Школи професійної адаптації працівників психологічної служби ЗНЗ

План

Дата проведення: 11.02.2016 р.

Місце проведення: Кременчуцька ЗОШ № 16

  1. Професійна взаємодія шкільного психолога і педагога

Л.В.Зюман, методист ЦПС КМНМЦ

  1. Практична частина

Майстер клас «Використання метафоричних карт  в практичній роботі психолога ЗНЗ»

О.І.Пронякіна, практичний психолог Кременчуцької ЗОШ №16

 

Заняття з педагогами  «Як діяти в конфліктній ситуації»

Л.В.Зюман, методист ЦПС КМНМЦ

  1. Коло запитань і відповідей.

Л.В.Зюман,методист ЦПС КМНМЦ, учасники ШПА

Школи професійної адаптації працівників психологічної служби ЗНЗ

Дата проведення: 11.02.2016 р.

Місце проведення: Кременчуцька ЗОШ №16

Рекомендації

        

        Психологічна служба є порівняно молодим структурним підрозділом освітніх закладів. Тому досить часто вчителі, адміністрація школи, а іноді й самі психологи недостатньо виразно уявляють собі, яким чином вона має функціонувати і сприяти підвищенню ефективності навчально-виховного процесу.

Іноді функції психолога у баченні педагогів зводяться до перевірки, контролю, оцінки психологічного забезпечення навчально-виховного процесу, що у свою чергу викликає насторожене ставлення до особи, яка покликана виконувати ці функції. Тоді спроби психолога налагодити співпрацю зустрічають опір.

Досить часто психолог сприймається як "панацея від усіх хвороб". Від нього чекають негайного вирішення усіх шкільних проблем. Вважається, що поява у школі психолога розвантажить вчителів та вихователів. Коли ж подібні очікування не справджуються, а вони і не можуть справдитись, наступає розчарування, якщо не в самій психологічній службі, то у професійності психолога.

Можна спостерігати такі проблемні негативні стратегії взаємодії психолога й педколективу:

Ізоляція. Почасту зустрічається у молодих або не дуже впевнених у собі психологів і педагогів. Кожний існує сам по собі, у своєму кабінеті, класі, у своєму світі. Контакту немає в принципі, оскільки у сторін відсутнє бажання його встановлювати. Ідея «піти назустріч» лякає й викликає зніяковілість і тривогу. Часто обопільну.

Мінуси зазначеної стратегії полягають в тому, що вона вимотує, тримає в постійному напруженні й страху руйнування тендітної ілюзії захищеності. Бажання іншої сторони встановити контакт викликає сильну тривогу. Втручання ззовні сприймається як спроба нападу. У відповідь виникають або опір і сильне бажання «втекти й сховатися» (послатися на стан здоров’я, надмірну зайнятість, «не мій профіль» і т. ін.), або — жахливі фантазії щодо намірів «нападника» і нові тривоги.

Якщо педагог дотримує її даної стратегії, установлення контакту вимагає надзвичайної обережності й м’якості. Рекомендують не нав’язувати, але й не залишати спроб. Не кидати, але й не давити, прислухатися, придивлятися, піклуватися. Найбільш прийнятним є установлення контакту крок за кроком. Якщо й самому психологу ця модель близька, йому набагато легше зрозуміти своїх обережних і замкнутих колег-педагогів. Важливо зрозуміти, що в рамках цієї моделі для «добровільно ізольованого» будь-який, навіть маленький і незначний крок назустріч, — це неабиякий ризик, до якого потрібно підготувати, підвести, подбати про безпеку одчайдуха.

Злиття. Хтось із обопільних сторін. Носій Істини, «Той, котрий знає». Через соціальні стереотипи і настанови частіше ця роль дістається психологу. Здається, що контакт є (правда, в окремих випадках він зводиться до обміну цінними порадами й рекомендаціями, які варто негайно прийняти на віру як догмат). Психолог зустрічається з розкритими обіймами й відразу ж призначається на роль першого помічника й друга вчителя. А якщо придивитися — просто «милиці».

Однак ця стратегія вимагає від психолога білих крил і яскравого німба, тому за їх відсутності незабаром починається взаємонепорозуміння. Спроба натяку на свою людську «невсемогутність» сприймається як зрадництво й погроза кинути педагога в біді. У відповідь — розчарування, образа, агресія.

Такий варіант вимагає тонкого вибудовування відносин з позначенням обопільних меж. Не злиття, а взаємодія. Підкреслення досвіду, компетентності, багатого потенціалу того, хто потребує допомоги. Консультування в стилі консиліуму. Педагог і психолог — не як «учитель — учень», а «колеги, що йдуть і шукають разом».

Суперництво. Тип відносин, що найчастіше зустрічається й найменш приємний. Ставлення до іншого в найкращому разі — поблажливе, у гіршому — зневажливе. Інший нічого собою не являє, некомпетентний, та й «що він може знати про наші проблеми?!» (Як варіант: «Що він розуміє в психології?»)

За такого розкладу взаємодія не стільки стомлює, скільки просто нічого не дає й потроху дратує (тим більш якщо подібна модель властива для обох сторін одночасно). Відносини з колегами складаються неприємні, контакт неможливий у принципі, а життя «у цьому болоті» проходить зовсім безцільно. Спроба зближення сприймається як виклик і провокує на демонстрацію власного недосяжно високого професіоналізму, що збільшує проблему.

Це складний варіант, що вимагає, як це не парадоксально, прийняття й підтримки. Тут мета — не взаємодія, а хоча б установлення довіри, після чого педагог, можливо, почасти відкриється й розповість вам, що іноді, зрідка можливо, не все в нього так уже й гладко... Якщо ж позиція «суперника» вибрана самим психологом, пора серйозно проаналізувати ситуацію й вирішити: чи варта професійна взаємодія позолоченого «психологічного трону».

Слід зазначити, що педагоги дуже гостро реагують на оцінку їх особистісних якостей. Педагог звик оцінювати інших. Йому нелегко погодитися з висновками про те, що несприятливий розвиток педагогічної ситуації визначається особистими слабостями або недоліками. Крім того, більшість педагогів мають високу особистісну тривожність, через яку схильні гіперболізувати, драматизувати події або впадати в глухий психологічний захист, не приймаючи або повністю заперечуючи висновки психолога.

Мета професійної діяльності педагога й психолога в школі єдина. Це — дитина, умови повноцінного навчання й розвитку. Але засоби й методи — різні. У ході співробітництва ці розходження можуть бути поступово усунуті за рахунок створення єдиного понятійного поля. Питання «Хто кому більше потрібний?» або «Хто для кого «поставляє» інформацію про дитину: педагог психологові або психолог педагогові?» втрачають усякий зміст. Без взаємного обміну інформацією ні педагог, ні психолог не можуть грамотно допомогти учневі, що зазнає тих або інших шкільних труднощів, знайти оптимальні умови для його навчання й розвитку.

Важливим моментом у роботі психолога є визначення своєї позиції й донесення її до кожного педагога. Психолог не оцінює, не судить, не експертує. Його основні завдання:

Взаємодія педагога із психологом повинна будуватися на добровільних підставах, без примусу. Формулювання на кшталт «Ти повинен пройти консультацію в психолога» — неприпустимі.)

Шкільний психолог, один на всю школу, фізично не в змозі охопити своєю увагою всіх учнів, і тому змушений зосереджувати її лише на найскладніших і найважливіших ситуаціях. Тим часом, психологічної допомоги потребують, по суті, всі школярі. Отже, цю функцію може взяти на себе вчитель.

Якщо психолог обстежив важкого учня, визначив діагноз і намітив шляхи подолання його проблем, склав корекційну програму, то хто має забезпечити її реалізацію? В окремих випадках психолог сам проводить корекційні заняття з таким учнем. Проте безпосередньо контактувати з усіма школярами, які потребують корекційного впливу, він знову ж таки не має фізичної можливості. Тому, якщо корекційний вплив не здійснюється у вигляді спеціально організованих заходів, а реалізується безпосередньо у навчально-виховному процесі, як втілення педагогічного принципу індивідуального підходу, то таку роботу можуть виконувати педагоги і батьки.

У розпорядженні психолога є потужні психодіагностичні інструменти. Але можливості їхнього використання обмежені і досить специфічні, оскільки вони використовуються у штучних лабораторних умовах. А для визначення психологічного діагнозу часто потрібні факти, які характеризують навчання та поведінку учня у звичайних, природних умовах. Хто може доповнити такими відомостями результати обстеження? Звичайно, тільки педагоги та батьки.

Отже, психолог і педагог є однаковою мірою необхідними суб'єктами шкільної психологічної служби. Без активної участі всього педагогічного колективу школи така служба неможлива. Інакше кажучи, сама по собі присутність у школі практичного психолога ще не означає наявності в ній психологічної служби.

Часто основною причиною труднощів, які відчувають шкільні психологи, є схильність діяти самому, без опори на допомогу і співпрацю з вчителями.

Однак сьогодні не викликає сумнівів, що головною умовою встановлення продуктивних відносин з керівництвом школи й педколективом виступає професійна поведінка психолога, що складається із цілої низки складових. Професійно проведені обстеження з подальшими грамотно складеними рекомендаціями рано чи пізно будуть помічені й педагогами, і директором.

Не менш важливим і відчутним результатом роботи психолога є створення сприятливого безконфліктного клімату в школі.

Гарне взаєморозуміння й співробітництво психолога з учителями завжди сприяє оптимізації контактів з дітьми, їх батьками. Неможливо припустити, що психолог, якому відмовлено в кредиті довіри педагогами або якоюсь іншою категорією, буде нормально працювати з іншими, тому що школа  — це єдиний соціальний організм.

Виходячи з цього практичним психологам  рекомендовано  враховувати особливості роботи з педагогічним колективом, а  саме:

  1. Усвідомлювати, мета професійної діяльності педагога й психолога в школі єдина. Це — дитина, умови повноцінного навчання й розвитку. Але засоби й методи — різні.
  2. Починаючи працювати з педколективом  дотримуватися  так званого етичного кодексу роботи практичного психолога з учителями:
    • учитель — не дитина, не треба його повчати, забудьте про менторський тон;
     
    • учитель — доросла, зріла особистість, до якої треба ставитися з повагою;
     
    • учитель є фахівцем зі свого предмету, ніколи не ставте під сумнів його компетентність у цьому;
     
    •  наголошувати на тому, що кожен педагог, без сумніву, є психологом і добре розуміється на тонкощах людських взаємин;
     
    • психолог повинен стати для педагогів другом, порадником, а не вчителем;
     
    • не допускати у своїй роботі лібералізму, професійно відстоювати свою точку зору, але завжди прислухатися до побажань педагогів.
  3. Виходити з того психолог і педагог є однаковою мірою необхідними суб'єктами шкільної психологічної служби. Без активної участі всього педагогічного колективу школи така служба неможлива
  4. Враховувати, що робота психолога без запиту (діагностика для звітності, надання психологічної допомоги людям, які її не потребують або не усвідомлюють потреби в ній), завжди є неефективною і непотрібною. Психолог має  працювати з  учнями школи, які потребують психологічної допомоги, за умови наявності запиту.
  5. Залучати  за потреби  до своєї роботи педагогів. Наприклад:

  1. Формами співпраці  психолога та педагога можуть бути:
  1. виступи на засіданнях психолого-педагогічних семінарів;
  2.  виступи, доповіді на засіданнях педагогічних рад;
  3. тренінг -  особливий  метод  отримання  знань,  який  відрізняється  від  своїх  аналогів  тим,  що  всі  його  учасники  навчаються  на  власному  досвіді  в  теперішній  момент;
  4. оформлення «Куточка психолога» в учительській, періодичне оновлення інформації на ньому;
  5. розробка та розповсюдження інформаційних листівок, буклетів тощо;
  6. заняття для вчителів по навчанню способам збереження психічного здоров'я вчителя (« Способи виходу зі стресової ситуації», « «Як не допустити емоційного вигорання», «Як вчителю діяти в конфліктній ситуації» тощо).

Література

  1. Баранова Н.П. Тренінги для вчителів з педагогічної майстерності. – Х.: Вид.група «Основа», 2009. – 159с.
  2. Битянова М.Р. Организация психологической работы в школе. — М.: Генезис 2000.
  3. Бровченко А.К. Особливості роботи шкільного психолога з педагогами та керівництвом школи. Електронний ресурс. Режим доступу: http://journal.osnova.com.ua/article/36148
  4. Овчарова Р. В. Технологии работы школьного психолога с педагогическим коллективом. — Курган: КГУ, 2006. — 187 с.
  5. Швець         О.     А.    Система         роботи       практичного           психолога         з    педагогічним  колективом             навчального             закладу.           Навчально-методичний                     посібник.  Городищенська загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів. – Березне, 2013. – 65 с. Електронний ресурс. Режим доступу:

http://berezne.libr.rv.ua/berezne/files/psyx5.pdf

Додатки

 

Майстер – клас Пронякіної Ольги Іванівни, практичного психолога Кременчуцької ЗОШ №16 роботі з метафоричними асоціативними картами

Дата проведення 11.02.2016 рік

Місце проведення: Кременчуцька ЗОШ №16

1. Привітання

Кожен із учасників витягує « наосліп» карту. Під час привітання називає своє ім»я та розповідає про себе та  використовує карту, яка йому дісталася.

2. Перегляд презентації « Метафоричні асоціативні карти ( МАК) ». Знайомство з різновидами МАК

3.Техніки роботи з картами МАК

                                                                 Карти   «Persona»

Гра «Мій сусід»
Цю гру рекомендується проводити з портретної колодою «Persona» (також можна використовувати метафоричні асоціативні карти «1000 життів») в кінці тривалого тренінгу або групової роботи, коли учасники будуть більш-менш знайомі один з одним. Кожен гравець по черзі бере наосліп верхню карту з колоди, знаходить одного з присутніх, до якого, на його погляд,ця карта підходить найбільше (безумовно, зовнішню схожість в даному випадку не має ніякого значення), і описують її, відзначаючи позитивні сторони персони . Наприклад: «Ця персона мені нагадує про Ольгу. Вона дуже уважна і чуйна, завжди готова прийти на допомогу. На неї завжди можна покластися. Її погляд вселяє спокій і впевненість »

Гра «Чотири якості»
Кожен гравець бере з портретної колоди «Persona» по чотири карти. Учасники по черзі відкривають свої карти і описують особистість людини, загальна характеристика якого включає в себе окремі якості, представлені на кожній з дісталися їм чотирьох карт. Наприклад, перша карта відображає його зовнішній вигляд, друга - емоційний стан, третя - інтелект і четверта - соціальні якості. Гравець також може придумати історію про те, як всі ці якості взаємодіють між собою, як вони поєднуються в одній людині.

   Техніки роботи під час консультування :

Якщо на зображенні зображена людина

Карти «Cope»

Гра «Двері, які обертаються»

(що заважає, а що допомагає вирішувати проблеми)
Ця гра з метафоричними картами «Cope» сприяє концентрації уваги на факторах, які можуть заважати учаснику при вирішенні проблеми або, навпаки, допомагати знайти «друге дихання», нові сили для подолання криз.
В ході гри всі карти викладаються на столі картинками вгору. Учаснику пропонується вибрати з колоди шість карт.
Перша карта буде позначати проблему, складну ситуацію або травмуючу подію, яка вже мала місце в житті учасника, і з яким він благополучно впорався.
Друга карта позначає те, що заважало йому при досягненні мети.
Третя карта буде символізувати ресурс - те, що допомогло знайти вірне рішення.
Четверта карта буде позначати людини, який заважав знайти вихід.
П'ята карта - це людина, яка допомогла подолати кризову ситуацію.
Нарешті,
шоста карта описує саме рішення проблеми.
Зауважимо, що під картою зазвичай мається на увазі або одна-єдина карта, або відразу кілька карт (якщо учасник не може зупинити свій вибір на одній карті). Крім тих випадків, коли спеціально обмовляється кількість карт, кожен учасник гри сам вирішує, скільки карт йому буде потрібно для відповіді на конкретне питання.

      Потім учасник розповідає за допомогою обраних ним карт свою історію. В кінці він може              проаналізувати свою розповідь (за допомогою фахівця) і при необхідності поміняти в ній будь-які карти.

Гра «Зростання після руйнування»
Стрес - це не менш травмує фактор, який вибиває нас з колії. Але стрес має не тільки негативні сторони. Він може також сприяти процесам зміни і подальшого особистісного росту. Ця гра допомагає проявити процес особистісного зростання внаслідок перенесеного стресу.
Психолог пропонує клієнту перетасувати колоду і, не перевертаючи карти лицьовою стороною вгору, розділити її на чотири стопки.
Потім клієнта просять пригадати якийсь приклад стресовій ситуації, яка мала місце в його житті. Гравець відкриває по одній верхній карті у кожної з чотирьох стопок.
Перша карта відповідає на питання: що ви втратили в цій стресовій ситуації? Друга карта означає, що ви готові були пожертвувати. Третя карта символізує те, що ви придбали в результаті перенесеного стресу, а четверта - які ресурси ви хотіли б отримати в результаті.
Зверніть увагу: якщо однієї карти з якоїсь стопки виявляється недостатньо для відповіді на поставлене запитання або якась карта не відповідає переживань учасника, то він може на свій розсуд відкривати додаткові картки з відповідною стопки.

                                                                       

  Карти « НАВІТАТ»

 Вправа « Питання про відносини»
Виберіть відносини, в яких ви хотіли б розібратися (з партнером, чоловіком, другом, дитиною, батьком, колегою, начальником, і т.д.) Витягніть наосліп п'ять карт:
1. Що не працює в стосунках?
2. Що я приношу в стосунки?
3. Що друга сторона приносить в стосунки?
4. Що працює в стосунках?
5. Що має статися, щоб поліпшити взаємини?

Вправа  « Групове генерування ідей »
Одна людина озвучує завдання. Решта по черзі тягнуть карту і придумують ідеї, як вирішити задачу шляхом інтерпретування тієї карти, яка у них на руках. Після того як кожен озвучить свою ідею, а може бути навіть не одну, наступний учасник задає проблему.

                                                                       Карти « ОН »

Коли ми кладемо під карту-картинку карту-слово, нам  необхідно прояснити цілісний сенс цієї комбінації. Карти стимулюють нашу інтуїцію та емоції (права півкуля головного мозку) з допомогою зображення і збуджують нашу раціональну і аналізує частина (ліва півкуля головного мозку) картою-словом, допомагаючи нам знайти шукане рішення.

Вибрати « наосліп» карту-слово, підібрати до неї карту-зображення.

( передати свою карту-зображення сусіду зліва)

Використання МАК в консультуванні :

Традиційна схема психологічного консультування за допомогою проективних карт:
1 етап. «Привіт!» Знайомство з клієнтом за допомогою карти. Розклавши карти зображенням вгору, психолог бере карту, за допомогою якої він вважає за доцільне представитися клієнту, підкресливши ті чи інші свої риси. Навчивши таким чином клієнта формулювати проекції, психолог пропонує клієнту також представитися за допомогою карти.
2 етап. «У чому проблема?» Клієнт у відкриту вибирає 1-3 карти, які описували б проблемну ситуацію, як він її бачить, і коментує свій вибір.
3 етап. «Чого ви хочете досягти?» Просимо вибрати 1-3 карти, щоб показати бажаний результат проблемної ситуації, а потім викласти «місток» з декількох карт від групи карт, що зображують проблему, до карт, що зображують бажаний результат.
4 етап. «Що ще можна зробити з цього приводу?» Просимо клієнта наосліп витягнути 3-5 карт, які символізують додаткові можливості на шляху вирішення його проблеми.
5 етап. «Чи будете ви робити це?» Просимо наосліп витягти дві карти. Вони будуть символізувати складності або сумніви, які можуть виникнути у клієнта на шляху вирішення його проблеми. Після осмислення цих карт просимо витягнути ще дві карти - вони покажуть ресурси, які допоможуть впоратися з перешкодами.

4. Прощання. Оберіть карту, яка б асоціювалася з настроєм,коли ви прийшли і з настроєм, який у вас зараз

Тренінг  «Як діяти в конфліктній ситуації»  

                                                       

        Мета:      сприяти       усвідомленню          учасниками        природи       виникнення  

конфліктів  і  формувати  навички  гідного  поводження  в  них;  сформувати  

навички        конструктивної          взаємодії       команди        шкільних        працівників;  

підвищувати самооцінку членів педагогічного колективу.  

        Завдання:  

        •   познайомити учасників із джерелами виникнення конфліктів;  

        •   відпрацювати навички «Я» висловлювання;  

        •   стимулювати учасників до аналізу життєвих ситуацій;  

        •   навчити емпатійному слуханню;  

        •   формувати уміння прогнозувати майбутнє;  

        •   навчитися будувати відносини з колегами на основі поваги і  

            довіри.  

         

                                              Хід заняття  

                                                         

        1.     Емоційне настроювання «Історії з торбинки» (5 хв)  

        Учасники по черзі дістають з торбинки будь-який предмет  і від його  

імені презентують себе. Наприклад: «Я — ключ (назвати ім'я), можу сказати,  

що мій господар: веселий, акуратний, пунктуальний і т.д.».  

        2. Визначення мети і задач тренінгу.  

        Агресивність, гнів, непримиреність…Конфлікти закономірно входять у  

наше   життя.   Там,   де   є   думки,   що   відрізняються   одна   від   одної,   де  

зустрічаються  люди,  які  мають різні  уявлення  про  цілі  і  способи  їхнього  

досягнення,       плани      і  принципи       життєдіяльності,         неминуче        виникають  

конфліктні ситуації.  

        Сьогодні  на  тренінгу  ми  поговоримо  про конфлікти,  шляхи  їхнього  

запобігання  й  вплив  керівника  на  створення  сприятливого  психологічного  

клімату в колективі.  

         

        3. Вправа «Незакінчене речення» (5 хв.)  

        Пропоную  всім  по  черзі  продовжити  речення  «Конфлікт  для  мене  —  

це...».  Отже,  кожен  по-своєму  сприймає  конфлікт,  із  різними  емоціями,  і  для  

більшості це малоприємне  явище.  Як  свідчить  практика,  тривалі,  нерозв'язані  

конфлікти       призводять        до     відчуження        в    колективі,      до     погіршення  

психологічного  клімату  в  будь-якій  групі  (педколективі,  класі,  сім'ї).  Тому  

конфлікти потрібно розв'язувати.  

        Та  спочатку  треба  з'ясувати  причину  конфлікту  —  це  вже  половина  

справи у його розв'язанні.  

         

4. Інформаційне повідомлення «Конфлікт. Стратегії поводження в  

конфлікті. Типи конфліктних людей» (10 хв)  

       Можна сказати, що конфлікт — це спосіб захисту власної гідності? Або  

ж,   конфлікт   —   це   можливість   перевірити   людські   взаємини?   А   от   як  

визначив       основу      конфлікту        президент       американської        асоціації  

конфліктелогів  Вільям  Лінкольн:  «Конфлікт —  це побоювання (розуміння)  

хоча б однієї сторони, що її інтереси порушує, ущемляє, ігнорує інша сторона  

або  сторони».  Конфлікти  можна  попередити?  (В  одних  випадках  молена  

попередити, а в інших — можна лише пом'якшити.)  

       Конфлікти, що найбільш важко піддаються розв'язанню, пов'язані з  

розподілом     спільного    об'єкта   домагань.    Оспорювання       матеріальних      благ,  

панівного становища, визнання тощо іноді веде до «трикутника суперництва»  

(подібно  любовному  трикутникові).  Суперництво  має  залишатися  чесним,  без  

обмеження  гідності  чи  прав,  інтересів  конфліктуючих.  Це  все  поведінкові  

причини конфлікту. Джерелом конфлікту найчастіше стає не підтвердження  

рольових  сподівань,  пропонованих  один  одному  партнерами  спілкування.  

Тут під час з'ясування стосунків можна почути фразу: «Не очікував від тебе  

такого».  «Жало»  конфлікту  може  полягати   й  у  відносній  психологічній  

несумісності  людей,  змушених  через  низку  обставин  щодня  контактувати  

одне    з  одним.     Так,   виражений      екстраверт      часом    відкрито     висміює  

інтроверта, вважаючи його хитрим, задавакою або злою людиною.  

         

       Типи конфліктних людей  

       Агресивні — чіпляються до інших і дратуються самі, якщоїх не  

слухають.  

       Скаржники — завжди на щось скаржаться, але самі, звичайно,нічого не  

роблять для розв'язання проблеми.  

       Зухвалі    -   -  вважають      себе    розумнішими        за   інших    і   завжди  

демонструють свою перевагу.  

       Нерішучі — тягнуть з ухваленням рішення через острах помилитися.  

       Вічні невдахи - завжди бачать тільки невдачі і вважають,що з того,  

що задумано, нічого не вийде.  

       Потайливі   —   приховують   образи   і   зненацька   можуть   наки-

нутися на суперника.  

       Безневинні брехуни — вводять інших у спокусу шляхом обману.  

       Кращим варіантом буде звести до мінімуму спілкування з такими  

«важкими»  людьми.  Якщо  це  не  вдається,  то  у  взаєминах  з  ними  

треба використовувати такі підходи:  

    •  віднести їх до певного типу людей;  

    •  не потрапляти під вплив цих людей, їх точок зору, зберігати  

       спокій і нейтралітет;  

    •  спробувати виявити причини їх труднощів і знайти спосіб  

       задоволений їхніх прихованих інтересів.  

Існують п'ять стратегій поводження в конфлікті  

    •  Конфронтація, або суперництво, виникає тоді, коли людина  

       поставити власні цілі вище інтересів інших людей і взаємин з  

       ними.  

    •  Компроміс, або домовленість, пов'язується з поводженням  

       людини, що дозволяє частково задовольнити як свої дома-

       гання, так і бажання партнера (50 х 50).  

    •  Поступка, або пристосування, — це стиль поводження в кон-

       флікті, під час якого учасник конфлікту відмовляється від  

       своїх інтересів заради інтересів іншої людини.  

    •  Уникання, або відхід, характерний для тих випадків, коли  

       конфліктів відмовляються і від власних інтересів, і від  

       підтримки позитивних відносин з партнером.  

    •  Співробітництво виникає, коли людина прагне до встановлення  

       рівноправності власних інтересів і зацікавленості до реалізації  

       інтересів партнера.  

         

       5. Робота в парах «Якщо конфлікт — це...» (5хв)  

       Мета: учасникам пропонується об'єднатися в пари. Кожна пара одержує  

завдання:  зобразити  у  вигляді  піктограм  свої  асоціації,  відчуття,  образи  до  

слова «конфлікт». Потім учасники прикріплюють свої піктограми на плакат.  

       Набір завдань:  

       1.  Якщо конфлікт — це меблі, то які?  

       2.  Якщо конфлікт — це дерево, то яке?  

       3.  Якщо конфлікт — це явище природи, то яке?  

       4.  Якщо конфлікт — це техніка, то яка?  

       5.  Якщо конфлікт — це музичний інструмент, то який?  

       6.  Якщо конфлікт — це квітка, то яка?  

       7.  Якщо конфлікт — це посуд, то який?  

       8.  Якщо конфлікт — це страва, то яка?  

       9.  Якщо конфлікт — це літературний твір, то який?  

       10. Якщо конфлікт — це фрукт, то який?  

       11. Якщо конфлікт — це овоч, то який?  

       12. Якщо конфлікт — це тварина, то яка?  

       Висновок:  конфлікт  —  це  зіткнення  протилежних  цілей,  інтересів,  

позицій, думок, поглядів тощо.  

         

       6. Інформаційне повідомлення «Емпатійне слухання» (10 хв)  

       Давайте  поміркуємо,  навіщо  ми  розповідаємо  кому-небудь  про  свої  

проблеми? (Відповіді учасників.)  

       Для  будь-якої  людини  в  таких  ситуаціях  головне  —  бажання,  щоб  її  

зрозуміли,  розділили  з  нею  ті  почуття  і  переживання,  що  переживає  вона  

сама.  Але,  говорять,  що  розділене  горе  вдвічі  менше,  а  розділена  радість  

удвічі  більша.  Головне,  напевно,  саме   в  цьому  —   у  розумінні  почуттів

 співрозмовника  і  співпереживанні  з  ним.  Саме  в  цьому  секрет  уважного  

слухання, яке людині приносить полегшення і, як це не дивно, відкриває їй  

нові шляхи для розуміння себе.  

       У цьому випадку важливо зрозуміти не стільки, що говорить людина,  

скільки  її  емоційний  стан,  що  саме  вона  переживає  в  цю  мить.  Тому  в  

спілкуванні  в  таких  ситуаціях  необхідні  навички   емпатійного  слухання,  

тобто слухання, під час якого слухач може переживати ті ж самі почуття, що  

й той, хто говорить. А потім як дзеркало відбивати їх так, щоб партнер із  

спілкування       сам   почав     краще     розуміти     і  приймати       себе    зі  своїми  

суперечливимипочуттями.  

       Спробуйте  поспостерігати  за  тими  людьми,  яких  вважають  гарними  

співрозмовниками,  яким  люди  довіряють  свої  проблеми,  з  якими  прагнуть  

поділитися  радістю.  Ці  люди  нічого  не  радять,  не  прагнуть  оцінити  свого  

партнера, не моралізують. Вони поводяться як емоційний резонатор або як  

дзеркало.  

       Що ж варто робити, щоб домогтися цього?  

    1.  Необхідно налаштуватися на слухання: на певний час забути про свої  

       проблеми, звільнити душу від переживань і спробувати відмежуватися  

       від настанов і упереджень стосовно співрозмовника. Тільки тоді ви  

       зможете відчути те, що відчуває ваш партнер, «побачити» його  

       емоцію.  

    2.  Своєю реакцією на слова співрозмовника ви повинні точно  

       віддзеркалити переживання, почуття, емоцію, що стоять за його  

       висловлюваннями. Але це треба зробити так, щоб продемонструвати,  

       що ви не тільки правильно зрозуміли його  

       почуття, але й прийняли їх.  

       3.     Необхідно витримувати паузу. Після вашої відповіді спів-

розмовнику необхідно помовчати. Пам'ятайте, цей час належить йому, не  

навішуйте на нього свої поради, думки.Пауза необхідна людині для того,  

щоб зрозуміти своє переживання.  

       4.  Варто  пам'ятати,  що  емпатійне  слухання  —  це  не  інтерпретація  

захованих  від  співрозмовника  таємних  мотивів  його  поводження.  Треба  

тільки віддзеркалити його почуття, а не пояснювати причину появи в нього  

цього  почуття.  Зауваження  такого  плану:  «Так  це  в  тебе  через  те,  що  ти  

заздриш своїй подрузі» або «Насправді тобі хотілося б, щоб на тебе постійно  

звертали увагу» можуть привести до відчуження співрозмовника.  

         

       7. Вправа «Ситуації» (20 хв)  

       Мета:     розвиток     навичок     конструктивного        вирішення      конфліктних  

ситуацій, закріплення знань.  

       Тренер  пропонує  учасникам  об'єднатися  в  3  групи  .  Кожна  група  

одержує картку з конфліктною ситуацією.  

       Завдання: прочитати ситуацію й назвати можливі шляхи виходу з неї.

Ситуація 1  

       Учителі      трудового      навчання       вирішили,      що     премія     розподілена  

несправедливо й прийшли до вас зі скаргою. Ваше рішення.  

       Ситуація 2  

       У колективі конфліктують 2  угрупування педагогів.  Вони звертаються  

до керівника й просять, щоб він став на їхню сторону. Як діяти керівникові?  

       Ситуація 3  

       Під     час    тарифікації       педагогічних        кадрів     учителі     математики  

незадоволені      розподілом      навчального      навантаження,       тому    що    один    має  

навантаження   26   годин,   а   інший  —           18,   при   цьому   в   них   однаковий  

педагогічний стаж, однакова категорія.Ваші дії.  

       Висновок. Керівник повинен пам'ятати, що потрібно:  

    — відокремити ситуацію від особистості;  

    — визначити справжню причину конфлікту;  

    — не піддаватися емоціям і не квапитися форсувати конфлікт;  

         

       8. Метод «Мозкова атака»  

       - Як можна вивести, зняти, розрядити агресію після  

конфлікту?Пропонуйте всі можливі варіанти (по колу). Дякую!  

         

       9. Вправа «Майбутнє нашої школи» (2О хв)  

       Учасники поєднуються в три групи й одержують аркуші паперу формату  

АЗ,  журнали,  ножиці,  клей,  фломастери,  кольоровий  папір.  Завдання  груп  

полягає  в  тому,  щоб  створити  плакат-колаж  за  темою  «Майбутнє  нашої  

школи»,       де    знайдуть       відображення        продуктивні        кроки      назустріч  

ефективному спілкуванню співробітників, функціонування команди вчителів  

із   загальною       метою:      працювати        на   процвітання        школи,      постійно  

підвищувати        свій     професійний        рівень,     збагачувати       досвід     кожної  

особистості, яка є унікальною в своєму роді.  

       Після     завершення        роботи      групи     коментують        свої    плакати      і  

вивішують їх на стіні, щоб усім було добре видно.  

       Питання для обговорення  

        • Чи важко було уявити майбутнє свого улюбленого місця роботи?  

       •   Чи пишаєтеся ви тим, що працюєте саме в школі?  

       •   Як працювала група? Яка атмосфера була присутня під час  

           роботи?  

       •   Що ви зараз відчуваєте?  

         

        10. Вправа «Валіза в дорогу» (10 хв)  

       Кожен  учасник сідає на стілець  у середині  кола, а  інші  учасники по  

черзі говорять йому різні побажання, поради, рекомендації для того, щоб він  

був    щасливим        (допомагають        збирати      йому     валізу    в    дорогу).     Усі  висловлюються відверто, тому що вже знають, у чому мудрість спілкування.  

Рефлексія  

•     Що відчували учасники, коли сиділи в середині кола?  

•     Чи важко було «збирати валізу в дорогу» іншому?  

•     Що нового ви довідалися про себе?      

Джерело: Баранова Н.П. Тренінги для вчителів з педагогічної майстерності. – Х.: Вид.група «Основа», 2009.  с.42-54