Види орієнтації у повній темряві

Пригляньмося пильніше до краси, До благ земних, до рідної природи… В молекулах барвистої роси — Блищать зіниці чарівної вроди! М. Казимирчук

Зір в умовах недостатнього освітлення. Найбільш важливим є зір в умовах слабкого освітлення. При переході зору від денного до сутінкового змінюється сприйняття кольорів. Це пов'язано з перебудовою ока до сприйняття об'єктів при низькій освітленості. При цьому передача кольору зміщується в синьо-фіолетову область спектра.

Для того, щоб при слабкому (приглушеному) освітленні забезпечити максимальну здатність ока розрізняти предмети, використовують підсвічування наприклад червоним кольором. При цьому у зорі беруть участь тільки колбочки, оскільки палички не чутливі до червоної області спектра.

Застосування підсвічування червоним світлом використовується при освітленні в умовах дотримання секретності, коли необхідно розрізняти об'єкти, не звертаючи сторонньої уваги і залишаючись непоміченим. Наприклад в нічний час на підводних човнах (субмаринах), де іноді необхідно вести роботу з застосуванням зовнішніх оптичних приладів - перископів, на авіаносцях у відкритому морі і т.д..

        Види орієнтації у повній темряві. Тим, хто живе в темряві, великі надії покладати на очі не доводиться. Вони змушені орієнтуватися голов­ним чином на слух, а саме — уловлюючи звукові хвилі.

Звук — це хвилі, які поширюються у пружному сере­довищі (повітрі, воді, тілах, тощо) від тіла, що коли­вається. Наше вухо сприймає звукові коливання з час­тотою від 16 Гц (герц) до 20000 Гц. (Частота — це кількість коливань за 1 сек. 1Гц = 1 кол./і сек.). Звук із частотою меншою 16 Гц називається інфразвуком, а з частотою більшою 20000 Гц — ультразвуком.

Живі істоти сприймають звук неоднаково. Особливо добре чують кажани або летючі миші. Багато років учені не могли розгадати загадку, як кажани легко зна­ходять дорогу в темних покручених печерах. Цим у 1794 році зацікавився італійський учений Ладзаро Спалланцані. Коли він закрив кажанам вуха, вони втратили здатність орієнтуватись у темряві та стали зовсім безпорадні. Проте, пояснити це він не зміг. Тільки у 1942 році американський учений Д.Г. Гріффін довів, що кажани в польоті користують­ся своєрідним ехолокатором. Принцип його дії дуже простий. Звук у повітрі поширюється зі сталою швидкістю (=333м/с при 0°С). Натрапивши на переш­коду, він відбивається і з тією ж швидкістю повер­тається назад. Вимірявши час поширення звуку до мо­менту повернення, можна визначити відстань до пе­решкоди.

У польоті кажан весь час попискує. Писк дуже висо­кий (ультразвук) і людина його не сприймає. Кажан великими вухами чудово чує свій писк і його відбиття від різних предметів та відмічає час між цими подіями. Мозок кажана опрацьовує цю інформацію і у нього складається певна картина розміщення навколишніх тіл. Кажани «відчувають» навіть дріт, діаметр якого менший 1 мм. А під час полювання вони пропискують 250 сигналів за секунду і можуть зловити 175 комарів за 15 хвилин.

Звук, відбиваючись від риб, дає можливість дель­фінам безпомилково знаходити собі їжу і виходити з небезпечних місць (рибацької сітки, тощо).

Ехолокатори є і у деяких птахів: у сов, горобиних. У горах Центральної Америки живуть птахи глаухаро. Вони будують гнізда і виводять пташенят у темних пе­черах. Виходять полювати вони уночі. А орієнтуються у темряві завдяки випусканню і уловлюванню звуко­вих хвиль із частотою 7 тис. Гц.

Риби вух не мають, але вони «чують» звуки, які чує людина, та інфразвуки(ультразвуки риби не сприйма­ють). Вони чують певними частинами тіла, які, в ос­новному, розміщені поблизу голови і вздовж хребта. Деякі риби «чують» хвостом. У каламутних водах Нілу водиться риба довгорил, або водяний слон (довжиною 2 м).Біля хвоста у водяного слона міститься своєрідний «генератор змінного струму», який ство­рює навколо риби електромагнітне поле. Якщо в це поле потрапляє якийсь предмет, воно змінюється, а особливий приймач на спині риби реєструє це. Такий радар дуже чутливий, тому, невипадково водяний слон майже ніколи не потрапляє у риболовні сіті.

Гусінь і комарі чують особливими щетинками, а ко­ники — гомілками ніг. Метелики можуть «чути» тулу­бом або крилами, сприймаючи ультразвукові сигнали кажанів.

Таргани, наприклад, чують низькочастотні інфразву­ки. Інфразвуки добре сприймають і медузи. У них є спеціальний орган, який їх уловлює. Коли набли­жається шторм, на гребенях хвиль утворюються інфразвуки, які і пеленгує медуза. А оскільки такі зву­ки поширюється у воді значно швидше за самі хвилі, то медуза має час перебратись у безпечне місце. Вчені використали цей апарат медузи для створення прист­рою, що передбачає шторм за 15 годин.

Природа цікава і неповторна. Вона завжди чарує нас своєю оригінальністю і красою. І не вивчати її люди­на просто не може, бо природа «аділшга людину праг­ненням до пізнання істини.