовки;
  3. високим рівнем складності та вимог до професійної, психологічної, фізичної та технічної підготовки спелеологів, їх психоемоційної стійкості, необхідності володіння ними спеціальними спелеологічними спортивними навичками;
  4. необхідністю володіння спелеологами специфічними для їх діяльності знаннями та вмінням їх використання при максимальних фізичних навантаженнях і екстремальних умовах, в небезпечному та непередбачуваному підземному середовищі;
  5. довготривалим набуттям специфічних навичок, необхідних для багато-добового безперервного перебування під землею, на граничних глибинах і на великому віддаленні від виходу на поверхню, при значних фізичних перенавантаженнях, стійкість до відсутності зручностей, а також  навичок, що дозволяють самостійно орієнтуватися та досліджувати нові райони у складних, багаторівневих та гігантських (30-260км) лабіринтових печерних системах і здійснювати організацію підземних базових таборів;
  6. небезпека та складність професії спелеолога пов’язані з  його діяльністю в умовах постійної наявності різноманітних факторів стресу та ризику;
  7. обов’язкове володіння спелеологами та комплексне поєднання ними знань основ геодезії, картографії та  геології, навичками користування геодезичним обладнанням та  відповідного вміння складання карти в специфічних та складних умовах печер;
  8. можливість набуття необхідних спелеологічних навичок виключно з досвідом постійної і багаторічної роботи в печері;
  9. численність і різноманітність печерних об'єктів, що потребують дослідження та охорони, та їх розпорошеність на значній території зі складним рельєфом;
  10. неможливість набуття зазначених навичок  і практики у процесі типового навчання або масової професійної підготовки державних службовців та робітників, орієнтованої на стандартні принципи найму та оплати.

Стаття 8. Роль спелеологічних організацій в справі дослідження печер.

Провідна та виключна роль спелеологів та спелеоклубів, як недержавних і громадських організацій, в проведенні спелеологічних досліджень карстових об’єктів обумовлюється наступними обставинами:

Стаття 9. Врахування специфіки печерних об'єктів і спелеологічної діяльності.

  1. Даним законом визнається та закріплюється провідна та специфічна роль недержавних громадських спелеологічних організацій в справі пошуку, відкриття, дослідження та охорони печер як геологічних пам’яток України та регламентуються основні засади такої спелеологічної діяльності.
  2. Зазначена специфіка печерних об'єктів і спелеологічної діяльності повинна враховуватися в своїй діяльності всіма державними органами та органами місцевого самоврядування, а також при розгляді ними всіх пов'язаних із цим питань і звернень спелеологічних організацій.

РОЗДІЛ III.

ПРАВОВИЙ СТАТУС ПЕЧЕР

Стаття 10. Режим охорони і використання печерних об’єктів.

Печерні об’єкти, як складова частина природно-заповідного фонду, становлять національне надбання щодо яких встановлюється особливий режим охорони і використання у відповідності до Закону України «Про природно-заповідний фонд України»

Стаття 11. Основні категорії правового статусу печери.

  1. Відповідний статус надається печерному об’єкту як особливий вид реалізації  його обов’язкового резервування у відповідності до Ст.55 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України».

2. Для карстових та печерних об’єктів встановлюються наступні категорії правового статусу печери як пам'ятки природи в категорії геологічних пам'яток:

  1. статус печерного об’єкту по замовчуванню (тимчасовий);
  2. офіційний тимчасовий статус печерного об’єкту;
  3. офіційний постійний статус печерного об’єкту;
  4. статус пам’ятки природи загальнодержавного або місцевого рівня.

Стаття 12. Набуття печерними об’єктами правового статусу.

1. Тимчасовий правовий статус печерного об’єкту за замовчуванням, як окремого виду геологічної пам'ятки, карстовий об'єкт автоматично набуває  згідно самого факту його відкриття та з моменту надання про це публічного повідомлення. З цього моменту дана печера вважається (по замовченню) існуючою та відкритою як геологічна пам’ятка.

2. Офіційний тимчасовий статус печерного об’єкту надається карстовому об'єкту по заявочному принципу з моменту подачі відповідного повідомлення про факт відкриття печери в уповноважений державний орган – Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) та її внесення (реєстрації) в резервний каталог печер (Розд.XII даного Закону). 

3. Офіційний постійний статус печерного об’єкту надається карстовому об’єкту на підставі подачі спелеологічною або науковою організацією відповідно оформленої та документально підтвердженої заявки в Держгеокадастр та внесення відповідного запису в офіційний державний кадастр печер.

Перелік документів, що надаються в Держгеокадастр до заявки про офіційну реєстрацію печерного об’єкту, визначені в п.5  Ст.63 даного Закону.

4. Набуття печерним об’єктом офіційного статусу пам’ятки природи державного або місцевого рівня здійснюється згідно норм ЗУ «Про природно-заповідний фонд України» та ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища" і можливе тільки після попереднього отримання ним офіційного статусу печерного об’єкту згідно п.7 Ст.63 даного Закону.

Стаття 13. Забезпечення спеціальних умов охорони та використання печер.

  1. Отримання карстовим об’єктом   офіційного статусу печерного об’єкту встановлює з цього моменту вимоги спеціальної охорони, обмежений режим доступу, вилучення з господарського використання для даного природного комплексу та заборону будь-якої діяльності, яка може негативно впливати на його стан.
  2. Печерні об’єкти як природні комплекси, що мають особливу екологічну і наукову цінність, вилучаються з господарського використання у відповідності  до Ст.61 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».
  3. Печерні об'єкти що розташовані або виявлені на землях, які перебувають в оренді, в комунальній або приватній власності, повинні бути виведені як властиво об’єкти надр - печери із відповідної власності та передані у державну власність або власність місцевої громади  с наступним визначенням куратора печери. Куратор печери визначається згідно Ст.18, Ст.19, Ст.28, Ст.29 даного закону.
  4. Спеціальні умови щодо печер, які зазначені в даному законі, а також загальні умови щодо пам’яток природи визначені ЗУ «Про природно-заповідний фонд України», "Про охорону навколишнього природного середовища", розповсюджуються на всі печерні об’єкти, незалежно від категорії набутого ними статусу.

Стаття 14. Базова (первинна) охоронна територія печери.

  1. Державними та місцевими органами влади має бути виділена та зарезервована базова (первинна) охоронна територія, яка розташована навколо входу в печерний об’єкт. Мінімальна площа такої базової охоронної території має становити не менше 0,05га. Межі охоронної території мають бути позначені та зафіксовані в натурі.
  2. Територія базової охоронної зони вилучається з господарського користування. На землях базової охоронної зони навколо входу в печерний об’єкт згідно Ст.6, Ст.7 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України» забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан печери чи перешкоджає її дослідженню та охороні, включаючи заборону проведення меліоративних, лісовпорядних та орних робіт.

Стаття 15. Загальна охоронна зона печери. 

  1. Органи державної екологічної інспекції (Держекоінспекції) разом з місцевими органами влади зобов’язані забезпечити створення загальної охоронної зони над всією площею розташування печери під землею. План загальної охоронної зони визначається як багатокутник по крайніх кутових точках проекції карти печери на поверхню.
  2. Створення загальної охоронної зони над всією площею розташування печери є обов’язковою умовою та необхідною  складовою запобігання та зменшення  масштабного антропогенного впливу на довкілля навколо печери.
  3. Територія загальної охоронної зони не вилучається з господарського користування. Для неї органами державної екологічної інспекції встановлюються сервітути щодо проведення на ній меліоративних, лісовпорядних та орних робіт.
  4. Враховуючи специфічне значення для утворення та зберігання печер гідрологічних обставин,  водозбору та поверхневих стоків на території розташування печерного об’єкту, органи державної екологічної інспекції зобов’язані додатково встановити сервітути щодо заборони проведення вирубки лісових насаджень та зміни рельєфу, а також інших робіт, які призводять або можуть призвести до зміни гідрологічного режиму.
  5. В охоронній зоні печери забороняється будь-яка діяльність, що може завдати шкоди печерним об'єктам і природним комплексам, у тому числі:

6. Розміри та план загальної охоронної зони печери підлягає зміні відповідно до зміни карти печери та її розмірів внаслідок її дослідження та відкриття в ній нових районів та ходів.  

Стаття 16. Відання та розпорядження територіями охоронних зон. 

Території, що резервуються з метою створення охоронної зони над площею (планом) розташування під землею печерного об’єкту, залишаються у віданні їх землевласників та землекористувачів  (за виключенням базової охоронної території зазначеної в Ст.14 даного Закону) і надалі використовуються ними за її цільовим призначенням з додержанням особливих вимог охорони навколишнього природного середовища, що визначаються відповідним рішеннями про резервування.

РОЗДІЛ IV.

ПРАВОВИЙ СТАТУС СПЕЛЕОЛОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

ТА РОЗПОРЯДЖЕННЯ ПЕЧЕРАМИ

Стаття 17. Власність на печерні об'єкти та розпорядження ними

  1. Печерні об'єкти як частина надр становлять  виключну власність Українського народу (Ст.4. «Кодексу України про надра») і надаються тільки у користування з метою подальшого їх дослідження, екскурсійно-туристичного чи рекреаційного користування.
  2. Спелеологічним організаціям та індивідуальним спелеологам - громадянам України надається безумовне право здійснювати на ініціативній основі і за власний кошт спелеологічну діяльність на всій території України.
  3. Печери та території навколо них для поточного управління ними, проведення досліджень і охорони у відповідності до Ст.4, Ст.12 та Ст.13 ЗУ "Про природно заповідний фонд України" та Ст.13, Ст.14 «Кодексу України про надра» передаються  у розпорядження (відання) тим спелеологічним організаціям, які є їх перше-відкривачам або постійними дослідникам, за згодою або ініціативою останніх.
  4. Печери передаються спелеологічним організаціям в тимчасове та обмежене розпорядження згідно умов спеціального дозволу на користування надрами (Спецдозвіл). Відповідне опікування печерними об’єктами реалізується у формі кураторства спелеоклубів над ними.
  5. Спелеологічній організації, якій печерний об’єкт переданий у відання та розпорядження, для виконання своїх обов’язків та законодавчого забезпечення її прав надається спеціальний офіційний статус «куратор печери».

Стаття 18. Куратор печери.

  1. Куратором (розпорядником) печери є юридична особа - спелеоклуб або наукова установа, якій на постійній та офіційній основі переданий у відання конкретний печерний об’єкт   (печера, понор, лійка) і яка в межах наданих повноважень здійснює функції його розпорядника, організує його дослідження та охорону,  визначає регламент і контролює відвідування печерного об’єкту, несе відповідальність за його збереження.
  2. Куратором печери може бути тільки юридична особа – громадська спелеологічна організація або наукова установа.
  3. Допускається кураторство одного спелеоклубу над декількома печерними об’єктами  
  4. Першочерговим правом на набуття статусу куратора володіють першовідкривачі або першодослідники відповідної печери. Відповідний пріоритет спелеологічної організації встановлюється виключно на підставі дати першого публічного повідомлення про факт відкриття нею карстової порожнини або про її первинне проходження (Розд.VI даного Закону). 

Стаття 19. Категорії статусу куратор печери.

Встановлюються три категорії статусу куратор печери: тимчасовий за замовчуванням (не офіційний), тимчасовий офіційний, постійний офіційний.

  1. Тимчасовий статус куратора печери за замовчуванням (неофіційний) спелеологічна організація автоматично набуває по факту відкриття або здійснення нею первинне проходження чи картування печери. Цей статус неофіційного куратора набувається спелеологічною організацією на основі права першовідкривача і першого дослідника печери.
  2. Підставу визнання за першовідкривачами печери статусу її куратора за замовчуванням становить надання відповідного публічного повідомлення про відкриття печерного об'єкта. Статус куратора печери за замовчуванням дійсний на протязі обмеженого терміну відведеного Ст.31 даного Закону для подачі офіційної заявки про відкриття нової печери в уповноважений державний орган - Держгеокадастр з метою набуття офіційного статусу куратора печери.
  3. Офіційний тимчасовий статус куратора печери набувається спелеоклубом на підставі поданої заявки в Держгеокадастр та відповідної реєстрації печери в офіційному резервному каталогу печер. Він діє на період відкриття і первісного дослідження, до моменту оформлення і отримання спелеологічною організацією офіційного статусу постійного куратора печери.
  4. Офіційний статус постійного куратора печери набувається спелеологічною організацією з моменту одержання спецдозволу на користування надрами – печерою при умові подальшого обов’язкового оформлення передбачених у Ст.22 даного Закону документів та подачі відповідної заявки в Держгеокадастр про включення цієї печери в офіційний кадастр печер України.
  5. Для печер, що давно відкриті, але не мають куратора або постійного дослідника, функції її тимчасового куратора покладаються на місцеві органи екологічного контролю. Такі печери вносяться органами екологічного контролю у список печер відкритих до призначення постійного куратора. В даному випадку постійний куратор для такої печери визначається  на підставі відповідної ініціативи певного суб’єкта спелеологічної діяльності.  
  6. У випадку, якщо вивчення відкритої або давно відомої печери ніким не проводиться, куратором печери по замовчуванню вважається спелеоклуб, у карстовій області постійної діяльності якого вона розташована та який виявив бажання взяти дану печеру під своє відання та надав публічне повідомлення про відповідні наміри.

Стаття 20. Функції, права і обов’язки куратора печери.

1. Куратор печери набуває наступні права:

  1. Статус куратора печерного об'єкта за замовчуванням надає пріоритетне право на відвідування й проведення досліджень в цій печері на період дії такого статусу.
  2. Статус офіційного куратора печерного об'єкта надає йому виключні права на розпорядження та відання цією печерою.
  3. Виключні права на розпорядження та відання печерою означає закріплення за даним спелеологічним клубом безспірного і пріоритетного права на проведення досліджень в цій печері, на  надання найменування як самій печері так і її окремим об’єктам, на визначення регламенту відвідувань та досліджень печери.
  4. Права надання дозволу (погодження) на відвідування печери та проведення дослідження в ній стороннім особам та організаціям.
  5. Право встановлення дверей, ґрат та інших засобів контролю та обмеження доступу в печеру.

2. На куратора печери покладаються наступні обов’язки:

  1. Охорона та збереження печери та базової охоронної території;
  2. Контроль за поточним станом печери та навколишньої охоронної території;
  3. Проведення досліджень та відкриття нових продовжень та районів печери;
  4. Ведення карти печери, що відображає поточний стан її дослідження;
  5. Визначення умов, порядку та послідовності відвідування печери сторонніми спелеологічними організаціями та іншими відвідувачами;
  6. Надання визначеної законодавством звітності та інформації в уповноважені державні установи.

3. Куратор печери виконує наступні функції:

  1. Основного та єдиного повноправного розпорядника печери в рамках передбачених законом та відповідними правовстановлюючими  документами на печеру, що надані куратору згідно Розд.V даного Закону;
  2. Ведення контролю за поточним перебуванням в печері груп спелеологів та інших відвідувачів (за умови, що таке перебування здійснюється за попереднім погодженням з куратором);
  3. Надання погоджень на відвідування печери або проведення дослідження та картування в ній представникам інших спелеологічних організацій та наукових установ;
  4. Координації роботи різних спелеологічних груп та клубів в печері;
  5. Забезпечення умов для проведення наукових досліджень в печері науковими установами та окремими науковцями.

4. Тимчасовий куратор печери з числа органів екологічного контролю, зазначений в п.4 Ст.19 даного Закону,  набуває обмежені права та обов’язки, які зазначені в

п.1.г, 1.д, 2.а, 2.б, 2.д, п.3б - 3.д даної статті Закону.    

Стаття 21. Встановлення обмежень доступу в печери.

  1. Куратор печери має приймати всі заходи для залучення до дослідження печери широких кіл вітчизняного та закордонного спелеологічного співтовариства.
  2. Куратор печери зобов’язаний не забороняти її відвідування без вагомих підстав і за умови що це не створює перешкод для планової роботи куратора або інших груп спелеологів у печері.
  3. Підстави для відмови куратором у відвідуванні печери або проведенні в ній самостійних досліджень становлять:
  1. необхідність збереження унікальної печери, її вторинних утворень або її мікроклімату і мікрофлори та тваринного світу, що можуть бути порушені в результаті частого відвідування;
  2. погана фізична або спеціальна спелеологічна підготовка відвідувачів;
  3. відсутність необхідного спеціалізованого спелеологічного спорядження;
  4. поганий фізичний стан або явні ознаки алкогольного (чи наркотичного) сп'яніння;
  5. несанкціоноване проникнення або спроби такого проникнення в печеру, які мали місце раніше з боку цих осіб;
  6. порушення умов безпеки, що призвело або могло призвести до виникнення надзвичайної ситуації, які мали місце під час попереднього перебування в печері цих спелеологів або представників наукових установ;
  7. не виконання вимог призначеного куратором провідника під час попереднього перебування в печері;
  8. не зняття та залишення в печері свого встановленого спорядження (крім випадків стаціонарного спорядження встановленого за погодженням з куратором), що мало місце раніше;
  9. не виконання обов’язкових вимог прибирання та виносу на поверхню сміття після свого попереднього перебуванні в печері;
  10. випадки знищення, пошкодження або спроба такого пошкодження будь-яких печерних утворень та представників тваринного світу печер, що мали місце раніше;
  11. здійснення під час попереднього відвідування печери несанкціонованого виносу або спроби такого виносу будь яких печерних утворень та представників її тваринного світу.
  1. Вказані підстави для відмови у відвідуванні печери є також чинними і у випадку, якщо в складі групи спелеологів, що подала заявку, є хоча б одна особа, яка раніше особисто здійснила вказані порушення або була у складі групи, що їх здійснила. В цьому випадку рішення куратора на надання погодження приймається індивідуально.
  2. Куратор печери зобов'язаний негайно повідомляти органи Держекоінспекції, місцевої влади та МВС про всі виявлені випадки несанкціонованого проникнення в печеру та про порушення будь ким сервітутів встановлених для печери та її охоронної зони.
  3. Куратор печери має право вимагати від органів МВС і органів місцевого самоврядування вживання адміністративних заходів, передбачених законодавством,  до вказаних порушників у формі їх затримання та видворення з охоронної території печери або з прилеглої до неї території місцевої громади.
  4. Органи державної екологічної інспекції зобов’язані на підставі подання куратора печери щодо виявлених порушень застосувати передбачені ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про природно-заповідний фонд України" санкції до виявлених порушників - як окремих фізичних осіб, туристів,  спелеологів, так і до організації, чиї представники вчинили вказані правопорушення.
  1. Доступ до печери може бути закритий або обмежений за рішенням державних органів екологічного або геологічного контролю.

РОЗДІЛ V.

 ПРИЗНАЧЕННЯ ТА НАБУТТЯ ПРАВОВСТАНОВЛЮЮЧИХ  

ДОКУМЕНТІВ НА ПЕЧЕРИ.

Стаття 22. Оформлення статусу куратора печери.

1. Спелеоклуб для підтвердження свого офіційного статусу постійного куратора печери зобов’язаний оформити і отримати наступний комплект правовстановлюючих документів:

  1. спецдозвіл на користування надрами – печерою;
  2. угода про умови користування надрами;
  3. програма робіт, затверджена Мінприроди України;
  4. акт про надання гірничого відводу;
  5. положення про печеру (карстову порожнину);
  6. положення про охоронну зону печери;
  7. охоронне зобов’язання;
  8. картографічні матеріали;
  9. опис і характеристика печерного об’єкту;
  10. заявка в Держгеокадастр про включення печерного об’єкту в офіційний кадастр печер України;
  11. довідка (виписка) з Держгеокадастру про реєстрацію печерного об’єкту в кадастрі печер України з зазначенням її куратора;

2. Спецдозвіл - спеціальний дозвіл (ліцензія) на користування надрами (ділянкою надр), що надається "Державною службою геології та надр України" (Держгеонадра) у відповідності до «Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами» затвердженого КМ України (Постанова № 615 від 30.05.11р.)

Спецдозвіл є обов’язковим документом для користувача ділянкою надр – печерою згідно  Ст.16 «Кодексу України про надра».

Спецдозвіл становить первинний та основний документ, що однозначно визначає виключне право вказаного в ньому надрокористувача - спелеоклубу на одноособове розпорядження зазначеною в ньому карстовим об’єктом  відповідно до вказаних в Спецдозволі та Угоді до неї норм, обмежень і умов використання печерного об’єкту.

3. Угода про умови користування надрами (далі - Угода) є невід'ємною частиною спеціального дозволу на користування надрами. Угода про умови користування надрами - печерою укладається між органом з питань надання дозволу і спелеоклубом як надрокористувачем.

Угода регулює і конкретизує передбачені чинним законодавством України та Спецдозволом технічні, технологічні, організаційні, фінансові, економічні, соціальні, екологічні аспекти та правила користування надрами.

Типова угода про умови користування надрами формується і затверджується Держгеонадра України.

4. Програма робіт визначає порядок, правила, строки, перелік, умови, види і обсяг виконання запланованих робіт на ділянці надр – печері що надана у користування.

В Програмі робіт мають бути зазначені: мета використання надр, перспективний план використання геологічного об'єкту - печери, план облаштування території та охорони навколишнього природного середовища, використання печерного об'єкту з науковою та культурно-освітньою метою.

Програма робіт укладається спелеологічною організацією та оформляється як додаток до Угоди про умови користування надрами та затверджується органом з питань надання дозволу.

5. «Акт про надання гірничого відводу» у відповідності зі Ст.19 «Кодексу про надра» засвідчує право на користування спелеологічною організацією печерою як певною ділянкою надр. Гірничим відводом у відповідності зі Ст.17 «Кодексу про надра» України є виокремлена частина надр - печера, що надана користувачам для цілей, не пов'язаних з видобутком корисних копалин.

«Акт про надання гірничого відводу» визначає конкретні просторові межі ділянки надр, що визначаються місцем розташування печери під землею.

Здійснення гірничого відводу території розташування печери передбачено Кодексом України про надра та є обов’язковим для куратора печери. Набуття «Акту про надання гірничого відводу» здійснюється згідно «Положення про порядок надання гірничих відводів», затвердженого КМ України.

Надання гірничого відводу печери відбувається тільки на підставі попередньо отриманого спелеологічною організацією спецдозволу на користування надрами.

6. Положення про геологічну пам’ятку природи - печеру (карстову порожнину) розробляється куратором печери на підставі типового взірця Положення розробленого Мінприроди і затверджується ним.

Положення має містити назву печерного об’єкту, її розташування, статус як пам’ятки природи, реквізити користувача, мету і завдання пам’ятки природи, режим її території та охорони, дозволені види діяльності, відповідальність за порушення законодавства та умови зміни меж, категорії та скасування статусу Пам’ятки природи для печерного об’єкту.

7. Печерні і карстові об’єкти, створювані без вилучення земельних ділянок, які вони займають, передаються під охорону спелеоклубам та іншим спелеологічним організаціям з оформленням охоронного зобов'язання відповідно до Ст.53 ЗУ "Про природно-заповідний фонд України".

Охоронне зобов’язання  засвідчує факт передачі печерного об’єкту під охорону її куратору (конкретному спелеоклубу, науковій установі, заповіднику, заказнику, геологічній території або геологічному парку).

В охоронному зобов’язанні має бути зазначено: мета передачі об’єкта під охорону, короткий опис пам’ятки природи - печерного об’єкту та його розташування, характеристика та координати охоронної зони печери, режим охорони та збереження печерного об’єкту, реквізити посадової особи, що від імені куратора печери приймає печерний об’єкт під охорону, реквізити організації, якій печерний об’єкт переданий під охорону, її права та обов’язки.

Відповідно до Ст. 53, Ст.60 ЗУ "Про природно-заповідний фонд України" охоронне зобов’язання укладається між обласним органом з охорони навколишнього природного середовища і куратором печери на підставі розробленого ним типового примірника охоронного зобов’язання.

8. Положення про охоронну зону печери розробляється у відповідності до вимог

даного закону, Законів України «Про природно-заповідний фонд України", "Про охорону навколишнього природного середовища", Лісового Кодексу України, Кодексу України про надра.

Положення про охоронну зону карстового об’єкту має містити :

  1. мету створення охоронної зони;
  2. план, межі і географічні координати її розташування;
  3. статус земель у складі охоронної зони;
  4. завдання, режим охорони та використання території охоронної зони;
  5. порядок та умови дотримання режиму охорони і використання території охоронної зони;
  6. відповідальність за порушення режиму охорони і використання території охоронної зони.

Положення про охоронну зону печери розробляється обласними органами управління охорони навколишнього природного середовища за узгодженням з куратором печери та затверджується розпорядженням голови обласної державної адміністрації.

9. Опис і характеристика печери визначаються в паспорті печерного об’єкту. Перелік, зміст і структура паспорту печери визначається уповноваженим державним органом - Держгеокадастром спільно з спелеологічними організаціями. Взірець паспорту печерного об’єкту надається в Додатку 1 до даного Закону.

10. Картографічні матеріали, що обов’язково надаються до опису печери,  як

правило, повинні включати:  

  1. план печерного об’єкту  - проекція на горизонтальну площину або її абрис – схематична (не інструментальна)  замальовка контурів ходів печери із вказівкою геодезичних точок (номерів пікетів) і особливостей рельєфу карстової порожнини;
  2. розрізи - проекції ходів печери на вертикальну площину (по певному азимуту);
  3. розрізи-розгорнення - проекції всіх розрізів  печери на вертикальну площину;
  4. перерізи печери - перерізи ходів у певних точках у вертикальній площині перпендикулярної осі ходу;
  5. наводненість  ходів;
  6. плани окремих поверхів для багатоповерхових (горизонтальних) печер.

Плани повинні включати вказівки топографічних пікетів і реперних точок, що використовувались при картографуванні печери.

Конкретний перелік картографічних матеріалів визначається особливостями печери та її картографування і узгоджується з Держгеокадастром відповідно до Ст.63 даного Закону.

Стаття 23. Порядок оформлення дозвільних документів на печерні об'єкти.

1. Оформлення зазначених дозвільних та охоронних документів на печерні об'єкти допускається виключно на юридичних осіб - громадські спелеологічні організації (спелеоклуби, спелеологічні спілки та асоціації), наукові установи, заповідники, заказники, геологічні території та парки.

2. Оформлення зазначених дозвільних і правовстановлюючих документів на фізичних осіб, приватних і комерційних організацій забороняється.

Стаття 24. Особливості набуття Спецдозволу та Акту гірничого відводу

суб’єктами спелеологічної діяльності.

  1. Надання спелеологічній організації «Спецдозволу на користування ділянкою надр» - печерним об’єктом та «Акту надання гірничого відводу», а також придбання нею геологічної інформації про ділянку надр, яка надається в користування, проводиться Держгеонадрами України за спеціальною, спрощеною процедурою.
  2. Спрощена відносно порядку, встановленого «Кодексом України про надра», процедура надання вказаних документів в даному випадку означає, що вказані документи надаються безоплатно, без справляння встановленого для цих документів збору, на поза конкурсній основі, без проведення аукціону.

Надання вказаних документів здійснюється по заявочному принципу – на підставі  факту подання в Державну службу геології та надр України (Держгеонадра) відповідної заявки з комплектом належним чином оформлених документів (зазначених у додатку 1 до постанови КМУ № 615 від 30.05.2011р.).

  1. Застосування спеціального порядку надання «Спецдозволу», «Акту гірничого відводу» та придбання відповідної геологічної інформації здійснюється з урахуванням наступних обставин: що вони надаються спелеологічній організації, яка вже за власний рахунок відкрила та дослідила або продовжує досліджувати відповідну ділянку надр - печеру і нею опікуватись, а також те, що вони надаються для використання надр для наукових досліджень, без видобування корисних копалин (у відповідності до п.8.10 «Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами»).
  2. Для отримання спецдозволу та Акту гірничого відводу за спеціальною спрощеною процедурою спелеологічна організація має надати крім комплекту документів, передбачених  Держгеонадрами України, також підтвердження свого пріоритету у відкритті або первинному проходженні печери (довідка з Держгеокадастру, факт публічного повідомлення, інші факти та докази), а також інформацію про проведення постійної діяльності по дослідженню і охороні печери та здійснення  її картографування.

Стаття 25. Переоформлення правовстановлюючих документів на печери.

1.        Першочерговим правом на продовження терміну дії або переоформлення зазначених у Ст.22 даного Закону дозвільних та охоронних документів на печерні об’єкти користується спелеологічна організація, що раніше володіла такими документами.

2.        Переоформлення зазначених у Ст.22 даного Закону дозвільних та охоронних документів на печеру на іншу організацію, що раніше не виконувала функції куратора даної печери, можливо тільки у виняткових випадках. До таких відноситься:

а)        офіційна письмова відмова спелеологічної організації від подальшого оформлення правовстановлюючих документів на печеру на себе;

б)        офіційне припинення існування спелеологічної організації як юридичної особи;

в)        грубе та кількаразове порушення спелеологічною організацією взятих на себе зобов'язань й умов, зазначених у цих документах на печеру, які призвели до нанесення непоправного збитку печері або втрати нею своїх основних унікальних властивостей як геологічної  пам'ятки природи одночасно з неодноразовим невиконанням відповідних приписів державних контролюючих організацій по усуненню виявлених порушень. Дані порушення повинні бути попередньо офіційно зафіксовані відповідними державними контролюючими органами або сторонніми спелеологами.

РОЗДІЛ VI.

ВСТАНОВЛЕННЯ ПРІОРИТЕТУ ВІДКРИТТЯ ПЕЧЕРИ.

Стаття 26. Набуття офіційного пріоритету у відкритті печерних об’єктів.

Організація офіційної фіксації першовідкривачів печерного об’єкту та визнання їх пріоритету у його відкритті та досліджені покладається на  незалежний державний орган - Державний геологічний кадастр (Держгеокадастр) України (Розд.XII даного Закону).

Стаття 27. Обставини відкриття нових печерних об’єктів.

  1. Визнаються два основних шляхи (обставини) відкриття нових печерних об’єктів:
  1.  основний - у результаті ініціативної розвідувальної діяльності та їх пошуку суб’єктами спелеологічної діяльності
  2. випадковий (техногенний) – розкриття карстових об’єкту в результаті господарської діяльності (розробки кар'єрів, виїмок під будівництво доріг та інших споруджень, прокладки комунікацій, інше).
  1. Законом для суб’єктів спелеологічної діяльності встановлюється заявочний принцип фіксації факту відкриття нового печерного об'єкта або його первинне проходження на підставі публічного повідомлення про це в будь-яких засобах масової інформації і комунікації, включаючи сайти спелеоклубів або спеціалізовані спелеологічні форуми.

Організація що здійснила розкриття карстової порожнини під час своєї господарської діяльності, не залежно від її форми власності, зобов’язана у 3-денний термін (а кар’єри – негайно) повідомити про це найближчі територіальні органи Держекоінспекції або спелеологічну організацію. До прийняття відповідного рішення Департаментом  державного геологічного контролю Держгеонадр України

 (Держгеоконтроль) щодо подальшої долі відкритого печерного об’єкту така організація зобов’язана: 

  1. припинити будь яку подальшу господарську діяльність, що може призвести до руйнування або знищення відкритої пам’ятки природи – печери;
  2. прийняти у відповідності до вимог ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища" та ЗУ "Про природно-заповідний фонд України" всі заходи для її охорони та збереження. Ці заходи здійснюються за власний рахунок організації.
  1. Органи Держекоінспекції та Держгеоконтролю зобов’язані на протязі 12 робочих днів з дати отримання повідомлення про розкриття карстової порожнини вирішити питання і прийняти рішення щодо консервації та резервування печерного об’єкту або надання дозволу на продовження господарської діяльності. Вивчення вказаного питання та прийняття відповідного рішення органами Держекоінспекції та Держгеоконтролю здійснюється з обов’язковим залученням спелеологічної організації, що веде дослідження в карстовому регіоні де виявлена нова печера.
  2. У випадку невиконання господарською організацією, що здійснила розкриття карстової порожнини, вимог вказаних в п.3 цієї статті, органи Держекоінспекції та Держгеоконтролю зобов’язані на протязі 3-х днів з часу виявлення такого порушення накласти передбачені природоохоронним законодавством санкції та видати припис про негайне усунення виявлених порушень. При призначенні в цьому випадку санкцій та визначенні міри покарання за руйнування розкритої карстової порожнини внаслідок продовження організацією господарської діяльності та невиконання нею вимог п.3 даної статті розглядаються як факт знищення пам’ятки природи.

Стаття 28. Встановлення та захист пріоритету  суб’єктів спелеологічної діяльності.

1. Суб’єкт спелеологічної діяльності який відкрив новий печерний об’єкт або першим здійснив його часткове або повне проходження набуває статус (привілей) першовідкривача або першопрохідника даної печери відповідно.

2. Факт здійснення першого відкриття або первинного проходження печери встановлюється по факту першого публічного повідомлення про цю подію або по факту відповідного повідомлення в Держгеокадастр згідно п.3 Ст.12 та п.2 Ст.29  даного Закону.

3. Першовідкривачам та першим дослідникам печери або карстового об’єкта належать наступні беззаперечні та безумовні пріоритетні права:

  1. Авторське право на географічне відкриття печерного  об’єкту з відповідним його оформленням.
  2. Надання особистої назви нововідкритій печері.
  3. Формування списку першовідкривачів.
  4. Пріоритет в подальшому дослідженні та картуванні нової печери.
  5. Надання власних назв нововідкритим окремим печерним структурам - районам, залам, ходам, галереям, гротам, колодязям та ексклюзивним печерним формаціям та утворенням (з дотриманням рекомендацій Ст.36 даного Закону) з їх нанесенням на карту.
  6. Першочергового оформлення дозвільних та правовстановлюючих документів на нову печеру, зазначених у Розд.V даного Закону.
  7. Подання заявки в Держгеокадастр про включення печери в кадастр;
  8. Першочергового та пріоритетного набуття статусу куратора печери;
  9. Подальшого використання та розпорядження новою печерою для науково- дослідницької та будь-якої іншої мети згідно умов Спецдозволу.
  10. Встановлення порядку та умов дослідження печери іншими суб’єктами спелеологічної діяльності;
  11. Надання погодження на відвідування або дослідження печери іншими суб’єктами спелеологічної діяльності (за умови одержання статусу куратора даної печери у відповідності зі Ст.22 даного Закону);
  12. Встановлення дверей або захисних грат.

4. Суб’єкти спелеологічної діяльності, які не є першовідкривачами печери, але здійснили її перше проходження та проводять подальше постійне і тривале (понад 2 роки) її дослідження набувають права, що обумовлені в п.п.5-8 даної Статті з урахуванням дотримання умов Ст.31 даного Закону. 

Стаття 29. Оформлення спелеологічного пріоритету.

Суб’єкт спелеологічної діяльності для фіксування свого пріоритету у відкритті печери або її первинне проходження зобов’язаний виконати наступні дії (умови):

  1. залишити письмове повідомлення (записку) усередині печери, у її вхідній частині або колодязі, на видному місці, добре впаковану, або, якщо це лійка або понор, зробити напис (маркування) фарбою на каміні чи дереві або встановити жетони з нержавіючого металу чи пластику. У випадку першого проходження печери записка залишається у місці, яке було досягнуте в його ході. В повідомлені повинні бути зазначені дата, організація, контакти та ім'я карстового об'єкту (якщо воно привласнено).
  2. надати публічне повідомлення про факт відкриття печери або її перше проходження. До подачі документів в офіційний кадастр у такому повідомленні достатньо вказати тип відкритого об'єкта (печера, колодязь, понор, лійка), дату відкриття або первинне проходження, найменування печерного об’єкту (якщо воно привласнено), список першовідкривачів або першопрохідників, орієнтовний район розташування. Точні географічні координати розташування печерного об’єкту в даному первинному публічному повідомлені не надаються.

Стаття 30. Вирішення спірних питань з пріоритетності.

  1. Пріоритет у всіх спірних випадках (факти відкриття печери, її первинного проходження та першого картування або право на заявлену назву печери) визначається за датою першого повідомлення про даний факт у засобах масової інформації або подання (дати відправлення) документів в Держгеокадастр з урахуванням факту та дати першого відкриття печерної порожнини, а також проробленої роботи з її вивчення.
  2. Беззаперечне право у всіх суперечливих випадках належить тому суб’єкту спелеологічної діяльності, у кого найбільш рання дата публічного повідомлення про певну подію або, у випадку його відсутності, наявні значущі документальні чи зафіксовані у іншій спосіб докази факту більш ранішнього здійснення відкриття печери або її первинного проходження та першого картування.
  3. Переважне право (пріоритет) займатися подальшим дослідженнями печери належить першовідкривачеві печери.
  4. Спелеологічна організація, яка перша склала план печери та її опис, одержує статус "першого дослідника" і має рівне з першовідкривачем пріоритетне право на проведення досліджень печери.  

Стаття 31. Умови відвідування та досліджень печерних об’єктів.

  1. При наявності публічного повідомлення про відкриття печерного об'єкта його відвідування іншими суб’єктами спелеологічної діяльності можливо тільки за узгодженням з його першовідкривачами.
  2. Протягом 12  календарних місяців після публічного оголошення про відкриття печери відповідний суб’єкт спелеологічної діяльності зобов'язаний подати в спеціалізований державний орган – Держгеокадастр  офіційну заявку на реєстрацію печерного об'єкта згідно вимог п.5 Ст.63 даного Закону.
  3. Підставою для офіційного визнання та реєстрації пріоритету даного суб’єкта спелеологічної діяльності як першовідкривача печерного об'єкта та подальшого встановлення для нього офіційного статусу тимчасового куратора печери. служить подана  в Держгеокадастр заявка.
  4. Для реєстрації факту первинне проходження та факту первинного (пріоритетного) картування печерного об'єкту першовідкривачі повинні не пізніше 18  місяців із дня відкриття подати заявку про проведення в ньому досліджень або звіт про отримані результати. Дана заявка (звіт) є базовою підставою для офіційної реєстрації Держгеокадастром пріоритету за даним суб’єктом спелеологічної діяльності на проведення досліджень в цій печері та набуття ним в подальшому постійного статусу її куратора.
  5. З дати подачі такої заявки та її реєстрації в Держгеокадастрі відвідування та проведення досліджень у даному печерному об'єкті іншими суб’єктами спелеологічної діяльності можливе виключно на підставі попереднього одержання згоди на це її першовідкривачів або кураторів. Дана згода може бути надана в будь-якій формі, що дозволяє зафіксувати та надалі підтвердити факт його одержання, в тому числі у формі публічного повідомлення.
  6. Не подання відкривачем печери на протязі понад 18 місяців після дати публічного повідомлення про відкриття печери, заявки, обумовленої в п.2 даної статті, засвідчує факт не проведення ним досліджень печери. У цьому випадку для відвідування такого печерного об'єкта та його дослідження іншими спелеологами достатньо простого повідомлення про свої наміри її першовідкривачів. Таке повідомлення може бути здійснено в будь-якій формі, що дозволяє зафіксувати й надалі підтвердити факт його надання, в тому числі у формі публічного повідомлення.
  7. Якщо протягом 2-х років з дати відкриття заявка на реєстрацію печерного об'єкта або звіт про його дослідження першовідкривачами в Держгеокадастр не подавались, то даний печерний об'єкт вважається вільним для його дослідження будь-якими іншим суб’єктом спелеологічної діяльності без повідомлення або одержання дозволу від першовідкривачів печери. В цьому випадку такий відмінний від першовідкривача суб’єкт спелеологічної діяльності в подальшому має право набути всі права та статуси, передбачені Ст.18, Ст.22, Ст.28 даного Закону, крім статусу першовідкривача.

Стаття 32. Порядок надання імені печері та її окремим об’єктам.

  1. Беззаперечне і безумовне право на привласнення особистого найменування відкритій печері належить її першовідкривачу. У випадку відсутності такого імені наданого першовідкривачем, право найменування печери в першочерговому порядку надається першопрохідникам печери або її дослідникам, що склали першу карту печери. Ці події мають бути підтверджені наданням останніми публічного повідомлення або відповідної заявки в Держгеокадастр.  При  цьому слід  послуговуватись  рекомендацій Розд. VII  Закону.
  2. Першим дослідникам, а в подальшому - куратору печери, належить виключне право найменування відкритих ним у ході її дослідження частин та об'єктів печери.
  3. Спелеологам і спелеологічними організаціям, які здійснили або продовжили первинне проходження печери, що не мала на цей момент куратора, право найменування відкритих ними частин та об'єктів печери належить тільки в дослідженій безпосередньо  ними частини печери.
  4. У випадку, коли дослідження печери проводяться сторонніми спелеологами за узгодженням з її куратором, надані ними найменування окремим об'єктам печери, що відкриті ними, підлягають наступному узгодженню з куратором та затвердженню перед їх внесенням на офіційну карту. Право ухвалення остаточного рішення в цьому випадку належить куратору печери.

Стаття 33. Порядок використання (розпорядження) картографічних матеріалів.

  1. Куратор печери одноосібно складає та веде поточну карту печери і відповідає за її достовірність. Офіційними вважаються тільки ті картографічні матеріали, які складені та затверджені куратором або першодослідником печери.
  2. Право роботи з повною картою печери належить виключно її куратору, а до його призначення – першовідкривачу печери. Всім іншим суб’єктам спелеологічної діяльності при необхідності доступ надається тільки до окремої частини карти печери, яка визначається її куратором.
  3. Куратору печери належить виключне право розпорядження всіма картографічними та описовими матеріалами печери та одноосібне визначення умов надання всієї карти або її частини стороннім суб’єктам спелеологічної діяльності.
  4. У випадку, коли дослідження печери проводяться за узгодженням з її куратором сторонньою спелеологічною групою або клубом, виконані ними картографічні матеріали та описи підлягають обов'язковій передачі кураторові. Передача їх третім особам забороняється. Авторське право на дані окремої частини карти, як складової загальної карти печери, зберігаються за куратором печери.

Стаття 34. Авторське право на картографічні матеріали печери.

  1. Авторське право (копірайт) на карту та опис печери встановлюється за замовчуванням з моменту першого публічного повідомлення про проведення картографуванні печери. Даний принцип відповідає законодавству України за яким охорона витвору виникає з моменту його створення (згідно Ст.11 ЗУ "Про авторське право и суміжні права").
  2. Авторське право на карту та опис печери виникає за умови, якщо її сумарна довжина досліджених та нанесених на карту ходів становить не менш 5м горизонтальної печери, або для вертикальної печери глибина від краю вхідного отвору становить не менш 20м.
  3. Копірайт на карту печери або її частини належить по замовченню тому суб'єкту спелеологічної діяльності, який першим подав відповідне публічне повідомлення або згаданий в такому повідомленні, як такий, що провів першу топографічну зйомку печери або її частини, за винятком випадків обумовлених в п.4 Ст.33 даного Закону.
  4. Суб’єкт спелеологічної діяльності, якому належить авторське право на карту печери, використовує відповідний знак © «Копірайт» на власний розсуд до будь-якої частини створених ним картографічних матеріалів і описів печери, її фотографій та фільмів.
  5. Офіційне "Свідоцтво про реєстрації авторських прав на витвір" на карту печери набувається шляхом державної реєстрації в Державній службі інтелектуальної власності України (ДСІВ) згідно вимог ЗУ "Про авторське право и суміжні права", Цивільного Кодексу України, Женевської «Конвенції про авторське право» з отриманням.

РОЗДІЛ VII.

РЕКОМЕНДАЦІЇ З ТОПОНІМІКИ ПЕЧЕР.

Стаття 35. Одержання печерами словесного найменування.

Печери, а також карстові об’єкти, що мають особливе значення (наукове, культурно-історичне, рекреаційне) або унікальні параметри (по довжині, глибині або об’єму), можуть одержувати особисте словесне найменування. Таке власне ім’я печери становить необхідний і зручний замінник її кадастрового номера в актах комунікації (публікації, доповіді, повідомлення по радіо, телебаченню та таке інше).

Стаття 36. Основні рекомендації щодо найменування карстових порожнин.

Наведені нижче правила топоніміки печер носять виключно рекомендаційний характер і в жодному випадку не відміняють беззаперечне та пріоритетне право вибору та привласнення  печері унікального найменування  її першовідкривачами.

1. Загальний принцип найменування печерних об’єктів  полягає в тому, що топоніміка - це питання національної ідентифікації.

2. При найменуванні печерних об’єктів  рекомендується дотримуватися наступних основних правил:

  1. Віддавати, як правило, перевагу існуючій місцевій назві. Нове найменування печері варто пропонувати тільки в тому випадку, якщо вона не має місцевої (національної) назви або є нововідкритою.
  2. Вибирати прості найменування печер, небагатослівні, із врахуванням географічних, історичних, національних, природних та інших місцевих умов або специфічних особливостей печери (морфологічних, мікрокліматичних, гідрогеологічних та ін.) або місця її розташування, а також історії її відкриття й дослідження.
  3. При виборі назви варто враховувати можливі утруднення при перекладі на інші мови (у пресі, при складанні каталогів печер і таке інше), коли назва транслітерується або прямо перекладається.
  4. Рекомендується уникати складних, складених назв або назв заснованих на сполученні заголовних букв декількох слів.
  5. Нова назва печерній системі, що має кілька входів або яка об'єднала декілька раніше відкритих і самостійних печер, може бути надана як по імені печери, що  відкрита першою з них, так і по імені найбільш значимої печери (по довжині або глибині). Назва печерної системи також може бути складовою, що утворена з імен основних утворюючих систему печер. Рекомендується використання не більше 2-х імен, через дефіс.
  6. Присвоєння печерам імен видатних державних, громадсько-політичних діячів, захисників Батьківщини, діячів науки й культури, а також спелеологів надається тільки посмертно та лише у виняткових випадках з метою увічнення пам'яті про них. Дана назва повинна бути попередньо погоджена з місцевою владою та отримати згоду найближчих родичів діяча. При цьому до заявки на таке найменування печери повинна додаватися довідка-обґрунтування від організації, що пропонує дану назву печери. Дане обмеження не поширюється на найменування окремих об'єктів або частин усередині печери.
  7. Присвоєння якої-небудь частини печери або її об'єкту імені конкретної фізичної особи, що є живою на цей момент, можливо тільки з її згоди. Дана згода повинна бути надана письмово або шляхом публічного повідомлення. У випадку незгоди такої особи, що висловлена аналогічним чином, дана назва повинна бути вилучена відповідним суб'єктом спелеологічної діяльності із всіх картографічних матеріалів по печері, які надаються в Держгеокадастр, та з відкритих джерел для загального ознайомлення.

3. При найменуванні печер не рекомендується:

  1.  давати назви у словосполученні зі словом "печера", індивідуальна частина якого не може вживатися абсолютивно (самостійно) - тобто у відриві від терміну "печера";
  2. назви, що використовують форми родового відмінку;
  3. привласнювання громіздких, ускладнених, багатослівних назв.

4. В найменуванні печер не допускається:

  1. використання нецензурної або лайливої лексики;
  2. використання назв, образливих для окремих особистостей та груп людей, релігійних почуттів віруючих, національних меншин та окремих національностей;  
  3. присвоєння назв, які дані вже іншим печерам.

РОЗДІЛ VIII.

ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДОСТУПУ ДО ПЕЧЕРНИХ ОБ'ЄКТІВ.

Стаття 37. Забезпечення безперешкодного доступу  спелеологів до печерних

об'єктів.  

1. До печерних об'єктів, які розташовані в кар’єрах, на землях державної, комунальної або приватної власності, користувачі та власники таких ділянок повинні забезпечити безперешкодний доступ спелеологів для їх дослідження.

2. Доступ надається при узгодженні між власниками або розпорядниками земельних ділянок та спелеологами умов і маршруту (стежки) проходження.

Стаття 38. Умови, маршрут та порядок доступу до печер.

Умови, маршрут та порядок доступу до печер по землях, що належать до державної та комунальної власності, визначаються у відповідних Охоронному зобов’язані, Угоді про користування надрами, Положенні про охоронну зону геологічної пам’ятки – печери, які укладаються куратором печери з уповноваженими органом Мінприроди та органом з питань надання Спецдозволу.

Стаття 39. Узгодження та оформлення умов та порядок доступу до печер.

1. Умови, маршрут та порядок доступу до печер, що розташовані на землях приватної власності, узгоджуються зацікавленими сторонами у відповідній угоді.

2. У випадку відмови власника відповідної земельної ділянки надати можливість доступу до печери або у разі його відмови укласти відповідну угоду, суб'єкт спелеологічної діяльності має право звернутися до суду для вирішення даного питання по суті.

Стаття 40. Вимоги до власників земельних ділянок, на яких розташовані

печерні об’єкти.

Власники, користувачі або розпорядники земельних ділянок, на яких розташовані печерні об’єкти    зобов'язані:

  1. Надавати доступ на своїй території до печер як до геологічних пам'яток, що мають загальнодержавне значення та становлять загальну власність всього народу України.
  2. Узгодити з розпорядниками або кураторами печер умови та маршрут проходження до печерного об'єкту.
  3. Беззаперечно погодити формування та виділення базової охоронної території навколо входу в печеру та безкоштовно виділити необхідну для цього земельну ділянку.
  4. Приймати всі заходи для збереження печерного об'єкту як пам'ятки природи, виконувати всі сервітути встановлені уповноваженими державними органами для загальної охоронної зони печери, а також вимоги Ст.13, Ст.15, Ст.38 даного Закону.
  5. Виконувати умови та обмеження ведення господарської діяльності на охоронній зоні всієї території розташування печери.

Стаття 41. Загальні вимоги до спелеологів при проходженні до  печер по

                приватним земельним ділянкам.

Спелеологи при проходженні до печер, по території, яка перебуває в приватній власності або господарчому віданні інших приватних або юридичних осіб, зобов'язані:

  1. Узгодити з власниками або розпорядниками земельної ділянки умови та маршрут проходження до печерного об'єкту.
  2. Укласти з власником або розпорядником земельної ділянки відповідну угоду про умови доступу до печери.
  3. Здійснювати попереднє повідомлення власника або розпорядника відповідної земельної ділянки, якщо це визначено відповідною угодою.
  4. Відвідувати печерні об’єкти тільки за умови здійснення попереднього повідомлення землекористувача (якщо це визначено відповідною угодою).
  5. Виконувати узгоджені умови доступу та використовувати тільки рекомендований маршрут проходження (стежку) до печери.

Стаття 42. Умови проходженні до  печер для суб'єктів,  які не є кураторами

печери.

Для суб'єктів спелеологічної діяльності, які не є кураторами, першовідкривачами або дослідниками печер, та які не уклали відповідних угод доступу та не отримали відповідного охоронного зобов’язання, проходження до печер по землях приватної, комунальної або державної власності можлива тільки за умов попереднього погодження з їх власниками або розпорядниками. Дані суб’єкти спелеологічної діяльності також зобов’язані поставити до відома про заплановану діяльність місцеві органи влади та відповідного куратора або діючого дослідника печери.

Стаття 43. Питання трансграничного розташування печер.

  1. У випадку розташування печерного об’єкту  під територією двох або більше держав будь-яка його частина, що розташована під державною територією України, становить власність держави Україна як частина її надр на підставі Конституції України та «Закону про надра» незалежно від територіального розташування іншої частини печери та входу в неї.
  2. Доступ під землею у будь-яку частину печери, що розташована на території України і є її власністю, з території іншої держави здійснюється відповідно до норм, встановлених законодавством України для перетинання її кордону та відповідних міждержавних угод.
  3. Уповноважені органи Державної прикордонної служби України та Кабінету Міністрів України зобов’язані не пізніше ніж за 6 місяців з моменту встановлення факту трансграничного розташування печери або отримання відповідного повідомлення чи заявки від спелеологічної організації розпочати необхідні роботи по демаркації державного кордону у цій печері.
  4. Демаркація печерної порожнини під землею та встановлення розмежувальних знаків і засобів обмеження доступу здійснюється на підставі Закону України «Про державний кордон України» та міждержавних угод відповідними вповноваженими органами України за узгодженням з аналогічними органами суміжної держави та із залученням спелеологічних організацій, які є кураторами даної печери, ведуть або раніше вели дослідження в ній.

РОЗДІЛ IX.

ЗАХИСТ ТА ЗБЕРЕЖЕННЯ ПЕЧЕРНИХ РЕСУРСІВ.

Стаття 44. Загальні засади охорони печерних ресурсів.

1. Загальні засади охорони печерних ресурсів як пам’яток природи визначені ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про природно-заповідний фонд України", «Кодексом України про надра», а також іншими спеціальними нормативними актами. Відповідні загальні умови охорони печерних ресурсів фіксуються в правовстановлюючих та дозвільних документах, що набуває куратор печери згідно Ст.22 даного Закону.

2. Даний Закон додатково визначає та конкретизує тільки специфічні для  спелеологічної діяльності особливості збереження унікальних ресурсів печер та їх захисту від руйнування.

Стаття 45. Базовий постулат організації захисту печерних ресурсів.

1. Відповідно до загальноприйнятих світових норм, Закон встановлює застосування до організації захисту печерних ресурсів загальноприйняту в світі практику базових постулатів їх потенційної цінності.

2. Постулат потенційної цінності печер стверджує наступне. Навіть якщо конкретні знання про особливо цінні аспекти даної печери відсутні на даному етапі її вивчення або поточному рівні розвитку методів наукових досліджень, все одно  вважається, що ці цінні аспекти потенційно присутні, а тому апріорі підлягають охороні в будь-якій печері.

Стаття 46. Застосування апріорного охоронного підходу до печерних ресурсів.

Даним Законом встановлюється застосування до печерних ресурсів апріорного охоронного підходу: на всі природні печери, без будь-яких додаткових обґрунтувань, автоматично поширюється охоронний статус - тільки по факту їх відкриття або внесення в кадастровий облік.

Стаття 47. Питання залучення спелеологів в якості  громадських інспекторів.

  1. У зв'язку із складністю забезпечення на практиці постійного та ефективного нагляду  численних та розпорошених на великій території печерних об'єктів обмеженим штатом органів екологічної інспекції дозволити останнім залучати кадри місцевих спелеологів – волонтерів та кураторів печер в якості позаштатних громадських інспекторів.
  2. Позаштатні громадські інспектори, що здійснюють за угодою охорону особливо охоронюваних карстових об’єктів, користуються правами посадових осіб по охороні особливо охоронюваних природних територій державного значення, передбачених Законом України "Про охорону навколишнього  природного  середовища" та Ст.10, 13 ЗУ "Про природно-заповідний фонд України".

Стаття 48. Заборона винесення зразків печерних ресурсів.

  1. Базовий принцип вирішення питання винесення взірців з печери полягає в тому, що усе, що належить печері, повинне залишатися в печері. Загальне правило встановлює повну заборону винесення з печери або зміни природнього місця розташування будь-яких взірців печерних ресурсів або їх частин незалежно від їх стану (крім випадків обговорених у п.5 Ст.51, Ст.52, Ст.56, Ст.57 даного Закону).
  2. Винесення абсолютно нового, раніш невідомого  зразка печерних ресурсів можливе тільки як окремий випадок, одноразово та виключно для науково-дослідницьких цілей та робіт, які неможливо досягнути або виконати в печері.
  3. Реалізація спеціального винесення зразків печерних ресурсів допускається тільки як виключення  і допустиме тільки при одночасному виконанні наступних умов:
  1. Для  унікального печерного утворення його винесення абсолютно заборонено для будь-яких, в тому числі і наукових, цілей.
  2. Зразок, що не є унікальним та відібраний для винесення, повинен бути чисто аналітичним матеріалом, або окремим, відділеним від цілісного печерного утворення, його природно відокремленим шматком, що вільно лежить, або елементом, який був видалений при розкопці завалу або проходу.
  3. Повинна бути визначена подальша доля зразка. Якщо це аналітичний матеріал, заздалегідь має бути визначено і обґрунтовано, для яких саме наукових цілей необхідний саме цей зразок. Виносити його можливо тільки з обов’язковим поверненням на місце.
  4. Повинна бути гарантована схоронність зразка від зникнення або знищення в ході його подальшого вивчення або експозиції.
  5. Позначки та написи в печері можуть наноситися тільки при проведенні дослідження печери й тільки якщо це диктується абсолютною необхідністю.
  6. Відбір проб повинен здійснюватися тільки кваліфікованими фахівцями і виключно для власних досліджень.
  7. Відібрані зразки не можуть бути ні продані ні куплені незалежно від мети цих дій.

4. Заборонено виготовлення та продаж будь якої сувенірної продукції з печерного матеріалу незалежно від його місця первинного розташування та первинного стану.

Стаття 49. Заборонені дії щодо печер.

Наступні навмисні або свідомі дії, здійснювані будь-ким без попереднього письмового дозволу куратора печери, вважаються незаконними та розглядаються як акти вандалізму:

  1. зламування, руйнування, або залишення напису або будь-якого  іншого сліду вирізанням або відкритим вогнем чи кіптявою на будь-якій поверхні печери або будь-якому природному утворенні в ній;
  2. зміна яким-небудь чином природного стану печери й  будь-якої її частини (крім випадків обговорених у п.5 Ст.51, Ст.52, Ст.56, Ст.57  даного Закону);
  3. будь-які види втручання,  зламування або ушкодження замків, дверей, ґрат,  воріт або інших засобів, призначених для обмеження або запобігання несанкціонованого або безперешкодного (вільного) доступу в печеру;
  4. здійснення актів  псування, видалення або пошкодження будь-яких печерних утворень,  будь-яких тварин і рослин печери;
  5. розграбування або зміна місця природного розташування зоопалеонтологічних та археологічних артефактів;
  6. збір, споживання, продаж, обмін чи бартер без дозволу будь-яких печерних  ресурсів;
  7. здійснення фальсифікування або знищення  охоронного знаку про печеру;
  8. розпалювання багать на входах в печери;
  9. знищення, пошкодження або крадіжка встановлених в печері вимірювальних пристроїв та датчиків;
  10. здійснення консультування, вимагання, вербування або використання інших осіб з метою порушення будь-якого з положень цього розділу.

Наведені незаконні дії  мають кваліфікуватись уповноваженими державними органами з охорони правопорядку як незаконне проникнення зі зламуванням.

РОЗДІЛ X.  

ОСНОВНІ ЗАСАДИ СПЕЛЕОЛОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. 

Стаття 50. Основні напрямки спелеологічної діяльності.

1. Базовим принципом спелеологічної діяльності в печерах є принцип особистої відповідальності – кожен спелеолог відвідує печери на свій страх і ризик і приймає на себе та несе повну відповідальність за свою добровільну і ініціативну діяльність в печерах та її наслідки.

2. Засадничим принципом користування та розпорядження печерами є принцип мінімального впливу на будь-які частини печери та об’єкти її печерних ресурсів. Рекомендується уникати близьких контактів з кажанами, не торкатися їх руками або сторонніми предметами.

3. На закарстованих територіях і в печерах суб’єктам спелеологічної діяльності дозволяються наступні основні види та напрямки спелеологічної діяльності:

  1. Розвідницька діяльність з пошуку нових печер  та обстеження районів розташування карстових об’єктів.
  2. Відвідування печер та місць розташування карстових проявів.
  3. Проведення картографічних робіт в печері.
  4. Різноманітні дослідження печери.
  5. Проведення спелео-інженерних робіт в печерах.
  6. Організація підземних базових таборів для проведення багатоденних досліджень.
  7. Влаштування підземних музеїв та експозицій з науково-просвітницькою метою.
  8. Туристично-екскурсійна та освітньо-виховна діяльність.

Стаття 51. Дослідження печер.

1. Всі дослідження печер і карстових територій суб’єктами спелеологічної діяльності розділяються на два основних види:

  1. властиво спелеологічні дослідження, спрямовані в основному на пошук, відкриття та проходження печер
  2. виключно наукові дослідження, що спрямовані на вивчення основних характеристик печер та умов і причин їх виникнення.

2. Властиво спелеологічні дослідження становлять основний вид діяльності, притаманний суб’єктам спелеологічної діяльності, що діють на  громадських засадах. Комплекс специфічних спелеологічних видів діяльності включає в себе:

  1. обстеження карстових територій з метою пошуку печер, понорів та карстових лійок, інших карстових об'єктів;
  2. здійснення інженерних операцій по проникненню в печерні об’єкти    та проведення оцінки їх перспективності для подальшого дослідження;
  3. організація та проведення комплексних спелеологічних експедицій по дослідженню печери;
  4. влаштування підземних базових таборів в віддалених та важкодоступних районах печери для тривалого перебування спелеологів під час спелеологічних експедицій;
  5. залучення до участі в спелеологічних експедиціях широкого кола спелеологів та представників наукових установ;
  6. здійснення проходження печери з метою розвідки, виявлення та дослідження нових районів (ділянок) печери;
  7. виконання всього комплексу картографічних робіт (картографування) необхідних для складання топографічних планів, розрізів та карти всіх ходів або колодязів печери;
  8. реалізація робіт з топографічної прив’язки місця розташування підземних об’єктів печери до географічної карти земної поверхні із застосуванням спеціальної апаратури;
  9. укладання, поточне ведення карти печери та її переведення в цифровий формат;
  10. побудова 3D моделей печер із застосуванням спеціалізованих програм;
  11. створення геологічних територій та геологічних парків на базі відкритих та досліджених печер як пам’яток геологічної природи;
  12. проведення спелео-інженерних робіт по розширенню входу та проходів печери;
  13. виконання завдань наукових установ із проведення необхідних наукових досліджень і замірів;
  14. одержання фактичних даних для подальшого проведення наукових досліджень;
  15. аналіз печерних об'єктів з метою їх використання в просвітницькій та експозиційних цілях;
  16. організація робіт із нормування та уніфікації методології спелеологічних досліджень.
  17. пошук та дослідження не карстових природних порожнин.

3. Науково-дослідна спелеологічна діяльність спрямована на карстолого-геологічне вивчення карстових явищ, історії та умов утворення і розвитку печер на професійному науковому рівні.

Науково-дослідна спелеологічна діяльність здійснюється науковими установами і спелеологічними організаціями як окремо, так і спільно. На спелеологів покладається завдання надання практичної допомоги науковим установам у проведенні необхідних наукових досліджень безпосередньо в печері.

4. Науково-дослідна спелеологічна діяльність включає в себе:

  1. геологічні, геоморфологічні, мінералогічні, гідрологічні, петрографічні, палеогеографічні дослідження;
  2. медичні, археологічні, історичні дослідження;
  3. біологічні дослідження флори та фауни, спостереження за популяцією кажанів та їх міграцією;
  4. мікрокліматичні спостереження за зміною рівня водо-проявів в печерах та  за зміною рівня температури;
  5. дослідження печерних об'єктів на наявність водних ресурсів і корисних копалин.

5. Спелео-інженерні роботи є складовим елементом досліджень печер та становлять необхідний та ключовий елемент забезпечення можливості їх проведення. Спелео-інженерні роботи здійснюються на підставі спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами та відповідно до Ст.19 "Гірничого закону України".

Спелео-інженерні роботи включають:  

  1. розкопки та розширення проходів, розбір завалів, видалення зсувів і небезпечних каменів, зміцнення склепінь, облаштування доріжок та стежок для  проходження через складні або загрозливі ділянки печери з метою  полегшення доступу у віддалені райони печери;
  2. прокладання та облаштування спеціальних транспортно-технологічних трас для забезпечення доступу до підземних базових таборів або у віддалені райони печери;
  3.  проведення робіт з гідравлічного нівелювання для визначення  оцінок  та профілю печери в вертикальній площині;
  4. облаштування стаціонарних та тимчасових підземних таборів;
  5. облаштування території наземних таборів з метою розташування та тимчасового проживання спелеологів та наукових дослідників;
  6. облаштування водозборів та накопичувачів води в підземних таборах;
  7. прокладання канав та стоків для відведення паводкових вод, влаштування гребель та загородок для запобігання затоплення печери та її окремих районів;
  8. монтаж та демонтаж спеціального альпіністського спорядження;
  9. прокладка кабелів та встановлення засобів зв’язку;
  10. облаштування та будівництво штучних стаціонарних входів в печери;
  11. встановлення грат та вхідних дверей з метою запобігання несанкціонованому доступу в печеру та забезпечення її охорони;
  12. облаштування в печерах туристично-екскурсійних маршрутів: проведення освітлення, встановлення металевих сіток, пробивання тунелів і прокладання пішохідних стежок;
  13. облаштування базової охоронної зони печери для забезпечення можливості проведення досліджень;
  14. встановлення знаків та інформаційних щитів  біля печерних об’єктів.

Стаття 52. Загальні правила організації підземних базових таборів (ПБТ).

1. Для забезпечення тривалого, багато-добового перебування спелеологів в печері дозволено створення та використання підземних базових таборів (ПБТ).

    ПБТ – це спеціальне місце в печері, яке певним чином обладнане і пристосоване

для багато-добового і безперервного перебування спелеологів в печері – відпочинку, ночівлі, приготування та прийняття їжі, виконання камеральних, картографічних та інших робіт, справляння природних потреб.

2. ПБТ становлять необхідну умову та єдину можливість первинного проходження та подальшого дослідження гігантських і унікальних печерних лабіринтових систем та глибоких і складних вертикальних порожнин.

3. ПБТ призначенні для забезпечення мінімально необхідних умов відпочинку та  відновлення сил спелеологів при виснажливій та тривалій роботі в печерах.

4. Загальне правило організації ПБТ та проживання в ньому спелеологів має відповідати принципу «все що принесли має бути винесено» та всім умовам Ст.52  даного Закону.

5. Для забезпечення належних умов транспортування необхідного спорядження в ПБД дозволяється обладнання відповідних вантажних трас (стежок проходження).

Допускається створення більше одного ПБТ залежно від  розмірів і умов печери, а також залежно від  масштабів спелеологічної експедиції та застосовуваної тактики дослідження печери.

6. Створення спелеологами системи вантажних трас і підземних базових таборів є необхідною передумовою забезпечення як можливості проведення багаторічних досліджень лабіринтових печер великої протяжності або вертикальних печер значної глибини чи складної структури, так і  підвищення рівня  безпеки  та зменшення  загрози в них  заблукати.  

7. Створення ПБТ доцільно  у наступних випадках:

  1. при необхідності тривалого, понад декількох діб, перебування під землею або проведення стаціонарних дослідницьких робіт;
  2. коли підходи до місця роботи в печері є складними, представляють значні труднощі або вимагають великих витрат часу;
  3. при розвідці та картуванні  нових або віддалених районів у великих горизонтальних або глибоких вертикальних печерах;
  4. для зменшення ступеня ризику за рахунок виключення  багаторазового проходження небезпечних ділянок;
  5. неможливості організації наземних (поверхневих) таборів за кліматичними або іншими шкідливими чи небезпечними для перебування там умовами.

8. Створення та використання ПБТ для проведення будь-яких розважальних заходів

забороняється.

9. Вибір місця розміщення ПБТ у печері має враховувати наступні умови і

рекомендації:

  1. забезпечення максимальної та сталої безпеки;
  2. захищення від каменепадів;
  3. неможливість затоплення водою при паводку;
  4. відсутність  скупчення шкідливих газів;
  5. близькість і зручність підходів до місця роботи;
  6. наявність умов для розміщення місць відпочинку, нічлігу, кухні, туалету;
  7. близькість джерел  проточної води або інших  водопроявів із чистою питною водою;
  8. уникнення місць постійної зимівлі або ночівлі кажанів.

10. Використання водних ресурсів для потреб ПБТ має здійснюватися з дотриманням   наступних рекомендацій:  

  1. розміщення водозабору вище місця розташування ПБТ;
  2. розташування водозабору в стороні від трас (стежок) постійного користування;
  3. запобігання прямого контакту джерела води із кухонним посудом та людиною;
  4. використання ручної колонки (насосу) для набору питної води в витратну тару.

11. Організація кухні та харчування в ПБТ має дотримуватись наступних умов:        

  1. місце прийому їжі повинно застелятися полімерною плівкою для запобігання попадання часточок їжі та іншого органічного сміття в ґрунт;
  2. посуд для ПБТ комплектувати з нержавіючої сталі;
  3. продукти для ПБТ рекомендується використовувати, в основному, концентровані, сублімовані або порційні  (у пакетах та брикетах), а також такі, які всмоктують воду при варінні й не вимагають зливу або промивання;
  4. для запобігання забруднення печерного середовища органікою рекомендується замість миття посуду витирати його туалетним папером, що потім має бути  винесений на поверхню разом з іншим сміттям;
  5. все впакування від продуктів й інше сміття повинно ретельно збиратися в спеціальний сміттєзбиральник.
  6. для збирання сміття та харчових відходів повинен бути призначений спеціальний сміттєзбиральник у вигляді  жорсткого контейнеру або тимчасово заглибленого в землю пластикового мішка, що перешкоджають розсипанню сміття.

12. Вимоги до обладнання місць загального користування ПБТ:

  1. Загальний підхід до поводження з  продуктами життєдіяльності в ПБТ полягає в тому, що всі вони мають бути винесені на поверхню. Для їх збирання рекомендується  використовувати переобладнані відповідним чином пластикові ємності (5-10л) або пластикові пакети для сміття.
  2. У випадках, коли таке винесення неможливе, а умови і розміри печери дозволяють, туалет облаштовують у вигляді ями – тимчасового септика.
  3. Неприпустимим є розміщення санвузла поблизу води та вище табору або водозабору за її течією. Для розміщення туалету вибирають місце віддалене від ПБТ та з врахуванням існуючого напрямку постійного руху (тяги) повітря.

13. Закриття та консервація ПБТ має відбуватися з виконанням наступних дій:

  1. в ПБТ має бути залишене, при необхідності та плануванні подальшого використання, тільки таке обладнання та тільки в такому стані, що унеможливить утворення в подальшому плісняви та гниття;
  2. весь посуд, пластикові скатертини та інше знаряддя, що залишається, має бути ретельно протерто,  дезінфіковано та герметично запаковано;
  3. все сміття та вміст туалету (якщо це не вигрібна яма) має бути ретельно запаковано та винесено на поверхню;
  4. яма тимчасового туалету має бути оброблена дезінфікуючим засобом для септиків і ретельно засипана ґрунтом;  
  5. альпіністське спорядження, тимчасове змонтоване для проходження (штурму) печери, як правило, обов'язково знімається та виноситься на поверхню.

14. Підтримка поточної життєдіяльності та безпеки ПБТ має забезпечуватися дотриманням наступних рекомендацій:

  1. наявність в ПБТ аптечки, ремонтного набору, запасного теплого одягу;
  2. створення  в ПБТ аварійного запасу продуктів і джерел освітлення (мінімум на 2 доби);
  3. наявність в ПБТ комплекту спорядження для проведення рятувальних робіт;
  4. використання  в ПБТ постійно діючого джерела освітлення для впевненого пересування в ньому;  
  5. наявність на поверхні допоміжної групи спелеологів;
  6. організація стаціонарного телефонного зв'язку, або, якщо умови допускають, спеціального радіозв'язку (на наднизьких частотах) з поверхнею та іншими ПБТ;
  7. встановлення та дотримання контрольних строків здійснення зв'язку та виходу з ПБТ на поверхню.

15. Створення ПБТ та їх використання для дослідження печер не може розглядатися

як використання  або експлуатація підземної порожнини для здійснення виробничої або комерційної діяльності  та не становить об’єкт оподатковування.

Стаття 53. Відвідування печер.

1. Відвідування печер в залежності від мети і терміну перебування, рівня підготовки

відвідувачів та їх складу, протяжності і складності маршруту поділяється на наступні категорії:

  1. професійне відвідування спелеологами та науковцями з метою відкриття продовжень печери, з метою проведення наукових досліджень або з метою загального ознайомлення;
  2. спортивне відвідування печер спелеологами з метою здійснення її проходження  до певної точки або по певному маршруту в печері, а також проведення тренувань та змагань;
  3. екскурсійні та комерційні (на платній основі) відвідування печер звичайними громадянами з пізнавально-освітніми цілями.

2. Проведення масових спортивних заходів в печерах не рекомендується та має бути суттєво обмежено як по часу, так і по чисельності.

Змагання з спелео-орієнтування,  тренувальні рятувальні роботи та  інші необхідні спелео-навчальні заходи мають проводиться виключно в малоцінних та давно відкритих районах печери, що вже були раніше піддані ушкодженню або інтенсивній експлуатації.

3. Проведення будь яких розважальних заходів та розташування туристичних таборів в печерах забороняється.

Стаття 54. Умови відвідування печер.

  1. Відвідування печери сторонніми  суб’єктами спелеологічної діяльності, що не є її кураторами або постійними та єдиними її дослідниками, можливе тільки за наступних умов:
  1. обов’язкового  подання куратору печери заявки (повідомлення) про свої наміри відвідування печери;
  2. отримання від куратора печери попереднього погодження своїх дій в печері.
  3. при відвідуванні печери, що перебуває під кураторством іншої спелеологічної організації, з розумінням і повагою ставитись до встановлених нею  обмежень і правил, прагнути їх цілком та повністю дотримуватись і не порушувати встановлений режим відвідування печер.

Дані вимоги діють незалежно від наявності на вході в печеру дверей або інших захисних та обмежуючих доступ пристроїв.

  1. Заборонено відвідування печер без супроводу відповідальної особи (екскурсовода, провідника), призначеного куратором печери або організацією, що її охороняє.
  2. Відвідування печери спелеологами та науковцями з професійною метою можливо тільки в супроводі щонайменше одного спеціального провідника, що надається куратором печери. Дана вимога є обов’язковою для відвідування великих, більше 5км, горизонтальних лабіринтових печер, а для вертикальних печер є наполегливою рекомендацією.
  3. Здійснення екскурсійного відвідування печер має відбуватися виключно при умові супроводу групи  провідником, наданим куратором печери. Загальна практика рекомендує надання не менше ніж одного провідника на кожні 10 екскурсантів. Кількість провідників визначається виключно куратором печери в кожному випадку індивідуально і залежить від кількісного складу групи відвідувачів, рівня їх спортивної та фізичної підготовки, складності маршруту.
  4. Регламент відвідування печери визначаються одноособово її  куратором у відповідному положенні яке  конкретизує відповідні умови та порядок їх здійснення. Даний регламент має бути обов’язково розроблений і затверджений куратором печери та наданий для ознайомлення відвідувачам.
  5. Провідник, що супроводжує групу відвідувачів печери, відбирається і призначається куратором печери з числа членів його спелеоклубу (спелеосекції), які мають довготривалий і постійний досвід роботи в печері, добре знають карту печери та здатні в ній самостійно орієнтуватись. Вимоги та порядок відбору провідників визначаються куратором у відповідному положенні, що має бути обов’язково розроблене ним.
  6. Відповідальність за безпечне відвідування печери несуть солідарно: організатор відвідування (керівник групи екскурсантів), надані групі провідники, куратор печери, а також безпосередньо самі відвідувачі. Постраждала особа (особи), якщо буде доведена її провина у виникненні надзвичайної ситуації або нещасного випадку, несе особисту  індивідуальну відповідальність за їх наслідки.
  7. Організація екскурсій базується на постулаті свідомості дій її учасників. Погодження особи на участь у відвідувані печери автоматично має на увазі, що дана особа добровільно, на свій страх і ризик, прийняла таке рішення, повністю усвідомлює всі його наслідки та ризики відвідування печер як місць з підвищеною небезпекою,  приймає на себе всю відповідальність, в тому числі - фінансову, за свої дії в печері та їх наслідки, за невиконання розпоряджень провідника та порушення встановлених умов відвідування та поведінки в печері. 

Даний постулат означає, що ні офіційний куратор печери, ні його вповноважені агенти (провідники), посадові особи й співробітники, що  діяли в межах своєї компетенції, не відповідають за  збитки, понесені відвідувачем (спелеологом, спелеотуристом, екскурсантом), якщо тільки такі збитки не понесені у результаті прямої та доведеної недбалості куратора, що стала безпосередньою причиною травми або надзвичайної події.

9. Перед відвідуванням печери екскурсанти мають бути попереджені організатором про розповсюдження на них даного постулату. 

10. Надзвичайні погодні та природні явища (зливи, понаднормові снігопади,  різке падіння температури, заледеніння, землетруси, обвали, затоплення, та таке інше) не становлять відповідальність куратора печери за їх можливі наслідки для перебування в печері. Дії куратора печери у випадку виникнення надзвичайної сітуації в ній визначені в Розд.ХІ даного Закону.

Стаття 55. Засади туристично-екскурсійної спелеологічної  діяльності.

  1. Спелеологічна діяльність туристично-екскурсійного напрямку становить сучасну форму і засіб охорони, популяризації та підвищення ролі геологічних цінностей на основі ініціативи ЮНЕСКО по геологічним територіям та її визнанні Радою Міжнародної програми геологічної кореляції (МПГК, 2000 р.). Печери становлять об’єкти екологічного та пізнавального  туризму внаслідок їх високої та культурної цінності.
  2. Обладнання печер для екскурсійного використання визнається даним законом одним з  найбільш ефективних засобів їх охорони. Здійснення туристично-екскурсійної спелеологічної діяльність відповідає програмі Європейського союзу "Розвиток геотуризму в Європі" і спрямована на  створення «контрольованого» туристичного сервісу, що дозволить зменшити негативний вплив на печери як об’єкти геологічної спадщини.
  3. Комерційне використання туристично-екскурсійного та рекреаційно-розважального потенціалу найбільш атракціонних або доступних печер відповідає рекомендаціям ЮНІСЕФ, Глобальної мережі геологічних територій ЮНЕСКО (GGN) і Європейської мережі геологічних територій (EGN) та Міжнародного союзу геологічних наук (ІUGS).

Створення спеціалізованих карстово-спелеологічних парків і територій на базі атракціонних печерних об’єктів передбачено Ст.14 «Кодексу України про надра» (КУпН), Законами України "Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки" та "Про природно-заповідний фонд України".

  1. Контрольована і організована презентація частини печери становить один  з напрямків спелеологічної діяльності що розглядається як  ефективний спосіб збереження печери від неконтрольованого відвідування "дикими" спелеологами та забезпечення ефективного захисту її незайманих частин, що розташовані поруч із туристичним маршрутом. Презентація печери дозволяє також зняти неконтрольоване навантаження на інші уразливі печери які розташовані поблизу.
  2. Здійснення спелеологічної туристично-екскурсійної діяльності як на комерційній основі, так в пізнавально-освітніх цілях на безоплатній основі (спелеотуризм, екскурсійна, музейна і атракційна діяльності та таке подібне) можливе тільки в печерах, на які оформлені всі дозвільні та правовстановлюючі документи згідно вимог Розд.V даного Закону.
  3. Офіційний куратор печери має виключне право здійснення комерційної діяльності в печері, якщо така мета використання печери зазначена в дозвільних документах (Ст.22 даного Закону). Куратор самостійно визначає порядок та фінансові показники такої діяльності у відповідному положенні, що ним розробляється, та їх відповідність лімітам навантаження на печеру, що встановлюються відповідними  ліцензованими державними установами.
  4. Здійснення комерційної діяльності в печері організацією, яка не є куратором печери, можливе виключно на основі окремого договору комерційної структури з куратором печери. Даний договір має бути узгоджений та затверджений відповідними органами з екологічного контролю (Держекоінспекція) та з питань надання спецдозволу (Держгеоконтролю).
  5. Договір комерційного використання печери сторонньою організацією  укладається у формі термінової оренди. У даному договорі повинні бути обов'язково зазначені: терміни дії - не більше одного року, чіткі межі ділянки печери, призначеної для комерційно-екскурсійного використання, заборонені для відвідування зони печери, умови та правила відвідування і збереження печери, відповідальність користувача - комерційної структури, відповідність навантаження на печеру лімітам на відвідування печери, що встановлені  відповідними державними установами. 
  6. Забороняється масовий неорганізований туризм в необладнані для туризму печери та в їх окремі райони.

Стаття 56. Порядок облаштування екскурсійних маршрутів в печерах.

1. Екскурсійні маршрути мають прокладатися виключно в ближніх і найменш уразливих районах печери.

2. Обладнання екскурсійних маршрутів має здійснюватися з обов’язковим дотриманням наступних базових принципів:

  1. мінімального впливу ("безслідної подорожі");
  2. беззбитковість для основної частини печери;
  3. блокування можливості неконтрольованих відвідувань глибинних або особливо цінних районів печери.

3. Екскурсійні маршрути в печері мають бути розділені на 2 категорії:

  1. спортивні маршрути різної категорії складності. До спортивних маршрутів відносяться такі, проходження яких  вимагає  обов’язкового використання комплекту спеціального спелеологічного спорядження. Вони призначені виключно для підготовлених спелеологів або спелеотуристів зі спортивною підготовкою та мінімально достатніми спеціальними навичками;
  2. маршрути загального доступу з обладнаними, по можливості, пішохідними доріжками. До них відносяться маршрути (стежки) які розраховані на звичайних екскурсантів - здорову людину, без спеціальної підготовки. Проходження таких маршрутів не потребує ніякого спеціального спортивного спорядження (крім, при необхідності,  засобів індивідуального освітлення).

РОЗДІЛ XI.

ОРГАНІЗАЦІЯ РЯТУВАЛЬНИХ РОБІТ У ПЕЧЕРАХ.

Стаття 57. Загальний порядок дій у випадку надзвичайної ситуації в печері.

1. Якщо в печері сталася надзвичайна ситуація або нещасний випадок з її відвідувачем, розпорядник печери або  спелеологічна організація чи спелеологи, що приймали та організовували відповідний захід в цій п