ОСОБЛИВОСТІ ЗМІСТУ НОВИХ НАВЧАЛЬНИХ ПРОГРАМ

УКРАЇНСЬКА МОВА 1—4-й класи

Катерина ПОНОМАРЬОВА, кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник лабораторії початкової освіти Інституту педагогіки НАПН України

Нова редакція Державного стандарту початкової загальної освіти і нові навчальні програми для 1—4-х класів націлюють навчальний процес на запровадження компетентнісного підходу в навчанні молодших школярів.

Теоретичними засадами для розроблення цих нормативних документів стали наукові дослідження співробітників лабораторії початкової освіти Інституту педагогіки НАПН України О.Савченко, Н.Бібік, Т.Байбари, М.Вашуленка, К.Пономарьової, О.Прищепи, В.Мартиненко, О.Вашуленко, О.Онопрієнко, НЛистопад, Н.Коваль, І.Андрусенко.

Сутність компетентнісного підходу полягає у спрямуванні навчального процесу на формування в учнів ключових і предметних компетенцій. Результатом компетентнісно орієнтованого навчання має бути сформованість у молодших школярів ключових і предметних компетентностей, які виявляються у здатності застосовувати набуті знання, вміння, способи діяльності, певний досвід у навчальних і життєвих ситуаціях з метою розв'язання конкретних завдань чи проблем.

Формування ключових компетенцій реалізується в освітніх галузях і навчальних предметах. При цьому кожний предмет забезпечує реалізацію тих складових змісту ключових компетенцій, для формування яких має необхідні умови.

Зважаючи на специфіку предмета «Українська мова», він здатний забезпечити формування і розвиток таких ключових компетенцій, як комунікативна, соціальна, загальнокультурна, вміння вчитися.

Для забезпечення набуття учнями комунікативної компетенції необхідно сформувати в них готовність до спілкування з іншими людьми. З огляду на це в процесі навчання української мови школярі повинні оволодіти різними видами мовленнєвої діяльності (аудіюванням, говорінням, читанням, письмом) і мовою як засобом спілкування. Реалізація комунікативної компетенції здійснюється через дві змістові лінії — мовленнєву й мовну.

Ключова соціальна компетенція передбачає здатність діяти в життєвих ситуаціях відповідно до соціальних норм і правил. Загальнокультурна компетенція стосується сфери розвитку культури особистості й охоплює культуру поведінки, моральні якості, а також обізнаність із культурною спадщиною українського народу, найважливішими досягненнями національної науки та культури, визначними подіями й постатями в історії України. Реалізацію цих компетенцій покликана забезпечити соціокультурна змістова лінія.

Ключова компетенція вміння вчитися проявляється у здатності учня організовувати й контролювати свою навчальну діяльність. Вона реалізується через діяльнісну змістову лінію.

У новій редакції Державного стандарту початкової загальної освіти і новій базовій навчальній програмі з української мови для 1—4-х класів визначено зміст кожної із зазначених ліній і державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів.

Зміст мовленнєвої лінії охоплює чотири види мовленнєвої діяльності: аудіювання (слухання і розуміння тексту), говоріння (діалогічне і монологічне), читання і розуміння прочитаного, письмо (побудова письмових зв'язних текстів різних типів).

До змісту мовної лінії належать одиниці різних мовних рівнів: текстологічного (будова тексту, типи і стилі текстів); синтаксичного (словосполучення, речення, види речень за метою висловлювання й інтонацією, звертання, головні й другорядні члени речення, однорідні члени речення); морфологічного (частини мови, їх граматичні форми); лексичного (значення слова, лексичні групи слів (багатозначні слова, пряме і переносне значення слів, синоніми, антоніми, омоніми), лексична сполучуваність слів); фонологічного (звуки мовлення, склад, наголос, інтонація), а також правопис і графічні навички письма.

Соціокультурна лінія наповнена таким змістом: державна символіка України, особливості української національної культури, малі фольклорні форми, соціальні ролі, формули національного мовленнєвого етикету, етикетні правила спілкування.

До змісту діяльнісної лінії належать загальнонавчальні вміння і навички:

1)        навчально-організаційні — здатність розуміти визначену вчителем мету навчальної діяльності, організовувати робоче місце, раціонально розподіляти час, планувати послідовність виконання завдань,організовувати навчальну діяльність у взаємодії з іншими її учасниками (у парі, малій групі);

2)        навчально-інформаційні — здатність самостійно працювати з підручником, шукати нову інформацію в різних джерелах, користуватися довідниковою літературою (словниками), зосереджено слухати матеріал, зв'язно, послідовно, доказово відповідати, вести діалог;

  1. навчально-інтелектуальні й творчі — здатність аналізувати мовні явища, порівнювати, виділяти головне, узагальнювати, встановлювати та пояснювати причинно-наслідкові зв'язки, вилучати зайве, групувати й класифікувати за певними ознаками, висловлювати аргументовані критичні судження, доводити власну думку, переносити знання й способи діяльності в нову ситуацію, застосовувати аналогію;
  2. контрольно-оцінні — вміння використовувати різні способи перевірки та контролю своєї діяльності, знаходити і виправляти помилки, оцінювати власні навчальні досягнення.

На основі зазначеного можна зробити висновок, що основні структурні компоненти нової редакції Державного стандарту початкової загальної освіти і базової навчальної програми з української мови залишилися такими ж, як і в попередніх відповідних нормативних документах. Однак є певні зміни, доповнення й уточнення. Саме на них варто зупинитися.

Насамперед звертаємо увагу на те, що кількість годин, відведених на навчання грамоти в 1-му класі, зменшилася до 7 годин на тиждень (було 8). Тому для забезпечення синхронності у навчанні читання й письма доцільно здійснити розподіл годин протягом навчального року по тижнях: на одному тижні планувати 4 години на читання і 3 на письмо, на наступному — 3 години на читання і 4 на письмо. В результаті час, відведений на читання і письмо, буде розподілено порівну.

До змісту мовленнєвої лінії нової базової навчальної програми внесено такі зміни й доповнення:

•        Посилено увагу до уроків розвитку зв'язногомовлення, які рекомендується проводити один раз надва тижні: у 2—4-му класах це окремий урок (17 годинна рік), а в 1-му класі — фрагмент уроку тривалістю15—20 хвилин. У пояснювальній записці визначеномету й основні завдання цих уроків у 1-му, 2-му, 3-муі 4-му класах.

•        Подано обсяг текстів для аудіювання:1-й кл. — до 1 хв — 80—100 слів;

2-й кл. — 1—2 хв — 120—200 слів; 3-й кл. — 2—3 хв - 220-360 слів; 4-й кл. — 3—4 хв — 320—400 слів.

•        Узгоджено з програмою з літературного читання кількість слів для читання вголос:

1-й кл. — 20—30 слів/хв;

2-й кл. — І сем. — 35—45 слів/хв, II сем. — 50— 60 слів/хв;

3-й кл. — І сем. — 65—70 слів/хв, II сем. — 75— 80 слів/хв;

4-й кл. — І сем. — 80—85 слів/хв, II сем. — 90— 95 слів/хв.

•        Зменшено кількість реплік для діалогів:

2-й кл. — 3—4 репліки на двох учасників діалогу без урахування формул етикету;

3-й кл. — 4—5 реплік на двох учасників діалогу без урахування формул етикету;

4-й кл. — 5—6 реплік на двох учасників діалогу без урахування формул етикету.

•        Узгоджено з програмою основної школи обсягитекстів для письмових переказів:

3-й кл. — текст обсягом 50—70 слів; 4-й кл. — текст обсягом 70—100 слів.

•        Визначено обсяг зв'язних письмових висловлювань (учнівських творів):

2-й кл. — близько 40 слів; 3-й кл. — близько 60 слів; 4-й кл. - 60-80 слів.

До змісту мовної змістової лінії внесено такі зміни:

1-й кл. — 20—30 слів; 2-й кл. — 30—50 слів; 3-й кл. — 50—70 слів; 4-й кл. — 70—90 слів.

У новій навчальній програмі з української мови розроблено зміст соціокультурної лінії, яка передбачає:

Структуровано соціокультурну лінію за такими підрозділами:

  1. тематичні групи слів, що називають державу, столицю, державні символи, реалії життя народу;
  2. фольклорні твори великої й малої форм;
  3. особливості національного мовленнєвого етикету;
  4. соціальні ролі.

Представлено в новій програмі зміст діяльнісної лінії, у якому передбачено формування в молодших школярів загальнонавчальних умінь і навичок: навчально-організаційних, навчально-інформаційних, навчально-інтелектуальних і творчих, контрольно-оцінних.

Результати навчання, визначені в державних вимогах до рівня загальноосвітньої підготовки учнів, націлюють процес навчання української мови на формування комунікативної (мовленнєвої й мовної),соціокультурної та діяльнісної компетентностей, які проявляються в здатності молодших школярів застосовувати набуті знання з мови, мовленнєві уміння, способи діяльності, певний соціальний досвід у різних життєвих ситуаціях з метою розв'язання життєво важливих завдань і проблем.        


УКРАЇНСЬКА МОВА ЯК ДЕРЖАВНА (ДЛЯ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ ЗНЗ ІЗ НАЦІОНАЛЬНИМИ МОВАМИ НАВЧАННЯ). 1—4-й класи

Оксана ПЕТРУК, кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник лабораторії навчання української словесності у школах національних меншин України та діаспори

Затвердження нової редакції Державного стандарту початкової загальної освіти (освітня галузь «Мови й літератури. Українська мова, мови національних меншин як предмети навчання») обумовило необхідність перегляду і розроблення оновленого змісту навчання української мови у 1—4-х класах ЗНЗ з викладанням мовами національних меншин України.

Державний стандарт націлює не на засвоєння певної суми знань, умінь і навичок, а на формування вмінь використовувати їх у різних життєвих ситуаціях, тобто ключових і предметних компетентностей. У ньому зазначено, що головна мета початкового навчання української мови — формування комунікативної компетентності, яка є водночас ключовою і предметною, враховуючи можливості й інтереси учнів, а також набуття певного кола знань про реалії матеріальної та духовної культури українського народу.

Відповідно визначено й головні завдання навчання української мови як державної. Це насамперед створення позитивної мотивації до її опанування; формування вмінь і навичок з усіх видів мовленнєвої діяльності — аудіювання, говоріння, читання й письма; пропедевтика знань про найважливіші мовні одиниці, необхідні та достатні для формування комунікативного мовлення; долучений учнів до культури українського народу; інтелектуальний, моральний, соціокультурний, естетичний розвиток школярів.

Під керівництвом і за участю доктора педагогічних наук, завідуючої лабораторією навчання української словесності у школах національних меншин України та діаспори Інституту педагогіки НАПН України О.Хорошковської співробітниками лабораторії було створено нове покоління навчальних програм з української мови для шкіл І ступеня з російською, угорською, румунською/молдовською, польською мовами навчання. Ці програми затверджені МОНмолодьспорту як базові.

Зазначені програми побудовані відповідно до змістових ліній, що окреслені у Державному стандарті: мовленнєвої, мовної й соціокультурної, які є взаємозалежними, взаємопов'язаними і спрямовані на формування ключових та предметних компетентностей. Діяльнісна змістова лінія збігається з відповідною лінією у програмі з рідної мови, тому, забезпечуючи міжпредметні зв'язки, учитель і на уроках української мови має орієнтуватися на зміст цієї лінії.

Базові програми з української мови для шкіл з навчанням мовами національних меншин складаються з пояснювальної записки і власне програми. У пояснювальній записці визначено мету і завдання

кожного етапу, розкрито підходи і принципи навчання української мови.

Програми мають двовимірну структуру і складаються зі змісту навчального матеріалу, визначеного за змістовими лініями (ліва частина таблиці), та державних вимог до загальноосвітньої підготовки учнів (права частина). У цій частині програми чітко окреслена результативна складова, яка є орієнтиром для кожного вчителя: плануючи роботу на уроці, він орієнтується на те, які знання й уміння мають бути сформовані в учнів. Саме тому важливо, щоб у кожного вчителя був власний примірник програми.

Мовленнєва лінія програм є домінуючою і націлює на формування вмінь з усіх видів мовленнєвої діяльності (аудіювання, говоріння, читання, письма) та розвиток уміння користуватися мовою як засобом спілкування і пізнання. Враховуючи те, що до початку навчання у школі діти майже або зовсім не володіють українською мовою, основною метою навчання у 1-му класі є формування і розвиток умінь усного мовлення — аудіювання і говоріння (діалогічне та монологічне мовлення). У 2-му класі ці вміння вдосконалюються й мають отримати подальший розвиток. Крім того, учні оволодівають уміннями читати і писати українською мовою. У 3—4-х класах розвиваються і вдосконалюються вміння з усіх видів мовленнєвої діяльності на основі визначених у програмі вимог до знань з мови, правопису й пунктуації.

Розвиток мовленнєвих умінь здійснюється відповідно до визначених у програмі сфер мовлення — особистісної, соціально-побутової, освітньої, суспільної, професійної та сфери «Природа». Окреслені сфери та їх тематика охоплюють весь простір, що оточує дитину молодшого шкільного віку.

Мовна змістова лінія базових програм спрямована на засвоєння учнями мовних одиниць української мови, необхідних і достатніх для формування мовних умінь і навичок, які є основою для розвитку мовленнєвих. Розроблення змісту навчання української мови у початкових класах шкіл зазначеного типу здійснювалося на основі врахування результатів порівняльного аналізу рідної й української мов. Водночас бралися до уваги особливості рідної мови, наприклад, відсутність роду, граматичних форм в угорській мові, особливості відмінювання в румунській, а також відмінності у графічних системах рідної й української мов, що так чи інакше впливають на процес оволодіння усною і письмовою формами українського мовлення. Урахування результатів порівняльного аналізу графічних систем рідної й української мов дало можливість у 2-му класі по-новому підійти до визначення порядку вивчення букв українського алфавіту, зважаючи на можливі транспозицію та інтерференцію, що, як показало попереднє дослідження, підвищує ефективність навчання грамоти. Врахування відмінностей у фонетичних системах сприяло уточненню змісту відповідного розділу в 1—4-х класах.

У 3—4-х класах визначено мовний матеріал з лексики, будови слова, синтаксису та морфології. Знову-таки, було враховано спільні риси та відмінності у мовному матеріалі з кожного розділу рідної й української мов. Відбиралися мовні одиниці, необхідні та достатні для формування комунікативного мовлення. Програми націлюють учителя на те, щоб знання з мови, які учні здобувають у процесі навчання, мали практичне застосування, і орієнтують не так на формування в них навичок мовного аналізу, як на організацію постійної роботи над удосконаленням орфоепічних, лексичних, граматичних умінь і навичок, що є базовими для формування комунікативних умінь. Як бачимо, у програмах мовні знання розглядаються не як самоціль, а як засіб розвитку й удосконалення мовленнєвих умінь, зокрема комунікативних.

У програмах визначено зміст соціокультурної лінії. Вона тісно переплітається з мовленнєвою.

Соціокультурна лінія передбачає ознайомлення з Україною як багатонаціональною державою, її державними символами, національною культурою українців, засвоєння найуживаніших мовленнєвих формул на вираження привітання, подяки, вибачення, прохання, запрошення тощо, ознайомлення з українськими дитячими іграми, піснями, казками, іменами українських письменників. Крім того, соціокультурна лінія змісту програм націлює на ознайомлення і засвоєння соціальних норм мовленнєвої поведінки відповідно до визначених програмою сфер спілкування, формування вмінь установлювати елементарні комунікативні контакти під час виконання тих чи інших соціальних ролей, що є необхідним для успішної соціалізації учнів шкіл із навчанням національними мовами, інтеграції їх в український соціум. Важливим напрямом соціокультурної змістової лінії є виховання громадянина України, який поважає державу, її національні символи, мови й культури інших народів, що мешкають в Україні, толерантно ставиться до них.

Сподіваємося, що закладені у Державному стандарті і базових програмах вимоги до формування ключових і предметних компетентностей та їх реалізація у нових підручниках з української мови сприятимуть мовленнєвому і загальнокультурному розвитку учнів шкіл з навчанням мовами національних меншин, адаптації їх до життя в українському соціумі.

 


РОСІЙСЬКА МОВА (ДЛЯ ШКІЛ З УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ НАВЧАННЯ). 1-4-й класи

Збереження традицій та інноваційні аспекти

Ірина ЛАПШИНА, кандидат педагогічних наук, доцент Вінницького державного педагогічного університету імені М.Коцюбинського

У Базовій навчальній програмі з російської мови для шкіл з українською мовою навчання (2011) максимально збережено досягнення попередньої програми (Ґудзик І.П., 2006), відзначені дослідниками-лінгводидактами й учителями-практиками. Передусім це стосується орієнтації цілей навчання мови на формування у молодших школярів ключових (спеціально структурований комплекс якостей особистості, що дає можливість ефективно брати участь у різних сферах діяльності) і предметних (освоєний учнями у процесі навчання досвід специфічної для певного предмета діяльності, пов'язаної з набуттям нового знання, його перетворенням і застосуванням) компетентностей [1, с 2]; комунікативно-діяльнісної спрямованості навчання нерідної мови; паритетності в реалізації мовленнєвої, мовної та соціокультурної змістових ліній мовної освіти учнів початкової школи.

Укладачами навчальної програми акцентується увага на основній меті вивчення школярами-українцями

російської мови: дати можливість учням успішне розв'язувати життєво важливі завдання — пізнавальні навчальні, особистісні, професійні — передусім комунікативними засобами. «Елементарне оволодінні російською мовою, продовжене на наступних етапа шкільної освіти, дасть учням можливість користуватись нею як інструментом спілкування, пізнання, залучення до багатств національної культури, формувати навчанню шанобливого міжетнічного спілкування із представниками інших національних культур, носіями інших мов, що використовуються в Україні» [1, с 2]. Таким чином, увага педагогів на уроках російської мови має бути зосереджена на формуванні у школярів не та певної суми мовних знань та умінь або умінь сприй мати і продукувати висловлювання, як спроможності  оптимально використовувати ці знання й уміння різноманітних життєвих сферах діяльності. Наприклад, для підтримання контактів з новими знайомим, які не володіють українською мовою; для отримана особистістю значимої інформації, знань, що оформлені мовленнєвими засобами російської мови (в усній або письмовій формі), для спостереження за національними особливостями і дотримання засвоєних стереотипів мовленнєвої та немовленнєвої поведінки тощо.

Досягнення такої кінцевої мети мовної освіти стане можливим за умови дотримання таких напрямів навчально-пізнавальної роботи:

Укладачі Базової програми переконані, що оволодіння російською мовою не буде штучним, якщо у ході її вивчення школярі систематично залучатимуться до різноманітних видів комунікативної співпраці, як-от: у групі чи парі продумати мету навчального завдання, передбачити хід та ефективний спосіб його виконання, прогнозувати взаємодопомогу в колективній роботі, простежити за правильністю й поетапністю навчально-пізнавальної діяльності. Таке співробітництво передбачатиме «розвиток у школярів уміння вислухати й зрозуміти запропоновані судження, зіставити їх із власною точкою зору; скласти самостійне судження про предмет чи подію; висловити (усно чи письмово) таке судження, аргументувати його; змінити чи заперечити свою думку за наявності переконливих аргументів інших учасників обговорення» [2, с 3]. Результатом навчання стануть і важливі морально-етичні якості школярів, які реалізуватимуться у подальшому виконанні різних соціальних функцій (ролей): відповідальність, здатність до компромісу, організованість, тактовність, повага до оточення.

Базова програма з російської мови фіксує, що «навчання російської мови здійснюється відповідно до трьох змістових ліній: мовленнєвої, мовної й соціокультурної, визначених Державним стандартом початкової освіти» [2, с 3]. При цьому важливо зауважити, що жодна лінія не може бути самодостатньою й домінуючою, тільки паритетне їх представлення у навчально-виховному процесі приведе до комунікативної компетентності школярів. Створення мовленнєвого висловлювання, не підкріпленого мовною нормативністю, не сприятиме реалізації мовленнєвого акту, тобто співрозмовники не завжди зможуть зрозуміти один одного. Максимальна увага до мовної теорії, не реалізованої у власних висловлюваннях учнів, призведе до формалізації навчально-пізнавальної діяльності, втрати інтересу до вивчення російської мови. Ігнорування стереотипів мовленнєвої та немовленнєвої поведінки, специфічних національних проявів обумовить мінімізацію міжособистісних контактів. Тому в новому варіанті програми для кожного року вивчення російської мови детально поданий зміст

навчального матеріалу відповідно до перелічених трьох змістових ліній.

Традиційно мовленнєва лінія передбачає цілеспрямоване становлення й розвиток усіх видів мовленнєвої діяльності: слухання-розуміння, говоріння, читання і письмо; формування умінь користуватися мовленнєвою діяльністю як засобом комунікації, пізнання, впливу на оточення. Для розв'язання цього завдання необхідно систематично і цілеспрямовано розвивати вміння, необхідні для повноцінного сприймання мовлення (не тільки загальний фактичний зміст, а й специфічний зміст повідомлення), побудови діалогічного і монологічного висловлювання з урахуванням можливостей (вік, життєвий досвід, соціальна роль, стать, релігійна приналежність тощо) імовірного співрозмовника; для читання й самостійної роботи з дитячою книгою (техніка читання і читацькі вміння); для використання письма з комунікативною метою (зокрема й вільне письмо). У новому варіанті Базової програми уточнені державні вимоги до рівня мовленнєвої підготовки відповідно до віку школярів та "їхнього мовленнєвого досвіду — точні цифрові дані замінили узагальнені формулювання.

Мовна лінія змісту навчання передбачає формування у молодших школярів елементарних відомостей про мову й умінь, пов'язаних із мовним аналізом. Уточнений обсяг теоретичної й практичної роботи над кожним із розділів: «Синтаксис: речення, текст», «Фонетика: склад, наголос, звук», «Графіка: позначення на письмі звуків сильної позиції», «Правопис: орфографія та пунктуація», «Лексика: значення слова, «Практична морфологія: склад і граматичні ознаки слова».

Укладачі програми наполягають, що мовну підготовку «раціонально здійснювати з опорою на уроки української мови, оскільки слід ураховувати ступінь збігу матеріалу, що вивчається, в обох мовах» [2, с. 4]. Педагоги мають цілеспрямовано тренувати учнів у перенесенні знань з української мови на аналогічні поняття із застосуванням термінології російської мови або попереджувати помилкове перенесення знань і вмінь на подібний, але не однаковий навчальний матеріал.

Суттєвих змін зазнав розділ «Правопис». У новій редакції програми він введений до змісту мовної лінії, а не поданий окремим розділом; оновлені й списки слів для запам'ятовування у 2—4-х класах з урахуванням тематичної лексики.

У Базовій програмі зазначено, що «інтегруючою складовою змісту мовленнєвої і мовної підготовки молодших школярів є соціокультурна лінія» [2, с 4]. Порівняно з попередньою редакцією навчальної програми цей розділ максимально деталізований. Метою навчально-виховної роботи назване «ознайомлення учнів з нормами соціальних відносин (члени родини, друзі, клас чи група в навчальному закладі, відвідувачі громадських культурно-просвітницьких місць), закріплення умінь дотримуватись цих норм, демонструвати культурно обумовлену поведінку» [2, с 4].

Розв'язання в груповій або парній роботі комунікативних ситуацій у чітко визначених сферах мовленнєвої діяльності (особистісна, навчально-пізнавальна, соціальна, публічна, професійна, сфера «Природа») допоможе дітям молодшого шкільного віку набути досвіду міжособистісних контактів з урахуванням норм мовленнєвої поведінки, дотриманням правил культури мовлення, що є традиційними для російської мови.

Уточнений і обсяг соціальних та культурних понять, які вивчаються школярами у процесі оволодіння російською мовою і створюють базу для вивчення основ матеріальної й духовної культури російського народу: народні ремесла, народна архітектура (житлові приміщення), народний костюм, народні знання (прикмети), народні свята, календарні обряди, народна іграшка, дитяча художня література і народна творчість, продукти образотворчого й музичного мистецтва тощо. Опанування елементів російської національної культури в різних проявах у взаємозв'язку з рідною українською культурою допоможе школярам успішно засвоїти загальнолюдський зміст і національну своєрідність творів національних культур України, залучить їх до таких видів мистецтва, як музика, театр, кіно, образотворче мистецтво. Ці уявлення сприятимуть формуванню у молодших школярів розуміння спільного й відмінного в культурах, звичаях українців і росіян, інших етнічних груп України, засвоєнню умінь налагоджувати й підтримувати контакти із представниками різних соціальних груп, культур, носіями різних мов, здійсненню міжкультурної взаємодії, розумінню користі взаємозбагачення.

Укладачі Базової програми пропонують учителям-практикам і ефективні форми соціокультурної підготовки: слухання і обговорення текстів на міжкультурне зіставлення, розуміння багатоманітності мов і культур; бесіди морально-етичного й естетичного змісту; участь дітей у різних видах національних свят і соціальної практики; проведення літературно-музичних свят, присвячених діячам національних культур чи суспільним подіям; інсценування художніх творів; уроки риторики і мовленнєвого етикету.

У новій редакції програми традиційно розподілений по класах і навчальний матеріал: 1-й рік — усний практичний курс; 2-й рік — навчання грамоти; 3—4-й роки — словесність: інтегроване навчання читання й письма, розвиток навичок усного й писемного мовлення, елементарна мовна освіта учнів. Таким чином, передбачено достатньо часу для досягнення позитивних результатів у навчанні нерідної мови на кожному дидактичному етапі, зберігається традиція у навчальних курсах, що полегшує вчителям підготовку до специфічних уроків російської мови.

Як бачимо, реалізація програмного змісту навчання україномовних учнів російської мови й національної культури базується на принципах науковості тг доступності, комунікативної спрямованості навчання врахування мовного досвіду молодших школярів з укра їнської мови і передбачає виховання соціально свідомої толерантної особистості громадянина України.

Література

  1.  Базовая учебная программа по русскому языку да 1—4 классов общеобразовательных учебных заведени с украинским языком обучения / Сост. И.Н. Лапшин; Е.В.Вербецкая, Л.Г.Купцова, И.Ф.Гудзик.
  2. Державний стандарт початкової загальної освіті Загальні положення. Постанова Кабінету Міністрів Украй №462 від 20.04.2011р.

вузов, вузов последипломного педагогического образования, специалисты в сфере формирования здорового образа жизни, которые вносили предложения по проекту программы. Одним из основных требований к содержанию учебной программы «Русский язык. 1—4 классы» было названо «объективное равенство»: содержание учебного материала программы по русскому языку не должно быть значительно меньшим по объему, чем содержание учебной программы по украинскому языку для общеобразовательных учебных заведений с украинским языком обучения, то есть у четвероклассников, которые заканчивают начальную школу с русским языком обучения, должны быть сформированы компетентности, по уровню и объему не уступающие компетентностям учащихся школ с украинским языком обучения.

Чем еще учебная программа «Русский язык. 1—4 классы» 2011 года отличается от программы 2006 года? Отличия существуют как в структуре программы и ее понятийном определяющем аппарате (цель, задачи, принципы), так и в распределении содержания учебного материала по классам. Так, целью начального курса изучения русского языка является: заложить основы формирования коммуникативной компетентности учащихся с учетом их интересов и возможностей, что обеспечивается планомерным обучением всем видам речевой деятельности на основе определенного круга знаний по языку и языковых умений.

Задачи обучения русскому языку:

Задачи, которые решаются в процессе изучения русского языка:

Поскольку от степени владения учащимися русским языком зависит не только качество их предметных компетентностей, но и уровни учебных достижений по другим предметным дисциплинам, интеллектуальное и творческое развитие школьников, их коммуникативные способности, то в качестве показателей сформированности ключевых компетентностей названа демонстрация учащимися коммуникативно оправданного, свободного и правильного использования единиц русского языка не только на уроках непосредственной речевой направленности (русский язык, литературное чтение), но и при изучении других учебных предметов, а также в незнакомой ситуации и во внеурочное время.

Механизмами успешной реализации программы

являются сформулированные в программе принципы обучения русскому языку. Построение учебно-воспитательного процесса на их основе должно помочь учителям определиться с выбором форм, методов и приемов обучения, избежать формального подхода к развитию учащихся средствами учебного предмета «Русский язык». Вот эти принципы:

•        гуманистический характер образования, приоритет общечеловеческих ценностей, жизни и здоровьячеловека, свободного развития личности;

•        воспитание гражданственности, трудолюбия, уважения к окружающим, любви к членам семьи, бережного отношения к природе;

• целесообразность использования форм, методов и приемов обучения.

Кроме того, в программе акцентировано внимание на том, что достижение образовательной цели обучения русскому языку возможно при оптимальном и комплексном применении методов и приемов классической методики обучения родному языку и инновационных образовательных технологий развивающего обучения.

Особенности структуры программы

В соответствии с требованиями Государственного стандарта общего начального образования в программе начального обучения русскому языку выделены такие разделы: «Речевая содержательная линия», «Языковая содержательная линия», «Социокультурная содержательная линия», «Деятельностная содержательная линия», «Графические навыки, техника письма, культура оформления письменных работ». В программу 1-го класса введен раздел «Обучение грамоте».

Поэтому основные линии содержания курса — формирование и развитие коммуникативной (языковой и речевой), социокультурной и деятельностной компетенций.

Распределение часов по годам обучения в программе осуществляется так: из общего количества часов, отведенных на русский язык в каждом классе (105 — во 2-м, 87,5 — в 3-м и 4-м классах), вычтено 4 часа резервного времени, которое оставлено на усмотрение учителя, 7 часов выделено для повторения в начале года, в конце каждого учебного периода и в конце года. Учебное время в программах для 2—4-х классов распределяется с учетом необходимости выделения в учебном процессе 10—12 специальных часов для формирования и развития устных и письменных видов речевой деятельности.

Количество отдельных уроков, посвященных только аудированию, чтению, говорению или письму, в программе сведено к минимуму. Такие отдельные уроки сохранены только для проведения контроля.

Программой предусматривается, что разнообразные виды речевой деятельности: аудирование и чтение (осмысление услышанного ^или прочитанного); конструирование и переконструирование монологических высказываний (устные и письменные ответы по теме изучаемого материала, изложения, сочинения); участие в диалоге (анализ, составление, разыгрывание в ролях, оценивание) — включаются в каждый урок. Систематическая целенаправленная работа над формированием и совершенствованием навыков правильного, сознательного, беглого и выразительного чтения должна осуществляется непосредственно на уроках литературного чтения.

Достаточно много изменений в содержании учебного материала и в государственных требованиях к уровню общеобразовательной подготовки учащихся. Назовем наиболее существенные из них.

  1. Во 2-м классе введено понятие и термин «орфограмма».
  2. 2-й класс начинается разделом «Звуки. Буквы».
  3. Во 2—4-х классах увеличено количество часов, отведенных для формирования грамматических и правописных умений и навыков. Обучение аудированию, говорению и чтению осуществляется в течение года.

4.        Что до роли и места творческих устных и письменных работ в системе речевого и личностного развития учащихся, в программе подчеркивается необходимость создания положительной мотивациивыполнения подобных заданий.

  1. В содержании учебного материала для 3-го и 4-го классов изменено (в сторону увеличения) количество слов, которые должен содержать текст, используемый в качестве начального текста при проведении письменных изложений (для 3-го класса — 65—80 слов; для 4-го класса — 85—95 слов).
  2. Предполагается, что учащиеся будут писать не только близкие к тексту изложения, а также выборочные и творческие.
  3. Для проверки качества сформированности речевых умений в 3-м классе в конце учебного года проводится письменное изложение (объем текста для изложения — 65—80 слов), в 4 классе — в конце первого семестра письменное изложение (объем начального текста — 85—95 слов), в конце второго семестра — письменное сочинение (объем высказывания, которое должны составить ученики, — не менее 6—8 предложений).
  4. Программой предусмотрено, что учащиеся должны усвоить и самостоятельно применять в ходе письма правила правописания, определенные программой (алгоритм грамматических правил в 3—4-х классах может иметь до 4—5 шагов).
  5.  В 4-м классе запланировано изучение тем: «Изменение имен существительных по падежам (склонение)», «Три склонения имён существительных», «Падежные окончания имён существительных 1-го, 2-го, 3-го склонений», «Правописание безударных падежных окончаний имён существительных в единственном числе», «Склонение имён существительных во множественном числе».
  1.  В 4-м классе предусмотрено изучение таких тем: «Изменение имен прилагательных по падежам і единственном и множественном числе; по родам — і единственном числе», «Родовые и падежные окончания имен прилагательных», «Произношение и написание падежных окончаний имен прилагательных».
  2. Программа 4-го класса содержит темы: «Изменение глаголов по лицам и числам (спряжение)» «I и II спряжение глаголов», «Правописание безударных личных окончаний глаголов в настоящем и буду щем времени».
  3. Программой 4-го класса предусмотрено обучение учащихся выполнять грамматический разбор изученных частей речи.

В целом, повторим, учебное содержание раздело «Речевая содержательна линия» и «Языковая содержательная линия» программы 2011 года существенна отличается от программы 2006 года.

Таким образом, характерными особенностям учебной программы «Русский язык. 1—4 классы» для общеобразовательных учебных заведений с русским языком обучения является ее построение на основ компетентностного и лично ориентированно подходов, усиление речевой и языковой содержатель ных линий.


МАТЕМАТИКА

Коментарі щодо змісту навчання у 1-му класі

Світлана СКВОРЦОВА, доктор педагогічних наук, професор кафедри математики та методики її навчання Південноукраїнського національного педагогічного університету ім. Костянтина Ушинського; Оксана ОНОПРІЄНКО, кандидат педагогічних наук, завідувач лабораторії початкової освіти Інституту педагогіки НАПН України

20 квітня 2011 року постановою Кабінету Міністрів України затверджено Державний стандарт початкової загальної освіти, оновлений на засадах особистісно орієнтованого і компетентнішого підходів. Згідно зі стандартом освітній процес у початковій школі спрямовується на досягнення результатів навчання молодших школярів — сформованих ключових і предметних компетентностей.

Автор концепції розроблення Державного стандарту — академік НАПН України О. Савченко визначила тенденції розвитку початкової освіти, які бралися до уваги під час створення нормативних документів:

У стандарті як документі державного рівня вперше подано визначення основних понять компетентнісного підходу: «компетенція», «компетентність», «ключова компетентність», «предметна компетентність» та ін. Вони конкретизовані й наповнені певним змістом у викладі кожної предметної галузі. Також окреслено оновлені цілі та завдання навчання молодших школярів.

Так, метою освітньої галузі «Математика» є

.формування предметної математичної й ключових компетентностей, необхідних для самореалізації учнів у світі, який швидко змінюється. Предметна математична компетентність розглядається як особистісне утворення, що характеризує здатність учня (учениці) створювати математичні моделі процесів навколишнього світу, застосовувати досвід математичної діяльності під час розв'язування навчально-пізнавальних і практично орієнтованих задач. Іншими словами, це здатність учня актуалізувати, інтегрувати й застосувати в реальній життєвій ситуації засвоєний у процесі навчання математики досвід діяльності.

Зазначена мета реалізується шляхом розв'язання низки завдань, які полягають у формуванні в учнів:

 цілісного сприйняття світу, розуміння ролі математики у пізнанні дійсності; готовності до розпізнавання проблем, які розв'язуються із застосуванням математичних методів, здатності розв'язувати сюжетні задачі, логічно міркувати, обґрунтовувати свої дії та виконувати дії за алгоритмом;

Уміння вчитися є ключовою компетентністю, яка формується у процесі навчання математики. В результаті засвоєння змісту математики учні зможуть:

•        сприймати та визначати мету навчальної діяльності;

Водночас першорядним завданням навчання математики є опанування учнями предметних математичних компетенцій — обчислювальних, інформаційно-графічних, логічних, геометричних, алгебраїчних.

Предметні компетенції— це структурні елементи змісту математичної освіти. їх основу складають знання, уміння, навички, способи діяльності, яких набувають учні в процесі навчання.

Предметні компетенції як соціально закріплений результат навчання репрезентовані у Державному стандарті в частинах «Зміст освіти» і «Державні вимоги до навчальних досягнень учнів», а також конкретизовані у базових навчальних програмах (графи таблиць «Зміст навчального матеріалу» і «Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів»).

У стандарті з галузі «Математика» та відповідній Базовій навчальній програмі зміст навчання охоплює такі дидактичні лінії: числа, дії з числами; величини; математичні вирази, рівності, нерівності; сюжетні задачі; просторові відношення, геометричні фігури; робота з даними.

Зупинимось на деяких важливих нововведеннях у навчальній програмі з математики для 1-го класу й окреслимо можливі шляхи їх реалізації.

Основу змісту початкового курсу математики складає арифметика цілих невід'ємних чисел і вимірювання величин. На пропедевтичному рівні подаються елементи алгебри та геометрії.

У змісті програми реалізовано дидактичні принципи наступності між дошкіллям і початковою школою та перспективності у навчанні учнів. Законом України «Про внесення змін у законодавчі акти із питань загальної середньої та дошкільної освіти» передбачене обов'язкове здобуття дошкільної освіти дітьми п'ятирічного віку. Таким чином, на законодавчому рівні закріплено вимогу формувати у дітей готовність до системного навчання.

У зв'язку із цим навчальна програма для 1-го класу передусім спирається на надбання старшого дошкільного віку — показники логіко-математичного розвитку, визначені Державною програмою для дітей старшого дошкільного віку «Впевнений старт». Згідно із цією програмою розвиток дитини здійснюється в процесі пізнавальної діяльності за напрямами: «У світі природи», «У світі предметів», «У світі людей», «У світі чисел і цифр», «У світі форм і величин», «У світі простору і часу». Для укладачів програми з математики значний інтерес становлять вимоги щодо результатів, визначених переліком показників логіко-математичного розвитку дітей.

Майбутній першокласник повинен:

•        володіти знаннями про основні одиниці вимірювання різних величин: довжини (см, м), маси(кг), об'єму (л); мати навички вимірювання за допомогою умовної мірки;

Зважаючи на такі високі вимоги, ми свідомі того, що далеко не всі діти забезпечені якісною дошкільною підготовкою. Тому з метою забезпечення поступового зростання складності матеріалу програма для 1-го класу розпочинається узагальненням і систематизацією математичних уявлень, сформованих у передшкільний період. Зміст відповідного розділу відображено в таблиці 1 (див. с 13) (тут і далі вимоги до рівня навчальних досягнень, що дублюють результати дошкільної освіти, виділено курсивом).

Таким чином, формування початкових математичних знань і способів діяльності, їх практичне застосування ґрунтується на засвоєних учнями у передшкільний період математичних уявленнях, які на елементарному рівні відображають ознаки, властивості та відношення предметів навколишнього світу. Виділення ознак об'єктів, порівняння за однією або кількома ознаками, узагальнення за спільними ознаками тощо вимагає актуалізації знань геометричного матеріалу. Тому наступна змістова лінія в програмі 1-го класу — «Просторові відношення. Геометричні фігури» (див. таблицю 2, с 13).

У першокласників формуються уявлення про натуральне число. Цей процес здійснюється на основі оперування множинами предметів, зокрема геометричних фігур, вимірювання величин. Саме тому навчання математики варто розпочинати з ознайомлення із геометричними фігурами — точкою, прямою, променем, відрізком, ламаною, многокутником. Учні визначають ознаки та властивості геометричних фігур, перелічують їх. Лічба розглядається як встановленні взаємооднозначної відповідності між елементами заданої кінцевої множини та числами — елементам

АВТОРСЬКІ КОНЦЕПЦІЇ НОВИХ ПІДРУЧНИКІВ ДЛЯ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

«Буквар. Українська мова для ЗНЗ

з навчанням українською мовою. 1 клас»

(авт. Захарійчук М.Д., Науменко В.О.)

Мар'яна ЗАХАРІЙЧУК, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри базових дисциплін Чернівецького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти;

Віра НАУМЕНКО, кандидат педагогічних наук, професор кафедри початкової освіти та методик гуманітарних дисциплін Київського університету імені Бориса Грінченка

Підручник «Буквар» розроблено відповідно до вимог Державного стандарту початкової загальної освіти, базової навчальної програми з української мови.

НОВИЗНА АВТОРСЬКОЇ КОНЦЕПЦІЇ

«Буквар» входить до навчально-методичного комплекту, який складається з власне «Букваря», «Післябукварної читанки» (підготовлений до друку оригінал-макет, 136 с), «Української мови» (післябукварний період) (підготовлений до друку оригінал-макет, 80 с), двох зошитів для письма, методичного посібника для вчителя та демонстраційних таблиць.

Комплект призначений для розв'язання завдань програми з навчання читання, письма, слухання, розвитку мовлення й літературного розвитку першокласників.

прочитати одно-, двоскладові слова) і удосконалювати навички читання в дітей, які читають вільно.

[П'П.

•        3 метою забезпечення єдності звукових і буквених вправ синтетичного характеру пропонуються складові, променеві таблиці на прочитування злиття, буквосполучень, слів, що підсилює логіку вивчення нової літери.

•        Навчальний зміст добукварного періодуорганізований на основі тематичного підходу і охоплює такі теми: «Я — школяр»; «Я — школярка»(місто, село); «Моя родина» (міська родина); «Мояродина» (сільська родина); «Мої друзі» (реальній казкові); «Мої друзі» (жива і нежива природа);«Моя школа» (реальна школа); «Моя школа» (лісова, казкова школа для звірят); «Мої книжки»; «Я читаю»;«Моя країна — Україна».

Основним методом навчання грамоти за «Букварем» залишається звуковий аналітико-синтетичний. Водночас частково використовується метод цілих слів.

Виховний аспект «Букваря» спрямований на:

У змісті текстів, малюнків розкривається українознавчий аспект, а отже, соціокультурна змістова лінія (природа різних регіонів України, традиції, зви-

чаї, мова; пшеничне поле, калина над водою, верба, Дніпро, Тарас Шевченко і Леся Українка, вишиванка, полонина, Ганнуся і Анничка...).

У структуру «Букваря» входить зміст добукварного й букварного періодів. Післябукварний період навчання грамоти забезпечують «Українська мова» (післябукварний період) та «Читанка» (післябукварний період).

ДОБУКВАРНИЙ ПЕРІОД

Добукварний період (підготовчий) триває 14 годин і спрямований на реалізацію основних завдань з навчання української мови на пропедевтичному рівні.

Мовна змістова лінія

Основна увага вчителя на цьому етапі зосереджується на розвитку всіх видів мовлення школяра: слухання-розуміння, говоріння, читання і письма.

Розвиток мовлення передбачає: удосконалення звукової мови; збагачення й активізацію словникового запасу дитини; упорядкування граматичного ладу усного мовлення; розвиток умінь культури спілкування.

Протягом добукварного періоду діти оволодівають звуковою системою української мови. Спочатку діти ознайомлюються з немовними звуками і вчаться розрізняти мовні й немовні звуки. Ілюстративний зміст добукварної частини «Букваря» уможливлює знайомство дитини насамперед із немовними звуками. З цією метою на розвороті «Букваря» (с. 8—9) пропонується серія сюжетних малюнків до оповідання А.Конельського «Як Івасик братика колисав».

Розуміння сутності немовних звуків підсилюється єдністю читання тексту і розгляду відповідного малюнка.

Ознайомлення з мовними звуками здійснюється на основі спостереження за їх творенням.

Одним із завдань добукварного періоду є формування у першокласників орфоепічних умінь.

Ці уміння відпрацьовуються переважно на основі наслідування вимови звуків учителем.

На сторінках «Букваря» розроблена чітка система звукового моделювання слова, яка розпочинається зі звукової моделі односкладового слова з одним голосним звуком: [- • -] (с. 12). Наступною є модель двоскладового слова без м'яких приголосних звуків: [- *| - •], після чого діти вчаться будувати звукові моделі односкладового слова з м'яким приголосним звуком: [= • -], а на с 1 б—17 їм пропонуються звукові схеми двоскладових слів із м'яким приголосним звуком: [«І - • =] та слова, у яких спостерігається збіг двох приголосних: [---| - •].

Одним із найважливіших об'єктів уваги є слово: збагачення, уточнення, активізація словника, робота над правильністю мовлення.

Збагачення й активізація словника дитини відбувається на кожному уроці добукварного періоду.

Джерелами поповнення словника учня є: сюжетні, предметні ілюстрації, уміщені на розворотах «Букваря», слова в колонках, тексти для читання, слово учителя тощо.

Перше знайомство з поняттям «слово» відбувається на другому уроці. Тема з розвитку мовлення «Я — школяр» розкривається за допомогою сюжетного малюнка, а також тексту «До школи».

Активізації словника дітей сприяють різноманітні вправи, серед яких чільне місце займають словниково-логічні, які спрямовані на розвиток не тільки мовлення, а й мислення, на усвідомлення логічного ряду предметів за спільними або різними («Вилучи зайве») ознаками.

Наприклад: ведмедик, м'ячик, кубики — іграшки; півник, курка, гуска — свійські птахи; машина, трактор, автобус—транспорт; тарілка, горнятко, ложка — посуд.

Як уже зазначалося, лексичний склад «Букваря» охоплює іменники, прикметники, дієслова та інші частини мови.

Зміст «Букваря» спрямований на ознайомлення учнів зі словами — назвами предметів, ознаками, діями, а також на формування умінь співвідносити слово й зображення відповідного предмета, дії, ознаки.

Поняття «наголос», «наголошений звук», «наголошений склад» розглядаються у темі «Я — школярка».

Ураховуючи те, що для шестилітньої дитини казка залишається найбільш доступним читацьким матеріалом, саме казки досить широко використовуються з метою розвитку діалогічного й монологічного мовлення. Це такі казки, як «Не дивися на мене так,їжачку» С.Козлова, «Ласунка йде до школи» М.Маслової, «Казкар» О.Дриза.

Одним із завдань добукварного періоду є реалізація мовленнєвої змістової лінії: розвиток уміння слухати-розуміти усні висловлювання, говорити, складати речення, міні-твори, описувати предмети, групувати, вилучати зайве, порівнювати. З метою розвитку мовленнєвих умінь до навчального змісту «Букваря» введені художні тексти й завдання до них, спрямовані на розвиток мовлення, мовленнєвого слуху, здатності розуміти почуте, формування вмінь вирізняти й виокремлювати в суцільному потоці окремі мовні одиниці (звук, слово, речення), адекватного сприймання інтонації вчителя, уміння відтворювати почуте у власному переказі.

Завершується добукварний період темою «Моя країна — Україна». Розкриттю цієї теми сприяє твір Н.Зарічної «Рідний край» та ілюстрація, яка вміщує фотографії визначних місць України.

Реалізація соціокультурної змістової лінії забезпечується текстами «Я — школяр», «Я — школярка», «Як Івасик мамі допомагав» та іншими, а також ілюстративними матеріалами.

Отже, навчальний зміст добукварного періоду дає можливість реалізувати всі завдання програми.

БУКВАРНИЙ ПЕРІОД

У букварний період основною мовною одиницею, яку вивчають першокласники, є буква та її алфавітна назва. Порядок розміщення літер у «Букварі» відповідає частоті їх використання.

Вивчення букви здійснюється на основі закріплення звуків, які вона позначає, оскільки в добукварний період учні ознайомилися з усіма звуками рідної мови.

Структура підручника

На вивчення кожної букви відведено два уроки. На першому уроці учні вивчають літеру, а на другому закріплюють вивчене. Розміщений на сторінках «Букваря» матеріал є водночас алгоритмом подачі й закріплення букви.

Наприклад, зміст розвороту «Букваря» призначений для первинного вивчення букви У. Зліва на синій плашці подається літера Уу. Як було сказано, уперше в «Букварі» пропонується художній текст для читання вчителем з метою формування в першокласників умінь слухання-розуміння (аудіювання) і виокремлення звука, буква на позначення якого вивчається на уроці. Тому тексти підібрані так, щоб потрібний звук стояв у зручній позиції. Якщо це звуконаслідувальні слова (наприклад, апчхи-и-и;у-у-у), то увага приділяється не тільки розумінню почутого, а й усвідомленому сприйняттю звукового образу:

Таким чином, учні отримують уявлення про звук [у] як частину слова, окреме слово і навіть речення.

На цій же сторінці пропонуються предметні малюнки, у назвах яких є звук [у]. Під предметними малюнками записані звукові схеми слова.

На наступній сторінці вгорі справа намальовані предмети, у назві яких є звук [у]. Ці предмети об'єднані в оригінальний віночок, який обрамлює сторінку.

Сюжетний малюнок відображає зміст оповідання, яке вміщене в «Букварі» для читаючих учнів. Оскільки буква У вивчається на першому етапі букварного періоду, то матеріалу для читання обмаль. Саме тому текст, який пропонується для читаючих дітей, забезпечує розвиток уміння читати в учнів цієї групи, розвиток уміння слухати, розповідати за змістом малюнка, складати речення за поданими схемами в учнів, які тільки оволодівають читанням.

Розворот «Букваря» вміщує:

Коло читання для читаючих учнів складають твори усної народної та літературної творчості: загадки, прислів'я, скоромовки, казки, вірші, оповідання. Тематика творів відображає картину естетичних, загальнолюдських цінностей. Це твори дитячих письменників-класиків, а також сучасних письменників: Галини Малик, Зірки Мензатюк, Івана Андрусяка, Івана Малковича, Анатолія Костецького, Анатолія Камінчука, Валентини Каменчук, Василя Чухліба, Володимира Сенцовського, Петра Костюченка, Лесі Вороніної, Миколи Сингаївського; твори для дітей Ганни Чубач, Вадима Крищенка, Ірен Роздобудько, Яреми Гояна, Василя Шкляра; твори дитячої зарубіжної літератури: Алана Мілна, Марини Дружиніної, Овсія Дріза, Сергія Козлова, Раїси Куликової, Леоніда Камінського та ін.

До кожної частини тексту визначено види роботи, які забезпечують активність першокласників: «послухайте», «прочитайте», «розкажіть», «повторіть», «розіграйте».

Завдання до текстів спрямовані на розуміння прочитаного, розвиток уваги до слова, уяви, мислення, запам'ятовування змісту. Для усвідомлення сюжетної основи твору складені сюжетні схеми: Хто? Що зробив? Кому?Як?

На особливу увагу заслуговують завдання з «рухомими малюнками», що передбачають доповнення малюнка за змістом твору потрібними деталями. Такі завдання навчають першокласників визначати настрій персонажів твору.

Під час читання тексту вчителем пропонуються завдання, які залучають учнів до активного слухання, вимагають реакції на почуте і прояву її у формі рухів, розігрування діалогів тощо. Залежно від форми, композиції художнього твору під час слухання учням пропонується розіграти «живі» картини, діалоги, тобто відтворити характер розмови, яку варто супроводжувати відповідною мімікою, жестами. У тих частинах тексту, де пропонується послухати й розіграти, авторами детально розписані ди персонажів. Тому, ідучи за автором, діти зуміють розіграти діалог (описані картини життя).

Максимум уваги приділено роботі зі словом, фразами. Тому під час слухання тексту пропонується відтворити звуконаслідування, репліки персонажів твору за зразком (промовити тихо чи голосніше, голосно; виразити почуття — захоплення, радість, стурбованість, наміри, прохання).

Для озвучення звуконаслідувань дітям треба «увімкнути» уяву, яка допоможе визначити тон, темп, силу звучання реплік персонажів твору—уявити їх голоси, скласти «мовленнєві портрети», що вимагає

розвитку слухової уяви. Адже в результаті такої роботи персонаж стає живим співрозмовником, він рухається, розмовляє.

Розігрування діалогу вимагає від учителя пильної уваги до вимови, голосу дітей, а від дітей—свідомих зусиль, спрямованих на виховання свого голосу.

Вдалим прийомом, який спонукає дітей міркувати над прочитаним, уявляти, запам'ятовувати, є доповнення речень, сюжетних малюнків предметними малюнками-деталями.

У малюнках до текстів немає нічого зайвого. Переданий художником настрій персонажа, предмети, колір безпосередньо відносяться до змісту. Тому навчання першокласників «читати» малюнок спонукає їх виявляти увагу до кожної його деталі. Наприклад, на малюнку зображено розрізаний великий кавун, в очах дитини захоплення. Про що розповідає хлопчик?

Для формування в учнів умінь передбачати розвиток подій, розуміти зміст, втілений у малюнку, пропонуються серії малюнків, кожен з яких треба підписати.

Новим прийомом під час навчання усвідомленого читання є складання моделі за змістом прочитаного у різних варіантах-.

Під час моделювання (відтворення сюжету) використовуються пазли, «розсипані слова».

Частина текстів для читання містить проблемну ситуацію. Розв'язати її допоможе проблемне завдання до малюнка («На пасіці взимку»).

На практичному рівні учні ознайомлюються з фразеологізмами, доступними для їх розуміння порівняннями, омонімами, омографами.

ПІСЛЯБУКВАРНИЙ ПЕРІОД

Післябукварний період забезпечений «Після-букварною читанкою» та підручником «Українська мова».


НОВИЗНА «ПІСЛЯБУКВАРНОЇ ЧИТАНКИ» ТА «УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ» ДЛЯ ПЕРШОКЛАСНИКІВ

• Тексти, форми подачі орієнтовані на формування уваги до художнього слова (антоніми подаються через прислів'я з недописаними словами, вірш-гру; уявлення про фразеологізми, омоніми формується на основі змісту казки, метафори — через замилування красою слова, персонажем твору).

За своєю структурою, змістом, методичним апаратом «Українська мова для першокласника» наближена до підручника «Українська мова» для 2-го класу, що забезпечує наступність навчального процесу.

Навчальний зміст підручника включає вправи на закріплення тих простих орфограм, які вивчаються протягом букварного періоду, а саме:

З метою відпрацювання й закріплення написання складних за конфігурацією рядкових і великих букв на сторінках посібника пропонуються каліграфічні хвилинки, які мають творчий характер.

Навчальний зміст підручника «Українська мова» пропонує матеріал для списування за зразком, списування із пропущеними простими орфограмами, словами, словами з довідок, а також такі, як: із поданих слів скласти речення, з літер слова скласти нові слова, дати відповіді за зразком.

Такі вправи спрямовані на формування граматичних умінь, удосконалення граматичного ладу мовлення.

Оригінальними є запропоновані види роботи з розвитку мовлення дитини, а саме: підписати серії малюнків реченнями з прочитаного на уроці читання оповідання, описати свою зовнішність за аналогією, описати ромашку за планом і опорними словами, словосполученнями.

На сторінках посібника під рубрикою «Зверни увагу» подаються поради, правила, відомі висловлювання, які є свідченням інтеграції з риторикою, а також із навчальним змістом уроків читання.

Нижче наведемо для прикладу одну зі сторінок підручника.

«Буквар. Українська мова для ЗНЗ

з навчанням українською мовою. 1 клас»

(авт. Вашуленко М.С., Вашуленко О.В.)

Микола ВАШУЛЕНКО, доктор педагогічних наук, професор, головний науковий співробітник лабораторії початкової освіти Інституту педагогіки НАГІН України;

Оксана ВАШУЛЕНКО, науковий співробітник лабораторії початкової освіти Інституту педагогіки НАПНУ країни

У процесі модернізації загальної середньої освіти якість початкового навчання пов'язується з реалізацією компетентнісного підходу, який передбачає методологічну перебудову навчального процесу на принципах гуманізації й демократизації, спрямований на особистісний розвиток школярів, формування в них ключових і предметних компетентностей.

З огляду на це перед школою постало завдання підвищити рівень якості загальної середньої освіти учнів, зокрема забезпечити ефективність засобів, спрямованих на засвоєння обов'язкових результатів навчання, формування вміння самостійно здобувати знання і творчо застосовувати їх для розв'язання практичних завдань.

Сучасні процеси реформування системи шкільної освіти торкаються всіх її складових — змісту, методів, форм і засобів. З останньою тісно пов'язана проблема підручника для початкової школи, що здійснює перехід до систематичного навчання першокласників із б-річного віку.

Підручник як носій змісту освіти і засіб навчання має репрезентувати знання і види діяльності з певного предмета відповідно до Державного стандарту освіти та вимог навчальної програми з урахуванням особливостей цього предмета, типу школи, вікових особливостей учнів і будуватися на засадах домінуючої концепції навчання.        

Особлива роль у розвитку і вихованні особистості молодшого школяра належить навчальному предмету «Українська мова (мова і читання)», оскільки мова є не тільки окремим навчальним предметом, а й основним засобом опанування всіх інших шкільних дисциплін. Основна мета цього курсу полягає у формуванні передусім ключової комунікативної компетентності молодшого школяра, яка виявляється у здатності успішно користуватися мовою (всіма видами мовленнєвої діяльності) у процесі спілкування, пізнання навколишнього світу, розв'язання життєво важливих завдань, і соціокультурної компетентності, яка охоплює загальнокультурний розвиток учнів, адаптацію їх до життя в соціальному середовищі, громадянське, патріотичне, морально-етичне, естетичне виховання.

Формування комунікативної компетентності розпочинається з навчання грамоти. Навчання грамоти — складова освітньої галузі «Мови і літератури»,

що являє собою комплексний підготовчий розділ до вивчення української мови. Його мета — формувати й удосконалювати в учнів навички читання і письма; розвивати інтерес до читання і бажання читати; пропедевтично ознайомлювати з мовними явищами в галузі фонетики, лексики, словотворення, морфології, синтаксису і пунктуації; збагачувати словниковий запас дітей. Здійснюється процес навчання грамоти за такими напрямами, що реалізуються на доступному для шестирічних дітей рівні:

Процес навчання грамоти забезпечує підручник «Буквар». Зміни, які відбулися в розвитку суспільства протягом XX століття загалом і в педагогічній науці та освітній практиці зокрема, істотно змінили думку про «Буквар» як першу навчальну книгу першокласника. На відміну від тих часів, коли «Азбука», «Абетка», «Буквар» призначалися в основному для опанування учнями елементарного способу читання, у сучасній початковій школі це перший підручник з навчання рідної мови і мовлення, що відбувається у процесі роботи над усіма чотирма видами мовленнєвої діяльності: слуханням/розумінням (аудіювання), говорінням, читанням і письмом.

«Буквар» — це перша навчальна книга, за допомогою якої дитина вчиться читати. Саме з уроків навчання грамоти розпочинається її шкільне життя, на них вона вчиться читати і писати, відкриває для себе шлях до освіти.

Тому однією з основних умов успішного навчання у цей період є:

Навчання грамоти, за словами К.Ушинського, має забезпечувати самодіяльність дитини (сучасною мовою — пізнавальну активність і самостійність), систематично вправляти її пам'ять і мислення, збуджувати інтерес до навчання. Настанова видатного педагога, як бачимо, залишається актуальною і для організації сучасного навчально-виховного процесу першокласників, хоча, безумовно, добираючи навчальні прийоми, ми не можемо не враховувати того, що сьогодні грамотою доводиться оволодівати недев'яти-десятирічним дітям, а шести-семирічним.

Сучасний педагог має пам'ятати, що період навчання грамоти — один із найважливіших і найвідповідальніших у житті дітей, у розвитку їхнього мислення і мовлення, у зростанні свідомості, формуванні особистості загалом. У цей час відбувається поступовий перехід від ігрової діяльності, яка залишається провідною в дошкільному віці, до початкових форм навчальної діяльності, пов'язаної не тільки із психічним і розумовим, а й із фізичним навантаженням. Адже з перших кроків навчання дітей у школі вчитель має формувати в них правильне ставлення до навчання як до праці. Думку про те, що навчання — це праця школяра, праця важлива, суспільно значима, має усвідомити кожний учень. Не меншою мірою таку думку слід формувати і в батьків першокласників, які повинні поважати й цінувати шкільну працю своєї дитини, повсякчасно цікавитися нею.

З огляду на це у процесі підготовки рукопису підручника ми прагнули, щоб структура, зміст і методичний апарат книги:

Створюючи «Буквар» для шестирічних учнів, ми врахували вікові, фізіологічні та психологічні особливості дітей цього віку, рівень їхньої соціалізації, санітарно-гігієнічні вимоги до цього виду навчальної літератури для початкової школи та, крім вищеназваних принципів, дидактичні: принципи науковості, наочності, доступності й емоційності.

Таким чином, основними методологічними ідеями концепції підручника з навчання грамоти є: розвиток мовлення учнів, уміння користуватися мовою як засобом спілкування, пізнання, впливу на засадах особистісно орієнтованого та компетентнісного підходів.

На відміну від підручників з мови для 2—4-х класів, «Буквар» має свою, притаманну лише йому структуру. Структура «Букваря» визначається передусім основним методом, за яким здійснюється навчання грамоти. Методом, за яким сучасні шестирічні першокласники опановують грамоту, є звуковий аналітико-синтетичний. Принцип цього методу можна сформулювати так: «Від звука до букви».

Реалізація цього принципу досягається двома шляхами:

  1. у підручнику наявний добукварний період, протягом якого учні на діапазоні всієї звукової системи мови опановують елементарний звуковий аналіз і звуковий синтез нескладних за будовою слів;
  2. на кожному уроці ознайомлення з новою літерою (букварний період) здійснюється попередня актуалізація навчальних аналітико-синтетичних дій зі звуком або звуками, що позначаються цією буквою.

Мета добукварного періоду— формування навичок слухання і говоріння, розвиток усного мовлення і фонематичного слуху дітей. У цей час активно збагачується словниковий запас учнів, вони ознайомлюються з поняттями «речення», «слово», «склад», «наголос», отримують загальне уявлення про наголошений і ненаголошений склади, звуки мовлення.

Зазначимо, що добукварна частина «Букваря», крім іншого, забезпечує реалізацію принципу наступності: допомагає першокласнику безболісно перейти від дошкільного дитинства (ігрової діяльності) до діяльності нового виду і форми — навчальної. У добукварний період закладено основний принцип навчання грамоти на комунікативно-пізнавальній основі, який, на нашу думку, з одного боку, вводить дітей у світ спілкування, дає їм уявлення про мовленнєву ситуацію та значення слова в спілкуванні, а з іншого — ставить слово як основну одиницю мови в епіцентр розвитку мислення і мовлення дітей. Такий підхід сприяє глибшому засвоєнню дітьми основних складових усного мовлення, передусім звуків мовлення і слова, готує до писемного мовлення, сприяє розвитку фонетичного слуху.

До компонентів структури текстової частини навчальної книги належать основний текст, додатковий та пояснювальний. Характерною ознакою підручника з навчання грамоти є наявність у ньому методичних орієнтирів щодо загального спрямування навчального тексту — підготовчого й основного. Специфіка «Букваря» полягає в тому, що окремі методичні орієнтири призначені для вчителя і подаються у відповідному методичному посібнику, який входить до навчально-методичного комплекту з навчання грамоти.

»   ілюстративного оформлення. Матеріал яскравий, І  емоційний, захопливий, який забезпечує не лише загальноосвітній, а й виховний, гуманізуючий вплив на  дитину. Він дає можливість приділити належну увагу І  різноманітним видам читання на уроці: голосному і мовчазному (напівголосному), читанню «ланцюжком», інтонаційному, в особах тощо. Щоб виробити  більшу самостійність і кращу техніку читання, треба протягом усього навчального року практикувати і 7—10-хвилинне самостійне напівголосне читання букварних текстів, під час якого кожен учень входить в активний автономний процес, абстрагуючись »   при цьому від незначного, суто робочого, ділового шуму в класі, що не заважає йому працювати. Це, до речі, повинні розуміти і керівники школи, методисти, які відвідують уроки навчання грамоти.

У новому «Букварі» додатковий матеріал для опрацювання основного навчального тексту щодо кожної нової літери являє собою підготовчі аналітико-синтетичні суто звукові вправи й завдання та вправи і завдання, опосередковані буквами. Зазначимо, що ці додаткові підготовчі елементи, введені безпосередньо до загальної структури «Букваря», не повинні «затінювати» своїм обсягом основного тексту. Тому частина додаткових блоків, призначених для здійснення індивідуального підходу до навчання дітей грамоти, які в структурі підручника можуть призвести до перевантаження окремих сторінок і розворотів, подано в «Супутнику Букваря», зошитах для читання та письма, які входять до комплекту з навчання грамоти.

На сторінках «Букваря» пропонується достатня кількість матеріалу для вдосконалення техніки читання: читання складів, стовпчиків слів, речень, текстів. Прикладами вправ для підвищення техніки читання є такі: «прочитай склади»; «додай до складу букву, щоб утворилося слово»; «утвори слова зі складів»; робота зі складовими таблицями та ін.

Вправи аналітико-синтетичного типу, запропоновані у «Букварі», різноманітні: складання та читання складів, перестановка і заміна букв, складання слів із букв і складів.

Характерною особливістю підручника є те, що постійно, цілеспрямовано проводиться робота над значенням слів, які потребують певного уточнення, над омонімами (коса — знаряддя праці й коса дівчини, лисички — тварини і лисички гриби, котики верболозу і котики — тварини), омографами (замокзамок), спільнокореневими словами (ранокранковіранком), тематичними групами слів, фразеологізмами (водити за носа, не показувати носа, не задирати носа, ловити ґав, мати гостре око). Спостереження показують, що такі мовні явища цілком доступні розумінню 6—7-річних дітей. А завдяки сприйняттю безпосереднього прикладу принагідного вживання їх

учителем вони самі починають використовувати їх у своєму мовленні.

Послідовність вивчення букв українського алфавіту в «Букварі» вибудувано за принципом частотності вживання кожної букви у зіставленні з іншими в українському писемному мовленні, орієнтованому на б—7-річних дітей. Із цією метою було проаналізовано художні авторські тексти букварного типу і за середнім арифметичним показником визначено місце кожної букви у ланцюжку послідовності їх вивчення в «Букварі».

Звертаємо увагу вчителів на те, що в основу засвоєння способу першого прочитування слів

покладено такі одиниці читання:

  1. буква на позначення голосного звука, який являє собою окремий склад (а-кула, о-са, у-рок, і-рис, е-кран);
  2. сполучення двох букв на позначення приголосного і голосного звуків (злиття приголосного з голосним), яке може становити склад (мо-ло-ко, ли-мо-ни) або бути частиною складу (рак, ліс, сон);
  3. буква на позначення приголосного звука, що стоїть за межами злиття у складі (лі-с, со-кі-л, к-ра-н, с-ло-н).

Зауважимо, що інтервали, які умовно допускаються під час такого першого прочитування слова, помітно скорочуються під час повторного читання того самого слова. Поступово учень переходить до читання складами і цілими словами. Учитель має знати, що навички читання й письма, особливо первинні, не можна успішно і швидко сформувати без належної кількості повторень одних і тих самих навчальних дій.

При цьому слід ураховувати, що одноманітність, повторення того самого без найменших варіацій у постановці завдань швидко викликають у першокласників не тільки нудьгу, а й справжню перевтому, ведуть до фізичного і психічного перевантаження, знижують загальний інтерес до навчальної діяльності. Тому щоразу, спонукаючи учнів ще і ще раз прочитати ту саму колонку слів, той самий текст, скоромовку чи прислів'я, доцільно ставити перед ними нову мікромету: «виберіть і прочитайте тільки двоскладові (трискладові) слова»; «прочитайте вголос тільки слова з наголосом на першому (другому, третьому) складі»; «прочитайте тільки імена хлопчиків (дівчаток)»; «прочитайте тільки слова, у яких (певна буква) стоїть на початку слова (в середині, в кінці)»; «позмагайтеся один з одним у швидкому і чіткому читанні скоромовки»; «розподіліть ролі й прочитайте текст в особах» тощо.

У «Букварі» з метою застосування зазначеного алгоритму читання злиття приголосного з голосним у слові виділено легким підкресленням:лис,лампа, листок, смола, вистава. Півник, Котик, ставили. За такого способу подачі слова для першого читання

учень сприймає і відтворює його так:ли-с-то-к. Таке перше прочитування слова нагадує уповільнене його природне промовляння, воно істотно відрізняється від побуквеного читання (л-и-с-т-о-к), що нерідко ще спостерігається в окремих дітей на початку букварного періоду.

Ознайомлення з буквами я, ю, є, які можуть позначати м'якість приголосного, позначеного попередньою буквою (зозуля), або два звуки — [йа], [йу], [йе], [йі] (Ялта, Юрко, читає), та букви на позначення специфічних в українській мові звуків (африкат) — [дз], [дз1, [дж] — віднесено до завершального етапу букварного періоду.

У поділі слів на склади в «Букварі» суворо дотримано наукового принципу українського складоподілу. В українській мові переважно діє принцип відкритого складу (во-ло-шка, ре-ди-ска, ли-сток). Закритий склад з'являється у словах із сонорним приголосним усередині (сон-це, гар-буз, віль-ний, чай-ка) та в словах, у яких дзвінкий приголосний звук стоїть перед глухим (смуж-ка, беріз-ка, біг-ти). Щоб запобігти оглушенню дзвінкого приголосного перед глухим (його асиміляції), в українській орфоепії склади із дзвінким приголосним немовби відриваються від наступних глухих звуків і вимовляються підкреслено чітко. На цю орфоепічну рису української мови вчитель повинен звернути особливу увагу під час опрацювання звуків (відповідних букв) на уроках навчання грамоти. «Буквар» також орієнтує на це, наприклад: «Чітко вимовляй звук [ж] в словах: ногиніжки;смугисмужки...» Це стосується букв, які позначають дзвінкі приголосні звуки в словах, тверді та м'які: б, г, ґ, д, ж, з, буквосполучень дз, дж.

У словах, правильне наголошування яких може викликати в учнів (а в окремих випадках і в учителів) труднощі, проставлено наголоси.

Теоретична модель сучасного шкільного підручника передбачає наявність у ньому такого структурного елемента, як пояснювальний текст. До елементів пояснювального тексту «Букваря» відносимо: алфавіт, лінійки вже вивчених літер, подані в ігровій формі, схеми, зразки звукового і звуко-буквеного аналізу, складові таблиці різної форми, слова в колонках та в таблицях, символічні позначення окремих навчальних дій, ребуси, словниково-логічні вправи тощо, призначення яких у загальній методичній системі «Букваря» є не тільки предметно-змістовим, а й методично-процесуальним.

Зауважимо, що навчальні таблиці в «Букварі»— це особливий логізований інструмент, тому їх дидактична конструкція органічно поєднує в собі засоби логічного і наочно-образного дитячого мислення шляхом застосування символічних малюнків, кольору, спеціальних виділень і позначок, подачі на кольорових плашках тощо. Зазначимо, що окремі з цих елементів логічно поєднані з основним текстом та ілюстративним матеріалом.

Важливим дидактичним компонентом «Букваря», як і інших підручників для молодших школярів, є зведений покажчик навчальних орієнтирів, який об'єднує в єдиний список усі умовні позначення з розшифруванням усіх знаків-символів, що орієнтують іще «неграмотних» першокласників у виконанні тих чи інших навчальних дій. Такий зведений покажчик подано на початку підручника окремою сторінкою. До неї час від часу вчитель за потреби відсилає учнів для усвідомлення ними навчальної дії на сторінці «Букваря», позначеної умовним значком.

Особливу дидактичну роль у підручнику виконує такий елемент апарату організації засвоєння знань і орієнтування, як технічні виділення. До основних засобів виділення в «Букварі» належать: шрифт (напівжирний, курсив, рукописний), графічні засоби (підкреслення, наприклад, одиниці читання в слові), кольоровий друк (у такий спосіб виділяються скоромовки, загадки, прислів'я), а також комбінування всіх цих засобів. Бралося до уваги те, що виділення успішно виконують своє призначення лише за умови, що в їх формі й структурі є ключ до однозначного розуміння їхніх функцій у загальному методичному апараті підручника.

Багатоаспектною є проблема ілюстрування першої навчальної книги. У доборі сюжетних ілюстрацій ми керувалися не лише конкретною методичною метою та загальною оцінкою їх предметного змісту й естетичних характеристик. Перед художником ставилося завдання враховувати також просторову і композиційну структуру зображень, оскільки вербальний аналіз цих художніх деталей повинен мати активний характер. Школяр, який у голос робить словесний опис ілюстрації в підручнику, водночас здійснює перцептивні та і мажинативні дії, які органічно поєднуються з комунікативними. За дотримання такої умови ілюстрації підручника виступають ефективним засобом, відповідною дидактичною опорою для формування розумової й мовленнєвої діяльності першокласників. Вони розширюють кругозір учнів, формують естетичні почуття, вчать бачити прекрасне.

Кольорові предметні малюнки дають можливість   Дніпро, ярочки зелененькі, вишневі сади, вишеньки навчати дітей аналізувати предмети за формою,    черешеньки, червонії, спілі, материнська мова, розміром, кольором, добирати до них слова-ознаки,    тина теплесенька, дитина малесенька, серпикизо»   складати речення і коротенькі описи. За сюжетними    лоті, женчики молоді, вода джерельна та ін. Так само малюнками учні складають окремі речення, які можуть  потребують відповідної уваги окремі сполучення.

Мороз посипає гілля срібним інеєм — дерева вкриваються Окремою і найголовнішою дидактичною під-    інеєм; усе під снігом замре, заніміє (затихне, засне); системою програмового змісту «Букваря» є його    прокинуться луки, ліси і поля (пробудяться, тексти. Зауважимо, що чергування на сторінках) та ін. підручника різних типів текстів (розповідь, опис і міркування),їх жанрових особливостей (оповідання,        Тексти «Букваря» і «Супутника Букваря» вірші, казки, зразки народної творчості), а також нукають першокласників уживати у спілкуванні з форм їх презентації (монологічна і діалогічна) част- рідними відповідні слова у формі звертання: мамо, ково виконують також функцію організації засво- матінко, матусю, тату, татку, дідусю, бабусенько, єння. У побудові сторінок і тематичних розворотів братику, сестричко. Характерні для української підручника ми дотримувались принципів логіко- мови звертання у формі кличного відмінка є досить методичної, тематичної цілісності в «Букварі»: сину, внучку, куме, друже, Ан-мованості навчального матеріалу. Навчання читання дрійку, Букварику, дятле, соловейку, пташко, бджілкой письма відбувається в органічному взаємозв'язку та ін., вони спонукають і вчителя, і учнів активноз такими видами мовленнєвої діяльності, як бесіди, використовувати їх у своєму мовленні й спілкуванні,розповіді, спостереження за явищами живого мов-        У відборі та створенні текстів для «Букваря, робота над загадками, прислів'ями, керувалися цілями навчання, виховання й розвиткування віршів, скоромовок, потішок (у добукварний учнів, а також враховували, що тексти підручника період зі слів учителя, а в букварний — у процесі мають бути доступними, правдивими), декламація самостійно  ми, задовольняти запити дітей. Текстовий матеріалчитаних і вивчених віршів, слухання і відтворення «Букваря» визначається жанровим розмаїттям. У звукозаписів, що забезпечує емоційно позитивний підручнику запропоновано твори, зміст яких сприфон на уроці.

Тексти «Букваря», зокрема авторські, містять моральному, загальнокультурному вихованню сполучення іменників із прикметниками, які ма- учнів; збагачуватиме знаннями про культуру рідногоють стати предметом уваги учнів на уроці з метою краю, його традиції та звичаї, збагачення й увиразнення їхнього мовлення, наприклад: казковий світ, зелені смерічки, барвиста        Тематика творів «Букваря» всебічно представляєвеселка, дивнеє коромисло, гречаний лан, липовий навколишній світ дитини. Автори ведуть учня-читачагай, пекуче сонце, срібний іній, безкраї лани, широкий    від найближчого оточення — сім'ї, хати, городу, села.


«Українська мова для ЗНЗ з навчанням російською мовою. Усний курс. 1 клас»

(авт. Коваленко О.М., Тельпуховська Ю.М.)

Ольга КОВАЛЕНКО, кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник лабораторії методичного забезпечення безперервної системної освіти «Школа вищий навчальний заклад» ХНПУ імені Г.Сковороди

Упродовж двадцяти років незалежності України спостерігається значне зростання рівня усвідомлення населенням важливості опанування дітьми державної мови. Тому сьогодні нагальною проблемою є підвищення вимог до рівня викладання української мови, особливо в тих школах, де вона вивчається як друга.

Пріоритетними завданнями у галузі вивчення мови і літератури в сучасній початковій школі згідно з Державним стандартом визнано розвиток особистості учня, формування його комунікативної компетентності та загальних уявлень про мову як систему і літературу як вид мистецтва.

Основною метою навчання української мови як державної є формування комунікативної компетентності з урахуванням інтересів і можливостей учнів початкової школи.

Реалізація цих завдань стає можливою за умови забезпечення комплексного впливу багатьох чинників, серед яких не останнє місце займає шкільний підручник. Адже підручник— це книга, з якою дитина часто-густо залишається наодинці. Від того наскільки цікаво їй буде виконувати пропоновані в підручнику вправи, який вплив на формування її мовних знань і мовленнєвих навичок вони матимуть, у багатьох випадках залежить її загальне ставлення до навчального предмета.

Окрім того, підручник — це основний орієнтир для вчителя щодо того, як методично правильно організувати роботу на уроці з тим, щоб отримати найкращий результат. Тому, безперечно, якість підручника, його зміст і структура є важливими чинниками, що впливають на результативність навчання.

Початкова школа — це період, коли закладається фундамент майбутньої освіти. Як показує практика, знання, здобуті в початковій школі, є найбільш " міцними, а практичні навички, доведені до автоматизму, використовуються людиною впродовж усього життя майже на підсвідомому рівні.

Пріоритетним завданням сучасної школи є формування мовної особистості, яка має вільно спілкуватися (як усно, так і письмово) щонайменше трьома мовами. Тому, визначаючи актуальність завдання навчання дітей державної української мови в школах із російською мовою навчання, ми насамперед орієнтуємося на створення таких умов, щоб випускник початкової школи з російською мовою викладання за рівнем знань і мовленнєвих навичок, набутих на уроках української мови, не відрізнявся від своїх ровесників — випускників початкової школи з українською мовою навчання.

Саме реалізація цієї мети дасть можливість створити рівні умови для подальшого вибору навчального закладу і здобуття середньої освіти в школі з українською або російською мовою навчання. Ставлячи таке завдання, ми враховуємо регіональні особливості мовленнєвого середовища, в якому постійно перебувають діти.

Сьогодні в усіх дошкільних закладах України малюків залучають до сприйняття й активного користування українською мовою, тому переважна більшість першокласників шкіл з російською мовою навчання на певному (принаймні пасивному) рівні володіють державною мовою. Це створює сприятливі умови для реалізації завдань інтенсифікації вивчення початкового курсу української мови як другої на основі врахування спорідненості двох мов та їх паралельного функціонування. Інтенсифікація процесу навчання сприятиме оволодінню українською мовою на рівні рідної та допоможе підготувати учнів початкової школи до засвоєння систематичного теоретико-практичного курсу української мови в основній школі.

З метою інтенсифікації вивчення української мови як державної у школах з російською мовою навчання і забезпечення сформованості основ комунікативної та лінгвістичної компетенції учнів на рівні шкіл з українською мовою навчання було визнано необхідним розроблення підручників нового покоління.

Підручники будувалися на основі врахування закономірностей засвоєння мови, основних загальнодидактичних і методичних принципів, а

також тих рівнів роботи з розвитку мовлення, які виділяються в сучасній методиці, а саме:

  1. рівень вимови;
  2. лексичний рівень;
  1. граматичний рівень;
  2. рівень тексту.

Підручник «Українська мова для загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням російською мовою. Усний курс. 1 клас» (авт. О.Коваленко, Ю.Тельпуховська, видавництво «Ранок») покликаний сформувати у дітей інтерес до вивчення української мови, навчити розуміти її, сформувати бажання спілкуватися нею, прищепити учням повагу до української держави, народу, його мови, культури.

Навчальний матеріал у підручнику подається блоками відповідно до передбачених програмою лексичних тем. Його рівномірно розподілено за уроками, кожен з яких розміщено на окремому розвороті.

Серед уроків, представлених у підручнику, виділяються такі основні типи:

1)урок вивчення і закріплення нової теми;

  1. урок повторення;
  2. урок розвитку зв'язного мовлення.

Крім цього передбачено проведення уроків, спрямованих на розширення читацького кругозору дітей шляхом ознайомлення їх з українською дитячою літературою.

На кожному уроці вивчення і закріплення нової теми чітко окреслено обов'язковий лексичний мінімум для засвоєння й активного вживання. Цей мінімум подається у вигляді підписів до малюнків. Підписи призначені для вчителя і тієї категорії учнів, які вже вміють читати по-українськи.

Основним прийомом навчання другої мови на початковому етапі є наслідування, оскільки навички активного мовлення в учнів у цей час сформовані недостатньо. З огляду на це у структурі уроку, присвяченого вивченню і закріпленню нової теми, виділяються такі етапи:

  1. Слухання розповіді вчителя за сюжетним малюнком у підручнику.
  2. Вивчення нової лексики за предметними малюнками.
  3. Складання учнями розповіді за сюжетним малюнком із використанням вивчецої лексики і з опорою на зразок, заданий учителем.
  4. Робота з віршованими творами дитячоїлітератури, у ході якої відбувається закріплення лексики, що вивчається, формуються орфоепічні та граматичні навички. Передбачається, що всі вірші читаються вчителем, а учні повторюють за ним певні слова і синтаксичні конструкції. Пропоновані твори можуть також використовуватися і для забезпечення диференційованого навчання, тобто пропонуватися для читання учням, які достатньо оволоділи цією навичкою. Колективне вивчення віршів напам'ять відбувається зі слів педагога. Залежно від рівня підготовки класу вчитель вирішує, які з віршів мають бути вивчені напам'ять.

5.1 обов'язковий компонент кожного уроку — дидактична гра. Під час створення підручника ми орієнтувалися на вікові особливості шестирічних першокласників і тому максимально насичували рукопис

дидактичними іграми, які добиралися з урахуванням навчальних завдань уроку. їх основне призначення — закріпити лексику, що вивчається, удосконалити необхідні граматичні та орфоепічні навички дітей.

Окрім того у підручнику на кожному уроці пропонуються завдання, спрямовані на створення комунікативних ситуацій із використанням власних спостережень учнів та їхнього життєвого досвіду.

Новизна підручника визначається тим, що:

Такий підхід до створення підручника для 1-го класу, на нашу думку, дасть змогу значно збагатити активний словниковий запас учнів і сформувати в них початкові навички зв'язного мовлення. Це стане вагомим підґрунтям для подальшої роботи, спрямованої на розв'язання поставленої мети—забезпечення сформованості основ комунікативної та лінгвістичної компетенції учнів на рівні випускників початкових шкіл з українською мовою навчання.


«Російська мова для загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням українською мовою. 1 клас»

(авт. Лапшина 1.М., Зорька Н.М.)

Ірина ЛАПШИНА, кандидат педагогічних наук, доцент Вінницького державного педагогічного університету імені М.Коцюбинського

Сучасна гуманітарна освіта вимагає сприятливих умов для розвитку і саморозвитку особистості молодшого школяра, серед сукупності яких важливою є належне навчально-методичне забезпечення навчально-виховного процесу. Над створенням навчальних комплексів (підручник і посібник для вчителя) для першого року навчання російської (нерідної") мови в різні часи працювали І.Гудзик, В.Гурська, Г.Коваль, І.Устименко та інші вітчизняні лінгводидакти, їхні підручники відрізнялися реалізацією провідних функцій навчальної книги, мірою використання рідної мови у процесі набуття знань і навичок з нерідної мови, співвідношенням мовної й мовленнєвої підготовки учнів (у різні часи виявлялося домінування одного з видів підготовки, спочатку—мовної, останнім часом—мовленнєвої), змістом роботи з розвитку усного мовлення (тільки організація говоріння, обслуговування говоріння аудіюванням, цілеспрямоване формування навичок як слухання/розуміння, так і говоріння), впровадженням лінгвонародознавчого компоненту мовної освіти, можливістю застосування інтерактивних методів і прийомів навчальної діяльності школярів тощо. Разом з тим незмінними були такі провідні характеристики підручника: самодостатність як носія змісту освіти і засобу навчання; втілення єдності змістової й процесуальної складових навчання; взаємозв'язок викладання і учіння.

Підручник нового покоління має не лише бути об'єктивним носієм вербально й наочно вираженого змісту освіти, а й забезпечувати адекватне розгортання дидактико-методичного змісту Базової програми з російської мови, регламентувати відбір, акцентування і послідовність наявного навчального матеріалу. Навчальна книга у XXI столітті стає засобом навчання не тільки для вчителя (орієнтовний сценарій уроку), а й для учня (формування вмінь працювати з пізнавальною літературою), а також способом забезпечення для нього ситуації особистого успіху. Реалізація в підручнику виховної функції соціокультурними засобами сприятиме формуванню в учнів важливих якостей особистості,

таких як працелюбність, організованість, допитливість, наполегливість, толерантність, здатність до компромісу та ін.

Провідне завдання оновленого підручника з російської мови для учнів 1-го класу загальноосвітніх закладів з українською мовою навчання (автори — ІЛапшина, НЗорька), на нашу думку, полягає в тому, щоб на належному науковому і методичному рівні відповідно до вікових особливостей дітей б—7 років доступно викласти програмовий матеріал, допомогти кожному учневі оволодіти новими мовленнєвими та мовними знаннями й уміннями, засвоїти, закріпити їх і навчити застосовувати у різних видах діяльності (комунікації, пізнанні, праці, образотворчій, музичній, хореографічній, літературно-творчій діяльності тощо), забезпечити наступність у чинниках навчального процесу (мета, зміст, методи і прийоми, форми організації навчання, кінцеві результати).

У підручнику «Російська мова» матеріально забезпечена реалізація трьохосвітніх змістових ліній: мовленнєвої, мовної, соф'окультурної. Максимальної підтримки набула комунікативно-мовленнєва робота з першокласниками: формування і розвиток у них умінь і навичок усного мовлення, становлення різних видів висловлювань у вербальному спілкуванні (питання, зустрічне питання, згода, уточнення, заперечення, перепитування, сумнів, прохання, вимога, дозвіл, порада, відмова, задоволення, подив, подяка, жаль, невдоволення, вдячність, пояснення, міркування, доказ).Так розпочинається процес формування комунікативної компетентності — вміння адекватно й доречно практично послуговуватися мовою в конкретних ситуаціях, використовувати для цього як мовні, так і позамовні (міміка, жести, рухи) та інтонаційні засоби виразності.

Систематично й цілеспрямовано використовуються відомості про мову й літературу як продукт національної культури, про національно-культурну специфіку росіян — особливості характеру, стилю поведінки, життєві пріоритети. Цьому сприяють

кращі зразки народної російської творчості, твори або уривки з творів майстрів художнього слова, правила мовленнєвого етикету тощо.

Формуванню правильного мовлення у першокласників сприятимуть представлені в підручнику елементарні мовні відомості (текст, речення, слово, склад, звук) та найпростіші норми їх застосування в мовленні.

Відповідно до вимог Базової програми пропонований підручник з російської мови сприятиме у розв'язанні таких освітніх завдань:

Паралельно з формуванням комунікативної компетентності в матеріалах підручника продумані завдання щодо формування також ключових компетентносте!* першокласників: здатності вислухати і зрозуміти пропоновані судження, зіставити їх із власними, скласти самостійні судження, адекватно їх виразити й аргументувати, змінити свою позицію за наявності переконливих аргументів інших учасників обговорення проблеми тощо. Із цією метою систематично пропонуватимуться такі завдання: «Подумай, чем схожи предметы. Чем различаются? На какие две группы их можно разделить?»; «Какие рисунки должны быть в пустых клеточках? Почему ты так думаешь?» тощо.

Відповідно до Базової програми в підручнику з російської мови (в основному та додатковому текстах) передбачене продуктивне забезпечення двох видів мовленнєвої діяльності школярів — аудіювання і говоріння. На сторінках основного тексту підручника дітям пропонуються візуальні матеріали (сюжетні та предметні малюнки, мовні схеми, ігрові й логіко-пізнавальні лінгвістичні завдання), а додатковий текст для вчителя містить фольклорні або авторські тексти для слухового супроводу візуальних спостережень. Наприклад, на с 14—15 підручника зображені різні предмети навчального приладдя для розгляду дітьми цих предметів, їх порівняння, створення власних висловлювань про правила користування цими предметами. В додатку для вчителя (с. 132) дібрано загадки, невеличкі поетичні тексти для артикуляційно-тренувальної роботи, прислів'я — для ознайомлення школярів зі зразками народної мудрості. Зіставлення візуальних і акустичних образів, окрім навчання нерідної мови, сприяє розумінню особливостей процесу комунікації, що охоплює сукупність вербальних і невербальних дій.

За основу організації мовленнєвого і мовного матеріалу в підручнику з російської мови взято ситуацію (комунікативну й навчально-мовленнєву).

Структура побудови пропедевтичного практичного курсу задана розвитком сюжетної історії в малюнках, в ході якої диференціюється певний набір ситуацій. Так, першокласник потрапляє до нового шкільного оточення — приміщення школи й класу («Здравствуй, школа!», «В классе и дома»), опановує різні види діяльності на уроці та перерві («Урок», «Перемена», «Мы рисуєм»), вчиться користуватися шкільним приладдям («Учебные вещи», «Где?В чём?», «Книга»), Зі своїми новими знайомими — однокласниками дитина прагне спілкуватися не лише у школі, а й удома. Виникає потреба познайомити їх із рідними, розповісти про їхні інтереси, досягнення, захоплення. Ситуації «Семья», «Праздник в нашем доме» покликані задовольнити ці комунікативні потреби першокласників. У новому оточенні діти прагнуть знайти однокласників зі схожими запитами, прагненнями, рівнем можливостей (інтелектуальних і фізичних), складаються сталі дружні стосунки. Ситуації «Дружим», «Детские забавы», «Учимся быть вежливыми» збагачують світ моральних уявлень першокласників, допомагають скласти для себе перші правила поведінки чемної людини.

Варіювання навчально-мовленнєвих і комунікативних ситуацій обумовлене принципом новизни і покликане сприяти формуванню гнучкості мовленнєвих умінь. Адже нові слова і мовленнєві зразки російською мовою — це нові пізнавальні блоки, які мають збагатитись асоціативними зв'язками за допомогою наочності, контексту, а також увійти до складу сформованих автоматизованих мовленнєвих навичок через багаторазове повторення у різноманітних ситуаціях.

Новизна забезпечує розвиток необхідних мовленнєвих умінь, зокрема їх динамічності, здатності перефразувати, механізму комбінування, ініціативності висловлювання, темпу мислення і мовлення, становлення індивідуальної комунікативної тактики. Так, тема «Школа» деталізується через нові підтеми: уроку й перерви, режиму навчальної праці вдома й у класі; тема «Книга» — через ознайомлення зі змістом і формою дитячих книг, розмову про працю людей, які створюють книги для дітей; тема «Пори року»— через ознайомлення із сезонними розвагами (участь у розвагах, ознайомлення з народними святами і обрядами у різні пори року); тема «Культуразовнішнього вигляду» — ознайомлення з повсякденними і святковими, сучасними і традиційними. Принцип новизни має вирішальне значення для формування гнучкості мовно-мовленнєвих навичок, оскільки дає можливість у різний спосіб представити навчальний матеріал, без одноманітного повторення забезпечити достатню кількість (до 20—25 повторів) використання тематичної лексики нерідної мови.

Це дасть учителеві можливість застосувати активні методи навчання (наприклад, активне слухання, взаємне навчання, «Відгадай», «Займи позицію», «Знайомство», «Карусель», «Незакінчені речення», «Обміркуйте» тощо).

У підручнику з російської мови для першокласників з кожної теми продуманий дидактичний матеріал як для самостійного, так і для групового або парного опрацювання (з учителем, із сусідом по парті, з групою однокласників).

Навчальний матеріал, пропонований у підручнику, відібраний з урахуванням ступеня складності його сприйняття для дітей б—7 років. Для пропедевтичного курсу використано сфери та теми мовленнєвої діяльності, які максимально враховують наявний у дітей життєвий досвід і потребу в іншомовному висловлюванні:

Теми мовленнєвої діяльності першокласників сформульовані так, аби, по-перше, збагатити дитяче мовлення на російському мовному матеріалі; по-друге, не дублювати аналогічні теми з навчання грамоти засобами рідної мови. Таким чином автори намагалися уникнути тематичних повторів, зберегти інтерес учнів до вивчення недостатньо відомої їм мови і нематеріальної культури.

Тематичне розташування навчального матеріалу дає також можливість забезпечити розвиток фонетичного слуху, продуктивне багаторазове повторення тематичної лексики, поступове вдосконалення граматичного ладу мовлення, розширення обсягу й індивідуалізацію за мовними засобами зв'язних висловлювань першокласників.

Важливими етапами вивчення теми уроку вважаємо такі:

Для формування мовних і соціокультурних знань першокласників авторами підручника використані методи:

Становлення і розвиток мовленнєвих і мовних умінь потребують реалізації імітаційних (наслідування зразка учителя або підготовленого учня), оперативних (групове відтворення опрацьованої послідовності навчальних дій, дидактичні ігри, рухливі ігри із супровідним текстом), продуктивних (сюжетно-рольові ігри, інсценування художніх творів, розповідь на задану тему, за словесною ситуацією) методів навчання.

Для стимулювання пізнавально-мовленнєвої діяльності дітей авторами продумано такі питання і завдання:

•        спрямовані на відтворення змісту прослуханого («Внимательно послушай и дай ответ. Чтопроизошло? Расскажи. Что на рисунке не так, как

в сказке? В таком ли порядке появляются в сказке эти герои?»);

Наявність у підручнику сюжетних і предметних малюнків, які семантизують значення тематично важливих слів російської мови (іменники, прикметники, числівники, дієслова), сприятиме безперекладному розумінню і продуктивному засвоєнню їх першокласниками-українцями. Крім того, сюжетні ілюстрації можуть бути використані для перевірки адекватності розуміння тексту, який був сприйнятий на слух, для зіставлення зображеного і сприйнятого на слух тощо. За сюжетними ілюстраціями першокласникам також пропонується створити діалогічне або монологічне висловлювання (після детального аналізу ілюстрації за допомогою запитань або неповних речень учителя), пригадати прислів'я або інше висловлювання зі скарбниці народної мудрості.

Продуктивність наступного періоду вивчення російської мови — навчання грамоти й розвиток усного мовлення — безпосередньо залежить від результативності усного практичного курсу, оскільки усвідомлення «секретів» російського читання й письма (невідповідність вимови і позначення на письмі) можливе за умови сформованості у дітей навичок літературної вимови і умінь зіставляти графічні образи. Практично опанований мовний матеріал слугуватиме школярам як приклади-зразки для подальших теоретичних узагальнень.

Підручник «Математика. 1 клас» (авт. Богданович М.В., Лишенко Г.П.), ТОВ «Видавництво «Генеза», забезпечує реалізацію мети і завдань, визначених у Державному стандарті початкової освіти та Програмі з математики для 1—4-х класів.

Він адресується як учневі, так і вчителю та батькам. Тому, з одного боку, рівень абстрагування, мова, зміст текстів, добір прикладів і задач у ньому розраховані на учня відповідної вікової групи, а з іншого — підручник спрямований на допомогу вчителю у підготовці та проведенні уроків та батькам у разі необхідності підтримати дитину, якщо вона з якихось причин не може певний час відвідувати школу.

Цей підручник забезпечить можливість формування у молодших школярів ключових математичних компетенцій: обчислювальних, інформаційно-графічних, просторово-орієнтаційних, геометричних, алгебраїчних, логічних.

Зміст підручників відповідає віковим особливостям та пізнавальним можливостям учнів, тобто є доступним і водночас забезпечує розвиток особистості учнів, містить доцільну систему завдань з поступовим наростанням складності. Обсяг основного навчального матеріалу підручників математики відповідає часу, що може бути відведений на його засвоєння, здатності даної категорії учнів якісно його засвоїти.

Матеріал підручника забезпечує наочність викладу навчального матеріалу, дає змогу диференціювати навчання, що допоможе розвинути особистість учня, його творчі здібності, інтерес до навчання, сформувати бажання та вміння вчитися.

У підручнику наявні узагальнюючі тексти, таблиці, схеми тощо, які допоможуть учням узагальнити навчальний матеріал, усвідомити його логічно-змістові зв'язки.

Наявні зразки виконання завдань, розв'язування задач, міркувань, подані у підручнику, створюють можливість для самоконтролю та спонукають учнів до самооцінювання.

Навчальний матеріал підручників згрупований

поурочно. До вивчення теми «Сотня» на кожний урок відводиться одна сторінка підручника, а починаючи з вивчення чисел, більше 20, зміст уроків відділяється червоними кружечками. Матеріали уроків містять завдання з підготовки до вивчення теми, для ознайомлення та первинного закріплення нового матеріалу, а також завдання для закріплення раніше вивченого матеріалу і підготовки до наступного уроку. Це сприяє побудові системи уроків з урахуванням взаємозв'язків, на основі принципів наступності та поступового підвищення рівня складності.

Зміст, побудова і художнє оформлення підручника не лише дає змогу збагатити учнів знаннями, а й виконує виховну та розвивальну функції.

Завдання сприяють вихованню у дітей спостережливості, кмітливості, уваги; розвивають пам'ять, мислення, логіку, вміння аналізувати, порівнювати, обґрунтовувати свій вибір розв'язання.

Увагу вчителів хочемо звернути, зокрема, на такі особливості підручника:

  1. Повторення матеріалу дошкільної підготовки (ознаки і властивості предметів, просторові відношення, лічба тощо) у підручнику здійснюється не лише у доцифровий період, а й під час вивчення нумерації чисел.
  2. Однаковий підхід до ознайомлення з новим матеріалом. Наприклад:

а)        порозрядне розширення множини натуральних чисел, введення у кожному концентрі нових чисел спочатку прилічуванням по одиниці (такий підхід сприяє кращому опануванню учнями властивостей натурального ряду чисел);

б)        вивчення кожного з чисел від 2 до 10 за однаковим планом;

в)        вивчення таблиць додавання і віднімання чисел за однаковим планом: таблиця додавання складається за малюнками, а таблицю віднімання складають із відповідної таблиці додавання — це не лише сприяє кращому усвідомленню матеріалу, а й значно полегшує його засвоєння учнями.

3.        Введення нових математичних термінів, понять спочатку лише у пасивне мовлення дітей.

Наприклад, терміни «множина», «підмножина», «елементи множини» вводяться як синоніми понять «сукупність» чи «група». Терміни «вираз», «рівність», «нерівність» учні теж спочатку чують із вуст учителя та зустрічають у завданнях підручника і лише значно пізніше ознайомлюються з їх смислом.

4.        Підбір навчального матеріалу підручників з урахуванням не лише віку учнів і різного рівня їхнього розвитку, а й місця проживання. Підручник призначений не лише для міських, а й для сільських учнів. Тому при доборі завдань враховувались особливості життя як у міський, так і в сільській місцевості.

Завдання відображають практичний досвід дітей, народні традиції, сімейний уклад життя.

  1.  Значне збільшення кількості геометричних завдань, що має сприяти кращому розвитку в учнів просторово-схематичного мислення.
  2.  Для кожного уроку передбачено завдання з логічним навантаженням.
  3.  Після кожної теми у підручнику подані «Додаткові завдання», які вчитель використовує виходячи зі свого бачення їх місця у навчальному процесі. Ці завдання він має переглянути перед вивченням відповідної теми.
  4.  Завершується підручник основними відомостями, вивченими впродовж року, під рубрикою «Згадай і запам'ятай». Цей матеріал учитель може використовувати для повторення вивченого не лише наприкінці, а й упродовж навчального року.

Підручник забезпечить:


«Природознавство»

(авт. Грущинська І.В.)

Ірина ГРУЩИНСЬКА

Розвиток національної системи початкової освіти вимагає розроблення ефективних підходів до змісту й методів природничо-математичного напряму навчання. Зокрема це стосується вивчення природи як основного джерела життя та створення на цих засадах сучасних інтерактивних підручників з природознавства, які могли б підвищити компетентність, ефективність виховання та загального розвитку молодших школярів, розширити природничу ерудицію, творчий потенціал, мотивацію до вивчення природи, викликати інтерес до навчання. Тобто комплексно й гармонійно поєднати інформаційну, виховну, розвивальну та мотиваційну функції підручника. Новітні підручники з природознавства покликані збуджувати розум та емоції й стати запорукою того, щоб уроки природознавства — нового предмета у початковій школі — стали не тільки цілком зрозумілими, а й улюбленими для молодших школярів. Адже маленьким учням дуже непросто осягнути зміст навчального предмета, у якому йдеться про основні закони і закономірності існування природи, про навколишній світ і місце в ньому людини. Тому підручник має стати і порадником, і помічником школярів на шляху здобуття природничих знань.

У процесі вивчення природознавства перед учнями розкриваються безмежне розмаїття природних об'єктів та їх значення не тільки для якості життя, а й для самого існування людини на Землі. Дітям, які у 6 років прийшли до школи, цікаво і корисно навчатися тоді, коли вони, ніби граючись, розглядають вірогідні й невірогідні життєві ситуації, обирають правильну відповідь з-поміж цілої низки можливих варіантів, залучаються до рольового моделювання з метою набуття власного досвіду спілкування з природою. Щодо успішного засвоєння вивченого на уроках природознавства матеріалу великі потенційні можливості мають діалогізація суб'єктів навчання (учитель—учень) і різноманітні тестові, ситуативні та творчі завдання, які входять до змісту підручників. Вони дають можливість закріпити знання, уміння, навички і перевірити готовність дітей застосовувати їх у повсякденному житті.

Відповідає віковим особливостям учнів початкових класів та стає надзвичайно актуальним у наш час системне виховання екологічної культури, що ґрунтується на почутті поваги та любові до природи. Доведено, що в процесі пізнання природи

відбувається різнобічний розвиток особистості учнів: удосконалюється їх мислення, творча уява, мовлення, допитливість, яка створює мотивацію для здобуття нових знань. Розвиваються також позитивні морально-етичні якості, необхідні майбутнім захисникам природи. Тому одне з провідних положень нашої концепції полягає у постійному розкритті взаємозв'язків між розумовим розвитком і формуванням моральних засад особистості дитини та гуманного ставлення до всього живого.

Так можна узагальнено окреслити підходи, які лягли в основу нашого бачення концепції підручників із природознавства для 1—4-х класів.

Водночас концептуальною ідеєю, якою ми керувалися, укладаючи підручники з природознавства, є формування природознавчої компетентності учнів на основі засвоєння системи інтегрованих знань про неживу та живу природу, ознайомлення з азами екологічних знань, опанування способів навчально-пізнавальної діяльності, розвитку ціннісних орієнтацій в різних сферах життєдіяльності та природоохоронної практики. Ми виходили з розуміння того, що природознавча компетентність як предметна — це особистісне утворення, яке характеризує здатність учнів розв'язувати доступні соціально й особистісно значимі практичні та пізнавальні проблемні завдання, пов'язані з реальними об'єктами природи у сфері відносин «людина — природа».

Ще однією з важливих концептуальних засад формування змісту підручників із природознавства для початкової школи є орієнтація на пошукову діяльність, розвиток самостійності мислення в ході формування природознавчої компетентності, а не на просте запам'ятовування учнями певних абстрактних знань та дій.

Комплект підручників з природознавства для учнів 1—4-го класів розроблявся на основі Державного стандарту початкової загальної освіти з урахуванням мети, завдань та змістових ліній освітньої галузі «Природознавство». У підручниках знайшли повне й вичерпне відображення змістове наповнення та всі вимоги до рівня навчальних досягнень учнів з природознавства відповідно до базової навчальної програми.

Особлива увага приділялася практичному спрямуванню змісту підручників природознавства на

застосування набутих учнями знань у різноманітних життєвих ситуаціях. Передусім це стосується правил " поведінки серед природи, оцінних суджень щодо " ставлення свого та інших людей до природи, участі в доступній природоохоронній діяльності, починаючи з виготовлення простих годівничок для птахів, догляду за культурними рослинами, свійськими і домашніми тваринами в 1-му класі та з поступовим ускладненням цієї діяльності в наступних класах.

У контексті формування природознавчої компетентності особливого значення набуває неухильне дотримання принципу наочності як однієї з важливих складових організації процесу навчання. Образотворчі засоби наочності — фотографії мальовничих краєвидів, сюжетні малюнки та зображення цілісних об'єктів природи або їх частин—складають ілюстративні матеріали підручників. Ілюстративні матеріали виступають водночас джерелами навчальної інформації та естетичного сприйняття природи, слугуючи засобами навчання, виховання і розвитку молодших школярів.

У художньому оформленні підручника для 1-го класу з першої й до останньої сторінки ми дотримувалися фенологічного принципу, внизу розвороту відтворено поверхню землі, вкриту трав'янистою рослинністю, а верхня його частина — це ніби верхівки дерев. Причому на початку вересня в природі переважають літні ознаки, які поступово змінюються осінніми, зимовими, весняними й знову літніми. Цей образний ряд відтворюється за допомогою виразних фотоілюстрацій. Такий підхід, на нашу думку, є новим в оформленні підручників для початкових класів і сприяє екологізації мислення школярів. Крім того, включення в оформлення сторінок підручника фотографій стане додатковим нагадуванням про необхідність проведення регулярних спостережень за сезонними змінами в природі.

На сторінках підручника для 1-го класу учні будуть зустрічатися з різними героями: їжачком Хитрячком, Синьокрилою Сойкою, Сонечком Семикрапочкою та Карасиком Золотенком (до речі, реальний біологічний вид — карась золотистий — занесений до Червоної книги України). Ці придумані тварини допоможуть маленьким школярам мандрувати дивовижним світом природи. Казкові зображення цих персонажів будуть поєднуватися з реалістичним відтворенням природних об'єктів, викликаючи зацікавлення у дітей молодшого віку. Однак в оформленні сторінок підручника ми намагалися чітко відділяти казкові й реалістичні зображення рослин і тварин. Своєрідність підручника для 1-го класу вбачається у пріоритетному використанні фотозображень природи, що продиктовано самим змістом навчального предмета та ідеєю наближення дітей до природи.

Змістове наповнення та ілюстративний матеріал сформовані таким чином, щоб кожний

учень, користуючись підручником, міг самостійно усвідомлювати й засвоювати навчальну програму з природознавства.

Для зручності орієнтування в підручниках методичний матеріал структуровано за різноманітними рубриками, такими як «Робота в парі», «Робота в групі», «Позакласні завдання», «Граємося й навчаємося»; «Український віночок», де вміщені загадки і приказки—для 1 -го класу, а далі, в наступних класах, — прислів'я, влучні фразеологізми, народні прикмети про природу і погоду. Кожна із цих рубрик позначається певною піктограмою. Є на сторінках підручника і «Пам'ятка друга природи», в якій учні ознайомлюються з правилами поведінки серед природи. В кінці кожної книжки під назвою «Довідкове бюро пані Природи» вміщено невеликий визначник рослин, тварин, предметів неживої природи (деяких гірських пород), які зустрічатимуться на сторінках підручників. У кінці підручників для 2-го, 3-го, 4-го класів планується ввести ще й тлумачний словник — «Словничок справжнього друга природи». А також нову рубрику під попередньою назвою —- «Цікавинки природи».

До авторських знахідок ми схильні віднести уміщення на сторінках підручників для 1—4-го класів уроків-екскурсій (раніше екскурсії не вводилися до змісту підручників). Уроки-екскурсії під назвою «Подорожі в природу» оформлені таким чином, щоб їх можна було легко відрізнити від іншого тексту. Вони подаються на тлі фотографії тієї місцевості, куди буде здійснюватись екскурсія: парку, лісу, берегу водойми.

Також виділяються своїм оформленням уроки, на яких проводяться практичні роботи, демонстраційні та фронтальні досліди, а також досліджуються питання, позначені у програмі як «Міні-проекти» та «Дослідницький практикум» усі ці види роботи об'єднує рубрика «Дослідницька лабораторія». Ми спеціально розташували цю рубрику на тлі класної дошки, ніби нагадуючи вчителеві про необхідність ефективного використання простору сучасної інтерактивної класної дошки для фіксації всіх етапів процесу виконання практичної дослідницької роботи.

У підручниках для 1-го і 2-го класів розділи програми ми називаємо мандрівками в природу, щоб наблизити молодших школярів до об'єктів вивчення природознавства. Назви параграфів (теми уроків) сформульовані у вигляді запитань. Це, на нашу думку, сприятиме кращому засвоєнню учнями навчального матеріалу. Для конструювання змісту кожного параграфа (теми уроку) ми застосували єдиний алгоритм: спочатку розміщується рубрика «Ти дізнаєшся», в якій учням повідомляється, про що йтиметься на уроці. А закінчується кожний урок рубрикою «Завдання для друга природи», де учням

пропонується перевірити, як вони засвоїли здобуті на уроці знання. Завдання на перевірку знань здебільшого починаються словами «доведи», «встанови», «порівняй» тощо. Вони покликані виявити вміння учнів логічно мислити, аналізувати, абстрагувати, виділяти істотне, порівнювати — встановлювати спільні та відмінні риси об'єктів природи, узагальнювати, виявляти причинно-наслідкові, функціональні та структурні зв'язки, а також застосовувати набуті знання у нових умовах. Завдання покликані також розвивати творчу уяву, фантазію та природниче мислення школярів.

Засвоєння змісту уроку, як відомо, складається з певних логіко-психологічних кроків: актуалізації опорних знань, мотивації діяльності учнів, сприймання нового матеріалу: усвідомлення сприйнятого, осмислення нового змісту, систематизації й узагальнення, а також закріплення і застосування засвоєного змісту. Відповідно до цієї схеми ми вводимо систему завдань на відтворення знань: «пригадай», «роздивись», «розкажи», «послухай», «поміркуй», «запам'ятай». Завершальними завданнями більшості уроків є різні види творчих робіт, що виконуються в усній формі.

У кінці кожного розділу ми відводимо 1 годину для узагальнення і систематизації знань, тобто приведення їх у цілісну природничо-наукову систему й встановлення взаємозв'язків у природі. Назви цих уроків сформульовані так: «Підбиваємо підсумки: що ти знаєш про...». Такий підхід дає можливість перевірити, зокрема за допомогою тестових завдань і запитань, рівень засвоєння дітьми вивченого матеріалу, забезпечуючи диференційований підхід до навчання, та підбити підсумки.

Як ми вже зазначали, структурування змісту природознавства у підручниках по класах визначається Базовою навчальною програмою, а також:

Вищенаведені принципи в підручниках природознавства для учнів 1—4-го класів реалізуються в єдності. Однак ми вважаємо за необхідне внести деякі зміни у структурування змісту, які загалом не впливатимуть на дотримання вимог програми. Таку можливість нам надає положення інструктивно-методичних матеріалів, у яких ідеться про те, що «автор може вносити корективи у задане програмою структурування змісту навчального матеріалу і послідовності його вивчення, якщо це обґрунтовано у концепції»). Розглянемо ці незначні зміни по класах.

1-й клас. З метою відтворення логічної системи наукових знань ми вважаємо за доцільне вивчати ґрунт наприкінці розділу про неживу природу, після гірських порід, які, до речі, входять до складу ґрунту. Така перестановка обумовлена, до того ж, проміжним положенням ґрунтів між неживою і живою природою. Також ми перенесли проведення екскурсій, зважаючи на погодні умови, на більш зручний для цього час.

2-й клас. Позаяк програму для 2-го класу побудовано за фенологічним (сезонним) принципом, ми вважаємо за необхідне при ознайомленні з усіма порами року чітко дотримуватись єдиного алгоритму. Для цього, структуруючи зміст розділів, виділяємо такі підрозділи:

  1. Характерні ознаки осені (зими, весни, літа). Місяці.
  2. Сезонні зміни в неживій природі. Погода.
  3. Сезонні зміни в живій природі. Рослини восени (взимку, навесні, влітку). Тварини восени (взимку, навесні, влітку).
  4. Праця людей. Перевір народні прикмети.

Усі інші питання, які входять до змісту програми, радимо підпорядковувати цьому алгоритму.

3-й клас. Вважаємо недоцільним виконання у 3-му класі практичного завдання «Позначення на контурній карті частин Світового океану» (тема 1), оскільки учні ще не мають первинного уявлення про географічну карту, сторони світу, масштаб. Розглядаючи різноманітність тварин (тема 5), плануємо ознайомити учнів також із земноводними та плазунами як основними класами хребетних тварин.

4-й клас. Розглядаючи природні зони України, не можна не згадати про Південний берег Криму — зону сухих субтропіків (ця тема чомусь випала з програми). Водночас теми, які детально вивчаються на уроках математики, недоцільно дублювати на уроках природознавства. Це теми «Фізичні величини (довжина, площа, об'єм, час) та їх вимірювання», «Числове значення та одиниці фізичних величин. Вимірювальні прилади», «Шкала приладу», «Ціна поділки».

Недоречним нам також видається проведення таких досліджень, як «Вимірювання лінійних розмірів тіла людини (зріст, об'єм грудей, ширина плечей, розмах рук, довжина кроку, відстань між великим і вказівним пальцями та ін.)». На нашу думку, вони були б більш доречними під час вивчення теми «Людина та її організм».

Невмотивованим вважаємо вживання деяких понять: «конденсація водяної пари», «виявлення води у рослинах», «як орієнтуватися у лісі» (адже учні ще не знають сторін горизонту) (2-й клас); «адсорбція» (4-й клас), а також проведення досліджень «Вимірювання площі фігури неправильної форми (площі ступні ноги, долоні, листка рослини)», «Вимірювання об'єму рідини з допомогою медичного шприца (мензурки)», «Вимірювання часу за допомогою секундоміра та маятника».

Щодо розділів «Запитай у природи», які наявні у програмах для 1—4-го класів і складаються з окремих логічно не пов'язаних питань, ми вважаємо за доцільне розміщувати їх у відповідних розділах програми. Бо проведення поспіль 5—б уроків, що потребують постійної допомоги батьків, видається нам необгрунтованим.

Методологічні особливості викладу навчального матеріалу в підручниках з природознавства полягають у застосуванні діалогічного підходу, що стимулює активність навчально-пізнавальної, й зокрема природоохоронної, енергозбережувальної, енергозаощаджувальної діяльності кожного школяра, позитивно впливає на формування почуття патріотизму, національної самосвідомості, гуманістичних цінностей, життєвих пріоритетів, інших моральних якостей особистості..

Таким чином, композиція підручників природознавства для початкових класів поєднує ознаки наукового і науково-популярного стилів, забезпечуючи інформаційний та емоційно-ціннісний компоненти змісту, а також наступність між початковою і середньою ланками освіти.


«Природознавство»

(авт. Войцехівський М.Ф., Василенко СВ.)

Михайло ВОЙЦЕХІВСЬКИЙ, директор Інституту післядипломної педагогічної освіти Київського університету імені Бориса Грінченка, доцент;

Світлана ВАСИЛЕНКО, заступник директора Інституту післядипломної педагогічної освіти Київського університету імені Бориса Грінченка, викладач-методист

Різні думки побутували серед освітян щодо предмета «Природознавство». Слід зазначити, що багато наших колег зітхнули з полегшенням, коли цей предмет повернули до базового навчального плану початкової школи. Новостворена навчальна програма досить насичена й глибока. Реалізувати її у навчально-методичному комплекті було цікаво й водночас непросто. Так само й учителю початкових класів буде непросто працювати з комплектом та із сучасними дітьми.

До навчально-методичного комплекту авторський колектив та видавництво включили такі видання: підручники для 1 -го і 2-го класів, зошити для учня, методичний посібник. Усі видання готуються до друку і будуть представлені для громадського обговорення.

Підручник для 1-х класів загальноосвітніх навчальних закладів містить п'ять розділів, відповідно до навчальної програми з природознавства для 1 -го класу: «Світ, у якому ви живете», «Світ неживої природи», «Світ живої природи», «Рідний край», «Моя країна — Україна».

Підручник для 2-го класу містить чотири теми: «Природа восени», «Природа взимку», «Природа навесні», «Природа влітку».

Параграфи підручників спрямовані на засвоєння елементарних знань з природничих наук та країнознавства, усвідомлене розуміння закономірностей розвитку природи та місця в ній людини, сприяють формуванню в учнів цілісної картини світу.

Оригінальність та актуальність наукової позиції авторів підручника виражається такими тезами:

планеті Земля, розкривається у підручнику для 1-го класу через таку ідею: «Людина — частина природи. Закони природи єдині для всіх живих істот, а отже, і для людини. Пізнаючи природу, людина пізнає себе».

Друга теза. Розмаїття живої природи в її гаркони показано через різноманітність природи України загалом та рідного краю зокрема.

Тези третя та четверта. Для формування світогляду учня основні поняття природознавства вводяться на ранніх етапах навчання. Розгортання вивчених теоретичних положень відбувається через найбільші таксони, наприклад, царства, шляхом сходження від абстрактного до конкретного. Дрібніші таксони добираються з погляду важливості їх для розуміння фундаментальних проблем та можливостей їх практичного використання. Природознавча компетентність учня початкових класів — це особистісне утворення, що характеризує здатність учня розв'язувати доступні соціально і особистісно значимі практичні та пізнавальні проблемні завдання, пов'язані з реальними об'єктами природи у сфері відносин «людина — природа», що реалізується через змістові лінії «Об'єкти природи», «Взаємозв'язки у природі», «Земля — планета Сонячної системи», «Україна на планеті Земля», «Рідний край», «Охорона і збереження природи», «Методи пізнання природи».

Складові природознавчої компетентності освітньої галузі «Природознавство» реалізуються через:

Природознавство як навчальний інтегрований предмет утворює система уявлень і понять, відібраних з різних природничих наук на основі ідеї розкриття цілісності природи з урахуванням міжпредметних зв'язків у початковій ланці освіти і перспективних зв'язків із природознавчими курсами.

Головною метою «Природознавства» визначено формування природознавчої компетентності учнів шляхом засвоєння системи інтегрованих знань про природу і людину, основ екологічних знань, опанування способів навчально-пізнавальної й природоохоронної діяльності, розвиток ціннісних орієнтацій у ставленні до природи. Вона досягається шляхом постановки й реалізації освітніх, розвивальних і виховних цілей.

Навчальна програма з природознавства реалізується як самостійна дисципліна. Загальний обсяг навчального часу в 1-му класі складає 68 годин на рік (по 2 год на тиждень).

Зміст природознавства складається з таких розділів: «Вступ», «Світ, у якому ти живеш», «Світ неживої природи», «Світ живої природи», «Рідний край», «Моя країна — Україна», «Запитання до природи».

Кожен розділ поділяється на теми, сутність яких полягає в розкритті уявлення про предмет, явище, способи виконання певних дій чи видів навчальної діяльності.

Основною метою розділу «Світ, у якому ти живеш»

є формування елементарних уявлень про неживу і живу природу, рукотворні об'єкти, тіла, живі організми; про зовнішні ознаки об'єктів і явищ природи (відчуття, сприймання ознак, властивостей природних об'єктів, їх зовнішніх взаємозв'язків); про спостереження та досліди як методи вивчення природи.

У процесі вивчення теми учні оволодівають знаннями: що вивчає предмет природознавство, як відрізняти об'єкти неживої природи від об'єктів живої природи за їх ознаками, виокремлювати рукотворні об'єкти серед об'єктів природи. Знають правила поведінки серед природи та дотримуються їх.

У розділі «Світ неживої природи» формуються елементарні поняття про Сонце, воду, повітря, грунт, гірські породи. Ці знання є основою встановлення причинно-наслідкових зв'язків у природі. У процесі засвоєння знань про Сонце та його значення для Землі, воду в природі та її значення у житті людини, повітря та його властивості, гірські породи та їх значення для людини важливо, щоб учні усвідомили значення й важливість цих об'єктів у природі. Під час вивчення розділу «Світ неживої природа» для визначення ознак і властивостей об'єктів важливо застосовувати досліди та спостереження. На основі сформованих знань про властивості води автори програми пропонують провести дослідницький практикум «Куди зникає вода з калюжі?».

Зміст розділу «Світ живої природи» розкриває різноманітність рослинного та тваринного світу. Забезпечує осмислення учнями на доступному рівні теоретичних положень через конкретизацію в темах: «Рослини, їх будова», «Дерева, кущі, трав'янисті рослини», «Листяні та хвойні рослини», «Дикорослі і культурні рослини», «Кімнатні рослини», «Тварини», «Дикі і свійські тварини», «Комахи», «Риби», «Птахи», «Звірі», «Тварини живого куточка». Щодо змісту цього розділу слід зазначити, що в ньому подано багато назв рослин і тварин (родові й видові поняття), визначення ознак, встановлюються зв'язки між неживою і живою природою.

На основі сформованих знань про властивості води автори програми пропонують провести дослідницький практикум «Як живуть комахи?».

Розділ «Рідний край» розкриває знання про предмети і явища природи рідного краю, взаємозв'язки між ними та певні способи дій. Учні вчаться розпізнавати засвоєні загальні поняття і закономірності в конкретних ситуаціях з опорою на спостереження та шляхом виконання дослідів. Зміст програми побудований за принципом концентричності. Розширення кола знань дасть можливість учням задовольнити природну допитливість та пізнавальний інтерес. Екскурсія до водойми (лісу), робота над міні-проектом «Моє улюблене місце відпочинку на природі» дасть можливість уточнити та систематизувати знання учнів про неживу і живу природу, рослинний і тваринний світ, водойми рідного краю, працю людей у місті/селі.

Упродовж вивчення цього розділу учні застосовують методи пізнання природи, такі як спостереження, дослідження, моделювання.

Розділ «Моя країна — Україна» є найскладнішим у вивченні для першокласників. Головна мета розділу — сформувати елементарні уявлення про Україну — Батьківщину та державу, про водойми, гори України,

природу Карпат та Кримських гір, їх значення для людини, а також про карту України, умовні позначки на ній та відповідні предметні уміння.

Кожна з тем передбачає ознайомлення з назвами об'єктів рослинного і тваринного світу, визначення їхніх ознак, встановлення зв'язків між неживою і живою природою.

На нашу думку, при розробленні календарного планування вчителям варто врахувати та розподілити години розділу «Запитання до природи» з розрахунку по 1 год до відповідного розділу за пропонованою тематикою. Оскільки автори програми пропонують застосування активних методів навчання та впровадження елементів проектної діяльності з учнями 1-го класу, учителям варто визначити місце у календарному плані, час проведення навчальної діяльності та продумати способи застосування міжпредметних зв'язків.

Формування природознавчої компетентності учня шляхом засвоєний системи інтегрованих знань про природу, способів навчально-пізнавальної діяльності, розвитку ціннісних орієнтацій у різних сферах життєдіяльності та природоохоронної практики передбачають формування системи уявлень про предмети і явища природи, взаємозв'язки й залежності між ними; предметних умінь на основі засвоєних природознавчих знань.