Конспект уроку з української літератури для 11 класу №

Тема: Євген Плужник. Життєвий і творчий шлях. Вірш «Для вас, історики майбутні» - зразок громадянської лірики поета, вираження свого ставлення до світу. Захоплення красою навколишнього світу і біль з приводу відсутності душевної гармонії. «Вчись у природи творчого спокою…»

Клас: 11-Б

Мета:

ü навчальна:ознайомити школярів з життєвим і творчим шляхом Є.Плужника,  його стійкістю й мужністю в нерівній боротьбі з тоталітарним режимом; розширити кругозір учнів,опрацювати ідейно-художній зміст твору поета “Для вас, історики майбутні...”

ü розвивальна:Розвивати пам'ять, логічне мислення, уміння виразно і  вдумливо читати твори висловлювати власні думки; формувати соціальну комперентність – брати на себе відповідальність за індивідуальну і групову діяльність, узгоджувати свої вчинки з діями членів колективу, виробляти вміння працювати в парах, групах, виступати з повідомленнями,

ü виховна:виховувати потяг до знань, відкриття нового, самопізнання і самовдосконалення; плекати в душах дітей глибокі патріотичні почуття: любов до своєї землі, відданість рідному народові.

Тип уроку: засвоєння нових знань і формування вмінь

Методи й прийоми:

ü методи– евристичний

ü прийоми -  бесіда, коментоване читання, поезії, складання хронологічної таблиці, робота в парах.

Обладнання: Портрет письменника, ілюстрації до твору, підручник, тлумачний словник, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки, кросворд, схеми, презентація).

Теорія літератури:медитація, ліричний герой

Міжпредметнізв’язки: естетика, українськамова.

Внутрішньопредметні зв’язки: М.Рильський «Де сходяться дороги»

Використаналітература

1. Великий тлумачний словник сучасноїукраїнськоїмовиі літератури / Уклад, і                                                                                                                                                                                           ред.  В.        Т. Бусел. — К.: Ірпінь: ВТФ „Перун", 2004.

2.Українська література. 10-11 класи. Програма для профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальної закладів. Філологічний напрям (профіль української філології). Профільний рівень / Укладачі: М.Г. Жулинський, Г.Ф. Семенюк – керівники авторського колективу; Р.В. Мовчан, Н.В. Левчик, М.П. Бондар, О.А. Камінчук, В.І. Цимбалюк. За загальною редакцією Р.В. Мовчан. – К.: Грамота, 2011.

3. Перащик В.В. Плани-конспекти уроків з української літератури 11 клас. – Ранок, 2010.

Часова схема уроку

1.  Організаційний момент (1 хв.)

2. Повідомлення теми і мети уроку (1 хв.)

3. Мотивація навчальної діяльності учнів (5 хв.)

4. Актуалізація опорних знань (5 хв.)

5. Сприйняття і засвоєння нового матеріалу (25 хв.)

6. Підбиття підсумків уроку (7 хв.)

7. Інструктаж щодо виконання домашнього завдання (1 хв.)

Хід уроку

І. Організаційний момент.

     Вчитель заходить, вітається, налаштовує клас на роботу.

2. Повідомлення теми,  мети уроку

Епіграф уроку

Вінбувмудрецьвсіммудрецям на диво,

Навчав-бощастя і навчативмів...

                                               Є. Плужник

Учитель. Лукаво повелосяXXстоліття з українськоюлітературою. Народжува­ло великих творців, давало їмкрила для високого лету, і тут же тоталітарна система цікриластина­ла, самих творціврозпинала на хрестах мук, а потімдесятиліттями сквернила їхнюпрацю. Чо­тирма бродами стікають води життя і назад не вертаються. Але ми повертаємопам'ять, відро­джуємонашідуші, нашісерця. У цьому нам до­помагаютьсправжнімитці.

Скiлькиїх, молодих, талановитих, люблячихсвiт i життя, розтоптавчобiт

сталiнськихiнквiзицiй?! Особливих провин не шукали, варто було лишепотрапити у сiтi людоловiв. З особливою ретельнiстю полювали наопозицiйний талановитий свiт мистецтва, на духовну елiту з їїжиттєтворчим духом.

Серед тих, кому судилося "РозстрiлянеБезсмертя" постаєталановитий

письменник, якого не оминулижорнасталінськихрепресій, Євген Плужник…

3. Мотивація навчальної діяльності учнів

Учитель. Висловіть свої погляди, думки щодо сказаного в епіграфі уроку. Кого ви вважаєте мудрецями?

Учень. Я думаю, що мудрецем може стати тільки та людина, яка побачила в цьому житті все: щастя і горе, злагоду і розбрат. Людина, життєвий шлях якої насичений взлетами та падіннями, тривогами та радощами. Але кожна особа мудра по-своєму і найкраща мудрість для кожного - це мудрість власного серця.

Учитель. Дізнавшись факти із життєвого та творчого шляху Євгена Плужника у вас не виникне сумнівів, що проживши всього 38 років можна стати дійсно мудрою людиною.

4. Актуалізація опорних знань

Учитель. Вашим домашнім завданням було підготувати життєпис письменника. Під час розповіді всі інші будьте уважними і накресліть хронологічну таблицю.

Учень. Євген Павлович Плужник народився 26 грудня 1898 року в слобідці Кантемирівка Богучарського повіту Воронезької губернії (край був заселений козаками з України в XVII ст.). в сім'ї дрібного торговця. Його батько був дрібним купцем родом з Полтавщини, а мати – з Воронежчини. У сім‘ї було 8 синів і дочок.  Спадкові сухоти  періодично забирали когось із дітей. Мати була зайнята, тож Євген жив під опікою сестри Ганни. Змалку опанував рідну українську мову, в гімназійні роки спізнався добре і з літературою — звісно, в час поза навчанням. Учився, поки було йому цікаво; зате читав досхочу, ласуючи цукерками. Мусив міняти гімназії (Воронеж, Богучар, Ростов), закінчивши освіту аж 1918 р. в місті Боброві. Тамтешній учитель-словесник на підставі ранніх проб поетичного пера російською мовою провістив юнакові майбутні літературні успіхи Пролягали Євгенові шляхи І на Полтавщину —спершу в канікулярний час. А того ж 1918 р. вже вдівцем батько Євгена Павло перебрався туди, у свої рідні краї над Пслом, аби порятувати вцілілих дітей від родинних сухот і знайти безпечніший притулоки за тривожної доби.

У 1919р. Євген  вчителює у початковій школі села Велика Богачка. Навчаючи дітей, він одночасно поглиблював і свої знання. Але самоосвіта його не задовольняла.  Євген Плужник вирішує спробувати свої сили як актор у мандрівній трупі, а вже влітку 1920р. від‘їхав до міста Києва до старшої сестри Ганни, яка працювала лікарем-фтизіатром в медінституті, а її чоловік викладач у ветеринарно-зоотехнічному інституті. Він загітував вступити Євгена до цього інституту. Але через рік Євген зрозумів, що це не його покликання. Невдовзі він вступає до Київського музично-драматичного інституту ім. Лисенка. Акторські здібності Плужника, його гумор та дотепність цінують викладачі й товариші, пророкують перспективне сценічне майбутнє.

Є.Плужник не зробив акторської кар‘єри, взагалі не став актором, проте

захоплення театром не минуло безслідно. Він написав три прозові п‘єси.

Дві з них ( “Професор Сухораб” та “У дворі на передмісті” ) опубліковано

1929року в журналі “Життя й революція”.  У них живе аромат тієї епохи, вони й тепер можуть задовольнити і наше прагнення до пізнання, і наші естетичні потреби. Плужник надзвичайно любив лише одну п‘єсу: “Лихо з розуму” Грибоєдова. Створити українське “Лихо з розуму”- п‘єсу, що поєднала б у собі все найкраще з драматургії і поезії – ось таку мету поставив перед собою митець. Ще під час відвідування лекцій він знайомиться зі своєю майбутньою

дружиною, яка навчалася на історико-філологічному факультеті ІНО (Інститут народної освіти ).  Вони закохуються одне в одного і 12 жовтня 1922р. одружуються.

5. Сприйняття і засвоєння нового матеріалу

Учитель. А зараз ми перевіримо як ви попрацювали з хронологічною таблицею.

Учень.

Біографія Євгена Плужника

Учитель. Чудова робота. А зараз ми послухаємо, що нам підготували про творчий шлях письменника.

Учень. Своє лiтературне «хрещення» письменник одержав у лiтературнiйорганiзацiï «Ланка» (згодом - «Марс»), що вiдокремилосьвiд строкатого «Аспису» (асоцiацiïписьменникiв). Членами групи «Ланка» була невелика, але творчо дуже сильна група молодих «попутникiв»: Б.Антоненко-Давидович, Г.Косинка, В.Пiдмогильний, Є.Плужник, Б.Тенета, Т.Осьмачка, Д.Фалькiвський та iн.

Перші українські вірші Є.Плужника (в гімназійний період він писав російською) були опубліковані 1923 року в київському журналі "Глобус" під псевдонімом Кантемирянин (від назви рідного села) - Плужник ще не наважився перші поетичні спроби підписати власним прізвищем.

       1926 року завдяки дружині поета, Галині Коваленко, побачила світ перша книжка віршів Євгена Плужника під назвою "Дні".Та у липні 1926 року, коли дружина була на відпочинку, стан здоров‘я письменника різко погіршується: горлом пішла кров. Коли лікарі через місяць дозволили нарешті відвезти хворого до передмістя, у Ворзелі зняли кімнату. Там і перебував поет до глибокої осені, потім лікувався у тубінституті, а навесні поїхав до Карасану. Відтоді і назавше його життя підлягло суворому режиму.

Через рік виходить друга й остання прижиттєва поетична збірка Є.Плужника "Рання осінь", яка мала прихильну рецензію Ю.Меженка, а іншими розкритикована.

На початку 30-х років, незважаючи на важку хворобу, літературна

діяльність Плужника значно активізується, розширюються її горизонти:

перекладає українською мовою. Восени 1932 року поет,повертаючись з Кавказу, заїздить до Харкова, де у вузькому колі друзів читає свою п‘єсу “Шкідники”.Відразу після розстрілу двадцяти восьми "ворогів народу", серед яких були друзі Є.Плужника по "Ланці" і "Марсу", митець потрапляє в "чергу" призначених до розстрілу. Ордер на арешт і трус у його квартирі був виписаний 4 грудня 1934 року.Арешт Плужник зустрів спокійно. Після безпідставних ув'язнень його колег-літераторів, його власний арешт не став несподіванкою для нього. 25 березня 1935 року Євгену Павловичу Плужнику оголосили вирок: смертна кара, яку пізніше було замінено десятьма роками заслання. Проте десять років заслання на Північ з суворими умовами полярного клімату та напівголодне життя в'язничних казарм для людини, хворої на легені, - означали вірну смерть. Заміна розстрілу на заслання не давала поетові жодних шансів на порятунок.

Євген Плужник помер 2 лютого 1936 року. Похований у Братській могилі на Далеких Соловках. 4 серпня 1956 року постановою Військової колегії Верховного Суду СРСР вирок Євгену Павловичу Плужнику скасовано й справу припинено "за відсутністю складу злочину".

Учитель. Хороша розповідь, а як уважно всі прослухали і записали ми дізнаємося провівши «Міні-інтерв’ю».

«Міні-інтерв’ю» («журналіст-письменник»)

Учитель. Всі ми журналісти і є серед нас Євген Плужник життя якого цікавить нас, давайте візьмемо інтерв’ю у письменника по черзі задаючи питання.

Учень.Чому заміна розстрілу на заслання не давала вам жодних шансів на порятунок?

Учень-письменник. Північ із суворими умовами полярного клімату та напівголодне життя в’язнів у казармах для людини, хворої на легені, означали вірну смерть.

Учень. Як називалася ваша перша книжка, яка вийшла

1926 року?

Учень-письменник.Збірка мала назву «Дні».

Учень. Які письменники увійшли до групи «Ланка»?

Учень-письменник.Б. Антоненко- Давидович, М. Галич, Г. Косинка, В. Підмогильний.

Учень. Скажіть, будь ласка, у яких навчальних закладах Ви навчалися?

Учень-письменник.Учився в сільській школі, потім у кількох гімназіях — у Богучарі, Ростові, Боброві, у Київському ветеринарно-зоотехнічному інституті, пізніше — у Київському музично-драматичному інституті ім. М. Лисенка.

Учень. У діяльності яких організацій Ви брали участь?

Учень-письменник.В Асоціації письменників (Аспис), що об’єднувала тоді всю «непролетарську» літературу Києва, пізніше став членом письменницької групи «Ланка», яка 1926 р. перетворилася на «Марс» (Майстерня революційного слова).

Учень. Де й коли були опубліковані Ваші перші українські вірші?

Учень-письменник.Перші українські вірші були опубліковані 1923 р. в київському журналі «Глобус» під псевдонімом Кантемирянин (від назви рідного села).

Учитель. Ви ознайомилися із життям та творчістю письменника і переглянемо безпосередньо його поезії.

Словникова робота.

Медитація (лат. meditatio — роздум) — жанр ліричної поезії, в якому автор розмірковує над проблемами онтологічного, екзистенціального спрямування, здебільшого схиляючись до філо­софських узагальнень. їй найбільш властива така форма вияв­лення авторської свідомості, як суб'єктивований ліричний герой. Основні опозиції медитативної лірики: «людина — суспільство», «людина — людина», «людина — особистість», колізії мораль­ного характеру. Вона часто виступає як «контекст долі поета». Художньою настановою медитації постає аналіз душі, внутріш­нього світу людини у співвідношенні з довкіллям. Звідси в меди­тативних віршах — інтонації-роздуми.

Ліричний герой — друге ліричне «Я» поета; умовне літературо­знавче поняття, яким позначається коло ліричних творів певного автора, форма втілення його осяянь, думок, переживань. Разом із тим ліричний герой не ототожнюється з поетом, з його душевним станом, він живе своїм життям у новій художній дійсності. Між ними існує естетична єдність, певний естетичний ідеал, виражений у тексті віршованих творів. Ліричний герой водночас концентрує в собі естетичний досвід певного покоління, нації, людства.

Вчитель. Розглянемо поезію «Для вас, історики майбутні…»Митець прагне гуманізму, зверненого до кожної людини, яка опинилася у вирі терору й репресій і була безсилою захистити свою честь, гідність, життя. Поет-філософ Плужник розкриває протиріччя між справжнім сенсом людського життя та його нікчемними зовнішніми виявами. Це, зокрема, спостерігаємо у творі «Для вас, історики майбутні…»

Учитель. Для вас, історики майбутні,

Наш біль — рядки холодних слів!

О, золоті далекі будні

 Серед родючих вільних нив!

 Забудь про ті натхненні свята.

Що в них росила землю кров!

Мовчи, мовчи, душе підтята,

—        Агов!

Якийсь дідок нудний напише, —

Війна і робітничий рух...

О, тихше!

- Біль не вщух!

Бесіда за змістом прочитаного

Учитель. Яка тема вірша?

Учень. Роздуми ліричного героя про те, що людське життя для історії — це тільки мить, для людини — піт праці і кров боротьби, це радощі й страждання ,і про них навряд чи напишуть майбутні історики

Учитель. Як ви визначаєте ідею?

Учень. Ідея: засудження тих істориків, які забувають уроки життя, кому на відстані все здається  простим, зрозумілим, і тому їм легко писати «рядки холодних слів» про часи громадянської війни;  возвеличення подвигу тих, хто скроплював землю своєю кров’ю, віддавав душу боротьбі за волю і справедливість.

Учитель. Що хотів автор донести до читача, яка головна думка?

Учень. Основна думка: людське життя -  це живий біль, жива рана, і не треба її ятрити порожніми фразами. Мабуть, тільки письменникові під силу передати людські почування, історію «підтятої» людської душі.

Учитель. До якого жанру належить?

Учень. Жанр: громадянська лірика

Учитель. Який тип римування? Віршовий розмір?

Учень. Римування: перехресне . Віршований розмір:ямб

Учитель. Які художні особливості твору?

Учень.  Метафори -  росила землю кров, мовчи, душе; епітети - рядки холодних слів, золоті далекі будні, серед родючих вільних нив, душе підтята, дідок нудний; риторичні окличні речення-

Наш біль — рядки холодних слів!

О, золоті далекі будні

 Серед родючих вільних нив!

Забудь про ті натхненні свята.

Що в них росила землю кров!

Мовчи, мовчи, душе підтята,

—            Агов!

О, тихше!

- Біль не вщух!

Риторичні звертання

О, золоті далекі будні

 Серед родючих вільних нив!

Мовчи, мовчи, душе підтята,

інверсія – душе підтята, дідок нудний,  історики майбутні.

Виразне читання поезії з відповідним коментарем

Вчись у природи творчого спокою

В дні вересневі. Мудро на землі.

Як від озер, порослих осокою.

Кудись на південь линуть журавлі.

Вір і наслідуй. Учневі негоже

Не шанувати визнаних взірців,

Бо хто ж твоїй науці допоможе

На певний шлях ступити з манівців?

Вчитель. Яка тема вірша?

Учень. Тема: взірець для творчої людини  - природа, у якій все гармонійно поєднане, включене в життєвий коловорот.

Учитель. Якої ви вбачаєте ідею?

Учень.  Ідея: захоплення красою навколишнього світу і біль з приводу відсутності душевної гармонії, заклик шанувати природу, тому що все минеться, а людина все одно буде бажати гармонії з довколишнім світом.

Учитель.  Яка думка утверджується у поезії «Вчись у природи творчого спокою»?

Учень. Людині притаманно сумніватися, помилятися. Тому і потрібно  вчитися у природи, прислухатися до свого серця, своєї натури як частки цієї природи. І вірити, мати якісь ідеали, співзвучні загальнолюдським, щоб не схибити, не піти манівцями.

Учитель. Над чим поет  змушує задуматись читача?

Учень. У маленькій (дві строфи) поезії «Вчись у природи творчого спокою» утверджується філософська думка про те, що взірцем для творчої людини має бути природа. Тільки в її «творчому спокої» все досконале й гармонійне, тому у творі звучить заклик шанувати «визнаний взірець» — природу. Євген Плужник ніби втікав від дійсності, заглиблюючись у свій власний світ, але прагнув і нащадкам передати думку про те, що все минеться, а людина все одно буде бажати гармонії з довколишнім світом.

6. Підбиття підсумків уроку

Учитель. Експерт нашого уроку зробить висновок з вивченого.

Учень. Людське життя для історії — це тільки мить. А для людини — піт праці і кров боротьби, це радощі й страждання. Про них навряд чи напишуть майбутні історики. Можливо, узагальнять словами «війна», «робітничий рух». Для ліричного ж героя поезії — це живий біль, жива рана, і не треба її ятрити порожніми фразами. Мабуть, тільки письменникові під силу передати людські почування, історію «підтятої» людської душі.

7. Інструктаж щодо виконання домашнього завдання

Учитель. Ідейно- художній аналіз поезії   “Для вас, історики майбутні...”

Написати твір-роздум на тему:

    «Людське життя для історії — це тільки мить, а для людини — піт праці і кров боротьби, це радощі й страждання».