Інтерактивні вправи
Метод «мікрофон» надасть можливість кожному сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію.
Правила проведення:
Вчитель – учням: «Уявіть, що у вас в руках мікрофон і вам потрібно висловити думку».
Говорить тільки той, у кого «уявний» мікрофон;
Подані відповіді не коментуються і не оцінюються.
Цей прийом часто поєднують із «мікрофоном». Він дає змогу ґрунтовніше працювати над формою висловлення власних ідей, порівнювати їх з іншими Робота за такою методикою дає присутнім можливість долати стереотипи, вільніше висловлюватися стосовно запропонованих тем, відпрацьовувати вміння говорити стисло, але по суті й переконливо.
Порядок організації роботи:
Визначити тему, з якою учні будуть висловлюватися в колі ідей або використовуючи уявний мікрофон, сформулювати незакінчене речення і запропонувати учням закінчити його, наприклад:«На сьогоднішньому уроці для мене найважливішим відкриттям було...»; «Ця інформація дає нам підстави для висновку, що...»; «Це рішення було прийнято, бо...» тощо.
Кожен наступний учасник обговорення має починати свій виступ із запропонованої формули.
Метод «ПРЕС» використовується у випадках, коли виникають суперечливі питання і вам потрібно зайняти й аргументувати чітко визначену позицію з суспільної проблеми, що обговорюється. Метою застосування цього методу є надання учням можливості під час уроків навчитися формулювати й висловлювати свою думку з дискусійного питання аргументовано в чіткій та стислій формі.
Метод «ПРЕС» має таку структуру та етапи (слід роздати/ написати на дошці, на плакаті/ учням матеріали, в яких зазначені чотири етапи методу):
ПОЗИЦІЯ
Я вважаю, що ... (висловіть свою думку, поясніть, у чому полягає ваш погляд).
ОБҐРУНТУВАННЯ
...тому, що... (наведіть причину появи цієї думки, тобто на чому ґрунтуються докази на підтримку вашої позиції).
ПРИКЛАД
... наприклад... (наведіть факти, які демонструють ваші докази, вони підсилять вашу позицію).
ВИСНОВКИ
Отже (тому), я вважаю... (узагальніть свою думку, зробіть висновок про те, що необхідно робити; тобто, це є заклик прийняти вашу позицію).
Захищаючи свою позицію, намагайтесь дотримуватися структури методу «ПРЕС».
Технологія несе в собі реалізацію підвищення самооцінки учнів.
Вона виконується в такий спосіб:
учитель поступається місцем педагога у класі на користь учня, який іде виголошувати доповідь (реферат, замітку та ін.).
Учень, перебуваючи на місці педагога, відчуває себе достойним високої посади. Це підвищує не тільки самооцінку, а й бажання покращувати свої знання.
Попросіть учнів дати коротку відповідь на запитання.
Використайте умовний батіг, щоб отримати швидку відповідь від кожного з них. Це може бути кидання м’яча, визначення наступного виступаючого вказівною паличкою, рукою або інше.
При використанні цього методу ефективним є продовження речення (технологія «Незакінчене речення»).
Давайте змогу учням пропустити свій хід за бажанням. Якщо бажаєте, можете уникати повторень, запрошуючи учнів ділитися лише новими ідеям.
Цей метод обміну думками особливий тому, що учасники не можуть спорити між собою.
Робота виконується на невеликих листках паперу із чітким викладом думок. Цей метод використовується для проведення аналізу ситуації, якою у даний момент займається група.
Організація роботи. Обирається певна проблема. Учасники об’єднуються у групи. У цих групах вони дають відповіді на питання, пов’язані із цією проблемою за 4-ма позиціями:
Реальний стан справ
Як повинно бути?
Чому у дійсності саме так, а не як повинно бути?
Пропозиції
Завдання виконується на плакаті за схемою (всі чотири поля заповнює кожна група):
Проблема
Реальний стан справ
Як повинно бути?
Чому у дійсності саме так,
а не як повинно бути?
Пропозиції
Діяльність учнів подібна до роботи в парах. Ця технологія сприяє активному, ґрунтовному аналізу й обговоренню нового матеріалу з метою його осмислення, засвоєння, закріплення.
Як організувати роботу.
Розробіть різноманітні питання, аби допомогти учням почати обговорення нового або роз'ясненого матеріалу.
Використовуйте переважно питання, що потребують неоднозначної відповіді.
Об’єднайте учнів у трійки.
Розмістіть трійки так, щоб кожна з них бачила трійку праворуч і трійку ліворуч. Разом усі трійки мають утворити коло.
Поставте кожній трійці відкрите питання (однакове для всіх). Кожен у трійці має відповісти на це питання по черзі.
Після короткого обговорення запропонуйте учасникам розрахуватися від 0 до 2.
Учні з номером 1 переходять до наступної трійки за годинниковою стрілкою, а учні з номером 2 переходять через дві трійки проти годинникової стрілки. Учні з номером 0 залишаються на місці й є постійними членами трійки*. Результатом буде зовсім нова трійка.
Ви можете змінювати трійки стільки разів, скільки у вас є питань. Так, наприклад, коли проходить три ротації, кожен учень зустрічається із шістьма іншими учнями.
* Учні з номером 0 можуть виступати в ролі консультантів, тому в разі потреби вчитель має можливість скорегувати розташування дітей в трійках.
8. ПОШУК ІНФОРМАЦІЇ
Різновидом роботи в малих групах є командний пошук інформації (зазвичай тієї, що доповнює раніше прочитану вчителем лекцію або матеріал попереднього уроку, домашнє завдання), а потім відповіді на запитання. Використовують з метою пожвавлення сухого, іноді нецікавого матеріалу.
Для груп розробляють запитання, відповіді на які можна знайти в різних джерелах інформації. Ними можуть слугувати:
Учнів об'єднують у групи.
Кожна група отримує запитання з теми уроку.
Визначають час на пошук та аналіз інформації.
Наприкінці уроку заслуховують повідомлення від кожної групи, які потім повторюються або доповнюються всім класом.
Це ефективний метод заохочення творчої активності швидкого генерування великої кількості ідей. Він спонукає учнів розвивати уяву і творчість, відверто висловлювати думки, знаходити кілька рішень конкретної проблеми. Його слід застосовувати саме для вирішення конкретних проблем або пошуку відповіді на якесь питання.
Порядок проведення:
Правила «мозкового штурму» для учнів:
Під час «мозкового штурму»:
намагайтеся зібрати якомога більше ідей;
заставте працювати свою уяву: не відкидати ніяку ідею тільки тому, що вона суперечить загальноприйнятій думці;
можете подавати скільки завгодно ідей або розвивати ідеї інших;
не обговорюйте і не критикуйте висловлення інших.
Цей метод допоможе організувати обговорення чи дискусію зі спірного питання, надасть можливість висловитися кожному, продемонструвати різні думки з теми, обґрунтувати свою позицію або навіть перейти на іншу в будь-який час, якщо аргументи протилежної сторони були переконливими. Слід використовувати дві протилежні думки, які не мають однозначної (правильної) відповіді.
Порядок проведення:
Розмістіть плакати в протилежних кінцях кімнати. На одному з них написано «Згоден (за/так)», на іншому – «Не згоден (проти/ні), на третьому – «Не визначився (інше)». На плакатах можна викласти протилежні позиції щодо проблеми.
Повідомте правила проведення вправи.
Після того, як учитель назве тему, учні стають біля відповідного плакату, залежно від їхньої думки з обговорюваної проблеми.
Дається кілька хвилин на підготовку до обґрунтування своєї позиції.
Вислуховуються різні точки зору по кілька учасників від кожної позиції (учні обираються довільно, за власним бажанням).
Вислухавши різні точки зору, запитайте чи не змінив хтось із учасників своєї думки, чи не бажає перейти до іншого плакату? Якщо такі учні є, слід попросити їх обґрунтувати причини свого переходу.
Попросіть учнів назвати найпереконливіші аргументи своєї та протилежної сторони.
Правила проведення вправи для учнів:
Різновид методу «Займи позицію».
Підготувавши аргументи щодо проблеми, яка обговорюється, розташуйтеся однією лінією у будь-якому вільному місці класу (наприклад, біля дошки). Визначити вам ваше місце допоможуть плакати, що розміщуватимуться на початку, посередині та у кінці шкали («Згоден на 100%», «Згоден на 50%», «Згоден на 0%»). Після аргументації всіма, хто вишикувався по шкалі, ви можете змінити свою позицію, пояснивши, які саме аргументи вплинули на ваше рішення.
При застосуванні в початковій школі потребує надання додаткової інформації для учнів про відсоток числа або заміни словами «Згоден повністю/з усім», «Згоден наполовину/частково», «Повністю не згоден».
Цей метод надасть учням можливість взяти участь у навчанні та передачі знань своїм однокласникам.
Порядок організації роботи:
Дайте учням проблему (питання) для вирішення.
Запропонуйте їм прогулятися в парах та обговорити це питання.
Коли вони повернуться, дайте їм кілька хвилин, щоб записати у своєму блокноті думки, які з’явилися в них після прогулянки.
Ви можете попросити цілу групу поділитися своїми ідеями.
Цей метод ефективний для розвитку вмінь дискутування в малих групах.
Після того як учитель об’єднав учнів у три-чотири групи (4-6 учнів) і надав кожній із них завдання та необхідну інформацію, одна з груп сідає в центр кола (класу), утворивши внутрішнє коло – «акваріум».
Поки група займає місце в центрі, вчитель знайомить клас із цим завданням і нагадує правила дискусії у малих групах.
Учасники та учасниці цієї групи обговорюють запропоновану вчителем проблему таким чином:
На цю роботу групі відводиться 3-5 хвилин. Усі інші учні класу не втручаються в обговорення, а лише спостерігають за ходом дискусії.
Після цього група повертається на свої місця, а вчитель ставить класу запитання:
Така бесіда триває 2-3 хв., а місце першої групи в «акваріумі» займає інша та обговорює наступну ситуацію.
Усі групи по черзі мають побувати в «акваріумі», і діяльність кожної з них мусить бути обговорена класом.
Наприкінці вчитель має прокоментувати ступінь володіння навичками дискусії у групах і звернути увагу на необхідність та напрями подальшого вдосконалення цих навичок – 2-3 хв.
За допомогою «акваріуму» можна підсумувати весь урок, або обмежитись обговоренням роботи кожної групи.
Інший варіант: учасники можуть залишатися за столами, і ви можете просити залучатися до обговорення учасників певної кількості столів, у той час як інші учасники будуть слухати та спостерігати.
Використовується, коли необхідно, щоб учасники обговорили якесь питання спершу в парах, потім у квартетах, пізніше в октетах тощо.
Допомагає в навчанні як викладення, так і вислуховування поглядів, аргументів, характеристики речей, ознайомлення з різними підходами.
Переваги методу в тому, що навчає вести переговори і робити вибір.
Проте слід пам’ятати, що його використання (багаторазове повторення) буде ефективним тоді, коли проблема цього варта.
Організація роботи:
Так називається техніка, яка використовується для раціоналізації процесу прийняття рішень у ситуації, коли неможливо дати простої й однозначної відповіді на поставлене завдання. Застосовується вона також при аналізі ситуацій і допомагає досягти повного розуміння причин, що привели до прийняття того чи іншого важливого рішення в минулому.
Зокрема, слід відзначити ефективність його використання на уроках під час аналізу суперечливих подій та явищ.
Учасники обговорення детально аналізують усі можливі варіанти рішень і виписують у колонки переваги та недоліки кожного з них, а також ті наслідки, до яких вони можуть привести. У ході обговорення учні заповнюють таблицю.
Ця методика дозволяє учням краще зрозуміти механізм прийняття складних рішень, проаналізувати суперечливі дані. Вчитель отримує можливість точніше оцінити рівень базових знань та виявити ступінь підготовки учнів.
Проблема
Варіанти
Переваги
Недоліки
Наслідки
Проведення обговорення:
Учитель формулює завдання для обговорення.
Учасники отримують базову інформацію з проблеми, документи, факти тощо (це може бути частиною домашнього завдання напередодні обговорення).
Учитель об’єднує учнів у групи по 4-5 осіб та визначає час для виконання завдання (10-20 хв.). Працюючи в групах, учні заповнюють таблицю, записуючи в стовпчики переваги і недоліки кожного варіанта, і приймають рішення з проблеми.
Представники кожної групи доповідають про результати. Учитель порівнює отримані результати, запитує чому групи прийняли такі рішення, відповідає на запитання учнів.
Метод дозволяє учням працювати разом, щоби вивчити значну кількість інформації за короткий час, а також заохочує їх допомагати один одному вчитися, навчаючи.
Спершу кожен учень працюватимете в «домашній» групі. Завданням для кожного учня у домашній групі є аналіз та засвоєння певної порції інформації на такому рівні, щоб він був здатний чітко і зрозуміло викласти її з метою навчання інших учнів.
Потім в іншій групі, яка називається експертною, такі учні виступатимуть в ролі «експертів» із питання, над яким вони працювали в домашній групі, вчитимуть цій інформації інших та відповідатимуть на їхні питання. В експертній групі учні також повинні отримати інформацію від представників інших груп. Завдання експертної групи – здійснити обмін інформацією.
В останній частині уроку учні знову повертаються до своєї «домашньої» групи, щоби поділитися тією новою інформацією, яку їм надали учасники інших груп. Їхнім завданням тепер буде знов обмінятись інформацією, узагальнити її та виробити спільні рішення разом з учасниками «домашньої» групи.
Порядок роботи в «домашніх» групах:
Корисні поради:
Самоконтроль, аналіз, узагальнення, виведення правила чи висновку – найскладніші види навчальної діяльності для молодших школярів. Учителю початкових класів необхідно детально продумувати і передбачати, як повинні міркувати учні і яким чином спрямувати їх роздуми в потрібному напрямку, щоб підвести до необхідного висновку, як допомогти самостійно сформулювати свої висновки, рішення, відповіді. У пригоді стануть будь-які навчальні дрібнички: схема чи план міркування або висновку, таблиці, малюнки, питання, аналогічні завдання з поданим зразком розв’язання тощо.
Аналогії – це прекрасний спосіб заохотити людей почати думати про тему творчо й часто гумористично. Аналогіями називаються твердження про те, як запропонована тема схожа на іншу тему, яка на перший погляд не має нічого спільного з першою. Ця вправа найкраще працює в невеличких групах, які можна збирати протягом заняття.
Основні кроки:
1. Оберіть аналогію, яку хочете використати. Найкраще спробувати будь-яку аналогію заздалегідь, аби просто впевнитись, що можна підібрати деяку схожість. Деякі із прикладів:
піший перехід схожий на подорож літаком тому, що ...;
відвідування дому схоже на садівництво тому, що ...;
презентація схожа на обприскувач газонів тому, що...
2. Напишіть аналогію вгорі роздаткового матеріалу, який буде використовуватися для занотовування відповідей невеличкої групи. Зробіть копію для відповідного проекторного аркуша, який буде використовуватися для запису відповідей великої групи.
3. Об’єднайте учнів у групи по 4-6 осіб. Дайте кожній групі приблизно 3-4 хвилини для генерування ідей. Попередьте їх за 30 секунд до закінчення наданого часу (часто найбільш несподівані відповіді з’являються тоді, коли додається елемент тиску).
4. Попросіть кожну з груп обрати найкращі з їхніх трьох відповідей. Проведіть циклічний «мозковий штурм» таким чином, щоб кожна група ділилася відповідями по черзі. Занотуйте їхні ідеї.
Тривалість 15-20 хвилин.
Цей метод є ефективним щодо вирішення гострих суперечливих питань і корисним для створення списку ідей. Цей метод дозволяє залучити усіх учнів до дискусії. Він добрий, коли відбувається загально класне обговорення питання або виступають доповідачі від малих груп.
Метою методу є залучення всіх до обговорення поставленого питання. Він дозволяє уникнути ситуації, коли перша група, що, виступає, подає всю інформацію з проблеми.
Порядок проведення:
Цей метод можна застосовувати й при створенні списку ідей. Попросіть кожного подавати по одній ідеї по черзі.
Цей метод є ефективним також під час вирішення гострих проблем. Попросіть учнів написати свою думку або ідею на аркуші паперу без імені. Вчитель збирає усі відповіді і складає список зазначених у них ідей на дошці або починає дискусію, користуючись інформацією з карток.
Учні можуть аналізувати:
нормативно-правові акти (закони, постанови ...),
статті із періодики (газет, журналів......),
статистичні данні,
історичні джерела,
художню літературу, тощо.....
Цей метод є надзвичайно важливим при правильному та ефективному його застосуванні. У процесі його використання учні здійснюють самостійний пошук і добір інформації; критично її аналізують, оцінюють достовірність; аналізують специфіку конкретної доби, ситуації, за якої був створений певний текст, а також погляди його автора.
Аналіз ситуації відбувається за схемою:
Факти: що відбулося? Хто є учасниками справи? Що ми про них знаємо? Які факти є важливими? Які е другорядними?
Проблеми: в чому полягає конфлікт? Яке питання ми повинні вирішити для розв’язання ситуації?
Аргументи: якими є ваші аргументи на захист кожної зі сторін ситуації?
Рішення: яким буде рішення зі справи? Якими є причини вашого рішення? Якими можуть бути його наслідки?
Дискусія дає прекрасну нагоду виявити різні позиції з певної проблеми або з суперечливого питання. Обговорення в ході дискусії навчить учнів слухати свого співрозмовника та подавати переконливі аргументи. Для того щоб вона була відвертою, необхідно створити в класі атмосферу довіри та взаємоповаги.
При проведенні дискусії слід дотримуватись таких правил:
Рольова гра – це невеличка п’єса, яку можна поставити на уроці. В її основі лежить імпровізація. Учні інсценують запропоновані вчителем ситуації. Метою розігрування конкретної життєвої ситуації за ролями є визначення учнями власного ставлення до неї, набуття ними досвіду шляхом гри, подальший розвиток уяви й навичок критичного мислення; сприяння висловленню суджень та думок; виховання здатності находити і розглядати альтернативні можливості дій; співчування іншим.
Порядок підготовки й реалізації:
Якщо рольову гру використовують у навчальному процесі, вона по-требує ретельної підготовки. Початкові вправи мають бути простими, з подальшим складенням.
Є чотири основні елементи:
а) попереднє планування і підготовка вчителя;
б) підготовка і тренування учнів;
в) активна участь класу в проведенні вправи;
г) ретельний аналіз і обговорення з приводу вправи.
Не очікуйте відшліфованої гри від самого початку. Дайте учням змогу провести рольову гру й імітувати історичні та сучасні ситуації. Змінюйте види діяльності.
Такі вправи треба проводити в обстановці довіри, щоб учні не почувалися ніяково. Учні мають розуміти, що реагувати можна по-різному. Практика допоможе учням почуватися впевненіше під час проведення цих вправ.
Після завершення вправи учасники та «спостерігачі» ретельно і поглиблено аналізують набутий досвід, власні думки і почуття.
Після проведення гри необхідно вивести дітей із ролей. Для цього проводять детальне обговорення ситуації. Пам’ятайте, що кожен має відповісти на запитання:
Як ви почувалися в тій чи іншій ролі?
Що подобалося під час гри, а що ні?
Яким чином цей досвід може вплинути на ваше подальше життя?
Рекомендації для учнів-виконавців:
чітко дотримуйтеся своєї ролі;
слухайте інших «акторів» і вчителя;
не коментуйте дій інших, перебуваючи в ролі;
ставтесь до своєї ролі як до реальної життєвої ситуації, в яку потрапили.
Мета «ток-шоу» – набуття навичок публічного виступу та дискутування. Учитель на такому уроці є ведучим на «ток-шоу».
Робота організується таким чином:
Оголошується тема дискусії.
Запрошуються «гості» висловитися із запропонованої теми.
Слово надається глядачам, які можуть висловити свою думку або поставити запитання «запрошеним» за одну хвилину.
«Запрошені» мають відповідати якомога коротше і конкретніше.
Ведучий може ставити своє запитання або переривати промовця через ліміт часу.
Ця форма роботи допоможе учням навчитися брати участь у загальних дискусіях, висловлювати й захищати власну позицію.
Цей метод дозволить учням отримати уявлення про спрощену процедуру винесення судового рішення та провести рольову гру – судовий процес із мінімальною кількістю учасників від трьох осіб: судді, що слухатиме обидві сторони і винесе остаточне рішення, позивача та відповідача (якщо йтиметься про розгляд кримінальної справи, то учасниками будуть обвинувач та обвинувачений).
Підготовка до гри:
1. Учитель об’єднує всіх у три групи – судді, позивачі та відповідачі.
2. Протягом відведеного часу:
судді – знайомляться зі судовою процедурою та готують запитання до обох сторін;
позивачі – обговорюють зміст вступної промови та можливі аргументи;
відповідачі – готують зміст заяви-відповіді та аргументи захисту.
3. Після того як сплине час, відведений учителем, учні об’єднуються в групи по три особи – суддя, позивач, відповідач.
4. Починається судовий розгляд справи у кожній групі.
Порядок проведення:
Суддя викладає суть справи.
Заслуховується заява позивача.
Позивач викладає аргументацію, суддя ставить йому запитання.
Відповідач викладає аргументи захисту, суддя ставить йому запитання.
Суддя виносить рішення.
5. «Судді» оголошують свої рішення після об’єднання груп у велике коло.
В початковій школі у зв’язку з віковими особливостями дітей доцільніше застосовувати різновид методу «суд». Це такий спосіб, коли «судове засідання» відбувається за участю трьох груп одночасно: групи «суддів», групи «захисників», групи «прокурорів». Кожна група по черзі має слово під час процедури: спочатку «прокурори», потім «захисники», нарешті «судді» – вони приймають та мотивують рішення. Завдання вчителя – спрямувати, а у разі потреби скорегувати, дії учнів у необхідному напрямку.
Запросіть невелику групу учнів для представлення своїх думок перед усім класом.
Як варіант проведення неформальної прес-конференції можна запропонувати учасникам задавати питання тим, хто знаходиться в аудиторії.
Використовуйте цю форму, якщо у вас є необхідний час для отримання цільових, серйозних відповідей на ваші запитання.
З метою залучення більшої кількості учасників до занять змінюйте та перерозподіляйте ролі між ними.
Взаємообмін завданнями – Взаємопередавання тем – Обговорення проблем
Організація роботи базується на тому, що один з партнерів є носієм інформації, знає шляхи вирішення завдань, зміст теми, може провести дослід, проаналізувати ситуацію, документ, працювати з картою. Він і передає цю інформацію іншому: розповідає, пояснює, відповідає на запитання, демонструє тощо. Другий партнер слухає, записує, задає запитання, обговорює почуте, висловлює сумнів тощо. В результаті такого навчання обидва партнери повинні бути готові відповідати на запитання вчителя, коментувати, аргументувати позицію, свою точку зору. Цей метод «працює» при закріпленні нового навчального матеріалу і передбачає створення пар з учнів, що різняться за рівнем знань. Ролі в парах обов'язково повинні змінюватися (розподіл залежить від учителя), і учні повинні мати чітко зафіксоване для виконання завдання (інструкція перед роботою відіграє велику роль).
Ця методика є дієвою як в постійних, так і в змінних парах.
Варіант організації роботи:
Усі учні вивчають навчальний матеріал за алгоритмом, який подано на картці. У правому ряду сидять «учні», у лівому – «вчителі».
Коли «учні» виконали завдання, їм пропонується залишатися на своїх місцях, а «вчителям» з лівого ряду пересісти на одне місце вперед (учень з першої парти переходить на останню). Створюються нові пари, і в них кожний партнер виконує нові функції: «вчитель» стає «учнем», а «учень» – «вчителем».
Завдання «вчителя» – задавати питання до щойно опрацьованого матеріалу, тлумачити незрозумілі поняття, виділяти основну ідею.
Таке пересаджування учнів називається «змійкою» (або «ескалатором»). Цей вид роботи на уроці може тривати до 20 хвилин.
Ефективний для одночасного включення всіх учасників в активну роботу з різними партнерами (групами). Передбачає:
підбір аргументів кожним учасником на задану тему;
вислуховування одним учнем достатньо великої кількості однокласників;
пошук нових аргументів, прикладів для підсилення власної позиції, результатів роботи групи.
Організація роботи:
1. Розставте стільці для учнів у два кола (в початковій школі краще добирати такі завдання і питання, виконання яких дозволяє дітям рухатись стоячи).
2. Учні, що сидять (стоять) у внутрішньому колі, розташовані спиною до центру, а в зовнішньому – обличчям. Таким чином, кожен сидить (стоїть) навпроти іншого, висловлює і вислуховує свої ідеї (аргумент, приклад).
3. Внутрішнє коло нерухоме, а зовнішнє – рухливе: за сигналом ведучого всі його учасники пересуваються на один стілець (на одного учасника) вправо і виявляються перед новим партнером з яким повторюють ту саму процедуру. Мета – пройти все коло, виконуючи поставлене завдання.
При організації роботи в групах, необхідно «пускати по колу» результати роботи кожної групи (заповнений аркуш, створена таблиця, намальований сюжет тощо) для поповнення новими ідеями, поглиблення новим змістом тощо.
Дебати можуть бути цінним способом заохочення мислення та рефлексії, особливо тоді, коли від учнів очікується точка зору, яка може бути відмінною від інших. Цей спосіб дає змогу поповнити та поглибити знання один одного, залучити кожного учня, а не проводиться лише заради самих дебатів.
Основні кроки:
Інші варіанти:
Ви можете просто вишикувати два ряди команд і оголосити, яка з команд буде аргументувати «за», а яка – «проти». Представники кожної команди висувають аргументи по черзі.
Додайте до стільців доповідачів один або більше стільців для тих, хто хоче висловити свій аргумент.
Робота за методикою Ривіна передбачає читання або вивчення тексту абзацами. Під абзацом слід розуміти частину тексту (до 12 лінійок), яка має закінчену думку і зміст якої можна передати і реченням (до 10 слів). Для вивчення абзацу необхідно спочатку з’ясувати його суть. Для виокремлення головної думки кожного абзацу пропонується ряд завдань:
Знайдіть у тексті нові слова і словосполучення.
Поясніть їх значення своїми словами чи прочитайте за текстом. При необхідності користуйтеся додатковою літературою.
Складіть речення з новими словами, переконайтеся чи правильно їх зрозуміли.
Знайдіть ключове (головне) слово чи словосполучення абзацу.
Усно поясніть чому ви вважаєте його ключовим.
Складіть речення з ключовим словом, щоб передати ідею абзацу. Придумайте друге речення. Виберіть на ваш погляд краще.
Краще речення запишіть у зошит.
Ключового слова в абзаці може не бути. Назвіть основні об’єкти (предмети, явища, персонажі, події), про які йде мова в цьому абзаці.
Встановіть зв’язки, залежність між цими об’єктами.
Складіть речення, яке виражає суть абзацу. Придумайте друге. Виберіть краще.
Підготуйте відповіді на питання, запропоновані вчителем, учнями чи подані в підручнику.
Складіть запитання для товариша.
Придумайте опору для пояснення змісту абзацу молодшому учневі.
Виясніть перспективу розвитку ідеї, проблеми, ознаки, сферу застосування нових понять.
Пов’яжіть засвоєну інформацію з раніше вивченим чи прочитаним матеріалом.
Ця методика розцінюється педагогами-науковцями як місток для формування більш складних умінь: читання пункту, сторінки, розділу.
Метод дозволяє структурувати і зробити набагато ефективнішою будь-яку розумову діяльність, як особисту, так і колективну, особливо для ситуацій розв’язання проблем та прийняття рішень.
В основі «Шести капелюхів» лежить ідея паралельного мислення. Традиційне мислення ґрунтується на полеміці, дискусії і зіткненні думок. Однак при такому підході часто виграє не найкраще рішення, а те, яке найуспішніше пропагувалося в дискусії. Паралельне мислення – це мислення конструктивне, при якому різні точки зору і підходи не стикаються, а співіснують.
Білий капелюх: інформація
Детальна і необхідна інформація. Тільки факти. Яка ще необхідна інформація?
Використовується для того, щоб спрямувати увагу на інформацію.
У цьому режимі мислення нас цікавлять лише факти. Ми задаємося питаннями про те, що ми вже знаємо, яка ще інформація нам необхідна і як нам її отримати.
Жовтий капелюх: логічний позитив
Символічне відображення оптимізму.
Дослідження можливих успіхів і позитивних сторін. Переваги. Чому це спрацює?
Вимагає переключити свою увагу на пошук переваг і позитивних сторін ідеї, яка розглядається.
Чорний капелюх: критика
Застерігає і змушує думати критично. Що може статися поганого або що піде не так? Обережність.
Дозволяє дати волю критичним оцінками, побоюванням й обережності. Вона захищає нас від нерозважливих і непродуманих дій, вказує на можливі ризики і підводні камені. Користь від такого мислення безсумнівна, якщо, звичайно, нею не зловживати.
Червоний капелюх: почуття та інтуїція
І не намагайтеся їх пояснити. Які почуття в мене виникають?
У режимі червоного капелюха в учасників (якщо це колективне обговорення) є можливість висловити свої почуття та інтуїтивні здогади щодо питання, яке обговорюється, не вдаючись у пояснення про те, чому це так, хто винен і що робити далі.
Зелений капелюх: креативність
Зосередження на творчості, альтернативних рішеннях, нові можливості та ідеї. Це можливість висловити нові поняття та концепції.
Перебуваючи під зеленим капелюхом, ми придумуємо нові ідеї, модифікуємо вже існуючі, шукаємо альтернативи, досліджуємо можливості, взагалі, даємо креативності зелене світло.
Синій капелюх: управління процесом
Керування розумовими процесами. Гарантія дотримання всіх шести капелюхів.
Синій капелюх відрізняється від інших капелюхів тим, що він призначений не для роботи зі змістом завдання, а для управління самим процесом роботи. Зокрема, його використовують на початку сесії для визначення того, що належить зробити, і в кінці, щоб узагальнити досягнуте і поставити нову мету.
Особливості організації:
Принцип організації інтелектуальної діяльності в режимі технології «Шість капелюхів мислення» полягає в тому, що кожен учасник або група учасників у процесі обговорення проблеми «одягає» капелюх певного кольору і мислить так, як «вимагає» колір одягнутого капелюшка.
Яка послідовність «приміряння» капелюхів?
Першим слід вислухати Білий капелюх – життя вимагає передовсім ознайомлення з інформацією про предмет обговорення.
Останнім потрібно вислухати Синій капелюх.
Після Чорного варто надати слово Жовтому – це урівноважить думки й оцінки.
Послідовність «виступів» капелюхів іншого кольору підкаже активність учасників обговорення.
Послідовність визначається виходячи зі змісту завдання або проблеми, що необхідно вирішити.