Автобіографія
Я, Жолобович Ірина Михайлівна, народилася 29 квітня 1982 року в мальовничому селі Острів, яке навесні потопає у вишневому цвіті. Моє дитинство було наповнене радістю від того, що навколо мене постійно були рідні люди. Я щаслива, що мала бабусь і дідусів, які виховували мене поруч із батьками. Прикладом була для мене також і старша сестричка, яка піклувалась мною, навчаючи життя. Завдяки цьому я виросла відкрита, комунікабельна.
Моє дитинство пройшло спочатку у садочку, потім школа – з 1989 по 1997 року. Після закінчення 9 класу я поступила у Самбірське педагогічне училище ім. І.Филипчака, яке закінчила в 2001р., як молодший спеціаліст, вчитель початкових класів, керівник дитячого хорового колективу та навчалась у Тернопільському державному педагогічному університеті ім. В.Гнатюка, який закінчила в 2004р., здобувши професію вчителя історії та правознавства.
Під час навчання я працювала в школі. Мій педагогічний стаж уже 14 років. Я викладаю історію в різних класах від 5 по 11. Свої уроки намагаюсь будувати так, щоб учні, поруч із вивченням теми, змогли проявити себе дослідниками, експертами та навіть історичними діячами, вдягнувши «маску» історичної особи. На уроках я застосовую різні форми роботи – урок-гра, урок-змагання, урок-дослідження, урок-екскурсія. На різних етапах уроків застосовую прийоми критичного мислення. Бо сьогодні потрібно, щоб дитина розуміла історію, а не просто її переказувала. Ми часто з учнями працюємо в групах – малих чи великих, парах. Зараз я почала використовувати для кращого сприйняття історичного матеріалу віртуальні екскурсії музеями. Це цікаво, тому що учні можуть побувати за ці 5-10 хвилин в різних куточках України та й світу, погуляти всередині замку, чи роздивитись експозиції, що представлені в музеях.
У 2013 році я одружилась і в наступному році у мене появилась донечка. Вона на цілий рік відірвала мене від школи. Хоча учні мого класу відвідували мене, розповідаючи про своє шкільне життя.
В своїй розповіді хочу також згадати колег з якими я працюю. У мене хороший колектив, поважна дирекція. Я можу чекати від них розуміння та взаємодопомоги.
У мене є захоплення – це подорожі. Я побувала в багатьох містах своєї держави (історичних місцях), а також відвідала декілька країн Західної Європи.
Моє бажання як педагога – це виховати в учнів повагу до історії не тільки свого народу , а цілого світу. Я прагну, щоб учні формували у собі риси справжнього громадянина держави.